Проблемы перевода и редактирования. Реферат Проблеми перекладу і релагування наук. текстів. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
 Скачать 33.23 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя Кафедра української та іноземних мов Українська мова за професійним спрямуванням Проблеми перекладу і редагування наукових текстів Реферат студента групи РБ-31 ФПТ Левенеця Владислава Олеговича Тернопіль – 2017 ПЛАН 1. Суть і види перекладу. 2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою. 3. Особливості редагування наукового тексту. 4. Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення. 1. Суть і види перекладу Переклад – дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми. Оскільки переклад – це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу немає неперекладних матеріалів, є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладу пов’язані з недостатнім знанням мови оригіналу, мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників. Види перекладу 1. За формою переклад поділяють на усний і письмовий. Усний переклад може бути послідовним або синхронним. Послідовний переклад – це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад здійснювався у паузах після логічно завершених частин, щоб був зрозумілий контекст. Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення. 2. За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад. Буквальний переклад (дослівний) – у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, наприклад: Я считаю, что Вы правы. – Я рахую, що Ви праві (Треба – Я вважаю, що Ви маєте рацію). Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає нормам літературної мови, наприклад: Предоставленные бумаги к делу не относятся. – Подані папери не стосуються справи. 3. За змістом виділяють такі різновиди перекладу: суспільно-політичний, який передбачає відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв’ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів тощо; художній, тобто переклад творів художньої літератури; технічний – переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Етапи перекладу наукового тексту: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту (усунення повторів; однозначність термінів та назв; по можливості заміна іншомовного слова власно мовним). Реферативний переклад – письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв’язний текст; виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжуються висновками й оцінюванням. Реферативний переклад у 5 - 10 і більше разів коротший за оригінал. Етапи роботи над першим різновидом реферативного перекладу: ознайомлення з оригіналом; за потреби – вивчення спеціальної літератури; виділення в тексті основного і другорядного; перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності; переклад основної частини, зв’язний і логічний виклад змісту оригіналу. Етапи роботи над другим різновидом реферативного перекладу: докладне вивчення оригіналу; стислий виклад змісту оригіналу за власним планом; формулювання висновків, можливе висловлення оцінки. Анотаційний переклад – це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру, про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Автоматизований (комп’ютерний) переклад. Перекладання тексту з однієї мови іншою є важким завданням для комп’ютера, оскільки вимагає не заміни слів однієї мови словами іншої, а відтворення думок у повному обсязі, з усіма відтінками, тому проблема створення систем досконалого машинного перекладу є частиною проблеми створення штучного інтелекту. Перекладений текст слід перевіряти, звертати особливу увагу на переклад власних назв, термінів, багатозначних слів, паронімів, омонімів, граматичних форм тощо. 2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою Під час перекладу наукових текстів неправильно добирають українські еквіваленти загальновживаних лексем російської мови, перекладають дослівно усталені сполуки, а постійне тиражування одних і тих помилок у наукових текстах зумовлює до розхитування мовної норми. Для наукового стилю характерна наявність слів, які позначають процесуальні поняття. Тому слід розрізняти назви дій (процесів) і назви наслідків дії (процесу). В українській мові на позначення дій (процесів) бажано уживати віддієслівні іменники, утворені від дієслів недоконаного виду за допомогою -ення,-ання, іння, -иття, -іття, -уття: розколювати – розколювання, змінювати – змінювання. Складним виявляється переклад поширеної у науковому стилі конструкції з фразеологічним сполученням в качестве кого-то (чего-то). Наприклад, словосполучення в качестве сетевой операционной системы слід перекласти так: як мережева операційна система; но чтобы служить в качестве денег, предмет должен пройти одно испытание… / але щоб служити (бути) грошима, предмет повинен пройти одне випробування… Дієприкметники активно вживаються у текстах наукового стилю російської мови. Слід пам’ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові відтворюються прикметниками: разрушающий – руйнівний, металлорежущий – металорізний. Пасивні дієприкметники на -мы здебільшого замінюються дієприкметниками на -ний: управляемый – керований, познаваемый – пізнаваний. Значні труднощі виникають при перекладі російських конструкцій з прийменником по. Дехто вважає, що російському по в українській мові відповідає лише по. Ця думка хибна, тому що російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових та безприйменникових конструкцій. Ви в цьому переконаєтесь, ознайомлюючись з нижчевикладеним матеріалом. специалист по медицине – фахівець з медицини приказ по армии – наказ по армії инструктор по технике безопасности – інструктор з техніки безпеки агент по продаже – агент у справах продажу по делам – у справах по вопросам – з питань рос. по вказує на дію, що відбувається після укр. після (інколи по) по прибытии – після прибуття по истечении срока – після закінчення (по закінченні) терміну (строку) по получении – після одержання У наукових текстах часто вживаються мовні кліше, які структурують текст, вони мають перекладатися як одне ціле: в заключении – на закінчення (підсумовуючи); другими словами – інакше кажучи; прежде всего – насамперед; с другой стороны – з іншого боку; в настоящее время – зараз, нині, наразі; вместо того – натомість; наконец – нарешті, зрештою; учитывая то, что – з огляду на те, що. Наведений перелік не вичерпує всіх сталих словосполучень, які потребують уваги перекладача. 3. Особливості редагування наукового тексту Редагування – це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту. Основні вимоги щодо редагування текстів: чітке формулювання тези й аргументів; формулювання тези під час доказів залишається незмінним; теза і аргументи не повинні суперечити один одному; як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву; докази повинні бути повними й достатніми. Етапи редагування наукового тексту 1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання небажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу. 2. Перевірка фактичного матеріалу. На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту. 3. Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Правки в тексті роблять синім або чорним чорнилом. Слова, цифри в тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати, ще раз вичитати. 4. Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення Свідченням багатства української мови є різноманітність мовних засобів усіх рівнів, зокрема й синтаксису. Не завжди вживання розщепленого присудка є доречним. Допоміжні дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Наприклад: питання ставити, порушувати, висувати – можна; питання піднімати, загострювати – не можна; допускатися (припускатися) помилки, суперечності, недоречності – можна; допускатися (припускатися) браку, розкрадання – не можна. Серед розщеплених присудків трапляються беззмістовні, неграмотні сполуки, наприклад: проявити пошану, відбувається зростання, організувати використання, забезпечити покращення та ін. Правила узгодження присудка з підметом: Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 51, 241, присудок ставиться у формі однини. Якщо числівник у підметі закінчується на 2, 3, 4, присудок ставиться у множині, наприклад: Було переведено три працівники. За підмета типу 5 осіб, сто п'ятнадцять тон, сімнадцять агрегатів присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина може надавати висловленню безособового характеру, може позначати пасивність предметів, підкреслювати внутрішню не розчленованість. Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з’являється лише тоді, як підмет або присудок – однорідні члени, коли підмет і присудок відділені другорядними членами речення, підрядними реченнями, коли підмет стоїть перед присудком. Порівняємо: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію та забезпечені гуртожитком. Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію та забезпечена гуртожитком. За підмета, вираженого займенником хто, присудок подають у формі однини: Усі, хто не пройшов реєстрації повинні з’явитися. За підмета, вираженого займенниками ніхто, ніщо та іншими, присудок – в однині: Ніхто з присутніх на сесії участі у голосуванні не брав. 1. Надуживання віддієслівними іменниками на – нн(я). Замість віддієслівних іменників на – нн(я) доцільно вживати: неозначену форму дієслів, наприклад: братися до виконання – братися виконувати; особові форми дієслова: при записуванні результатів дослідження виявилося – коли записували результати дослідження, виявилося; дієприслівникові звороти: при досліджуванні цього питання вони забули найголовніше – досліджуючи це питання, вони забули найголовніше. 2. Уживання конструкцій з розщепленими присудками. Найпоширенішою синтаксичною помилкою є надуживання речення з розщепленим присудком у формі дієслово + віддієслівний іменник, де значення передає саме іменник, а дієслово лише вказує на дію взагалі. Українські мовознавці радять замість розщеплених присудків, що не є усталеними дієслівно-іменниковими сполуками, уживати природніший для української мови засіб – дієслово: давати оцінку – оцінювати, вести випробовування – випробовувати. 3. Помилки вживання дієслівних форм на -но, -то. Дієслівні форми на -но, -то не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча. Наприклад: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ (неправильно) – Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ (правильно). Введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною Радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття «хтось зробив» і тому не можуть містити логічного діяча. Дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна Рада прийняла Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но, -то: Закон прийнято. 4. Не властиві українській мові дієприкметникові звороти з діячем в орудному відмінку. Треба уникати не властивих українській мові дієприкметникових зворотів з додатком в орудному відмінку, який позначає діяча і відповідає на питання ким? Проте не є помилкою додаток в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим? Дієприкметникові звороти з діячем в орудному відмінку треба замінювати підрядними частинами, наприклад: Зразки випробували за методикою, попередньо розробленою науковцями(неправильно) – Зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили науковці (правильно). 5. Не властиві українській мові пасивні конструкції. У фахових текстах треба усувати не властиві українській мові пасивні конструкції, заміняючи їх, де це можливо, на активні. Не можна вживати двокомпонентні й трикомпонентні пасивні конструкції з дієсловом пасивного стану на – ся в підрядних частинах, де підметом є займенники що, який: Треба враховувати час, що витрачається на ремонт. Цей порядок поширюється на всі товари ,які ввозяться в Україну. Замість першої помилкової конструкції треба вжити зворот з пасивним дієприкметником, який виконує роль означення: Треба враховувати час, витрачений на ремонт. Якщо з якихось причин пасивний дієприкметник не можна утворити, підрядну частину роблять активною: Цей порядок поширюється на всі товари, що їх увозять в Україну. Список використаних джерел Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування: Навчальний посібник. — К.: Каравела, 2008. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні; Інститут української мови. — К., 1997. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. — К.:Арій, 2009. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник. — Вінниця: Нова книга, 2003. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2008. — 424 с. Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс: Підручник. — К.Арій, 2009. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник. — К.:Арій, 2009. Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: Навчальний посібник. — К.: Арій, 2009. |