Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
1.2. Система нормативно-правових актів про спеціальні (вільні) економічні зони Нормативно-правове регулювання господарської діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах, управління С(В)ЕЗ та особливості правового статусу суб'єктів С(В)ЕЗ свідчать про спеціальний правовий режим С(В)ЕЗ, що визна- чається законодавством про С(В)ЕЗ. Система останнього складається із загальної частини (містить нормативно-правові акти, в яких зафіксовані загальні для всіх С(В)ЕЗ положення) та спеціальної частини, до якої входять акти законодавства про окремі/конкретні С(В)ЕЗ. Відтак, систему законодавства про С(В)ЕЗ становлять: Конституція України від 28 червня 1996р., зокрема положення щодо встановлення виключно законами України порядку створення та функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний та міграційний режим, відмінний від загального (ст. 92); Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р., який містить окрему главу -гл. 39 «Спеціальні (вільні) економічні зони»: ст. 401 визначає поняття С(В)ЕЗ та мету їх створення; ст. 402 містить основні положення щодо території та статусу С(В)ЕЗ; ст. 403 визначає типи С(В)ЕЗ; ст. 404 закріплює основні гарантії для суб'єктів господарювання С(В)ЕЗ; ст. 405 містить положення щодо законодав- ства, яке діє на території конкретної ВЕЗ; ст. 418 - гарантії прав учасників госпо- дарських відносин в умовах спеціального режиму господарювання (в тому числі від незаконного обмеження прав); Митний кодекс України від 11 липня 2002 р., зокрема положення щодо вста- новлення митного кордону і меж спеціальних митних зон, які не збігаються з дер- жавним кордоном України; Закон України від 13.10.1992 р. «Про загальні засади створення і функціону- вання спеціальних (вільних) економічних зон» (далі - Загальний закон): визначає порядок створення і ліквідації С(В)ЕЗ, механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів еко- номічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами; Розпорядження Президента України від 16 січня 2002 р. «Про Комісію з перевірки додержання законодавства про здійснення імпортних операцій суб'єктами спеціальних (вільних) економічних зон та суб'єктами пріоритетного розвитку, на яких запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України: • від 05.07.1999 р. № 1199 «Про затвердження Типового договору (контрак- ту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні»; від 24.09.1999 р. № 1756 «Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності»; від 28.02.2001 р. № 184 «Про Порядок проведення аналізу результатів функ- ціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності»; від 30.11.2005 р. № 1119 «Деякі питання ввезення (пересилання) товарів у спеціальні (вільні) економічні зони та вивезення товарів за їх межі» та ін. Відомчі нормативно-правові акти, зокрема: наказ Міністерства економіки України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України від 20 вересня 1999 р. № 114/600/496/221 «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку та дотримання умов спеціальних режимів їх діяльності»; наказ Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 14 березня 2000 р. № 28/51 «Про затвердження Положення про критерії визначення пріоритетних видів економічної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності і порядок їх застосування»; наказ Державної митної служби України від 19 жовтня 2000 р. № 579 «Про затвердження Порядку прийняття Держмитслужбою об'єктів митної інф- раструктури на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, на яких запроваджується режим спеціальної митної зони (спеціальний митний режим)» та ін. Спеціальна частина законодавства про С(В)ЕЗ містить нормативно-правові акти різної юридичної сили щодо конкретних С(В)ЕЗ, у тому числі: закони України: від 24 грудня 1998 р. «Про спеціальні економічні зони та спеціальні режими інвестиційної діяльності в Донецькій області»; від 15 січня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону «Яворів»; від 18 березня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону туристсько- рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»; від 3 червня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону «Славутич»; від 15 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Луганській області»; від 16 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»; від 23 березня 2000 р. «Про спеціальну економічну зону «Рені»; від 23 березня 2000 р. «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто- франко» на території Одеського морського торговельного порту»; від 13 липня 2000 р. «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв»; від 21 грудня 2000 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальній економічній зоні «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим»; • від 22 березня 2001 р. «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»; від 5 квітня 2001 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області»; від 18 листопада 2003 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» та ін. Укази Президента України (приймалися протягом дії перехідних положень Конституції України і були чинними до прийняття спеціальних законів про відповідну С(В)ЕЗ; наприклад, укази: від ЗО червня 1995 р. «Про Північнокримську експериментальну економічну зону «Сиваш»; від 18 червня 1998 р. «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної ді- яльності в Донецькій області»; від 18 червня 1998 р. «Про спеціальну економічну зону «Славутич»; від 9 грудня 1998 р. «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття» та ін. Постанови Кабінету Міністрів України: від 27 липня 1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим»; від 7 червня 1999 р. № 982 «Про порядок затвердження і реєстрації інвес- тиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони «Яворів»; від 18 червня 1999 р. № 1065 «Про затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, для яких встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності, та порядку розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області»; від 9 серпня 1999 р. № 1441 «Про спеціальну економічну зону туристсько- рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»; від 7 жовтня 1999 р. № 1860 «Про порядок розгляду і затвердження інвес- тиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони «Славутич»; від 27 серпня 2000 р. № 1345 «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту»; від 4 жовтня 2000 р. № 1507 «Про порядок розгляду і затвердження інвес- тиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»; від 28 грудня 2000 р. № 1901 «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв» та ін. 1.3. Порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою Украї- ни за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. В такому ж порядку відбуваються зміни статусу і території С(В)ЕЗ. Слід, проте, зазначити, що певні С(В)ЕЗ («Донецьк», «Азов», «Порт Крим», «Закарпаття», Славутич», «Миколаїв», «Порто-франко») створювалися не законом, а на підставі указів Президента в період дії Перехідних положень Конституції України. Пізніше були прийняті відповідні закони про ці С(В)ЕЗ, хоча до цього часу одна С(В)ЕЗ («Ін- терпорт Ковель») діє на підставі указу Президента за відсутності відповідного за- кону. У Загальному законі встановлюються певні вимоги до документів про ство- рення С(В)ЕЗ щодо їх складу та змісту. Ці документи повинні містити: а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення С(В)ЕЗ за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення С(В)ЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України); б) проект положення про статус та систему управління, офіційну назву С(В)ЕЗ; в) точний опис кордонів С(В)ЕЗ та карту її території; г) техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування ВЕЗ, в якому визначаються: мета, функціональне призначення та галузева спрямованість її діяльності; етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємств та можливості їх розвитку в майбутньому; вихідний рівень розвитку економіч- ного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов створення С(В)ЕЗ; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі створення і розвитку С(В)ЕЗ; обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму; д) проект закону про створення конкретної С(В)ЕЗ. Процес створення С(В)ЕЗ не обмежується прийняттям спеціального закону про конкретну С(В)ЕЗ. Для забезпечення функціонування С(В)ЕЗ необхідно також прийняти підзаконні нормативно-правові акти згідно зі згаданим законом (на зразок вищенаведених) та створити органи управління С(В)ЕЗ. С(В)ЕЗ вважається створеною за умови прийняття відповідного закону та організаційного забезпечення функціонування С(В)ЕЗ. Ліквідація С(В)ЕЗ відбувається у разі: закінчення встановленого законом строку її функціонування (строку, на який вона була створена; можливе й подовження строку функціонування С(В)ЕЗ на підставі відповідного закону); дострокової ліквідації С(В)ЕЗ Верховною Радою України на підставі по- дання Президента України чи Кабінету Міністрів України. У разі ліквідації С( В) ЕЗ держава, відповідно до законодавства України, гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів С(В) ЕЗ. Спори, що виникають у зв'язку з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони між органом господарського розвитку й управління, суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони та ліквідаційною комісією, підлягають розгляду в судах України, а спори за участю іноземного суб'єкта економічної діяльності, що діє в цій зоні, - в судових та арбітражних органах за погодженням сторін, в тому числі за кордоном. Загальний закон та ГК України не містять положень про можливість реорга- нізації С(В)ЕЗ (зокрема, у формі зміни типу С(В)ЕЗ, тобто перетворення С(В) ЕЗ одного типу на С(В)ЕЗ іншого типу), проте таку можливість законодавець не виключає, не встановивши відповідної заборони. Подібне перетворення С(В)ЕЗ має відбуватися на підставі спеціального закону. 1.4. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами Управління С(В)ЕЗ має певну специфіку, яка проявляється в тому, що: а) структура, функції та повноваження органів управління С(В)ЕЗ визначаються залежновід її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на території спеціальної (вільної) економічної зони; б) місцеві ради та місцеві державні ад- міністрації здійснюють свої повноваження на території С(В)ЕЗ з урахуванням специфіки її статусу, визначеної законом про її створення; в) до системи органів управління С(В)ЕЗ входить спеціально створений орган господарського розвитку та управління конкретної С(В)ЕЗ; в окремих С(В)ЕЗ створюється рада з питань вільної економічної зони; г) державне регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за додержанням вимог законодав- стваУкраїни - як загального для всіх суб'єктів господарювання, так і спеціального - щодо конкретної С(В)ЕЗ; д) орган господарського розвитку й управління та суб'єктиекономічної діяльності С(В)ЕЗ є самостійними у здійсненні своєї ді- яльності стосовно органів державного управління України, за винятками, перед- баченими законодавчими актами України. Органи управління, що діють у С(В)ЕЗ, та їх повноваження: а) місцева рада (правовий статус визначається Конституцією України та Законом України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Украї- ні»): приймає/погоджує рішення, пов'язані зі створенням С(В)ЕЗ, змінами в її статусі, та вносить до відповідних органів пропозиції з цих питань; надає згоду на створення С(В)ЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міні- стрів України; б) місцева державна адміністрація (правовий статус визначається Конституцією України та Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації»): вносить за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення С(В)ЕЗ, зміни статусу та території С(В)ЕЗ. Доповноважень місцевих рад і місцевих державних адміністрацій як органів управління С(В)ЕЗ відповідно до Загального закону (ст. 10) належать: вирішення разом з органами державної виконавчої влади, суб'єктами господарської діяльності та профспілковими органами С(В)ЕЗ питань, пов'язаних із специфікою правового та фінансового забезпечення, соціального захисту громадян України, які проживають на території відповідної С(В)ЕЗ; укладення з органом господарського розвитку та керівництва С(В)ЕЗ Ге- неральної угоди про передачу йому в користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на території С(В)ЕЗ, і природних ресурсів місцевого значення. Місцеві ради і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована С(В)ЕЗ, здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше. Крім того, зазначені органи можуть мати додаткові повноваження, відпо- відно до спеціального закону про конкретну С(В)ЕЗ, зокрема: затвердження стратегічних та поточних програм розвитку С(В)ЕЗ; утворення, ліквідація та реорганізація органу господарського розвитку та керівництва С(В)ЕЗ; організація підготовки кадрів; затвердження порядку реєстрації С(В)ЕЗ; розгляд і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території С(В)ЕЗ; укладення договору (контракту) щодо умов реалізації інвестиційного проекту з суб'єктами С(В)ЕЗ та ін.; в) орган господарського розвитку й управління С(В)ЕЗ: створюється з метою забезпечення умов функціонування С(В)ЕЗ за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності, що функціонують на території С(В)ЕЗ. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів економічної діяльності С(В)ЕЗ через зазначення такого суб'єкта в спеціальному законі про конкретну С(В)ЕЗ або шляхом делегування законом функцій щодо визначення подібного суб'єкта. Організаційно-правовою формою органу господарського розвитку та управління С(В)ЕЗ, що найчастіше використовується на практиці, є господарське товариство (закрите акціонерне чи товариство з обмеженою відповідальністю). Місцеві ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована С(В)ЕЗ, можуть мати своїх представників у керівництві органу господарського розвитку і управління С(В)ЕЗ. Функції та повноваження органу господарського розвитку й управління С(В) ЕЗ визначаються законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони. До компетенції органу господарського розвитку й управління С(В)ЕЗ нале- жить: забезпечення загальних умов функціонування С(В)ЕЗ; визначення перспективних напрямів розвитку С(В)ЕЗ; експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для загальних потреб; розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за межами С(В)ЕЗ; організація міжнародних торгів з метою розміщення на території С(В)ЕЗ нових виробництв; упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності С(В)ЕЗ у користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів; видача дозволів (ліцензій) суб'єктам господарської діяльності С(В)ЕЗ на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у С(В)ЕЗ. Спеціальним законом про створення конкретної С(В)ЕЗ можуть передбача- тися й інші повноваження органу господарського розвитку та управління С(В)ЕЗ, у тому числі: організація облаштування території С(В)ЕЗ; організація та контроль за будівництвом об'єктів виробничої і невиробничої інфраструктури С(В)ЕЗ; укладення договорів на виконання підрядних робіт щодо облаштування території С(В)ЕЗ, будівництва об'єктів виробничої та невиробничої інфраструктури, роз- витку мережі комунікацій; на експлуатацію об'єктів інфраструктури; складання та подання статистичної звітності про функціонування С(В)ЕЗ відповідно до за- конодавства; участь у розробці та реалізації інвестиційних проектів та ін. Виконавчим директором органу господарського розвитку спеціальної (віль- ної) економічної зони може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом; г) Рада з питань вільної економічної зони: не є обов'язковим органом управ- ління С(В)ЕЗ, як вищезазначені органи (місцева рада, місцева державна адмі- ністрація та орган господарського розвитку та управління С(В)ЕЗ); створюється відповідно до спеціального закону про конкретну С(В)ЕЗ (наприклад, в АР Крим, Донецькій області, у С(В)ЕЗ «Інтерпорт Ковель») відповідно до рішення державної адміністрації, а в АР Крим - Радою міністрів цієї Республіки. До кола повноважень цієї Ради, відповідно до спеціального закону, можуть входити ви- рішення таких питань: затвердження та забезпечення реалізації стратегічних і поточних програм розвитку С(В)ЕЗ; розгляд і затвердження інвестиційних про- ектів; проведення міжнародних тендерів для відбору інвестиційних проектів та їх учасників; розробки та здійснення організаційних заходів щодо забезпечення залучення фінансових ресурсів; організація підготовки та перепідготовки кадрів у |