ППР. Методичні вказівки до виконання дипломного проекту для студентів здіа

• Название: Методичні вказівки до виконання дипломного проекту для студентів здіа
• Анкор: ППР.doc
• Дата: 06.07.2018
• Размер: 0.66 Mb.
• Имя файла: ППР.doc
• Тип: Методичні вказівки; #21131
• страница: 3 из 5

2.6. Організація праці і планування річного фонду заробітної плати працівників механослужби
Основною формою організації праці в механослужбі є бригада. При бригадній формі організації та стимулювання праці застосовується як відрядна, так і погодинна форма заробітної плати. Найбільше поширення отримала бригадна погодинна система оплати праці у поєднанні з преміюванням за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників. Важливою умовою ефективності бригадної оплати праці є вибір найпростіших і найефективніших показників оплати праці, розподіл колективного заробітку серед членів бригади з урахуванням особистого вкладу в загальні результати.

Почасова оплата праці здійснюється по нормованим завданням. Заробітна плата працівників включає такі види оплати праці: оплата за тарифом, премії відповідно до діючих преміальних положень, премії разового характеру та виплати. У положенні про преміювання серед критеріїв оцінки роботи можуть бути такі:

- безперебійна і ритмічна робота машин і обладнання;

- збільшення міжремонтного періоду експлуатації обладнання та скорочення витрат на обслуговування і ремонт;

- поліпшення коефіцієнта використання машин і обладнання;

- суворе виконання графіків і термінів планово-попереджувального ремонту.

При розробці цього розділу в дипломному проекті необхідно використовувати передовий досвід впровадження нових форм та стимулювання праці, у т.ч. бригадного підряду.

Розрахунок річного фонду заробітної плати ведуть в такій послідовності:

1) Розраховують тарифну частина заробітної плати за формулою:

,

де - середньозважена годинникова тарифна ставка, грн.;

В_Э - ефективний (за планом) фонд робочого часу одного середньосписочного робочого, год;

Ч - кількість ремонтного (чергового) персоналу механослужби за штатом, люд.

Середньозважена годинникова тарифна ставка визначається за формулою:

,

де - вартові тарифні ставки працівників відповідних розрядів, грн.;

Ч₁, Ч₂,… Ч_n - кількість працівників відповідних розрядів, люд.

2) Визначають доплати за вечірній і нічний час роботи для чергового персоналу.

За вечірній час доплата обчислюється за формулою:

З_веч=0,2·С_Ч.ср·В_веч·Ч,

де В_веч - кількість годин роботи у вечірній час.

Вечірній час вважається з 16.00 до 22.00 годин.

За нічний час доплата розраховується за формулою:

З_ноч=0,4·С_Ч.СР·В_ноч·Ч,

де В_ноч - кількість годин роботи у нічний час.

Нічний час вважається з 22.00 до 6.00 годин ранку наступного дня.

3) Обчислюють розмір премії за виконання планових показників за формулою:

,

де Р_ПР - відсоток встановленої премії.

Для ремонтного персоналу премія нараховується до тарифного заробітку.

4) Визначають доплату для чергового персоналу за роботу у святкові дні за формулою:

,

де Д - кількість святкових днів в році;

П - тривалість робочої зміни, год;

Е - частка працюючих у святкові дні.

5) Обчислюють доплату за переробку за графіком за формулою:

,

де Л - кількість годин переробки за рік.

Л= Л₁-Л₂-Л₃,

Де Л₁ - кількість годин роботи з за графіком;

Л₂ - кількість годин роботи відповідно до КЗпП;

Л₃ - кількість годин роботи у святкові дні.

6) Сума розрахованих елементів заробітної плати утворює основну заробітну плату:

З_осн = З_т + З_веч + З_ноч + З_пр + З_празд + З_перер

7) Додаткову заробітну плату визначають за формулою:

З_ДОП=З_ОТП+З_Г.О,

де З_ОТП - оплата відпусток;

З_Г.О - оплата виконання державних і громадських обов'язків.

Оплату відпусток обчислюють за формулою:

,

де О - тривалість відпустки, днів;

В_Н - номінальний фонд робочого часу за даними балансу, днів.

Оплату часу виконання громадських доручень і державних обов'язків визначають за формулою:



де Г - час виконання громадських державних обов'язків, днів.

8) Фонд заробітної плати розраховують, підсумовуючи основну і додаткову заробітну плату, відповідно для ремонтного і чергового персоналу механослужби за формулою:

З_об = З_осн + З_доп .

Розрахунок річного фонду заробітної плати закінчують розрахунками відрахувань у державний фонд соціального страхування за встановленим нормативу в % (26 %) від загального фонду заробітної плати. Середньомісячний заробіток одного робочого механослужби визначають за формулою:

,

де Ч_СП - спискова кількість працівників механослужби.

Планування річного фонду заробітної плати ІТР і службовців проводиться за посадовими окладами. Премії цієї категорії працівників виплачують з єдиного фонду оплати праці.

Фонд заробітної плати за посадовими окладами розраховують за формулою:

З_И.С=О_М·Ч_СР·12,

де О_М - посадовий місячний оклад, грн.;

Ч_СР - середньосписочна кількість працівників по цій посаді, люд.

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЧАСТИНИ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ
3.1. Загальні положення з розрахунку економічного ефекту і показників ефективності додаткових капітальних вкладень
Зміст економічної частини дипломного проекту студента спеціальності «Металургійне обладнання»визначається значною мірою завданням, поставленим у спеціальній частини дипломного проекту. Основна частина дипломних проектів відповідно до тематики може бути віднесена до одного з трьох напрямків:

- проект механічного обладнання цеху (ділянки) з розробкою конструкції нового виду металургійного обладнання;

- проект реконструкції чинного обладнання ділянки (цеху);

- проект модернізації вузлів механічного обладнання.

Оцінка економічної ефективності заходів, розроблених у проектах першого напрями, може бути зроблена відповідно до методичних рекомендацій на основі визначення інтегрального економічного ефекту [3]. Інтегральний економічний ефект визначається за сумою перевищення вартісної оцінки результатів науково-технічних досягнень чад вартісної оцінкою сукупних витрат ресурсів за весь термін здійснення заходів. Приведення різночасних витрат і результатів всіх років періоду реалізації заходи до розрахункового року здійснюється шляхом множення його розмірів за кожний рік на коефіцієнт приведення. Коефіцієнт приведення вказаний в табл. 3.1. Економічний ефект визначається як на стадіях використання продукції для встановлення цін на відповідну продукцію, так і окремо за умовами виробництва продукції для оцінки ефективності підприємства з позиції госпрозрахункових інтересів підприємства.

Таблиця 3.1

Коефіцієнт приведення різночасних витрат і результатів

до розрахункового року

Кількість років, попередніх до розрахункового року		Кількість років, наступних за розрахунковим роком		Кількість років, наступних за розрахунковим роком
10	2,5937	1	0,9091	11	0,3505
9	2,3579	2	0,8264	12	0,3186
8	2,1436	3	0,7513	13	0,2897
7	1,9487	4	0,6830	14	0,2633
6	1,7716	5	0,6209	15	0,2394
5	1,6105	6	0,5645	20	0,1486
4	1,4641	7	0,5132	25	0,0923
3	1,3310	8	0,4665	30	0,0573
2	1,2100	9	0,4241	40	0,0221
1	1,1000	10	0,3855	50	0,0085

Сумарний по роках розрахункового періоду економічний ефект Э_Т за умовами використання продукції визначається за формулою:

Эт=Р_Т-З_Т,

де Р_Т - вартісна оцінка результатів здійснення заходів НТП за розрахунковий період;

З_Т - вартісна оцінка затрат на здійснення заходів НТП за розрахунковий період;

Вартісна оцінка результатів за розрахунковий період Рт здійснюється так:

,

де t_n – початковий рік розрахункового періоду;

t_k - кінцевий рік розрахункового періоду.

У якості початкового року розрахункового періоду приймається рік початку фінансування робіт із здійснення заходів, включаючи проведення НДР. Кінцевий рік розрахункового періоду визначається моментом завершення всього життєвого циклу заходи НТП, що включає розробку, освоєння, серійне виробництво, а також використання результатів здійснення заходів у народному господарстві. Кінцевий рік розрахункового періоду може визначатися плановими (нормативними) термінами відновлення продукції за умовами її виробництва і використання чи термінами служби коштів праці (з урахуванням морального зносу).

Вартісна оцінка результатів визначається:

а) для нових предметів праці:

,

де А_t - обсяг застосування нових предметів праці в році t;

У_t - витрати предметів праці на одиницю продукції, виробленої з їхнім використанням в році t;

Ц_t - ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), випуску з використанням нового предмета праці в році t.

б) для коштів праці тривалого використання

,

де Ц_t - ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), виробленої за допомогою нових коштів праці в році t;

A_t - обсяг застосування нових коштів праці в році t;

B_t - продуктивність праці в році t.

Вартісна оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків реалізації заходів НТП. Вартісна оцінка зазначених результатів може проводитися з використанням формули:

,

де - вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів здійснення заходів в році t;

- величина окремого результату (в натуральному вимірі) з урахуванням масштабів його впровадження в році t;

- вартісна оцінка одиниці окремого результату в році t;

n - кількість показників, що враховуються при визначенні впливу заходів на довкілля і соціальну сферу.

Витрати на реалізацію заходів НТП за розрахунковий період включають витрати виробництві та використанні продукції:



де - витрати виробництві продукції за розрахунковий період;

- витрати при використанні продукції (без урахування витрат придбання самої продукції) за розрахунковий період.

Витрати при виробництві (використанні) продукції розраховуються одноманітно:

,

де - величина витрат всіх ресурсів року t (включаючи витрати на отримання супутніх результатів);

- поточні витрати виробництві (використанні) продукції в році t без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

- одноразові витрати виробництві (використанні) продукції в році t;

- залишкова вартість основних фондів, які вибувають в році t.

Величина визначається як залишкова вартість зазначених фондів (на кінець розрахункового періоду). Для заходів НТП, які характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсяг виробництва, показники якості, витрати й результати) по роках розрахункового періоду, розрахунок економічного ефекту проводиться за формулою:

, (1)

де Р_Г - незмінна по роках розрахункового періоду вартісна оцінка результатів заходів НТП, що включає основні і супутні результати;

Зг - незмінні по роках розрахункового періоду витрати на реалізацію заходів НТП.

,

де U - річні поточні витрати при використанні продукції (без урахування амортизації на реновацію);

К_р - норма реновації основних фондів при використанні продукції, що визначається з урахуванням чинника часу;

Е_н - норматив приведення різночасних витрат і результатів, чисельно рівний нормативу ефективності капітальних вкладень (Ен=0,1);

К - одноразові витрати при використанні продукції (у разі їх розподілу за часом вони наводяться по чиннику часу до розрахункового року).

Розрахунок за формулою (1) може застосовуватися у тому випадку, коли на стадії ТЕО невідома динаміка результатів і витрат на захід, або для порівняння варіантів за умови збіги у них часу початку виробництва. До складу одноразових витрат на здійснення заходів НТП включаються як капітальні вкладення, так і інші витрати одночасного характеру, необхідні для створення і використання продукції по заходу НТП. До них відносяться витрати:

- на НДР, експериментальні, конструкторські, технологічні і проектні;

- освоєння виробництва і доопрацювання досвідчених зразків продукції;

- витрати придбання, демонтаж, доставку, монтаж, налагодження й освоєння обладнання;

- вартість будівництва чи реконструкції будинків і споруд, витрати на необхідні виробничі площі й інші елементи основних фондів, безпосередньо пов'язані з здійсненням заходи.

Фонди, які використовуються, створені до початку розрахункового періоду, їх слід враховувати в повному обсязі за залишковою вартістю на момент їхнього залучення.

У момент припинення їхнього використання залишкова вартість цих фондів вираховується з одноразових витрат:

- поповнення оборотних коштів, пов'язаних зі здійсненням заходів;

- запобігання втрат від погіршення якості земель і запасів, попередження соціальних, екологічних та ін. наслідків;

- створення соціальної інфраструктури.

Для заходів НТП, які передбачають розширення чинного полотна для збільшення випуску раніше виготовленої продукції, розмір потрібних одноразових витрат на ці цілі можна визначити або прямим рахунком, виходячи з проектно-смітних норм і розцінок на будівельно-монтажні роботи, вартості додаткового обладнання, транспортних й інших коштів, або шляхом їх розрахунку, користуючись показниками питомої фондомісткості чи капіталомісткості існуючого виробництва з урахуванням їх коригування.

Розмір нормувальних оборотних коштів визначається у відповідності з діючими галузевими інструкціями.

Вартість зарубіжної техніки і сировини враховується в рублях шляхом перерахунку їхньої валютної вартості за діючими коефіцієнтам.

До складу поточних витрат включаються витрати, які враховуються відповідно до прийнятого у галузях порядку калькулювання собівартості (без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію).

Трудові ресурси оцінюються виходячи з сформованого рівня середньої заробітної плати в відповідних галузях з урахуванням соціального страхування.

На ранніх стадіях розробки і проектування нової техніки, коли відсутній конкретна інформація, для розрахунку і поточних витрат у виробництві і використанні нової продукції можуть використовуватися укрупнені методи калькулювання, у т.ч. метод питомих показників, регресійний аналіз інші. В розрахунках витрат за розрахунковий період слід враховувати динаміку зміни поточних витрат у виробництві та використанні продукції протягом розрахункового періоду.

Якщо ж заходи НТП пов'язані з виробництвом різноманітною продукції, розрахунок показників результатів і витрат може здійснюватися на виріб-представник, який складає переважну більшість у випуску продукції, до якого приводяться інші вироби.

На підставі результатів розрахунку економічного ефекту і встановлення цін на кожен вид продукції по всьому циклу здійснення заходів HTП проводиться оцінка його ефективності по окремому підприємству чи об'єднанню, яке перейшло на повний господарський розрахунок і самофінансування.

Економічний ефект у даному випадку утворює частина коштів підприємства, які формувалися за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємствами, визначається за формулою:
,

де - прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства;

- виторг від реалізації продукції в році t за цінами, встановленим в централізованому чи договірному порядку;

- собівартість продукції в році t;

- загальна сума податків і виплат з балансовій прибутку.

Економічний ефект від можливого використання проектних розробок другого і третього напрямів на окремих підприємствах чи об'єднаннях доцільно визначати економією їх витрат, обумовлених виробництвом і реалізацією продукції.

Визначення річного економічного ефекту ґрунтується на зіставленні наведених витрат по базової і нової техніці. Наведені витрати по кожному варіанту уявляють собою суму собівартості і нормованого прибутку й обчислюються за формулою:

,

де С - собівартість одиниці продукції (роботи), грн.;

- норма народногосподарської ефективності додаткових капітальних вкладень, грн./грн.;

К - питомі капітальні вкладення виробничі фонди, грн.

Річний економічний ефект Э обчислюється за формулою:

,

чи

,

де З₁,З₂ - наведені витрати на одиницю продукції відповідно за базових і проектному варіантам, грн.;

А₂ - річний обсяг виробництва продукції (роботи) за допомогою нової техніки в розрахунковому року, натуральні одиниці.

При визначенні річного економічного ефекту необхідно забезпечити порівнянність порівнюваних варіантів нової і базової техніки за її якісними параметрами, чинником часу, а також за соціальним чинником, включаючи вплив на довкілля.

Порівнянність порівнюваних варіантів за обсягом виробництва якості техніки досягається шляхом розрахунку наведених витрат стосовно одного і того ж результату. Розрахунки ведуть на певний обсяг готової продукції, виробленої за допомогою нової техніки.

Якщо по порівнюваним варіантам капітальні вкладення здійснюються в різні терміни і мають різну структуру по роках, а також поточні витрати обчислені в цінах того року, на який визначається економічний ефект, то економія на собівартості, капітальних вкладеннях і наведених витратах має визначатися з урахуванням приведення їх до одного і тому ж року, наприклад, першого чи останньому року періоду виробництва продукції.

Відповідно до методики витрати й вкладення пізніших років наводяться до першого року періоду виробництва з допомогою коефіцієнта приведення:

,

де - число, яке дорівнює періоду часу, який відділяє рік витрат і вкладень від року, на який вони наводяться;

Е_Н.П - норматив приведення різночасних витрат, рівний 0,08.

При приведенні витрат і вкладень попередніх років до першого року виробництва коефіцієнт В застосовується у протилежному вираженні.