Пп Текст завдання
 Скачать 394 Kb.
|
|
| Руссо | Декарт | Вольтер | Бекон | Кант | В | |
| 75 | Хто з філософів вважав медицину одним із найблагородніших мистецтв, оскільки «лікар, підтримуючи і оберігаючи життя, є свого роду другим його джерелом» та розділив медицину на три частини, якими позначив її три напрямки призначення: збереження здоров'я, лікування хвороб, подовження тривалості життя. | Берклі | Декарт | Локк | Бекон | Кант | D |
| 76 | Назвіть релігійно-філософське вчення, що набуло поширення в епоху Просвітництва, і згідно з яким Бог, створивши світ, надалі не втручається у закономірний перебіг його подій: | теоцентризм | деїзм | пантеїзм | патристика | гілозоїзм | В |
| 77 | Яке з даних тверджень найменше відповідає філософії Р.Декарта? | існує дві субстанції духовна і матеріальна | атрибутами субстанцій є мислення і протяжність | дедуктивний метод сформульований у чотирьох правилах | пізнання здійснюється через чуттєвий досвід | людина від народження має певні вроджені ідеї, які й становлять фундамент пізнання | D |
| 78 | Хто з філософів Нового часу у своїй методології виступає як проти схоластичного, абстрактно-спекулятивного пізнання, так і проти вузького емпіризму і свою позицію пояснює за допомогою алегоричного зображення трьох можливих шляхів пізнання (шлях павука, мурахи та бджоли)? | Р.Декарт | Ф.Бекон | Дж.Берклі | Дж.Локк | Т.Гоббс | В |
| 79 | Родоначальником Німецької класичної філософії є: | Йоган Готліб Фіхте; | Георг Фрідріх Гегель | Людвіг Фейєрбах; | Іммануїл Кант. | Г.Шеллінг | D |
| 80 | Яке твердження найбільш точно передає суть „категоричного імперативу” Канта? | чини так як ти хотів би, щоб інші не чинили; | не чини взагалі, тому що не діяння є суть життя | чини завжди так, щоб ти міг бажати, щоб це правило стало твоїм і лише твоїм імперативом; | чини завжди так, щоб ти міг бажати, щоб правило яким ти керуєшся у своїх діях стало всезагальним законом; | чини так як чинив завжди і будеш чинити надалі не залежно, чи це морально; | D |
| 81 | Хто з філософів, представників німецької класичної філософії, головною темою своєї творчості обрав критику релігії (насамперед християнства): | Гегель; | Фейєрбах; | Фіхте; | Шеллінг. | Кант | B |
| 82 | Хто назвав свою філософію „науковченням” | Кант | Фіхте; | Гегель; | Шеллінг. | Фейєрбах; | B |
| 83 | Хто з представників німецької класичної філософії відкидає кантівську „річ у собі” і починає своє вчення з безпосередньо даного факту – з інтуїції діяльного суб’єкта, або „Я”, яке поєднує в собі все, що може бути мислимим? | Гегель; | Фейєрбах; | Фіхте; | Шеллінг. | Кант | С |
| 84 | З чим пов’язано твердження „криза в фізиці”? | з появою вчення про ДНК; | з відкриттям електрону та виявленням радіоактивності; | з вченням Гегеля про «абсолютний дух»; | з природознавчими гіпотезами І.Канта; | з розробкою Дарвіном матеріалістичної теорії еволюції органічного світу; | В |
| 85 | Представнику якого напрямку некласичної філософії належать, на Вашу думку, ці слова: „Мені боязко серед людей; мене мучила спрага серед людей і ніщо не вгамовувало мене. Тоді я пішов у самотність і створив надлюдину”? | антропології; | сцієнтизму; | філософії життя; | персоналізму. | екзистенціалізму | С |
| 86 | До якого напряму сучасної філософії належав О.Конт | постмодернізм | неофройдизм | позитивізм | персоналізм | структуралізм | С |
| 87 | Ірраціоналізм характерний для філософії: | Гегеля; | Канта; | Бергсона | Маркса | Декарта | С |
| 88 | Який напрямок сучасної філософії визнає особистість вищою духовною цінністю, а весь світ – проявом творчої активності верховної особистості – Бога? | герменевтика; | персоналізм; | релігійний екзистенціалізм; | неотомізм | соціобіологія | В |
| 89 | Хто з мислителів стверджував, що вся західна культура створена тими людьми, які не знайшли адекватного сексуального партнера і змушені були переключити свою енергію на створення хворої та згубної для людини духовної культури Заходу? | Ф.Ніцше; | З.Фрейд; | А.Шопенгауер; | А.Камю. | М.Бердяєв | В |
| 90 | Кому належить вислів: „Бог помер!”? | Ніцше; | Шопенгауер; | Фейєрбаху | Камю | Сартру | А |
| 91 | Герменевтика - це: | метод пізнання оточуючої дійсності; | вчення про пізнання. | гуманітарна дисципліна; | Принцип мислення | мистецтво тлумачення текстів, вчення про принципи їх інтерпретації; | Е |
| 92 | Про який з даних світів не згадує Г.Сковорода: | Мікрокосм | макрокосм | символічний світ | світ ангелів | світ Біблії | D |
| 93 | З яким філософом часто порівнювали Г.Сковороду: | Кантом | Т.Аквінським | Сократом | Аристотелем | І.Франком | С |
| 94 | Які натури виділяє Г.Сковорода: | матеріальна і субстанційна | духовна і невидима | протяжна і матеріальна | видима і матеріальна | видима і невидима | Е |
| 95 | Вперше зробив спробу показати „модель українського національного характеру”, з’ясувати основні відмінності росіян і українців: | П.Юркевич; | О.Потебня; | І.Франко; | П.Куліш | М.Костомаров | Е |
| 96 | Хто з вітчизняних мислителів розробляв концепцію ”двох натур” – видимої і невидимої: | О.Потебня | П.Юркевич | І.Вишенський | Г.Сковорода | І.Франко | D |
| 97 | З іменем якого українського мислителя пов'язано поняття «хуторянської філософії» як філософії єдиної з природою, рідною землею людини-хуторянина, яка, мов дуб зелений, «твердо на своїй рідній землі стоїть»: | І.Франко | П.Куліш | Т.Шевченко | Д.Чижевський | В.Винниченко | В |
| 98 | Хто з вітчизняних філософів доводить, що мова невід’ємна від мислення як діяльності людини, що вона є протилежністю об’єктивності і суб’єктивності, протилежністю мовлення і розуміння: | І.Франко | П.Куліш | О.Потебня | Д.Чижевський | М.Грушевський | С |
| 99 | Хто з українських мислителів засуджував суб'єктивно-ідеалістичні, волюнтаристичні погляди на історію суспільства як наслідок діяльності видатних осіб, а творцями історії називав трударів: | Г.Сковорода | П.Юркевич | М.Костомаров | І.Франко | В.Винниченко | D |
| 100 | Хто є автором «Книги буття українського народу», фактичного маніфесту-програми Кирило-Мефодіївського братства: | П.Куліш | Т.Шевченко | М.Костомаров | І.Франко | Леся Українка | С |
| 101 | Специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений результатами духовної і матеріальної праці, системою соціальних норм і установ, духовними цінностями, сукупністю відношень людини до природи, до самих себе і між собою | мистецтво | суспільство | культура | цивілізація | держава | С |
| 102 | Філософське вчення про прекрасне як специфічний вияв ціннісного ставлення людини до світу і художньої діяльності людей | етика | естетика | еклектика | Філософія культури | натурфілософія | В |
| 103 | Перехід думки у процесі пізнання від загального до одиничного, метод логічного виведення особливого та одиничного із загального | індукція | дедукція | експеримент | аналіз | синтез | В |
| 104 | Холізм - це | філософське учення, що розглядає світ як результат творчої еволюції, яка спрямовується нематеріальним „фактором цілісності» | Філософське вчення про прекрасне як специфічний вияв ціннісного ставлення людини до світу і художньої діяльності людей | Специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений результатами духовної і матеріальної праці, системою соціальних норм і установ, духовними цінностями, сукупністю відношень людини до природи, до самих себе і між собою | Відтворення цілісного образу предмета чи явища дійсності при відсутній безпосередній дії їх на органи чуття людини: | Теоретичний метод пізнання | А |
| 105 | Проекти і вчення про докорінне перетворення суспільства на соціалістичних началах, що не пов’язані із науковим знанням законів суспільного розвитку | Діалектичний соціалізм | Практичний соціалізм | Утопічний соціалізм | Метафізичний соціалізм | Критичний соціалізм | С |
| 106 | Вчення про Бога, про його сутність, яке ґрунтується на сакральних, взятих в якості Одкровення текстах, та виражене в дискутивній формі | теоцентризм | теологія | пантеїзм | деїзм | теодіцея | В |
| 107 | Протилежні світоглядні орієнтації, в основі яких лежить абсолютизація соціальної ролі науки, визнання чи відповідно заперечення значення науки як суспільного еталону і як достатньої умови для орієнтації людини у світі | Метафізика-діалетика | Індукція-дедукція | Сцієнтизм-антисцієнтизм | Позитивізм-антипозитивізм | Парадигма-дискурс | С |
| 108 | Загальна назва релігійно-філософських вчень західноєвропейського Середньовіччя, прибічники якого бачили шлях осягнення Бога в логіці і роздумах, а не надрозумному спогляданні; філософія, яка викладалася в університетах, монастирях, що були своєрідними духовно-освітніми центрами | апологетика | патристика | схоластика | натурфілософія | метафізика | С |
| 109 | Напрямок досліджень, що синтезує природничонаукове (популяційна генетика, етологія, екологія, еволюційна теорія) та соціогуманітарне (соціологія, соціальна психологія, антропологія, етнографія) знання для вивчення біологічних основ соціальної поведінки живих істот, враховуючи людину |