Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
Спеціальна частина: Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки та банківську діяльність», статті 21-22 якого передбачають особливості створення та реєстрації банку з іноземним капіталом; включені до цього Закону відповідно до вимог ЕАТТ положення (статті 63-65) щодо запобігання відмиванню в банках коштів національного та іноземного походження, отриманих злочинним шляхом, а також прийняті відповідно до нього акти НБУ: Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602 (з наступними змінами та доповненнями); Положення про валютний контроль, затв. постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49; Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492; Положення про здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 514 та ін. Закон України від 07.03.1996 р. «Про страхування» (в редакції Закону від 04.10.2001 р.): ч. 1 ст. 2 передбачає як одну з основних вимог до страховиків (який може бути суб'єктом тих різновидів зовнішньоекономічної діяльності, що здій- снюються страховиками) - наявність статусу резидента, тобто страхової компанії, створеної за законодавством України (в тому числі у випадках переважної чи виключної участі в ній учасників-нерезидентів), а також прийняті відповідно до цього Закону підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі: розпорядження ДКРРФП від 19.07.2006 р. № 6021 «Про затвердження Порядку реєстрації філій страховиків-нерезидентів»; Розпорядження ДКРРФП від 07.09.2006 р. № 6201 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів» та ін. Закон України від 04.03.1992р. ( з наступними змінами) «Про приватизацію державного майна»: ч. З ст. 4 містить положення щодо визначення в Державній програмі приватизації особливості участі іноземних інвесторів у приватизації державного майна; ст. 6 передбачає можливість участі у приватизації державного майна в ролі покупців іноземних громадян та юридичних осіб, створених за зарубіжним (іншої держави чи міжнародним) законодавством; наказ Фонду державного майна України від 16.06.1999 р. № 1138 «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств» (визначає особливість приватизації державної частки в майні (статутному фонді) таких підприємств з урахуванням законних інтересів іноземних інвесторів). 3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності Учасниками ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями та по- вноваженнями можна поділити на такі групи: • суб'єкти ЗЕД (особи, які безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність); • особи, що забезпечують функції (в комплексі чи окремо визначені) щодо управління ЗЕД; • споживачі в широкому розумінні (громадяни, суб'єкти господарювання, негосподарські організації); • посередники (особи, які надають суб'єктам ЗЕД послуги організаційного, консультаційного та іншого характеру щодо сприяння в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності). Спеціальне законодавство про ЗЕД приділяє особливу увагу першим двом категоріям учасників ЗЕД з урахуванням їх визначальної ролі в організації та здій- сненні зовнішньоекономічної діяльності. Проте це законодавство містить деякі колізійні положення щодо правового статусу зазначених осіб, що значною мірою зумовлено прийняттям Господарського кодексу зі спеціальним розділом про ЗЕД без внесення відповідних змін до Закону «Про ЗЕД». Так, коло суб'єктів ЗЕД ви- значається по-різному. Відповідно до ст. З Закону «Про ЗЕД», суб'єктами зовнішньоекономічної ді- яльності в Україні є: - фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; - юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності; - об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне міс- цезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; - структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; - спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження на території України; - інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України. Господарський кодекс (ст. 378) закріпив вужче коло суб'єктів ЗЕД, передба- чивши, що ними є (можуть бути) суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК (тобто господарські організації зі статусом юридичної особи, ство- рені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів) та громадяни України, іноземці та особи без гро- мадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відтак, ГК виключив (на нашу думку, без достатніх на те підстав) зі складу суб'єктів ЗЕД господарські організації, створені за законодавством України без статусу юридичної особи, зокрема: промислово-фінансові групи, які відповідно до однойменного закону можуть не лише займатися зовнішньоекономічною діяльністю, а й мати статус транснаці- ональних, створених за участю суб'єктів господарювання різних держав; пайові інвестиційні фонди, що створюються на договірних засадах і, згідно з Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвес- тиційні фонди)», не мають статусу юридичної особи); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці), господарських організацій-нерезидентів, утворені для здійснення господарської діяльності на території України відповідно до українського законодавства; іноземні (створені за зарубіжним законодавством) господарські організації зі статусом або без статусу юридичної особи. Подібні особи можуть виступати іноземними інвесторами, і відповідно, здійснювати іноземне інвестування, яке Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 4) та ГК визнаються різновидом ЗЕД (основні положення про таку діяльність у формі спеціальної глави - гл. 38 «Іноземні інвестиції» включені до розділу VII ГК «Зовнішньо- економічна діяльність»). Крім того, відповідно до законодавства низки країн (англосаксонської правової традиції, Німеччини, Австрії та ін.). персональні товариства (повне та командитне) не визнаються юридичними особами, хоча можуть мати інтерес щодо участі в ЗЕД, в т. ч і шляхом створення на території України своїх філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та/або укладення з українськими суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Виключення подібних осіб зі складу суб'єктів ЗЕД суперечить національним інтересам щодо залучення іноземних інвестицій та забезпечення адаптації українського законодавства до законодавства Євро- пейського Союзу (згідно з Законом України від 18.03.2004 р. «Про Загально- державну програму адаптації законодавства України до законодавства Євро- пейського Союзу»). Суб'єкти ЗЕД мають права та обов'язки (загальні та спеціальні), що є обов'язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов'язки, притаманні усім суб'єктам господарювання (про що вже йшлося: див. розділ II «Суб'єкти господарських правовідносин»). До категорії спеціальних належать права та обов'язки, якими наділяються суб'єкти зовніш- ньоекономічної діяльності в процесі її здійснення. Спеціальними правами суб'єктів ЗЕД є: здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньое- кономічні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень; відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав; самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених законом податків і зборів/обов'язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньое- кономічних операцій (крім передбачених законом випадків); одержувати в іноземних фінансових установах на договірній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодавству України; обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоекономічні договори (контракти); обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним догово- ром/контрактом юрисдикційний орган, що розв'язуватиме між ними спори; від- повідно до ст. 38 Закону «Про ЗЕД» спори між суб'єктами ЗЕД, можуть розгляда- ти: суди України; за згодою сторін спору - Міжнародний комерційний арбітраж- ний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України); обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним догово- ром/контрактом національну належність законодавства, що застосовуватиметься при розгляді таких спорів відповідно до Закону України від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право»; користуватися державним захистом своїх прав і законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних і консуль- ських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом. До спеціальних обов'язків суб'єктів ЗЕД належать: дотримання вимог законодавства про ЗЕД, у тому числі: здійснення у передбачених актами законодавства випадках ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій, а також виконання умов їх надання; дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів); у разі здійснення ЗЕД в Україні у формі створення іноземним суб'єктом господарювання (зі статусом юридичної особи) філій, представництв, інших відокремлених підрозділів (без такого статусу) - здійснити реєстрацію подібного суб'єкта в установленому порядку; у разі запровадження в установленому порядку режиму обов'язкового роз- поділу валютної виручки від проведення зовнішньоекономічних операцій між суб'єктами ЗЕД та уповноваженими державними валютними фондами здійсню- вати відповідні відрахування іноземної валюти з дотриманням передбачених для цього процедур; вести бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку повинні надсилати органам Державної статистики України; імпортувати в Україну лише ті товари, які за своїми технічними, фармаколо- гічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними харак- теристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України (у разі відсутності національних стандартів і вимог України на певний товар - застосовувати відповідні міжнародні стандарти та ви- моги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах- експортерах зазначених товарів); утримуватися від порушень встановлених законом заборон, обмежень щодо субсидованого імпорту, демпінгового імпорту, реекспорту; у разі порушення вимог законодавства про ЗЕД нести передбачену ним господарсько-правову відповідальність, у тому числі у формі застосування спе- ціальних санкцій, відповідно до встановленого порядку (Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 За- кону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.04.2004 р. № 126); інформувати Нацбанк України про відкриття валютних рахунків за межами України та надавати відомості про використання своїх валютних рахунків подат- ковим органам у встановленому порядку; та ін. Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб'єктів зовніш- ньоекономічної діяльності. Проте у разі, якщо є відомості про застосування ін- шою державою (державами), митними союзами чи економічними угрупованнями обмежень щодо здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньо- економічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону «Про ЗЕД»). У випадках завдання такими діями шкоди чи створення загрози її заподіяння державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування. До другої категорії учасників ЗЕД належать суб'єкти, що здійснюють організаційно-управлінські повноваження у сфері ЗЕД. Насамперед це державні органи та органи місцевого самоврядування. Подібні за своїм характером функції на регіональному та локальному рівнях можуть виконувати й господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, банківські та фінансові холдингові групи - щодо своїх учасників, материнське підприємство - щодо своїх дочірніх підприємств. Проте правові засади та коло повноважень першої (органи держави та органи місцевого самоврядування) та другої групи суб'єктів організаційно- господарських повноважень у сфері зовнішньоекономічної діяльності (недержавні господарські об'єднання, холдингові компанії тощо) відмінні. В першому випадку коло повноважень досить широке і визначається на рівні закону, а в другому - значно вужче (лише щодо обмеженого кола суб'єктів і в межах, не заборонених законом), що фіксується в локальних документах (установчих документах та/або договорах між членами групи). Законодавство про ЗЕД містить досить ґрунтовні положення щодо регулю- вання зовнішньоекономічної діяльності, визначаючи: • мету регулювання (ч. 1 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулю- вання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньо- економічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн; • види та рівні регулювання (ч. 2 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»: державне (в особі її органів в межах їх компетенції та органів місцевого самоврядування); не- державне на регіональному (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу) та локальному (самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними) рівнях; • правові засоби/акти, за допомогою яких здійснюється нормативне регулювання (ч. З ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): 1) закони України; 2) акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; 3) рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються відповідно до їх установчих документів у межах законів України; 4) договори між суб'єктами ЗЕД, укладеними відповідно до законів України; • цілі державного регулювання: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності; • межі втручання держави (в особі її органів) у сферу ЗЕД, що виключають право безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком передбачених законом випадків; • органи державного регулювання ЗЕД та їх повноваження (ст. 9 Закону «Про ЗЕД»): а) Верховна Рада України як вищий орган державного регулювання ЗЕД, до компетенції якого належать: • прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; • затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; • розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; • укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами; • встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; • затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється згідно з Законом «Про ЗЕД»; б) Кабінет Міністрів України: • вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; • здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; • приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України; • проводить переговори й укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах; • відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він (КМУ) має згідно з законами України; • забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України; здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України; • забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності; в) Національний банк України: • здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших Дфжавйих коштовностей, які забезпечують платоспроможність України; • представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними устано- вами та укладає відповідні міжбанківські угоди; • регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; • здійснює облік і розрахунки По Наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження На- ціонального банку України; • здійснює інші функції відповідно до законів України («Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та ін.); г) Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (функції якого виконує Міністерство економіки України): - забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; - здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; - проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України; - виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики; д) Державна митна служба України: - здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України; е) Антимонопольний комітет України: - здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції; є) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (склад якої зате, постано- вою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007р. М 776): - здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України; - приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань і застосування, відповідно, антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів; • органи місцевого управління ЗЕД та їх повноваження (ст. 10 Закону «Про ЗЕД»): 1) місцеві ради та їх виконавчі й розпорядчі органи, компетенція яких визначається Законом України «Про місцеве самоврядування»; 2) територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України: створюються за погодженням з відповідними місцевими радами та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені Законами України або випливають з них. Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначається Законами України «Про ЗЕД» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами України. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи можуть діяти також як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, проте не безпосередньо, а лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації зі статусом юридичної особи. 4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності Правовий режим ЗЕД - це особливий порядок регулювання зовнішньоеко- номічної діяльності, що виражається в комплексі взаємопов'язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих та обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно з визначеними законодавцем принци- пами. Принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені та конкретизовані в ст. 2 Закону «Про ЗЕД». Усі учасники зовнішньоекономічної діяльності при її здійсненні повинні до- тримуватися таких принципів: • суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД; • свободи зовнішньоекономічного підприємництва; • юридичної рівності і недискримінації; • верховенства закону; • врахування та захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; • еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Законодавство про ЗЕД, визначаючи цілі регулювання у сфері зовнішньое- кономічної діяльності (ст. 7 Закону «Про ЗЕД»), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких ці- лей: 1) стимулюючих; 2) обмежувальних. До кола перших (стимулюючих) належать: а) права суб'єктів ЗЕД: загальні для всіх суб'єктів господарювання та спеціальні, закріплені законом для суб'єктів ЗЕД; б) пільги для суб'єктів ЗЕД, що надаються за наявності передбачених законом умов (реалізації на території спеціальної/вільної економічної зони затверджених інвестиційних проектів відповідно до укладених інвестиційних договорів з органом управління відповідної С(В)ЕЗ; ввезення на територію України майна як вклад іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями тощо). Сучасне законодавство про ЗЕД не передбачає спеціальних пільг для суб'єктів ЗЕД (такі пільги передбачалися ч. 2 ст. 11 Закону «Про ЗЕД» до їх скасування Законом № 2157-РУ від 04.11.2004). Надання пільг суб'єктам ЗЕД може мати місце на підставі законів, що регулюють певний вид господарських відносин (щодо трансферу технологій, правового режиму господарської діяль- ності на територіях пріоритетного розвитку або спеціальних (вільних) еконо- мічних зон) і поширюються на суб'єктів, які відповідають встановленим цими законами вимогам. До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД, належать заборони та обмеження. Зокрема, до категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій (реекспорту товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих рад народних депутатів України; експорту та імпорту товарів, заборонених відповідно до вивезення з території України/ввезення в Україну; субсидованого імпорту, демпінгового імпорту). Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема: - ліцензування зовнішньоекономічних операцій - комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів; розрізняють (1) автоматичне ліцензування (надання дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження); не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню) і (2) неавтоматичне ліцензування (надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження); використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів); - квотування (встановлення кількісних або інших обмежень) товарів, що підлягають експорту/імпорту; розрізняють: глобальні квоти (встановлюються по товару без зазначення конкретних країн/груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується), групові квоти (встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується; квота експортна (імпортна) - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях; індивідуальні квоти (встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись); - застосування спеціальних санкцій до суб'єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства: накладення штрафів; індивідуальний режим ліцензування; тимчасового зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону «Про ЗЕД»); - дотримання спеціального порядку встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів і вимог (ст. 18 Закону «Про ЗЕД»); - застосування спеціальних імпортних процедур (ст. 19 Закону «Про ЗЕД»), до яких належать: застосування процедури міжнародних торгів або анало- гічних їм процедур; режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки; - дотримання вимог митного (відповідно - Митного кодексу України та Закону «Про Митний тариф України») та валютного регулювання (згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та з урахуванням положень Закону України від 28.11.2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»); - обов'язковість обліку та звітності зовнішньоекономічних операцій суб'єктів ЗЕД, що здійснюється в передбаченому Законом «Про ЗЕД» (ст. 22)порядку; - застосування (як виняток) дискримінаційних заходів до іноземних суб'єктів ЗЕД у випадках та порядку, визначених частинами 2-4 ст. 389 ГК і ст. 29 Закону «Про ЗЕД»; підставою для цього можуть бути дискри- мінаційні та недружні дії іноземних держав до українських суб'єктів гос- подарювання (аналогічні заходи в такому випадку встановлюються для суб'єктів господарювання відповідної держави, що здійснюють в Україні ЗЕД, у тому числі інвестування); - дотримання встановлених вимог щодо захисту економічної конкуренції, національної економіки (в тому числі національного виробника) та національної безпеки (статті 20, ЗО, 31): зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням суб'єктами ЗЕД законодавства про захист економічної конкуренції, за винятком передбачених Законом випадків, зокрема щодо: а) державної монополії (виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів і пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України; дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння; наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України), б) заходів проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів). 5. Зовнішньоекономічний договір Відповідно до ст. 1 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Ознаками такого договору, що дозволяють виділити його в окрему групи господарських договорів, є: особливий суб'єктний склад: сторонами в договорі є вітчизняний суб'єкт ЗЕД та іноземний контрагент; особливості змісту договору: права та обов'язки його сторін щодо здійснюваної ними ЗЕД (зовнішньоекономічних операцій); обов'язковість урахування типових платіжних умов і типових захисних застережень (передбачається постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»); при укладенні договорів на реалізацію товарів (купівлі-продажу, поставки) враховувати Правила ІНКОТЕРМС відповідно до ст. 265 ГК та Указу Президента України від 04.04.1994 р. № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»; спеціальні вимоги щодо права, яке застосовується: 1) при визначенні змісту договору (права та обов'язки сторін договору визначаються правом країни, обра- ної сторонами при його укладенні або в результаті подальшого погодження; якщо сторони не погодили це питання, то їх права та обов'язки визначаються правом місця укладання договору, яке визначається законами України (зокрема ст. 6 За- кону «Про ЗЕД»); 2) при прийманні виконання (застосовується право країни, об- раної сторонами; якщо такого погодження не було, береться до уваги право місця проведення такого приймання); спеціальні вимоги щодо форми договору: як загальне правило - письмова форма, якщо інше не встановлено законом чи чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України; форма зовнішньоекономічного договору/контракту (в тому числі модифікація письмової форми) визначається правом місця його укладення (місце укладення договору/контракту визначається відповідно до законів України); форма договорів щодо нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України; вимоги щодо форми зовнішньоекономічного договору визначаються ГК (ст. 382), Законом «Про ЗЕД» (ст. 6), Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2000 р. № 201; обов'язковість державної реєстрації визначених законом видів зовнішньоекономічних договорів/контрактів, що здійснюється відповідно до встановленого порядку (ст. 383 ГК України; постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 155 «Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металоломом»; Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602); особливості порядку розгляду договірних спорів: визначення за згодою сторін з відповідною фіксацією у договорі юрисдикційного органу (державні суди України чи конкретний міжнародний третейський суд/арбітраж, створений на території України чи іншої країни). Враховуючи положення ст. 4 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічні дого- вори можна поділити на кілька видів залежно від предмета договору: на експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; щодо надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, екс- портних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлін- ських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іно- земними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України; кооперації (наукової, науково-технічної, науково-виробничої, виробничої, навчальної тощо) з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; здійснення міжнародних фінансових операцій та операцій з цінними папера- ми у випадках, передбачених законами України; щодо кредитних і розрахункових операцій між суб'єктами зовнішньоеконо- мічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених за- конами України; про спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами зовнішньоекономіч- ної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних гос- подарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; про підприємницьку діяльність на території України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяль- ність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України; про організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аук- ціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної тор- гівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках; про товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; про орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; щодо здійснення операцій з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку; щодо здійснення посередницьких операцій, при здійсненні яких право влас- ності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.); інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у виключній формі законами України. Регулювання окремих видів зовнішньоекономічних договорів здійснюється в спеціальному порядку. Це стосується таких договорів: про здійснення товарообмінних (бартерних) операцій (регулювання відно- син, що складаються при цьому, здійснюється Законом від 23.12.1998 р. «Про ре- гулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1999 р. № 756 «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зо- внішньоекономічної діяльності» ); про операції з давальницькою сировиною (Закон України від 04.10.2001 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»); комісії та консигнації (постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 445 «Про затвердження порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Контрольні запитання 1. Розкрийте поняття зовнішньоекономічної діяльності. 2. Чим відрізняються поняття «зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньоекономічна операція»? 3. За допомогою яких нормативно-правових актів забезпечується правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 4. За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономічну діяльність? 5. В яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність? 6. Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньоекономічної діяльності? Яка мета таких обмежень? 7. Які категорії осіб можуть бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності? 8. У чому полягає особливість правового статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності? 9. Назвіть характерні риси правового режиму зовнішньоекономічної діяльності. 10. З якою метою здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 11. Які органи здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 12. На яких принципах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 13. В яких випадках можуть запроваджуватися дискримінаційні заходи щодо певних категорій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності? 14. За якими критеріями класифікують зовнішньоекономічні договори? 15. У чому полягає специфіка зовнішньоекономічного договору? 16. В якій формі укладається зовнішньоекономічний договір? 17. Які вимоги ставляться до змісту зовнішньоекономічного договору? 18. В якому порядку розглядаються спори, що виникають у процесі виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)? |