Пп Текст завдання
 Скачать 394 Kb.
|
| Філософська антропологія | структуралізм | позитивізм | тейярдизм | соціобіологія | Е | ||
| 110 | Здатність людини критично оцінювати свої вчинки, думки, бажання, усвідомлюючи свою невідповідність вимогам обов'язку та ідеалу | самосвідомість | інтелект | воля | віра | совість | Е |
| 111 | Процес і результат духовного освоєння дійсності, коли зовнішні об’єкти залучаються до осмислення людської діяльності, виступають її предметним змістом | розуміння | розум | інтелект | рефлексія | культура | А |
| 112 | Методологічний принцип наукового, культурологічного, філософського мислення, світоглядно-філософська позиція, що виявляється в абсолютизації відносності смислу і значення феноменів духовної культури та соціального життя (знань, норм, цінностей), в абсолютизації їх залежності від суб’єкту, різних умов та ситуацій | концептуалізм | релятивізм | холізм | синергетика | фундаменталізм | В |
| 113 | Філософський напрямок, що визнавав розум основою пізнання і поведінки людей | ірраціоналізм | раціоналізм | реалізм | емпіризм | сенсуалізм | В |
| 114 | Позначення специфіки світоглядних установок новітньої, “постсучасної» культури в цілому, пов'язаної перш за все з поліваріантним сприйняттям світу, а також з акцентованою проблемою самоідентифікації культури | модерн | позитивізм | парадигма | постмодерн | постпозитивізм | D |
| 115 | Поняття, яке використовувалось в античних і середньовічних філософських дискурсах для характеристики відношення між фізичними та надфізичними світами. У сучасному дискурсі означає прийняту певним науковим співтовариством модель постановки та вирішення проблем, яка забезпечує існування наукової традиції. | концепція | теорія | парадигма | метафізика | діалетика | С |
| 116 | Такий стан світу людини, коли науковий розум та практична діяльність стають планетарною силою, сумірною з силами природи | синергетика | віталізм | ноосфера | парадигма | рефлексія | С |
| 117 | Впливова течія у філософії католицизму, напрямок некласичної філософії, представники якого спираються на вчення середньовічного філософа Фоми Аквінського, котрий розробив концепцію природної теології, згідно з якою буття Бога може бути обґрунтованим, виходячи з природи, і закликав використовувати «світ розуму» для обґрунтування віри | тейярдизм | лютеранство | персоналізм | неотомізм | герменевтика | D |
| 118 | Спосіб, за допомогою якого встановлюється істинність знання і відрізняється істина від помилкових суджень | Експеримент | Критерій істини | дедукція | умовивід | судження | В |
| 119 | Антинаукове вчення про виникнення органічного й неорганічного світу внаслідок акту „божественного творіння», заперечує зміну видів в їх історичному розвиткові | теодицея | антроподицея | есхатологія | синкретизм | креаціонізм | Е |
| 120 | Система моральних поглядів, де моральна мотивація і сенс життя людини, а також загальна перспектива еволюції живого розглядається у зв'язку з ідеєю перетворення космосу в результаті оволодіння людиною космічним простором, у деяких концепціях – збагачення людського духовного життя силою космічного розуму | утопізм | соціалізм | космізм | деїзм | космоцентризм | С |
| 121 | Проміжна позиція у вирішенні питань про форми існування загального між реалізмом і номіналізмом | сенсуалізм | інтуїтивізм | концептуалізм | схоластика | апологетика | С |
| 122 | Універсальний концепт, що позначає життєву сутність переважно людини, що відрізняється від тіла (дихотомія) та духу (трихотомія); внутрішній психічний світ людини чи божества | думка | доля | душа | рефлексія | субстанція | С |
| 123 | Уявлення, відповідно до якого для будь-якого явища існують причини, за наявності яких це явище з необхідністю має місце. Тлумачиться як вчення про існування об'єктивного закономірного зв'язку і взаємообумовленості явищ | емпіризм | гносеологія | діалектика | детермінізм | синергетика | D |
| 124 | Принцип побудови етичної теорії, де стверджується, що основне прагнення людини складає її прагнення до щастя | конкордизм | евдемонізм | віталізм | панлогізм | гуманізм | В |
| 125 | Відтворення цілісного образу предмета чи явища дійсності при відсутній безпосередній дії їх на органи чуття людини: | Відчуття | Сприйняття | уявлення | мислення | память | С |
| 126 | Яка концепція істини зводить її до самоузгодженості, несуперечливості знань і визначається як властивість самоузгодженності знань: | Когерентна | Прагматична | Позитивістська | конвенціоналістська | плюралістична | А |
| 127 | Форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обгрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміну від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять: | Факт | Ідея | Гіпотеза | Концепція | закон | D |
| 128 | Головний критерій суспільного прогресу з погляду марксизму: | Рівень розвитку техніки і технології | Тип виробничих відносин (форми власності) | Рівень споживання | Ступінь свободи особи | Щастя людини | В |
| 129 | Яке пізнання базується на відчуттях? | чуттєве пізнання | Теоретичне пізнання | Наукове пізнання | Ідеальне пізнання | Моральне пізнання | А |
| 130 | Стан руху, що не порушує якісну специфіку предмета має назву: | Абсолютний рух | Відносний рух | Спокій | Перервний рух | Об’єктивний рух | С |
| 131 | Що означає термін «метод»? | це «шлях до чого-небудь»; | це спосіб побудови системи знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності | це форма наукового знання | це засіб практики | Це один із основоположних принципів пізнання | В |
| 132 | Специфічна форма відношення людини до навколишнього світу та самої себе, що виявляється у цілеспрямованій зміні та перетворенні світу і людської свідомості має назву: | світогляд; | діяльність; | соціалізація ; | практика. | життя | D |
| 133 | Сучасна наука виділяє: | два головні рівні структурної організації матерії; | три головні рівні структурної організації матерії; | чотири головні рівні структурної організації матерії; | п'ять головних рівнів структурної організації матерії. | шість головних рівнів структурної організації матерії. | В |
| 134 | Назвіть одну з основних властивостей руху: | універсальність; | послідовність; | стабільність; | суб’єктивність. | сталість | А |
| 135 | Що характеризує простір як філософську категорію? | для простору як форми буття матерії притаманні такі властивості як протяжність, структурність, що існується в взаємодії; | простір не реальність світу речей, а спосіб, яким ми сприймаємо речі; | простір не відноситься до числа фундаментальних категорій, так як не володіє їх основними властивостями – проходить через всі шари реального світу. | Простір – це протяжність матерії у думці | це спосіб існування матерії, що вказує на тривалість і послідовність перебігу процесів та явищ | А |
| 136 | Що означає час як філософська категорія? | час існує не в самих речах, а тільки в мисленні; | час є спосіб руху, тому що ми зображуємо в русі те, що відбувається | раніше чи пізніше, чи послідовність; | час відображає координацію змінюючих один одного об’єктів в одному й тому ж місці просторів. | Час – це спосіб існування матерії, що вказує на тривалість і послідовність перебігу процесів та явищ | Е |
| 137 | Що лежить в основі існування матерії? | атом | апейрон | рух у просторі і часі | плазма | кварк | С |
| 138 | Що означає поняття „матерія”? | Матерія є постійна можливість відчуття; | Матерія – фундаментальна похідна категорія філософії для визначення об’єктивної реальності, яка дана нам в відчуттях; | Матерія є лише символ, що відображає відчуття різних почуттів; | Матерія є абсолютно незмінна субстанція. | Матерія – абстракція для позначення всього існуючого | В |
| 139 | Філософські вчення, у яких людина розглядається як частина космосу, природи, певного єдиного надчасового світопорядку, який головним чином визначає людське буття. – це: | натурфілософія | антопологізм | космоцентризм | антропоцентризм; | теоцентризм | С |
| 140 | Оберіть найбільш правильну відповідь: | особистість –розвинута людина | головною рисою особистості є те, що вона має світогляд і самосвідомість; | людина стає особистістю, коли вона оволодіває культурою і мораллю; | людина – це антропологічне поняття, а особистість – соціальне; | людина і особистість – тотожні поняття; | D |
| 141 | З якого етапу розвитку історії філософії розпочався розгляд проблеми буття? | з античної філософії; | з середньовічної філософії | з філософії епохи Відродження; | з філософії Нового часу; | з некласичної філософії ХХ ст.. | А |
| 142 | Пізнання можливе лише як знання про власні відчуття: | Кантівський агностицизм | Юмівський агностицизм | Гегелівський агностицизм | Декартівський агностицизм | Беконівський агностицизм | В |
| 143 | Відтворення цілісного образу предмета чи явища дійсності при безпосередній дії їх на органи чуття людини | відчуття | сприйняття | уява | пам’ять | мислення | В |
| 144 | Забезпечує безпосередній зв’язок людини з навколишнім середовищем та надає нам свідчення про зв’язки й закономірності зовнішнього світу: | раціональне пізнання | |