Курсовая. курсовая. Розрахунок фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності та коефіцієнта інтенсивного використання обладнання 15
 Скачать 213.08 Kb.
|
|
РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА 2.1 Розрахунок фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності та коефіцієнта інтенсивного використання обладнання Визначити величину фондовіддачі устаткування і коефіцієнта інтенсивного використання обладнання, а також фондомісткість, фондоозброєність, виходячи з таких даних (табл.2.1.1). Таблиця 2.1.1 – Вихідні дані:
Розв’язання Обладнання було введено в експлуатацію 1.03 вартістю 45,6 млн. грн., тоді як вибуло обладнання 1.07 і склало вартість 20,4. Вартість основних фондів на початок року становила 15000 тис. грн. Розрахуємо середньорічну вартість основних виробничих фондів підприємства:  де  – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; – основні фонди на початок року, грн.; – вартість основних фондів, що вибула, грн.; – вартість основних фондів, що надійшла, грн.; – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонують основні фонди;  – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів. (тис. грн.).Для формули фондовіддачі нам необхідно знайти валову продукцію підприємства, яка знаходиться за допомогою добутку обсягу продукції на ціну: ВП = Обсяг × ціна, де ВП – валова продукція. ВП = 800 × 30 = 24000 (тис. грн.). Фондовіддача розраховується, як валова продукція підприємства поділена на середньорічну вартість основних фондів підприємства:  , Де ФВ – фондовіддача; ВП – валова продукція; – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн. Фондомісткість – це обернений показник до фондовіддачі:  ,де  – фондомісткість; – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.;ВП – валова продукція.  (тис. грн.).Фондоозброєність праці розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників:   (грн. особу).Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності основного технологічного устаткування до його нормативної продуктивності:   0,8 або 80%.Висновок: Таким чином, ми отримали що середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства склала 15027,8 тис. грн., значить, збільшилась на 27,8 тис. грн. або на 0,18%. Фондовіддача становить 1,603 тис. грн., фондомісткість 0,624 тис. грн., а фондоозброєність 4,991 грн/особу. Коефіцієнт інтенсивного використання склав 0,8, це дає розуміти, що продуктивності устаткування використовувалося лише на 80%. 2.2 Визначення коефіцієнта оборотності, тривалість одного обороту, абсолютне і відносне зміну оборотних коштів за рахунок зміни коефіцієнта оборотності На підставі вихідних даних (табл. 2.2.1) визначити коефіцієнт оборотності (швидкість обороту ОБС), тривалість одного обороту ОБС, абсолютне і відносне зміну ОБС за рахунок зміни коефіцієнта оборотності. Таблиця 2.2.1 – Вихідні дані:
Розв’язання 1) Коефіцієнт оборотності оборотних коштів визначається відношенням реалізованої продукції (за період, що аналізується) до середніх залишків оборотних коштів (за період, що аналізується):  = (3200+3600) / (800+780) = 6800/1580 = 4 (оберти).2) Тривалість одного обороту характеризує період, протягом якого оборотний капітал повертається у вигляді виручки і розраховується за формулою:  де  – тривалість одного обороту оборотного капіталу, днів;Д – кількість днів періоду, що аналізується (181); – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу. 3) Станом на І-й квартал вартість залишкової вартості основних засобів становила 800 тис. грн., у ІІ-му кварталі зменшилась на 20 тис. грн. (2,5%). За досліджуваний періоду приріст основних засобів зменшився на 11,1%. Це свідчить про скорочення виробничого та збутового потенціалу підприємства. Висновок: Тож, з розрахунків вийшло що коефіцієнт оборотності становить 4 оберти, а тривалість одного обороту 45 дні, абсолютна зміна досліджуваного періоду: зменшення в розмірі 20000 грн, а відносна – 2,5%. 2.3 Визначення технологічної, цехової, виробничої і повної собівартість по випуску продукції та основного напрямку зниження собівартості продукції. На основі представлених даних визначити величини технологічної, цехової, виробничої і повної собівартості за всьому випуску продукції. Визначити основні напрямки (фактори, резерви, шляхи) зниження собівартості продукції. Визначити всі види собівартості одиниці продукції по кожному виробу. Отримані розрахункові дані представити у вигляді калькуляції собівартості виробу. Випускаються вироби: А, Б, В, Г, Д. На їх виготовлення витрачається сталь одного сорту. Норми витрат стали, електроенергії та основної заробітної плати на один виріб виражаються наступними даними (табл. 2.3.1, табл. 2.3.2). Ціна 1 кг сталі - 0,98 грн., 1 квт-ч електроенергії - 0,2 грн. Плановий випуск виробів: А - 4000 шт., Б - 11000 шт., В - 16 000 шт., Г - 6000 шт., Д - 10000 шт. Таблиця 2.3.1 – Вихідні дані:
Таблиця 2.3.2 – Вихідні дані:
Розв’язання 1) Спочатку визначимо величини технологічної, цехової, виробничої і повної собівартості за всьому випуску продукції: Для виробу А: ТС = С + М + Е + ТР + ЗП, де ТС – технологічна собівартість; С – сума калькуляції сировини; М – сума калькуляцій матеріалів; Е + ТР – сума калькуляції енергії на технологічні вироби; ЗП – основна заробітна плата.  = ((1,4 × 0,98) + (2,3 × 0,2) + 7,6) × 4000 = 37728 (грн.).ЦС = ТС + ДЗП + СП + УЕ + ВККВ, де ЦС – цехова собівартість; ТС – технологічна собівартість; ДЗП – додаткова заробітна плата виробничих робітників; СП - відрахування на соціальні потреби; УЕ - витрати на утримання на експлуатацію обладнання; ВККВ - витрати на купувальні комплектуючі вироби.  = 37728 + 23000 + 39,6% + 16300 + 20500 = 97528,396 (грн.).ВС = ЦС + ЗВ + АВ + ІВ, де ВС – виробнича собівартість; ЦС – цехова собівартість; ЗВ – загальновиробничі витрати; АВ – адміністративні витрати; ІВ – інші витрати.  = 97528,396 + 33500 + 15600 + 5300 = 151928,396 (грн.).ПС = ВС + ВЗ де ПС – повна собівартість; ВС – сума виробничих витрат; ЗВ – сума витрат на збут.  = 151928,396 + 19000 = 170928,396 (грн.)Для виробу Б:  = ((0,8 × 0,98) + (1,9 × 0,2) + 6,1) × 11000 = 79904 (грн.). = 79904 + 23000 + 39,6% + 16300 + 20500 = 139704,396 (грн.). = 139704,396 + 33500 + 15600 + 5300 = 194104,396 (грн.). = 194104,396 + 19000 = 213104,396 (грн.)Для виробу В:  = ((0,9 × 0,98) + (2,1 × 0,2) + 6,5) × 16000 = 124832 (грн.). = 124832 + 23000 + 39,6% + 16300 + 20500 = 184632,396 (грн.). = 184632,396 + 33500 + 15600 + 5300 = 239032,396 (грн.). = 239032,396 + 19000 = 258032,396 (грн.).Для виробу Г:  = ((1,6 × 0,98) + (3,5 × 0,2) + 9,1) × 6000 = 68208 (грн.). = 68208 + 23000 + 39,6% + 16300 + 20500 = 128008,396 (грн.). = 128008,396 + 33500 + 15600 + 5300 = 182408,396 (грн.). = 182408,396 + 19000 = 201408,396 (грн.).Для виробу Д:  = ((1,9 × 0,98) + (4,6 × 0,2) + 11,1) × 10000 = 138820 (грн.). = 138820 + 23000 + 39,6% + 16300 + 20500 = 198620,396 (грн.). = 198620,396 + 33500 + 15600 + 5300 = 253020,396 (грн.). = 253020,396 + 19000 = 272020,396 (грн.).2) Визначимо всі види собівартості одиниці продукції по кожному виробу у вигляді калькуляції собівартості виробу: Таблиця 2.3.3 - Види собівартості одиниці продукції по кожному виробу:
Висновок: Ефективність діяльності підприємства може бути підвищена за рахунок проведення заходів по різними напрямами. Одним з таких напрямків є зниження собівартості продукції. Основні шляхи скорочення собівартості одиниці продукції є економія витрат по найбільших елементах (які займають найбільшу питому вагу у структурі собівартості), а також (за умови наявності попиту) підвищення обсягу випуску і реалізації продукції. Фактори зниження собівартості: - підвищення технологічного рівня виробництва; - удосконалення організації виробництва і праці; - зміна структури й обсягу випуску продукції; - галузеві та інші фактори. Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні: - збільшенням обсягу виробленої продукції; - зменшенням витрат на виробництво продукції. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||