Астма. 40 Асматичний статус. Методичні вказівки з практичного заняття для студентів Навчальна дисципліна внутрішня медицина Тема 40 Ведення хворого з астматичним статусом Курс 6 медицина затверджено на засіданні кафедри

• Название: Методичні вказівки з практичного заняття для студентів Навчальна дисципліна внутрішня медицина Тема 40 Ведення хворого з астматичним статусом Курс 6 медицина затверджено на засіданні кафедри
• Анкор: Астма
• Дата: 06.12.2022
• Размер: 120.5 Kb.
• Имя файла: 40 Асматичний статус.doc
• Тип: Методичні вказівки; #832076

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра реабілітаційної медицини
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
з практичного заняття для студентів
Навчальна дисципліна « ВНУТРІШНЯ МЕДИЦИНА »
Тема № 40 «Ведення хворого з астматичним статусом»
Курс – 6 МЕДИЦИНА


Затверджено

на засіданні кафедри

реабілітаційної медицини

«29» червня 2021 р. Протокол № 12
Зав. кафедри__________проф. Шмакова І.П.

Одеса 2021

1.Тема практичного заняття № 40: «Ведення хворого з астматичним статусом»
2. Актуальність теми:
Бронхіальна астма (БА) – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, спричинене значною кількістю клітин і медіаторів запалення, проявом якого є рецидивна варіабельна бронхіальна обструкція. Зазначена патологія становить значну проблему не лише для охорони здоров’я, а і суспільства загалом: частота її в популяції коливається від 3 до 9% і зростає в умовах забруднення навколишнього середовища. За даними офіційної статистики, рівень захворюваності на БА в Україні незначний, хоча показники смертності від цієї патології в нашій країні наближаються до міжнародних. Відомостей щодо поширеності астматичного стану також практично немає, бо такий діагноз не має специфічних патоморфологічних критеріїв і є суто клінічним. Частота астматичного стану становить 17-79% серед усіх форм БА, а летальність при ньому досягає 16% і навіть у спеціалізованих відділеннях перебуває в межах 2-5%. Частіше летальні випадки спостерігають у жінок.
3. Цілі заняття:

3.1. Загальні цілі:

• 
  ознайомитися з медико-соціальним значенням синдрому тяжкого загострення БА, сформувати уявлення значення синдрому тяжкого загострення БА та його ускладнень у структурі захворюваності та смертності.
  

3.2. Виховні цілі:

• 
  розвинути уявлення о впливі екологічних та соціальних факторів, устрою життя на формування патологічної бронхообструктивної домінанти;
  
• 
  сформулювати деонтологічні правила при роботі з хворими на БА та основи психотерапевтичного підходу до хворих та їх родичів;
  
• 
  розвинути почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій при роботі з хворими на БА.
  

3.3. Конкретні цілі:

• 
  знати:
  

1. Визначення, причини розвитку астматичного статусу;

2. Механізми формування бронхообструкції та методи її виявлення;

3. Клінічні прояви астматичного статусу;

4. Стадії астматичного статусу та їх клінічні прояви;

5. Сучасні підходи до діагностики астматичного статусу;

6. Клінічну фармакологію бронхолітичних та протизапальних препаратів

7. Ппринципи надання невідкладної допомоги при астматичному статусу

3.4. На основі теоретичних знань з теми:

- оволодіти методиками /вміти/:

1. Провести диференційну діагностику астматичного статусу з іншими станами, які супроводжуються бронхообструктивним синдромом;

2. Визначити стратегію лікування кожного конкретного випадку та надати конкретні рекомендації хворому;

3. Вміти надати невідкладну допомогу хворому з астматичним статусом.
4. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки

(міждисциплінарна інте­грація).

№	Дисципліни	Знати	Вміти
1.	Попередні дисципліни
1.1	Анатомія (нормальна)	Анатомія бронхолегеневої системи
1.2	Патологічна анатомія	Закономірності формування емфіземи легень
1.3	Нормальна фізіологія	Рівні регуляції дихальної системи
1.4	Патологічна фізіологія	Основні патогенетичні механізми формування бронхообструкції
1.5	Пропедевтика внутрішніх хвороб	Особливості опитування, огляду та об’єктивного обстеження у пацієнтів з БА; сучасні методи діагностики БА.	Провести опитування, огляд та обстеження хворого з БА. Інтерпретувати дані лабораторних та інструментальних досліджень (оцінка функції зовнішнього дихання).
1.6	Фармакологія	Основні класи бронхолітичних препаратів	Вміти виписати у рецептах препарати вказаних груп
2.	Внутрипредметні інтеграції
2.1	Кардіологія	Особливості формування та патогенезу бронхообструктивнрго синдрому у кардіологічних хворих	Виявити у хворого можливе враження серцево-судинної системи

5. Графологічна структура теми
Астматичний статус

Визначення:

Астматичний статус – важкий напад бронхіальної астми, який триває більше 24 годин, характеризується розвитком гострої дихальної недостатності, що обумовлена обструкцією повітроносних шляхів в умовах формування резистентності до бронходилататорів (2-агоністів короткої дії), гіперкапнії, гіпоксемії, поліцетимії.

Діагностика:

• 
  Потенційні фактори ризику:
  
  • 
    загострення запального процесу
    
  • 
    різка відміна ГКС чи кромонів
    
  • 
    передозування (2-агоністів короткої дії)
    
  • 
    значний контакт з алергенами, що підвищує гіперреактивність бронхів
    
  • 
    пасивне куріння, особливо у дітей
    
  • 
    надмірний вплив професійних шкідливостей
    
  • 
    зловживання наркотичними, седативними засобами, які пригнічують дихальних центр
    
  • 
    психоемоційний стрес
    
  • 
    клімато-погодний фактор
    
    • 
      Види астматичного статусу
      
      • 
        статус, який повільно розвивається (важке загострення БА, життєвозагрожуюча астма)
        
      • 
        анафілактичний (на фоні анафілактичного шоку)
        
        • 
          Клінічні симптоми астматичного статусу:
          

• 
  обструкція дихальних шляхів, резистентна до бронхолітиків більше 24 годин
  
• 
  зростання задишки, ядухи, свистячого дихання, стиснення грудної клітки
  
• 
  ЧД більше 30 за 1 хвилину, ЧСС більше 120 в 1 хвилину
  
• 
  ПОШвид менше 50% від належного значення
  
• 
  задишка в спокої, під час розмови ядуха
  

С тадії клінічного перебігу астматичного статусу

І. Стадія відносної компенсації (відсутність вентиляційних розладів)	ІІ. Стадія декомпенсації (“німа легеня”) – прогресуючі вентиляційні розлади	ІІІ. Гіпоксемічна гіперкапнічна кома
зменшення кількості харкотиння свідомість та орієнтація збережені вимушене положення в ліжку блідий ціаноз, пітливість тахікардія 100-120 в 1 хвилину ЧД 30-40 за 1 хвилину Гіпертензія РаО2=60-70 мм.рт.ст. РаСО2=40-45 мм.рт.ст. ПОШвид 30% від належних значень	відсутність харкотиння поява періодів збудження та апатії вимушене положення в ліжку знерухомлення різкий дифузний ціаноз задишка, гіпергідроз, набухання шийних вен “німа легеня” (вогнищеві ателектази ) тахікардія 120-140 в 1 хвилину ЧД40-50 в 1 хвилину Гіпотонія РаО2<50-60 мм.рт.ст. РаСО2>50-70 мм.рт.ст. ПОШвид 20% від належних значень	втрата свідомості, зниження рефлексів брадіпноє, агональне дихання пульс 140-160 в 1 хвилину, парадоксальний, маятникоподібний гіпотонія, колапс, шок РаО2<40 мм.рт.ст. РаСО2>70-80 мм.рт.ст. органічні неврологічні розлади

• 
  Методи контролю при астматичному статусі
  
  • 
    ЕКГ
    
  • 
    почасовий діурез
    
  • 
    гематокрит, газовий склад крові
    
  • 
    електроліти крові
    
  • 
    сатурація СО2
    
  • 
    пікфлоуметрія чи спірографія
    

Алгоритм фармакотерапії хворих на астматичний статус

1. 
   Госпіталізація в ПІТ, при 2 стадії до реанімаційного відділення
   
2. 
   Оксигенотерапія (30-40% О2 через носовий катетер чи маску)
   
3. 
   Інфузійна терапія (відновлення ОЦК, покращення мікроциркуляції, розрідження харкотиння) :
   
   • 
     до 3-4л в 1 добу, до 2,5 л в 2 добу
     
   • 
     5% глюкоза, реополіглюкін, поліклюкін, рефортан
     
   • 
     на 500 мл інфузійного розчину – 0,5мл гепарину (для попередження гіперкоагуляції, розрідження харкотиння, підвищення чутливості до гормонів)
     
4. 
   Гормональна терапія (преднізолон чи метилпреднізолон) болісно чи краплинно:
   

• 
  60-90 мг преднізолону в/в струминно + 20-40 мг преднізолону в/в краплинно в 400 мл фіз. розчину, в разі відсутності ефекту по 90 мг кожні 2-3 години (до досягнення ПОШвид 50%), в разі покращення стану – по 30 мг кожні 3 години. Добова дозу 1-1,5 г
  
• 
  ІІ стадія астматичного статусу – дозу збільшують до 1,5-2 г/добу, в разі необхідності 1000 мг в/в краплинно метилпред, при виведенні зі стадії “німої легені” дозу зменшують на 25% в призначають в підтримуючій дозі до 3-5 діб.
  

1. 
   Призначення метилксантинів (не призначаються при ЧСС більше 120 в 1 хвилину!!)
   

• 
  Перші 30 хвилин – ударна доза з розрахунку
  

5-10 мг/кг (якщо хворий отримує еуфілін вперше в житті) 3 мг/кг (якщо отримував раніше)

• 
  послідуюче введення еуфіліну протягом 3,5 годин
  

0,9 мг/кг/год (курець)

0,6 мг/кг/год (не курець)

0,25 мг/кг/год (захворювання печінки)

6. 
   Агресивне застосування 2-агоністів короткої дії через небулайзер кожні 20 хвилин по 2-4 вдохи до поліпшення стану та атровенту кожні 20 хвилин через небулайзер
   
7. 
   Антибіотики за чіткими показами (гнійне харкотиння, інфільтрація в легенях)
   
8. 
   Покази до парентерального призначення адреналіну:
   

• 
  анафілактична форма АС
  
• 
  неефективність інгаляційного введення 2-агоністів короткої дії
  
• 
  швидка декомпенсація пацієнта
  

IX. ШВЛ при ІІІ стадії астматичного статусу


6.Матеріали щодо методичного забезпечення заняття.
6.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тести.
Контрольні питання:

1.Які процеси лежать в основі формування бронхообструкції?

2. Приведіть схему проведення тесту для виявлення зворотності обструкції у хворих з бронхообстуктивним синдромом?

3. Вкажіть основні групи бронходилятуючих засобів?

4. Вкажіть нормальні показники ОФВ₁ та ПОШвид?

5.Перечисліть основні клінічні симптоми бронхіальної астми?

6.Намалюйте схему надання невідкладної допомоги при приступі бронхіальної астми в залежності від важкості загострення.

7.Бронхіальна астма. Клінічна класифікація (згідно наказу №128 від 19.03.2007), диференційна діагностика та фармакотерапія бронхіальної астми.

Тестові завдання:

Найбільш частими причинами розвитку астматичного статусу є:

1. 
   інфекції
   
2. 
   різка відміна ГКС та кромонів
   
3. 
   передозування 2-агоністів короткої дії
   
4. 
   значний контакт з алергенами
   
5. 
   все перераховане Вірно: Е
   

Астматичний статус – це важкий напад бронхіальної астми, який триває більше:

1. 
   20 годин
   
2. 
   24 годин
   
3. 
   10 годин
   
4. 
   15 годин
   
5. 
   15 хвилин Вірно: В
   

Які з перерахованих препаратів використовуються в якості базисної терапії БА?

1. 
   Еуфілін
   
2. 
   Атропін
   
3. 
   Пропранолол
   
4. 
   Серетид
   
5. 
   Сальбутамол Вірно: Д
   

Які з перерахованих засобів для лікування бронхіальної астми відносять до протизапальних препаратів:

1. 
   Серевент
   
2. 
   Теопек
   
3. 
   Сальбутамол
   
4. 
   Флутіказон
   
5. 
   Атровент Вірно: Д
   

Які механізми бронхообструкції відносяться до зворотних:

А. Гіперкринія

В. Дискринія

С. Бронхоспазм

4. 
   Емфізема легень
   
5. 
   Склероз стінки бронхів Вірно: А,Б,С
   

Які механізми бронхообструкції відносяться до незворотних:

1. 
   Гіперкринія
   
2. 
   Дискринія
   
3. 
   Бронхоспазм
   
4. 
   Емфізема легень
   
5. 
   Склероз стінки бронхів Вірно: Д, Е
   

Основними клітинними елементами запалення при бронхіальній астмі являються:

1. 
   Еозинофіли
   
2. 
   Опасисті клітини
   
3. 
   Т-лімфоцити
   
4. 
   Макрофаги
   
5. 
   Всі відповіді вірні Вірно: Е
   

Для важкої персистуючої БА характерні слідуючи показники ФЗД:

1. 
   ОФВ1 чи ПОШвид 80% та добові коливання ПОШвид 20%
   
2. 
   ОФВ1 чи ПОШвид 80% та добові коливання ПОШвид 20-30%
   
3. 
   ОФВ1 чи ПОШвид 60-80% та добові коливання ПОШвид 30%
   
4. 
   ОФВ1 чи ПОШвид 60% та добові коливання ПОШвид 30%
   
5. 
   Всі відповіді вірні
   

Вірно: Д

Які з наведениях препаратів відносяться до 2-агоністів пролонгованої дії

1. 
   Беротек
   
2. 
   Сальбутамол
   
3. 
   Вентолін
   
4. 
   Атровент
   
5. 
   Серевент
   

Вірно: Е

На зворотність бронхообструкції вказує:

1. 
   Підвищення рівня ПОШвид15% за результатами проби з 2-агоністами короткої дії
   
2. 
   Підвищення рівня ОФВ115% за результатами проби з 2-агоністами короткої дії
   
3. 
   Підвищення рівня ПОШвид15% після проби з фізичним навантаженням
   
4. 
   Підвищення рівня ОФВ115% після проби з фізичним навантаженням
   
5. 
   Всі відповіді вірні
   

Вірно: А,Б
6.2. Інформацію, необхідну для формування знань-вмінь можна знайти у підручниках:

1. 
   Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в терапії. Аналізи: нормативні показники, трактування змін. 27-е вид.. Мостовий Ю.М.. Центр ДЗК м.Київ 2020. 800с.
   
2. 
   Мостовий Ю.М. Сучасні класифікації і стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів. Вінниця, 2019. – С. 11 – 62.
   
3. 
   Внутрішні хвороби: у 2 частинах. Частина 1. Розділи 1-8: підручник / Л.В. Глушко, С.В. Федоров, І.М. Скрипник та ін. 2019. 680с.
   
4. 
   Внутрішні хвороби: у 2 частинах. Частина 2. Розділи 9-24: підручник / Л.В. Глушко, С.В. Федоров, I.М. Скрипник та ін. 2019. 584с.
   
5. 
   Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19. Свінціцький А.С,, Гаєвські П.. Практична Медицина 2018. 1632с.
   

6.3.Орієнтуюча карта щодо самостійної роботи з літературою з теми заняття.

№№ п.п.	Основні завдання	Вказівки	Відповіді
1	2	3	4
1.	Визначення синдрому тяжкого загострення БА	Наказ № 128 від 19.03.2007.- Київ, 2007. – 20с	Важкий напад бронхіальної астми, який триває більше 24 годин, характеризується розвитком гострої дихальної недостатності, що обумовлена обструкцією повітроносних шляхів в умовах формування резистентності до бронходилятаторів (2-агоністів короткої дії), гіперкапнії, гіпоксемії, поліцетимії.
2.	Діагностика синдрому тяжкого загострення БА	Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів /за ред. д-ра мед. наук, проф. Ю.М. Мостового. – 4-е вид., доп. і перероб. - Вінниця, 2002. – 351с.	-ЕКГ -почасовий діурез -гематокрит, газовий склад крові -електроліти крові -сатурація СО2 -пікфлоуметрія чи спірографія
3.	Алгоритм надання невідкладної допомоги	Наказ № 128 від 19.03.2007.- Київ, 2007. – 20с	• проведення масивної терапії бронходилататорами; • негайне введення ГК; • швидке проведення лікувальних заходів; • корекція вторинних порушень газообміну, кислотно-лужного балансу, гемодинаміки тощо.

7. Матеріали для самоконтролю якості підготовки.
Контрольні питання:

1.Астматичний статус, визначення, етіопатогенез, стадії розвитку

2. Диференційна діагностика астматичного статусу.

3.Стандарти діагностики та надання невідкладної допомоги при астматичному статусі

4. Клінічна фармакологія бронхолітичних препаратів.
Задачі:

А. У хворого К., 33 роки напад ядухи не купується протягом 1 доби. 10 років хворіє на бронхіальну астму. Об-но: стан вкрай важкий, положення ортопноє, заторможеність, шкіра вкрита потом, дифузний ціаноз. ЧД 42 в 1 хвилину, ЧСС – 134 уд/хвилину, АТ – 95/65 м.рт.ст., Дихання різко ослаблене, на певних ділянках відсутнє, в між лопатковій ділянці поодинокі сухі свистячі хрипи. Вдома хворий користувався лише сальбутамолом.
Питання:

• 
  Який діагноз можна поставити?
  
• 
  Якій стадії відповідає наведена нижче клінічна картина?
  
• 
  Чи треба змінювати лікування хворого. Якщо так, то які препарати слід використати і в яких дозах ?
  

В. Хвора М., 29 років, хворіє на ревматичну лихоманку, з метою профілактики введено 2,4 млн. ретарпену, після чого у хворої виникло дертя в горлі, нападоподібний кашель, а пізніше приступ ядухи, який не змімається більше 8 годин. На момент огляду свідомість та орієнтація збережені, вимушене положення в ліжку, блідий ціаноз, пітливість, тахікардія 120 в 1 хвилину, ЧД 31 за 1 хвилину, АТ – 160/90 мм.рт.ст., над легенями перкуторно – коробочний звук, дихання ослаблене з подовженим видихом, розсіяні сухі дистанційні хрипи. ПОШвид 30% від належних значень

Питання:

• 
  Який діагноз можна поставити?
  
• 
  Ваша лікувальна тактика?
  
• 
  Які додаткові методи дослідження слід провести для контролю правильності лікування?
  

8.Матеріали для аудиторної самостійної підготовки:
8.1. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати під час практичного (лабораторного) заняття:

• 
  Дати заключення щодо загального аналізу крові;
  
• 
  Дати заключення щодо загального аналізу харкотіння;
  
• 
  Дати заключення щодо оглядової рентгенографії органів грудної клітини;
  
• 
  Дати заключення щодо результатів спірографії;
  
• 
  Дати заключення щодо ЕКГ.
  

9. Інструктивні матеріали для оволодіння професійними вміннями, навичками:
9.1. Методика виконання роботи, етапи виконання.

● оцінка рівня теоретичних знань: усна або письмова відповідь на 1-2 питання по засвоєній темі;

● розшифрування (самостійне) кривих потік-об’єм згідно загальноприйнятої схеми;

● самостійна робота (курація хворих): огляд, фізикальне обстеження хворих, оцінка клінічного стану та динаміки стану хворих, участь в інструментальних методах обстеження хворих, ведення медичної документації;

● колективний розбір хворих: формування клінічного діагнозу, вибір тактики ведення та лікування хворого
10. Матеріали для самоконтролю оволодіння знаннями, вміннями, навичками, передбаченими даною роботою.
10.1. Тести різних рівнів (або тести, які входять до складу банку для рек­торського контролю).

1. Хвора, 37 років, доставлена в реанімаційне відділення. В анамнезі бронхіальна астма. Загальний стан вкрай важкий. Сопор. Дифузний ціаноз, холодний піт. Дихання Чейна-Стокса. Аускультативно – дихальні шуми значно ослаблені, рО2 – 45 мм.рт.ст., рСО2 – 85 мм.рт.ст., АТ – 90/60 мм.рт.ст. Які заходи необхідно виконати для усунення гіпоксії?

A. Інгаляції киснево-повітряної суміші.

B. Введення гідрокарбонату натрію.

C. Інгаляція геліо-водневої суміші.

D. Гіпербарична оксигенація.

E. Введення преднізолону.
2. У хворої, яка тривалий час хворіє на БА, розвинувся приступ ядухи, який триває добу. Введення еуфіліну в/в полегшення не принесло, після інгаляції сальбутамолу стан погіршився. Об-но: набухання шийних вен, дифузний ціаноз, візінг. ЧСС – 100 за хв., АТ 130/90 мм.рт.ст. тони серця ослаблені, акцент ІІ тону над a. pulmonalіs. Який препарат необхідно призначити у першу чергу?

A. Атровент.

B. Інтал.

C. Гідрокортизон.

D. Серевент.

E. 4% р-н гідрокарбонату натрію
3. Хвора 38 р. доставлена у клініку у важкому стані. Об-но: виражена задишка, дихання поверхневе, хвора „хапає ротом” повітря, шийні вени набухлі, дифузний ціаноз. Над більшою частиною легень дихальні шуми не вислуховуються. Р-138/хв., АТ-85/60 мм.рт.ст. Тони серця аритмічні, ослаблені, ритм галопа. Газовий склад крові : РаО2 – 54 мм.рт.ст., РаСО2 – 51 мм.рт.ст., рН-7,2. Невідкладна допомога?

A. Гангліоблокатори.

B. Серцеві глікозиди.

C. Нітрати.

D. Сечогінні.

E. Глюкокортикоїди.
4. Хворий 37 років скаржиться на наростаючий приступ задухи, відсутність відходження харкотиння, відчуття ''музики'' в грудях. Об‘єктивно: дихання затруднене, поверхневе, екскурсія грудної клітки обмежена, видих подовжений, на відстані чути сухі хрипи. ЧД - 14 за 1'. Перкуторно над легенями - коробковий звук; аускультативно - ослаблене везикулярне дихання, сухі хрипи. Тони серця приглушені, ритмічні, тахікардія. ЧСС - 100 за 1'. Який із середників необхідно хворому ввести в першу чергу?

A. Еуфілін.

B. Строфантин.

C. Преднізолон.

D. Дімедрол.

E. Адреналін.
5. У хворого, який перебував у пульмонологічному відділені з приводу лікування бронхіальної астми розвився тривалий приступ експіраторної задухи. Після багаторазових інгаляцій астмопенту з’явилось часте поверхневе дихання. Хворий втратив свідомість. Яку невідкладну допомогу потрібно провести?

A. Ввести в/в струминно 60-90 мг преднізолону на фіз.розчині.

B. Провести ендотрахеальну інтубацію та ШВЛ.

C. Почати інфузійну терапію натрію гідрокарбонатом.

D. Ввести в/в еуфілін.

E. Дати фторотановий наркоз.

6. У хворого 50 років приступ задухи та кашлю на протязі останньої доби. Хворіє 10 років, завжди був позитивний ефект від застосування інгаляційних адреноміметиків. На цей раз після інгаляції сальбутамолу та в/в введення еуфіліну полегшення не відбулося. Стан важкий. Шийні вени набухлі, дифузний ціаноз, на відстані чути сухі хрипи. При аускультації вислуховуються зони «німої легені». Який стан розвинувся у хворого?

A. Приступ БА.

B. Астматичний статус І стадія.

C. Астматичний статус ІІ стадія.

D. Астматичний статус ІІІ стадія.

E. Затяжний приступ БА.
7. Хвора 35 років скаржиться на задуху, ядуху, сухий кашель, відсутність відходження харкотиння. Хворіє більше 3-х років. Об’єктивно: сидить фіксуючи плечовий пояс, “дистанційні хрипи”. Грудна клітка бочкоподібна, при перкусії – коробковий звук. На тлі жорсткого дихання з подовженим видихом велика кількість сухих свистячих хрипів в продовж усього акту дихання. Аналіз крові: еозинофілія. Ваш діагноз ?

A. Астматичний статус.

B.Напад бронхіальної астми.

C.Серцева астма.

D.Хронічний обструктивний бронхіт.

E.Обтурація бронху інородним тілом.
8. Хворий 49 років скаржиться на ядуху, кашель. Харкотиння не виділяє. Неодноразово застосовував сальбутамол, інтал, але без ефекту. Об’єктивно: сидить, спираючись на стіл. Ціаноз обличчя, акроціаноз. Периферичних набряків немає. Дихання поверхневе, затруднене, місцями не вислуховується; розсіяні хрипи, значно подовжений видих. Тони серця приглушені, тахікардія. Ps – 112/хв., AT – 110/70 мм. рт. ст. Печінка біля краю реберної дуги. Який попередній діагноз?

A. Астматичний статус.

B. Бронхіальна астма, помірної важкості.

C. Аспірація стороннього тіла.

D. Серцева астма.

E. Хронічний обструктивний бронхіт.
9. Жінка 40 років надійшла до лікарні у важкому стані. Положення вимушене, ортопное. Відзначаються виражена задишка, поверхневе дихання. Шийні вени набухлі, шкіра блідо-сіра, волога. Грудна клітка бочкоподібна, міжреберні проміжки згладжені. Ps 140/хв. AT 90/60 мм рт.ст. Тони серця глухі. Над легенями не прослуховуються дихальні шуми. Який найбільш імовірний діагноз?

A. Напад бронхіальної астми.

B. Набряк легень.

C. Астматичний статус.

D. Серцева астма.

E. Трахеобронхіальна дисфункція.
10. У хворого важкий напад бронхіальної астми триває більше 1 години незважаючи на застосування бета-адреноміметиків інгаляційно та внутрішньовенно, еуфіліну та антихолінергічних засобів. Якими медикаментами необхідно доповнити невідкладну терапію?

A. Бета-адреноміметики внутрішньовенно.

B. Нестероїдні протизапальні препарати.

С. Антигістамінні засоби.

D. Кортикостероїди інгаляційно.

E. Кортикостероїди внутрішньовенно.

11. Тема наступного заняття: «Курація хворого з анафілактичним шоком та набряком Квінке»