Практичні заняття. Негативні тенденції у процесі сімейного виховання

• Название: Негативні тенденції у процесі сімейного виховання
• Дата: 07.10.2020
• Размер: 32.85 Kb.
• Имя файла: Практичні заняття.docx
• Тип: Закон; #141603

Практичне заняття №1
Тема: Негативні тенденції у процесі сімейного виховання
Завдання для практичної роботи:

1. 
   Проаналізуйте Законодавче забезпечення в Україні захисту дітей.
   

Дитинство - найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить не тільки доля кожної конкретної дитини, а й розвиток суспільства в цілому.
Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об'єднаних Націй.
З часу ратифікації Конвенції про права дитини Україна значно просунулася як на шляху вдосконалення нормативно-правової бази, покликаної забезпечити виконання положень Конвенції ООН про права дитини, так і в справі забезпечення цих прав на практиці.
Найголовніший закон - Конституція України - гарантує рівність у правах дітей незалежно від походження, а також від того, народилися вони в шлюбі чи ні.
Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу.
На основі Конституції прийнято низку законів та підзаконних актів, які можна поділити на кілька груп.
ПЕРША ГРУПА.

Закони та підзаконні акти, спрямованні на охорону основних прав дитини.

Закон України «Про охорону дитинства». Він визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і покликаний забезпечити реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановивши основні засади державної політики в цій сфері. Уперше в історії національного законодавства у цьому Законі введено положення, яке забороняє тілесні покарання дітей у родині.
Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». Цей нормативний документ визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрямки реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулює суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності, довголітнього активного життя громадян, усунення чинників шкідливого впливу на їхнє здоров'я, запобігання і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Закон України «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю» визначає організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю.
Закон України «Про громадянство України» відповідно до Конституції визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
Закони «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту»,«Про позашкільну освіту» визначають правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, грунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.
Закон України «Про об'єднання громадян» згідно з яким право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим "Загальною декларацією прав людини" і гарантується Конституцією та законодавством України.
Закон «Про молодіжні та дитячі громадські організації» визначає особливості організаційних, правових засад утворення і роботи молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їхньої діяльності.
Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового хаисту» установлює державні гарантії захисту біженців, зокрема дітей - членів сімей біженців та дітей, розлучених із сім'єю.
Указом Президента затверджено від 18.01.1996 р. Національну програму "Діти України" - комплексний документ, в якому відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною, визначено основні напрямки державної політики стосовно дітей та закони щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади.
ДРУГА ГРУПА.

Нормативно-правові акти в сфері сімейних відносин стосовно охорони прав дітей.

Це насамперед «Цивільний кодекс України», який визначає правоздатність, дієздатність громадян, які не досягли 18 років, «Житловий кодекс» регулює захист прав дитини на житло, «Сімейний кодекс» визначає засади шлюбу, особисті немайнові і майнові права та обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює відповідно до Конституції України гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми через надання грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної підтримки сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям-інвалідам» гарантує дітям зазначеної категорії права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальну захищеність їх шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» визначає правові та організаційні основи запобігання насильству в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів, спрямованих на його виконання.
Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію державної сімейної політики" від 17 вересня 1999 року визначає шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України - стабільного існування та розвитку сім'ї, поліпшення її життєвого рівня, створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого визначення, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку особистості, починаючи з дитячого віку. Ця Постанова грунтується на визнанні пріоритету сім'ї у житті демократичного суспільства, її важливої ролі у гуманістичному вихованні підростаючого покоління.
Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями".
Турботу держави про дітей-сиріт підкріплено цілим рядом урядових документів, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року "Про поліпшення виховання, навчання та соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків", від 30 березня 1996 року "Про питання Центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України".
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року "Про затвердження порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам та здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів", Указ Президента України від 17 січня 2002 року "Про Міжвідомчу комісію з питань усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України".
Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу" та "Про затвердження положення про прийомну сім'ю" від 26 квітня 2002 року продиктовані турботою про дітей-сиріт, їх соціальний захист.
ТРЕТЯ ГРУПА.

Нормативно-правові акти щодо захисту трудових прав дітей

Конвенція про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві.
Конвенція про мінімальний вік прийому на роботу.
Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах.
Конвенція про заборону нічної праці дітей та підлітків.
Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження переліку важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх".
ЧЕТВЕРТА ГРУПА.

Нормативно-правові акти щодо запобігання правопорушенням та злочинності серед неповнолітніх

Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"

(24 січня 1995 року).
Згідно з Конституцією України та Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.
Укази Президента України "Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки", "Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві" від 18.03.1998 р. "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності" від 13 листопада 2001 року.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про притулок для неповнолітніх" спрямована на боротьбу з безпритульністю дітей і підлітків.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх", яка враховує особливості відповідальності неповнолітніх за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.
Україна приєдналася до ряду міжнародних договорів і конвенцій, спрямованих на запобігання торгівлі людьми.
Завдяки заходам, спрямованим на боротьбу з підлітковою злочинністю, вжитим в Україні, в останні роки намітилася тенденція до зменшення кількості злочинів, скоєних неповнолітніми.
Підвищено увагу Уряду України до раціонального розподілу ресурсів та бюджетних асигнувань в інтересах реалізації програм для дітей.
В Україні, де мешкають представники понад 110 національностей і народностей, посилено увагу до забезпечення конституційних гарантій рівності у правах і волях незалежно від расового чи етнічного походження, мови та національно-культурних особливостей. В Україні, зокрема, функціонує 2000 російськомовних шкіл, 98 румунських, 68 угорських, 11 кримськотатарських.
Безумовно, за 11 років держава значно вдосконалила нормативно-правову базу, але визнаємо, що необхідно й надалі нарощувати зусилля щодо поліпшення становища дітей, подолання негативних явищ та убогості, які, на жаль, ще мають місце у нашій державі.
Ми всі разом маємо подбати, щоб дитина знала свої права та вміла ними користуватися.

2. 
   Підготуйте рекомендації щодо профілактики психологічного насильства у сім’ї.
   

1. 
   Складіть заздалегідь план дій: що робити, куди піти у разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтеся: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують право власності на житло, автомобіль тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти, також підготуйте все необхідне.
   

2. 
   Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.
   

3. 
   Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань. Якщо ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки, то паралельно виникнуть питання про розподіл спільного майна, встановлення місця проживання дітей та виплати аліментів.
   Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безоплатну консультацію, якою варто скористатися.
   

4. 
   Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся і підготуйте необхідні документи до керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви, і ніхто інший не має права забирати їх. Обов’язково подайте письмову заяву на ім’я директора з проханням віддавати дитину винятково вам.
   

5. 
   Якщо вам чи дітям кривдник завдав тілесних ушкоджень, обов’язково повідомте в поліцію та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.
   

6. 
   Якщо не можете визначитися щодо подальшого життя або вам важко прийняти рішення, розірвати цикли насильства – скористайтеся безоплатними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та неурядових організацій.
   

Якщо член сім’ї вчиняє насильство, по допомогу можна звернутися:

1. 
   до поліції за номером 102 або до дільничного інспектора за місцем проживання;
   
2. 
   до відділу сімейної та гендерної політики Департаменту соціального захисту;
   
3. 
   до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
   
4. 
   до Служби у справах дітей;
   
5. 
   до місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
   
6. 
   до представника Управління забезпечення прав людини Національної поліції;
   
7. 
   до медичних закладів системи охорони здоров’я;
   
8. 
   до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
   

Практичне заняття №2
Тема: Особливості виховання гіперактивних та обдарованих дітей в умовах сім’ї
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. 
   Підготуйте доповідь на тему: Врахування батьками типу темпераменту дітей у їх розумовому розвитку
   

Дітей із сангвінічним темпераментом характеризують:

• 
  Легка збудливість почуттів, які не дуже міцні, але відносно стійкі.
  
• 
  Вони енергійні, активні, довго не витримують одноманітної діяльності.
  
• 
  Здебільшого не сором’язливі, але стримані.
  
• 
  Легко спілкуються.
  
• 
  Користуються повагою ровесників.
  
• 
  Не схильні ображатись.
  
• 
  Беруть участь у громадській роботі класу і школи.
  

За сприятливих умов виховання ростуть спокійними, в міру рухливими, адекватно реагують на зміну обставин, за несприятливих – виявляють байдужість, безвідповідальність, несамокритичність.
У роботі з такими дітьми слід враховувати:

• 
  Сангвініки швидко освоюють правила поведінки й уміння ними керуватися засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають.
  
• 
  Завдяки рухливості швидко піддаються як позитивному, так і негативному впливу.
  
• 
  На зауваження дорослих реагують спокійно, не опираючись.
  
• 
  Такі учні досить комфортно відчувають себе, як при письмовій так і при усній відповіді. Зовнішні фактори їх майже не відволікають.
  
• 
  Досить відповідальні тривалі справи (наприклад звання старости класу, або керівника по дисципліні)  сангвінікам не слід доручати. Вони проявлять незвичайну активність,  та на протязі місяцю втратять усякій інтерес до цієї роботи. Але з сангвініків вийде  справжній активіст у розважальних культмасових справах, або класний репортер.
  
• 
  Опитування домашнього завдання слід починати саме з таких учнів. 
  
• 
  Сангвініки будуть брати активну участь у розборі нової теми, навіть якщо вона їм не цікава.
  

Діти холеричного типу  темпераменту характеризуються:

• 
  Легкою збудливістю почуттів, силою і стійкістю їх у часі.
  
• 
  Енергійною та різкою поведінкою.
  
• 
  Бурхливо реагують на подразники
  
• 
  Важко переключаються на спокійнішу справу
  
• 
  У колективі прагнуть самостверджуватись
  
• 
  Люблять організовувати ігри
  
• 
  Охоче залучаються до різних видів діяльності
  

За правильних умов виховання холерики виявляють активність, наполегливість у роботі, за неправильних – стають неслухняними, запальними, образливими. Покарання, зауваження дорослих діють на них негативно, збуджують, роблять їх грубими, викликають намагання вчинити " на зло”.
У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

• 
  Зважати на їхні особливості.
  
• 
  Бути спокійним, доброзичливим, але вимогливим ставленням формувати стриманість.
  
• 
  При навчанні (особливо на заліку) враховувати те, що такій дитині легше буде відповідати усно, ніж писати все що їй відомо по даному питанню. Холерики тяжко переносять однотипну діяльність. Тому вони просто не зможуть виконати письмову роботу на високому рівні.
  
• 
  Пам’ятати, що чим довше йде робота (диктант, контрольна тощо) тим більше холерик зробить помилок.
  
• 
  Перевірку домашнього завдання також можна починати з холериків, вони навряд розгубляться від. Також холерики не відчувають ніяких труднощів від неочікуваних поточних запитань.
  
• 
  У опрацюванні нової теми можете сміливо покладатися на їхню активність, якщо зможете заохотити та зацікавити їх. Проте, холерики як швидко запам’ятовують інформацію, так же швидко і забувають її.
  

У дітей флегматичного типу  темпераменту:

• 
  Почуття важко збуджувані, проте тривалі і стійкі.
  
• 
  Флегматик повільний, неохоче спілкується, часто нехтує тим, що вимагає швидкості, зайвих рухів.
  
• 
  Уникає доручень, але отримавши їх, виконує бажання, хоч і не поспішаючи, дотримується порядку, організованості.
  
• 
  Ухиляється від конфліктів, його важко образити, але, вступивши в конфлікт, глибоко переживає, хоч зовні не демонструє цього.
  
• 
  За сприятливих виховних умов такі діти виростають вдумливими, слухняними, організованими, добре сприймають зауваження дорослих, виправляють помилки; за несприятливих – лінивими, байдужими, апатичними, пасивними.
  

У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

• 
  Щоб посилити активність флегматиків, їх слід залучати до ігор, спорту
  
• 
  Надати доручення, які в першу чергу потребують відповідальності та чесності. Тоді учень буде відчувати себе потрібним у колективі.
  
• 
  Враховувати, що такої дитині краще дати не обмежену часом  письмову відповідь, ніж викликати відповідати усно. В цьому випадку флегматик може почати  з «іншого кінця» питання та його відповідь займе величезну кількість часу.
  
• 
  Враховувати, що високий темп ставлення запитань збиває з толку таку дитину.
  
• 
  Враховувати, що для флегматика не має нічого більш складнішого, як виконання завдань на відведений час. Однак саме такі учні можуть працювати дуже довго без суттєвих помилок та стомлення.
  
• 
  Не слід активно запитувати таку дитину під час пояснення нової теми. Їй, як нікому іншому потрібен час у оволодінні інформацією, але отриманні знання зберігаються у пам’яті флегматика надовго.
  
• 
  Враховувати, що ситуації у яких потрібно розподілити увагу або  переключення її з одного виду діяльності на другий, флегматик переносить дуже важко.
  

Діти з меланхолічним темпераментом:

• 
  надзвичайно чутливі. Почуття, що легко виникають у них, є міцними й стійкими у часі.
  
• 
  сором’язливі
  
• 
  малоактивні
  
• 
  важко пристосовуються до нових обставин
  
• 
  відзначаються хворобливою вразливістю
  
• 
  швидко втомлюються
  
• 
  невпевнені у своїх силах
  
• 
  часто мають поганий настрій,
  
• 
  почувають страхом перед труднощами
  
• 
  скаржаться на ровесників
  
• 
  бояться образ, часто плачуть, намагаються гратися самостійно.
  

2. 
   Сформулюйте методичні рекомендації батькам щодо організації ефективної взаємодії з обдарованими дітьми у родині.
   

Розвитку обдарованої дитини сприяє вміння дорослих створити соціально-сприятливі умови:


1. Створення сприятливих фізіологічних умов:
- забезпечення стану стабільності і спокою;
- усунення факторів, які відволікають.
2. Створення атмосфери розуміння і чуйності.
3. У взаємостосунках дорослим дотримуватися особистісно-орієнтованих напрямків, а саме:
- відрізняти вчинок від особистісних якостей дитини;
- не припускати авторитарного нав'язування своєї думки і суджень;
- уникати засудження, мотивувати діяльність позитивною установкою на дитину.


Як треба поводитися батькам з обдарованою дитиною


1.  Зрозуміти дитину й усвідомити її неординарність.
2.  Не ігнорувати унікальність її можливостей.
3.  Не захоплюватися понад міри.
4.  Не перетворювати все життя дитини в задоволення своїх високих батьківських амбіцій.
5.  Створити умови для заохочення таланту.
6.  Не проектувати на обдаровану дитину власні захоплення й інтереси.
7.  Не культивувати необхідність досягти успіху. Не примушувати весь час робити приємне дорослим, використовуючи свою незвичайність.
8.  Не заставляти надмірно захоплюватись улюбленою справою, не перевантажувати дитину.
9.  Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес.
10. Учити терпінню й заохочувати за всі старання.
11. Тактовно, делікатно допомагати.
12. Вчити програвати й не сприймати будь-яку невдачу як трагедію.
13. Намагатися всіма способами зменшити надмірну вразливість дитини.
14. Навчити дитину бути якомога менше вразливою.
15. Спокійно ставитися до емоційних перепадів малюка.
16. Вчити володіти емоціями.
17. Спробувати допомогти викорінити відчуття невпевненості в собі, трохи приземливши той ідеал, якого дитина наслідує.
18. Усе робити, що від нас залежить, аби дитина не занижувала свою самооцінку і в той же час не виставляла надмірну обдарованість напоказ.
19. Не прославляти її більш ніж інших дітей у сім'ї.
20. Допомогти налагодити стосунки з однолітками, учити бути дружнім у колективі.
21. Прагнути пояснити, що незручно поправляти інших, демонструючи свою досвідченість і перевагу.
22. Якомога більше уваги приділяти фізичній активності дитини (якщо дитина досягла результатів в інтелектуальній сфері і навпаки), щоб досягти балансу.
23. Стежити за рівнем розвитку моторики й домагатися набуття різних фізичних навичок.
24. Зрозуміти, у чому суть проблеми дитини; з чим пов'язані агресія й не сприйняття себе; що турбує малюка весь час.
25. Враховувати індивідуальність.
26. Завжди підбадьорювати дитину.
27. Тактовно звертатися до неї.
28. Зуміти створити доброзичливу атмосферу стосовно дитини не лише з близькими, але й в усіх сферах життя дитини (однолітки, вихователі, вчителі та ін.).
29. Вважати себе найщасливішими батьками.
30. Не "підрізати дитині крила", а відправлятися з нею у "політ".

Як не слід поводитися батькам з обдарованою дитиною


1.  Нехтувати здібностями або надмірно підносити їх.
2.  Виховувати як звичайну дитину або створити "тепличні" умови життя.
3.  Вважати в дечому ненормальною або завищувати обдарованість дитини.
4.  Весь час "приземляти" її або вважати недосяжною для всіх.
5.  Карати за допитливість або настільки заохочувати, що це може призвести до зриву.
6.  Будь якими способами сповільнювати розвиток або настільки прискорювати його, що це стане непосильним.
7.  Протиставляти навмисно іншим дітям у сім'ї або ж у колективі, створювати умови для суперництва або ревнощів.
8.  Не навчати комунікабельності зі своїми однолітками й культивувати в дитині відчуття переваги над ровесниками.
9.  Не допомагати вирішувати проблему з оточуючими (вчителі, однолітки).
10. Підсилювати вразливість і відчуття провини.
Поради Девіда Льюїса батькам щодо розвитку обдарованої дитини


1.   Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 
2.   Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи, не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 
3.   Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 
4.   Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 
5.   Надавайте дитині можливість проявляти турботу. 
6.   Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 
7.   Показуйте дитині цікаві місця. 
8.   Допомагайте нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 
9.   Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 
10. Ніколи не карайте дитину приниженням. 
11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 
12. Привчайте дитину самостійно мислити. 
13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 
14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 
15. Уважно ставтеся до потреб дитини. 
16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 
17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 
18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 
19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 
20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 
21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 
22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 
23. Допомагайте дитині бути особистістю. 
24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 
25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 
26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 
27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

3. 
   Підготуйте рекомендації для батьків на тему: «Як виховувати гіперактивну дитину».
   

Перший важливий момент у спілкуванні з гіперактивними дітьми – це розуміння того, що дитина неусвідомлено виконує деякі дії, вона ненавмисно «погано себе поводить», а сама страждає від своєї надмірної енергійності. Тому терпіння – запорука успіху, дорослим необхідно залишатися максимально спокійними і нероздратованими. Часто такі діти отримують багато негативу з боку однолітків і, в особливості, дорослих, що призводить до замкненості в собі, відчуженості і агресії. Важливо дати дитині відчути підтримку, віру в нього, навчити його налаштовувати взаємини з собою і навколишнім світом.

Виховання дитини в дитячому освітньому закладі – це істотна частина розвитку, але ще більш важливим і невід’ємним компонентом є виховання в сім’ї. Дитина повинна відчувати любов і турботу батьків. Психологи радять поменше лаяти гіперактивних дітей, кричати на них і намагатися припинити його будь-які дії силою, обмежувати свободу і активність. Від цього може виникнути тільки зворотна реакція, малюк буде робити навпаки і продовжувати займатися своїми справами. В цьому випадку необхідно говорити м’яко і спокійно, намагатись захопити дитину чимось іншим, цікавішим, ніж біг, перекидання, стрибання і т.п. Також можна попросити допомогти що-небудь принести/віднести, зібрати іграшки, розкласти по місцях, помити пензлики для фарб і т.д. Дитина буде радою отримати схвалення дорослих за швидкість дій. Важливо якомога більше хвалити, знаходити позитивні сторони, акцентувати увагу навіть на незначних успіхах. Це допомагає зміцнити впевненість дитини у власних силах.

Підтримання постійного розпорядку дня дисциплінує, виробляє почуття структурованості та системності. Хороший здоровий сон сприяє розумовій активності, підвищення уважності і хорошій пам’яті. Потрібно чергувати зміну видів діяльності із систематичним відпочинком. Граючи з дитиною, потрібно давати їй можливість самій побудувати гру, бути лідером, діяти за своїм сценарієм, який вона вже не буде так охоче порушувати, як нав’язані кимось правила. З іншого боку слід підбирати для дитини ігри та іграшки для концентрації уваги, більш спокійні, які будуть гальмувати збудливість дитини. Вкрай важливим є достатнє фізичне навантаження. Дитина повинна витрачати свою надмірну енергію в умовах безпечного середовища при тривалих піших прогулянках, зарядці, активних іграх та спортивні вправах. Особливо ефективно гуляти на природі, щоб не обмежувати простір тісному дитячим майданчиком або вузькою міської доріжкою.

Одна з головних умов успіху – позитивна психологічна атмосфера в сім’ї. Очевидно, що дитина буде почувати себе набагато спокійніше, якщо в родині немає криків і сварок. Батьки повинні бути яскравим прикладом ставлення до життя і до інших людей. Хочеться також відзначити, що слід пам’ятати про важливість і відповідальність роботи з дітьми схильними до гіперактивності. Дитина до 10 років – це «пластичний матеріал», з якого можна виліпити ідеальну скульптуру. Важливо знати всі особливості своєї дитини, щоб своєчасно допомогти їй позбутися від будь-яких недоліків або відхилень.