МВА. Методика роботи з хором молодшої вікової групи
 Скачать 32.34 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ БАХМУТСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ Реферат на тему: «Методика роботи з хором молодшої вікової групи»  Виконала студентка 3 курсу зі скороченим терміном навчання ЦК Хорове диригування Мікус Вікторія Викладач: Лащонова А.О. ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЯ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОЇ РОБОТИ З ДИТЯЧИМ ХОРОМ ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТЯЧОГО ХОРУ АНСАМБЛЬ ЯК ХУДОЖНЯ ЦІЛІСНІСТЬ КОМПОНЕНТІВ ХОРОВОЇ ЗВУЧНОСТІ ДИКЦІЯ І АРТИКУЛЯЦІЯ РОБОТА НАД ЗВУКОВЕДЕННЯМ І ЗВУКОУТВОРЕННЯМ РОЗСПІВУВАННЯ ХОРУ ВИСНОВОК ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ОРГАНІЗАЦІЯ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОЇ РОБОТИ З ДИТЯЧИМ ХОРОМ Хоровий спів є одним із видів музичного виконавства, причому виконавства колективного, а в умовах школи – одним з важливих засобів музичного виховання дітей на уроках музичного мистецтва та в позаурочний час – у шкільному хорі, шкільному вокальному ансамблі. Вокально-хоровий спів має багато переваг перед іншими видами музичної діяльності школярів. Передусім, він доступний для кожної дитини, яка має від природи голосові і слухові дані, а це вже достатня і необхідна умова для музичного виховання засобами співу. Мета хорового співу в школі– сприяти творчій самореалізації школярів за допомогою хорового виконання; його завдання різноманітні, та головними серед них є: о с в і т н і (постановка і розвиток голосу, формування вокально-хорових навичок, ознайомлення з вокально-хоровим репертуаром); в и х о в н і (виховання вокального слуху, організованості, уваги, відповідальності), р о з в и в а л ь н і (розвиток музичних здібностей дітей і потреби в хоровому співі як мотиваційного компонента подальшого саморозвитку). Організаційно-методичні особливості роботи учителя музичного мистецтва, на відміну від хормейстера, який працює із професійними співаками, полягають у тому, що дітей, школярів, необхідно навчити співати, розвиваючи не лише його вокальні дані, а й сприйняття хорової музики, музичного мистецтва загалом. На першому етапі залучення дітей до вокально- хорового співу головною метою педагога є розвиток у них фізіологічної і психологічної основи співацької культури. Тому найрезультативнішим засобом такого ознайомлення буде спів педагога, слухання якого учнями значною мірою впливатиме на їх музичний розвиток. Це зумовлено схильністю дітей наслідувати усе побачене й почуте. Учитель музичного мистецтва у роботі з дитячим хором має передусім діагностувати вокальні дані школяра, щоб надалі правильно і цілеспрямовано розвивати дитячий голос, добирати спеціальні вправи для дихання, голосоведення, звукоутворення, інтонування, відтворення динамічних відтінків. Під час першого заняття із школярами він виявляє рівень розвитку музичного слуху та інших співацьких даних, а за результатами прослуховування визначає три інтонаційні групи диференційованого навчання співу. До першої інтонаційної групи слід віднести учнів з діапазоном не менше сексти (ре першої октави–сі першої октави), які інтонують мелодію без підтримки інструмента, співають дзвінким, природним звуком; до другої інтонаційної групи– учнів з дещо меншим діапазоном, нестабільною інтонацією; до третьої – так званих «гудошників». Педагог має добирати репертуар, зважаючи на вокальні можливості дитячих голосів, розучувати хорові твори під час репетицій, готувати й організовувати дитячий хоровий колектив до концертних виступів. Досвідчені педагоги рекомендують розміщувати школярів під час уроку музичного мистецтва так: дітей третьої групи посадити на перші парти, другої групи – за ними, а дітей першої групи – на задні парти. Тобто дітей, які неправильно інтонують краще розмістити ближче до педагога, щоб він міг постійно стежити за їх розвитком. Учням доцільно показати основні диригентські жести уже на першому занятті: ауфтакт (увага, дихання), вступ і завершення співу (зняття). Крім того, їм необхідно пояснити і показати правильну вокально- співацьку поставу, механізм дихання, запропонувавши поставити руки на пояс, безшумно набрати в легені повітря і на мить затримати його. У роботі з дитячим хоровим колективом необхідно дотримуватися принципу спадкоємності, як і в організації вокально-хорового виховання загалом. Завдання учителя полягають у тому, щоб: зацікавити дітей, починаючи з молодшого шкільного віку, вокально-хоровим співом, хоровим мистецтвом; сприяти подальшому формуванню у них естетичного смаку, удосконалювати культуру звука; розширювати вокальні можливості дитячого голосового апарату (розширення діапазону голосів, тривалість співацького видиху, посилення насиченості звучання, виявлення тембрової індивідуальності); розвивати звуковисотний, гармонічний, ритмічний, динамічний слух учнів тощо . ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТЯЧОГО ХОРУ Дитячому хору властиві гнучкість голосів (особливо дискантів), легке, прозоре, сріблясте, дзвінке звучання, поєднання кантилени з ритмічною рухливістю, чітким інтонуванням. Дитячі хорові колективи класифікуються за: –складом виконавців (хори типу капели, дитячі хори, хор хлопчиків); – художніми завданнями (ансамблі пісні й танцю, дитяча опера, навчальні хори, хорові студії); – репертуаром, манерою звукоутворення (академічні, народні ансамблі); –умовами діяльності (дитячі хорові колективи в системі шкільної освіти.) Хорові колективи за кількістю класифікують на три основних види: виконавців – малий (камерний, 20–30 осіб); – середній (до 40 осіб); – великий (до 100 осіб). Визначаючи тип голосу (сопрано, альт), важливо звертати увагу не тільки на діапазон голосу, а й на його тембр, оскільки забарвлення і природне звучання голосу в середній, високій чи низькій теситурах дадуть більш повне уявлення про тип голосу. Орієнтуватися на обсяг співацького діапазону не варто, бо діти ще не володіють діапазоном певної голосової групи. Організовуючи дитячий хоровий колектив, необхідно враховувати вік хористів, їх вокальні дані, діапазон голосу, його тембральне забарвлення, теситурні можливості: – молодша група – від 6 до 9 років; – середня група – від 11 до 13 років; – старша група – від 13 до 17 років. Дитячий хор розподіляють на хорові партії за: кількістю співаків у кожній з них, тембром, теситурою, загальним та робочим діапазоном. Таким чином, основні групи голосів у дитячому хорі класифікуються за вокально-тембровим забарвленням і діапазоном: сопрано (дисканти) та альти. АНСАМБЛЬ ЯК ХУДОЖНЯ ЦІЛІСНІСТЬ КОМПОНЕНТІВ ХОРОВОЇ ЗВУЧНОСТІ Ансамбль, у другому значенні цього слова, є елементом хорової звучності, є особливою якістю звучання хорових партій, окремих співаків у хоровому співі. Ансамблевість у музичному виконанні передбачає передусім уміння кожного виконавця (співака хору) співвідносити своє виконання, свій спів із співом інших виконавців, здатність досягати злагодженого звучання. Щоб домогтися ансамблю у хоровому співі, керівник хору має стежити за правильним співвідношенням у співаків інтонації, сили звука, тембру, дикції, артикуляції, за їхнім умінням чути свою партію, хор загалом, співвідносити з їх звучанням свій спів. Звичайно, це потребує виховання у школярів належної культури співу, уміння узгоджувати свої можливості з колективними. Відповідно, у хорі розрізняють кілька видів ансамблю: – інтонаційний; – динамічний; – тембральний; – ритмічний; – дикційний Завдяки узгодженості названих елементів утворюється ансамбль хорової партії, його ще називають частковим ансамблем. Узгоджене звучання усіх партій хору – це загальний ансамбль. Як зазначав А. Мархлевський, ансамбль хору – це художня цілісність, повна узгодженість усіх компонентів хорового звучання. Тут особливого значення набуває кількісна і якісна рівновага голосів у партіях, їх злитість. Для досягнення злитості голосів за їх тембром і силою необхідно виробляти у співаків хору однакову манеру співу, однакові вокальні прийоми формування звука. У формуванні ансамблю важливе значення має робота над однаковим відчуттям співаками темпу, ритму, динаміки, зрештою – однакового відчуття і переживання змісту виконуваного хорового твору. Безумовно, це тривалий процес, але така робота необхідна. Однією з необхідних складових у роботі керівника шкільного хору є вдосконалення динамічного ансамблю, тобто урівноваженості звучання у межах партії, а далі – і всього хору за силою і гучністю голосів. Тут має значення однакова кількість співаків у партіях, однакові теситурні умови, художні завдання, а також авторський задум. Особливу увагу вчитель музичного мистецтва має звертати на взаємодію динаміки і темпоритму, оскільки є небезпека під час виконання прискорення – співати crescendo, а при уповільненні – diminuendo. Працюючи над динамічним ансамблем, педагог прагне досягти врівноваженості голосів за силою звука в партії і хорі залежно від теситури. Так, у високій теситурі динамічні можливості зростають від forte до fortissimo, у середній теситурі– від pianissimo до forte, у низькій теситурі – від pianissimo до mezzo forte . Якщо твір написано для хору і соліста, то хор має звучати тихіше за соліста; якщо хор співає з інструментальним супроводом, то має переважати звучання хору. Зважаючи на такі теситурні умови. розрізняють п р и р о д н и й і штучний ансамблі, які характеризуються однаковим і неоднаковим використанням сили співацьких голосів. Природний ансамбль утворюється за однакових теситурних умов, завдяки рівномірному використанню регістрів кожної хорової партії, він сприяє найповнішому виявленню вокальних якостей усіх голосів і хорових партій, хору загалом. Про штучний ансамбль говорять тоді, коли хорові партії звучать у різних регістрах і теситурах (наприклад, сопрано – у високій, а інші – у середній). Педагогу варто змінити динамічне напруження в партіях, щоб знівелювати теситурну строкатість. Штучний ансамбль є важливим художнім засобом, за допомогою якого увиразнюється зміст виконуваного твору, його нюанси. У роботі над природним і штучним ансамблем педагог має звертати увагу на: – склад хору (однорідний, неповний, мішаний), від якого залежить використання певних прийомів; – теситуру (високу, середню, низьку); – динамічні нюанси, які відповідають натуральному природному звучанню голосів; – метроритм (прості, складні розміри, змінний темп). Ритмічний ансамбль пов’язаний з темпом, метром і ритмом хорового виконання. У виконавській практиці ритмічний ансамбль якнайтісніше пов’язаний з дикцією співаків, точною і правильною артикуляцією голосних і приголосних, з правильною і виразною вимовою поетичного тексту. На якість хорового ансамблю впливає правильно обраний темп твору, адже найзручнішими для виконання є помірні темпи, в яких легше досягти ритмічного ансамблю. Повільні темпи ускладнюють виконання ще більшим уповільненням чи прискоренням, пониженням загального хорового строю, нестачею дихання, втомою хористів. Спів у швидкому темпі сприяє прискоренню, неточному інтонуванню та звучанню акордів, поверховому диханню, метушливості. Значну роль у досягненні вокально-хорової звучності має хоровий ансамбль як художня цілісність, рівновага всіх компонентів виконання у колективному співі. Такі різновиди ансамблю, як ритмічний, дикційний, тембральний, інтонаційний, динамічний взаємопов’язані між собою, вони завжди підпорядковуються головній ідеї, логіці і драматургії музичного твору. Педагог має враховувати особливості цього взаємозв’язку, залежність ансамблю від: кількості виконавців у партії; теситури; звуковидобування; фактури (поліфонічна, гармонічна). Необхідно пояснювати дітям, що під час співу вони мають слухати свою партію, щоб силою свого голосу і тембром звука зливатись з нею. Дотримання цього правила сприяє частковому ансамблю. ДИКЦІЯ І АРТИКУЛЯЦІЯ Важливим елементом хорової звучності є д и к ц і я як чітка вимова слів. Вона становить головну умову правильного формування співочого звука, а отже, й чистого звучання хорового співу. Від перших уроків важливо звертати увагу дітей на чіткість дикції під час співу. Для набуття школярами цієї навички і активізації роботи артикуляційного апарату доцільно вимовляти текст пісні пошепки, але так, щоб було чутно кожне слово. Крім того, для чіткої співочої дикції необхідно швидко й виразно вимовляти приголосні звуки і протяжно – голосні. Виховуючи у співаків шкільного хору навички правильної дикції, педагог має дотримуватись відповідних правил: –формувати округле звучання голосних завдяки прикриванню звука, щоб досягти рівного тембрального звучання хору; – домагатися яскравого звучання голосних звуків у наголошених складах на противагу їх невиразності, тьмяності в ненаголошених. З цією метою педагогу варто доручати хористам виконувати вправи-розспівки для розвитку артикуляції – чіткої вимови голосних і приголосних у співі.Дотримуватись певної послідовності у їх формуванні ([у], [о], [а], [е], [і], [ю], [є], [я]): – відтворити голосні, при вимові яких добре піднімається піднебіння і звук звучить невимушено, без носового призвуку, зокрема голосну [у]; – виконати йотовану голосну [ю] для досягнення високої позиції, м’якості звучання; – виконати голосні [о], [а] для округлого, глибокого звучання; – виконати голосну [и] для активізації голосового апарату; – виконати звуки [е], [є], при утворенні яких може знизитись активність дихання. Вимоги до роботи над вимовою голосних полягають у дотриманні округлого їх формування за допомогою прикривання звука. Це надає можливість досягти рівного тембрального звучання хору, а також яскравого звучання голосних звуків у наголошених складах і їх невиразності, тьмяності у ненаголошених. РОБОТА НАД ЗВУКОВЕДЕННЯМ І ЗВУКОУТВОРЕННЯМ Звуковедення – це характер відтворення звука. Відомі такі способи звуковедення, як legato (суцільний спів звуків один за одним), non legato (спів звуків окремо), staccato (щоразу нова атака для утворення звука). Штрих legato передбачає злиту вимову голосних, при цьому приголосні вимовляються швидко і чітко, не порушуючи цілісного звукового потоку. Засвоювати цю форму звуковедення із школярами доцільно на творах помірного темпу, з елементами співу із закритим ротом або на голосних. Звук має бути легким, рівним, безперервним. Фахівці вважають legato найскладнішою формою звуковедення, тому для опанування нею потрібні наполегливість і систематичність. Під час співу штриха non legato (не зв’язано, не злито) відокремленість між звуками мелодії здійснюється короткочасно із затримкою дихання перед новим звуком. При цьому безперервність звучання мелодії зберігається. У момент затримки дихання голос швидко і чітко перелаштовується на новий звук, який має уже готову форму, що не потребує коригування у процесі співу. Staccato (уривчасто, відокремлено) – це спосіб звуковедення, протилежний legato. Під час співу staccato звук виконується чітко, гостро. Приголосні вимовляються стисло, коротко. Portamento – це спосіб виконання мелодії за допомогою легкого ковзання від одного звука до іншого. РОЗСПІВУВАННЯ ХОРУ Метою розспівування хору є вдосконалення співацького дихання і звукоформування, розширення діапазону голосу, опанування різних форм звуковедення, розвиток вокально-технічних навичок (ансамблю, темпоритму, динаміки, тембру, дикції, артикуляції, удосконалення інтонування мелодичного і гармонічного строю). Здійснюючи розспівування дитячого хору, потрібно намагатись зберегти переважно головне звучання, не варто форсувати звук. Для розспівок добирають як спеціальні вправи, так і невеликі мелодійні поспівки з розучуваних хорових творів. Скажімо, поспівки, засновані на простих поліфонічних формах, розвивають у хористів ансамблеві навички, вчать їх орієнтуватися у багатоголосому співі, надають можливість урівноважувати різні голосові партії. Доцільно поєднувати розспівування хору з набуттям навичок співати багатоголосся. Утворивши в хорі тризвук (наприклад, тонічний тризвук в ре мажорі), можна запропонувати кожній хоровій партії піднятися або опуститися на певний інтервал (скажімо, альтам – на півтон нижче, першим сопрано – на півтон вище, другим сопрано – на півтон нижче тощо). При цьому необхідно стежити не лише за інтонацією співаків, а й за іншими елементами хорового звучання – ланцюговим диханням, якістю і силою звука. Під час репетицій такі вправи пожвавлюють творчий процес, допомагають співакам бути уважними і зібраними. Окремі вправи-розспівки можуть бути побудовані за принципом хроматичних і діатонічних секвенцій у висхідному та низхідному русі. Розвиток динамічного діапазону варто починати з mezzo рiano і mezzo forte. Школярі поступово оволодівають за допомогою вправ нюансами piano, а далі – forte, а також рухливими нюансами – crescendo й diminuendo. Рухливість дитячих голосів розвивають спочатку у повільних, помірних, а далі – у прискорених темпах, необхідних вправах на різні штрихи. ВИСНОВОК Робота з дитячим хором – дуже відповідальна та цікава робота, яка потребує певних знань та навичок. Об‘єднання дітей у хоровий колектив або ансамбль це кращий засіб привчати дітей вже змалечку до співу, музики та мистецтва вцілому. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА https://kmvd.pnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/15/2019/10/%D0%9C%D0%95%D0%A2%D0%9E%D0%94%D0%98%D0%A7%D0%9D%D0%86-%D0%A0%D0%95%D0%9A%D0%9E%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%94%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%87-%D0%94%D0%9B%D0%AF-%D0%92%D0%98%D0%92%D0%A7%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF-%D0%A2%D0%90-%D0%A1%D0%90%D0%9C%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%86%D0%99%D0%9D%D0%9E%D0%87-%D0%A0%D0%9E%D0%91%D0%9E%D0%A2%D0%98-%D0%97-%D0%94%D0%98%D0%A1%D0%A6%D0%98%D0%9F%D0%9B%D0%86%D0%9D%D0%98-%D0%9C%D0%95%D0%A2%D0%9E%D0%94%D0%98%D0%9A%D0%90-%D0%A0%D0%9E%D0%91%D0%9E%D0%A2%D0%98-%D0%97-%D0%A5%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%9C.pdf http://bdpu.org/wp-content/uploads/2020/03/OK-19-MRDKHK_2019.pdf http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/14757/1/S_Svitailo_NMP_IM.pdf Бахмут 2020 |