жидецкий. Основи охорони праці
 Скачать 12.74 Mb.
|
|
Потужності деяких джерел запалювання
Горючі речовини мають різну теплотворну здатність, тому температура на пожежах залежить не лише від кількості речовини, що горить, але й від її складу. В таблиці 4.7 наведена температура полум'я, під час горіння деяких речовин та матеріалів. До окисників належать хлор, фтор, оксиди азоту, селітра тощо, однак з практичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, яке виникає при окисленні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% (норма 21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Хоча деякі речовини містять кисню стільки, що його достатньо для реакції горіння без доступу повітря (порох, вибухівка). Таблиця 4.7 Температура полум'я під час горіння деяких речовин та матеріалів
На рис. 4.12 наведено графічне зображення умов, необхідних для виникнення горіння. Якщо хоча б одна з цих умов не виконується, то горіння не виникає.  Рис. 4.12. Необхідні умови для виникнення горіння Після виникнення, горіння протікає тим інтенсивніше, чим більшою є площа контакту горючої речовини з окисником (паперові обрізки горять інтенсивніше ніж пачки паперу) і чим вищою є концентрація окисника, температура та тиск. При пожежах температура досягає 1000—1300 °С, а в окремих випадках, наприклад при горінні магнієвих сплавів — 3000 °С. Окисник разом з горючою речовиною утворює, так зване, горюче середовище, яке здатне горіти після видалення джерела запалювання. Тому система запобігання пожежі включає такі два основні напрямки: запобігання утворення горючого середовища і виникнення в цьому середовищі (чи внесення в нього) джерела запалювання. Запобігання утворення горючого середовища досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця; застосуванням в установках з горючими речовинами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій; використанням інгібувальних (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизаційних (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок та ін. Запобігання виникнення в горючому середовищі джерела запалювання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел запалювання; використанням електроустаткування, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, груп і категорії вибухонебезпечної суміші; виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використанням устаткування, що задовольняє вимоги електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення; заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій; використанням при роботі з ЛЗР інструментів, що не допускають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів; усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин; підтриманням температури нагрівання поверхні устаткування пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть контактувати з горючим середовищем нижче граничне допустимої (80% температури самозаймання). 4.4.3. СИСТЕМА ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї. Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками: 1. Обмеження розмірів та поширення пожежі: — розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; — дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; — правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі; — розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах; — вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості; — встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях; — обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин при пожежі; — влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння. 2. Обмеження розвитку пожежі: — обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні; — використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності; — аварійне стравлювання горючих-рідин та газів; — своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів; — застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального устаткування із посиленим захистом від пошкоджень. 3. Забезпечення безпечної евакуації людей та майна: — вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного виконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі; — застосування будівельних конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі та огороджувальні функції протягом всього часу евакуації; — вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; — застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій; — влаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації; — влаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утримання. 4. Створення умов для успішного гасіння пожежі: — встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики; — забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; — влаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів. 4.5. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД 4.5.1. ВОГНЕСТІЙКІСТЬ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД Поширення пожежі у будівлях та спорудах значною мірою залежить від вогнестійкості їх будівельних конструкцій. Вогнестійкість конструкції — здатність конструкції зберігати несівні та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. За вогнестійкістю всі будівлі та споруди підрозділяють на вісім ступенів (п'ять основних та три додаткових), які характеризуються межами вогнестійкості основних j будівельних конструкцій та межами поширення вогню по цих конструкціях. Межа вогнестійкості конструкції — показник вогнестійкості конструкцій, який визначається часом (в годинах) від початку вогневого випробовування за стандартного і температурного режиму до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості (втрати тривкості, цілісності, теплоізолювальної здатності). І Межі вогнестійкості, будівельних конструкцій визначаються шляхом дослідження у спеціальних печах за відповідною методикою згідно ДСТУ Б В. 1.1-4-98 «Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестійкість». Межа поширення вогню по будівельній конструкції — це розмір пошкодженої зони зразка (в сантиметрах) в площині конструкції від межі зони нагрівання перпендикулярно їй до найвіддаленішої точки пошкодження (для вертикальних конструкцій — вгору, для горизонтальних — в кожний бік). В табл. 4.8 наведені межі вогнестійкості конструкцій та поширення вогню по них для різних ступенів вогнестійкості будівель (СНиП 2.01.02-85). Таблиця 4.8 Межі вогнестійкості конструкцій та поширення вогню по них залежно від ступеня вогнестійкості будівель
П р и м і т к а : 1. У дужках наведені межі поширення вогню для вертикальних і похилих ділянок конструкцій. 2. Скорочення «Н.Н.» означає, що показник не нормується. Межа вогнестійкості окремих будівельних конструкцій залежить від їх товщини чи площі поперечного перерізу та фізико-хімічних властивостей матеріалів, з яких вони виготовлені. Наприклад, стіни з червоної цегли товщиною 38 см мають межу вогнестійкості близько 11 год., а з натурального каменя тої ж товщини — 7 год. Для перегородок із силікатної та червоної цегли товщиною 12 см межа вогнестійкості становить 2,5 год., гіпсових та гіпсошлакових товщиною 10 см — 1,7 год., дерев'яних (товщина 15 см), поштукатурених з обох сторін (товщина шару штукатурки 2 см) — 0,75 год. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
