Методичка ОНИ. Подано рекомендації щодо написання курсових робіт, статей, дипломних робіт
 Скачать 0.71 Mb.
|
|
Тема 4 НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ І МЕТОДИКА ЙОГО ВИКОНАННЯ В ЕКОНОМІЦІ 4.1. Процес наукового дослідження та його характеристика Наукове дослідження — це цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі, для використання їх у практичній діяльності людей. Методологія наукових досліджень у природознавстві, техніці та інших науках має багато спільного, проте процес наукового дослідження економічних явищ має деякі відмінності. Особливість економічних досліджень полягає у тому, що у них не можна застосовувати ні мікроскоп, ні хімічні реактиви, бо їх заміняє абстракція. За допомогою абстракції у процесі дослідження виявляють закономірності і зв'язки, пізнають сутність явищ і законів розвитку суспільства, визначають взаємозв'язки між економічними явищами, прогнозують розвиток економічних процесів. Вивчаючи закономірності цих процесів, треба мати на увазі, що наука у всіх галузях знань відкриває проявлення певних законів, розмірності та еволюцію розвитку. Сам по собі закон, у тому числі і економічний, не проявляється у повній відповідності з його формулюванням і погодженням з дійсністю, а проявляється він відповідно з впливом природних, суспільних, технічних та інших пов'язаних з цим законом факторів. Закономірності розвитку суспільства — це передусім закономірності розвитку матеріального виробництва. Суспільні відносини складні і багатогранні, вони охоплюють усі сторони життя людини і суспільства. Основою будь-якого суспільства є матеріальне виробництво, де люди вступають у певні виробничі, економічні відносини, що є основними серед всіх суспільних відносин, з якими вони пов'язані. Прикладом таких взаємозв'язків є відносини між продуктивними силами і виробничими відносинами, між галузями народного господарства та їх виробничими підприємствами і об'єднаннями, споживанням і нагромадженням, постачальниками і покупцями, дебіторами і кредиторами. Дослідження економіки показує, що зв'язки між її явищами не однакові за силою, характером і спрямованістю. Зв'язки можуть бути істотними і неістотними, безпосередніми і опосередкованими, випадковими і необхідними, внутрішніми і зовнішніми. Тому у процесі дослідження добирають лише ті методи, які дають змогу правильно розрахувати і охарактеризувати суттєві зв'язки з метою їх економічного регулювання. Так, за допомогою математичної статистики можна правильно сформулювати завдання, які виникають при аналізі закономірностей економічних явищ і процесів. Разом з тим захоплення у деяких економічних дослідженнях математичною статистикою призводить до хибних результатів. Штучні парні і багатогранні зв'язки між ознаками одного або кількох об'єктів ускладнюються рівняннями регресії і тісноти зв'язків. Віднайдені параметри регресних рівнянь і показники тісноти зв'язків після апробації виявляються несуттєвими. Тому наукове дослідження — це складний процес виробництва знань, необхідних для людської спільності. Усякий динамічний процес, пов'язаний з використанням засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з організаційної, технологічної та завершальної стадій. Науково-дослідний процес — це сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюваних за допомогою певних процедур. Складається він з таких стадій: організаційної; дослідної; узагальнення, апробації і реалізації результатів дослідження. На організаційній стадії вивчається стан об'єкта дослідження і виконується організаційно-методична підготовка дослідження. Вивчення стану об'єкта дослідження передбачає конкретизацію теми і попереднє визначення теоретичних посилок її дослідження. При конкретизації теми визначається її місце у науковій проблемі, встановлюється зв'язок між суміжними темами, які раніше виконувалися іншими дослідниками або плануються до розробки, визначаються і обґрунтовуються об'єкт дослідження. Попереднє визначення теоретичних посилок включає в себе вивчення стану об'єкта, наукової і теоретичної новизни гіпотез, що висуваються для дослідження. Визначення теоретичних основ розробки теми в економічних дослідженнях передбачає встановлення повноти висвітлення її у раніше виконаних дослідженнях, обґрунтування наукової новизни і необхідності подальшого вивчення, виходячи із народногосподарської потреби у цих знаннях. При цьому слід зібрати матеріал, провести його первинну обробку, узагальнити, дати теоретичне пояснення меті дослідження, зробити практичні висновки, рекомендації спочатку з одного питання, а потім перейти до дослідження інших питань теми. Проте за будь-яких умов дослідник повинен починати свою роботу з вивчення теоретичних передумов, які дають змогу подати наукову значущість проблеми в цілому і визначити місце у цій досліджуваній темі. Визначення теоретичних посилок теми дає змогу встановити її зв'язок з тенденціями розвитку досліджуваного об'єкта і загальними закономірностями економічної науки. Вивчення історії питання і сучасного стану проблеми дає змогу уникнути дублювання дослідження, помилок інших дослідників, а також використати їх знання та досвід. Історія питання викладається слідом за теоретичними основами. Такий порядок пояснюється тим, що дослідник приступаючи до висвітлення історії, повинен певною мірою володіти теорією питання, оскільки вона орієнтує його при відбиранні історичного матеріалу. Збирання, відбирання та вивчення інформації здійснюється, як правило, за літературними джерелами, які відображають стан теми дослідження, звітами науково-дослідних, проектних і технологічних організацій, а також за економічними показниками діяльності підприємств і корпорацій, які містяться у бухгалтерському обліку, звітності, нормативно-плановій, договірній і комерційній документації. Висування та обґрунтування гіпотез завершує вивчення теоретичних посилок до досліджуваної теми. На цьому етапі аналізується сучасний стан проблеми, окреслюється коло питань, що залишилися недослідженими, але мають певне значення для розвитку економічної науки. При цьому висуваються і обґрунтовуються гіпотези, які будуть відправним пунктом при визначенні перспектив подальшого вивчення проблеми і встановлення параметрів дослідження. Висування гіпотез ґрунтується на науковому прогнозуванні тенденцій розвитку досліджуваних явищ. Організаційно-методична підготовка передбачає розробку програми дослідження, техніко-економічного обґрунтування, складання плану дослідження теми, методики дослідження і робочого плану. У програмі зазначається дослідник-виконавець (відділ, лабораторія, кафедра), замовник теми, завдання, зміст і методи дослідження, очікуваний результат. Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) науково-дослідної роботи містить найменування теми й проблеми, до якої вона включена, дані про замовника, наукового керівника, підстави для виконання і класифікацію НДР (теоретичну, пошукову, прикладну, конструкторську розробку), кошторисну вартість і строки виконання, місце і час можливого впровадження. ТЕО відображає найважливіші показники НДР, які дають змогу на стадії підготовки дослідження визначити народногосподарську значущість теми і її кінцеву мету, науково-технічну і практичну цінність, розрахунковий економічний ефект від можливого впровадження результатів дослідження. Таким ефектом є зменшення асигнувань на капітальні вкладення, зниження собівартості продукції і робіт, зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці і техніки безпеки, удосконалення управління та інші заходи, що позитивно впливають на виконання програм економічного і соціального розвитку підприємства, корпорації. План дослідження теми складається з вступу, розділів, глав і параграфів, які мають змістовий заголовок і висновок. При складанні деталізованого плану дослідження необхідно додержувати вимог і правил оформлення державного стандарту "Звіт про науково-дослідну роботу", включаючи виділення етапів виконання робіт за темою. У плані визначаються підприємства, на базі яких проводитимуться дослідження, уточнюється час відряджень, передбачаються засоби збирання інформації тощо. Методика дослідження характеризує методи і прийоми, які передбачається застосовувати при виконанні робіт з конкретної теми, висуваються гіпотези дослідження та їх доведення. Так, досліджуючи тему з підвищення ефективності будівельного виробництва, визначають її місце у проблемах ефективності інвестицій у будівельне виробництво та поліпшення його якості, взаємозв'язку з функціями управління — обліком, контролем, а також фінансуванням і кредитуванням капітальних вкладень, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів, стимулювання зниження строків будівництва та ін. При цьому конкретизують будівельні організації (компанії, акціонерні об'єднання), які включають до об'єктів дослідження. Робочий план складається відповідно до програми та плану дослідження теми, де відображають календарні строки початку і закінчення робіт за етапами, вартість робіт і питомий відсоток їх у повній сумі витрат. Крім того, у плані вказують виконавців по кожному етапу робіт. У робочому плані передбачається видача у визначені строки оформлених результатів виконаної роботи (анкетне обстеження, хронометражні спостереження, виміри, розрахунки та ін.). Це дає змогу встановити достовірний облік і контроль за виконанням робіт за допомогою графіків, щоденників, відеограм та ін. У обліку відображаються хід роботи і результати дослідження. Зазначені дані потрібні для контролю строків виконання робіт, стимулювання працівників, уточнення планів завершення їх. На організаційній стадії здійснюється також робота з створення умов, необхідних для виконання досліджень. При цьому вирішується питання матеріально-технічної бази — забезпечення обчислювальною технікою, інвентарем. Дослідник формує робочу картотеку літературних джерел за профілем теми, що розробляється, а також законодавчих та нормативно-правових актів. Дослідна стадія наукового процесу складається з двох етапів. На першому — вибирають критерії оцінки дослідження, збирають інформацію для обробки й на ЕОМ відповідно до програми і методики дослідження. На другому — провадиться дослідження зібраної інформації, доводять поставлені гіпотези, недоведені відкидають, висувають нові, попередні висновки піддають апробації, коригують щодо показників експериментування та оприлюднюють у спеціальних журналах, газетах, радіопередачах тощо. Стадія узагальнення, апробації і реалізації результатів дослідження включає в себе узагальнення результатів дослідження у звітах про виконану науково-дослідну роботу (НДР), монографіях, дисертаціях. Результати дослідження обговорюються у наукових колективах організації, яка виконувала наукову роботу, провадяться рецензування і експертиза, вносяться необхідні корективи, доповнення тощо. Після цього провадиться реалізація висновків і пропозицій, які обґрунтовані у виконаній науковій роботі. Отже, науково-дослідний процес є системним впливом на об'єкт дослідження з метою вивчення, виявлення способів удосконалення і оптимізації його використання у практичній діяльності людей. 4.2. Дослідна і завершальна стадії науково-дослідного процесу Дослідна стадія науково-дослідного процесу включає в себе створення нової інформації і перетворення її із застосуванням комп'ютерних технологій, теоретичних і конкретно-наукових (емпіричних) методів у інформаційні сукупності, відповідно до програми дослідження теми конкретної економіки. Створення нової інформації полягає у проведенні спостережень і виборі оціночних критеріїв, досліджуваних економічних процесів, а також збереженні і групуванні інформації. При цьому передбачається вивчення технологічних процесів, застосування прогресивних засобів виробництва (автоматизованих ліній, верстатів з програмним управлінням та ін.), економічних видів сировини, використання досягнень технічного прогресу в управлінні виробництвом, впровадженні новітніх методів і технічних засобів у плануванні, обліку і контролі виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, корпорацій, галузі. Це дає змогу виявити позитивні і негативні фактори, що впливають на функціонування об'єкта дослідження, і визначити, якими критеріями їх вимірювати. Для характеристики досліджуваних процесів, виявлення закономірності і тенденцій їх розвитку збирають і групують інформацію для наступного перетворення її відповідно до мети дослідження. Перетворення інформації на ПЕОМ провадяться згідно з методикою дослідження. Для цього використовують ділові (конторські) і професійні ПЕОМ. Ділові — призначені для обробки економічної інформації та розв'язання задач з підготовки та складання документів, редагування й оформлення текстів, ведення баз даних та ділового листування, розрахунків і обчислення показників господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, складання таблиць, графіків. Виконують ці операції ПЕОМ за допомогою графічних дисплеїв, принтерів та графопобудовників, зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв великої місткості на гнучких і жорстких магнітних дисках. Професійні — використовуються у наукових дослідженнях для розв'язання задач із застосуванням економіко-математичних методів, а також для збирання інформації, завдяки великій місткості пам'яті, широкому набору периферійного обладнання (клавіатура, монітор дисплея, запам'ятовуючі пристрої, принтери, графопобудовники). У практиці наукових досліджень застосовуються портативні (кишенькового розміру) ПЕОМ. Вони мають портативні пристрої із вмонтованою клавіатурою, маленьким екраном та зовнішніми запам'ятовуючими пристроями на магнітних картах і мікро касетах. Ділові і професійні ПЕОМ використовуються при створенні автоматизованих робочих місць (АРМ) економіста, бухгалтера, науковця. Вони вивільнюють фахівців від рутинної обробки даних і розширюють можливість займатися інтелектуальною інформаційною діяльністю. Застосування у наукових дослідженнях ПЕОМ розширює можливості відображення проміжної та результативної інформації на екрані — синтезування у кольорові та звукові, що інтуїтивно виникають, образи досліджуваних об'єктів і структур, про які збирається інформація, що сприяє підвищенню ефективності наукового дослідження. Персональний доступ до ресурсів локальних і глобальних обчислювальних мереж розширює інформаційне забезпечення дослідника, дає змогу використовувати інформаційне моделювання у наукових дослідженнях. Крім того, сучасні ПЕОМ і вмонтовані мікропроцесори широко використовуються для програмування роботів і маніпуляторів, автоматизованих транспортних систем, регуляторів і датчиків стану навколишнього середовища. Завдяки цьому датчики дають змогу прискорити і здешевіти збирання й обробку інформації, контроль випуску продукції за кількістю і якістю, транспортування на склади та облік її. Різні типи ПЕОМ можна уніфікувати на основі технологічних та програмних модулів. У перспективі ПЕОМ сприятимуть створенню інтелектуальних систем обробки інформації із застосуванням мовного діалогового спілкування користувача з комп'ютерною системою. Алгоритмізація і постановка задач — необхідні елементи модельного дослідження, що ґрунтується на декомпозиції моделі на під моделі, пов'язані інформаційно між собою. Модельні дослідження проводяться за послідовністю таких процедур:
Наведена послідовність є показ того, що моделі дослідження створюються насамперед за допомогою алгоритмізації задач, які розв'язують на ПЕОМ. Алгоритмізація — це моделювання задачі для розв'язання на ПЕОМ, виконання науково-дослідних процедур у точному загальноприйнятому режимі, що передбачає процес перетворення вихідних даних у пошуковий результат. Алгоритм — це упорядкована сукупність елементів арифметичних і логічних операцій, записаних будь-якою вихідною мовою (ланцюг математичних формул, структурна схема, запис універсальною алгоритмічною мовою), виконання яких дає змогу розв'язати відповідну задачу. Постановка задачі — це формулювання вихідних посилань, потрібних для розв'язання задачі й описання її математичного змісту. В постановці задачі відображаються її організаційно-економічна сутність, зміст постановки, періодичність розв'язання, зв'язок задачі з іншими задачами, організація збирання початкових даних і передавання їх на обробку, тимчасові обмеження на видачу рішення задачі. Введення інформації в систему обробки на ПЕОМ для наукового дослідження, як правило, клавішне, яке поєднує функції введення, обробки та управління апаратними і програмними засобами. Система ця дуже проста, бо клавіатура дисплея подібна до клавіатури друкарської машини і не потребує спеціальної підготовки замовника для виконання цих робіт. Більш прогресивним введенням інформації у ПЕОМ є мовне. Пристрої мовного введення інформації поділяють за такими критеріями: можливістю розпізнавати природну мову або окремі слова, що розділяються штучно паузами (командами); ступенем залежності від конкретного диктора; обсягом словника. Скануючи введення інформації передбачає використання для системи обробки текстових і графічних документів, паперових носіїв. Після скануючого оптичного введення документів вони описуються цифровим кодом, який має форму, аналогічну сформованій на клавіатурі. Пристрої скануючого введення інформації виконуються у вигляді блоків, які належать до периферійного обладнання, що входить до комплекту ПЕОМ. На цих пристроях є можливість контролювати також виконання плану дослідження, виконувати облікові операції, вести ідентифікаційні картки об'єктів дослідження тощо. Сенсорне введення інформації ґрунтується на використанні сенсорного екрана, за допомогою якого здійснюється безпосереднє введення інформації в ПЕОМ. Застосовується воно для ефективного діалогу з некваліфікованим користувачем, особливо в системах з інтелектуальним графічним інтерфейсом. У системах, які об'єднують засоби мовного введення інформації та графічний інтерфейс, сенсорний екран може бути основним засобом діалогу між дослідником і ПЕОМ. На екрані монітора висвічується прямокутна координатна сітка, кожній точці якої відповідає певна функція. При ідентифікації точок ПЕОМ дає можливість діалогового спілкування непідготовленому досліднику. При цьому можна використовувати світловий олівець — пристрій, за допомогою якого інформація вводиться в ПЕОМ і відображається на екрані дисплея або кольорового монітора, причому можна змінювати кольори при введенні інформації залежно від її семантики. Для введення у систему обробки неформалізованої інформації на симпозіумах, наукових конференціях використовуються спеціальні комплекси, призначені для автоматизації стенографування, дешифрування, обробки текстів і прискореного введення їх на природній мові. Апаратура комплексів дає змогу вводити текст не посимвольно, а по складах, словах і навіть окремими фразами. Виконання цих робіт потребує спеціальної підготовки операторів. Програмне забезпечення розв'язання задач дослідження на ПЕОМ має забезпечити: доступ до персональної та загальної бази даних; можливість ведення телекомунікаційного діалогу всередині та за межами наукової установи; можливість моделювання процесів дослідження. Обмін інформацією між ПЕОМ, пристроями та каналами передачі, запам'ятовуючими пристроями та дослідником є найважливішим при виведенні перетвореної інформації. Це пов'язано з використанням програмного інтерфейсу. Інтерфейс — це сукупність апаратних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією між ПЕОМ, обчислювальною системою і дослідником. Розрізняють кілька рівнів інтерфейсу — внутрішньо машинний, периферійних пристроїв, між машинний, між системний, людино-машинний та ін. Виведення інформації при роботі з ПЕОМ може здійснюватися двома способами: пристрої видають користувачу результати роботи у формі — відображення інформації на екрані символьного чи графічного дисплея або друкованого тексту, рисунка чи графіка. Алфавітно-цифрові дисплеї дають змогу відтворити буквено-цифровий текст виконаного дослідження за конкретною програмою, заданою дослідником. Для виведення інформації із ПЕОМ, обробленої за програмою наукового дослідження, застосовуються принтери. Випускаються вони різних модифікацій: дешеві принтери з малою продуктивністю; високоякісні з великою продуктивністю. Обидві групи принтерів поділяють на принтери послідовної дії (по символьний друк), порядкові (одночасно друкують рядками) та посторінкові (формують друк сторінками). Останній вод друку виконується на без ударних принтерах. Найбільше ефективності у виведенні результатів обробки інформації на ПЕОМ для досліджень можна досягнути при застосуванні лазерних принтерів (друкує до 45 с/хв). Електрографічні лазерні принтери працюють за системою ксерографії. Фоточутливий барабан заряджається лазерним променем, потім на барабан наноситься електрографічний тонер, зображення переноситься на папір і закріплюється. Зображення можна наносити на будь-який папір, картон, кальку, що має певні зручності для досліджень економічного характеру. Після створення перетвореної на ПЕОМ інформації виконуються дослідження із застосуванням теоретичних і емпіричних методів, яке включає такі етапи:
Безпосереднє дослідження в сучасних умовах і на перспективу має виконуватися з широким застосуванням ПЕОМ для вирішення інтелектуальних завдань досліджень. Використання ПЕОМ на дослідній стадії проводиться способом діалогового спілкування. Можливість діалогового спілкування дослідника з ПЕОМ потребує: комфортної обстановки, в якій можна отримати інформаційну допомогу; вибір мови спілкування; визначення зручного способу (сценарію) спілкування або кількох таких способів. Для того щоб мова спілкування була зрозумілою досліднику і ПЕОМ, вони повинні мати спільний тезаурус (терміни, поняття та їх застосування). Такий тезаурус має бути обов'язковим для спілкування, але при його формуванні слід ураховувати дві обставини: бажання мати розвинений і широкий тезаурус; труднощі, пов'язані з його використанням. Чим ширший і різноманітний тезаурус, тим вищий рівень інтелекту спілкування, але разом з тим підвищуються вимоги до складності програмного забезпечення та параметрів ПЕОМ (розрядності, швидкості, місткостей оперативного запам'ятовуючого пристрою та зовнішньої пам'яті). Простий тезаурус дає змогу реалізувати просту мову, а саме — команду. Підвищити інтелектуальний рівень спілкування дослідника з машиною можна, користуючись обмеженим тезаурусом. Цього можна досягти, застосовуючи діалоговий режим спілкування. При цьому на основі обмеженого базового тезауруса формуються нові похідні поняття та відношення, розширюючи і доповнюючи базовий тезаурус. Це розширення не передбачене наперед, а виникає у процесі діалогу з конкретного дослідження. Таким чином, засоби діалогу дають змогу оперувати віртуальним тезаурусом, який допускає реалізацію розвинених мов спілкування дослідника з машиною. З часом універсальним засобом діалогового спілкування з ПЕОМ стануть апаратно-програмні засоби штучного інтелекту, які у процесі навчання дадуть змогу досліднику вести діалог на його розмовній професійній мові. У сучасних наукових дослідженнях застосовуються два основних типи інтерфейсу з користувачем меню і мови команд. Інтерфейс типу меню вивільняє дослідника від потреби вивчати мову: на кожному кроці діалогу команди подаються у вигляді пунктів меню, з якого вибирається потрібний (за допомогою курсора або вказуючи номер пункту). Недоліком цього інтерфейсу є велика кількість кроків і пунктів на кожному етапі діалогу, що потребує великої місткості оперативного запам'ятовуючого пристрою та високої продуктивності ПЕОМ. Крім того, сценарій запитань і відповідей меню має жорстку форму і повинен наперед передбачати всі несподівані ситуації діалогу. У разі використання інтерфейсу з мови команд потрібно пам'ятати команди та синтаксис їх (кількість і порядок аргументів). Мова гнучка та зручна при достатній кількості команд і підготовці дослідника, яка виражається у оволодінні ним команд. На стадії узагальнення, апробації і реалізації результатів дослідження проводиться літературний виклад висновків і пропозицій наслідків виконаної роботи, апробація їх у колективі наукової організації, рецензування та експертиза, дослідне впровадження, коригування і доопрацювання та реалізація кінцевих результатів. Узагальнення результатів дослідження — літературний виклад результатів дослідження у вигляді звіту про виконану науково-дослідну роботу (НДР), дисертації, студентської науково-дослідної роботи та інших форм подання завершеної наукової продукції. При цьому визначають призначення продукту інтелектуальної праці та напрями її використання. Якість виконаної роботи визначають апробацією. Апробація включає в себе колективне обговорення виконаного дослідження на науково-технічних радах, його рецензування і експертизу, оприлюднення кінцевих результатів у спеціальних журналах, реферативних збірниках, а також у виступах дослідників з доповідями і повідомленнями на науково-практичних конференціях, симпозіумах, семінарах. Крім того, результати дослідження апробовуються зовнішнім рецензуванням, коли рецензентом виступає стороння установа, підрозділ або вчений, який не входить до штату підрозділу-дослідника, або внутрішнього, виконаного співробітниками підрозділу-дослідника, які не зайняті виконанням робіт за цією темою. Реалізація результатів дослідження здійснюється дослідним впровадженням їх у практику за участю замовника теми. При цьому виявляються недоробки, які потім усуваються дослідником, коригується звіт про НДР, дисертація, оприлюднюються кінцеві результати дослідження. Реалізація результатів дослідження завершується складанням акта впровадження за участю представників дослідника і замовника, а також здійсненням авторського нагляду за виробничим впровадженням результатів науково-технічних досліджень, захист дисертації. 4.3. Конкретно-наукові (емпіричні) методичні прийоми та їхні процедури у досліджені економіки Економічна наука сформувала свої конкретно-наукові (емпіричні) методичні прийоми на основі загальнонаукових методів дослідження та практики економічної діяльності. Сформувалися ці прийоми також під впливом взаємного проникнення в однорідні галузі економічних наук. Так, методичні прийоми групи наук "Економічна теорія" використовуються у групі наук "Економічне зростання та економічні коливання", у процесі практичної діяльності методичні прийоми групи наук "Кількісні методи в економіці" (статистика, економіко-математичні методи та моделі, інформаційні системи в економіці) застосовуються у групі наук "Економіка підприємств і менеджмент", зокрема у науці "Бухгалтерський облік, аналіз і аудит" та ін. Таким чином, під впливом інтеграції кожна з економічних наук визначила методичні прийоми дослідження, які їй притаманні. Узагальнюючи конкретно-наукові методичні прийоми, які застосовуються у різних економічних науках, їх можна об'єднати у такі групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документалістики. |