Методи обстеження хворих з патологією органів дихання. Методи діагностики
 Скачать 96.46 Kb.
|
|
Методи обстеження хворих з патологією органів дихання. Функціональна діагностика. Лабораторні та рентгенологічні методи обстеження. Методи діагностики • анамнез та фізичне обстеження хворих • мікробіологічна діагностика • методи візуалізації • бронхоскопія • торакоскопія та інші інвазивні методи • функціональні методи обстеження • функціональні тести • біопсія Анамнез захворювання • Епідеміологічний • Родинний • Професійний • Алергологічний При огляді хворих треба відмітити • Стан шкіри та слизових оболонок • Форму грудної клітини та її участь у акті дихання • Розташування хворого у ліжку • Участь мускулатури у акті дихання • Частота та ритм дихання Фізикальні методи обстеження При пальпації виявляємо – ригідність грудної клітини – біль при пальпації – синхронність у акті дихання правої та лівої половини грудної клітини дослідження лімфатичних вузлів - бронхофонію Перкусію проводимо – порівняльну – топографічну При аускультації виявляємо - Бронхіальне дихання - Везикулярне дихання - Додаткові легеневі шуми ( хрипи, крепітація та інші.) Мікробіологічна діагностика виявляє - віруси - гриби - гельмінти - бактерії • Бактеріологічні матеріали – мокротиння – бронхоальвеолярний змив – брашбіоптат – плевральна рідина – пунктат інфільтрату або абсцесу легень – біоптат легеневої тканини (анаероби, гриби) – мазки з носа, зіва та змиви з ротоглотки – сиворотка крові При мікроскопії мокротиння виявляється – клітинний стан мокротиння ( інфекція > 25 лейкоцитов та < 10 епителіальних клітин) – бактерії – антигени Посів мокротиння. Серологічна діагностика: – виявлення специфічних АТ разних классів (IgM, IgA, IgG) у крові. – реакції МП, агглютинації, ІФА, непрямої іммунофлюоресценції (РНІФ), РЗК Методика ПЛР – виявлення ДНК або РНК патогенних вірусів. Методи візуалізації • традиційне Ro обстеження – Апарати для традиційного рентгенологічного обстеження • Ro комп’ютерна томографія (КТГ ОГК) Комп'ютерна томографія, часто скорочується до КТ — в широкому сенсі, синонім терміна томографія (оскільки всі сучасні томографічні методи реалізуються за допомогою комп'ютерної техніки). У вузькому сенсі (в якому вживається значно частіше), синонім терміна рентгенівська комп'ютерна томографія, оскільки саме цей метод поклав початок сучасної томографії. Рентгенівська комп'ютерна томографія — томографічний метод дослідження внутрішніх органів людини із використанням рентгенівського випромінювання. Історія методу Метод 1972 року запропонували Годфрі Хаунсфілд і Аллан Кормак, удостоєні за цю розробку Нобелівської премії 1979 року. Метод заснований на вимірюванні і складній комп'ютерній обробці різниці ослаблення рентгенівського випромінювання різними за щільністю тканинами. Перші математичні алгоритми для КТ 1917 року розробив австрійський математик Йоган Радон (див. Перетворення Радона). Фізичною основою методу є експонентний закон ослаблення випромінювання, який справедливий для чисто поглинаючих середовищ. У рентгенівському діапазоні випромінювання експонентний закон виконується з високим ступенем точності, тому розроблені математичні алгоритми були вперше застосовані саме для рентгенівської комп'ютерної томографії. 1963 року американський фізик Аллан Кормак повторно (але відмінним від Радона способом) вирішив завдання томографічного відновлення, а в 1969 році англійський інженер-фізик Г. Хаунсфілд з фірми EMI Ltd. сконструював «ЕМІ-сканер» (EMI-scanner) — перший рентгенівський комп'ютерний томограф, чиї клінічні випробування пройшли 1972 року. Комп’ютерний томограф і метод його роботи (ротація трубки відносно тіла пацієнта). • магнітно-резонансна томографія (МРТ, англ. Magnetic resonance tomography, MRT або англ. Magnetic resonance imaging, MRI) — це метод медичної візуалізації з використанням фізичного явища ядерного магнітного резонансу, який використовується для детального зображення внутрішніх структур організму.[1] Цей метод дозволяє одержати висококонтрастне зображення тканин тіла, і тому знаходить широке застосування у візуалізації тканин мозку, серця, м'язів, а також новоутворень, порівняно з іншими методами медичної візуалізації (такими, наприклад, як комп'ютерна томографія чи рентгенографія). На відміну від комп'ютерної томографії та рентгену, при МРТ організм не зазнає впливу іонізуючого випромінювання. Замість нього застосовується дія потужного магнітного поля. • ультразвукове обстеження (синоніми: УЗД, ехографія, ультрасонографія) — засіб отримання зображення, при якому для візуалізації структур всередині людського тіла використовуються звукові хвилі високої частоти, що перевищують межу слухового сприйняття людини. В основі УЗД є відбивання частини ультразвукових хвиль від поверхонь розподілу між середовищами з різними фізичними (акустичними) властивостями. Тканини тіла, відрізняючись за щільністю та іншими фізичними характеристиками, в різному ступені відбивають ультразвукові хвилі, породжуючи ехо різної потужності (різна ехогенність тканини) і тим самим контраст в УЗ-зображені. На основі аналізу проміжку часу, що необхідне для повернення звукової хвилі, може бути розрахована глибина тканинної структури. З фізичної точки зору, основа ультразвукового дослідження — п′єзоелектричний ефект. При деформації монокристалів деяких хімічних з′єднань під дією ультразвукових хвиль на поверхні цих кристалів утворюються протилежні за знаком електричні заряди — прямий п′єзоелектричний ефект. При подачі на них змінного електричного заряду, у кристалах з′являються механічні коливання з випроміненням ультразвукових хвиль. • радіонуклідні обстеження • позитронно-емісійна томографія (ПЕТ, англ. Positron emission tomography, PET; також двофотонна емісійна томографія) — метод медичної радіоізотопної діагностики, заснований на застосуванні радіофармпрепаратів (РФП), мічених ізотопами — позитронними випромінювачами. Метод ґрунтується на реєстрації пари гамма-квантів, які виникають під час анігіляції позитронів. Позитрони емітує бета-розпадаючись радіонуклід, який входить до складу РФП, який вводять в організм людини чи тварини перед дослідженням. ПЕТ — діагностичний і дослідницький метод ядерної медицини, що розвивається. Підмурком цього методу є можливість за допомогою спеціального детекторного обладнання (ПЕТ-сканера) відстежувати розподіл в організмі біологічно активних сполук, мічених радіоізотопами, які випромінюють позитрони. Потенціал ПЕТ значною мірою визначається арсеналом доступних мічених сполук — РФП. Саме вибір відповідного РФП дозволяє вивчати за допомогою ПЕТ такі різні процеси, як метаболізм, транспорт речовин, ліганд-рецепторні взаємодії, експресію генів тощо. Використання РФП, які належать до різних класів біологічно активних сполук, робить ПЕТ досить універсальним інструментом сучасної медицини. Тому розробка нових РФП та ефективних методів синтезу препаратів, які вже зарекомендували себе, на сьогодні є ключовим етапом у розвитку методу ПЕТ. Фібробронхоскопія Бронхоскопія (фібробронхоскопія) — ендоскопічне дослідження бронхів за допомогою ригідних (прямих) бронхоскопів і гнучких бронхо-фіброскопів. Розрізняють жорстку (ригідну) бронхоскопію і бронхофіброскопію (гнучку бронхоскопію). Ці методи високоінформативні при вивченні стану внутрішньої поверхні часткових, сегментних і субсегментних бронхів, визначенні прямих і непрямих ознак ураженая легенів і органів середостіння. • Показаня до проведення: – Кашель більш ніж 4-6 неділь – Задишка без причини – Зміни на рентгенограмі та КТ (пухлина легень, інфільтрати легеневої тканини та ателектази, порожнини, інтерстиціальні захворювання, збільшення бронхопульмональних лімфовузлів, пухлини стравоходу та середостіння, сноз трахеї і крупних бронхів) – плеврит неясної этіології – бронхоплевральний свищ • Протипоказання: – нестабільна стенокардія – гострий інфаркт міокарда – гострий інсульт – легенева , серцева недостатність III ст. – тяжка аритмія – тяжка гіпоксемія – при відсутності контакту лікаря з пацієнтом Торакоскопія Торакоскопія проводиться при підозрі на лімфо-проліферативне захворювання або рак легень. МЕТОДИ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ • Спірометрія Спірометрі́я (лат. spiro — дую, дихаю, грец. μέτέω - вимірюю) — визначення життєвого об'єму легень за допомогою спірометра. Спірометрію застосовують при профілактичних дослідженнях і з метою діагностики захворювань легень і серцево-судинної системи. 1 Спірометричне обстеження 1.1 Застосування 1.2 Спірометр 1.3 Процедура 2 Параметри 3 Джерела Спірометричне обстеження Застосуванняоцінка об'єктивного впливу захворювань на функціональний стан легень дослідження ризику розвитку захворювання (у курців, працівників шкідливих галузей, при роботі з певними типами навантажень) встановлення оперативного ризику оцінка прогнозу захворювання оцінка загального стану здоров'я, де спірометрія може бути одним з показників діагностика астми Сучасний портативний настільний спірометр з цифровим циліндром і антибактеріальним фільтром Спірометр Визначення ряду функціональних показників дихальної системи методом спірометрії здійснюється за допомогою спеціальних приладів - спірометрів (повітряних або водних). Перші спірометри, вимірювали об'єм легенів з використанням закритого контура. Пацієнт в положенні сидячи дихає в камеру, яка є рухливим циліндром, зануреним в ємність з водою. Зміни об'єму легенів реєструються як по зміні об'єму циліндра, сполученого з відкаліброваним барабаном, що обертається. У прикладі, представленому на малюнку зліва, вдих реєструється відхиленням запису на барабані догори, а видих - донизу. Більшість спірометрів записують аналогічну діаграму, як в описаному вище спірометрі, яку називають спірограмою. Сучасні спірометри стали портативними і зручними. Процедура Дослідження проводиться в положенні хворого сидячи. Висота ротової трубки або висота сидіння регулюються так, щоб обстежуваному не доводилося нахиляти голову або надмірно витягати шию. Слід уникати нахилів тулуба вперед при виконанні видиху. Одяг не повинен утрудняти екскурсії грудної клітки. Оскільки вимірювання засновані на аналізі ротового потоку повітря, необхідне використання носового затискача та контроль за тим, щоб губи обстежуваного щільно охоплювали спеціальний загубник і не було витоку повітря повз загубника протягом всього дослідження. Якщо у хворого є зубні протези, то перед дослідженням їх не можна знімати, оскільки вони є опорою для губ і щік і тим самим перешкоджають витоку повітря. Перед кожним дослідженням пацієнта детально інструктують, а у ряді випадків наочно демонструють процедуру виконання даного тесту. Параметри Метод дозволяє визначити цілий ряд функціональних показників дихальної системи, такі як: Життєва ємність легенів (ЖЄЛ, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт здатний видихнути після максимального вдиху. Дихальний об'єм (ДО, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт вдихає і видихає з кожним диханням. Резервний об’єм вдиху або об’єм додаткового вдиху (РОвд, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт може додатково вдихнути після спокійного вдиху. Резервний об’єм видиху або об’єм додаткового видиху (залишковий об'єм) (РОвид, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт може додатково видихнути після спокійного видиху. Максимальна вентиляція легенів (МВЛ, в л/хв) — кількість повітря, яка може пройти через дихальну систему за одну хвилину при максимально частому і максимально глибокому диханні. • Загальна бодіплетизмографія • Визначення ФОЕ (тест з разведенням Не) • Визначення дифузної можливості легень (тест з СО) • Оцінка якості сну Спірометрія • Визначення функції зовнішнього дихання • Тип змін – Обструктивний – Рестриктивний – Змішаний Газовий склад атеріальної крові – «золотий стандарт» обстеження Дихальна недостатність Ди́хальна недоста́тність — стан організму, при якому система дихання не забезпечує нормальної пропорції газів артеріальної крові, або її підтримання на нормальному рівні досягається шляхом надмірного функціонального напруження системи дихання. Внаслідок дихальної недостатності виникає енергетичний голод клітин організму. У клініці іноді вживають термін легенева недостатність. Однак термін дихальна недостатність є правильнішим, бо він охоплює і легеневі, і позалегеневі механізми порушення забезпечення організму киснем, позалегеневі механізми і введення і виведення з нього вуглекислого газу. Вживається також термін легенево-серцева недостатність, який відбиває поєднання дихальної і серцевої недостатності. М. М. Канаєв (1980) виділяє п'ять груп факторів, які зумовлюють порушення зовнішнього дихання: Ураження бронхів і респіраторних структур легень: ураження бронхіального дерева: підвищення тонусу гладкої мускулатури бронхів (бронхоспазм), набряково-запальні зміни бронхіального дерева, порушення опірних структур дрібних бронхів, зниження тонусу великих бронхів гіпотонічна дискінезія); ураження респіраторних структур: інфільтрація легеневої тканини, деструкція легеневої тканини, дистрофія легеневої тканини, пневмосклероз; зменшення функціонуючої легеневої паренхіми: недорозвиненість легені, стиснення й ателектаз легені, відсутність частини легеневої тканиин після операції. Ураження кістково-м'язового каркаса грудної клітки та плеври: обмеження рухомості ребер, обмеження рухомості діафрагми, плевральне зрощення. Ураження дихальної мускулатури: центральний і периферичний параліч дихальної мускулатури, дегенеративно-дистрофічні зміни дихальних м'язів. Порушення кровообігу у малому колі: редукція судинного русла, легень, спазм легеневих артеріол, застій крові в малому колі. Порушення регуляції дихання: пригнічення дихального центра, дихальні неврози, порушення місцевих регуляторних відношень. У клініці основним показником дихальної недостатності є задишка. Залежно від її внраженості при різному фізичному вантаженні розрізняють три ступені дихальної недостатності. – РаО2 (↓ - обов 'язкова ознака) – РаСО2(↑гіпер- и ↓гіпокапнія) – рН (↓ - ацидоз) – НСО3- (> 26 ммоль/л) Неінвазивні обстеження газового складу капілярної крові • SpO2 (пульсоксіметрія) Бодіплетизмографія ( визначення тиску у грудній клітині ) Методики оцінки ФЗД: - Визначення ФОЕ (тест з Не: ФОЕ = (He1–He2)×V1/He2) - Визначення дифузної можливості легень (тест з СО) - Визначення втоми дихальних м'язів ( мах інспіраторного (PImax) та экспіраторного (PEmax) тиску). Окклюзійна спірометрія. Задача № 1. Хворий А.. 84 роки. Скарги на задишку, навіть при помірному фізичному навантаженні, кашель з виділенням до 10 мл харкотиння на добу, швидку втомлюваність. Хворіє 10 років. Неодноразово лікувався стаціонарно з при загостренні хвороби. Палить до 10-15 сигарет на добу на протязі 46 років. Стаж паління 42 п/роки. Об'єктивно: загальний стан середньої важкості. Дифузний цианоз, температура 36.3°С. Пульс - 86, ритмічний. Тони серця ослаблені, акцент 2 тону над легеневою артерією. Дихання - 30/хв., подовжений видих. Легені – на всій поверхні легеневий звук з коробковим відтінком, значно ослаблене везікулярне дихання (особливо у нижніх відділах) з великою кількістю сухих і вологих, різної гучності хрипів над всією поверхнею. Нижній край печінки + 5 см. Набряки на нижніх кінцівках. 1.Призначити план обстеження хворого. 2. Які методи діагностики є основними для обстеження. 3. Які методи діагностики протипоказані хворому. Діагностика багатьох захворювань бронхолегеневої системи грунтується на рентгенографії, рентгенівській комп'ютерній томографії (РКТ), ультразвуковому дослідженні (УЗІ), магнітно-резонансній томографії (МРТ) грудної клітки. Методи медичної візуалізації (променевої діагностики), не дивлячись на різні способи здобуття зображення, відображають макроструктуру і анатомо-топографічні особливості органів дихання. Поєднаний аналіз їх даних дає можливість підвищити чутливість і специфічність кожного з них, перейти від імовірнісного до нозологічного діагнозу. Нами проведений аналіз даних, отриманих при дослідженні більше 4000 хворих пневмонією різної етіології, хронічною обструктивною хворобою легенів (ХОЗЛ), туберкульозом, раком легені. Рентгенографія і РКТ - найбільш часто вживані методи медичної візуалізації при патології органів дихання. Частота використання подовжньої томо- і зонографії, ангіопульмонографії з впровадженням в клінічну практику РКТ зменшилася. Рентгенографія і подовжня томографія Традиційна рентгенографія грудної клітки залишається основним методом первинного обстеження органів грудної клітки. Це обумовлено невеликим променевим навантаженням на пацієнта і низькою вартістю дослідження в порівнянні з іншими методами при досить високій інформативності. Удосконалюються апарати для рентгенографії, прилади з цифровою обробкою зображення на порядок понизили дозу опромінення, підвищивши якість зображення. Рентгенографія і подовжня томографія Традиційна рентгенографія грудної клітки залишається основним методом первинного обстеження Це обумовлено невеликим променевим навантаженням на піддавати комп'ютерній обробці, зберігати в пам'яті. Відпала необхідність в рентгенівській плівці, архівах. З'явилася можливість передачі зображення по кабельних мережах, обробка на моніторі. Слід зазначити висока якість цифрової рентгенівської техніки провідних вітчизняних виробників, по своїх технічних характеристикам не поступливої зарубіжним аналогам. Так, цифрові приймачі НІПК “Електрон”, встановлювані на вироблюваних даною компанією комплекси рентгенодіагностик і флюорографічних, забезпечують дозвіл, порівнянний з дозволом рентгенівської плівки: 2,5-2,8 пар ліній на мм. Оглядова рентгенографія проводиться всім пацієнтам з підозрінням на патологію органів дихання. Поздовжня томографія легень метод пошарового дослідження - використовується в традиційній рентгенології в 10-15% пацієнтів для уточнення даних оглядової рентгенографії про макроструктуру зони патологічних змін легеневій тканині, коріння легенів, середостіння, і на сьогоднішній день, враховуючи недолік апаратів для РКТ в практичній охороні здоров'я, це основний метод “тонкої” оцінки при бронхолегочной патології за відсутності РКТ-апарату. Рентгенівська комп'ютерна томографія Завдяки великій роздільній здатності, РКТ значно потіснила подовжню томографію. Тонкі зрізи органів грудної клітки комп'ютерна обробка інформації, виконання дослідження в стислі терміни (10-20 секунд) усувають артефакти, пов'язані з диханням, передавальною пульсацією і так далі, а можливість контрастного посилення дозволяє значно поліпшити якість РКТ-зображення на апаратах останніх поколінь. Об'ємна реконструкція дає уявлення про бронхолегочной систему в режимі віртуальної реальності. Відносний недолік РКТ - висока вартість дослідження в порівнянні із звичайними рентгенівськими методами. Це обмежує широке вживання РКТ. Дослідження, проведені в РНЦРР, показали що ушкоджувальний ефект променевого навантаження при РКТ значно нижчий, ніж при звичайній подовжній томографії. Абсолютними свідченнями для РКТ грудної клітки є: • спонтанні пневмоторакси неясної етіології; • пухлини плеври, плевральні нашарування; • уточнення природи і поширеності осередкової патології легенів; • вивчення стану лімфатичних вузлів в середостінні, корінні легенів; • об'ємнi утворення в середостінні; • відсутність патологічних змін легенів, середостіння при звичайній рентгенографії, за наявності клініко-лабораторних даних за таку; • вивчення тонкої макроструктури легенів при хронічних процесах. Магнітно-резонансна томографія МРТ рядом авторів розглядався, як альтернатива РКТ при дослідженні бронхолегеневої системи. Слід зазначити значний прогрес методу в поліпшенні якості візуалізації легеневої, лімфоїдної тканини за рахунок вдосконалення техніки і зменшення часу, необхідного для здобуття зображення. До достоїнств МРТ відноситься чітка диференціація судинних і тканинних структур, рідини, можливість уточнення властивостей пухлин в процесі контрастного посилення, проростання їх в судини, суміжні органи, відсутність променевого навантаження на пацієнта. Обнадіюють дані про візуалізацію патологічних змін в лімфоїдній тканині. Проте такі недоліки методу як відсутність візуалізації бронхо-альвеолярної тканини, тривалість дослідження (від 40 мін і більш), клаустрофобія у 30-50% пацієнтів, вища, ніж в РКТ, вартість стримують використання МРТ в пульмонологічній практиці. Абсолютні свідчення до МРТ - підозріння на судинний генез патологічних змін в легенях, зміни в середостінні, рідина осередкові зміни, що містять (кісти різного генезу, пухлини плеври, плеврити неясного генезу). Рентгеноскопія легенів Рентгеноскопія легенів застосовується для диференціальної діагностики рідини в плевральної порожнини і старих плевральних нашарувань, вивчення дихальної функції легенів при підозрінні на невелику пухлину бронха, при виконанні прицільних рентгенівських знімків для оцінки тонкої внутрішньої макроструктури вогнища, особливо при його прістеночной локалізації. Недолік методу - значне променеве навантаження на пацієнта, яке залежить від ряду чинників (типа апарату, досвіду лікарки-рентгенолога, тягаря стану пацієнта) і може досягати 10-15 Р на шкіру. Для зниження променевих навантажень на пацієнта і персонал необхідне використання апаратів рентгенодіагностик, обладнаних цифровими підсилювачами рентгенівського зображення. Підсилювачі рентгенівського зображення УРІ-612, вироблювані НІПК “Електрон”, використовуються для оснащення нових комплексів рентгенодіагностик і для модернізації вже експлуатованих. Абсолютне свідчення для рентгеноскопії - вивчення вентиляції легенів при підозрінні на малу пухлину бронха за даними оглядової рентгенографії. Рентгеноскопія навантажень на пацієнта і персонал необхідне використання апаратів рентгенодіагностик, обладнаних цифровими підсилювачами рентгенівського зображення. Підсилювачі рентгенівського зображення УРІ-612, вироблювані НІПК “Електрон”, використовуються для оснащення нових комплексів рентгенодіагностик і для модернізації вже експлуатованих. Абсолютне свідчення для рентгеноскопії - вивчення вентиляції легенів при підозрінні на малу пухлину бронха за даними оглядової рентгенографії. Рентгеноскопія надключичних і пахвових ділянок. УЗІ органів черевної порожнини, малого тазу, щитовидної і молочної залоз значною мірою полегшує розуміння природи осередкових змін в легенях і лімфовузлах середостіння. При раку легені сонографія - метод вибору в уточненні поширення пухлини на плевральні листки, грудну стінку. УЗІ - золотий стандарт в діагностиці змін кістозного характеру, малоінвазивного лікування кіст перикарду, середостіння і іншої локалізації. Метод слід ширше використовувати в педіатрії для моніторірованія пневмоній. Бронхографія Тактика і методика виконання бронхографії корінним чином змінилися з впровадженням бронхоскопії. Трансназальная катетеризація одного з головних бронхів з введенням масляних контрастних речовин пішла в минуле. Оптимально поєднувати бронхоскопію з бронхографією через фіброськоп з введенням 20 мл 76% урографіна, верографіна або іншої водорозчинної контрастної речовини. При цьому контрастна речовина прицільно вводиться в пайовий або сегментарний бронх зони інтересу. Низька в'язкість водорозчинних речовин забезпечує їх проникнення аж до бронхіол. Контрастні речовини всмоктуються через слизову оболонку бронха, протягом 5-10 із зникаючи з його просвіту. Цього часу вистачає для виконання рентгенівського знімка і візуалізації макроструктури бронхів області, що вивчається. Поєднаний аналіз візуальною і іншій інформації, отриманій в процесі бронхоскопії з бронхографією, підвищує чутливість, точність і специфічність методик. Комп'ютерна томографія Комп'ютерна томографія - у широкому змісті, синонімом терміна томографія (тому що всі сучасні томографічні методи реалізуються за допомогою комп'ютерної техніки); у вузькому змісті (у якім уживається значно частіше), синонім терміну рентгенівська комп'ютерна томографія, тому що саме цей метод поклав початок сучасної томографії. Рентгенівська комп'ютерна томографія - томографічний метод дослідження внутрішніх органів людини з використанням рентгенівського опромінення. Сучасний комп'ютерний томограф являє собою складний програмно-технічний комплекс. Механічні вузли й деталі виконані з найвищою точністю. Для реєстрації минулого через середовище рентгенівського випромінювання використовуються надчуттєві детектори, конструкція й матеріали, застосовувані при виготовленні яких постійно удосконалюються. При виготовленні КТ томографів пред'являються самі тверді вимоги до рентгенівських випромінювачів. Невід'ємною частиною апарата є великий пакет програмного забезпечення, що дозволяє проводити весь спектр комп´ютерно- томографічних досліджень ( Кт-Досліджень) з оптимальними параметрами, проводити наступну обробку й аналіз Кт- Зображень. Як правило, стандартний пакет програмного забезпечення може бути значно розширений за допомогою узкоспециализированных програм, що враховують особливості сфери застосування кожного конкретного апарата. Магнітно-резонансна томографія. Магнітно-резонансна томографія - томографічний метод дослідження внутрішніх органів людини з використанням фізичного явища ядерно-магнітного резонансу - метод заснований на вимірі електромагнітного відгуку атомів водню на порушення їх певною комбінацією електромагнітних хвиль у постійнім магнітнім полі високої напруженості. За винахід методу МРТ в 2003 Пітер Мэнсфилд і Пол Лотербур одержали Нобелівську премію. У створення магнітно-резонансної томографії відомий внесок вніс також Реймонд Дамадьян, один з перших дослідників принципів МРТ, власник патенту на МРТ і творець першого комерційного Мрт- Сканера. Сучасні технології й впровадження комп'ютерної техніки обумовили виникнення такого методу, як віртуальна эндоскопия, який дозволяє виконати тривимірне моделювання структур, відомий внесок вніс також Реймонд Дамадьян, один з перших дослідників принципів МРТ, власник патенту на МРТ і творець першого комерційного Мрт- Сканера. Сучасні технології й впровадження комп'ютерної техніки обумовили виникнення такого методу, як віртуальна эндоскопия, який дозволяє виконати тривимірне моделювання структур, візуалізованих за допомогою КТ або МРТ. Даний метод є інформативним при неможливості провести ендоскопічне дослідження, наприклад при при важкій патології серцево-судинної й дихальної систем. Метод віртуальної ендоскопії знайшов застосування в ангіології, онкології, урології й інших областях медицини. Радіонуклідні методи. Радіонуклідні методи дослідження макроструктури легенів у зв'язку з впровадженням в клінічну практику РКТ стали застосовувати більш вибірково. Свідчення до використання сцинтиграфії з технецієм - підозріння на тромбоемболію легеневої артерії. Сцинтиграфія з галієм - один із способів уточнення природи осередкової освіти в легенях: підвищене накопичення радіонукліда у вогнищі у поєднанні з даними традиційної рентгенографії, РКТ з високою мірою вірогідності можуть вказувати на злоякісність освіти. Вживання радіонуклідних досліджень в пульмонології в даний час обмежене із-за дорожнечі ізотопів, трудності їх здобуття, звуження показань до їх застосування. Таким чином, медична візуалізація має в своєму розпорядженні широкий набір методик для виявлення, локалізації, уточнення природи патологічного осередку, динаміки його розвитку. Алгоритм обстеження конкретного пацієнта слід визначати діагностові після аналізу даних звичайної рентгенографії і клінико-лабораторніх даних. Діагностичні алгоритми Аналіз рентгенограм грудної клітки виявляє ряд рентгенологічних синдромів. За нашими даними, визначити нозологію змін в 75% випадків дозволяє зіставлення з клінико-лабораторною картиною захворювання і даними попередньої рентгено- або флюорографії. Таким чином в основному розпізнають пневмонії, туберкульоз, рак легені, інші патологічні процеси. У 25% випадків для наближення до нозологічного діагнозу застосовується звичайна томографія, УЗІ, РКТ і навіть рентгеноскопія легенів. Встановлення нозології не завжди дозволяє відмовитися від РКТ, оскільки при раку легені, пухлині плеври, середостіння встає питання про поширеність процесу. Нами пропонується алгоритм променевого обстеження пацієнтів залежно від виявлених рентгенологічних синдромів. На прикладі синдрому легеневої інфільтрації (що найчастіше зустрічається в практиці) розглянемо можливості поєднаного аналізу клінико-лабораторної картини і даних променевого обстеження. Молодий вік, гострий початок, запальна картина крові, дані фізікального дослідження плюс наявність інфільтративних змін в легенях дозволяють поставити діагноз гострої пневмонії з точністю до 90-95% і, як правило, не вимагають інших променевих методів дообстеження. Інфільтрація легеневої тканини із стертою клінічною картиною, відсутність реакції плеври ставить питання про рак легені, інші патологічні процеси. У цих ситуаціях для уточнення внутрішньої макроструктури, оцінки стану лімфатичних вузлів коріння, середостіння необхідне проведення РКТ. Дані РКТ уточнюють макроструктуру змін: локалізацію, внутрішню структуру зони патологічних змін, наявність або відсутність інших змін. Нозологічне трактування даних РКТ і рентгенографії можливе у 60-70% пацієнтів, в останніх виставляється діагностичний імовірнісний ряд нозологій. Мал. 1. Рентгенограма грудної клітки: інфільтрат неоднорідної структури з нечіткими контурами клініка гострої пневмонії. Подальше просування до діагнозу можливо шляхом динамічного моніторірованія - періодичним повторенням променевого обстеження і порівняння даних з попередніми. Для інфільтративних процесів в легенях запальної етіології (гострі бактерійні, грибкові пневмонії, інфільтративний туберкульоз) характерна різна динаміка в процесі лікування, що є важливим діагностичним критерієм для встановлення етіології процесу. Співвідношення частоти пневмоній бактерійного походження з грибковими і туберкульозом складає 10-20:1. Тому, природно, і клініцисти, і діагности спочатку орієнтовані на лікування бактерійних пневмоній. Лікарю на етапі первинного обстеження в більшості випадків скрутно по рентгенівській картині судити про точну нозологію, проте його може насторожити ряд нестандартних фактів (велика інтенсивність затемнення, наявність старих туберкульозних змін в легенях, локалізація інфільтрату у верхній долі). У такому разі в підсумковому висновку після діагнозу гострої пневмонії повинне стояти підозріння на інфільтративну форму туберкульозу. У іншій ситуації, коли на первинних рентгенограмах є масивний інфільтрат з поразкою долі або всієї легені, масивним випотом і вогнищами розпаду, вираженою реакцією кореня - пневмонія Фрідлендера не викликає сумніву. Повторне рентгенологічне дослідження у хворих гострою пневмонією проводиться залежно від клінічного перебігу хвороби. Поліпшення клінико-лабораторніх показників під впливом лікування, швидке одужання дають підстава відкласти контрольну рентгенографію до виписки пацієнта. Навпаки, погіршення клінико-лабораторної картини, відсутність ефекту від терапії, що проводиться, настійно вимагають контрольного рентгенологічного дослідження Негативна динаміка, як правило, виражається в збільшенні інфільтративних змін, появі розпаду, незрідка наростає плеврит, реакція коріння легенів, можлива поява запальних вогнищ в протилежній легені. Дана рентгенологічна картина вказує на неадекватність терапії, ослабіння захисних механізмів пацієнта. Для уточнення об'єму поразки, ранньої діагностики можливої емпієми плеври, для прояснення характеру випота (поява включень підвищеної ехогенності, бульбашок газу, помутніння рідини, утворення набряків в легеневу тканина - несприятлива діагностична ознака) необхідне проведення УЗІ грудної клітки. РКТ - метод вибору для визначення розповсюджуваності інфільтрації, уточнення зони розпаду легеневої тканини. РКТ має важливе значення у визначенні можливої причини важкого перебігу пневмонії: вперше виявляє різні аномалії розвитку легені (кістозні зміни, гіпоплазія долі і так далі), які раніше не були розпізнані. Подальший діагностичний моніторинг цієї групи пацієнтів залежить від перебіг хвороби. У ситуації із слабоотріцательной динамікою рентгенологічної картини слід задуматися про грибковий генез пневмонії або туберкульозної етіології процесу. Тут також показано РКТ-дослідження легенів: виявлення старих туберкульозних змін (кальцинатов в інфільтраті, верхніх долях легенів, лімфовузлах коріння) дасть певну упевненість в туберкульозному характері поразки. Відсутність вищеперелічених змін не дозволяє виключити грибковий генез захворювання. Слабопозитивна динаміка в більшості випадків заставляє підозрювати пухлину легені з порушенням вентиляції долі (сегменту) і розвитком вторинної пневмонії. Нерідка при контрольній рентгенографії на тлі зменшення інтенсивності інфільтрату виявляється пухлинний вузол, із зонами розпаду або без таких. В разі відсутності явних ознак пухлини слід вдатися до бронхоскопії, РКТ легенів. РКТ може виявити власне вузлову освіту, наявність метастатичної поразки легенів, плевру лімфовузлів. Синдром утворень в легені - найбільш важливий з точки зору нозологічного трактування. Необхідно вирішити питання про доброякісність або злоякісність, а також про туберкульозну природу освіти (виключити туберкулому). Для діагноста це не просто проблема, оскільки в більшості випадків клінико-лабораторні дані за хворобу або відсутні, або зміни носять загальний характер. Завдання полегшується, якщо є анамнез, рентгено- або флюорограми передуючих років, типова рентгенологічна семіотика доброякісної або злоякісної пухлини (ріс.5), туберкуломи і так далі Проте і це не виключає використання додаткових методів дослідження - РКТ, УЗІ, МРТ, сцинтиграфії. РКТ легенів необхідна для пошуку вогнищ, невидимих на звичайній рентгенограмі, що може змінити трактування діагнозу або наведе на думку про злоякісність процесу з відсівом в легеневу тканину, плевру, регіонарні лімфовузли; для уточнення тонкої внутрішньої макроструктури років, типова рентгенологічна семіотика доброякісної або злоякісної пухлини, туберкуломи і так далі Проте і це не виключає використання додаткових методів дослідження - РКТ, УЗІ, МРТ, сцинтиграфії. РКТ легенів необхідна для пошуку вогнищ, невидимих на звичайній рентгенограмі, що може змінити трактування діагнозу або наведе на думку про злоякісність процесу з відсівом в легеневу тканину, плевру, регіонарні лімфовузли; для уточнення тонкої внутрішньої макроструктури вогнища - дрібних порожнин розпаду, кальцинатов, нерівних контурів, зв'язку з легеневою тканиною. Традиційна рентгено- і томографія унаслідок меншого дозволу уловлюють лише виражені зміни розміром 1-2 см і більш.Перед висновком хотілося б зупинитися на ролі і місці профілактичних флюорографічних досліджень в населення у виявленні захворювань легенів. Метод не виправдав себе в ранній діагностиці раки легені - витрати величезні, а результати у виявленні пухлин I-II стадії мінімальні. Проте метод ефективний в розпізнаванні туберкульозу органів дихання і на сьогоднішній день його слід застосовувати в груп населення в регіонах, неблагополучних по туберкульозній інфекції. Таким чином, поєднаний аналіз даних рентгенографії і РКТ при осередковій освіті в легенях взаємно доповнюють один одного як в плані трактування природи освіти, так і поширеності, якщо воно злоякісне. Слід підкреслити що якщо рентгеномакроструктурні ознаки злоякісності давно вивчені і відпрацьовані, то РКТ-ознаки вимагають ще свого осмислення. Це актуально в світлі постійний техніки, що удосконалюється, появі “спіральної” РКТ, що дає високий дозвіл, тоншу картину осередкових змін, що виявляє вогнища розміром 2-3 мм. У цій ситуації гостро встало питання про нозологічну їх оцінку, коли є вогнище, підозріле на рак легені. При проведенні скринінговою високодозвільною РКТ в пацієнтів, що палять, в 30-40% з них виявляються мелкоочаговиє легеневі субплевральні ущільнення, нозологічне трактування яких без РКТ-моніторінгу неможливе. РКТ-моніторінг “малих” змін легеневій тканині найближчим часом стане світовою проблемою. КОМП'ЮТЕРНА ТОМОГРАФІЯ В ДІАГНОСТИЦІ ПУХЛИН ЛЕГЕНІВ За останні роки активного вживання КТ було встановлено, що метод є конкурентно здатним виглядом обстеження хворих з пухлинною патологією легенів. Проте, яке місце в організації діагностичного проце-сса виявлення пухлин легенів повинен займати цей метод залишається неясним. Для уточнення показань до застосування КТ ми провели порівняльну ха-рактерістіку з флюорографією, рентгенографією, доповненою подовжньою то-мографієй і бронхоскопією. Обстежене 306 хворих, з них в 112 був цент-ральний рак легені, в 94 - периферичний рак легені і в 100 - метастатична поразка легенів. Проведений аналіз показав, що КТ перевершує інші методи ісследо-ванія по багатьом показникам. Правильний діагноз периферичної раки легені при рентгенологічних дослідженнях був встановлений в 80,9% хворих, а при КТ в 96,6%. Ознаки централізації периферичної раки при подовжній томографії виявлялисялише в 27 з 47 хворих або в 57,4% випадків. Пряме продовжене зростання пухлини за межі плеври в структури грудної стінки рентгенологічний виявляється лише в 37,5 - 50% хворих. Впровадження пухлини в структури сре-достенія можна визначити лише при КТ. Інформативність бронхоскопії і КТ в первинній діагностиці центральної раки легені однакові (94,6% і 92,6%), а рентгенологічний метод поступається їм на 20%. КТ перевершує на 33,9% рентгенологічний і на 18,7% ендоскопічної методики в уточненні міри поширеності пухлини по бронхи-альному дереву, особливо його перібронхиального компонента. Але саме головне, що лише за допомогою КТ можна виявити залучення до пухлинного процесу різних структур і органів середостіння. Для уточнення стану лімфатичних вузлів середостіння КТ є самим інформативним методом в діагностиці поразки практично всіх груп, за винятком вузлів бронхопульмональной групи. Узагальнюючи результати діагностики раки легені, ми отримали за допомогою КТ в 50% хворих додаткові відомості про міру поширеності про-цесса. вследствії чого в 32,9% хворих периферичним раком і в 40,2% хворих центральним раком легені була змінена тактика лікування. У кожного другого пацієнта з передбачуваною за даними рентгено-ендоськопічніх досліджень висновку про I, II, IІІ a стадіями раки легені, КТ змінювала символи T,n,m, а при стадії IІ b, IV лише підтверджувала попередні дослідження. При діагностиці метастічеського поразки легенів вживання КТ внесло істотні корективи. В 70% хворих з передбачуваними даними рент-генологічних досліджень про солітарність метастаза були виявлені множинні вузли. При КТ визначалося 337 вузлів метастазів в легені, з них лише 29,4% виявилися рентгенопозітівнимі і 70,6% - рентгенонегатівнимі. Підготовка пацієнта до спірографічного дослідження. Обстеження проводиться в уранішні години, натщесерце, після 15-20 хвилинного відпочинку. Як мінімум за годину до дослідження рекомендується утриматися від куріння і вживання міцної кави. Бронхолітичні препарати відміняють відповідно до їх фармакокінетики: бета-2 агоністи короткої дії і комбіновані препарати, що включають бета-2 агоністи короткої дії, за 6 годин до дослідження, що тривало діють бета-2 агоністи - за 12 годинника, пролонговані теофілліни - за 24 години. Дослідження проводиться в положенні хворого сидячи. Висота ротової трубки або висота сидіння регулюються так, щоб обстежуваному не доводилося нахиляти голову або надмірно витягувати шию. Слід уникати нахилів тулуба вперед при виконанні видиху. Одяг не повинен утрудняти екскурсії грудної клітки. Оскільки виміри засновані на аналізі ротового потоку повітря, необхідне використання носового затиску і контроль за тим, щоб губи обстежуваного щільно охоплювали спеціальний загубник і не було витоку повітря мимо загубника впродовж всього дослідження. Якщо у хворого є зубні протези, то перед дослідженням їх не можна знімати, оскільки вони є опорою для губ і щік і тим самим перешкоджають витоку повітря. Перед кожним дослідженням пацієнта детально інструктують, а у ряді випадків наочно демонструють процедуру виконання даного тесту. При використанні деяких модифікацій спірометрів при недотриманні так званої "нульової умови" знижується стабільність вимірів із-за появи дрейфу ізолінії. Щоб уникнути цього, дослідникові необхідно уважно ознайомитися з інструкцією до приладу, де обов'язково уточнюється, в який момент дослідження пацієнтові слід дати команду обхватити загубник губами і почати дихальний маневр. У спірографі СП-3000 виміру автоматично починаються, як тільки пацієнт почне дихальний маневр. Як тільки сигнал стає більше порогової величини, тест починається. Тест ФЖЕЛ • Тест МВЛ Бронходілатаційні проби . Починають обстеження звичайно з тестів, що не вимагають максимальних зусиль. За наявності в приладі відповідної приставки для виміру бронхіального опору методом короткочасного переривання потоку починають саме з цього дослідження, оскільки воно виконується при звичайному спокійному і рівному диханні. Потім проводиться вимір хвилинного об'єму дихання (МОД) Хвилинний об'єм дихання МОД: При спокійному і рівному диханні пацієнта проводиться вимір ДО, який розраховується як середня величина після реєстрації як мінімум шести дихальних циклів. Ритм і глибина дихання повинні відповідати природним для даного пацієнта значенням (як він зазвичай це робить в спокійному стані). В процесі дослідження може бути оцінена звична для пацієнта у спокої частота дихання (ЧД), глибина дихання і їх якісне співвідношення, так званий патерн дихання. З врахуванням частоти дихання і дихального об'єму може бути розрахований хвилинний об'єм дихання (МОД), як множення ЧД на ДО. У комп'ютерному спірографі СП-3000 дослідження МОД проводиться при спокійному і рівному диханні пацієнта протягом однієї хвилини. Такий спосіб розрахунку ДО є точнішим, оскільки в цьому випадку явним чином вимірюється хвилинний об'єм дихання, визначається частота дихання, а ДО виходить діленням МОД на ЧД. МОД мабуть, залежить від рівня метаболізму, і в тих випадках, коли він перевищує належну для цього рівня величину, можна говорити про гіпервентиляцію. Із-за високої варіабельності МОД важко оцінити, а діагностична значущість його до кінця не ясна. Наступний, для пацієнта етап більш навантаження - визначення життєвої ємкості легенів (ЖЕЛ). Тест ФЖЕЛ (форсована життєва ємкість легенів) Цей найбільш коштовний етап дослідження функції зовнішнього дихання - вимір потоків і об'ємів при виконанні форсованих вентиляційних маневрів - для багатьох пацієнтів, особливо з вираженими вентиляційними порушеннями, представляється досить утомливим і неприємним. Слід зазначити, що для підвищення відтворюваності результатів необхідне виконання 3, а інколи і значно більшого числа спроб. У деяких пацієнтів, особливо літнього віку і при залізодефіцитній анемії, може спостерігатися нетримання сечі. Виконання тесту може спровокувати напад кашлю, а в деяких пацієнтів - навіть напад утрудненого дихання. Запис виробляється після 5-10 хвилинного відпочинку. Дихання здійснюється через загубник, на ніс накладається затиск. Пацієнт повинен сидіти прямо, зручно, не сутулившись і не закидаючи голову. Заздалегідь необхідно детально пояснити пацієнтові, як правильно виконується даний дихальний маневр. По команді лікарки пацієнт здійснює максимально повний вдих і слідом за ним він повинен виконати різкий і тривалий видих, настільки форсований і повно, наскільки це можливо. При цьому початок форсованого видиху має бути швидким і різким, без коливань. Важливою умовою є достатня тривалість видиху (не менше 6 секунд) і підтримка максимального експіраторного зусилля протягом всього видиху, до моменту його повного завершення. Тест повторюється 3 - 4 рази, під візуальним контролем реєстрованої кривої. При правильному виконанні тесту криві "потік-об'єм" повинні мати схожий кут нахилу. При необхідності повторити дослідження, перед початком його пацієнт повинен відпочити, оскільки форсований видих є свого роду функціональним навантаженням. Дослідження можна проводити у дітей старше 5 років, здатних активно виконувати необхідне завдання. Типові помилки при виконанні форсованих вентиляційних маневрів : • недостатньо щільне захоплення загубника, що приводить до витоку повітря між ним і губами пацієнта, • неповний вдих • невчасне, ще до захоплення загубника, початок форсованого видиху. надмірне підтискання губ або стискування зубів • відсутність належного вольового зусилля • недостатня тривалість видиху • передчасний вдих • виникнення кашлю у момент виконання дихального маневру За кожною із спроб дослідник здійснює візуальний контроль на екрані, вибирає технічно прийнятні спроби. Не враховуються в дослідженні криві переривисті (із-за кашлю, нещільного контакту з трубкою і так далі) і отримані при форсованому видиху, що триває менше 6 секунд. надмірне підтискання губ або стискування зубів • відсутність належного вольового зусилля • недостатня тривалість видиху • передчасний вдих • виникнення кашлю у момент виконання дихального маневру. За кожною із спроб дослідник здійснює візуальний контроль на екрані, вибирає технічно прийнятні спроби. Не враховуються в дослідженні криві переривисті (із-за кашлю, нещільного контакту з трубкою і так далі) і отримані при форсованому видиху, що триває менше 6 секунд. Вибрана спроба не повинна перевищувати наступну більш, ніж на 5%. Вибрані криві потік-об'єм повинні мати однакову форму, чітко виражений і несплощення пік, який досягається на рівні не більше 5% від ФЖЕЛ видиху. Максимальна довільна вентиляція легенів МВЛ: Це частина найбільш навантаження спірографічеського дослідження. Пацієнтові пропонують дихати максимально часто і в той же час як можна більш глибоко протягом 12 секунд. Якщо цей тест проводиться у дитяти, то йому можна пояснити що потрібно "надихати в прилад якомога більше повітря, для чого необхідно дихати як можна глибше і частіше". В ряду хворих, особливо за наявності вегетативної дистонії, виконання цього маневру супроводиться запамороченням, потемнінням в очах, а інколи і непритомністю, а у хворих з вираженим синдромом бронхіальної обструкції можливе значне посилення експіраторного диспное, тому тест повинен розглядатися як потенційно небезпечний для пацієнта. В той же час інформативність методу невисока. Зі всіх показників функції дихання МВЛ понад усе залежить від довільного вольового зусилля пацієнта. При бронхообструктівних захворюваннях МВЛ високо корелює з ОФВ1, визначуваному в легше здійснимому тесті і що має велику відтворюваність. У зв'язку з цим метод МВЛ не знаходить широкого вживання. Рівень МВЛ необхідно знати при проведенні спіроергометрії для рассчета вентиляційної межі, проте при цьому віддають перевагу замість безпосереднього її виміру обчисленню на основі емпіричного відношення МВЛ=ОФВ1 х 35. Пост БД обстеження (бронходілатационниє проби): Тест виробляють із застосуванням сальбутамола, іпратропіума броміду або їх комбінації. Дослідження функції зовнішнього дихання виробляють до і після інгаляції бронходілататора (для сальбутамола через 15 хвилин, для іпратропіума броміду через 30 хвилин, для комбінації - через 30 хвилин). Препарати вводять за допомогою дозованого аерозоля, через небулайзер або дозований аерозоль із спейсером. Спірографія Діагностичне дослідження дозволяє оцінити вентиляційну здатність легенів. Метод дозволяє визначити дихальний обьем легенів, прохідність бронхів, бронхіол і багато інших параметрів дихальної системи. При захворюваннях бронхолегочной системи із скаргами на задишку, визначається наявність або відсутність вентіля-ційної недостатності. Більш того дозволяє з'ясувати на якому рівні порушення прохідності: гортань, трахея, бронхи або бронхіоли. А також з'ясувати причину порушення: за рахунок набряку слизової оболонки, бронхоспазма, лярінгоспазма або захворювань серцево-судинної системи. Оцінка функції зовнішнього дихання здійснюється за допомогою спеціального апарату. Проводяться функціональні проби під час спокійного дихання, потім після фізичного навантаження і після використання бронхолітічеського препарату. Таким чином, виявляється рівень бронхіальної прохідності, чутливості бронхів, індивідуально підбирається найбільш відповідний лікарський препарат для даного пацієнта. Спірометрія і спірографія є найбільш поширеними методами дослідження функції зовнішнього дихання. Спірографія забезпечує можливість не лише виміру, але і графічної реєстрації основних показників вентиляції при спокійному і форсованому диханні, фізичному навантаженні і проведенні фармакологічних проб. Останніми роками використання комп'ютерних спірографічеських систем значно спростило і прискорило проведення діагностичних досліджень і, головне, зробило можливим проводити вимір об'ємної швидкості інспіраторного і експіраторного потоків повітря як функції об'єму легенів, тобто аналізувати петлю потік-об'єм. До таких комп'ютерних систем відносяться, наприклад, спірографи фірми «Fukuda» (Японія) і «Erich Eger» (Німеччина). Техніка дослідження. Простий спірограф складається з наповненого повітрям рухливого циліндра, зануреного в ємність з водою і сполученого з реєструючим пристроєм, наприклад, з відкаліброваним і таким, що обертається з визначеною швидкістю барабаном, на якому записуються свідчення спірографа (мал. 2.96). Пацієнт в положенні сидячи дихає в циліндр з повітрям. Зміни об'єму легенів при диханні реєструються по зміні об'єму циліндра, сполученого з барабаном, що обертається. Дослідження проводиться зазвичай в двох режимах: 1. В умовах основного обміну — в ранні уранішні години, натщесерце, після 1-годинного відпочинку в положенні лежачи; за 12–24 до дослідження має бути скасований прийом ліків. 2. В умовах відносного спокою — в уранішній або денний час, натщесерце або не раніше, чим через 2 ч після легкого сніданку; перед дослідженням необхідний відпочинок протягом 15 хв. в положенні сидячи. Дослідження проводиться в окремому слабо освітленому приміщенні з температурою повітря 18–24°С, після попереднього знайомства пацієнта з процедурою. При проведенні дослідження поважно добитися повного контакту з пацієнтом, оскільки його негативне відношення до процедури і відсутність необхідних навиків можуть в значній мірі змінити результати і привести до неадекватної оцінки отриманих даних. Основні показники легеневої вентиляції Легеневі об'єми : |