курсова Мар‘яна1. Наукові та правові основи застосування поліграфа і сторія розвитку поліграфа 1
 Скачать 63.63 Kb.
|
|
Глава 2. ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІГРАФУ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИН 2.1. Правові основи застосування поліграфу Експерименти у сфері інструментальної «детекції брехні» вперше було проведено 1927-1932 гг. А.Р. Лурією у лабораторії експериментальної психології при Московській губернській прокуратурі. Через війну А.Р. Лурія встановив, що у більшості випадків у справжніх злочинців при застосуванні для перевірки їхніх показань поліграфа виникали об'єктивні симптоми, які дозволяли відрізнити їх від непричетних до розслідуваної події осіб. На жаль, у зв'язку з політикою одностороннього ізоляціонізму, що переважала в СРСР з другої половини 1930-х років, роботи з вивчення психофізіологічних методів викриття брехні були згорнуті. Дослідження відновилися лише 1975 р. із заснуванням у рамках КДБ СРСР профільного підрозділу з проведення поліграфних перевірок, де паралельно йшло навчання співробітників спецслужб методам протидії процедурі інструментальної «детекції брехні». У 1989 р. із членів Центрального апарату МВС СРСР було сформовано робочу групу, яка займалася вивченням перспективи впровадження поліграфа у діяльність органів внутрішніх справ, що у результаті дійшла висновку доцільність застосування цього приладу у системі МВС.9 В даний час не існує єдиного правового акта, що регламентує всі аспекти застосування перевірок на поліграфі. Проте наукові дослідження можливостей використання поліграфа у кримінальному процесі проводяться з 1992 р. З цією метою у ВНДІ МВС створено спеціальний відділ, укомплектований юристами, психологами, біологами. Пріоритетним напрямом у його роботі є вивчення можливості та ефективності використання поліграфа з метою виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів. Використання ОИП відомствами виходить з Законі України "Про оперативно-розшукової діяльності " від 12 серпня 1995 р. № 144-ФЗ. 10 Стаття 6 Закону надає перелік оперативно-розшукових заходів, серед яких передбачено опитування громадян. Стаття 6 Закону свідчить, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів використовуються засоби, що не завдають шкоди життю та здоров'ю людей та навколишньому середовищу, а також допомогу фахівців, які мають наукові, технічні та інші спеціальні знання. У практичному коментарі до Закону за редакцією професора В.В. Ніколюка сказано, що серед технічних засобів, передбачених ч. 2 ст. 6, можливо, і поліграф. Результати такого опитування оформлюються довідкою фахівця - поліграфолога, яка може враховуватись слідчим у процесі доказування 11. За своєю суттю ОІП є специфічним різновидом одного з 14 передбачених Законом про ОРД оперативно-розшукових заходів, а саме опитування громадян (п. 2 ст. 6). При цьому ОІП розглядається як проведена за спеціальними методиками бесіда з опитуваною особою з фіксацією його психофізіологічних параметрів (реакцій) на питання, що задаються. У України стосовно завдань МВС УКРАЇНИ розробка нормативної бази застосування поліграфа пов'язані з зазначенням МВС від 30 липня 1992 р. «Про правове і нормативне забезпечення використання поліграфа у системі МВС УКРАЇНИ». Пізніше Наказом МВС України від 28 грудня 1994 р. 12введено в дію і відповідну Інструкцію, погоджену з Генеральною прокуратурою України, Верховним Судом України та зареєстровану Міністерством юстиції України. Вона регламентує використання поліграфа під час проведення опитування громадян. Аналогічні документи є у Служби Безпеки (СБУ), з контролю за обігом наркотиків, Міністерства Оборони (МО) та інших відомств. Відповідно до цієї Інструкції право проведення досліджень в ОВС мають спеціально підготовлені співробітники оперативно-технічних та оперативних підрозділів, які пройшли відповідну підготовку і мають допуск до роботи з поліграфними пристроями. 9 лютого 1995 р. МВС України запровадило кваліфікаційні вимоги до фахівців, які використовують поліграф під час опитування громадян, і програму підготовки фахівців роботи з поліграфними пристроями під час опитування громадян. Порядок підготовки та отримання допуску (свідоцтва) на право роботи з поліграфними пристроями регламентується Інструкцією, затвердженою Наказом МВС України № 353 від 12 вересня 1995 року.13 У Відділі Внутрішніх Справ крім зазначених інструкцій на цьому етапі існує така система нормативного забезпечення використання поліграфа: 1) Тимчасова програма підготовки фахівців з роботи з поліграфними пристроями під час опитування громадян (1995), 2) Тимчасові кваліфікаційні вимоги до фахівців, які використовують поліграф під час опитування громадян (1995), 3) Вимоги щодо технічного забезпечення стаціонарної бази щодо проведення опитувань громадян з використанням поліграфа (1995), 4) Методичні вказівки «Використання спеціальних психофізіологічних досліджень за професійного психологічного відбору органів внутрішніх справ» (2000). Розроблено низку методичних посібників та рекомендації щодо проведення ОІП при розкритті різних видів злочинів та спеціального психофізіологічного тестування (СПФД) при вирішенні кадрових питань. У ч. 3 п. 2 ухвали Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2020 р. № 28 «Про судову експертизу у кримінальних справах» пояснюється, що «під недержавними судово-експертними установами слід розуміти некомерційні організації (некомерційні партнерства, приватні установи автономні некомерційні організації), створені відповідно до Цивільного кодексу України та Законом України «Про некомерційні організації», які здійснюють судово-експертну діяльність відповідно до прийнятих ними статутів» 14. Таким чином, зазначена видова методика була розроблена в експертній установі, яка за статусом підпадає під дію п. 60 ст. 5 КПК України. Дана видова методика в даний час в повному обсязі використовується при проведенні психофізіологічних досліджень та експертиз із застосуванням поліграфа у Слідчому комітеті України, 111 Головному державному центрі судово-медичних та криміналістичних експертиз Міноборони України, Експертно-Криміналістичний Центр (ЕКЦ) МВС в установленому в МВС порядку попередньо пройшла апробацію у 2006-2019 рр.), низці недержавних судово-експертних установ; Єдині вимоги до порядку проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа, розроблені в рамках науково-дослідної роботи, виконаної за заявкою Бюро спеціальних технічних заходів (БСТМ) МВС України співробітниками Академії управління МВС України із залученням досвідчених фахівців щодо використання поліграфа в оперативно-розшуковій діяльності, судочинстві. та регулювання трудових відносин (БСТМ МВС України, грудень 2018). Дослідження досвіду застосування поліграфа з позиції криміналістичної практики дозволило виявити три групи слідчих ситуацій, за яких ОІП є найефективнішим: 1) у розшуку, дізнання чи слідства повністю відсутня можливість отримати необхідну для розслідування злочину інформацію, минаючи конкретну людину; 2) отримання необхідної інформації можливе традиційними криміналістичними чи оперативно-розшуковими методами та засобами, але це пов'язано з великими матеріальними чи тимчасовими витратами, або із залученням значних оперативних сил; 3) є необхідність термінового (протягом одного – двох днів) отримання інформації, а традиційні методи і засоби що неспроможні забезпечити належного швидкодії, тобто. таке завдання можна вирішити лише проведення ОІП, встановивши наявність чи відсутність у пам'яті людини необхідної інформації. Під час перевірки на поліграфі можливо: звузити коло підозрюваних; визначити, чи було скоєно протиправне діяння; встановити учасників протиправного діяння; оцінити достовірність інформації, що повідомляється опитуваним; зібрати додаткову інформацію. Опитування з використанням поліграфу дозволяє заощадити час, зусилля працівників, а також матеріальні витрати на проведення оперативних заходів, слідчих та інших дій. Усі інструкції про застосування поліграфа містять положення про те, що опитування проводиться лише за добровільною письмовою згодою опитуваної особи. У системі МВС, як і в інших відомствах, які застосовують поліграф, розроблено спеціальний бланк заяви про добровільну згоду на проведення опитування з використанням поліграфу. У цьому бланку вказується, що опитуваній особі роз'яснено: а) опитування з використанням поліграфа буде проведене лише після письмової згоди громадянина; б) перед початком опитування він буде ознайомлений із змістом питань, які будуть задаватися; в) у процесі проведення опитування громадянин має право у будь-який момент відмовитися від відповіді на задане запитання та від подальшої участі у тестуванні; г) результати опитування буде використано лише компетентними органами у зв'язку з перевіркою матеріалів, розслідуванням кримінальної справи. Примусове застосування поліграфа є абсолютно незаконним. Хоча цей метод може ставитися і до поняття «експертиза», про що буде докладно написано нижче, все ж таки він значно відрізняється від будь-якої іншої експертизи. Не можна забувати у тому, що відповідно до ст. 51 Конституції України ніхто не може свідчити проти себе та своїх близьких. При застосуванні ж поліграфа людина, навіть якщо вона не хоче дати якісь свідчення, фактично їх дає, так чи інакше реагуючи на запитання. Цю реакцію і фіксує поліграф. ОІП призначається та проводиться відповідно до встановленого «Інструкцією про порядок використання поліграфа при опитуванні громадян», введеної в дію наказом МВС України від 28 грудня 1994 (№ 437) порядку. Інформація, отримана за допомогою поліграфа, може бути введена до матеріалів кримінальної справи відповідно до Інструкції про порядок подання результатів оперативно-розшукової діяльності органу дізнання, слідчому, прокурору або суду, затвердженої Наказом МВС України, СБУ, МО України від 17 квітня 2007 р. № 368/185/164/481/32/184/97/147.15 2.2. Застосування психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа у слідчому комітеті України З інтерв'ю керівника управління організації експертно-криміналістичної діяльності Головного управління криміналістики СК України (2020), в якому про використання поліграфа у діяльності Слідчого комітету повідомляє про те, що на сьогодні неможливо заперечувати таке: є технічний засіб, є багаторічний світовий та вітчизняний досвід його використання у різних сферах життя, є «плюси» і «мінуси», зважувати які слід, спираючись на становище чинного у України законодавства. Не можна відкидати можливість використання у доведенні результатів психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа, лише тому підставі, що «людський чинник» грає у його проведенні вирішальну роль 16. Рівень професійної підготовки фахівців та надійність використовуваних технічних засобів виступають визначальними факторами у будь-якому виді діяльності. Саме тому перевага при прийомі на службу до територіальних підрозділів криміналістики у Слідчому комітеті була віддана досвідченим поліграфологам, які позитивно зарекомендували себе під час роботи в інших правоохоронних органах. Поліграфологи, які працюють у слідчому комітеті, несуть персональну відповідальність за результати проведених ними експертиз та досліджень: складені умовиводи вже сьогодні широко використовуються не лише на стадії попереднього слідства, а й у ході судового розгляду, лягають в обґрунтування судових вироків. Щодо прикладів ефективного використання висновків фахівців-поліграфологів у доведенні, то їх на сьогодні більш ніж достатньо. Неодноразово обвинувачені, ознайомившись із складеними нею висновками давали свідчення, вказували на справжніх виконавців злочину, описували деталі його вчинення. Ефективність роботи Котової О.А. спонукало керівництво включити до штату відділу криміналістики ще одного фахівця-поліграфолога, що й було зроблено наприкінці 2019 року. Подібна тенденція намічається і в інших регіонах країни, де слідчі на власному досвіді встигли переконатися в ефективності використання поліграфа під час розслідування злочину в установленому процесуальним законодавством порядку. У 2019 році Слідчим відділом при прокуратурі України за фактом виявлення гр. Е за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.111 КК України, було порушено кримінальну справу. Слідство встановило, що смерть Е настала від набряку головного мозку внаслідок закритої черепномозкової травми. Труп матері, що виявила, гр. Про свою причетність до загибелі заперечувала, хоча свідчення малолітньої І. свідчили про інше. Під час проведення щодо гр. Про психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа було виявлено реакції, які свідчать, що вона має у своєму розпорядженні інформацію про деталях того, що трапилося, яка могла бути нею отримана в момент події злочину, внаслідок відображення обставин, пов'язаних з нанесенням гр. О. ударів гр. е. Згодом за результатами молекулярно-генетичної експертизи з волосся, що знаходилося в руці загиблої, вилучено під час огляду місця події, згідно з яким походження волосся від гр. Е виключалося на 100%, але з достовірністю на 99,99975% констатувалася їхня належність гр. О, справа направлена до суду. В основу обвинувального вироку лягли: цей висновок експерта-генетика, показання малолітнього свідка І. І висновок фахівця-поліграфолога. Оцінюючи досліджені докази, суд вважав їх допустимими, що відносяться, достовірними (оскільки вони отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону), а в сукупності – достатніми для визнання підсудною гр. Про винну у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111 КК України, і призначив їй покарання як позбавлення волі строком на 7 років з відбуванням покарання в колонії загального режиму. Проведені у справі дослідження, на думку суду, були виконані у повній відповідності до вимог кримінально-процесуального закону фахівцями, кваліфікація яких сумнівів не викликає, чиї висновки видаються суду зрозумілими та зрозумілими 17. Не повинно скластися помилкового уявлення про те, що поліграфологи потрібні Слідчому комітету лише для зміцнення позиції обвинувачення. Ст. 6 КПК України «Призначення кримінального судочинства». Захистити правничий та законні інтереси осіб і закупівельних організацій, потерпілих від злочинів, можна лише одним способом викрити винного. У лютому 2020 року в штат відділу криміналістики ДСУ СК України по Москві введена на посаду фахівця-поліграфолога, що дозволило підбити деякі підсумки використання результатів ПФІ в рамках слідчого управління Слідчого комітету України за 2020 рік. Поліграфологом експертно-криміналістичного відділу Управління криміналістики Головного слідчого управління Слідчого комітету України психофізіологічні дослідження із застосуванням поліграфа проводяться відповідно до «Видової експертної методики виробництва психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа», затвердженої у складі Методичних рекомендацій АНО «Центр незалежної сертифікації систем та технологій» 11.11.2005 р. та Єдиними вимогами до порядку проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа (БСТМ МВС України, 2018). У 2020 році поліграфологом відділу криміналістики загалом було проведено 92 ПФІ, з них 23 – за матеріалами перевірок повідомлень про злочини, 69 – у кримінальних справах. При цьому слід зазначити, що ще 24 дослідження були підготовлені, але не проведені в 21 випадку через відмову або неявку обстежуваних осіб і в 3 випадках - через відмову ініціатора від проведення дослідження. У 2020 році психофізіологічні дослідження із застосуванням поліграфа проведені (за видами злочинів): за злочинами проти статевої недоторканності та статевої свободи особи – 40; за вбивствами – 21, у тому числі 2 – за фактами безвісного зникнення громадян; за фактами заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, які спричинили смерть потерпілого – 11; за злочинами корупційної спрямованості – 9; з інших злочинів (викрадення, порушення правил техніки безпеки, транспортні пригоди і т.д.) - 8; 5 ПФІ було проведено за фактами виявлення «некримінальних» трупів. Процесуальний статус осіб, щодо яких було проведено дослідження: у 36 випадках ПФІ проводилося щодо підозрюваних та обвинувачених осіб, у 14 – щодо потерпілих у 42 – щодо свідків. З даних про використання результатів ПФІ під час розслідування випливає, що у 13 випадках дані ПФІ використовувалися у відмові у порушенні кримінальної справи; у 4 випадках дані ПФІ включені до постанови про припинення кримінальної справи; у 5 випадках дані ПФІ включені до постанови про зупинення попереднього слідства; 1 рази дані ПФІ сприяли зміні процесуального статусу дослідженої особи (свідка на обвинуваченого); дані ПФІ були зазначені як докази при складанні п'яти обвинувальних висновків; дані ПФІ були прийняті як докази при винесенні чотирьох вироків суду. Деякі зі слідчих підрозділів, повідомляючи про те, що дані ПФІ не використовувалися в процесуальному плані, відзначають, що вони мали велике значення для формування внутрішньої впевненості в правильності прийнятих тактичних рішень. Інформації про те, що дані ПФІ спростовані подальшим перебігом розслідування, досі отримано не було. поліграф психофізіологічний слідчий кримінальний ВисновкИ Проблема виявлення брехні, безперечно, дуже складна. Брехня є невід'ємною частиною нашого життя, вона існувала, існує і існуватиме. Але якщо в повсякденному побутовому житті найчастіше можна поставитися до брехні поблажливо або навіть проігнорувати її, то стосовно ситуації розслідування кримінальної справи помилки невіри правді чи віри брехні можуть зіграти фатальну роль у долі людини. В даний час світова практика знає безліч неординарних способів отримання інформації в ході кримінального судочинства. Сюди відносяться використання в ході допиту наркотичних засобів та психотропних речовин, які паралізують відділи мозку, відповідальні за брехню; застосування до учасників процесу гіпнорепродуктивних методів (гіпнозу); підключення до розслідування екстрасенсів для встановлення, наприклад, місцезнаходження людей чи предметів; аналіз міміки та жестикуляції людини з метою виявлення ознак брехні. Всі ці методи одержання інформації отримали назву нетрадиційних. До них входить і поліграф, або, як його часто називають у засобах масової інформації, детектор брехні, яким він, зрозуміло, не є, оскільки жодну брехню чи правду сам поліграф виявити не може. Однак цей прилад за допомогою реєстрації психофізіологічних реакцій дозволяє зробити висновок про значущість окремих обставин для конкретної особи. І якщо використання при допиті наркотичних засобів та психотропних речовин, більше відомих як «сироватка правди», є абсолютно протизаконним і неприпустимим, оскільки порушує етичні норми та універсальний принцип гуманізму, відверто зневажаючи права допитуваного; залучення гіпнотизерів та екстрасенсів викликає обґрунтований скептицизм через сумнівність його результатів та відсутність наукової бази; а визначення брехні щодо міміки взагалі не може отримати матеріального відображення в документах кримінальної справи, то використання поліграфа, як ми вже з'ясували, відповідає вимогам і науковості, і гуманізму, а крім того, призводить до одержання таких результатів, які цілком наділені процесуальною формою. Можливість використання поліграфа в оперативно-розшуковій діяльності, при розслідуванні кримінальних справ, а також як засіб профілактики службових правопорушень та злочинів, ефективність та достовірність його результатів, що становлять, за оцінками різних авторів та стосовно різних методик, від 90 до 100%, забезпечують стійку популяризацію цього технічного засобу. З кожним роком кількість поліграфних перевірок зростає. І якщо в органах, які здійснюють ОРД, поліграф давно «прописався» за допомогою Інструкцій про порядок його використання, то посадовцям попереднього розслідування часом доводилося шукати витончені способи включення результатів ПФІ до матеріалів кримінальної справи. Проте нещодавно, наприкінці 2020 року, Наказом Слідчого Комітету при прокуратурі України також було затверджено відповідну Інструкцію. Дивуватися тут нема чому, адже незважаючи на відсутність прямих вказівок на це в Кримінально-процесуальному кодексі України, відсутні в ньому і правові заборони, що перешкоджають використанню поліграфа в процесі розслідування злочинів. Така тенденція, на мій погляд, має отримати позитивну оцінку, тому що практика удосталь представляє приклади результативності застосування зазначеного засобу. Питання про те, чи потребує використання поліграфа додаткового правового врегулювання, є спірним. Проте з урахуванням недосконалості законодавчої техніки і досить низької якості прийнятих нині законів, видається, що відповідь має бути негативною. Існуюча нормативна база цілком достатня ефективного використання поліграфа. Єдине, що справді слід подбати – це недопущення зловживань у зазначеній сфері, що безпосередньо залежить від якості підготовки поліграфологів. Маючи низку необхідних у їхній роботі особистісних якостей, серед яких можна позначити терпіння, ввічливість, уміння встановити психологічний контакт, здатність переконувати, поліграфологи також повинні дотримуватися меж своєї компетенції, тобто не повинні присвоювати повноваження слідства, дізнання та суду з оцінки питань права і констатації винності чи невинності опитуваної особи, володіти методикою тестування, правильно складати та компонувати питання та обирати тести, адекватні конкретної слідчої ситуації, бути об'єктивними та неупередженими, не дозволяючи собі ігнорувати отримані відповіді та реакції у разі, коли останні не збігаються з їх переконаннями щодо їх правдивості чи брехливості. Можливо, слід задуматися про ліцензування подібної діяльності, щоб не допустити використання обладнання, яке не задовольняє технічним вимогам або проведення перевірок поліграфологами-самоуками, тобто особами, які взагалі не проходили навчання, як це нерідко буває в комерційних організаціях. Проблемою є і неготовність суспільства в цілому, а головне, посадових осіб суду та наслідків до використання у своїй діяльності технічного нововведення. Відношення більшої частини громадян до поліграфа можна виразити через фразу, сказану Річардом Ніксоном: «Я не знаю, як працює поліграф, але знаю, що люди бояться його як чорт ладану». Такого страху можна буде уникнути, якщо засоби масової інформації повідомлятимуть не лише про випадки викриття винних у результаті застосування поліграфа, а й випадки виправдання невинних, благо вони теж є. У висновку хотілося б зробити такі висновки: 1. застосування поліграфа дає до рук слідчих дуже цінну інформацію, яку іншим шляхом отримати неможливо; 2. психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа як метод встановлення істини у доказовому процесі вже відбулася; 3. можливість отримання об'єктивної, детальної та точної інформації за допомогою поліграфа не повинна викликати сумнівів; 4. закономірним кроком після перевірки на поліграфі є допит із використанням результатів тестування; 5. технічні можливості поліграфа дозволяють використовувати його при провадженні різних слідчих дій, а наслідком застосування цього приладу в кримінальному процесі є можливість швидкого відпрацювання версії розслідування будь-якої кримінальної події, що, відповідно, заощаджує час, сили та засоби слідчого. Підсумовуючи вищесказане, вважаю за необхідне відзначити, що використання поліграфа у розкритті та розслідуванні злочинів розширює можливості слідства, дає до рук слідчих інформацію, що входить у предмет доведення, яку вони навряд чи могли б отримати іншим шляхом. |