Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
контролю за якістю будівництва виконують також державні приймальні комісії, а також місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (їх виконкоми місцевої ради за місцем розташування об'єкта), які діють відповідно до затв.го постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Цей нормативно- правовий акт (Порядок) визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва (в тому числі розташовані на території України об'єкти, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних та фізичних осіб), передбачаючи: - зміст встановлених цим Порядком процедур - підтвердження державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж і споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування; - визначення особливості підтвердження готовності до експлуатації закінчених будівництвом (1) об'єктів із специфічними умовами експлуатації - відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Мінрегіонбудом (з урахуванням вимог зазначеного Порядку), (2) об'єктів, які розташовані на території іноземних держав і є власністю України, - МЗС за погодженням з Мінрегіонбудом з урахуванням вимог законодавства держави місцезнаходження особливостей, а якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у зазначеному Порядку, застосовуються правила міжнародних договорів України; - дві процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів: (а) в один етап (як загальне правило) - державною приймальною комісією; (б) в два етапи - щодо об'єктів виробничого призначення з кількістю робочих місць понад 50 або вартістю понад 5 млн. грн., а також об'єктів житлово- громадського призначення НІ, IV і V категорій складності: 1 етап - попереднє прийняття таких об'єктів робочими комісіями (утворюється замовником не пізніше ніж у п'ятиденний строк після отримання ним письмового повідомлення від генерального підрядника про закінчення будівництвом об'єкта з проханням утворити робочу комісію; до складу робочої комісії включаються представники генерального підрядника, субпідрядної організації, генерального проектувальника (автор проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно- будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду, промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, державного енергетичного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, державної інспекції з енергозбереження та інших органів, що здійснюють державний нагляд відповідно до призначення об'єкта; робоча комісія повинна перевірити відповідність: архітектурних і конструктивних рішень закінченого будівництвом об'єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам з охорони праці, промислової безпеки, нормативам щодо технічного стану електричних, теплових і тепловикористовувальних установок і мереж та енергозбереження; виконаних будівельно-монтажних робіт вимогам нормативної документації; результатів проведених індивідуальних і комплексних випробувань устаткування нормативним показникам; виробничої документації нормативним вимогам; 2 етап - прийняття в експлуатацію таких об'єктів (після усунення виявлених робочою комісією недоліків) державним приймальним комісіям, що утворюються, якщо об'єкти збудовано: а) із залученням коштів державного бюджету в розмірі ЗО млн грн. і більше або із залученням іноземних кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України, а також у разі розташування об'єкта на території двох і більше областей (лінійні об'єкти, комплекси окремих споруд (будівель), що діють як єдине ціле, гідротехнічні, іригаційні системи, системи зв'язку, продуктопроводи тощо) - рішенням міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (відповідно до сфери управління), а у разі коли зазначені об'єкти розташовуються на території лише однієї області, - обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією; б) із залученням коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим у розмірі 30 млн. грн. і більше - Радою міністрів Автономної Республіки Крим; в) із залученням коштів державного бюджету або республіканського бюджету Автономної Республіки Крим у розмірі до 30 млн.. грн. або місцевих бюджетів, а також коштів інших джерел фінансування - відповідно обласною та районною держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення; г) у разі коли закінчений будівництвом об'єкт розташовано на території двох і більше районів як єдине ціле, державну приймальну комісію утворює відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація; до складу державної приймальної комісії включаються представники: органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію; виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об'єкт; замовника; генерального підрядника; генерального проектувальника (автора проекту); експлуатаційної організації; інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду; у випадках, визначених законодавством, до складу державної приймальної комісії включаються також представник Мінприроди, Мінпраці, Держгірпромнагляду, Держенергонагляду, Держкоменергозбереження, Держатомрегулювання; для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом автомобільних доріг, комплексів та об'єктів дорожнього сервісу - представник державної автомобільної інспекції; головою державної приймальної комісії призначається представник органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію; строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта не може перевищувати ЗО днів; якщо вартість об'єкта становить або перевищує ЗО млн. грн., строк може бути продовжений, але не повинен перевищувати 60 днів); за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про при- йняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за встановленою Мінрегіонбудом формою, який має бути підписаний всіма членами комісії і затверджений у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт (у разі відсутності підписів окремих членів комісії останні зобов'язані у письмовій формі подати голові комісії та органу, який вони представляють, обґрунтування своєї відмови; керівник зазначеного органу зобов'язаний взяти безпосередню участь у врегулюванні спірних питань та може підписати акт замість члена комісії, який відмовився від підпису); - датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію; у разі неготовності об'єкта до експлуатації державна приймальна комісія складає відповідний акт з висновками та обґрунтуваннями, на підставі якого орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що утворив комісію, надає замовнику рекомендації щодо усунення недоліків; для прийняття в експлуатацію зазначеного об'єкта державна приймальна комісія може бути утворена повторно лише після усунення виявлених недоліків, але не раніше ніж через ЗО днів після завершення роботи попередньої комісії; підписаний і затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є підставою для укладення договорів про по- стачання на цей об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів води, газу, тепла та електроенергії і включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності. 5. Будівельне законодавство Будівельне законодавство - це система нормативно-правових актів, які регу- люють відносини щодо організації та безпосереднього здійснення капітального будівництва. Система нормативно-правових актів про капітальне будівництво: І. Кодекси: • Господарський кодекс України, зокрема: гл. 33 «Капітальне будівництво» (статті 317-323 присвячені договору підряду на капітальне будівництво, а ст. 324 - договору підряду на виконання проектно- досліджувальних робіт) та ст. 331 «Договір на створення і передачу науково- технічної продукції», що включена до глави 34 «Правове регулювання інноваційної діяльності»; • Цивільний кодекс України: глава 61 «Підряд», глава 62 «Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт»; • Кодекс законів про адміністративні правопорушення, зокрема: гл. 8 - щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері будівництва, гл. 13 - адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції; • Земельний кодекс, зокрема положення щодо використання земельних ділянок під забудову та ін. ІІ. Закони України: • від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який визначає правові й економічні основи капітального будівництва в Україні, а саме: - дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їх джерела (ст. 10); - визначає основні фонди як об'єкти інвестування (ст. 4); - визначає суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 5), їх права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8); - визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9); - закріплює правові форми державного регулювання у сфері інвестування (ст. 12); - встановлює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїнських інвестицій (які здійснюються з державного бюджету) - ст. 13; - визначає принципи держзамовлення на капітальне будівництво (ст. 14); - закріплює основні засади державної експертизи інвестиційних проектів (ст. 15); - принципи ціноутворення в галузі капітального будівництва (ч. 2 ст. 17); • від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування», який визначає основні засади містобудування як складної (комплексної) діяльності, що включає: планування, забудову територій та інше використання територій; розробку і реалізацію містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; здійснення архітек- турної діяльності; розміщення об'єктів будівництва різного призначення (житлово-цивільного, виробничого, соціально-оздоровчого та іншого при- значення); створення соціальної, інженерної та транспортної інфраструктури територій і населених пунктів; розробку правових актів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобудуванням; контроль за дотриманням містобудівної документації та ін. (ст. 2), визначає об'єкти (ст. 3) та суб'єкти містобудування (ст. 4), основні вимоги до містобудівної документації (ст. 5), основні засади у сфері містобудування (статті 7-15), поняття містобудівної документації та основні вимоги до її розробки та реалізації (статті 17-18) та ін.; • від 13.12.1991 р. «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідно до якого виконання проектних та вишукувальних робіт належить до науково-технічної діяльності (ст. 1); • від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»: встановлює відповідальність за порушення вимог спеціального будівельного законодавства як виконавцями (за договором підряду чи інвестором-забудовником, що здійснює будівництво господарським способом), так і замовником за договором підряду на капітальне будівництво; • від 10.02.1995 р. «Про наукову і науково-технічну експертизу» (визначає основні засади проведення науково-технічної експертизи, включаючи й експертизу інвестиційних програм і проектів будівництва); • від 20.05.1999 р. «Про архітектурну діяльність», відповідно до якого об'єкти будівництва повинні відповідати встановленим архітектурним вимогам, при виборі виконавців можуть організовуватися конкурси, здійснення контролю за дотриманням встановлених архітектурних вимог та інвестиційного проекту може здійснюватися за участю архітектора як розробника проекту та ін.; • від 20.04.2000 р. «Про планування і забудову територій» встановлює вимоги до будівельного майданчика, інвестиційного проекту будівництва щодо відповідності його затвердженому плану забудови відповідного населеного пункту, обов'язок забудовника (інвестора чи уповноваженої ним особи) отримати необхідний для проектування дозвіл на будівництво об'єктів містобудування відповідно до встановленого порядку (ст. 24), а також дозвіл на виконання будівельних робіт, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж і споруд (ст. 29); • від 22 грудня 2006 року «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду»; • та ін. ІІІ. Нормативно-правові акти Президента України, зокрема: укази Президента України від 03.03.2006 р. № 185/2006 «Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та стабілізації ситуації на первинному ринку житла», від 10.04.2006 р. «Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності» та ін. IV. Постанови Кабінету Міністрів України: • Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 225; • від 25.11.1999 р. № 2137 «Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів»; • від 6 вересня 2000 р. № 1401 «Про затвердження Типового положення про управління капітального будівництва обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації»; • від 27 грудня 2001 р. № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва»; • від 18 січня 2003 р. № 56 «Про делегування повноважень щодо стандартизації у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів»; • від 22 вересня 2004 р. № 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»; • Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2005 р. № 668; • від 18.10.2006 р. № 1434 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію»; • Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. № 1434; • Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 750 • Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. № 1269 • та ін. V. Відомчі нормативно-правові акти: • спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13.09.2001 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)»; • спільний наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 24.02.2003 р. № 27/12 «Про затвердження Порядку видання та розповсюдження нормативних документів у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів»; • наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 16.07.2003 р. № 112 «Про затвердження Порядку розгляду Держбудом України інвестиційних програм і проектів будівництва, які затверджуються Кабінетом Міністрів України»; • Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, затв. наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій 01.09.2004 № 99/33; • таін. У системі будівельного законодавства велика питома вага належить техніко-економічним нормам, що містяться в будівельних нормах, і правилах (державних, відомчих, регіональних), стандартах (державних, відомчих), тех- нічних умовах: Державні будівельні норми (ДБН) - розробляються на продукцію, процеси і послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, зведення, рекон- струкції, планування і забудови населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управління й економіки будівництва; затверджуються Мінрегіонбудом України. Відомчі будівельні норми (ВБН) - розробляються заінтересованими відом- ствами за погодженням з Мінрегіонбудом України, у разі відсутності ДБН, а також необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства. Регіональні будівельні норми (РБН) - містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій; розробляються місцевими державними адміні- страціями за погодженням з Мінрегіонбудом України. Державні стандарти (ДСТ) встановлюють організаційно-методичні та загаль-нотехнічні вимоги до об'єктів інвестування, в тому числі будівництва і промисловості продукції будівельного призначення, забезпечуючи їх розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання); затверджуються відповідним господарським міністерством, відомством, а у сфері будівництва - Мінрегіонбудом України. Технічні умови (ТУ) встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного та іншого призначення, її використання, пакування, маркування, приймання, контролю та випробування, транспортування та зберігання; затверджуються заінтересованими організаціями за погодженням з Мінрегіонбудом України. Значну роль відіграють і рекомендаційні акти, що орієнтують учасників від- носин на оптимальну і бажану для суспільства поведінку у сфері капітального бу- дівництва. Прикладом таких актів є, зокрема, Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене науково-технічною радою Мінбудархітекту- ри України (протокол від 15.12.1993 р. № 9), що містить положення щодо порядку укладання, змісту та виконання таких договорів. 6. Відповідальність за правопорушення у сфері капітального будівництва У сфері капітального будівництва, включаючи й договірні відносини, застосовуються такі види господарсько-правової відповідальності: 1. Відшкодування збитків - універсальна форма господарсько-правової відповідальності, що застосовується в будь-яких відносинах: вертикальних і горизонтальних, договірних і позадоговірних. 2. Стягнення неустойки (штрафних санкцій); використовується залікова неустойка, яка сплачується за передбачені законом (ч. 2 ст. 231 ГК) та/або догово- ром порушення сторонами договірних зобов'язань. 3. Конфіскація застосовується у випадках, передбачених законодавством: - якщо договір підряду на капітальне будівництво визнаний недійсним як такий, що укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України); - у разі якщо прибуток (доход) був отриманий учасником відносин з капітального будівництва внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 240 Господарського кодексу України). 4. Господарсько-адміністративні штрафи застосовуються відповідно до ст. 25 Закону від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування» і ст. 1 Закону від 14.10.1994р. «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» у випадках: • проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі 50% вартості цих робіт; • передачі проектною організацією замовнику робочої документації, що не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані в установленому порядку, та затвердженому проекту - у розмірі 30% вартості розробленої робочої до- кументації; • виробництва, реалізації або застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які не відповідають державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, а так само підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, - у розмірі 25% вартості реалізованої продукції; • виконання будівельних робіт, що не відповідають державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням,- у розмірі 10% вартості виконаних робіт; • прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, а так само місцевих правил забудови населених пунктів або проектних рішень, - у розмірі 5% вартості відповідних об'єктів; • здійснення окремих видів господарської діяльності у будівництві, що підлягають ліцензуванню, без отримання у встановленому порядку ліцензії - у розмірі плати за видачу ліцензії на відповідний вид господарської діяльності; • ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі 10% вартості виконаних робіт; • в інших випадках, передбачених Законом від 14.10.1994 р. При цьому сплата штрафів не звільняє підприємство від усунення допущених порушень і відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень, передбачених названими законами. Господарсько-адміністративні штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами вимог спеціального будівельного законодавства (містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій). 5. Господарсько-організаційні санкції, що застосовуються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які відповідно до своїх повноважень (діють на підставі Положення про архітектурно-будівельний контроль, затв.го постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. № 225, та Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. № 1434) мають право: • давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівель- ним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків; • вимагати в необхідних випадках від замовників, підрядників, виробників будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомок і за- мірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; • зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, місцевим правилам забудови населених пунктів або здійснюються без дозволу на їх виконання, а також виробництво і застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виготовлених з порушенням державних стандартів; • вносити подання відповідним органам про анулювання або призупинення дії ліцензій на право здійснення спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві суб'єктами, які допускають грубі порушення законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; • безплатно одержувати від замовників, будівельних організацій, підприємств, що виробляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а також органів державної статистики звітні дані про введення в дію основних фондів, реалізацію готової продукції; • складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства. Дії і рішення посадових осіб інспекцій державного архітектурно- будівельного контролю можуть бути оскаржені в органи, яким ці інспекції підпорядковані, або до суду. Контрольні запитання 1. В яких значеннях застосовується поняття «капітальне будівництво»? 2. В яких формах може здійснюватися капітальне будівництво? 3. Скільки основних стадій має процес капітального будівництва? 4. Які основні нормативно-правові акти регулюють відносини, що складаються в процесі капітального будівництва? 5. Розкрийте поняття «будівельні правовідносини». 6. Яким чином проявляється комплексний характер будівельних правовідносин? 7. Які категорії осіб беруть участь у будівельних правовідносинах? 8. Наскільки значною є роль держави як учасника будівельних правовідносин? 9. На яке відомство покладаються функції спеціально уповноваженого органу держави у сфері капітального будівництва? 10. У чому полягають основні функції спеціально уповноваженого органу держави у сфері капітального будівництва? 11. Які види діяльності у сфері капітального будівництва підлягають ліцензуванню? 12. В чому проявляється державне регулювання відносин у сфері капітального будівництва? 13. Яка мета проведення державної експертизи інвестиційних проектів будівництва? 14. В якому порядку здійснюється прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію? 15. Які форми відповідальності застосовуються до порушників законодавства про капітальне будівництво? 16. Чи застосовується повне відшкодування збитків за порушення умов договору (контракту) на капітальне будівництво? 17. Які види господарсько-правових санкцій застосовуються у вертикальних відносинах з капітального будівництва? Які органи можуть застосовувати такі санкції? 18. Який вид та форми неустойки передбачені ГК за порушення умов договору підряду на капітальне будівництво? |