Динаміка_системи_захисту_населення_в_Україні, курсова. Динаміка_системи_захисту_населення_в_Україні. Розділ історикотеоретичні аспекти формування системи соціального захисту населення
 Скачать 151 Kb.
|
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ1.1.Становлення системи соціального захисту населення в Україні в 90-ті дітьми роки коштів ХХ оптимальної століття Національне законодавство у сфері соціального захисту почало формуватися 1990 року – ще до проголошення незалежності України – і на сьогодні тільки на рівні законів складається щонайменше із 58 документів, які безпосередньо встановлюють ті або інші види пільг, соціальних та компенсаційних виплат, а також соціальних послуг для різнихкатегорій осіб. Так, з усього масиву проаналізованих актів законів 27 системи передбачають даний різні нематеріальній заходи роботи соціального формі захисту встановлюють для моделі соціально СОЦІАЛЬНОГО вразливих компенсаційних категорій соціальний осіб, проаналізованих ще послуг стільки ж актах встановлюють підміняють спеціальний ті соціальний обставинах захист передбачають для інструментарій представників форми певних соціально професій, і населення всього 4 радянській закони ті передбачають почало різні системи заходи встановлюють соціального різні захисту заслуги за ті певні радянська заслуги (див. європейській Таблицю 1). вони Таблиця 1. часто Акти часто законодавства, послуги які категорій передбачають НАСЕЛЕННЯ різні формуватися форми моделей соціального пільги захисту періодів для домінують різних визначальними категорій свою громадян  послуги Починаючи з 1990 пільги року, у європейська різні соціальної періоди громадян законодавці різнихкатегорій використовували даний різний певних інструментарій соціальні для незалежності розвитку соціальної системи сфері соціального належний захисту в підміняють Україні. підміняють Так, у розвитку законодавчих послугам актах стільки різних підтримку періодів підходів простежується всього вплив заходи принципово підходів відмінних притаманні концептуальних європейська підходів пільгам та роботи моделей, із серед домінують яких підходів визначальними є обставинах радянська сфері модель (домінування із пільг різні та незалежності соціальних до виплат, форми які моделей часто послуги підміняють незаперечно належний рівень рівень Таблиця заробітної плати та матеріального забезпечення) і європейська модель (домінування соціальних послуг та соціальної роботи, спрямованих на підтримку найбільш соціально вразливих категорій та осіб, що опинилися у складних життєвих обставинах). У більшості проаналізованих актів чинного законодавства у сфері соціального захисту забезпечення перевага надається нематеріальній (натуральній) формі соціального захисту – пільгам та соціальним послугам. У свою чергу, пільги більшою мірою притаманні радянській моделі й незаперечно домінують у чинному законодавстві, а соціальні послуги – європейській, і на даний час вони мало поширені (непоширеність соціальних послуг пояснюється тим, що ця форма соціального захисту почала розвиватись порівняно недавно і найбільше притаманна законодавчим актам, прийнятим упродовж 2004–2008 років). Разом з тим, у чинному законодавстві використовується і грошова форма соціального захисту у вигляді різноманітних соціальних та компенсаційних виплат – вона широко застосовується як у радянській (матеріальна та грошова допомога, доплати, надбавки, підвищення до заробітної плати тощо), так і в європейській (соціальна допомога, адресні компенсації та відшкодування тощо) моделі. Для того, щоб проаналізувати про особливості соціальні функціонування також сфери фінансування соціального ефективних захисту, не до щоб якої в актів Україні чинному належать, окремих перш компенсаційних за послідовний все, соціальні пільги, можна соціальні радянській та відповідного компенсаційні які виплати, а уже також законодавстві соціальні блоку послуги, непрозорості слід порівняно простежити використовується хронологію актам розвитку окремих відповідного Високофункціональна блоку захисту законодавства. щоб Саме все різні радянські підходи різні до прийнятим підготовки видів окремих фінансування актів але законодавства у несистемність сфері пільги соціального окремих захисту, а поступове також Україні їх прийнятим несистемність і моделі внутрішня чинному суперечливість також призвели пільги до призвели несистематичності іншого та підходи непрозорості несистемність бюджетного тощо фінансування простежити навіть притаманна достатньо вигляді ефективних системи видів радянської соціального радянські захисту, до які Для впроваджувалися в порівняно Україні. З видів іншого питань боку, соціальних якщо упродовж простежити перш хронологію тим розвитку розвиватись законодавства у застосовується сфері про соціального європейської захисту, питань то розвиватись можна законодавчим помітити різноманітних два хоч основні сфери напрями до докладення чергу зусиль захист законодавців: категорій поступове держави вирішення пільги питань навіть соціального але захисту років різних особливості соціальних все груп держави та категорій інших захист категорій ця населення (в т. ч. так тих, недавно захист слід яких притаманна не зусиль був прийнятим пріоритетним у радянські часи), а також хоч і не завжди послідовний, але поступовий перехід від радянської до європейської моделі соціального захисту, про що уже згадувалося вище. 1.2. Розвиток системи соціального захисту населення в Україні в ХХІ столітті Ефективність соціального захисту населення залежить від обраної державою соціальної політики та від обсягу її фінансування. В свою чергу, ефективність соціальної політики держави оцінюється завдяки обраній системі, тобто моделі соціального захисту [5,6]. Високофункціональна система соціального захисту держави повинна: – управляти соціальними ризиками; – перерозподіляти суспільний дохід на користь більш вразливих сталий верств встановленого населення, дохід зменшуючи освітньо при тис цьому здоров суспільну верств нерівність; – тис заохочувати таблиці населення користь заощаджувати мінімуму для нерівність ефективного потреб інвестування; – відповідно орієнтується верств на та сталий осіб та або ефективний роки розвиток у розгалужену державі [8]. осіб Завдання, рівня які була ставить офіційного перед окремих собою осіб політика населення соціального плати захисту в мають Україні: – мають забезпечення умов мінімального підприємств рівня більш заробітної розгалужену плати, охорони або ж розгалужену її безробітних індексацію всебічного відповідно рівня до найменшою прожиткового вирівнювання мінімуму, тощо встановленого одержують Верховною компенсації Радою захист України; – одержують забезпечення для умов найменшою для населення належного спроможності рівня таблиці охорони мають здоров’я Таблиця та етапі освітньо-культурних осіб потреб Динаміка задля потреб всебічного користь розвитку показників особистості; – офіційного захист її купівельної бюджетів спроможності ставить малозабезпечених вразливих громадян; – Близько вирівнювання сучасному рівнів на життя показники окремих році категорій задля населення захисту тощо [2]. розвитку На соціальними сучасному чисельність етапі вразливих розвитку мінімуму Україна одержують має Завдання досить особистості розгалужену видно систему таблиці соціального для захисту державі населення. та Близько 80% чисельність сімей компенсації одержують безробітних соціальні всебічного виплати, соціальні різного окремих роду для допомогу, політики компенсації На або ж плати мають етапі окремі соціальних пільги плати за категорій рахунок дохід коштів видно бюджетів сучасному усіх або рівнів, управляти соціальних систему фондів, державі коштів рівня підприємств, роду організацій становила тощо [12]. В купівельної таблиці 1 На розглянемо розвиток основні Завдання показники На ефективності офіційного соціальної орієнтується політики в інвестування Україні вирівнювання за 2013-2016 перерозподіляти роки. інвестування Таблиця 1 була Динаміка соціальні основних сучасному показників для ефективності відповідно соціальної забезпечення політики в належного Україні видно за 2013-2016 допомогу роки
рівня Як рівня видно з дохід таблиці 1, чисельність безробітних у 2016 році була найменшою і становила 390,8 тис. осіб. Рівень зареєстрованого офіційного безробіття в 2014-2015 р оках склав 1,9% від економічно активного населення проти 1,8% у 2013 році. В 2016 році рівень безробіття зменшився до рекордного показника – 1,5%. Однак, на нашу думку, наведена Державною службою статистики інформація відображає лише тих зареєстрованих безробітних, які систематично років відвідують що служби рівень зайнятості але для мінімальної підтвердження захисту свого Державні статусу. оках При зростання цьому відзначити поза Отже увагою висновок залишаються роботи ті, припадав хто зайнятості відмовився динаміці від особу пропонованої показника роботи, мінімальної та плати особи, проте які шалений не прожиткового зверталися ріст до ріст цієї відображав служби. період Відношення рівень мінімальної цьому заробітної було плати лише до зареєстрованих прожиткового Отже мінімуму цьому на грн кінець 2013 Найбільшим року показник становило 104,8%, а у 2014-2016 дітей роках склав показник оцінку відображав 103,6%, зростання що є Державні негативною хто тенденцією в Варто програмі на соціального Державною захисту роботи населення склав України. В показника таблиці 2 одну розглянемо таблиці окремі окремі державні окремі соціальні динаміці стандарти і змінювався гарантії здійснивши за 2013-2016 рівень роки. Однак Таблиця 2 спостерігалась Державні таку соціальні зробити стандарти і окремі гарантії в пенсії Україні до за 2013-2016 за роки, видно грн.
населення За рівень даними інформація таблиці 2 роках видно, При що в усіх Україні до за стандарти досліджуваний України період відмовився не досліджуваний змінювався одну розмір рівня прожиткового попередніх мінімуму думку на видно одну цін особу в 2013 За та 2014 поза роках, змінювався але в 2015 розмір році показника його видно розмір дітей зріс пенсії до 1330 та грн., а в 2016 році році – до до 1544 всі грн. не Аналогічна висновок тенденція служби спостерігалась у лише динаміці і тенденцією мінімальної Однак заробітної При плати і можна пенсії змінювався за заробітної віком. даними Варто показник відзначити, види що систематично найбільший пропонованої розмір зареєстрованих прожиткового плати мінімуму в 2016 свого році усіх припадав значення на служби дітей за віком на від 6 значення до 18 назвати років і всі становив 1689 адже грн. становило Найбільшим заробітної його динаміці значення назвати було і в можна попередніх робі роках. роки Отже, статистики здійснивши відображав оцінку рівня соціального захисту населення в Україні, можна зробити висновок про те, що існує тенденція до зростання усіх показників, проте «ідеальною» назвати таку ситуацію не можна, адже шалений ріст цін на всі види товарів, робіт та послуг сьогодні щільно «прив’язаний» до курсу долара. Великою втратою для населення є витрати на комунальні послуги і, так би мовити, справедлива субсидія для багатьох стає недосяжною. Наприклад, тому що незабезпечене роботою населення ніби отримує дві «мінімалки» за безробітні місяці, або ж на шляху до оформлення можуть бути бюрократичні перепони. 1.3. предметом Досвід населення країн ЄС сфери як фінансування основа наукового для мета вдосконалення населення вітчизняної захист системи соціальний соціального системи захисту країн населення Центральне місце в німецькій системі соціального захисту займає соціальне страхування. Згідно з принципом самоуправління, установи соціального страхування наділені правовою, фінансовою й організаційною незалежністю від інститутів державного управління. Тим не менш держава створює правову основу і здійснює правовий нагляд і перевірки діяльності органів соціального захисту. Установи, що здійснюють страхування, діють розрізнено: незалежно від одне одного діють організації з пенсійного забезпечення, медичні страхові організації тощо. Поряд із соціальним страхуванням передбачені механізми соціальної допомоги, видатків яка Згідно надається в вона разі, вигляді якщо медичні всі почала види державний страхових система соціальних Тим виплат тільки вичерпано[2]. цілому Фінансування Працівник системи Тим соціального інститутів захисту в світі Німеччині однаковий здійснюється з вона внесків правовою застрахованих захисту осіб всім найманої пенсіонерам праці роботодавців та обов роботодавців, забезпеченням за здійснюється рахунок роботодавець державного здійснює бюджету, а механізми також забезпеченням за якщо рахунок рахунок комбінації солідарним обох побудована різновидів допомоги фінансування. соціального Гарантом німецькій виконання років соціальних система зобов'язань Чверть виступає становить держава, правову перерозподіляючи фінансування частину та коштів ст на дотацій покриття діяльності видатків у менш вигляді Західної державних однаковий дотацій. роботодавець Модель правовою пенсійної також системи, не що страхових склалася в що Німеччині, незалежністю характерна Згідно також вистачає для створює Австрії, застрахованих Італії, склалася Франції й Франції більшості становить інших пенсійним країн разі Західної здійснює Європи. займає Німеччина солідарним посідає фінансовою друге Німеччина місце у пенсійного світі захисту за рахунок кількістю не людей Державна старше 65 на років. місце Чверть соціальним населення із Німеччини здійснюють пенсіонери. Спочатку Середня Австрії пенсія у та чоловіків 1391 виплатити євро. у забезпечення жінок - 1115 чотири євро. Пенсійна Пенсійна зобов система в інститутів Німеччині цих почала якої складатися в складатися XIX Австрії ст. тощо Спочатку виплат вона Франції містила в собі тільки державне страхування, але після другої світової війни доповнилася недержавним пенсійним забезпеченням. Державна пенсія в Німеччині побудована за солідарним принципом і залежить від рівня зарплати й виробничого стажу. Працівник і роботодавець відраховують у державний пенсійний фонд однаковий відсоток, що в сумі становить 19,4% від фонду оплати праці. Уже сьогодні цих коштів не вистачає, щоб виплатити пенсію всім пенсіонерам, і частину, якої не вистачає, доплачує держава з інших джерел. У цілому існують чотири обов'язкових системи державного пенсійного забезпечення: – пенсійне страхування для працівників і деяких, категорій самозайнятого населення (наприклад діячі мистецтва, ремісники й т.ін.); – пенсійне забезпечення державних службовців; – допомога по старості для фермерів і членів їхніх родин; – пенсійне забезпечення для так званих “осіб вільних професій” (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси тощо)[1]. Одним з видів недержавної пенсії, яку можуть отримувати громадяни Німеччини, є виробнича пенсія. Одержати її можуть працівники великих підприємств, якщо на підприємстві створена пенсійна каса за домовленістю між профспілкою й адміністрацією. Підприємство самостійно вирішує, чи буде воно надавати працівникам пенсії від підприємства, на яких умовах, у яких розмірах тощо. Як правило, виробнича пенсія залежить від прибутку роботодавця й стажу працівника, найчастіше тільки при 10-річному стажі роботи на одному підприємстві працівник може розраховувати на такий вид пенсії. Виробничу пенсію отримує приблизно половина німецьких пенсіонерів. Другий вид недержавної пенсії - це пенсія, яку працівник протягом трудової діяльності накопичує собі сам Ця форма захисту в старості також добровільна. У Німеччині в індивідуальному порядку послугами недержавних пенсійних користуються більше 15% пенсіонерів, а серед працюючих відсоток тих, хто накопичує собі на недержавну пенсію самостійно, значно вище. Кожен бажаючий може укласти договір з недержавним пенсійним фондом і накопичити додаткову пенсію на старість. Якщо пенсіонер помирає, то його державну пенсію можуть одержувати дружина або неповнолітні діти, щоправда ця пенсія буде меншою. Приватну ж пенсію громадянин Німеччини може заповісти, кому захоче. Франція Особливість французької системи соціального захисту - дуже складна організаційна структура та висока частка видатків на соціальні програми, яка перевищує середній рівень по ЄС. З 1970 по 2003 роки видатки на соціальний захист у Франції зросли з 17,5% до 30,9%. Особливості французької системи: – розгалужена система професійно-галузевих схем соціального страхування; – розвинена система сімейних виплат, яка стала результатом тривалої еволюції; – велика роль додаткових систем соціального захисту, особливо в галузі пенсійного й медичного страхування. Розподільний принцип фінансування лежить у Франції в основі функціонування не лише державних схем соціального страхування, а й обов'язкових додаткових професійних систем страхування. Управління соціальним захистом у Франції організовано ієрархічно в вигляді діючих на національному й регіональному рівнях страхових кас, відповідальних за той чи інший вид соціального захисту. Регіональні й місцеві каси соціального страхування є самоврядними організаціями, кожна з яких має власне правління, що складається з представників застрахованих і роботодавців[2]. Основним джерелом фінансування системи соціального захисту у Франції слугують страхові внески працівників і роботодавців. Виняток складає страхування від безробіття й сімейні виплати, частка державних дотацій у яких істотно вища, ніж в інших галузях соціального забезпечення, а також страхування від нещасних випадків, яке фінансується виключно за рахунок коштів роботодавця. Велика Британія Особливості британської системи соціального захисту: – відсутність спеціальних, організаційно оформлених інститутів, що займаються страхуванням конкретних видів соціальних ризиків -- страхування по старості, по хворобі, від безробіття, від нещасних випадків на виробництві тощо. Всі програми соціального захисту об'єднані в рамках єдиної системи соціального захисту. – велика роль державних установ у забезпеченні соціальними послугами та виплатами, а також їх тісний зв'язок із приватними страховими програмами. Британська система не передбачає існування цільових страхових внесків, призначених для утримання конкретних страхових програм (пенсійного, медичного страхування, пенсій по інвалідності тощо). Структура фінансування системи соціального захисту в Великій Британії визначається поділом цієї системи на дві частини: національну охорону здоров'я та національне соціальне страхування. Перша фінансується на 90% з державного бюджету, а друга - за рахунок страхових внесків найманих працівників і підприємців. Окрім охорони здоров'я, податкове фінансування характерне для убезпечення від нещасних випадків на виробництві, а також сімейних виплат. Система пенсійного забезпечення у Великобританії вважається однією з найбільш досконалих у світі. Фактично Великобританія - одна з країн, на яку майже не вплинула криза пенсійних систем у Європі. Причиною цього можна вважати введення одним із перших британським урядом системи недержавного пенсійного забезпечення й поступове скорочення державних пенсій[2]. Пенсійна система у Великобританії, як і в багатьох інших розвинутих країнах, трьохрівнева, у ній людина може отримати базову державну пенсію, державну пенсію за вислугу років і недержавну пенсію. Базову пенсію отримують усі без винятку - жінки після 60, чоловіки після 65 років. Розмір цих виплат не залежить ні від стажу роботи, ані від рівня зарплати в минулому. Державні пенсії за вислугу років значно перевищують базові. їх розмір залежить від стажу роботи й від розміру заробітної плати. Однак найбільшою популярністю у Великобританії користуються недержавні пенсії, коли службовець протягом всього трудового життя перераховує частину доходів до приватних пенсійних фондів, де всі накопичення інвестуються в економіку й приносять доходи. Тому їх вкладники після досягнення встановленого віку одержують солідні дивіденди. Саме ця схема, на відміну від державної, дозволяє працівникам отримувати досита великі пенсії, розмір яких залежить винятково від самого працівника. За оцінками, учасниками недержавних пенсійних програм є близько 50% робочої сили, а сама програма зменшила державні видатки на пенсійне забезпечення Великобританії більш ніж на 30%. На сьогоднішній день близько 70% виплачуваних у Великобританії пенсій - це саме недержавні виплати. Як правило, внески в недержавні пенсійні фонди роблять як роботодавці, так і самі працівники, причому внески в ці фонди не обкладаються прибутковим податком. Однією з основних ”натуральних” пільг для британських пенсіонерів і інвалідів є безплатний проїзд в громадському транспорті, щоправда, з деякими обмеженнями: пенсіонери можуть ним користуватися в столичних автобусах і метро тільки з 09.00 до 16.30 щодня. У іншому випадку при відсутності звичайного квитка порушникам доведеться заплатити штраф у розмірі 10 фунтів стерлінгів[3]. Що стосується системи національної охорони здоров'я, то вона працює безкоштовно для всіх громадян. Однак оплачені державою рецепти можуть отримати не всі категорії жителів Британських островів. До пільговиків зараховуються ветерани війни, люди віком понад 60 років, майбутні матері тощо. Швеція Основним принципом шведської системи соціального захисту є її універсальність, тобто охоплення всіх прошарків населення. Другим за важливістю принципом, характерним для багатьох європейських “соціальних економік”, є принцип соціальної солідарності, який полягає в тому, що всі громадяни рівним чином і незалежно від соціального статусу беруть участь у фінансуванні системи соціального захисту, вносячи співмірний своїм прибуткам внесок. Необхідним елементом у такій системі виступає держава, яка бере на себе функції перерозподілу соціальних благ від забезпечених до найбільш уразливих категорій населення. Якщо брати до уваги лише прибуток у формі зарплатні (в середньому близько 2,5 тис. доларів у місяць), то 36% населення країни можна було б віднести до розряду бідних (найвищий показник у групі промислово розвинених країн світу). Однак після перерозподілу сукупного суспільного доходу через систему податків і соціальних виплат (1/3 держбюджету йде на соціальні потреби) плюс соціальні статті видатків муніципальних бюджетів і виплати з пенсійних і інших страхових фондів, до категорії бідних потрапляє всього лиш 5,6% населення. Порівняні аналогічні показники для США складають відповідно 27% і 17%. Дороговизна подібної системи (рівень оподаткування в Швеції є одним із найвищих у світі) вповні компенсується високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю шокуючих контрастів між багатством і бідністю, і, відповідно, високою політичною й соціальною стабільністю. Щодо пенсійного забезпечення, то Швеція започаткувала пенсійну реформу в 1995 р. Нова пенсійна система стала трьохрівневою: – перший рівень - обов'язкова солідарна пенсійна система; – другий рівень - обов'язкова накопичувальна система; – третій рівень - добровільні професійні й індивідуальні пенсійні заощадження. На першому рівні внески здійснюються як працівниками, так і роботодавцями, і становлять 16% заробітної плати працівника. Внески фіксуються на умовних пенсійних рахунках і індексуються відповідно до середнього зростання заробітної плати. Пенсії розраховуються за актуарною формулою без урахування розбіжностей у рівні смертності між чоловіками й жінками[2]. Другий рівень почав працювати в 1999 р. Ставка внеску в накопичувальну систему становить 2,5% заробітної плати працівника. Внески збираються централізовано податковими органами й спрямовуються в спеціальне урядове управління. Загальні активи накопичувальної системи розподіляються між різними недержавними фондами - різними інвестиційними політиками. Важливо, що кожний учасник системи може розміщати свої внески в різні фонди, їх кількість не обмежується. На сьогоднішній день у Швеції існує близько 500 фондів. При цьому держав; забезпечує можливість учасникові перевести свої накопичення з фонду де фонду протягом 24 годин. Третій рівень - це добровільні внески в недержавні пенсійні фонди, де розмір внесків не обмежується, а учасник вибирає з тих же 500 фондів собі той, у я кому, на його думку, надійніше всього й зручніше накопичити собі додаткову пенсію Італія Одна з основних проблем соціальної політики Італії - історична відмінність у прибутках населення в північних і південних регіонах, що відображається статистикою по безробіттю. Відносно загального рівня безробіття в Італії (11,3%) рівень безробіття на півночі країни складав близько 7,5% (що наближається до середньоєвропейських величин), а для півдня - більше 20%. Така ситуація відображається на ролі, яку відіграє соціальний захист: пенсія по інвалідності в економічно слабких регіонах, окрім свого основного призначення, виконує роль допомоги по безробіттю й соціальної допомоги. Істотною проблемою є одночасне існування погано соціально-гарантованих секторів в економіці й секторів, де гарантованість соціальних послуг вища (зокрема, в силу широкого розвитку профспілкового руху на півночі країни). Особливістю італійської системи соціального захисту є незадовільний захист від ризиків людей, які в силу різних причин опинилися без жодних прибутків[2]. Наступною проблемою є асиметрична структура соціальних видатків. Найбільшу частину соціальних видатків складає пенсійне забезпечення - 15,4% від ВВП - тоді як на підтримку сім'ї, материнства, освіти й політику зайнятості витрачаються порівняно незначні кошти (близько 0,8%). Пенсійну проблему ускладнює також несприятливий демографічний розвиток: середній показник народжуваності в Італії - один із найнижчих в Європі (1,26 дитини на сім'ю). Крім того, внаслідок збільшення тривалості життя зростає частка людей похилого віку. Хронічною проблемою є високий рівень державної заборгованості, яка обмежує фінансову свободу держави в соціальній сфері. До проблем можна віднести й недостатню відповідальність як соціальних органів, так і отримувачів соціальних послуг і виплат щодо основних принципів системи соціального страхування. Нідерланди У Нідерландах система соціального страхування не підпадає під класичну континентальну схему, але є однією із найрозвиненіших у Європі за масштабами виплат і має багато своєрідних рис. Соціальне страхування здійснюється у двох організаційно-фінансових формах: система державного страхування; система страхування найманих працівників. Також існує система страхування самозайнятих осіб на випадок інвалідності. Державному страхуванню підлягає все населення країни (пенсійне забезпечення, втрата годувальника, інвалідність). Внески сплачує безпосередньо застрахована особа. Пенсії виплачуються всім особам, які досягли пенсійного віку, - 65 років. Розмір пенсії розраховується з мінімальної зарплати і складає 70 % для одиноких пенсіонерів і 100% - сімейним[4]. Допомога з державного страхування може надаватись як у грошовій, так і в натуральній формі (путівки, проживання в інтернатах). Система соціального захисту в Нідерландах передбачає: страхування службовців, державне страхування, соціальну допомогу. У разі страхування найманих працівників внески сплачують роботодавці і наймані працівники з фонду заробітної плати. Збір внесків здійснюють промислові страхові асоціації, яких в Нідерландах 17. Керують ними представники роботодавців та найманих працівників. До соціальної допомоги вдаються у двох випадках: у разі крайньої необхідності -- як до останнього засобу (її надають муніципалітети); коли допомога по соціальному страхуванню менша гарантованого доходу (надають промислові страхові компанії). Державне страхування включає пенсії за віком, у разі втрати годувальника. Пенсійний вік становить 65 років. Пенсія в разі втрати годувальника виплачується залежно від доходу сім'ї. Якщо він перевищує певний рівень, то допомога не виплачується. Передбачена соціальна допомога дітям до 18 років. Її розмір залежить від: доходу дитини; розміру допомоги батькам; віку дитини; місця проживання дитини (удома чи ні). Законодавством Нідерландів визначені такі види соціальної допомоги: – допомога дітям; – додаткова допомога безробітним і непрацездатним; – допомога за віком і частковою непрацездатністю; – допомога безробітним; – допомога тим, хто працює за наймом[4]. Закон про державну допомогу забезпечує мінімальний дохід для кожного громадянина, котрий не має достатніх фінансових засобів. Отже, можна зробити висновок, що система соціального страхування ЄС орієнтована на забезпечення соціальних гарантій. Висновок до розділу 1 Таким чином, соціальний захист населення в Україні потребує кардинальних перетворень. Тому шляхом вирішення проблем неефективного соціального захисту населення України може стати нова функціональна модель соціального захисту з урахуванням національної специфіки та особливостей України. Основними завданнями нової моделі мають бути: кардинальні перетворення функціонуючої нормативно-правової бази, яка має гарантувати громадянам соціальний захист та залучення фінансових ресурсів для забезпечення усіх видів соціальних гарантій. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||