жидецкий. Основи охорони праці

• Название: Основи охорони праці
• Анкор: жидецкий.doc
• Дата: 20.12.2017
• Размер: 12.74 Mb.
• Имя файла: жидецкий.doc
• Тип: Документы; #12269
• страница: 34 из 41

I категорія — будівлі та споруди або їх частини з вибухонебезпечними зонами класів В-І та В-ІІ. В них зберігаються чи знаходяться постійно або використовуються під час виробничого процесу легкозаймисті та горючі речовини, що здатні утворювати газо-, пило-, пароповітряні суміші, для вибуху яких достатньо невеликого електричного розряду (іскри).

II категорія — будівлі та споруди або їх частини, в яких наявні вибухонебезпечні зони В-Іа, В-Іб, В-ІІа. Вибухонебезпечні газо-, пило-, пароповітряні суміші в них можуть з'явитися лише при аварії чи порушенні установленого технологічного процесу. До цієї ж категорії належать зовнішні установки класу В-Іг та склади, у яких зберігаються вибухонебезпечні матеріали, легкозаймисті та горючі рідини..

III категорія — ціла низка будівель та споруд, зокрема: будівлі та споруди з пожежонебезпечними зонами класів П-І, П-ІІ та П-ІІа; зовнішні технологічні установки, відкриті склади горючих речовин, що належать до зон класів П-ІІІ; димові та інші труби підприємств і котельних, башти та вишки різного призначення висотою 15 м і-більше.

Об'єкти І та II категорій необхідно захищати як від прямих ударів блискавки, так і від вторинних її проявів. Будівлі та споруди НІ категорії повинні мати захист від прямих ударів блискавки та занесення високих потенціалів, а зовнішні установки - тільки від прямих ударів.

При виборі пристроїв блискавкозахисту за категоріями враховують важливість об'єкта, його висоту, місце розташування серед сусідніх об'єктів, рельєф місцевості, інтенсивність грозової діяльності. Останній параметр характеризується середньорічною тривалістю гроз у годинах для даної місцевості (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Середня інтенсивність грозової діяльності у різних регіонах (областях) України

№ зп.	Регіони (області) України	Інтенсивність грозової діяльності, год/рік
1 2 3	Автономна Республіка Крим Закарпатська, Запорізька, Донецька Інші області України	40—60 80—100 60—80

Для захисту об'єкта від прямих ударів блискавки застосовують блискавковід­від — пристрій, який височіє над захищуваним об'єктом, сприймає удар блискавки та відводить її струм у землю. Захисна дія блискавковідводу базується на властивості блискавки уражати найбільш високі та добре заземлені металеві конструкції. За конструктивним виконанням блискавковідводи поділяються на стержневі, тросові та сітчасті (рис. 3.35), а за кількістю та загальною площею захисту — на одинарні, подвійні та багатократні. Окрім того, розрізняють блискавковідводи встановлені окремо (рис. 3.35, б) та такі, що розташовані на захищуваному об'єкті (рис. 3.35, в). Будь-який блискавковідвід складається з (рис. 3.35) блискавкоприймача 1 (металевий стержень, трос, сітка), який безпосередньо сприймає удар блискавки; несівної опори 2 (спеціальні стовпи, елементи конструкцій будівлі), на якій розташовується блискавкоприймач; струмовідводу 3 (металевий провідник, конструкція), по якому струм блискавки передається в землю; заземлювача 4, який забезпечує розтікання струму блискавки в землі.

Блискавковідвід характеризується зоною захисту — частиною простору, навколо блискавковідводу, яка захищена від прямих ударів блискавки з відповідним ступенем надійності. За величиною ступеня надійності зони захисту можуть бути двох типів: зона А — ступінь надійності не менше 99,5%, зона Б — не менше 95%. Тип зони захисту блискавковідводу залежить від очікуваної кількості уражень блискавкою будівель та споруд без блискавкозахисту за рік, яка визначається за формулою

N = [(S + 6h) · (L + 6h) - 7,7h²]n · 10^-6, (3.28)

де S,L — відповідно ширина та довжина будівлі, м;

h — найбільша висота будівлі, м;

n — середньорічна кількість ударів блискавки в 1 км² поверхні землі в даному географічному місці (табл. 3.10).

Якщо N > 1, то для будівель та споруд, що належать до II категорії за рівнем блискавкозахисту, приймається зона захисту А, а при N ≤ 1 — зона захисту Б.



Рис. 3.35. Блискавковідводи:

а—стержневий; б—тросовий; е—сітчастий; 1 — блискавкоприймач; 2 — несівна опора (поверхня); 3 — струмовідвід; 4 — заземлювач
Таблиця 3.10

Середньорічна кількість ударів блискавки в 1 км2 поверхні землі залежно від інтенсивності грозової діяльності

Середня інтенсивність грозової діяльності, год/рік	10—20	20—40	40—60	60—80	80—100	100 і більше
Середньорічна кількість ударів блискавки в 1 км2 поверхні землі	1	2	4	5,5	7	8,5

Для одинарного стержневого блискавковідводу висотою h ≤ 150 м зона захисту являє собою конус (рис. 3.35, а) з вершиною на висоті h₀ < h. На рівні землі зона захисту утворює коло радіусом г0, а горизонтальний переріз зони на висоті h_x утворює коло радіусом r_x. Співвідношення розмірів зони захисту типу А та типу Б наведені в таблиці 3.11 (РД 34.21.122-87).

Якщо відома висота h будівлі, що підлягає захисту, та радіус r_x на цій висоті, то для зони захисту Б повна висота блискавкоприймача становить

. (3.29)

Зона захисту для одинарного тросового блискавковідводу наведена на рис. 3.36, б, а співвідношення розмірів зони захисту типу А та типу Б при h ≤ 150 v — в табл. 3.12.

Таблиця 3.11

Формули для визначення розмірів зони захисту типу А та типу Б одинарного стержневого блискавковідводу

Параметр	Зона захисту А	Зона захисту Б
h0, м	0,85h	0,92h
r0, м	(1,1 - 0,002h)h	1,5h
rx, м	(1,1 - 0,002h)(h - hx/0,85)	1,5(h - hx/0,92)

Рис. 3.36 Зони захисту блискавковідводів:

а — одинарного стержневого; б — одинарного тросового; 1 — межа зони захисту на рівні землі; 2 — межа зони захисту на рівні h_x.
Таблиця 3.12

Формули для визначення розмірів зони захисту типу А та типу Б одинарного тросового блискавковідводу

Параметр	Зона захисту А	Зона захисту Б
h0, м	0,85h	0,92h
r0, м	(1,35 - 0,0025h)h	1,7h
rx, м	(1,35 - 0,0025h)(h - hx/0,85)	1,7(h - hx/0,92)

Якщо відома висота h_x будівлі, що підлягає захисту та радіус r_x на цій висоті, то для зони захисту Б висота тросу в точці найбільшого провисання становить

(3.30)

ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ З ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ТА КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ
1. Яким загальним вимогам безпеки повинно відповідати виробниче устаткування?

2. Яким загальним вимогам безпеки повинні відповідати технологічні процеси?

3. Які основні причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском?

4. Яким вимогам безпеки повинні відповідати посудини, що працюють під тиском?

5. Якими контрольно-вимірювальними приладами, запобіжними пристроями та арматурою повинні бути оснащені системи (посудини), що працюють під тиском?

6. Які основні правила будови та безпечної експлуатації котельних установок?

7. Які основні правила будови та безпечної експлуатації компресорних установок?

8. Яким основним вимогам безпеки повинні відповідати трубопроводи для транспортування стисненого повітря, води, пари, різних газів та рідин?

9. Яким чином забезпечується безпека при експлуатації балонів для зберігання, перевезення, використання стиснених, зріджених чи розчинених газів під тиском?

10. Які основні заходи та засоби безпеки при експлуатації кріогенної техніки?

11. Які загальні вимоги безпеки необхідно виконувати при вантажно-розванта­жувальних роботах?

12. Які основні причини нещасних випадків при виконані вантажно-розванта­жувальних робіт?

13. Яким чином забезпечується безпека експлуатації вантажопідіймальних пристроїв і механізмів?

14. Які основні правила будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів?

15. Які основні правила будови та безпечної експлуатації ліфтів?

16. Які засоби належать до внутрішньозаводського транспорту та яким чином забезпечується його безпечна робота?

17. Які засоби належать до внутрішньоцехового транспорту та яким чином забезпечується його безпечна робота?

18. Які основні причини електротравматизму на виробництві?

19. Які розрізняють види дії електричного струму на організм людини?

20. На які види підрозділяються електротравми та що є характерним для кожної з них?

21. Які чинники впливають на наслідки ураження електричним струмом?

22. Які граничне допустимі значення напруги доторкання та сили струму, що проходить через тіло людини?

23. Як класифікуються приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом?

24. У чому полягає небезпека при однофазному доторканні та як визначається сила струму, що проходить через тіло людини в такому випадку?

25. У чому полягає небезпека при двофазному доторканні та як визначається сила струму, що проходить через тіло людини в такому випадку?

26. У чому полягає небезпека при замиканні на землю в електроустановках?

27. Що таке напруга доторкання та напруга кроку, від яких чинників вони залежать?

28. Як класифікуються заходи та засоби безпечної експлуатації електро­установок?

29. Які технічні способи та заходи захисту застосовуються при нормальних режимах роботи електроустановок?

30. Які технічні способи та заходи захисту застосовуються при переході напруги на нормально неструмопровідні частини електроустановок?

31. Яке призначення захисного заземлення та які вимоги визначені щодо його виконання?

32. У яких випадках виконують захисне занулення, а у яких — захисне вимикання? В чому полягає принцип їх дії?

33. Які електрозахисні засоби та запобіжні пристосування використовують для безпечної експлуатації електроустановок?

34. Які заходи щодо забезпечення безпеки робіт у електроустановках належать до організаційних та технічних?

35. Скільки встановлено кваліфікаційних груп з електробезпеки для електро­технічного персоналу, що є характерним для кожної з них?

36. Як здійснюється надання першої допомоги при ураженні електричним струмом?

37. Що таке статична електрика, як вона виникає та в чому полягає її небезпека?

38. Які способи захисту застосовують від статичної електрики?

39. В чому полягає небезпека первинних та вторинних проявів атмосферної електрики; які заходи та засоби захисту застосовуються для унеможливлений цих проявів?

40. Що таке блискавковідвід, на чому базується його захисна дія? Які існують види блискавковідводів та як визначається зона їх захисту?

Розділ 4
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
4.1 СУЧАСНИЙ СТАН ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПОЖЕЖ
4.1.1. СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ КРАЇНАХ
Забезпечення пожежної безпеки — це один із важливих напрямків щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього середовища. Незважаючи на значний поступ у науково-технічній сфері людству ще не вдалося знайти абсолютно надійних засобів щодо забезпечення пожежної безпеки. Більше того, статистика свідчить, що при зростанні чисельності населення на 1 % кількість пожеж збільшується приблизно на 5%, а збитки від них зростають на 10%. І сьогодні, коли ^людство увійшло в третє тисячоліття своєї багатовікової історії, питання пожежної безпеки залишаються актуальними. Кожні п'ять секунд на земній кулі виникає пожежа, а в Україні кожні 10 хвилин. Протягом однієї доби в Україні виникає 120—140 пожеж, в яких гинуть 6—7, отримують травми 3—4 людини, вогнем знищується 32—36 будівель, 4—5 одиниць техніки. Щодобові збитки-від пожеж становлять близько 500 тис. грн.

Часто збитки від пожеж поділяють на прямі та побічні.

Прямі збитки — це втрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом і внаслідок високої температури основних фондів та іншого майна підприємств (установ), а також громадян, якщо ці втрати мають прямий причинний зв'язок з пожежею.

Побічні збитки — це втрати, пов'язані з ліквідацією пожежі, а також зумовлені простоєм виробництва, перервою у роботі, зміною графіка руху транспортних засобів та іншою вигодою, втраченою внаслідок пожежі. Як правило, побічні збитки перевищують в 3—4 рази прямі.

На рис. 4.1—4.3 наведено показники, що характеризують стан з пожежами та загибелями людей на них в Україні за останні роки.

В порівнянні з економічно розвинутими країнами світу в Україні відносні показники кількості пожеж та людей, що загинули на них, є значно вищими (рис. 4.4 та 4.5). Це, в першу чергу, пов'язано із складним соціально-економічним становищем у нашій країні, недостатньою чисельністю особового складу Державної пожежної охорони України (рис. 4.7). Порівняльні дані про витрати на утримання пожежної охорони та прямі збитки від пожеж наведені на рис. 4.8 у частках валового внутрішнього продукту (ВВП) відповідної країни (за даними Всесвітнього центру пожежної статистики ООН, середній показник).



Рис. 4.1. Кількість пожеж в Україні за період з 1994 по 2000 р


Рис. 4.2. Кількість людей, що загинули на пожежах в Україні за період з 1994 по 2000 р.


Рис. 4.3. Кількість людей, що загинули на пожежах на 1 млн. населення в Україні за період з 1994 по 2000 р.


Рис. 4.4. Кількість людей, що загинули на пожежах на 1 млн. населення



Рис. 4.5. Кількість людей, що загинули на пожежах на 1 тис. пожеж



Рис. 4.6. Кількість жителів країни, що припадають на одного пожежника


Рис. 4.7. Витрати на утримання пожежної охорони (в доларах США на одного жителя країни)



Рис. 4.8. Витрати на утримання пожежної охорони (■) та прямі збитки від пожеж (■) (% ВВП·100)
4.1.2. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПОЖЕЖ
Для успішного проведення дієвих упереджувальних заходів у виробничій сфері та у країні загалом, важливо знати основні причини пожеж. Згідно зі статистичними даними основними причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем 58—60%; порушення правил монтажу та експлуатації (ППМЕ) електроустаткування та побутових електроприладів 18—20%; ППМЕ приладів опалення 11 —12%; пустощі дітей з вогнем 7—8%; підпали 2% (рис. 4.9). У виробничій сфері основні причини пожеж та їх показники змінюються не суттєво (рис. 4.10).


Рис. 4.9. Причини виникнення пожеж в Україні
Як видно із наведених даних причиною, що найчастіше викликає пожежі в Україні є необережне поводження з вогнем. У виробничій сфері з цієї причини часто виникають пожежі при курінні в недозволених місцях та при виконанні, так званих, вогневих робіт.

Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов'язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом деталей, устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічне оброблення металу з утворенням іскор тощо.



Рис. 4.10. Причини виникнення пожеж у виробничій сфері

Місця для проведення вогневих робіт можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника підприємства, а тимчасові -письмовим дозволом керівника підрозділу. У відповідності з вимогами пожежної безпеки на місцях проведення вогневих робіт не повинно бути горючих матеріалів у радіусі 5 м. Необхідно мати на увазі, що при газовій зварці застосовують речовини (ацетилен, метан, кисень), які посилюють небезпеку пожежі та вибуху.

Виконавці робіт (електрозварювальники, газозварювальники, газорізальники, паяльники, бензорізальники та ін.) повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки особами, які за це відповідають.

Перед проведенням тимчасових вогневих робіт розробляються заходи пожежної безпеки, сповіщається пожежна охорона, призначаються особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки і після цього видається підписаний наряд-допуск на проведення робіт. Такий дозвіл дається на одну зміну. Після закінчення вогневих робіт зварювальник зобов'язаний оглянути місце роботи, полити водою горючі конструкції. Місце проведення вогневих робіт необхідно кілька разів перевірити протягом 2 годин після закінчення роботи.

Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведенні зварювальних та інших вогневих робіт покладається на керівників робіт, дільниць, цехів, підприємств.

Значний відсоток пожеж спричинений незадовільним станом електричного устаткування та приладів, а також порушенням правил їх монтажу та експлуатації. До чинників, що можуть викликати пожежу саме з цієї причини належать: короткі замикання, І несправності електроустаткування та приладів, струмові перевантаження, що виникають у силових та освітлюваних електромережах, великі значення перехідних опорів.

Короткі замикання виникають внаслідок неправильного монтажу або екс­плуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції. Струм короткого замикання залежить від потужності джерела струму, відстані від джерела струму до місця замикання та виду замикання. Великі струми замикання викликають іскріння та нагрівання струмопровідних частин до високої температури, що може викликати займання ізоляції провідників та горючих будівельних конструкцій, які знаходяться поряд.

Струмові перевантаження виникають при ввімкненні до мережі додаткових споживачів струму або при зниженні напруги в мережі. Тривале перевантаження призводить до нагрівання провідників, що може викликати займання ізоляції.

Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідок окислення або недостатньо щільного з'єднання електричних контактів. Іскріння, що виникає при цьому, може ініціювати пожежу. Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з'єднують скручуванням жил, а потім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з'єднують гільзами.

Вибір типу електроустаткування, схеми електропроводки, використовуваних матеріалів, площі поперечного перерізу провідників, виду ізоляції залежить від ступеня вибухопожежонебезпеки навколишнього середовища, режиму роботи електро­установок та можливих перевантажень.