Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
ТЕМА 28. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ 1. Законодавство про режим іноземного інвестування в Україні. 2. Поняття та види іноземних інвестицій. 3. Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування. 4. Форми здійснення іноземних інвестицій: 4.1. Корпоративна форма іноземного інвестування. 4.2. Договірна форма іноземного інвестування. 1. Законодавство про режим іноземного інвестування в Україні Зусилля Української держави інтегруватися у світове товариство відбувається в умовах реформування відносин власності та структурної перебудови економіки всередині країни. Велике значення для стимулювання розвитку ринкових відносин в цих умовах має залучення і оптимальне використання інвестицій, у тому числі іноземних. Іноземне інвестування має незаперечні переваги перед будь-якими видами іноземної економічної допомоги. Вони зазвичай є додатковим джерелом інвес- тування вітчизняного виробництва, його модернізації, розробки та запровадження новітніх технологій. При цьому не зростає зовнішній борг країни (як при звичайних видах іноземної допомоги), навпаки - іноземне інвестування сприяє отриманню коштів для його погашення. Крім того, завдяки виробничій і науково- технічній кооперації забезпечується інтеграція вітчизняної економіки у світову. Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причина - в малопривабливому для іноземних інвесторів інвестиційному кліматі, однією з основних складових якого є нестабільний, далекий від оптимальності та стабільності правовий режим іноземного інвестування в Україні (про це свідчать численні зміни в законодавстві, зокрема, в системі гарантій для іноземних інвесторів). Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвестування, базується на загальних нормативних актах господарського законодавства, в тому числі відповідних положеннях Конституції України (щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України і гарантування захисту прав усіх суб'єктів, у тому числі права власності - ч. 4 ст. 13, права приватної власності - ст. 41, права громадян на підприємницьку діяльність - ст. 42 та ін.). Спеціальне правове регулювання забезпечується низкою нормативно- правових актів (або спеціальних положень загальних актів господарського зако- нодавства), серед яких: • кодекси: Господарський кодекс України, в якому глава 38 (статті 390-400) присвячена регулюванню відносин, пов'язаних з іноземними інвестиціями; крім того, ч. 2 ст. 63 та статті 116 і 117 визначають поняття та основні риси таких видів підприємств, як підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство; Митний кодекс України від 12.12.1992 р., що визначає порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в тому числі товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації або власного споживання; • закони України: від 10 вересня 1991 року «Про захист іноземних інвестицій на Україні» - вперше закріпив такі гарантії захисту прав іноземних інвесторів, як: а) заборона державним органам застосовувати примусове вилучення іноземних інвестицій (крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, що може здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України і за умови адекватної та ефективної компенсації іноземному інвесторові втрат від такого заходу); б) гарантування іноземним інвесторам перерахування за кордон отриманих ними на законних підставах прибутків та інших сум (у національній валюті України або іноземній валюті); від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (далі - Закон), що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (це третій з моменту набуття Україною незалежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвестуванням питання; першим нормативним актом такого характеру був Закон України від 18.09.1991 р. «Про іноземні інвестиції» 1 , дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. «Про режим іноземного інвестування», що діяв до набуття чинності однойменним Законом від 19.03.1996 р.); від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає іно- земне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності і визначає осо- бливості, принципи та форми здійснення останньої; від 04.02.1994 р. «Про правовий статус іноземців», що визначає особливості правового становища іноземних громадян в Україні, в тому числі іноземних ін- весторів - фізичних осіб; від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах», що визначає особливості здійснення таких операцій на території України; від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» (передбачає можливість використання такого суду для розв'язання спорів за участю іноземного інвестора у разі наявності в договорі, укладеному між учасниками іноземного інвестування, відповідного арбітражного застереження); від 16.07.1999 р. «Про концесії» та від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво автомобільних доріг», які регулюють концесійні відносини - одну з основних договірних форм іноземного інвестування; від 14.08.1999 р. «Про угоди про розподіл продукції», що регулює цей вид договірних відносин; від 16.07.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», що скасував пільги для іноземних інвесторів з питань оподаткування, в результаті чого виникла колізія відповідних положень цього Закону та Закону «Про режим іноземного інвестування», яка була розв'язана Конституційним Судом України на користь першого з названих законів (Рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 р. у справі 1-17/2002 - справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями); від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин за участі іноземного елемента/елементів, пов'язаних з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український, і, відповідно, застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (у тому числі щодо правовідносин за участю іноземного інвестора) • декрети Уряду: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; • укази Президента України: від 11.04.1997 р. № 323 «Про консультативну раду з питань іноземних інвес- тицій в Україні»; від 07.07.1998 р. «Про деякі питання іноземного інвестування»; від 07.07.2003 р. № 580/2003 «Про додаткові заходи щодо залучення інозем- них інвестицій в економіку України»; укази Президента України щодо Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні: від 22.09.2005 № 1326/2005; від 23.09.2005 № 1332/2005; від 14.10.2005 № 1447/2005 та ін.; • постанови Кабінету Міністрів України: Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», затв. постановою КМУ від 07.08.1996 р. № 928; від 07.08.1996 р. № 937 «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до ста- тутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»; від 05.09.1996 р. № 1061 «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями»; від 30.01.1997 р. № 112 «Про затвердження Положення про порядок держав- ної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за учас- тю іноземного інвестора»; від 12.12.2002 р. № 1864 «Про затвердження Порядку визначення країни по- ходження товару, що переміщується через митний кордон України»; від 12.12.2002 р. № 1865 «Про порядок ведення спеціальної митної статистики»; від 31.05.2006 р. № 771 «Про передачу Українського центру сприяння іноземному інвестуванню до сфери управління Державного агентства з інвестицій та інновацій» та ін.; • відомчі нормативно-правові акти: наказ ФДМУ № 913 від 22.08.1997 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господар- ських товариств»; наказ ФДМУ № 1138 від 16.06.1999 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та госпо- дарських товариств»; наказ ФДМУ № 433 від 03.03.2000 р. «Про затвердження Переліку докумен- тів, які подаються до Фонду державного майна України ініціаторами створення господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, до статутних фондів яких передається майно, майнові права та інші активи, що є державною власністю»; Положення про валютний контроль: затв. постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49; Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют: затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 496; наказ Міністерства фінансів України від 19.01.2004 р. № 17 «Про затвердження Положення про порядок здійснення іноземних інвестицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внутрішніх державних позик»; наказ Державної податкової адміністрації України від 29.06.2005 р. № 238 «Про затвердження Порядку підтвердження органами державної податкової служби інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвестицій та векселів, виданих під час увезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність»; Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280; наказ Державної митної служби України від 22.06.2006 р. № 514 «Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України» та ін. Міжнародні договори: а) двосторонні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі: між Урядом України та Урядом Республіки Польща про заохочення здійснен- ня та взаємний захист інвестицій від 12 січня 1993 р.; між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про заохочення здій- снення та взаємний захист інвестицій від 24 жовтня 1994 р.; між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про заохочення здійснення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994 р.; між Урядом України та Урядом Італійської Республіки про сприяння та за- хист інвестицій від 02.05.1995 р. та ін.; б) з міжнародними організаціями, в тому числі Угода про партнерство та співробітництво між Україною Європейськими Співтовариствами та їх державами- членами, ратифікована Законом України від 10.11.1994 р.; в) універсальні договори (конвенції), в тому числі Вашингтонська конвенція 1965 р. «Про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами та іноземни- ми особами». 2. Поняття та види іноземних інвестицій Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства Укра- їни з метою отримання прибутку (п. 2 ст. 1 Закону). Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: - іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; - валюти України: а) при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи); б) при первинному інвес- туванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України; в) при вкладенні коштів в об'єкти приватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів; - будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; - цінних паперів, ціна яких виражена у конвертованій валюті; - корпоративних прав щодо юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн, виражених у конверто- ваній валюті; - цінних паперів та їх похідних; - грошових вимог і права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; - будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена екс- пертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; - прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті під- тверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; - інших цінностей, інвестування в які не заборонено законодавством України. Проте деякі види майна, згідно з законодавством України, не можуть нале- жати іноземним інвесторам на праві власності і, відповідно, використовуватися ними під час інвестування на території нашої держави. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про право влас- ності на окремі види майна» визначено перелік майна, що не може перебувати у власності громадян, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. До цього переліку включені: • зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї та боєприпасів до неї, а та- кож спортивної зброї та боєприпасів до неї, що придбані громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна техніка, ракетно-космічні об'єкти; • вибухові речовини й засоби вибуху; всі детектори ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання його виробництва; • бойові отруйні речовини; • наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних за призначенням лікаря); • протиградні установки; • державні еталони фізичних величин; • електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Перелічені об'єкти не можуть належати на праві власності іноземним інвес- торам і вноситися ними до статутних фондів (майна) підприємств з іноземними інвестиціями, а також використовуватися при застосуванні інших форм інвес- тування. Спеціальний порядок набуття права власності встановлено на пневма- тичну зброю калібру 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, що також мають враховувати іноземні інвестори, використовуючи за- значене майно в процесі інвестування. Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Націо- нальним банком України. Набуття іноземними інвестиціями спеціального режиму і, відповідно, отримання іноземним інвестором передбачених законом гарантій обумовлюється державною реєстрацією інвестицій. Така реєстрація здійснюється згідно з ГК України (ст. 395), Законом України «Про режим іноземного інвестування» (ст. 13) у порядку, визначеному постановою КМУ від 7 серпня 1996 р. № 928 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій». Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською місь- кими державними адміністраціями (далі - органи державної реєстрації) після їх фактичного внесення. Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або упо- вноважена ним в установленому порядку особа (далі - заявник) подає органу державної реєстрації такі документи: - інформаційне повідомлення встановленої форми про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення; - документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо); - документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених ст. 393 ГК України та ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування»); - документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію. Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій, протягом трьох робочих днів, розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іно- земної інвестиції або про відмову в ній. Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера, який на усіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації. Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземної інвестиції, другий - над- силається поштовим відправленням Міністерству фінансів України в день здій- снення реєстрації іноземної інвестиції, третій - залишається в органі, що здійснив її реєстрацію. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України або подані до- кументи не відповідають вимогам зазначеного Положення. Відмова з мотивів не- доцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається. Відмова у державній реєстрації оформляється письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку. За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення ре- єстрації іноземної інвестиції. При цьому кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перераховуються до республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів (50%) і до Державного бюджету України (50%). У разі відмови у реєстрації кошти, сплачені за реєстрацію іноземних інвестицій, заявникові не повертаються. Додаткові обсяги іноземних інвестицій після їх фактичного внесення також підлягають державній реєстрації відповідно до зазначеного Положення. Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функ- ціонування інвестиції. В разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відміт- ка на інформаційному повідомленні і відповідний запис у журналі обліку держав- ної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказу) іноземної інвестиції за кордон відповідно до законодавства. Інформацію про зареєстровані іноземні інвестиції та репатріацію іноземних інвестицій за кордон органи державної реєстрації щоквартально надають Мініс- терству фінансів, Міністерству економіки та Державному комітету статистики за встановленими ними формами. |