Методи обстеження хворих з патологією органів дихання. Методи діагностики
 Скачать 96.46 Kb.
|
|
запальне ущільнення може охопити цілу долю легені (крупознапневмонія) або ж часточку (вогнищева пневмонія). Хворі скаржаться на кашель, задишку, при залученні взапальний процес плеври - на болі в грудній клітці. При огляді можнавиявити відставання в акті дихання ураженої половини грудної клітки,що буває частіше при крупозної пневмонії. Голосове тремтіння і бронхофонія взоні ущільнення посилені. Перкуторний звук при вогнищевою пневмоніїпритуплений (не тупий), так як ділянка ущільненої легеневої тканини оточенийнормальною тканиною легені. При крупозної пневмонії в початковій стадії звукпритупленою-тимпанічний, у стадії розпалу - тупий; в стадії одужаннятупий звук поступово змінюється ясним легеневим. Аускультативно при вогнищевоюпневмонії відзначається змішане (бронхо-везикулярне) дихання, так якнавколо вогнища ущільнення знаходиться нормальна легенева тканина; чутні такожсухі і вологі хрипи, тому що при вогнищевою пневмонії запальнийпроцес присутній і в бронхах; при цьому вологі хрипи характеризуютьсяяк звучні, оскільки запальне ущільнення легеневої тканини навколобронхів сприяє кращому проведення на поверхню грудної клітинизароджуються в них вологих хрипів. На боці ураження при крупозноїпневмонії в початковій стадії аускультативно виявляється ослабленнявезикулярного дихання, тут же чути крепітація (crepitatio indux) і шумтертя плеври; у стадії розпалу - бронхіальне подих, може бути шумтертя плеври; в стадії одужання бронхіальне дихання поступовозмінюється везикулярним, чути крепітація (crepitatio redux), вологізвучні хрипи через проникнення розрідженою ексудату з альвеол убронхи, можливий шум тертя плеври. Необхідно відзначити, що при вогнищевою пневмонії, коли вогнище запаленнязалягає глибоко, ніяких відхилень при физикальном дослідженні виявитине вдається. У той же час вогнище запалення великої величини, що знаходиться вбезпосередній близькості від вісцеральної плеври, дає при физикальномдослідженні такі ж відхилення, як і крупозна пневмонія. Синдром порожнини в легені що утворилася в легкому порожнину можна виявити за певнихумовах: необхідно, щоб вона була не менш 4 см в діаметрі, повідомлялася збронхів, розташована близько до грудної стінки і значна частина їїобсягу містила повітря. Порожнина формують абсцес, туберкульозна каверна,розпад пухлини легені. Звичайною скаргою хворих є кашель з великою кількістю смердючіймокротиння жовто-зеленого кольору. При огляді грудної клітини виявляєтьсявідставання в акті дихання ураженої половини. Голосове тремтіння ібронхофонія посилені. При перкусії виявляється тимпаніт. Аускультативнодихання бронхіальне або його різновид - амфоріческое, звучні середньо -і крупнопузирчатие вологі хрипи. Синдром обтураційній ателектазу Найбільш частою причиною обтурації бронха, що приводить до спаданню частинилегені, є бронхогенний рак. Характерна скарга на задишку або задуха. При огляді над областю ателектазу відзначають ділянку западання грудноїклітини, дихальні рухи якого обмежені. Голосове тремтіння ібронхофонія ослаблені або не визначаються. Перкуторний звук притупленийабо тупий (залежно від розмірів ателектазу). При аускультаціївезикулярне дихання ослаблене або не прослуховується. При частковій обтурації бронха, що передує повної йогонепрохідності, виявляють симптоми неповного обтураційній ателектазу. Хворі в цьому періоді скаржаться на наростаючу задишку. Спостерігаєтьсязападіння в області ателектазу, відставання цього регіону в акті дихання. Голосове тремтіння і бронхофонія над ателектазом посилені через зменшеннялегкості легеневої тканини. При перкусії тут виявляється притупленою -тимпанічний звук через зменшення альвеолярних обертонів, що пов'язано ззменшенням амплітуди коливань стінок частково спали альвеол. Аскультатівно визначається ослаблення везикулярного дихання череззменшення надходження повітря в альвеоли; іноді констатують наявністьбронхіального відтінку дихання, що є наслідком зменшеннялегкості легкого в області неповного ателектазу. Слід зазначити, що встановлення синдрому обтураційній ателектазує основою діагностики раку легені. Синдром компресійного ателектазу здавлене легке або його частина носять назву компресійногоателектазу. У переважній більшості випадків причиною його єрідина в плевральній порожнині. При плевриті ателектаз локалізуєтьсяпереважно біля кореня легені, при гідротораксом - вище рівня рідини. Про характерною скаргою, яку пред'являють хворі, і про дані оглядуйдеться у розділі "Синдром рідини в плевральній порожнини". У зонікомпресійного ателектазу має місце механічна фіксація стінок альвеолзі зменшенням їх рухливості, легкість легеневої тканини знижена. Все цедає характерну симптоматику при пальпації, перкусії та аускультації. Голосове тремтіння і бронхофонія над областю ателектазу посилені. Приперкусії тут витягується притупленою-тимпанічний звук. Аускультаціявиявляє бронхіальне дихання і крепітація. Остання пов'язана з порушеннямкровообігу в стінках здавленим альвеол, від чого в порожнину їх черезстінки судин проникає в помірній кількості транссудат. Синдром збільшення легкості легень (емфізема легенів) Більшість хронічних захворювань легенів приводить в тій чи іншіймірою до ускладнень для дихання у фазі видиху. З цієї причинивнутріальвеолярное тиск підвищується, альвеоли розширюються, змістповітря в легенях збільшується, але дихальна екскурсія легеньзменшується, в стінках перерозтягнуті альвеол виникають дистрофічніпроцеси, внутріальвеолярний газообмін погіршується, що призводить додихальної недостатності і зменшення життєвого потенціалу в цілому. Приемфіземі грудна клітка і легкі знаходяться як би в стані постійногоінспіраторного напруги. Емфізема при хронічних захворюваннях легенів --хронічний стан, тобто вона може періодично посилюватиметься ізменшуватися, але повністю не зникає. Основною скаргою у хворих є скарга на задишку, якапосилюється при прогресуванні емфіземи. Форма грудної клітки при оглядівизначається як емфізематозная або бочкоподібна. Голосове тремтіння ібронхофонія над всіма відділами легенів ослаблені. Перкуторний звук надобома половинами грудної клітини коробковий. При топографічної перкусіїнижні межі легень опущені і малорухливі при диханні. Аускультативнодихання ослаблене. Якщо емфізему супроводжує хронічний бронхіт, точутно і його ознаки: жорстке дихання, сухі та вологі хрипи незвучние. Синдром бронхоспазму Синдром бронхоспазму - це комплекс клінічних ознакспазмірованія бронхів, що виникає у вигляді нападів у хворих на бронхіальнуастмою. Схильність до приступообразно спазмірованію бронхів можеіснувати у хворих з морфологічно інтактним бронхами і у хворих зхронічним бронхітом. У момент спазму бронхів у хворого виникає приступ задухи, приякому особливо утруднений видих, у розпал нападу з'являється кашель здуже важко відокремлюваної в'язкої мокротою. При огляді положення хвороговимушене - сидяче, гучне дихання, хрипи чути на відстані, видихрізко подовжений, вени шиї набряклі. В акті дихання бере активну участьДопоміжна мускулатура, видно дифузний ціаноз. Грудна клітказнаходиться в стані інспіраторного напруги, тобто має бочкоподібнийвид. Це відбувається через вираженого утруднення видиху і розвитку гостроїемфіземи легенів. Якщо у хворого під внепріступном періоді існуєемфізема легенів, то в момент нападу легкість легких ще більшезбільшується. Голосове тремтіння і бронхофонія ослаблені (емфізема). Припорівняльної перкусії над легкими витягується коробковий звук, притопографічної - виявляють зміщення вниз нижніх меж легень. Аускультативно визначається різко подовжений видих, ослабленнявезикулярного дихання через наявність емфіземи і зменшення просвіту бронхів,у великій кількості чути сухі свистячі хрипи. Синдром гострого бронхіту При запаленні бронхів - бронхіті - хворі пред'являють скарги накашель, на початку захворювання сухий, потім з мокротою. При оглядіспецифічні відхилення від норми відсутні. Голосове тремтіння ібронхофонія не змінені. При перкусії ясний легеневий звук. Аускультативнодихання жорстке, на початку захворювання чути сухі свистячі і гулихрипи, надалі - вологі різнокаліберні незвучние хрипи. Література: 1. Базарнова М.А., Морозов В.Т. Руководство по клиническо лабораторной диагностике. 1- 4 том. – Киев:”Вища школа”. – 1999. 2. Звершхановський Ф.А., Стародуб Є.М., Шостак С.Є., Калайджан К.О. Пульмонологія в практиці сімейного лікаря. Тернопіль.” Укрмедкнига.” 2008. 3. 2. Інструментальні методи дослідження функції зовнішього дихання при захворюваннях бронхолегеневої системи: (метод.рекомендації)/ Ю. М. Мостовий. – Вінниця, 2008. – 36 с. 4. Матеріали ІІІ з’їзду фтизіатрів і пульмонологів України. – Київ, 2003. 5. Матеріали ІV з’їзду фтизіатрів і пульмонологів України. – Київ, 2008. 6. Савула М.Н Диференціальна діагностика захворювань легень і плеври. – Тернопіль :“Укрмедкнига”, 2000. – 214 с. 7. Ходош Э.М., Попов В.В. Введение к пониманию клинической значимости параметров функции внешнего дыхания и долгосрочного контроля при хронических обструктивных заболеваниях лёгких // Укр.терапевт.журн.-2011.-Т.3, №2.-С.90-92. 8. Фещенко Ю. І., Черенько С. О., Кутишенко М. С. РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ЛЕГЕНЯХПІД ЧАС ДІАГНОСТУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОЗИТИВНИМ МАЗКОМ МОКРОТИННЯ В УМОВАХ ЕПІДЕМІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ // Укр.пульмон.журн.-2007.- №4.-С.3-8. 9. Яблучанский Н.И., Бондаренко И.А., Зинкович И.И. Прогностическое значение показателей функции внешнего дыхания и вариабельности сердечного ритма при ХОЗЛ. Medicus Amicus.Образование. 2008. |