1 Див.: ТаллерЛЛ. Здравствуй, книга. - Минск: Народная асвета, 1987.
У таких уявлюваних діалогах з літературними героями діти висловлюють своє ставлення до героїв, змінюють хід подій по-своєму, дають оцінку окремим вчинкам, діям, подіям, взаємовідносинам, до того ж у них розвивається діалогічне мовлення.
Значно підвищує активність дітей на заняттях такий прийом, як написання листа літературному герою. Кожна дитина розповідає, що вона написала б герою і що йому запропонувала. Вихователь записує, а потім зачитує лист. Доцільно вже до заняття мати текст такого листа з урахуванням знань дітей. Так, можна написати лист Максимові, герою твору В.Сухомлинського «Пшеничний колосок», Сашкові - герою оповідання Д. Ткача «Хоробрий Сашко», Оленці з оповідання Б.Вовк «Лінива Оленка? і та ін..
Наприклад, яким може бути лист до Оленки (оповідання Б.Вовк «Лінива Оленка»). «Дорога Оленко! Пишуть тобі діти старшої групи дошкільного закладу « Пролісок ». Діти нашої гру пи завжди приходять до дитячого садка причесані, вмиті, чисті, з носовими хусточками, начищеними черевиками. Наші діти не лінуються мити руки, прибирати за собою іграшки. Оксана, Катруся, Іринка вміють самі пришити ґудзики, Олекса та Орест прибили цвяшки на стільчиках, Тарасик та Орися навчилися в'язати шкарпетки. А Рута та Софійка вміють вишивати. Наші діти працьовиті. Люба Оленко! Ми просимо тебе не лінуватись і завжди пам'ятати наш наказ.
Вранці сама вмивайся та причісуйся!
Ввечері мий взуття та чисти черевики!
Сама вчися прати свої носові хусточки!
Вчися вишивати та пришивати ґудзики!
- Не забувай складати після гри іграшки та мити руки перед тим, як сісти за стіл! Не лінуйся! Пам'ятай, як в народі говорять "Праця людину годує, а лінь - марнує!"
Елементи драматизації як прийом активізації дітей використовується в усіх вікових групах. Він буде доцільним під час читання твору С.Маршака «Вусатий, смугастий», оповідань Л.Толстого «Кісточка», М.Коцюбинського «Івасик та Тарасик», В.Сухомлинського «Ледача подушка» і т. ін..
Так, прочитавши оповідання М.Коцюбинського «Івасик та Тарасик», вихователь промовляє: «А зараз ми подивимось, як Тарасик хотів витягти рибку з кошика в Івасика» або «Зараз ми подивимось, як Ярина провчила ледачу подушку» (В.Сухо-млинський. «Ледача подушка»). Пропонує дітям по черзі розіграти сценку з подушкою. Після читання оповідання Н.Забіли «Ясоччин садок» діти грають з іграшками, як Яся. Прийом словесної гри допомагає дітям «увійти» в образ, в «обстановку», в якій відбувалася подія, висловити словами свої уявлення, те, що вони «побачили», «почули», «пережили». Після бесіди за змістом оповідання Д.Ткача «Хоробрий Сашко» вихователь пропонує дітям уявити, що вони «почули би», «побачили», чи злякались би. Діти висловлюються про свої уявлення, відчуття, настрій, емоційний стан.
Словесний малюнок допомагає дітям краще уявити образ героїв, передати словами уявлювані риси героя, його зовнішній вигляд, одяг, вираз очей. Після бесіди вихователь звертається до дітей: «А якби вам запропонували намалювати Вереду, яким би ви його намалювали?» (Г.Бойко «Вереда»). Діти словесно описують ріст, волосся, емоційний стан, одяг, поведінку Вереди, розповідають, якими б фарбами його намалювали, пояснюють, чому. Доцільно запропонувати паралельно намалювати образи позитивного і негативного героїв.
Дітям старшого дошкільного віку доступний і такий прийом, як психологічний аналіз рис характеру та особистості героя. Такий прийом можна ввести на заняття за допомогою запитання: про що говорять ці слова? Про які риси характеру ми дізнаємося з цих слів? Наприклад, до такого фрагменту:
Дай і мені покуштувати, - нерішуче попросив хлопчик.
Вона гірка і кисла...
То нічого, дай хоч одну скибочку.
- Кажу тобі, що вона погана, - сказала Оленка і скочила з перелазу. (За оповіданням М.Стеценко «Апельсинка»).
Або: - Що ми дізнаємося про Дядю Стьопу з цих слів:
- Дядя Стьопа став на будку -І пожежа не страшна: Простягає довгу руку
До горішнього вікна...
Який був Дядя Стьопа?» (С. Міхалков. «Дядя Стьопа») Прийоми художнього аналізу спрямовують дітей на пошук відповідних слів, фраз, речень, в яких передається ставлення автора до героя або казковість, гумор. Наприклад:
- Діти, як ви думаєте, співчуває автор Вереді чи засуджує його? Пригадайте слова, якими Г.Бойко засуджує вереду.
- Ну навіщо вереда Нам такий?
Ні, не візьмемо тебе Ми сюди:
В дитсадочок нам не треба Ве-ре-ди!
Потім діти відшукують слова, якими поет змальовує дії Вереди: вередував, репетує, кричить, верещить, галасує, горлає, розплакався; відзначають їх емоційне забарвлення.
Літературна вікторина допомагає дітям пригадати знайомі твори, їх автора, назву, кінцівку. Наприклад, вихователь зачитує: «Сидить Ромась на лавочці, тримає Петрикову грушу та й думає: «І чого я так, як Петрик, не здогадався зробити!» - З якого оповідання ці герої? Що з ними трапилося? (Н. Кулик «Ромасове яблуко і Петрикова груша»). Діти пригадують назву, автора, зміст оповідання, аналізують його. Літературну вікторину можна провести з використанням ілюстрацій. Вихователь виставляє ілюстрації до різних творів, діти впізнають їх героїв, пригадують автора, назву твору.
Отже, чим більше різноманітних прийомів буде використано в роботі над змістом художнього твору, тим активнішими будуть діти, тим краще вони його засвоять.
У старших групах дошкільних закладів доцільно провести два-три заняття-розглядання дитячої книжки одного письменника або кількох його видань. Для такого заняття потрібно мати шість - вісім примірників однієї книжки. Заняття проводиться з невеличкою групкою дітей ( до 12 чоловік). Діти сидять по двоє за столами. Вихователь повідомляє, що сьогодні в гостях українська книжка і пропонує подивитись на неї.
Наприклад, розглядання збірки «За сонцем хмаронька пливе..» з творів Т'.Шевченка.
Мета: ознайомити дітей з дитячою книжкою, ілюстраціями, портретами Т.Шевченка (впізнавання знайомого портрета письменника), його поезією; виховувати любов до української поезії, повагу до письменника, бережливе ставлення до книжки. Матеріал: портрет Т. Шевченка, книжка «За сонцем хмаронька пливе...» (ілюстрації М.Компанця).
Хід заняття. Вихователь показує портрет Т.Шевченка, запитує, хто це, які твори Шевченка діти знають. Діти читають знайомі вірші: «Встала весна...», «Тече вода з-під явора...». Пропонує розглянути обкладинку книжки. Повідомляє її назву. Діти розглядають портрет молодого поета Т.Шевченка, ілюстрації. Вихователь читає вірші «Світає...», «За сонцем хмаронька пливе...», «Зоре моя вечірняя...». Розглядають ще один портрет Шевченка. Заучують вірш «За сонцем хмаронька пливе...». Закінчується заняття читанням вірша «Заповіт».
У випускній групі можна розглянути книжку «Козак Голота». На початку заняття вихователь розповідає дітям про Запорізьку Січ, запорізьких козаків. Пропонує розглянути обкладинку книги. Діти розглядають зовнішній вигляд козака Голоти: вуса, оселедець, одяг, шаблю, рушницю. Вихователь читає текст, читання супроводжується розгляданням посторінкових ілюстрацій. Закінчується заняття слуханням у запису пісні про козака Голоту.
У куточку книги періодично влаштовують виставки дитячих книг. Вони можуть мати тематичний характер, наприклад, до Дня 8 березня, «Україно моя, Батьківщино моя», «Мова рідна, мова солов'їна», можуть бути присвячені письменнику. Якщо виставку присвячено пам'яті письменника або виставляються твори сучасника, в куточку книги вміщують портрет письменника, дитячі книжки — видання його творів, ілюстрації.
У старшому дошкільному віці проводять літературні ранки та вечори, присвячені творчості українських письменників. Мета їх — виховати любов до українського слова, повагу та інтерес до національної літератури, закріпити у дітей знання художніх творів, активізувати мовлення, викликати радісний, бадьорий настрій. Літературні ранки та вечори — це своєрідні свята націо нальної книги, це пропаганда українського художнього слова серед батьків.
Літературні ранки в жодному разі не мають перетворюва тися на самоціль. Це підсумок тематичного читання художніх творів. Так, протягом перших двох кварталів дітям читали твори Т.Шевченка, заучували вірші, знайомили з портретами та життєвим шляхом Кобзаря, а в березні, напередодні дня народження поета, проводять літературний ранок.
Літературні ранки присвячують творчості й сучасних поетів та письменників: Н.Забілі, П.Вороньку, Г.Бойку, місцевим поетам. Якщо літературне свято присвячено творчості місцевого письменника, бажано запросити його в гості, на зустріч з дітьми.
Ранки чи вечори проводять у залі. Зал прикрашають портретом письменника, українськими вишитими рушниками, виставляють твори, ілюстрації, декорації для інсценування творів письменника. В літературних святах беруть участь дорослі (працівники дошкільного закладу), батьки, запрошені гості та діти. їх проводять у музичному супроводі (фортепіано, баян, народні українські музичні інструменти). Діти й дорослі вдягають українські національні костюми.
Літературні ранки та вечори будуються за такою структурою:
вступне слово вихователя про життя та діяльність письменника;
розглядання портрета, книг;
бесіда про книги, знайомі твори; літературна вікторина;
- читання дітьми віршів, розповідання казок;
участь дорослих (читання віршів, співання пісень за текстом письменника);
ігри дітей, театралізація чи драматизація творів письменника;
- інсценізація творів письменника.
Літературні ранки проводять один-два рази на квартал тривалістю 30-40 хв. Наприклад, сценарій літературного ранку, присвяченого творчості Н.Забіли. Мета: закріпити у дітей знання творів Н. Забіли, виховати любов до українського слова. Матеріал: портрет Н. Забіли, виставка дитячих книг, ілюстрації, декорації до казок «Зайчикова хатка», «Рукавичка», «Сорока-білобока».
Хід літературного ранку. Вихователь в українському національному костюмі, ведуча - дівчинка Ясочка у вишитій сорочці та віночку. Вихователь знайомить дітей з Ясочкою, запитує, хто з українських письменників написав багато оповідань про Ясочку. Показує портрет Н. Забіли, розповідає про її творчість. Діти оглядають виставку книг.
Літературна вікторина за змістом оповідань Н.Забіли. Діти впізнають героїв творів «Сорока-білобока», «Про дівчинку Маринку і руду кішку», «Дванадцять місяців», «Про Ясочку». Літературна вікторина проводиться у вигляді інсценування й театралізації творів (уривків) Н.Забіли. Далі діти читають вірші Н.Забіли, драматизують казку Н.Забіли «Зайчикова хатка».
Сценарій літературного ранку, присвяченого творчості Лесі Українки, «До Лесиного віночка».'
На центральній стіні залу — портрет Лесі Українки, прикрашений українськими рушниками, квітами. Діти вдягнені в українські костюми.
Вихователь: - Діти, пригадуєте, ми з вами читали казку про горобчика, який хотів навчитися розуму. Як вона називається? («Біда навчить»). А хто написав цю казку? Так, казку «Біда навчить» написала відома українська поетеса Леся Українка, А які ще твори Лесі Українки ви знаєте? Так, Леся Українка писала прекрасні вірші. А як називають людину, яка пише вірші? (Поетом або поетесою). Леся Українка - це наша славетна поетеса. І сьогодні я вам розповім про неї багато цікавого. Слухайте ж, діти.
1 Див.: Дошкільне виховання.— 1991. - №2. - С. 26-27.
Давно-давно на нашій українській землі, на Волині, народилася хороша-прехороша дівчинка. Мама назвала її Лесею. З дев'яти років почала Леся писати вірші, і були вони такі гарні, що їх стали друкувати. Лесине прізвище було Косач. Та щоб усі знали, що дівчинка ця родом з України, Лесина мама - відома письменниця Олена Пчілка- підписувала їх ім'ям Леся Українка. Дуже любила Леся українську природу: ліс, річку, поле. Разом зі своїми братами й сестрами ходила до лісу, збирала ягоди, бігала до річки купатися. А найбільше любила Леся слухати розповіді старих людей про русалок, водяників, інших казкових істот, що нібито існують у природі. Пам'ять маленької дівчинки міцно тримала ці чарівні оповідання. І от, коли Леся виросла, вона написала віршами красиву казку, яка називається «Лісова пісня».
А розповідається в цій казці про лісову красуню Мавку та її друзів. Мавка живе в дуплі старого дерева і цю вербу сестрою називає. Ліс - це її рідний дім, вона любить усе в ньому: дерева, травицю, квіточки, пташок, тваринок і казкових істот. І всі вони люблять і оберігають Мавку. З нею дружать Водяник і ніжна Русалочка, що живуть у лісовому озері, і лісова й польова русалки, і маленькі потерчата, і суворий Перелесник, і страшні «Той, що греблі рве» і «Той, що в скалі сидить».
До лісу приходив сільський хлопець Лукаш. Він теж любив природу і так гарно грав на сопілці, що Мавка покохала його. Вона вдягала на голову вінок з квіточок, прикрашала себе калиною й листям, сідала на сплетені віти дерев і, гойдаючись, слухала гру Лукаша.
«Твоя сопілка має кращу мову, заграй мені, а я поколишуся»,- говорила Мавка. Послухайте і ви пісню сопі лочки (Звучить справжня сопілка або уривок з балету М.Скорульського «Лісова пісня», а хтось із дорослих імітує гру на сопілці).
Коли ви підростете, то прочитаєте «Лісову пісню» і ді знаєтеся, що сталося з Мавкою і Лукашем, а зараз послухайте, як лагідно співають хлоп'ята-потерчата, що світяться вогниками на болоті:
Нас матуся положила
І м'якенько постелила,
бо на ріння, на каміння
настелила баговиння
і лататтям повкривала,
і тихенько заспівала:
«Люлі-люлі-люлята,
засніть, мої малята!»
Що вам нагадує ця пісенька? Так, колискову. А ось пісенька весняної води:
З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю, всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, -
бо весняна вода,
як воля молода!
Хто уважно слухав, той зуміє відповісти, яка вона - вес няна вода (Швидка, дзвінка, весела). Тане сніг і дзвенять струмочки на початку весни. Коли відступає зима, тоді й співає весняна вода. А от наприкінці весни, коли вже літо близько, у природи інші голоси. Лісовик з казки Лесі Українки так розповідає про цей час:
Вже й сон-трава перецвітати стала,
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавають
на чистім плесі каченятка дикі.
А от коли відспіває, відгомонить красне літечко, яка пора року приходить? (Осінь). Так, а восени часто йде дощик. Пригадайте віршик «Дощик», який написала Леся Українка.
Дитина:
...Дивлюся ранком— вже заволочене серпанком сіреньке небо, далі став помало й дощик накрапати, і вогким холодком до хати зайшов притихлий вітерець.
Вихователь: — Як гарно пише поетеса про нашу рідну українську природу. Любила вона і поле, і ліс, і все живе - дівчин кою підгодовувала пташок. Є в неї вірш про пташок, яким голодно взимку. Хто пам'ятає його?
Дорослий і дитина читають вірш «Мамо, іде вже зима...».
Вихователь: — Ви, мабуть, помітили, що в цьому вірші ведеться розмова. Хто ж тут розмовляє? (Мати і дитина). Так, мати ніжно і лагідно відповідає на запитання своєї маленької дитини.
У Лесі теж була добра і ніжна мати. Леся дуже її любила і про все розпитувала, а мама пояснювала, вчила Лесю читати, писати, розповідала їй казки, співала пісні, а маленьким діткам -колискові. І Леся Українка, коли виросла, теж склала колискову «Місяць яснесенький», а композитор Я. Степовий написав музику до неї. Послухайте уривок з цієї пісні.
Діти слухають перший куплет пісні у виконанні дорослих, визначають її характер.
Вихователь розповідає про те, що у Лесиних мами і тата було шестеро дітей: два хлопчики і чотири дівчинки. Леся була другою дитиною в сім'ї і старшою серед дівчаток. А ще батьки Лесі виховували дівчинку-сирітку Марусю, до якої усі ставилися з особливою теплотою й ніжністю. Всі діти змалку вдягалися в українське вбрання, співали українських пісень. Дуже часто Леся та її брати і сестри були гостями в сусідів - простих селян, брали участь у народних святах, іграх. Леся дуже швидко за пам'ятовувала народні пісні, казки, які чула. Пізніше вона спеціально збирала народні пісні та ігри, - і записала їх понад двохсот.
Усі співають кілька народних пісень.
Вихователь говорить про те, що діти люблять своїх маленьких братиків, сестричок і діточок з молодшої групи дитячого садка, допомагають їм, адже вони ще не все вміють робити самі. Діти розповідають, як вони допомагають молодшим.
От і наша Леся дуже любила сестер і братів. Коли мати від'їздила, Леся у родині була молодшим за матір. Вона й годувала, і пестила, і навчала їх читати, малювати, вишивати, грати на фортепіано. Навіть підручник історії склала для них. А коли Леся сама від'їздила з дому на лікування, то, повернувшись, завжди привозила всім подарунки: книги та іграшки, корали чи намисто, листівки або жука-скарабея, яким потім довго гралися діти. Особливо старалася порадувати сироту Марусю.
Леся господарювала вдома як доросла, а малеча залюбки допомагала їй. Усі діти в родині Косачів змалку привчалися до праці, кожна дитина мала свій маленький городик, квітничок. А що потрібно, щоб овочі й квіти добре росли? (Діти відповідають, пригадують, як працювали влітку на своєму городі, квітнику). А ще Леся зі своїми братами й сестрами посадила садочок: яблуньки, грушки, вишеньки. Мабуть, згадкою про той садок і став вірш «Вишеньки», а композитор Я.Степовий написав до нього музику.
Діти виконують хоровод «Вишеньки».
Вихователь: - Леся Українка тяжко хворіла, і їй доводилося тривалий час жити далеко від домівки, щоб лікуватися біля моря. Хто з вас їздив з батьками до моря? Пригадуєте, яке воно? (Діти відповідають). А тепер послухайте, як гарно написала про море Леся Українка.
Діти і вихователька читають вірші.
Вихователь звертає увагу дітей на виразну, образну мову поетеси, на епітети і порівняння, за допомогою яких вона описує море, небо. Леся полюбила море. Вона вміла цінувати красу природи і чужих країв, та, які б вони не були гарні, завжди пам'ятала, що вона - українка, сумувала за рідним краєм. Де б не жила Леся Українка, вона завжди серцем линула до рідного краю.
Вихователь: - А ми на якій землі живемо? Так, ми живемо на Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля, і ми з вами теж її любимо. Ми - земляки славетної поетеси Лесі Українки, і цим можна пишатися, адже її знають і люблять в усьому світі.
З платівки линуть спокійні народні мелодії. Діти покла дають квіти до портрета поетеси, вклоняються і виходять із залу. |
Скачать 254.76 Kb.