Главная страница
Навигация по странице:

  • 2.6.2. ОСНОВНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ПОНЯТТЯ ТА ОДИНИЦІ

  • 2.6.3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ

  • 2.6.4. ВИДИ ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ

  • Природне освітлення

  • Штучне освітлення

  • 2.6.5. ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ

  • 2.6.6. ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ

  • 2.6.6.1. Джерела штучного освітлення

  • Норми штучного та природного освітлення виробничих приміщень (витяг з «Будівельних норм і правил» — СНиП ІІ-4-79)

  • жидецкий. Основи охорони праці


    Скачать 12.74 Mb.
    НазваниеОснови охорони праці
    Анкоржидецкий.doc
    Дата20.12.2017
    Размер12.74 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлажидецкий.doc
    ТипДокументы
    #12269
    страница16 из 41
    1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   41

    2.6. ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

    2.6.1. ЗНАЧЕННЯ ОСВІТЛЕННЯ ДЛЯ УСПІШНОЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже, 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напру­женості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів нале­жать адаптація, акомодація та конвергенція.

    Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освіт­леності).

    Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

    Конвергенція — здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

    Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш про­дуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно із статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціо­нальним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія (короткозорість, спазм акомодації).

    Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так; при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підви­щується на 20—40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшу­ється, покращується рівномірність освітлення. При надмірній яскравості джерел світ­ла та предметів, що знаходяться у полі зору, може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість навколишніх предметів призво­дять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього — до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знахо­дяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбит­тя яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівма-тову поверхню.

    2.6.2. ОСНОВНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ПОНЯТТЯ ТА ОДИНИЦІ

    Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників належать: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

    До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

    Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан (рис. 2.15). Під стерадіаном розуміють тілесний кут у центрі сфери, який вирізає на її поверхні ділянку площі, що дорівнює квадрату радіуса сфери.



    Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (w), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:

    / = Ф/w, (2.13)

    За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джере­ла, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

    Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюєть­ся елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що світиться:

    B = I/(Scosa), (2.14)

    де / — сила світла, що випромінюється поверхнею в заданому напрямку;

    S — площа поверхні;

    а— кут між нормаллю до елемента поверхні S і напрямком, для якого визнача­ється яскравість.

    Одиницею яскравості є ніт (нт) — яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2.

    Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):

    Е=Ф/S(2.15)

    За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

    Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкта розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбиття поверхні р, який являє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон вважається світлим при р > 0,4, середнім — при р = 0,2—0,4 і темним, якщо р < 0,2.

    Контраст між об'єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта розпізнавання (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання в процесі роботи) та фону. Контраст між об'єктом і фоном визначається за формулою:

    k=оф}/Вф, (2.16)

    де Вота Вф— відповідно яскравості об'єкта і фону, нт.

    Контраст вважається великим при k> 0,5, середнім — при k= 0,2—0,5 та малим — при k< 0,2.

    Видимість(и) — характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Видимість за­лежить від освітленості, розміру об'єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції:

    x= k/knop, (2.17)

    де k— контраст між об'єктом і фоном;

    kпор— пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком при даних умовах.

    Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості тощо.

    У виробничих умовах для контролю освітленості робочих місць та загальної освітленості приміщень використовують люксметри типів Ю—116, Ю—117, універ­сальний портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЗС 0693, фотометр типу 1105 фірми «Брюль і К'єр». Робота цих приладів базується на явищі фотоелектричного ефекту — перетворенні світлової енергії в електричну.

    2.6.3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ

    Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втом­люваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повин­но відповідати наступним вимогам:

    • створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зоро­вої роботи і не є нижчою за встановлені норми;

    • забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у вироб­ничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

    • не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

    • не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

    • повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що
      освітлюються;

    • не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

    • повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

    2.6.4. ВИДИ ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ

    Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штуч­ним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недо­статнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

    Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

    Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним нази­вають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Ком­біноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосову­вати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світиль­никами, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосу­вання лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

    За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

    Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, перемі­щення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

    Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове вимкнення робочого освітлення та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, пору­шення технологічного процесу тощо. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк.

    Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з примі­щень при аварійному вимкненні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати: в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; у проходах; на сходових клітках; у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітле­ність на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повин­на бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк.

    Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

    Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, ви­користовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

    Класифікація видів виробничого освітлення наведена на рис. 2.16.



    2.6.5. ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ

    Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюю­чих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підви­щує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінюван­ня зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створю­ючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

    Природному освітленню властиві й недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення (рис. 2.17); при незадовільній його організації може викликати засліп­лення органів зору.



    Рис. 2.17. Криві розділу освітленості в приміщеннях при різних видах природного освітлення: а — односторонньому боковому; б — двосторонньому боковому; в — верхньому; г — комбінованому

    На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають на­ступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.

    Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом природного освітлення (КПО):

    КПО =(Евнзовн)*100%

    де Евн — освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється безпо­середнім чи відбитим світлом неба (рис. 2.18, а);

    Езовн — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу (рис. 2.18, б).



    Рис. 2.18. Схематичне зображення внутрішньої Евн (а) та зовнішньої Езовн (б) освітленості

    Нормовані значення КПО визначаються «Будівельними нормами і правилами» (СНиП ІІ-4-79). В основі визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити.

    Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отво­рів (вікон, ліхтарів) відповідного до нормованого значення КПО.

    Розрахунок площі вікон при боковому освітленні проводиться за допомогою наступного співвідношення


    де Sв— площа вікон;

    Sn— площа підлоги приміщення;

    ен— нормоване значення КПО;

    kз— коефіцієнт запасу;

    пв— світлова характеристика вікон;

    kбуд— коефіцієнт, що враховує затінення вікон протилежними будівлями;

    tз— загальний коефіцієнт світлопропускання;

    r — коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, відбитому від повер­хонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі (земля, трава тощо).

    2.6.6. ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ

    Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщен­нях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.

    Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламен­тується СНиП ІІ-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи (табл. 2.5). Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробля­ють норми для окремих галузей промисловості.

    В СНиП П-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перші шість характери­зуються розмірами об'єкта розпізнавання. Для І—V розрядів, які окрім того мають ще й по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані значення залежать не тільки від най­меншого розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та харак­теристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша — ЗО лк (розряд VІІІв).

    2.6.6.1. Джерела штучного освітлення

    Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи розжарюван­ня та газорозрядні лампи.

    Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електрич­ного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої тем­ператури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні й суттєві недоліки: велика яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7—20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів у порівнянні з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

    Таблиця 2.5

    Норми штучного та природного освітлення виробничих приміщень (витяг з «Будівельних норм і правил» — СНиП ІІ-4-79)


    Характеристика зорової роботи

    Найменший розмір об’єкта розпізнавання, мм

    Розряд зорової роботи

    Штучне освітлення

    Природне освітлення

    Суміщене освітлення

    Освітленість, лк

    КЕО, %

    При комбінованому освітленні

    При загальному освітленні

    При верхньому або комбінованому освітленні

    При боковуму освітленні

    При верхньому або комбінованому освітленні

    При боковуму освітленні

    Високої точності Середньої точності

    Малої точності

    Загальне спостереження за ходом виробничого процесу

    0,3—0,5 0,5—1,0 1—5

    ----

    ІІІ

    IV

    V VIII

    2000—400 750—300 300—200**

    ----

    500—200 300—150 200—100 75*— ЗО

    5

    4 3 1*

    2 1,5

    1

    0,3*

    3 2,4 1,8 0,7*

    1,2 0,9 0,6 0,2*

    Примітки: * При постійному спостереженні за процесом.

    ** Норматив стосується роботи при середньому контрасті об'єкта з фоном і темним фоном

    Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей тощо.

    Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапа­зону спектра.

    Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача цих ламп становить 40—100 лм/Вт, що в 3—5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації — до 10 тис. год, а температура нагрівання (люмінесцентні) — З0—60 °С. Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра, шляхом підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофора. Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ), білого (ЛБ) та жовтого (ЛЖ) кольорів.

    Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту — явища спотворення зорово­го сприйняття об'єктів, які рухаються, обертаються чи змінюються в пульсуючому світлі, що виникає при збігові кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміни світлового потоку в часі освітлювальних установок газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом. Таке спотворене зорове сприйняття може призвести до нещасного випадку, оскільки об'єкт, що рухається, чи обертається може здаватись нерухомим. До недоліків цих ламп можна віднести також складність схеми вмикан­ня, шум дроселів, значний час між вмиканням та запалюванням ламп, відносно висока вартість.

    Газорозрядні лампи бувають низького та високого тиску. Газорозрядні лампи низького тиску, що називаються люмінесцентними, широко застосовуються для освіт­лення приміщень як на виробництві, так і в побуті. Однак, вони не можуть викори­стовуватись при низьких температурах, оскільки погано запалюються та характеризу­ються малою одиничною потужністю при великих розмірах самих ламп.

    Газорозрядні лампи високого тиску застосовуються в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла та стійкості до умов зовніш­нього середовища. Серед цих типів ламп найчастіше використовуються металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ) та натрієві (ДНаТ).

    Окрім газорозрядних ламп для освітлення промисловість випускає лампи спеці­ального призначення: бактероцидні, еритемні тощо.

    До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм; світлова віддача, лм/Вт; термін експлуатації; спектральний склад світла; вартість.
    1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   41


    написать администратору сайта