Главная страница
Навигация по странице:

  • 2.13.2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД

  • 2.13.3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕНЬ

  • 2.13.4. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ

  • ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 2 ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ТА КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

  • жидецкий. Основи охорони праці


    Скачать 12.74 Mb.
    НазваниеОснови охорони праці
    Анкоржидецкий.doc
    Дата20.12.2017
    Размер12.74 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлажидецкий.doc
    ТипДокументы
    #12269
    страница24 из 41
    1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   41

    2.13. ЗАГАЛЬНІ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ

    ДО РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ, ДО ВИРОБНИЧИХ І ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕНЬ

    2.13.1. ОСНОВНІ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПЛАНУВАННЯ ЙОГО ТЕРИТОРІЇ

    Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибо­ру майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньо­му виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.

    Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аероклі-матичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними від­ходами; в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.

    Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням) великого значення слід надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило, виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобної та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на май­данчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами венти­ляції (кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбіль­шої висоти однієї з протилежних будівель (щоб вони не затіняли одна одну).

    Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та про­типожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспорт­них та людських потоків.

    Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населе­них пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними чинниками, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмос­ферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця заван­таження, місця для зберігання промислових відходів.

    Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими ви­кидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількіс­ного та якісного складу шкідливих виділень тощо) встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас — 1000 м, II клас — 500 м, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.

    До І, II та III класу шкідливості належать, в основному, підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів.

    До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кіль­кості до 10 000 тонн/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тонн/рік) литвом, низка підприємств з виробництва будівельних матеріалів, оброблення деревини, великі підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості.

    До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з термічним обробленням без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

    Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму, випромінювань.

    На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, кон­центрації та рівні шкідливих чинників не повинні перевищувати їх допустимих норма­тивів (ГДК, ГДР), а на межі курортно-рекреаційної зони — 0,8 значення нормативу.

    Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що включає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10...15% загальної площі підприємства.

    Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом.

    2.13.2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД

    Основні вимоги до будівель виробничого призначення викладені в СНиП 2.09.02-85.

    При плануванні виробничих приміщень необхідно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватись норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхід­ної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.

    Об'єм виробничого приміщення на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15 м3, а площа приміщення — не менше 4,5 м2.

    Якщо в одній будові необхідно розмістити виробничі приміщення, до яких, з точки зору промислової санітарії та пожежної профілактики висуваються різні вимоги, то їх належить групувати таким чином, щоб вони були ізольованими один від одного. Цехи, відділення та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлиш­ком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін бу­дівлі і, якщо допустимо за умовами технологічного процесу та потоковістю виробни­цтва — на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці (наприклад, механоскладальні, інструментальні, ЕОМ тощо), а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.

    Приміщення, де розташовані електрощитове, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки повинні бути постійно зачиненими на ключ, з тим, щоб в них не потрапили сторонні працівники.

    З метою запобігання травматизму у виробничих приміщеннях необхідно засто­совувати попереджувальне пофарбування будівельних конструкцій, устаткування, трубопроводів, електрошин, а також знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

    Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не мен­ше 1,5 м, а ширина проїздів — 2,5 м. Двері та ворота, що ведуть безпосередньо на двір, необхідно обладнати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами.

    Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між ними визначаються їх розмірами, технологічними вимогами і вимогами охорони праці. Однак, у всіх випадках, до устаткування, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх сторін шириною не менше І м зі сторони робочої зони і 0,6 м — зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ста­вити впритул до конструктивних елементів будівлі — стін, колон.

    Для оброблення та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин (наприклад, кислот, лугів, свинцю) та вологи вико­ристовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешко­джають сорбції цих речовин та допускають миття поверхонь.

    Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетич­ного та складського господарства — 3 м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття — 2,6 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поруччями висотою І м, а внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м.

    Всі майданчики, які розташовані на висоті понад 260 mmвід підлоги, повинні мати поруччя. Металеві сходи для обслуговування обладнання встановлюються під кутом, що не перевищує 45° з відстанню між сходинками 230—260 mmі шириною сходів 250—300 mm. Для обслуговування обладнання, що відвідується 1—2 рази на зміну і яке розташоване на майданчиках з різницею у відмітках не більше 3 м, допускається приймати кут нахилу сходів 60°. Поруччя фарбують у жовтий (черво­ний) колір, а стояки — у білий. Сходи виготовляють ребристими або із смугастої сталі.

    Ширина виходів з приміщень має бути не меншою 1 м, висота — 2,2 м. При русі транс­порту через двері їх ширина повинна бути на 0,8 м більше з обох боків габариту транспорту-

    Підлоги виробничих приміщень повинні бути зносостійкими, теплими, неслизь-кими, щільними, легко очищуватись, а в деяких цехах та дільницях — волого-, кислото-та вогнестійкими. Через підлогу в інші приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини, гази.

    2.13.3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕНЬ

    До складу будь-якого підприємства (залежно від масштабу) повинні входити допоміжні приміщення, які поділяються на п'ять груп:

    • санітарно-побутові (гардеробні, душові, умивальні, туалети, кімнати для курін­ня, приміщення для обігрівання та ін.);

    • охорони здоров'я (медпункти, приміщення особистої гігієни жінок, фітарії, інгаляторії, для відпочинку в робочий час та психологічного розвантаження);

    • громадського харчування (їдальні, буфети, кімнати для прийняття їжі);

    • культурного обслуговування (бібліотеки, приміщення для зборів, спортзали тощо);

    • адміністративні (приміщення управління, громадських організацій, охорони праці, конструкторських бюро).

    Допоміжні приміщення різного призначення, як правило, розташовують разом, в одній будівлі та в місцях з найменшим впливом шуму, вібрації та інших шкідливих чинників.

    Вимоги щодо складу, розміщення, розмірів та обладнання допоміжних примі­щень викладені в СНиП 2.09.04-87.

    Санітарно-побутові приміщення необхідно розташовувати з максимальним на­ближенням до робочих місць, щоб не було зустрічних потоків людей, а також перехо­дів через виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями, неопалювані частини будівлі та відкриті простори.

    Розрахунок санітарно-побутових приміщень проводиться в залежності від санітарної характеристики виробничих процесів та кількості працюючих у найбільш чисельну зміну.

    Відповідно до санітарної характеристики виробничі процеси поділяються на чотири групи, а кожна з них — ще на 2—5 підгруп.

    До першої групи (має три підгрупи) належать виробничі процеси, що виклика­ють забруднення рук, тіла, спецодягу речовинами 3-го та 4-го класів небезпеки.

    До другої групи (має п'ять підгруп) належать виробничі процеси, що здійсню­ються при надлишку явної теплоти або несприятливих метеорологічних умовах.

    До третьої групи (має дві підгрупи) належать процеси, що викликають забруд­нення речовинами 1-го та 2-го класів небезпеки.

    До четвертої групи належать процеси, що вимагають-особливого режиму для забезпечення якості продукції, а саме: пов'язані з переробкою харчових продуктів, виробництвом стерильних матеріалів, що вимагають особливої чистоти.

    Розташування, розміри, оброблення тощо допоміжних приміщень обумовлю­ються цілою низкою санітарних вимог. Наприклад, туалети розташовують, як прави­ло, на кожному поверсі на відстані не більше 75 м від найбільш віддаленого робо­чого місця, а душові слід влаштовувати в кімнатах, суміжних з гардеробними біля внутрішніх стін.

    2.13.4. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ

    Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами виробничого, проти­пожежного та господарсько-питтєвого водогонів, господарсько-побутовою та вироб­ничою каналізацією. Виключення складають невеликі виробництва (з кількістю пра­цюючих до 25 чоловік в зміну), що розміщені в районах без центральної системи водогону та каналізації.

    При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно впро­ваджувати найбільш прогресивну технологію і устаткування для підготовки та подачі води, відведення та очистки промислових стоків, забезпечувати найменшу забрудненість стічних вод, можливість утилізації та використання відходів ви­робництва.

    Норма витрат води на пиття та побутові потреби для цехів зі значним надлиш­ком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45 л, а в інших цехах та відділеннях — 25 л.

    В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно передбачати фонтанчики чи установки з газованою водою. В гарячих цехах повинні бути передбачені місця площею 2—3 м2для установок з охолодженою підсоленою газованою водою (5 г солі на 1 а води).

    Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до пристроїв питтєвого водо­постачання не повинна перевищувати 75 м. Не допускається з'єднання мереж госпо-дарсько-питтєвого водогону з мережами спеціальних виробничих та протипожежних водогонів, що подають непиттєву воду.

    Всі стічні води спускаються в міську каналізаційну мережу. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів, електролітів та інших хімічних речовин допускається лише після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол, ацетон, бензин, мінеральні мастила.

    На дільницях шліфування, полірування та при застосуванні мокрих способів оброблення пилових матеріалів стічні води повинні надходити до системи загальної каналізації через відстійники. На окремих дільницях каналізаційних мереж необхід­но розташовувати пристрої для вловлювання нафтопродуктів.

    ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 2 ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ТА КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

    1. Сформулюйте основні положення законодавства в галузі гігієни праці.

    2. В чому полягають фізіологічні особливості різних видів діяльності?

    3. Для чого необхідна та як здійснюється гігієнічна класифікація праці?

    4. Як впливає мікроклімат на організм людини, якими параметрами він характе­ризується?

    5. Що покладено в основу принципу нормування параметрів мікроклімату? Яка відмінність між оптимальними та допустимими мікрокліматичними умовами?

    6. Які прилади використовують для визначення параметрів мікроклімату?

    7. За допомогою яких заходів і засобів здійснюється нормалізація параметрів
      мікроклімату?

    8. Якими шляхами шкідливі речовини найчастіше потрапляють в організм людини та який вплив на нього можуть здійснювати?

    9. Як поділяються шкідливі речовини за характером впливу на організм людини?

    1. Які чинники визначають уражаючу дію пилу на організм людини?

    2. Як здійснюється нормування шкідливих речовин у повітрі робочої зони?

    12. Які методи та прилади використовуються для визначення (контролю)
    концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень і робочих зон?

    1. Перелічіть основні заходи та засоби, за допомогою яких здійснюється захист працюючих від дії шкідливих речовин.

    2. Яке призначення вентиляції та на які види вона підрозділяється?

    3. Схарактеризуйте природну вентиляцію: внаслідок чого вона здійснюється, на які види підрозділяється, як організовується, які її переваги та недоліки?

    16. Що таке дефлектор, яке його призначення, за яким параметром він
    вибирається?

    1. Схарактеризуйте штучну вентиляцію: внаслідок чого вона здійснюється, на які види підрозділяється, як організовується, які її переваги та недоліки?

    2. Схарактеризуйте загальнообмінну штучну вентиляцію: на які види вона
      підрозділяється, якими технічними засобами реалізується, які розрізняють схеми
      організації загальнообмінного повітрообміну та в яких випадках вони засто­
      совуються?

    19. Яке призначення місцевої припливної вентиляції, коли та як вона
    застосовується?

    1. Яке призначення місцевої витяжної вентиляції, як класифікуються місцеві відсмоктувачі та у яких випадках застосовуються?

    2. Які методи використовуються для розрахунку систем штучної вентиляції? Напишіть основні розрахункові формули.

    3. Перелічіть основні вимоги до систем вентиляції?

    4. Що таке кондиціонування повітря та яким чином воно здійснюється?

    5. Які переваги та недоліки притаманні різним видам систем опалення та
      в яких випадках доцільно використовувати кожну з них?

    6. Дайте визначення та поясніть основні світлотехнічні поняття та одиниці.

    7. Перелічіть основні вимоги до виробничого освітлення.

    8. На які види підрозділяється виробниче освітлення?

    9. Схарактеризуйте природне освітлення: які його переваги та недоліки, за
      яким показником (коефіцієнтом) проводиться кількісна оцінка природного освітлення в приміщені, від яких чинників залежить рівень освітленості приміщення при природному освітленні?

    10. Як здійснюється нормування природного та штучного освітлення виробничих приміщень та робочих місць?

    11. Які джерела штучного освітлення використовуються на виробництві, які їх переваги та недоліки?

    12. Що таке світильник, для чого він призначений, з яких елементів складається? Які основні світлотехнічні характеристики світильників?

    13. Назвіть та схарактеризуйте основні етапи проектування систем штучного
      освітлення.

    14. Які методи використовуються для розрахунку штучного освітлення? Напишіть основні розрахункові формули.

    15. Яким чином здійснюється експлуатація освітлювальних установок?

    16. Які параметри слугують для характеристики вібрації та на які види вона
      підрозділяється? В чому особливість дії вібрації на організм людини?

    17. Як здійснюється нормування вібрації?

    18. Які заходи та засоби застосовуються для захисту від вібрації?

    19. Які прилади використовуються для вимірювання параметрів вібрації, в чому полягає їх принцип роботи?

    20. Що таке шум, які його фізичні характеристики?

    21. Як впливає шум на організм людини, яким чином здійснюється нормування та вимірювання шуму?

    22. Які заходи та засоби застосовуються для захисту від шуму?

    23. Як впливає інфразвук на організм людини, які допустимі рівні інфразвуку на робочих місцях, якими методами можна домогтися усунення або зменшення рівня інфразвуку?

    24. Як впливає ультразвук на організм людини, які допустимі рівні ультразвуку на робочих місцях, яким чином забезпечується захист працівника від контактного ультразвуку та такого, що передається через повітря?

    25. Які є види, властивості та одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань?

    26. В чому полягають особливості впливу іонізуючого випромінювання на організм людини?

    27. Яким чином здійснюється нормування іонізуючого випромінювання?




    1. Які заходи та засоби застосовуються для захисту від іонізуючих випро­
      мінювань?

    2. Які методи та прилади використовуються для радіометричного і дози­
      метричного контролю та вимірювання? В чому полягає їх принцип роботи?

    3. Як класифікуються електромагнітні випромінювання за частотним спектром? Наведіть приклади використання джерел електромагнітних полів радіочастот у різних галузях економіки.

    4. Як впливають електромагнітні поля радіочастотного діапазону на організм людини та які рівні допустимого опромінення?




    1. Які заходи та засоби застосовуються для захисту працюючих від
      електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону?

    2. Як впливають інфрачервоні випромінювання на організм людини, які
      допустимі інтенсивності теплового опромінення працюючих, якими засобами та
      заходами забезпечується захист від інфрачервоного опромінення?

    3. Як впливають ультрафіолетові випромінювання на організм людини, які
      допустимі інтенсивності ультрафіолетових випромінювань, якими засобами та заходами забезпечується захист від ультрафіолетового опромінення?

    4. В чому полягає особливість лазерного випромінювання та в яких галузях
      економіки використовується лазерна техніка?

    1. Як впливає лазерне випромінювання на організм людини, які гранично
      допустимі рівні лазерного випромінювання на робочих місцях?

    2. Які заходи та засоби безпеки застосовуються для захисту від лазерного
      випромінювання?

    3. Які засоби індивідуального захисту використовуються на виробництві, як вони класифікуються? Дайте характеристику кожного виду ЗІЗ.

    4. Перелічіть основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень.

    5. Перелічіть основні вимоги до виробничих будівель та споруд.

    6. Перелічіть основні вимоги до водопостачання та каналізації.
    1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   41


    написать администратору сайта