Методичка ОНИ. Подано рекомендації щодо написання курсових робіт, статей, дипломних робіт
 Скачать 0.71 Mb.
|
|
Система класифікації — це сукупність правил і результат розподілу заданої чисельності об'єктів на певні групи відповідно до встановлених ознак подібності або відмінності цих об'єктів. Класифікація — процес розподілу заданої множини об'єктів обліку згідно з прийнятою системою розподілу на класифікаційні групи. Наприклад, класифікатор-цінник товарно-матеріальних цінностей містить класифікаційні групи (клас, підклас, групи, підгрупи, види і різновиди). Класифікатор є систематизованим зведенням найменувань класифікаційних груп та їхніх кодових позначень. Система кодування — сукупність правил, які визначають систему знаків і порядок використання їх до подання, передавання, обробки і збереження інформації. Процес привласнення кодового позначення об'єкта обліку називається кодуванням, а перетворення кодового позначення в початкову форму інформації — декодуванням. У системі кодування застосовують алфавіт коду — знаки, які використовуються в системі кодування, і основу коду — кількість знаків у алфавіті коду. У системі кодування обліково-економічної інформації використовуються цифрові, буквені і мішані (буквено-цифрові) знаки, які є алфавітами коду. Код (кодове позначення) — це позначення об'єкта обліку знаком або системою знаків за правилами, встановленими певною системою кодування. Довжину коду можна подати кількістю знаків у кодовому позначенні. Кожний із цих знаків визначає окрему позицію облікової номенклатури або інформаційної сукупності і є шифром довжини. Наприклад, кодове позначення 44112 (облік витрат обігу підприємств роздрібної торгівлі) означає: 44 — рахунок "Витрати обігу"; 1 — субрахунок "Витрати підприємств роздрібної торгівлі", 12 — "Витрати на тару". Систему кодування облікових номенклатур класифікують за різними ознаками. За формою зображення розрізняють буквені, цифрові і мішані (буквено-цифрові) коди. Застосування їх зумовлено наявністю обчислювальної техніки, периферійного обладнання та інших технічних засобів для машинної обробки обліково-економічної інформації. Залежно від значності коди поділяють на одно- і багатозначні. За кількістю ознак, які об'єднуються одним кодом, коди бувають однозначні (прості) і багатозначні (складні). За структурою побудови коди поділяють на порядкові, серійні, порозрядні, або децимальні, шахові (матричні), повторення і комбіновані (мішані), штрихові. Порядковий код — порядкова нумерація позицій номенклатури, розташованих у наперед обумовленій послідовності. Порядкові коди прості і малозначні. Вони застосовуються при кодуванні стійких однозначних номенклатур, наприклад, код підприємства одного об'єднання, код цехів підприємств. Проте ці коди не дають змогу розширити номенклатуру, оскільки при кількості ознак класифікації більше від двох ускладнюється групування позицій вищих розрядів. При серійному коді для кожної групи об'єктів обліку виділяють певну серію номерів і передбачають виникнення нових об'єктів (кодування основних фондів — будинки з 01 до 99, споруди від 100 до 200, передавальні пристрої від 201 до 300 та ін.). Для двозначних номенклатур, де вищій ознаці відводиться серія номерів, усередині якої всі облікові номенклатури нижчої ознаки кодують по порядку, застосовується серійна система кодування. Її перевага полягає у відносній малозначності коду, можливості поповнення новими кодами при розширенні номенклатури повідомлень певної групи, не порушуючи прийнятої класифікації і не збільшуючи значності. Серійні коди зручно використовувати при складних номенклатурах, які чітко групуються, підлягають змінам і потребують одержання багатьох підсумків за різними ознаками. Недоліками серійних кодів є складність кодування багатозначних номенклатур, потреба виділення незаповнених позицій. Порозрядні, або децимальні, коди застосовуються для позначення складних номенклатур. При цьому кожній класифікаційній ознаці відводиться певне число розрядів, яке залежить від кількості предметів .кодованої чисельності. Так кодують товарно-матеріальні цінності. Усі матеріали поділяють на класи, підкласи, групи, підгрупи і вироби. Для кодування великої кількості номенклатури цінностей потрібно для класу два знаки, для підкласу, групи, підгрупи і виду — по одному, для товару — чотири. Порозрядну систему доцільно застосовувати для кодування великих багатозначних номенклатур: товарно-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, постачальників та ін. Шаховий (матричний) код застосовується здебільшого для позначення двозначних номенклатур. Одні ознаки розташовують стовпчиками, інші — по рядках, перетинання їх утворює код. Прикладом матричного коду може бути код причин і винуватців внутрішньозмінних простоїв устаткування на фабриці-кухні. При кодуванні за системою повторення в коди позицій номенклатури включають цифрові і буквені позначення, що безпосередньо характеризують об'єкт (розмір, масу та ін.). Наприклад, за такою системою здійснюють кодування гвинтів. Якщо діаметр гвинта 10 мм, а довжина 50 мм, то код його буде 1050. Система повторення дуже проста, фактично вона використовує позначення понять, які застосовуються в практиці обліку і планування. При комбінованій системі кодування здійснюється одночасно за кількома системами, наприклад розрядною і повторення, розрядною і серійною, її доцільно застосовувати для кодування багатоознакових номенклатур, коли позиції однієї ознаки кодування здійснюють за розрядною системою, а іншої — за системою повторення. Так, можна здійснювати кодування інструменту в ремонтних майстернях підприємств. Вищий розряд коду позначає вид інструменту (свердла, мітчики). Позиція виду інструменту, закодована за порядковою системою кодування, передбачає другий і третій знаки коду для розміру інструменту за діаметром і кодується за системою повторення. Штриховий код — це послідовність темних та світлих смужок (ліній) різної ширини. Інформацію несуть відносні розміри ширини світлих і темних смужок та поєднання їх. Застосовується кілька типів штрихових кодів, але основний принцип побудови їх однаковий — кожен продукт отримує свій код ідентифікації відповідно до правил кодування того чи іншого типу кодів. Так, наприклад, найбільш поширений код Європейської системи кодування товарів складається із тринадцяти знаків, може застосовуватися як у виробництві продукції, так і в оптовій та роздрібній торгівлі. Для маркетингової діяльності необхідний потоварний облік реалізації товарів у магазині роздрібної торгівлі. Це можливо лише за умов використання штрихового кодування товарів безпосередньо на підприємствах, що їх виготовляють, а також у торгових підприємствах. У торговому залі магазину обладнують вузли розрахунку із скануючими пристроями, які автоматично зчитують штриховий код товару, що реалізується, і передають у пам'ять мікроЕОМ для наступної обробки згідно з вимогами користувачів інформації. Використовують штрихове кодування продукції (товарів) також при внутрішньому і зовнішньому аудиті, ревізіях, а також при наукових дослідженнях. Штрихове кодування товарів є економним і надійним способом запису та зберігання інформації про товари у формі, зручній для зчитування ЕОМ. При автоматичному зчитуванні штрихового коду за допомогою пристроїв сканування відпадає потреба в операторі. Швидкість зчитування кодів значно більша, ніж при підготовці та введенні їх оператором з клавіатури, а надійність штрихового коду дорівнює одній помилці на 10 тис. зчитаних символів. Застосування штрихових кодів забезпечує в обліку і контролі товарів швидкість, надійність, гнучкість у пошуку та використанні інформації для маркетингу, аудиту, ревізії та наукових досліджень. Класифікація і кодування облікових номенклатур використовуються у науково-дослідному процесі для інформаційного пошуку об'єктів, а також для декодування їх в умовах функціонування АСОI в процесі дослідження. 6.4. Фактографічна інформація та використання її у науково-дослідному процесі Фактографічна інформація — це описування фактів, згрупованих за певними системоутворюючими ознаками. До неї належить обліково-економічна і статистична інформація про діяльність підприємств, об'єднань, галузі, народного господарства в цілому. Попередньо її групують у системі господарського обліку за методами бухгалтерського обліку, які грунтуються на суспільному і безперервному документуванні господарських операцій і процесів, оцінки їх у вартісному вимірюванні та відображенні в системі рахунків і облікових регістрів подвійним записуванням, балансовим узагальненням і звітністю, калькулюванням продуктів праці (продукції, робіт, послуг). Метод бухгалтерського обліку дає змогу не тільки фіксувати факти господарської діяльності і створювати фактографічну інформацію, а й впливати через систему управління на удосконалення цієї діяльності. Дані бухгалтерського обліку і звітності трансформуються в статистичній інформації, утворюючи якісно нову інформацію, яка узагальнюється у системі державної статистики. Фактографічна інформація, відображена в системі бухгалтерського обліку, є основою досліджень господарської, фінансово-господарської діяльності підприємств, надання кредитів, інвестиційних вкладень, виконання народногосподарських програм тощо. Вона є основою доказів фактів господарських операцій і процесів, що створили конфліктні ситуації у правовідносинах між об'єктами і суб'єктами права. Методика роботи з фактографічною інформацією підпорядкована основній меті досліджень — визначенню ефективності господарювання суб'єктів підприємницької діяльності, додержання ними законодавства, виконання зобов'язань перед державою і учасниками підприємницької діяльності, що грунтуються на достовірних даних, безперервних доказах істинності висновків і забезпечуються нормами права. Дослідження фактографічної інформації підпорядковано основній меті науково-дослідного процесу — виявленню і усуненню недоліків у господарській діяльності підприємств, розробці і впровадженню раціональних методів господарювання, що грунтуються на ринковій економіці. Методика дослідження фактографічної інформації включає в себе такі процедури: вибір даних, перевірку достовірності їх, дослідження і використання у системі доказів. Широке впровадження АСОІ на ЕОМ в народному господарстві створює необхідні передумови для використання фактографічної інформації, згрупованої в автоматизованих банках даних (АБД), у дослідженнях фінансово-господарській діяльності. Вибір даних — це вибір показників, які характеризують об'єкти, що відповідають завданням на проведення мікроекономічних досліджень. До них належать показники обліку, приймання та використання матеріальних цінностей, коштів, виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг, оплати праці тощо. Для пошуку, групування та перетворення інформації згідно із запитом користувача, застосовується діалоговий режим спілкування з ЕОМ. Перевірка достовірності початкових (первинних) даних різних рівнів узагальнення (виробнича одиниця, підприємство, об'єднання) включає оформлення первинних носіїв інформації, групування їх у певні інформаційні сукупності, що відображують господарські процеси. Особлива увага приділяється вивченню вторинних даних, добутих у результаті обробки первинної інформації про процеси господарської діяльності на ЕОМ. У економічних дослідженнях широко застосовується метод вторинного групування залежно від вимог і завдань досліджень. При цьому питання групування даних розглядається не як вузькотехнічне, а як питання економічної теорії в дослідженнях. Практикою доведено, що в процесі економічних досліджень внаслідок неправильного вторинного групування статистика не відображає дійсних економічних явищ, а навпаки, спотворює їх. Це однаковою мірою стосується фінансово-господарської діяльності. Якщо неправильно сформульовано постановку задачі, припущено помилок у визначенні інформаційних файлів або порушено іншу адресність даних (код матеріально відповідальних осіб, нумерацію складів, комор та ін.), то висновки досліджень будуть неправильними, можуть суперечити іншим доказам, які є в маркетингу, що потребує проведення додаткових науково-дослідних процедур. Достовірність даних в АСОІ перевіряють за проектною документацією, програмою обробки і коригування первинної інформації на ЕОМ, створеної при розробці і впровадженні АСОІ. Особливу увагу приділяють зведеній інформації в машинограмах для користувача, поданих на дослідження, зокрема додержанню кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку; доброякісності первинних документів; відповідності форм машинограм, затверджених у проекті на створення АСОІ; наявності підписів осіб, відповідальних за контроль достовірності даних, а на машинограмах обліку — підпису головного бухгалтера або осіб, які на це уповноважені. Дослідження синтезованих даних, згрупованих у системі бухгалтерського обліку, бухгалтерській і статистичній звітності всіх рівнів узагальнення, дає змогу виявити дані про відхилення фактичних показників господарської діяльності підприємств від чинного законодавства, а також збитки, перевитрати матеріальних і трудових ресурсів внаслідок здійснення господарських операцій. Синтезовані дані лише вказують напрям, у якому необхідно поглибити дослідження. Так, досліджуючи рівень витрат підприємства за даними синтетичного обліку на рахунку "Основне виробництво", можна встановити загальну тенденцію зниження або збільшення фактичних витрат проти запланованих за досліджуваний період. Поглиблення досліджень слід спрямувати на вивчення даних аналітичного обліку за окремими статтями номенклатури витрат, використовуючи для цього інформаційні масиви, які містяться в автоматизованому банку даних (АБД), а в разі потреби одержувати у порядку пошуку за запитами із зовнішніх пристроїв АСОІ дані про норми витрат, їхні види та ін. Аналітичні дані про господарські операції досліджують на основі інформації, зафіксованої на первинних носіях (документах) і згрупованої в регістрах бухгалтерського обліку (оборотна відомість аналітичного обліку продукції на рахунку "Готова продукція"), а також систематизованої в АБД АСОІ. Так, дослідження дає змогу виявити необгрунтоване завищення цін на конкретні вади продукції, невідповідність артикулам, державним стандартам та технічним умовам. Застосовуючи методи як прийоми наукових досліджень, визначають фактори, які впливають на результатні показники, проводять кількісне і якісне вимірювання їх. Так, досліджуючи витрати обігу за статтями кошторису, перевіряють елементи витрат, включених до конкретної статті, за первинними документами. Потім виявляють причини перевитрат сировини, електроенергії, води, заробітної плати та ін. Особливу увагу приділяють перевірці непродуктивних витрат. При цьому використовується нормативно-довідкова (НДІ), планово-договірна і первинна інформація, яка зберігається в АБД і зовнішніх накопичувачах пам'яті ЕОМ. Досліджуючи випуск продукції швейного виробництва, можна виявити не лише факти привласнення продукції клейма "Н" (новинка) з порушенням технічних умов випуску виробів, а й скласти аналітичні машинограми, які дадуть змогу обчислити, скільки випущено такої продукції (у кількісному і вартісному вимірюванні); на яку суму підприємство завищило доход; якою мірою це вплинуло на завищення заробітної плати працівникам; яку суму необхідно внести до державного бюджету від незаконно одержаного доходу. Ці розрахунки і складання необхідних машинограм автоматизованим способом за запитом дослідника може виконувати ЕОМ і видавати їх користувачу через алфавітно-цифровий друкуючий пристрій (АЦДП) або через дисплей у діалоговому режимі. Фактографічну інформацію в системі доказів і обгрунтування результатів фінансово-господарської діяльності досліджують вторинним групуванням показників, добутих при вивченні синтетичних і аналітичних даних по кожному об'єкту за спеціальними програмами ЕОМ. Отже, фактографічна інформація е основою групування висновків наукових досліджень мікроекономіки, а використання АСОІ підвищує їх науковий рівень, сприяє розвитку маркетингу в умовах ринкових відносин. 6.5. Носії економічної інформації і використання їх у науково-дослідному процесі Носії економічної інформації, які використовуються у науково-дослідному процесі, виконують подвійну роль. По-перше, містять певні дані, що характеризують економічні процеси, які досліджуються, і, по-друге, — є доказами того, що такі процеси дійсно відбулися за участю службових осіб, які дали дозвіл виконувати їх, а також конкретних матеріально відповідальних осіб, що виконали ці операції. Оскільки висновки грунтуються на результатах дослідження передусім фактографічної інформації, оформленої згідно з нормативними актами про документи і документооборот у бухгалтерському обліку, то первинні документи є важливим носієм економічної інформації, який використовується у науково-дослідному процесі. Господарську діяльність відображають у бухгалтерському обліку суцільним і безперервним документуванням виробничих і фінансово-господарських операцій. Систематизують і відображують господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств та інструкцією до його застосування. Первинні документи є виправдувальними у частині достовірності, повноти і відповідальності за господарські операції, відображені у системі бухгалтерського обліку і звітності. Складають первинні документи у момент виконання господарських операцій. У процесі дослідження перевіряють, ким і коли затверджені форми первинних документів, чи дотримується порядок складання їх і заповнення всіх встановлених реквізитів. Загальними вимогами для проектування первинних документів є: внесення в документи реквізитів, які характеризують об'єкт обліку, і необхідних для управління, контролю і аудиту фінансово-господарської діяльності; послідовність розміщення інформації, яка полегшує запам'ятовування, читання, обробку і контроль даних, записаних у первинних документах; правильне визначення реквізитів документа, що дають змогу фіксувати дані в рядках і графах; забезпечення необхідних підписів, які характеризують достовірність відображених даних і контроль за господарськими операціями, а також відповідальність за раціональне використання цінностей та збереження їх. Залежно від характеру документування господарських операцій і цінностей первинні документи поділяють на оформлення операцій з коштами, матеріальними цінностями і розрахунками. За призначенням розрізняють розпорядчі, виправдувальні, розпорядчо-виправдувальні первинні документи і документи бухгалтерського оформлення. Розпорядчі — документи розпорядчого характеру на виконання господарських операцій (банківські чеки, вимоги на відпуск матеріалів, видаткові касові ордери та ін.). Виправдувальні — засвідчують факт виконання господарських операцій (товарно-транспортні накладні, приймальні акти на надходження матеріалів, прибуткові ордери). Незалежно від способу виготовлення ці документи повинні відображати найменування і зміст операції, підставу для проведення й, підписи осіб, відповідальних за достовірність наведених у них даних. Розпорядчо-виправдувальні — документи, які одночасно е розпорядчими і виправдувальними для господарських операцій (лімітно-забірна карта на відпуск матеріалів, дорожній листок автомобіля). Документами бухгалтерського оформлення вважають такі, які складають працівники бухгалтерії на основі розпорядчих і виправдувальних або розпорядчо-виправдувальних первинних документів. До них належать регістри, накопичувальні відомості, машинограми, картки тощо. Це переважно зведені документи, які об'єднують однорідні господарські операції за економічними ознаками і методикою відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку (журнал-ордер з обліку матеріальних цінностей, машинограма обліку витрат на виробництво продукції та ін.). Називаються вони регістрами бухгалтерського обліку. Відмінність їх від первинних документів полягає в тому, що вони не можуть прийматися при дослідженнях як доказ про достовірність виконаної господарської операції, правильність її кількісних і якісних вимірників, закріплення матеріальної відповідальності за одержані і відпущені цінності з нормативними актами, що регулюють ці операції. Регістри бухгалтерського обліку є носіями зведеної інформації, яку приймають під час досліджень як початкову для подальшої деталізації матеріальної і госпрозрахункової відповідальності, визначення резервів зниження витрато- і матеріалоємності виробництва, розміру збитків і невиправданих втрат тощо. Функціонування автоматизованих систем обробки інформації (АСОІ) у різних галузях народного господарства зумовлює використання в науково-дослідному процесі технічних носіїв економічної інформації, які замінили документи при безпаперовій обробці інформації про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств. Машинні носії інформації поділяють на дискретні (перервні) і неперервні. Дискретні — це перфокарти і перфожетони різного призначення. Вони є дублікатами документів, переданих системою перфорації. Перфокарти застосовуються одночасно як первинні документи і машинні носії інформації при контролі і аудиті економічних процесів, які відбуваються на підприємстві, пов'язаних з використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виробництвом продукції, робіт і послуг тощо. Будучи одночасно первинним документом і машинним носієм інформації, вони підвищують достовірність результатів дослідження і прискорюють його із застосуванням обчислювальної техніки. Машинні перфокарти — носії інформації багаторазового використання в процесі обробки на ЕОМ. В економічних дослідженнях в умовах АСОІ вони використовуються як носії таких норм витрат: праці — часу, чисельності, обслуговування; засобів праці — спрацювання устаткування, будинків і споруд; предметів праці — сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів. Машинні перфокарти зручні для своєчасного поновлення норм у зв'язку з впровадженням у виробництво більш прогресивної технології, машин, устаткування, випуском нових видів продукції, зниженням матеріалоємності виробів тощо. Вони сприяють підвищенню рівня автоматизації і достовірності обробки первинної інформації із застосуванням обчислювальної техніки. Перфокарти з крайовою перфорацією і щільові використовуються для обробки невеликих обсягів інформації із застосуванням простих способів механізації сортування: селекторів, пошукових вібраційних машин, голки та ін. Перфокарти виготовляють на спеціальному верстаті пробиванням отворів на всіх краях карти в один або два рядки. Кожна пробивка позначає конкретний показник досліджуваного об'єкта, наприклад, при вивченні особового складу працівників підприємства. Карта є одночасно і первинним документом, в зв'язку з чим немає потреби в процесі дослідження переносити показники у інші відомості, таблиці, які складають у процесі дослідження. Показники дослідного об'єкта разом з іншими ознаками характеристики розташовують у внутрішній частині картки. Для групувальних ознак, зазначених у карті, складають схеми перфорації, тобто зазначають, скільки відводиться отворів (пробивок) для кожного показника. Перфожетони мають пробивки ознак показників об'єкта, які сприймаються пристроями для зчитування. Вони застосовуються при контролі використання робочого часу, коли кожний робітник бригади має жетон з належним йому табельним номером. При з'явленні на роботу він вставляє його у контрольно-зчитувальний пристрій, який фіксує на перфокарті або перфожетоні дату і час прибуття на роботу і закінчення роботи, передчасний ухід тощо. Виготовлений таким способом носій інформації є первинним документом для контролю трудової дисципліни і машинним носієм інформації для розрахунку заробітної плати на ПЕОМ, вивчення темпів зростання продуктивності праці та інших питань використання трудових ресурсів. Перфожетони використовують при дослідженні ритмічності випуску продукції, виконання планів виробництва продукції у заданому асортименті та інших економічних процесів, зафіксованих на цьому носії інформації. Зчитувальні термінальні пристрої як периферійні пристрої підготовки даних дають змогу використовувати перфожетони в автоматизації обчислювального процесу і виправдувального документа в контролі господарської діяльності підприємств. У перфокартах-документах функції первинних документів і машинних носіїв в інформації суміщено. Вони бувають різних вадів: перфокарти і макетовані дуаль-карти з графічними позначеннями. Ці носії використовуються при контролі витрачання матеріалів, сировини і трудових ресурсів при виготовленні продукції, транспортних перевезеннях, будівельних роботах тощо. Перфокарти з графічними позначеннями мають поле для графічних позначень, окремі позиції яких обведено горизонтальним або похилим овалом. Графічне позначення виконують уручну заштриховуванням у межах овалу. Використовуються вони при обробці даних хронометражних спостережень і контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво. В них відображують як нормативну, так і поточну фактографічну інформацію, яка потім автоматично перфорується зчитувальними термінальними пристроями і обробляється ЕОМ за алгоритмами, передбаченими програмою дослідження. Макетовані перфокарти з графічними позначеннями цифр і скорочених найменувань позицій в овалах є більш досконалими порівняно з попереднім носієм інформації. Перфокарту розбито на зони, тобто макетовано друкарським способом, тому її зручніше використовувати в контролі й аудиті замість документів, оскільки в них відображається не тільки змінна, а й нормативно-довідкова інформація. Дуаль-карти є одночасно первинними документами і машинними носіями інформації. На них друкарським способом відтворюють форму первинного документа. При цьому підвищується достовірність перфорації даних, зменшується кількість помилок. У дослідженнях їх використовують при вивченні ритмічності випуску продукції та реалізації її споживачам, виконанні господарських договорів в умовах ринкових відносин. Макетовані дуаль-карти з графічними позначеннями вигідно відрізняються від інших носіїв механізованого процесу заповнення і обробки їх. При проектуванні таких карг одночасно розробляють відповідну форму первинного документа і його перфорацію. Визначають реквізити, які попередньо автоматично перфоруватимуть, і ті, що записуватимуть уручну у вигляді графічних позначень, а також ті, які необхідно відперфорувати як похідні за допомогою електронного пристрою. Передбачено місце для підпису осіб, які оформляють перфокарти-документи і для наступного розшифрування постійної інформації, нанесеної у вигляді пробивок. Ці носії використовуються для Контролю витрат на виробництво продукції, робіт і послуг при різних методах організації виробництва і технології. Неперервні машинні носії інформації є більш досконалими для автоматизованої обробки даних, які використовуються у науково-дослідному процесі. Перфострічка — проміжний носій початкових даних для машинної обробки між первинними документами і ЕОМ. Інформацію на перфострічку записують зонами, розмір яких залежить від характеру задачі, яку розв'язують, і загальної ємності оперативного запам'ятовуючого пристрою (ОЗП) ЕОМ. У межах зони зміст кожного документа записується послідовно один за одним за певним макетом. Розташування даних на стрічці відповідає послідовності розміщення інформації в первинному документі. Для кожного реквізиту на стрічці відводиться певна кількість рядків відповідно до значення показника або ознаки. Інформація на перфострічку наноситься за допомогою спеціальних перфоруючих пристроїв, які працюють автономно або агрегатовано з різними обчислювальними машинами і приладами (пристрої підготовки даних, автоматизоване робоче місце та ін.). Можливості застосування перфострічок розширюються в обробці інформації в зв'язку з серійним випуском електронних фактурних машин (ЕФМ) різних модифікацій, які успішно застосовуються для механізації й автоматизації обчислювальних робіт при обробці матеріалів дослідження з оформленням результатів у багатографних зведених відомостях, таблицях. Крім того, пристрої автоматизованого виведення на перфострічку даних дають змогу створити нові і поновиш існуючі масиви інформації для наступного використання в АСОІ. Разом з тим перенесення первинної інформації на перфострічки є трудомістким процесом. Тому провадяться роботи, спрямовані на вилучення із технологічного процесу обробки інформації перенесення даних на перфоносії. Для цього застосовуються різні магнітні матеріали і пристрої, які є технічними носіями економічної інформації для обчислювальних процедур ЕОМ. Найбільш перспективними носіями інформації є технічні носії із стираючим записом. Вони об'єднують широкий клас носіїв інформації, сфера застосування яких розширюється. Основою їх є магнітне покриття. Принцип записування інформації на магнітний носій грунтується на тому, що під впливом електроструму у записуючій головці пересувний носій інформації зазнає дії змінного магнітного поля, внаслідок чого окремі ділянки магнітного покриття носія перетворюються у постійні магніти, які зберігають записану інформацію. В процесі зчитування ці постійні магніти при проходженні повз головку зчитування збуджують у ній імпульси відповідно до записаної інформації. Найбільш поширеними носіями інформації з стираючим записом є магнітна стрічка, карта, барабан і диск. Магнітна стрічка — це шар феролаку на немагнітній, пластмасовій або лавсановій основі. В контролі магнітні стрічки застосовуються при вивченні економічних процесів на підприємствах, в об'єднаннях і галузі в цілому. Ці носії дають змогу використовувати великі масиви первинної фактографічної і нормативної інформації із застосуванням найбільш прогресивного інтегрального методу обробки даних, який забезпечує одноразове введення інформації в ЕОМ та її багатоаспектне перетворення відповідно до цільової програми дослідження. Наприклад, введення в систему обробки інформації про випуск продукції в заданому асортименті дає змогу здійснити її вартісну оцінку, встановити виконання договірних зобов'язань, виконання планового завдання з собівартості виробів тощо. Магнітна картка — це пластмасова платівка з феромагнітним покриттям. Вона поєднує в собі достоїнства магнітної стрічки і перфокарти: високу економічність, велику щільність запису, значну місткість, у 40 разів порівняно з перфокартами більшу швидкість записування, стирання запису і перезаписування інформації з однієї карти на іншу. Магнітні картки використовуються при обробці інформації на електронних бухгалтерських машинах (ЕБМ) для розв'язання широкого кола економічних задач і виведення інформації на алфавітно-цифровий друкуючий пристрій (АЦДП) для друкування багатографічних документів. Інформацію, призначену для накопичення і використання на наступних етапах дослідження, перезаписують на магнітну карту або стрічку в міні-касети і передають для обробки в АСОІ. Картки, написані магнітним чорнилом, — це носії інформації із міцного паперу або тонкого картону, в якому якісні ознаки документа записують за допомогою магнітного чорнила спеціальними записуючими пристроями. Вони застосовуються обмежено при використанні міні- і мікро-ЕОМ, агрегатованих з читаючими пристроями. При цьому досліджуються невеликі масиви даних одного-двох об'єктів дослідження. Магнітний барабан являє собою циліндр із немагнітного матеріалу з феромагнітним покриттям. Запис інформації здійснюється за допомогою магнітних головок. Швидкість обертання барабана досягає сотень метрів за секунду. Така швидкість і можливість паралельного зчитування даних робить запам'ятовуючий пристрій (ЗП) на магнітних барабанах найбільш швидкодіючим порівняно із ЗП на інших носіях інформації. Висока швидкодія можлива лише у електронних пристроях пам'яті, зібраних на феритах, твердих схемах та ін. Цей вид носія використовується у науково-дослідному процесі на підприємствах і об'єднаннях, де функціонують АСОІ. При цьому накопичуються великі бази даних нормативно-довідкової, договірної, законодавчої і фактографічної інформації, що підвищує науковий рівень висновків з господарської діяльності підприємств. Магнітний диск виготовляють з алюмінію з феромагнітним покриттям. Запис і зчитування даних здійснюється з обох боків диска двома магнітними головками, які можуть переміщуватися по вертикалі і горизонталі. Запам'ятовуючі пристрої на магнітних дисках найдорожчі із всіх ЗП на магнітних носіях інформації. За місткістю інформації, яка записується на магнітних дисках, вони перевищують усі інші ЗП, тому є найбільш перспективними. Магнітні диски використовуються при дослідженні великих масивів інформації, згрупованих у банках даних. Серійне виробництво мікропроцесорів і міні-ЕОМ, включаючи персональні ЕОМ, створює сприятливі умови для розвитку прогресивних носіїв інформації, яка використовується для наукових досліджень. Машини і прилади на мікропроцесорах мають кращі техніко-експлуатаційні характеристики і нові функціональні можливості. Міні- і мікро-ЕОМ мають експлуатаційні можливості введення інформації в процесор прямо з первинного документа через дисплей без попередньої ІЇ перфорації на носій, з наступною обробкою за програмою, записаною на гнучкому магнітному диску. Разом з прискоренням обробки даних, зниженням вартості її створюється необхідний комфорт для користувачів інформації, якими є студенти, аспіранти та інші працівники, зайняті науковими дослідженнями. Мікрокомп'ютеризація обчислювальної техніки і термінальних пристроїв, розширення їхніх експлуатаційних можливостей дають змогу використовувати досягнення науково-технічного прогресу у збиранні, накопиченні і обробці інформації без традиційних її носіїв. Це стосується таких технічних накопичувачів інформації: голографії, циліндричних домен, твердих і рідких кристалів у обчислювальних системах. На стадії виробництва використовують мікро-ЕОМ п'ятого покоління, розміри яких не перевищують величини сірникової коробки. Отже, використання машинних носіїв і технічних накопичувачів інформації у науково-дослідному процесі дає змогу автоматизувати пошук даних, що містяться у АСОІ без трудових витрат на збирання, групування і обробку інформації відповідно до програмного забезпечення ЕОМ. 3. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ”
|