КОНСПЕКТ Материалы для применения на транспорте_пров. 2017г. Інтелектуальна власність. Основні поняття авторського права

• Название: Основні поняття авторського права
• Анкор: КОНСПЕКТ Материалы для применения на транспорте_пров. 2017г
• Дата: 17.02.2021
• Размер: 99.74 Kb.
• Имя файла: Інтелектуальна власність.docx
• Тип: Документы; #177106
• страница: 1 из 4

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

ДВНЗ «Приазовський Державний Технічний Університет»

Кафедра економічної теорії та підприємництва

САМОСТІЙНЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

з дисципліни : «Інтелектуальна власність»

ВАРІАНТ 2

Тема: Основні поняття авторського права

Виконав :

Студент гр. З-20-МВП-М

Канева В.В.

Перевірив:

доцент, Швець О.Г.

Маріуполь, 2020

Зміст

Вступ 3

1. Основні поняття авторського права. 5

2. Дати визначення авторського права. 7

3. Предмет авторського права. 12

4. Джерела авторського права. 13

5. Об'єкти авторського права. 16

6. Незахищені об'єкти. 18

7. Виникнення і здійснення авторського права, суб'єкти авторського права. 22

8. Автори і співавтори. 25

9. Особисті немайнові права автора. 27

10. Майнові права автора. 32

11. Вільне використання об'єктів авторського права. 38

Заключення. 40

Список використаних джерел. 42

Тест. 44


Вступ

Світ не стоїть на місці, а завжди рухається у тому, чи іншому напрямку. У теперішні часи, коли увесь світ поринув у економічні відносини, коли люди, намагаючись досягти якихось успіхів, вигадують якісь винаходи, пристрої, розробляють нові теорії, пишуть книги тощо, дуже важливим стає питання прав авторів на результати їхньої праці.

Набутки людського розуму стали об’єктами економічного обігу. Економічної цінності набула й інформація, що є основним виробничим продуктом засобів масової інформації. Нині тиражування матеріальних носіїв – об’єктів авторського права – сформувалося в потужну індустріальну галузь, яка містить підгалузеві структури: книговидання, друк періодичної продукції, тиражування кінофільмів, аудіо- та відео матеріалів.

На цьому тлі особливо актуально постало питання правомірності використання цих творів - об’єктів авторського права та визначення обсягу прав на них. Вирішення таких завдань здатна забезпечити лише держава, тому що авторське право у своїй основі є юридичним проявом усвідомлення державою важливості охорони культури як гаранту розвитку суспільства. Підтримка і захист творчості, охорона результатів інтелектуальної діяльності безпосередньо пов’язані із захистом свободи слова та прав людини.

Сучасна Україна будує незалежну правову державу, засновану на системі ринкових економічних відносин. Незалежність, як складне суспільне явище, серед інших необхідних умов, передбачає постійний розвиток інтелектуального потенціалу держави. Без переходу до загальноприйнятих правових засобів забезпечення прав створювачів об'єктів права інтелектуальної власності неможливі вихід на ринки сучасних технологій та участь у міжнародних інтелектуальних проектах. Гарантування прав кожної окремої особи щодо створених нею результатів є необхідною умовою інтеграції України до системи світових досягнень, участі у міжнародному розподілі праці, торгівлі тощо.

Невід'ємною частиною становлення в Україні цивілізованих відносин у всіх сферах суспільного життя є становлення і всебічний розвиток нормативно-правової бази, зокрема інститутів права інтелектуальної власності. А враховуючи те, що в Україні не все гаразд у законодавчій сфері, нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує значного розвитку і вдосконалення.

Тобто метою цієї роботи є вивчення основних понять авторського права й аналіз існуючою ситуації у цій сфері.

Задачі роботи: розкрити і дати визначення авторського права; предмет авторського права; джерела авторського права; об'єкти авторського права; незахищені об'єкти; виникнення і здійснення авторського права, суб'єкти авторського права; автори і співавтори; особисті немайнові права автора; майнові права автора; вільне використання об'єктів авторського права.

Основні поняття авторського права. Дати визначення авторського права. Предмет авторського права. Джерела авторського права. Об'єкти авторського права. Незахищені об'єкти. Виникнення і здійснення авторського права, суб'єкти авторського права. Автори і співавтори. Особисті немайнові права автора. Майнові права автора. Вільне використання об'єктів авторського права.

Основні поняття авторського права. Рівень соціально-економічно -

го розвитку суспільства зумовлюється розвитком науки, техніки та культури. При цьому, саме культура (у розумінні духовного світосприйняття) визначає зміст та напрями розвитку науково-технічної діяльності, зумовлює рівень її гуманізації, а, отже, визначає напрями розвитку цивілізації в цілому. Духовна творчість насамперед реалізується через літературу, музику, мистецтво. Її результати як відображення духовного багатства людини невичерпні за формами, прийомами, способами об’єктивного вираження є об’єктами охорони. Суспільні відносини, пов’язані з їх створенням та використанням врегульовуються авторським правом. Авторське право в цілому, маючи спільні риси з іншими складовими частинами права інтелектуальної власності, має законодавчу автономію на національному рівні та самостійність в рамках міжнародного права, а також володіє науково автономне, оскільки забезпечує принципи та рішення, які необхідні для регулювання різних фундаментальних проблем. Однак низка основоположних постулатів відрізняє це право від права промислової власності:

- об’єктом авторського права визнається результат творчої діяльності незалежно від можливості його промислового та будь-якого іншого застосування;

- виникнення авторського права пов’язано з фактом створення твору, а невизнання його існування рішенням відповідного державного органу.

Протягом XIX та XX століть авторське право сформувалося як

окремий цивільно-правовий інститут.

Суспільні відносини, у межах яких відбувається реалізація особисти немайнових і майнових інтересів особи є цивільними відносинами. Вони регулюються цивільним законодавством, в першу чергу Цивільним кодексом України.

Відповідно до статей 199, 201 глави 15 Цивільного кодексу України результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної діяльності створюють цивільні права і обов’язки, а авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. В юриспруденції загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об’єктивне і суб’єктивне. Об’єктивне право - це певна система встановлених державою загальнообов’язкових правових норм, реалізація яких забезпечується державним примусом. Тому в об’єктивне авторське право як різновид права інтелектуальної власності є цивільно-правовим інститутом, норми якого регулюють певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, пов'язаних зі створенням і використанням літературних, художніх та інших творів, а також з розпоряджанням майновими правами інтелектуальної власності щодо них.[1, 2]

Дати визначення авторського права. Авторські права — це набір суб'єктивних виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності, також це сукупність прав, які належать автору у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва. Авторське право захищає зовнішню форму вираження твору (роман, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі.

Суб’єктивне авторське право - це сукупність особистих немайнових та майнових прав, які належать конкретному автору відповідно до закону (оголосити себе автором твору, доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати твір будь-якими іншими способами і засобами, дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами), а також права, які належать спадкоємцям автора чи іншим суб’єктам авторського права у зв’язку з використанням конкретних творів науки, літератури і мистецтва.

Основні завдання та функції авторського права. Специфіка авторського права полягає в тому, що, з одного боку, його завданням є підтримка творчості окремої людини-громадянина, забезпечення його особистих немайнових та майнових інтересів. Виступаючи передумовою суспільного прогресу, право інтелектуальної власності на результат творчої діяльності, має індивідуальний (особистий) характер і є невід’ємним правом людини. У статті 27 Загальної декларації прав людини, що проголошена Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року та стала основою міжнародного співробітництва у галузі захисту прав людини, зазначено, що «кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є». У розвиток положень Загальної декларації прав людини в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, прийнятому 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю Організації об’єднаних націй зазначається, що «держави, які беруть участь у цьому пакті, визнають право кожної людини на: участь у культурному житті; користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування; користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-яким науковими, літературними чи художніми працями, авторами яких вони є»(стаття 15). Зазначений пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року. Маючи основним пріоритетом забезпечення основних прав і свобод людини, як основи побудови громадянського суспільства та демократичної держави, Конституція України (Основний закон України) проголошує:«Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності» (стаття 41).

«Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом» (стаття 54).З іншого боку, авторське право сприяє збагаченню національної культурної спадщини, розповсюдженню результатів творчої діяльності, забезпечення їх доступності для всього суспільства як необхідної передумови прогресу, культурного, економічного та соціального розвитку країни. Для досягнення зазначених завдань за автором твору законодавчо закріплено виключні права особистого немайнового та майнового характеру, що має забезпечити його суспільне визнання та дозволяють контролювати використання своїх творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду. Одним з основних завдань результативного правозастосування норм авторського права є забезпечення отримання авторами справедливої винагороди за їх працю; таке право за автором закріплено у статтях 445 Цивільного кодексу України та 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права». При цьому, розмір винагороди автора визначається не часом, витраченим на створення цього твору, і навіть не його якістю і цінністю, а попитом на твір в процесі його використання. Таким чином, йдеться про винагороду, яка ближче до торговельного прибутку, ніж до заробітної плати.[4]

Ще у XVIII ст., французький письменник Бомарше, який чимало зробив для визнання прав авторів у законодавчому порядку, писав, що авторам несправедливо дорікають у прагненні до наживи на додаток до того, що вони користуються славою та суспільним визнанням. Під час укладання з користувачами договорів на той або інший вид використання творів встановлюють зобов'язання щодо виплати авторської винагороди, розмір якої залежить від ринкової кон'юнктури та популярності автора. Остання значно підвищує вартість договору. Однак, на відміну від права власності нематеріальні об'єкти, що має фактично необмежений або абсолютний характер, авторське право на нематеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу прав та їх існування у часі. Так, виключні майнові права автора на твір обмежено у часі (після закінчення сімдесятирічного строку після смерті автора його твори стають суспільним надбанням), а також закон визначає випадки, коли використання творів може здійснюватися без дозволу автора (так зване вільне використання творів, що охороняються). Такий підхід до авторського права на твори дає змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених в отриманні матеріальної вигоди у разі використання їхніх творів, і інтересами суспільства в цілому, зацікавленого у вільному доступі до створе них творів. Суспільне визнання достоїнств творів і матеріальне забезпечення авторів яку результат використання їх творів суспільством стимулюють творчий процес, дають можливість авторам повністю присвятити себе плідній творчій роботі.

Система охорони авторських прав не може функціонувати у відриві від творчого процесу. А без охорони прав авторів суспільство не спроможне забезпечити науковий і культурний прогрес, тобто поставити досягнення науки і мистецтва на службу максимально широкому колу заінтересованих осіб. Звідси виникає необхідність як найширшої популяризації знань, авторського права в інтересах економічного, соціального і культурного прогресу. Основні завдання, які стоять перед авторським правом, визначають його функції. Під функціями права розуміють спрямування правового впливу, що виражає роль права в організації (впорядкуванні) суспільних відносин.

Функції авторського права можна – це відповідні напрями впливу норм авторського права на врегульовані ними особисті немайнові та майнові відносини, спрямовані на досягнення поставлених перед авторським правом завдань. Авторське право як цивільно-правовий інститут права виконує регулятивні, охоронні та превентивні функції. Регулятивна функція авторського права полягає у врегулюванні відносин, пов’язаних зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва, насамперед, у їх нормальному, бажаному для їх учасників стані збалансованості інтересів авторів творів і суспільства. Охоронна функція авторського права покликана оберігати суб’єктивні особисті немайнові та майнові права автора від посягань усіх інших осіб та забезпечувати примусовий захист при їх порушенні. Превентивна функція авторського права має стимулювати позитивні відносини і не допускати виникнення негативних відносин, які б призводили до порушення авторських особистих немайнових та майнових прав.[2, 3, 4]

Принципи авторського права. Правові принципи поділяють на загально соціальні, які обумовлює соціально-економічна система та юридичні. Юридичні складаються із на загально правових, що формуються в конституційних нормах, та галузево-правових, які виражаються у правових нормах окремих галузей права. Єдиної думки щодо принципів авторського права немає. Але, враховуючи вищевказаний розподіл правових принципів, визначають такі загальні принципи авторського права:

1. Принцип свободи творчості. За цим принципом автору надається право самостійно обирати тему твору, жанр, мету твору, використовувати твір будь-яким способом.

2. Принцип поєднання особистих інтересів з інтересами суспільства, відповідно до якого суспільство повинно задовольняти інтереси автора у належній винагороді його творчості, а автор зобов’язується не використовувати свої твори на шкоду інших осіб та суспільства в цілому.

3. Принцип матеріальної та моральної заінтересованості автора, полягає в тому, що авторів літературних та художніх творів, крім отримання авторської винагороди, нагороджують різними державними преміями, їм присвоюють почесні звання, що є однією із форм суспільного визнання їх творчості.

4. Принцип всебічної охорони прав і законних інтересів авторів, полягає в тому, що норми авторського права охороняють права та законні інтереси авторів та забезпечують захист порушених авторських прав.

Авторське право як частина цивільного права базується на таких принципах: юридична рівність суб’єктів права; свобода договору; свобода підприємницької діяльності; свобода особистості; закріплення в нормах авторського права новітніх досягнень у галузі світової юридичної думки і загальновизнаних положень, напрацьованих світовим співтовариством; всебічна охорона власності незалежно від її форм і видів; повага прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства. [4, 6]


Предметом авторського права є або майнові права, які правовласник цілком поступається користувачеві (договір про відчуження виключного права), або права (дозвіл) на використання твору зазначеними у договорі способами (авторський ліцензійний договір). Оскільки, однак, за авторським договором передаються права (надається право на використання) щодо конкретного твору, в теорії авторського права в якості предмета договору нерідко розглядається і сам твір. В точному сенсі твір виступає, звичайно, не предметом, а об'єктом авторського договору. Як би там не було, при укладанні авторського ліцензійного договору повинні бути конкретно узгоджені і питання про види і характер наданих за договором прав, і питання про те творі, щодо якого діють ці права. Для договору про відчуження майнових авторських прав ці питання в даний час не актуальні, оскільки майнові права відчужуються як єдине ціле, об'єднане в поняття "виключне право". Навпаки, всі права на способи використання твору, прямо не названі в авторському договорі, вважаються що не надані ліцензіату. Зокрема, предметом авторського ліцензійного договору не можуть бути права на використання твору, невідомі на момент укладання договору. В останньому випадку маються на увазі права, пов'язані з новими, поки ще невідомими способами використання твору, але які можуть з'явитися надалі.[7]