Навчальнометодичний посібник з дисципліни Біологічна хімія
 Скачать 1.95 Mb.
|
|
Екскурс в історію Адреналін був вперше виявлений в екстрактах наднирників в 1895 р. У 1901 р. був здійснений синтез кристалічного адреналіну. Незабаром адреналін знайшов застосування в медицині для підвищення артеріального тиску при колапсі, для звуження кровоносних судин при місцевій анестезії, а потім і для купірування нападів бронхіальної астми. У 1905 р. було виявлено важливе фізіологічне значення адреналіну. Виходячи з подібності дії адреналіну з ефектами, що спостерігаються при подразненні симпатичних нервових волокон, було висловлено припущення, що передача нервового збудження з симпатичних нервових закінчень на ефекторні клітини здійснюється за участю хімічного передавача (медіатора), яким є адреналін або адреноліноподібні речовини. Цим був покладений початок вченню про хімічну передачу нервового збудження. Надалі був розкритий процес біосинтезу адреналіну, починаючи від амінокислоти тирозину, через діоксіфенілаланін (L-ДОФА), дофамін, норадреналін до адреналіну. У 1946 р. було встановленi, що основним медіатором адренергічної (симпатичної) передачі є не сам адреналін, а норадреналін. Утворений в організмі ендогенний адреналін частково бере участь в процесах проведення нервового збудження, але головним чином грає роль гормональної речовини, що впливає на метаболічні процеси. Норадреналін здійснює медіаторну функцію в периферичних нервових закінченнях і в синапсах ЦНС. Біохімічні системи тканин, які взаємодіють з норадреналіном, називають адренореактівними (адренергічними) системами, або адренорецепторами. За сучасними уявленнями, норадреналін, що виділяється в процесі нервового імпульсу з пресинаптичних нервових закінчень, впливає на норадреналінчутливу аденілатциклазу клітинної мембрани адренорецепторної системи, що призводить до посилення утворення внутрішньоклітинного 3'-5'-циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), що грає роль "вторинного" передавача (медіатора), до активації біосинтезу макроергічних сполук і далі до здійснення адренергічних фізіологічних ефектів. Важливу роль у передачі імпульсів в ЦНС відіграє також дофамін, який є хімічним попередником норадреналіну, але виконує самостійну нейромедіаторну роль. Слідом за відкриттям активності адреналіну почалися роботи по отриманню адреналіноподібних речовин синтетичним шляхом. В результаті було створено велику кількість лікарських засобів, як адренопозітівних, тобто стимулюючих адренергічні процеси, так і адренонегативних - антиадренергічних речовин. Сучасна медицина має у своєму розпорядженні значну кількістю таких засобів, у тому числі адреналін і норадреналін (одержуваними в даний час синтетичним шляхом) і поруч "екзогенних" синтетичних адренопозитивних препаратів (мезатон, фетанол, ізадрин, сальбутамол, орципреналін, фенотерол, добутамін та ін), адреноблокаторів (фентоламін, тропафен, празозин, анаприлін або пропранолол, атенолол, піндолол тощо) і інших речовин, дія яких пов'язана з впливом на адренергічні процеси. За хімічною структурою ці сполуки в тій чи іншій мірі схожі з адреналіном чи норадреналіном, і їх основні фармакологічні властивості пов'язані в першу чергу із взаємодією зі специфічними адренергічними рецепторами ефекторних клітин. Адренергічні рецептори, для яких природними, тобто ендогенними, лігандами є норадреналін і адреналін, спочатку позначали в загальному вигляді як адренорецептори. Проте вивчення особливостей дії цих ендогенних сполук та їх синтетичних аналогів і похідних привело до висновку про неоднорідність адренорецепторів, наявності їх підгруп, різних по локалізації та функціональної значимості. Спочатку їх розділили на α-та β-адренорецептори, а потім на α1 і α2, β1 і β2,-адренорецептори. Ідентифікація цих підгруп має важливе фармакологічне і клінічне значення. Вплив на різні адренорецептори визначає не тільки особливості фармакологічної дії різних адренергічних і антиадренергічних речовин, але також показання та протипоказання до їх практичного використання. Так, інотропна кардіотонічна дію адреналіну, норадреналіну, ізадрину визначається їх впливом на β1-адренорецептори, що локалізуються в міокарді; периферична судинозвужувальна дію адреналіну, норадреналіну, мезатону - стимуляцією α-адренорецепторів; бронхорозширюючу дію адреналіну й ізадрину - стимуляцією β2-адренорецепторів бронхів. Сильну дію на β2-адренорецептори бронхів надають сальбутамол, орципреналін (алупент, астмопент), фенотерол (беротек) та інші сучасні адреноміметичні бронхорозширювальні препарати. З впливом на β-адренорецептори пов'язано викликане адреналіном розслаблення мускулатури шлунку, кишківнику і матки. Останнім часом в якості засобів, що розслаблюють мускулатуру матки (токолитики), знайшли широке застосування фенотерол (партусістен), тербуталін, сальбутамол (сальбупарт) та інші селективні стимулятори β2-адренорецепторів. З β-адреноблокаторів анаприлін (пропранолол) одночасно діє на β1- і β2-адренорецептори і його антиішемічна, антиаритмічна та антигіпертензивна дія може супроводжуватися побічними ефектами (бронхоконстрикторним; підвищенням опору периферичних судин), в той час як атенолол та інші селективні β-адреноблокатори, що діють на β1-адренорецептори міокарда, таких побічних явищ не викликають. Створені препарати, що поєднують блокуючий вплив на β- і α-адренорецептори (лабеталол та ін.). Селективним блокатором постсинаптичних α1-адренорецепторів є празозин, а клофелін, гуанфацин, α-метилдофа (допегіт) стимулюють центральні α2-адренорецептори. Лікарські засоби, що впливають на функції різних адренорецепторів, мають в даний час широке застосування в різних областях медицини. Рекомендована література Базова Березов Т. Т. Биологическая химия / Т. Т. Березов, Б. Ф. Коровкин. - М. : Медицина, 1990. – 528 с. Биологическая химия : практикум / Ю. В. Хмелевский [и др.]. - К. : Вища шк., 1985. - 212 с. Биохимия / Н. Е. Кучеренко [и др.]. - К. :Вища шк. Изд-во при КГУ, 1988. - 432 с. Біохімія : підручник / за ред. А. Л. Загайка, К. В. Александрової. – Харків : Форт, 2014. – 728 с. Губський Ю. І. Біологічна хімія / Ю. І. Губський. - Київ-Тернопіль : Укрмедкнига, 2000. - 508 с. Губський Ю. І. Біоорганічна хімія / Ю. І. Губський. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2004. - 464 с. Николаев А. Я. Биологическая химия / А. Я. Николаев. - М. : Мед. информ. агентство, 1998. - 496 с. Допоміжна Балаболкин М. И. Эндокринологія / М. И. Балаболкин. - М. : Универсум паблишинг, 1998. – 582 с. Биохимия человека : в 2 т. / Р. Марри, Д. Греннер, П. Мейес, В. Родуэлл. - М. : Мир, 1993. - Т. 1. - 381 с.; Т. 2 - 414 с. Боєчко Л. Ф. Основні біохімічні поняття, визначення та терміни : навч. посібник / Л. Ф. Боєчко, Л. О. Боєчко. - К. : Вища шк., 1993. - 528 с. Болдырев А. А. Введение в биохимию мембран : учеб. пособие / А. А. Болдырев. - М. : Высш. шк., 1986. - 112 с. Бышевский А. Ш. Биохимия для врача / А. Ш. Бышевский, О. А. Терсенов. – Екатеринбург : Урал. рабочий, 1994. - 384 с. Гонський Я. І. Біохімія людини : підручник / Я. І. Гонський, Т. П. Максимчук, М. І. Калинський. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2002. - 744 с. Ленинджер А. Основы биохимии : в 3 т. / А. Ленинджер. - М. : Мир, 1985. - 1056 с. Мусил Я. Основы биохимии патологических процессов / Я. Мусил. - М. : Медицина, 1985. - 432с. Інформаційні ресурси Биохимия для студента [Электронный ресурс] : [персон. сайт] / Тимин Олег Алексеевич. - Режим доступа : http://biokhimija.ru/lekcii-po-biohimii Копіювання та тиражування тільки з письмової згоди ЗДМУ |