Ірландська проблема. Курсова - 2019. Міністерство освіти і науки україни національний авіаційний університет
 Скачать 0.89 Mb.
|
|
15 серпня 1998 року Терористичний акт в Омі. Терористичний акт в Омі стався 15 серпня 1998 року, метою атаки стали мирні громадяни. Цей теракт став найкривавішим за час конфлікту в Північній Ірландії. Загинули 29 людей, понад 220 отримали поранення. Відповідальність за теракт взяло на себе терористичне угрупування Справжня Ірландська республіканська армія, саме вони замінували автомобіль. 18 вересня 1998 року Справжня Ірландська республіканська армія заявила про припинення військових дій. РОЗДІЛ 3 ВИРІШЕННЯ ІРЛАНДСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ 3.1 Белфастська угода Белфастська угода або Страсноп'ятнична угода— мирна угода з метою припинення конфлікту в Північній Ірландії, укладена 10 квітня 1998 року між урядами Республіки Ірландії та Великої Британії, закріплена головними партіями Північної Ірландії.[7] Головними авторами 65-сторінкової угоди були католицький політик Джон Г'юм та протестантський політик Девід Трімбл. За внесок у підписання угоди обоє отримали Нобелівську премію миру 1998 року. Угода передбачала: Обрання Північноірландської Асамблеї, яка має законодавчі повноваження. Формування Виконавчого комітету в складі 12 міністрів обох головних конфесій для виконання функції уряду Північної Ірландії. Створення міністерства міжірландскої ради в рамках співпраці між Північною Ірландією і Ірландської Республікою. Створення міжурядової Ради британських островів, що включає представників Великобританії, Ірландії, Ольстера, Шотландії та Уельсу. Внесення поправок до Конституції Республіки Ірландія щодо територіальних претензій на Північну Ірландію. Роззброєння воєнізованих угруповань Північної Ірландії протягом найближчих двох років після проведення референдуму, за яким потрібно буде виконання обіцянки про звільнення північноірландських укладених з в'язниць. Реформа ольстерської поліції, відповідно до плану Паттена. План реформи передбачав рівняння в кількості протестантів і католиків, які служать в поліції, створення комісії для контролю над дотриманням прав людини, а також виключення з офіційної назви поліції слова «Королівська», що мало значне символічне забарвлення, підкреслювало дореволюційний статус Північної Ірландії. Але, незважаючи на грунтовний і досить добре розроблений план, він був схвалений тільки північноірландським парламентом, а основні політичні партії висловили деяке невдоволення, по різних пунктах. Угода була підписана в Белфасті 10 квітня 1998 (п'ятниця) британським і ірландським урядами і схвалена більшістю політичних партій Північної Ірландії (єдиною політичною партією, яка виступила проти, була Демократична юніоністська партія на чолі з Іаном Пейслі), в тому числі раніше забороненої «Шинн Фейн », політичного крила IRA. 23 травня 1998 року Угода була схвалена виборцями Північної Ірландії в ході референдуму (див. Додаток А). У той же день виборці в Республіці Ірландії проголосували за зміну конституції відповідно до Угоди. В результаті підписання угоди була відтворена Північноірландська асамблея, яка діяла через повноважний виконавчий комітет, що складається з 108 членів, метою якої було вирішення економічних і соціальних проблем. Асамблею обрано 25 червня 1998 року. Також були створені Рада міністрів Півночі і Півдня для оформлення взаємодії між різними частинами острова Ірландії та Британо-ірландської ради для оформлення взаємовідносин між усіма органами представницької влади Британських островів та Ірландії.[9] 25 червня 1998 року були проведені вибори в Асамблею. Більшість в ній, отримавши 28 місць, зайняла юніоністськая партія Ольстера, лідер - Девід Трімбл. 24 місця набрала Соціал-демократична і лейбористська партія, лідер - Джон Х'юм. Третьою з 20 місцями в Асамблеї стала Демократична юніоністська партія, лідер - Ян Пейслі. Трохи менше - 18 місць набрала Шинн Фейн, лідер - Джеррі Адамс.[9] Відповідно до Акту про Північну Ірландію 1998 року, прийнятим в рамках белфастської угоди, створення Асамблеї мало проходити в два етапи. В ході першого, так званого пре-Деволюційного етапу, були створені механізми, органи і комітети для швидкої і ефективної остаточної передачі повноважень північноірландського парламенту. Зокрема був створений спеціальний комітет із забезпечення передачі повноважень новій асамблеї, також було затверджено положення про створення нових департаментів, в тому числі забезпечують міжурядову співпрацю з Республікою Ірландії. В результаті до 2 грудня 1999 року парламентські повноваження були остаточно передані Асамблеї. 3.2 Питання Ірландського кордону на першому етапі BREXIT Результати референдуму щодо виходу Великої Британії із ЄС 23 червня 2016 р. спровокували безпрецедентний розвиток подій. Лондон не очікував, що проблема британсько-ірландського кордону стане ключовою під час першого етапу Brexit. Велика Британія та Ірландія неодноразово заявляли про своє небажання встановлювати прикордонний контроль, але ситуація ускладнена тим, що Лондон має намір залишити митний союз ЄС. Сполучене Королівство прагне уникнути будь-якої фізичної інфраструктури на кордоні з Ірландією, котра буде членом ЄС після Brexit, але рішення можна знайти тільки в контексті майбутніх відносин. Велика Британія і ЄС зобов’язані захищати та підтримувати розвиток різних установ, створених відповідно до Белфастської угоди 1998 р. Для Сполученого Королівства важливо, щоб не існувало регуляторної розбіжності з тих правил внутрішнього ринку та митного союзу, які є або можуть бути в майбутньому необхідними для співробітництва у напрямку «Північ-Південь». Скільки це коштуватиме – важко оцінити. Якщо буде порушена Белфастська угода, Велика Британія буде змушена заплатити політичну ціну невдалого мирного процесу. У цьому ключі необхідно розглянути ірландське питання в контексті Brexit та оцінити його вплив на розвиток подальших відносин між Лондоном та Дубліном. Перший етап переговорів про вихід Великої Британії з ЄС тривав із 19 червня по 15 грудня 2017 р. Лондон сподівався першочергово узгодити фінансові питання, проте Брюссель волів спочатку вирішити інші проблеми. Особливо гострим виявилося питання кордону між Республікою Ірландією та Північною Ірландією. У 1973 р., під час вступу до Європейського Співтовариства, Ірландія була однією з найбідніших країн Західної Європи, яка до того ж сильно залежала від своєї колишньої метрополії – Великої Британії. Незважаючи на те, що на той момент минуло півстоліття з моменту здобуття Ірландією незалежності, 60% її експорту були зорієнтовані на Сполучене Королівство. Головним чином це була сільськогосподарська продукція. До вступу в ЄС країна залежала від Великої Британії: ірландська валюта була прив’язана до фунта стерлінгів, Банк Англії встановлював процентну ставку, та й до Європейського Співтовариства країни приєдналися разом. Після вступу британська частка в експорті Ірландії з кожним роком падала, і станом на 2016 р. Велика Британія з показником 13% займає друге місце. Проте це все ще значний показник, і будь-які нові перешкоди у торгівлі між обома державами негативно вплинуть на ірландську економіку. Значні труднощі може створити питання прикордонного контролю між Республікою Ірландія та Північною Ірландією. Вихід Сполученого Королівства з Єдиного ринку і митного союзу ЄС буде вимагати більш жорсткішого контролю над кордоном, що може підігріти суперечності між прихильниками і противниками ідеї єдиної Ірландії в Північній Ірландії.[2] ВИСНОВКИ У роботі подану докладну історію та характеристику Ірландської проблеми. Дослідження дало змогу дійти таких висновків: 1. Політика Сполученого Королівства у Північній Ірландії 1990х років не принесла позитивних результатів. Причиною цього полягає в методах британського правління налагодження справ у державі, основою яких була дискримінація католиків. 2. Результати дослідження Ірландскої проблеми та шляхів її вирішення можуть стати у нагоді при аналізуванні багатьох сучасних регіональних конфліктів. 3. Дослідження Ірландського конфлікту дало нам чітке розуміння ролі релігії на політичній арені світу. Втручання церкви у політику країн ми можемо бачити як впродовж історії, так і зараз, але треба чітко розуміти можливі наслідки такого впливу та намагатися убезпечити свою державу від такого прикрого розгортання подій, як це було у Північній Ірландії. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І. Наукові праці Шолох Я.Л. Ірландія, Республіка Ірландія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України . — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 534. С. О. Плахотнюк. ВЕЛИ́КА БРИТА́НІЯ, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. Полякова Е. И. Из истории ирландского парламента. Россия и Британия. Вып.2. — М.: Наука. 2000 — С. 56–71. Афанасьев Г. Е. История Ирландии, М.: «Ком Книга», 2006 г. — 312 с. D'Alton, Edward. Ireland // The Catholic Encyclopedia. Vol. 8. New York: Robert Appleton Company, 1910. McCourt, Malachy (2004). History of Ireland. New York: MJF Books, Fine Communications. p. 324. Beesley, S. and Wilde, J. 1997. Urban Flora of Belfast. The Institute of Irish Studies and The Queen's University of Belfast. Jonathan Bardon. A History of Ulster. — Black Staff Press, 2001. Peter Barberis, John McHugh, Mike Tyldesley. Encyclopedia of British and Irish political organizations. — London: Continuum International Publishing Group, 2000. Tony Geraghty. The Irish War: the hidden conflict between the IRA and British Intelligence. — HarperCollins Publishers. — London, 1998. Dave Burke. Revealed: Maria Gatland's life with the IRA in her own words // This is Croydon Today. — 2008. — 5 December. Dillon, Martin. Chapter 10: Stone Cold Assassin // The Trigger Men: Assassins and Terror Bosses in the Ireland Conflict. — Random House, 2011. Robinson, Helen. Remembering War in the Midst of Conflict: First World War Commemorations in the Northern Irish Troubles // 20th Century British History. — 2010. — Vol. 21, no. 1. Holland, Jack (August 1999). Hope Against History: The Course of Conflict in Northern Ireland. Henry Holt and Company. p. 221. Sanders, Andrew. Times of Troubles: Britain's War in Northern Ireland : — Edinburgh University Press, 2012. — P. 123. Taylor, Peter. Brits: The War Against the IRA. — Bloomsbury Publishing, 2001. — P. 83. Anne Williams & Vivian Head. Terror Attacks: The Violent Expression of Desperation – Attack on the Royal Marine School of Music. — Futura, 2006. Coogan, Tim Pat. The Troubles: Ireland's Ordeal 1966-1996 and the Search for Peace. — Palgrave MacMillan, 2002. Dillon, Martin. 25 Years of Terror: The IRA's war against the British. — Bantam Books, 1996. — P. 125. Bishop, Patrick. The Provisional IRA / Patrick Bishop, Eamonn Mallie. — London : Corgi, 1988. ДОДАТКИ Додаток А Реакція на прийняття Белфастської угоди  Додаток Б Бійці Ірландської республіканської армії  Додаток В Белфаст- столиця та найбільше місто Північної-Ірландії  |