Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
ТЕМА 26. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ 1. Поняття комерційної концесії та комерційної субконцесії. 2. Система актів законодавства про комерційну концесію. 3. Договір комерційної концесії за українським законодавством. 1. Поняття комерційної концесії та комерційної субконцесії Комерційна концесія - це підприємницька діяльність, що здійснюється на підставі договору комерційної концесії і полягає у наданні однією стороною концесійних відносин (правоволодільцем) другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку права використання на платній основі комплексу належних правоволодільцеві виключних прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Комерційна концесія (зарубіжні аналоги - франчайзинг, франшиза) - опти- мальний засіб забезпечення розширення бізнесу комерційних організацій (за- звичай крупних) без тягаря створення філій та дочірніх підприємств у певній місцевості й навіть на території іншої держави. За допомогою системи договорів комерційної концесії комерційна організація - правоволоділець отримує мож- ливість збільшити виробництво певних товарів (надання певних послуг) з під- триманням відповідних (зазвичай високих) стандартів їх якості, залучивши до цього інших суб'єктів підприємництва та контролюючи їх діяльність. У такий спосіб швидко створюється розгалужена мережа бізнесу комерційної організації - правоволодільця. Комерційна концесія як вид підприємництва, що здійснюється на підставі відповідного договору (франчайзинга, франшизи), набула значного поширення лише в 70-х роках XX століття (хоча ще в 30-і роки того ж століття такі договори використовувалися в США для виробництва та збуту товарів 1 )- Як зазначає В.В.Вітрянський, основна сфера поширення франчайзингу - автомобільна про- мисловість та послуги автосервісу, ремонтно-будівельні роботи, косметичні по- слуги та салони моди, аптеки, побутове обслуговування готельне господарство, ресторани, підприємства швидкого обслуговування тощо. Цей же дослідник виділяє такі специфічні риси договору комерційної концесії (франчайзингу, франшизи), що відрізняють його від інших договорів, у тому числі концесійних, ліцензійних: • спеціальний суб'єктний склад: сторонами договору можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності; • необхідним елементом предмета договору є надання правоволодільцем користувачеві комплексу виключних прав, ділової репутації та комерційного досвіду правоволодільця; • за договором комерційної концесії користувачеві надається лише право використовувати відповідні виключні права, що належать правоволодільцеві, без їх передання (уступки) контрагенту; • метою є надання користувачеві комплексу виключних прав, що належать правоволодільцеві, для їх використання у підприємницькій діяльності користувача; • специфіка прав та обов'язків сторін договору, зумовлена його метою. Так, правоволоділець, наділяючи користувача правом на використання комплексу виключних прав, повинен надавати користувачеві технічне та консультаційне сприяння, навчати його працівників, контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються). У такий спосіб досягається створення чи розширення мережі правоволодільця щодо виробництва та збуту товарів (робіт, послуг); • попри повну економічну залежність від правоволодільця, користувач зберігає свою юридичну самостійність та діє у сфері майнового обігу від свого імені за умови інформування споживачів (покупців, замовників) про ви- користання ним виключних прав правоволодільця; • з метою захисту інтересів правоволодільця і, відповідно, виключення посилення конкуренції на ринку товару, для виробництва якого користувачеві передається комплекс виключних прав, в договір включаються різного роду обмежувальні умови щодо діяльності користувача 1 Комерційна концесія здійснюється зазвичай на підставі договору комерційної концесії. Водночас таким договором може бути передбачена можливість укладення користувачем договору комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. 2. Система актів законодавства про комерційну концесію В Україні правове регулювання відносин щодо комерційної концесії забезпечується: Господарським кодексом: глава 36 «Використання-у підприємницькій діяль- ності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)», яка містить положення щодо: поняття та предмета договору комерційної концесії (ст. 366); форми та реєстрації договору комерційної концесії (ст. 367); комерційної субкон-цесії (ст. 368); винагороди за договором комерційної концесії (ст. 369); обов'язків правоволодільця (ст. 370); обов'язків користувача (ст. 371); обмеження прав сторін за договором комерційної концесії (ст. 372); відповідальності правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача (ст. 373); зміни та розірвання договору комерційної концесії (ст. 374); наслідків зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця (ст. 375); законодавства про комерційну концесію (ст. 376); Цивільним кодексом, глава 76 якого («Комерційна концесія» - статті 1115- 1129) містить положення, які є аналогічними (з деякими відмінностями) відпо- відним положенням ГК; від 23.12.1993 р. «Про авторське право і суміжні права» (в редакції Закону від 11.07.2001р.); від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції Закону від 01.06.2000 р.); від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на промислові зразки»; від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» (передбачає захист від неправомірного використання комерційної таємниці, товарного знака та інших об'єктів права промислової власності для досягнення переваг у сфері економічної конкуренції); від 05.11.1997 р. «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»; від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право», що встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елемен- тів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, у тому числі щодо визначення права, що застосовується до дого- вору комерційної концесії з іноземним елементом за відсутності згоди сторін про вибір права (п. 21 ч. 1 ст. 44); від 14.09.2006 р. «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» щодо договору комерційної концесії як одного з видів договорів про трансфер технологій (ч. 1 ст. 17), істотних умов такого договору та порядку його укладення (ст. 16), обмежень щодо укладення договорів про трансфер технологій (ст. 18); підзаконними нормативними актами, серед яких: постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» та інші нормативно-правові акти (див.: розділ III «Майнова основа господарювання», тема 12 «Особливості правового режиму окремих категорій майна у сфері господарювання»). 3. Договір комерційної концесії за українським законодавством Відповідно до Господарського та Цивільного кодексів України, договір ко- мерційної концесії має такі характерні ознаки: • предмет договору - право на використання об'єктів права інтелектуальної та промислової власності: комерційного досвіду, ділової репутації, торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо; при цьому передбачається використання користувачем комплексу виключних прав у певному обсязі із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності; • різновид договору про трансфер технологій; • сторони договору: правоволоділець і користувач - суб'єкти підприємницької діяльності; • форма договору - повна письмова (у вигляді єдиного документа, підписаного обома сторонами); недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору; • обов'язковість державної реєстрації договору органом, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець; у разі якщо правоволоділець зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб'єкта господарювання, що є користувачем; у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації; відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір; • обов'язки сторін за договором: I. Правоволодільця: передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за до- говором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його пра- цівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав; видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечив- ши їх оформлення у встановленому законодавством порядку; якщо договором комерційної концесії не передбачено інше, правоволоділець також зобов'язаний: забезпечити реєстрацію договору комерційної концесії; надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників; контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії; II. Користувача (з урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії): використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом; забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконаних робіт, послуг, що надаються, якості таких самих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) безпосередньо правоволодільцем; дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем; надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послуги) безпосередньо у правоволодільця; інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії; не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу одержану від нього конфіденційну інформацію; сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду, яка може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором; • обмеження прав сторін (правоволодільця і користувача), що можуть передбачатися договором комерційної концесії: обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримува- тися від власної аналогічної діяльності на цій території; обов'язок користувача не допускати його конкуренції з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору комерційної концесії стосовно підприємницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням належних правоволодільцеві прав; відмова користувача від одержання за договором комерційної концесії аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування виробничих приміщень, що мають використовуватися при здійсненні наданих за договором прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення; • комерційна субконцесія (факультативна умова договору комерційної концесії) - передбачене договором право користувача дозволяти іншим особам користування наданим йому комплексом прав або часткою цього комплексу прав на умовах комерційної субконцесії, погоджених ним із правоволодільцем або визначених у договорі комерційної концесії; • відповідальність сторін: I. Форми відповідальності: відшкодування збитків; сплата штрафних санкцій (неустойки) в розмірі та за порушення договірних зобов'язань, що визначаються договором; оперативно-господарські санкції; II. Спеціальні положення щодо відповідальності правоволодільця: а) субсидіарна відповідальність за вимогами, що заявляються до користувача комерційної концесії у разі невідповідності якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем; б) за вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, останній відповідає солідарно з користувачем; III. Інші негативні наслідки невиконання сторонами вимог закону: а) у разі визнання недійсним договору комерційної концесії вважаються недійсними укладені на його основі договори комерційної субконцесії; б) визнання недійсними обмежувальних умов договору, якщо ці умови суперечать законодавству. • зміна та розірвання договору: а) можливість зміни договору комерційної концесії відповідно до положень, встановлених статтею 188 ГК (за згодою сторін або в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін), з обов'язковою реєстрацією змін (у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на зміни догово- ру лише з дня державної реєстрації такої зміни); б) розірвання договору (з обов'язковою державною реєстрацією) - за згодою сторін або в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін; • особливості розірвання та припинення договору комерційної концесії: I. Якщо договір укладено без зазначеного строку, кожна зі сторін такого договору має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк. II. Договір комерційної концесії припиняється у разі: а) визнання правоволодільця або користувача банкрутом; б) у разі припинення права право володільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом; • наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця: а) у разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять у комплекс прав за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нових позначень правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору; у разі продовження чинності договору комерційної концесії користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди; б) якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, договір продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди; • наслідки зміни сторін у договорі комерційної концесії: а) перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії; б) у разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності, або передасть свої права й обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Контрольні запитання 1. У чому полягає особливість комерційної концесії як різновиду підприємницької діяльності? 2. Який зарубіжний аналог назви комерційної концесії? 3. З якою метою і на яких засадах встановлюються відносини з комерційної концесії? 4. В яких випадках може застосовуватися комерційна субконцесія? 5. Які нормативно-правові акти регулюють відносини щодо комерційної концесії? 6. У чому проявляється специфіка суб'єктного складу договору комерційної концесії? 7. Що є предметом договору комерційної концесії? 8. На який строк може укладатися договір комерційної концесії? 9. В якій формі укладається договір комерційної концесії? 10. Назвіть основні обов'язки сторін договору комерційної концесії. 11. З якою метою в договір комерційної концесії включаються обмежувальні умови? В чому вони полягають? 12. Яка особливість відповідальності сторін за договором комерційної концесії? 13. Які підстави припинення договору комерційної концесії? 14. У чому полягає особливість припинення договору комерційної концесії, укладеного без зазначення строку дії договору? 15. Чи тягне за собою правові наслідки зміна торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця за договором комерційної концесії? 16. Які наслідки зміни сторін у договорі комерційної концесії? ТЕМА 27. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності. 2. Система нормативно-правових актів про зовнішньоекономічну діяльність. 3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. 4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності. 5. Зовнішньоекономічний договір. 1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності Одним з перших законів незалежної України, спрямованих на забезпечення ринкової орієнтації вітчизняної економіки (і, відповідно, розвитку економічної конкуренції, насичення внутрішнього ринку різноманітними товарами, в тому числі іноземного походження, з метою забезпечення потреб споживачів та сти- мулювання вітчизняних виробників до модернізації власного виробництва, ви- пуску нових товарів тощо) був Закон від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закону «Про ЗЕД»). Набуття ним чинності дозволяло усім суб'єктам господарювання з відповідним обсягом правосуб'єктності (в тому числі відсутності заборон чи обмежень на здійснення такої діяльності/окремих її видів) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка в умовах планово-розподільчої економіки була прерогативою держави та створених нею організацій. Приймаючи цей Закон, законодавець однією з основних його цілей визначив запровадження правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково- технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг. Зовнішньоекономічна діяльність (далі - ЗЕД), згідно зі ст. 1 цього Закону, визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. У Господарському кодексі України, прийнятому 16 січня 2003 р., міститься дещо відмінне визначення цього поняття. Так, згідно з ч. 1 ст. 377 ГК, зовнішньо- економічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 цього Кодексу, та/або робочою силою. Проте ні перше, ні друге (вдосконалене та, відповідно, більш ґрунтовне) ви- значення не віддзеркалюють усіх ознак зовнішньоекономічної діяльності, які можна виявити шляхом аналізу відповідних положень ГК (у тому числі статей 377-389) і Закону «Про ЗЕД». Характерними рисами ЗЕД є: 4. належність ЗЕД до господарської діяльності, основним спрямуванням якої є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. З ГК України); 5. обов'язкова наявність такої складової господарської діяльності, як перетин митного кордону України робочою силою та/або майном, що характеризу- ється як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів; 6. особливий суб'єктний склад (ст. 378 ГК України): здійснення ЗЕД вітчиз- няними суб'єктами господарювання, які мають статус індивідуального під- приємця чи господарської організації з правами юридичної особи, та під- розділами/структурними одиницями (без прав юридичної особи) іноземних господарських організацій, що мають постійне місцезнаходження на терито- рії України і зареєстровані у встановленому законом порядку; 7. спеціальний режим господарської діяльності, пов'язаний із спеціальним правовим регулюванням і, відповідно: а) встановленням низки заборон, обмежень щодо кола суб'єктів ЗЕД, видів господарської діяльності, порядку її здійснення з метою забезпечення інтересів національної економіки та національного товаровиробника; б) створенням системи спеціальних органів, що здійснюють державне регулювання у сфері ЗЕД (Державна митна служба, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі), та покладенням певних функцій щодо регулювання ЗЕД на Міністерство економіки та з питань економічної інтеграції України, Антимонопольний комітет України, Національний банк України та інші органи; в) застосуванням специфічних засобів державного регулювання, в тому числі: ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів), контролю за здійсненням ЗЕД, можливістю застосування специфічних санкцій за порушення правил здійснення ЗЕД (припинення експортно-імпортних операцій, застосування антидемпінгових заходів, застосування індивідуального режиму ліцензування). |