Загальна хірургія. Розділ 1 (Загальна хірургія)
 Скачать 227.41 Kb.
|
|
Стандартні сироватки системи АВ0 двох різних серій кожної групи наносять на скляну пластину під відповідними позначками таким чином, щоб можна було отримати два ряди по три великі краплі ( 0,1 мл ) в такому порядку: зліва направо : 0альфа бета (I ), альфа бета (II), В альфа (III). Поряд наносять по маленькій краплині (0,01мл ) досліджуваної крові і перемішують їх. Спостерігають за ходом реакції при легкому коливанні пластини протягом 5 хвилин при кімнатній температурі (+18 ° С). При необхідності ( підозрі на псевдоаглютинацію ) до сумішей добавляють по краплі (0,05 мл ) ізотонічного розчину натрію хлориду і перемішують їх. Якщо аглютинація настала із сироваткою І (0) і III (В) груп і не відбулася із сироваткою II (А) групи крові , то це II (А) група. За наявності аглютинації із сироваткою І (0) і II (А) груп і відсутності такої із сироваткою III (В) групи, це III (В) група крові. Якщо ж аглютинації не спостерігається у всіх трьох краплях, це І (0) група Наявність аглютинації у всіх краплях - IV (АВ) група крові. Зі стандартними еритроцитами Для визначення груп крові за допомогою стандартних еритроцитів користуються еритроцитами 2 серій, 3 груп (можна і 4): І(0), II (А), III (В). Методика - на відповідно маркіровану тарілку капають по маленькій краплі стандартних еритроцитів усіх 3 груп, на краплі стандартних еритроцитів наносять по 2 краплі сироватки досліджуваної крові. У разі аглютинації з еритроцитами II (А) групи і відсутності її з еритроцитами І (0) і ІІІ (В) груп у хворого буде III (В) група крові. Аглютинація з еритроцитами III (В) групи і відсутність її з еритроцитами І (0) і II (А) груп свідчить про ІІ (А) групу крові. Наявність аглютинації з II (А) і III (В) групами і відсутність з І (0) групою вказуватиме на те, що це І (0) група крові, Відсутність аглютинації у всіх краплях - IV (АВ) група крові. Перед перелианням крові : Проба на індивідуальну сумісність при кімнатній температурі і на водяній бані ( при температурі 46) На чашку Петрі наносять сироватку крові реципієнта та кров донора у співвідношенні 7 : 1 Їх перемішують, періодично похитуючи чашку протягом 5 хв. при кімнатній температурі. Відсутність аглютинації свідчить про сумісність крові донора та реципієнта по системі АВ0 . Аналогічну пробу проводять на водяній бані при температурі 46 градусів по Цельсію. Проба на сумісність по резус - фактору. Вона може проводитись з використанням 33% розчину поліглюкіну або 10% розчину желатини. При цьому на дно градуйованої пробірки вносять 2 краплі сироватки хворого, 1 краплю крові донора та 1 краплю 33% розчину поліглюкіну. Вміст пробірки перемішують шляхом струшування протягом 5 хвилин при кімнатній температурі. Наявність аглютинації на фоні просвітління рідини вказує на несумісність крові донора та реципієнта по резус - фактору. У випадку використання 10% розчину желатини пробу проводять на водяній бані при температурі 46 градусів по Цельсію тривалістю 10 хвилин. Трьохразова біологічна проба на сумісність. Струминно переливають 15 мл. крові . Три хвилини спостерігають за станом хворого. При відсутності клінічних проявів реакцій ( відчуття жару, знобіння, задишка, болі в поясниці) повторно вводять 15 мл крові та спостерігають за хворим. Таку процедуру повторюють тричі. Відсутність реакції свідчить про можливість продовження гемотрансфузії. 71. Резус-фактор. Методика визначення, проба на резус-сумісність. Використовують специфічні сироватки, що містять антирезус-антитіла, які отримують з крові резус (-) людей, імунізованих резус-фактором. Дослідження крові - буруть в суху пробірку 2-3 мл крові. після відділення згустку від стінок з дна піпеткою набирають еритроцити. В чашку Петрі вносять по 2 краплі антирезус-сироватки з 2 серій і по 1 краплі крові перемішують. Контроль проводять з стандартними резус (+) і резус (-) еритроцитами. Чашку на 10 хв на водну баню на 10 хв (45° С). Якщо кров аглютинується двома сироватками кров резус (+). Проба на резус-сумісність: в чашку Петрі вносять 2 краплі сироватки хворого і малу краплю крові, що переливається. Перемішують на 10 хв на водну баню (45° С). Якщо аглютинація кров несумісна. 72. Механізм дії перелитої крові. Методи переливання крові. 1) для заміщення втраченої крові - нормалізація ОЦК - дихальної поверхні еритроцитів, нормалізація КОР - нормалізація білкового складу і введення в о-зм гормонів, антитіл 2) з метою стимуляції захисних сил: нервово-рефлекторний вплив на ангіорецептори удин, покращення живлення мозку, покращення живлення мозку нормалізує його регулюючу ф-цію 3) зупинка кровотечі - поступлення з кров' тромбокінази, протромбіну, соліей Са, тромбоцитів. 4) Ї інтоксикації - сприяє ОЦК, - розведення токсинів. - активація ф-цій органів дезінтоксикації, виведення токсинів нирками, шкірою - прискорює окислення токсинів - еритроцити крові адсорбують токсини. 5) імуностимулююча дія - фагоцитарна активність, стимул утворення антитіл. Методи переливання: - прямий - непрямий. 73. Методи і способи консервування і зберігання крові: проблема штучної крові. 1) катіонна кров - обробляється катіоном смоли, що поглинає Са. Декальцинована соль не згортається. 2) електроліти, глюкоза, сахароза - 20-25 діб. 3) свіжа стабілізована кров - мах. 1 день 4) свіжо заморожена кров - 3 доби. 74. Методи та техніка переливання крові. Методи переливання: - прямий - непрямий. Правила: 1) Зібрати трансфузологічний анамнез 2) Чітко визначити покази до переливання 3) Визначити групу крові і резус-фактор у хворого 2 рази (перед поступленням, при переливанні) 4) визначити групу крові у флаконі 5) Визначити придатність крові до переливання (нема чітко відмежованих Ер від плазми, ...) 6) Проба на індивідуальну сумісність (1 крапля крові:7 крапель сироватки хворого при кімнатній температурі, паралельно - на водяній бані (на підантигени А) 5 хвилин 7) Проба на резус-сумісність в пробірках: кров + 10% желатиноль (33%поліглюкін). 75. Показання і методика проведення внутрішньоартеріального переливання крові. - важкий шок, агонія, передагонія, клінічна смерть. - вливають в задньогомілкову або променеву артерію по 150-200 мл під тиском 150-160 мм рт ст з швидкістю 100-150 мл/хв 77. Реакції та ускладнення при переливання крові. І обумовлені помилками при проведенні проб - гемотрансфузійний шок ІІ обумовлені помилками в техніці переливання, порушення асептики - повітряна емболія - тромбоемболія - гостре розширення серця - сепсис ІІІ обумовлені недообстеженням хворого і реціпієнта - зараження СНІДом, сифілісом, малярією, ВГ - загострення захворювань, які є протипоказом до переливання (гепатит) IV обумовлені неправильним визначенням придатності крові - сепсис, гемотрансфузійний шок V пов'язані з сенсибілізацією реціпієнта - анафілактичний шок 78. Синдром масивних гемотрансфузій, профілактика ускладнень. Розвивається при переливанні 2,5 л крові за короткий час (24 год) - гіповолемія - Ї АТ, порушення діяльності серця аж до асистолії - геморагічний діатез Ускладнення: - розширення серця - кровопускання, хлористий кальцій - цитратна інтоксикація крові - 500 мл крові - 5 мл 10% хлористого кальцію - інтоксикація (вводити свіжу кров). 79. Гемотрансфузійний шок. Етіологія, патогенез, клініка, профілактика, лікування. Гемоліз або несумісність білкових компонентів плазми крові донора і реціпієнта порушення функції життєвоважливих органів. Клініка: - неспокій; - стиснення в грудях; - сильний озноб; - різкі головні болі; - болі в серці, ділянці нирок, животі; нудота, блювота; ЧСС, Ї АТ, погвршення СС діяльності, холодний піт, головокружіння, ціаноз. Втрата свідомості, параліч сфінктерів, м.б. смерть. Лікування: - припинення введення - двобічна паранефральна новокаїнова блокада по Вишневському - кровопускання по 200-300 мл - крапельне переливання 500-700 мл одногрупної крові - протишокові засоби (зігрівання, введення глюкози, плазми, кровозамінників, антигістамінні, серцеві) - уремія штучна нирка. 80. Реінфузія автокрові. Покази, методи заготовки аутокрові. Переливання хворому його ж крові, яку забирають під час операції з внутр кровотечами (розрив селезінки, легень, позаматкова вагітнісь). Її змішують з 4 або 6% цитратом натрію фільтрують переливають хворорму. 81. Аутогемотрансфузія. Покази, методи заготовки аутокрові. Беруть кров у хворого в передопераційному періоді (по 300-400 мл 2-3 рази), консервують, переливають тому ж хворому під час операції, після неї. 82. Клітинні препарати крові, покази до застосування. 1) еритромаса - Нс 60-75, зберігати до 6 діб 2) еритроцитарний завис - містить плазмозамінюючий консервуючий розчин 3) відмиті еритроцити - еритромаса без тромбоцитів, лейкоцитів, білкових антигенів. Показана хворим з високою чутливістю до білків плазми. 4) відмиті розморожені еритроцити - розморожують від дуже низьких температур (196° С в азоті і відмиті від кріопротектора.) 5) лейкомаса - переливання в день заготівлі. Покази - лейкопенії. 6) лейкоцитарна маса - геморагічні прояви з дефіцитом тромбоцитів - переливати в день заготівлі. 83. Білкові препарати крові. Характеристика, покази до застосування. 1) Білкові гідролізати - гідролізат казеїну - гідролізин - амінозол - аміген - амінон 2) розчини амінокислот - моріамін - вамін - фреамін - валіамін Покази: парентеральне харчування, детоксикація, поповнення ОЦК. 84. Ускладнення при переливанні кровозамінників. - пірогенні - анафілактичні - алергічні Легкі (Т + 1° С), недомагання, болі в м'язах Середня (Т + 2°С), ЧСС, ЧД + кропивниця Важкий (Т + більше 2°С), ціаноз, задишка, кропивниця, набряк 85. Препарати для парентерального харчування. Характеристика, клінічне застосування. 1) Білкові гідролізати (казеїну, гідролізин) 2) Гідролізати АК (вамін, фреамін) 3) Жирові емульсії (ліпомаїс) Покази: дефіцит білків, перед- і після операційний період 86. Препарати гемодинамчііої дії. Характеристика, покази до застосування. 1)Декстрани: - середньомолекулярні - поліглюкін, макродекс і декстран - низькомолекулярні - реополіглюкін, декстран-40, гелюзекс 2) Препарати желатини - желатиноль і желафузін (не вводять при гіперкоагуляції) Покази: всі шоки, перитоніт, КН, гострі порушення гемодлинаміки. Нормалізує реологічні властивості крові, покращує мікроциркуляцію, дезінтоксикуюча і діуретична дія. 87. Класифікація видів трансплантації тканин і органів. Методи переміщення тканин при проведенні пластичних операцій. Аутогенна трансплантація - трансплантат беруть з однієї ділянки тіла і пересаджують на другу у одного і того самого пацієнта (пересадка шкіри, кістки, хряща, частки легень, пальців). Ізогенна трансплантація |