Планування та забудова територій. Курсовий проект планування району. Пояснювальна записка до виконання курсової роботи Функціональнопланувальне рішення житлового району з населенням 75 тисяч мешканців
 Скачать 6.9 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ Кафедра містобудування Пояснювальна записка до виконання курсової роботи «Функціонально-планувальне рішення житлового району з населенням 75 тисяч мешканців» з дисципліни ОК-8 Планування та забудова територій Виконал: ст. гр. АБІ-502 Лисак А. Перевірив: Доц. Єксарьов В. А. Одеса 2022 Селітебна територія становить частину планувальної структури міста. Вона включає житлові райони, громадсько-торговельні центри, дорожньо-транспортну мережу та об'єкти озеленення. У селитебній території можливе розміщення окремих комунальних та промислових об'єктів, що не потребують влаштування санітарно-захисних зон. Організація території має бути спрямована на створення максимально сприятливих умов для задоволення соціально-культурних та побутових потреб населення та мінімізацію витрат часу на просторову доступність об'єктів обслуговування, місць відпочинку, культурно-побутових установ.  Селітебна територія займає приблизно половину території сучасного міста. При цьому житлова забудова брутто (у червоних лініях) становить приблизно 50% селитебної території, 15-20% її займають вулиці та площі, 15-20% – ділянки міських громадських будівель та споруд, решта 10-15% – загальноміські озеленені території. У житловій забудові виділяються території житлових будинків та споруд без громадських установ, зелених насаджень, проїздів усередині мікрорайонів, що займають приблизно 50% її території. Таким чином, власне під забудову житловими будинками припадає 12-13% міської території, що слід при плануванні розмірів площ, необхідних для сучасного міста. Для укрупнених розрахунків розміри селитебних територій можна брати на 10 га на 1000 жителів. Загальний розмір територій, необхідних для розвитку селищної зони, залежить від поверховості та щільності забудови та географічної зони розташування міста. Залежно від територіально-географічних особливостей міських поселень і які у них виробництв визначаються розміри промислових і санітарно-захисних зон.  Головні вимоги до взаємного розташування промислових та селищних районів: територіальні, санітарно-екологічні, функціонально-естетичні. Територіальні вимоги припускають, що промислові та житлові зони не повинні чергуватись, щоб уникнути погіршення санітарно-гігієнічних умов середовища чи ускладнення інженерно-транспортних комунікацій. Промислові зони не слід розміщувати так, щоб вони закривали вихід із селищних районів до річки або берега моря. Житлові зони неприпустимо розташовувати над зонами залягання з корисними копалинами. Санітарно-екологічні вимоги припускають, що промислові зони повинні розвиватися при строгому дотриманні вимог охорони повітряного басейну, поверхневих та ґрунтових вод, світлового та шумового навантаження. Функціонально-естетичні вимоги борються за оптимізацію часу громадян на пересування, за зміну образу міста завдяки архітектурі сучасних промислових підприємств та науково-технічних центрів.  Головна ідея організації житлових мікрорайонів полягає в тому, щоб розмістити житлові будинки серед зелених насаджень, в безпосередній близькості від місць повсякденного користування (особливо шкіл та дошкільних дитячих закладів), від саду мікрорайону та спортивних майданчиків, таким чином щоб масовий міський транспорт ніби обтікав їх, забезпечуючи відносну тишу та безпеку. Проїзди в мікрорайонах трасуються так, щоб забезпечити можливість під'їзду до будь-якого будинку, але виключити можливість транзитного перетину мікрорайону наскрізь через заборонні знаки та незручне розташування мережі проїздів. На прилеглих до території мікрорайону вулицях розташовані пункти зупинки міського транспорту. Групи мікрорайонів об'єднуються у житлові райони із установами періодичного (не повсякденного) обслуговування. У міському центрі зосереджуються загальноміські заклади епізодичного користування. Культурно-побутове обслуговування поділяється на повсякденне, періодичне та епізодичне. У мікрорайоні також проектуються магазини повсякденного користування (булочні, продуктові та ін.), спортивні майданчики, аптеки, клубні приміщення (вбудовані), приймальні пункти пральні та майстерень з дрібного ремонту одягу та взуття, перукарня. Періодичне обслуговування планується на рівні житлового району та включає торговий центр, магазини, підприємства побутового обслуговування, ресторан, кафе, клуб, кінотеатр, поліклініку, спортивний центр з басейном та спортивними залами, бібліотеки та відділення зв'язку. Епізодичне обслуговування здійснюється на рівні міста та включає проектування будівель громадських організацій, торгових центрів, спеціалізованих магазинів та ательє. Об'єктами епізодичного обслуговування також є: ресторани, готелі, театри, концертні зали, виші, виставкові зали та павільйони, музеї, універсальні видовищно-спортивні зали, лікарні, спеціалізовані поліклініки, поштамти, телеграфи та телефонні станції. У приміській зоні розташовуються: водні станції, пляжі, ресторани, мотелі, рибальські та мисливські будиночки, туристичні бази, будинки відпочинку та пансіонати.  При плануванні розвитку міських поселень необхідно мати відомості про обсяг будівництва та площу території, які прямо залежать від динаміки міського населення. Отже, для планування міських поселень необхідно визначити чисельність населення на перспективу. Умовно міське населення можна поділити на три групи: I - містоутворююча група; II – обслуговуюча група; I  II - непрацююче населення (діти, домогосподарки, старі, інваліди та ін.).Питома вага першої групи у складі міського населення становить 33-38% насамперед будівництва та 25-35% на перспективу. Питома вага другої групи залежить від величини міста і становить великих міст 23-26%, для середніх і малих міст і селищ - 19-22%. Слід мати на увазі, що питома вага обслуговуючої групи населення збільшується в міру зростання міста, а питома вага містоутворюючої групи населення знижується. Це з тим, що у містах найбільш розвинена система установ культурно- побутового обслуговування населення. Питома вага непрацюючого (несамодеятельного) населення залежить від величини міст і коливається не більше 46-48%. На розмір цієї групи впливає віковий склад міського населення. При плануванні розселення та міст необхідний всебічний та глибокий аналіз населення та трудових ресурсів, ретельне дослідження можливих варіантів зростання та зміни структури населення. Слід враховувати мозаїчність та асиметрію демографічної ситуації, а також постійні зміни у структурі населення та зайнятості. У міру зростання тривалості життя та вдосконалення пенсійного забезпечення, збільшується частка населення старшого віку, частина якого продовжує працювати. Але зниження відтворення населення призводить до скорочення його частки у працездатному віці, зменшуючи чисельність зайнятих у виробництві. Крім того, постіндустріальний розвиток міських систем супроводжується збільшенням зайнятості у фінансово-економічній сфері, у сфері послуг, управлінні, науці та науковому обслуговуванні. Важливо враховувати очікувані протягом найближчих десятиліть зміни характеру праці людини, що зумовлюють раціональне використання кваліфікації та трудових навичок населення. У процесі територіального планування необхідно ефективно використовувати розподіл кваліфікованих кадрів і науково-технічного потенціалу, що історично склався. Всі ці зміни мають бути чітко оцінені та своєчасно передбачені у процесі прогнозування та проектування. І  ншим фактором, що вимагає обліку при плануванні міст та систем розселення, є міграційні процеси. Під міграцією прийнято розуміти територіальну рухливість (механічний рух) населення, пов'язану з його переміщенням територією країни або між державами, обумовлену впливом різноманітних факторів (соціально-економічних, військово-політичних, релігійних, природних, екологічних) або особливостями історичного та господарського розвитку окремих регіонів та країн. Таким чином, наслідком міграцій є зміна географії розселення. Міграції мають великий вплив на демографічні процеси. Вони призводять до змін статево та соціальної структури населення в районах, звідки мігранти їдуть і куди приїжджають. У районах із відпливом, що перевищує темпи відтворення населення, чисельність його скорочується, знижується народжуваність, оскільки у міграціях бере участь переважно молоде населення. Відповідно, у цих регіонах збільшується частка населення старших вікових груп. У районах ж припливу мігрантів підвищується частка молодого віку і, як правило, зростають темпи відтворення населення. Найбільш ефективний спосіб визначення чисельності міського населення – її прогностична оцінка на основі методу трудового балансу. Прогноз чисельності населення методом трудового балансу дає можливість визначити, орієнтовно, необхідний рівень забезпечення трудовими ресурсами розвиток економіки міста. У його основі лежить встановлення співвідношення між групами населення, зайнятого в градоутворюючих та неградотворчих сферах виробничо-господарської діяльності. Вихідні дані  Додаток 1. Площа району – 380 га Чисельність жителів району – 380 га х 200 чол. = 76000 чол. Лікарня. 7,6 ліжка х 76 тич. чол. = 577,6 чол. Sділ. = 577,6 = 100 м2 = 5,78 га 2. Фельдшерсько-акушерський пункт – 0,2 га 3. Станція швидкої допомоги 8 а/м на район. 0,05 * 8=0,40 га 4. Спортивний зал загального використання 80 м2*76=6080 м2 / 2 пов. = 3040 м2 Sділ.= 0,3 га 5. Басейни криті та відкриті загального використання 48 м2* 76=3648 м2 / 2 пов.= 1824 м2 Sділ.= 0,2 га 6. Клуби 15 м2 * 76 = 1140 м2 / 2 пов.=570 м2 Sділ.= 0,06 га 7. Танцювальний зал 6 місць * 76 = 456 м2 Sділ.= 0,05 га 8. Кінотеатр 17 місць * 76 = 1292 місць 3 зали на різних поверхах по 430 місць Sділ.= 0,04 га 9. Культова споруда Sділ.= 1 га 10. Торгівельний центр 100м2*76=7600м2 Sділ.= 0,76 га 11. Ринок 30м2*76=2280м2 Sділ.= 2,5 га + S торг. Центр = 2,3 + 7,6 = 9,9 га 12. Ресторан, кафе 7 місць*76=532*7м2=3724 м2 (загальна площа ресторанів) Sділ.= 0,4 га 13. Баня 5 місць*76=380 місць Sділ.= 0,4 га 14. Адміністративна будівля Sділ.= 0,5 га 15. Районний суд Sділ.= 0,4 га 16. Юридичні консультації Sділ.= 0,01 га 17. Нотаріус Sділ.= 0,01 га 18. Пожежне депо Sділ.= 1,75 га (11 авто) 19. Готель 4,8місць*76=365 місць*30м2/люд=10950м2 Sділ.= 1,1 га 20. Похоронне бюро Sділ.= 0,2 га Площа озеленення на людину 6м2 Техніко-економічні показники прийнятого планувального рішення житлового району 1. Площа району - 380 га 2. Чисельність жителів - 76000 ч. 3. Площа озеленення - 79га 4. Площа покриття - 67 га Список використаних джерел Планування і забудова територій. - К. Мінрегіонбуд України, (Державні будівельні норми України). ДБН Б.2.2-12:2019. Чинний від 2019-10-01. - К., 2018. 177 с. Кушніренко М.М. Методи перед проектного аналізу в містобудуванні. Навчальний посібник.К.,1996.164с. Методичні вказівки до виконання курсової роботи «Функціонально-планувальне рішення житлового району з населенням 75 тисяч мешканців» з дисципліни ОК-8 Містобудування. Довідник проектувальника. /Панченко Т.Ф. К. Укрархбудінформ, 2001. 192 с. Аникин В.И. Архитектурное проектирование жилых районов: учеб. пособие для вузов/ В.И. Аникин. – Минск: Высш. шк., 1987. Містобудівне проектування. Частина ІІ: Проектування структурних елементів міста. Навчальний посібник /Г.П. Петришин, Б.С. Посацький та ін. Львів, 2017. 288 с. Белоусов В.Н., Кулага Л.Н., Лавров В.А. Основы формирования архитектурно-художественного облика городов/ В.Н. Белоусов, Л.Н. Кулага, В.А. Лавров; под ред. В.Н. Белоусова и Л.Н. Кулаги. – Москва: Стройиздат, 198 https://archi.ru/ - електронний ресурс |