Звіт з перед.диплом.практики АМ. Програма Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів
 Скачать 463.75 Kb.
|
|
Поточний ремонт карданної передачі Карданну передачу треба віддавати в ремонт в разі появи вібрацій на певних швидкостях руху та стукоту під час рушання та розгону автомобіля. Несправність може виникнути в разі ослаблення затягнення болтових з'єднань фланців карданних валів, тому попередньо його перевіряють. Переконавшись в наявності дефектів карданної передачі, її розібрати: від'єднують передній вал від заднього та зняти проміжну опору. Потім із заднього валу карданого зняти гумову захисну муфту, корпус, сальник та виймають ковзну вилку вала. Найпоширенішими дефектами деталей карданної передачі є спрацювання: зовнішніх та внутрішніх шліцьових поверхонь переднього та заднього валів, ковзної вилки та фланця кріплення переднього вала; робочих поверхонь шипів хрестовини карданів; голчастих підшипників та гнізд під підшипники в фланцях карданних валів; вузла проміжної опори, і також спрацювання та пошкодження захисного чохла, буферів, подушок та сполучних болтів двох валів, вм'ятини, погнутості, тріщини, відколи та скручування карданних труб, фланців та ковзних вилок. Карданну передачу розібрати на спеціальному стенді. Під час складання карданних валів варто пам'ятати, яке вилки кардана мають легко, без заїдання повертатися на хрестовині. коли після затягування болтів кришок підшипників вилки не повертаються чи для цього потрібно докласти значне зусилля, то слід підібрати хрестовину з меншою відстанню між торцями протилежних шипів. Варто також пам'ятати, яке завод-виробник після балансування валу карданого наносить мітки в вигляді стрілок. Тому, складаючи деталі, яке були в експлуатації, треба суміщати стрілки на ковзній вилці та трубі валу карданого. Трубу карданного валу виготовляють зі сталі 40 Твердість вилок становить НВ 207-285. Шліцьове наконечник карданного валу автомобіля виготовлені зі сталі 40Х. Твердість їх НВ 255-285. Основні дефекти вала є: погнути, знос шліців знос отворів вилки під стакани голчастих підшипників, знос різьби в отворах вилки під болти 20 кріплення кришок підшипників чи опорних та замкових пластин. Погнутий карданний вал правлять на стенді. Битя його не повинно перевищувати величини, допустимої технічними умовами. При зносі шліцьових канавок та виступів втулки проміжного карданного валу її замінюють новою Для вилучення дефектної частини зварювальний шов кріплення до карданної труби зрізують на токарному верстаті. Після приварювання нової шліцьове втулки карданний вал перевіряють на катування, і, коли треба, правлять. Величина битя не повинна перевищувати допустимої технічними умовами. Зношені отвори вилки під стакани голчастих підшипників ремонтують наплавленням з подальшою механічною обробкою в лінію під номінальний розмір. Зношену чи пошкоджену різьблення в отворах вилки ремонтують заваркою з подальшим нарізування різьблення номінального розміру. Ковзаючі вилки виготовляють із сталі 45 Шліцьове кінець ковзної вилки автомобіля загартований з нагріванням с, в. ч. на глибину 2-4 мм до твердості НRC 42-56. Ковзаючі вилки піддані гартуванню та відпуску до твердості НRC 42-56. Фланці-вилки виготовлені зі сталі 35, термічно оброблені до твердості НRC 170-269. Основними дефектами ковзних вилок та фланців-вилок є: знос шліців, знос отворів під стакани голчастих підшипників, знос чи пошкодження різьби в отворах під болти кріплення кришок чи опорних та замкових пластин підшипників, різьблення під корпус сальника, знос отворів в фланці під болти кріплення. Вилку карданного валу з зношеним шліцом з хвостовиком ремонтують наплавленням механізованими способами: вібродуговим, під шаром флюсу, в захисному середовищі вуглекислого газу з подальшою механічною обробкою під номінальний розмір. Зношені отвори під стакани голчастих підшипників та різьблення в 21 отворах під болти кріплення кришок чи опорних та замкових пластин підшипників ремонтують так само, як та в вилках карданного валу. Зношену різьбу на вилці під корпус сальника ремонтують наплавленням з подальшим нарізування різьби номінального розміру. Зношені отвори в фланці-вилці під болти кріплення ремонтують заваркою з наступним свердлінням отворів номінального розміру. Хрестовини карданних шарнірів виготовляють із сталі 20 ХГНТР, сталі 20Х Їх піддають цементації на глибину 1,1-1,9 мм, гартуванню та відпуску до твердості ПДВ 58-65. Основними дефектами хрестовин є знос шипів, знос чи пошкодження різьби в отворах під маслянку та під запобіжний клапан. Зношені шліци ремонтують наплавленням з наступною обробкою під номінальний розмір. Отвори з зношеної чи пошкодженої (більше двох ниток) різьбленням ремонтують заваркою з подальшим нарізування різьблення номінального розміру. Висновок В цьому завданні з переддипломної практики я розглянув таке завдання як карданна передача,її будова, та технічне обслуговування. Метою даної роботи було висвітлення та розбір основних частин карданної передачі. Отже,для передавання крутного моменту від коробки передач до ведучого моста застосовують карданні передачі, їх використовують також у приводі до передніх керованих і ведучих коліс. Карданна передача до ведучого моста складається з карданного вала, шарнірів і проміжної опори. Складається карданна передача з карданов і валів,де кардан виступає основним механізмом, який передає крутний момент від одного валу до іншого.Основні частини кардана: хрестовина і дві вилки з вушками. Щоб жорстко з’єднати коробку передач і забезпечити безперервне передавання зусилля, застосовують карданну передачу з ковзним шліцьовим з’єднанням, яка і забезпечує передавання зусилля від коробки передач і роздавальної коробки до ведучих мостів під кутом 20˚ на будь якій відстані. Карданні передачі застосовуються в трансмісіях автомобілів для силового зв'язку механізмів, вали не яких розташовані під кутом. Карданні передачі можуть мати один або декілька карданних шарнірів, сполучених карданними валами, і проміжні опори.Карданні передачі застосовують також для приводу допоміжних механізмів, наприклад, лебідки. У ряді випадків зв'язок рульового колеса з рульовим механізмом здійснюється за допомогою карданної передачі. В першому пункті курсового проекту було розглянуто призначення карданної передачі. Щоб передати обертальний момент від коробки передач до механізмів ведучого моста застосовують карданні передачі. Ресори дають можливість кожному ведучому мосту, а отже і головній передачі, різко і значно переміщуватися відносно рами при зміні величин навантаження і при поштовхах під час руху автомобіля по нерівній дорозі. При цьому ресори, вирівнюючись, подовжуються і відводять ведучий міст від коробки передач, завдяки чому відстань між коробкою і ведучими мостами під час руху автомобіля також змінюється. В другому пункті було розглянуто технічне обслуговування карданної передачі,яке полягає в тому що при кожному ТО-1 перевіряють затягування болтів кріплення фланців карданних валів. Також перевіряють кріплення проміжних опор; затяжка болтів кріплення стопорних пластин підшипників хрестовин.При четвертому ТО-2 необхідно замінити мастильний матеріал у шліцевих з'єднаннях карданних передач. Для цього треба розібрати вал, промити. шліци ковзної вилки та внутрішню порожнину шліцевої втулки, закласти строго певну кількість свіжого мастильного матеріалу та зібрати вал. Список використаної літератури 1. Біліченко В. В. Автомобілі та автомобільне господарство. Дипломне проектування : навчальний посібник / В. В. Біліченко, В. Л. Крещенецький, В. В. Варчук. – Вінниця : ВНТУ, 2010. – 171 с. 2. Лудченко О. A. Технічне обслуговувaння і ремонт aвтомобілів: підручник / О. А. Лудченко. – К.: Знaння – Процес, 2003. – 511с. 3. Вахламов В. К. Теорія і конструкція автомобіля і двигуна: Підручник для студентських установ середньої професійної освіти / В. К. Вахламов, М. Г. Шатров, А. А. Юрчевскій. [под ред. А. А. Юрчевского]. - 2-ге вид., Стер. – М.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 816 с. 4. Вахламов В.К. Техніка автомобільного транспорту / Володимир Кирилович Вахламов. – М.: «Академія», 2004. 5. Канарчук В. Є. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів. В 3 кн. – Кн. 1 : Теоретичні основи. Технологія: Підручник / В. Є. Канарчук, О. А. Лудченко, А. Д. Чигринець. – К. : Вища школа, 1994. –с. – 384 с. 6. Сарбаєв В.І. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Віталій Іванович Сарбаєв. – Ростов Д: «Фенікс», 2004. |