Судовомедична експертиза механічної асфіксії
 Скачать 92.51 Kb.
|
|
ТЕМА : СУДОВО-МЕДИЧНА ТОКСИКОЛОГІЯ. Токсикологія (грец. toxykon- отрута) - це вчення про отруту та отруєння. В судово-медичному відношенні отрута - це речовина, яка після введення в організм в мінімальних дозах, діючи хімічним або фізико-хімічним шляхом, зумовлює за певних умов розлад здоров'я або смерть. Отруєння - це реакція організму (розлад здоров'я або смерть), що настає внаслідок введення отрути. Класифікація отрут: І 3 переважною місцевою дією (корозійні): 1) неорганічні (мінеральні) кислоти; 2) органічні кислоти; 3) їдкі луги; 4) фенол (карболова кислота), формалін та ін. II 3 переважно загальною дією (резорбтивні): 1) деструктивні; 2) кров'яні; 3) нервово-функціональні. III Пестициди (отрутохімікати). IV Харчові токсини. За перебігом отруєння поділяють на: а) гострі; б) підгострі; в) хронічні. Клінічна картина отруєнь. В установленні отруєння велике значення має клінічна картина. Справа полегшується, коли потерпілий перебував у лікувальному закладі, а клінічна картина записана лікарем. Загальним для клініки отруєнь є виникнення функціональних та морфологічних змін у місці введення отрут, їх вибіркова локалізація та токсична дія на органи, а також на шляху виведення отрут з організму. Разом з тим у зв'язку з відносною або винятковою вибірковістю токсичної дії тієї чи іншої речовини можуть переважати ознаки ураження окремих систем організму (нервової, серцево-судинної та ін.), тому в клініці треба виділяти головні синдроми, які збігаються з розладом функцій цих систем. Головні синдроми та речовини, які їх викликають, треба поділяти на п'ять груп,: 1 Психоневрологічні розлади у вигляді психічних (різні форми розладу свідомості та психічної, у тяжких випадках з розвитком токсичної коми, інтоксикаційного психозу), неврологічних та соматовегетативних (симетрична зміна розміру зіниць, розлад секреції потових, слинних, бронхіальних залоз, терморегуляції, парези, паралічі, розлад слуху) розладів — адреналін, амідопірин, аміназин, анабазин, атропін, барбітурати, димедрол, морфін, кокаїн, нікотин, пілокарпін, спирти, свинець, тетуран. 2 Ураження органів дихання супроводжуються недостатністю дихання. Треба пам'ятати, що останнє може спостерігатися як прояв отруєння нейротоксичної дії, особливо під час розвитку коми, а також при настанні в цій фазі аспіраційно-обтураційних розладів, під час безпосередньої дії речовин на легені (берилій, сірковий водень, фосген, хлорпікрин, пари їдких припікаючих речовин та ін.). 3 Розлади функції серцево-судинної системи частіше спостерігаються у вигляді колапсу. Останній може спостерігатися як прояв клінічної картини отруєння не тільки «серцевими» отрутами (препарати миш'яку, свинцю, аніліну), а також бути головними ознаками отруєння кардіотропними речовинами (серцеві глікозиди ацедоксин, дигоксин, строфантин, хінін). 4 Ураження шлунково-кишкового тракту звичайно супроводжуються диспептичними розладами (нудота, блювота), шлунково-кишковими кровотечами, гастроентероколітами з дегідратацією (кислоти, луги, деякі солі важких металів). 5 Розлади функції печінки і нирок виявляються у збільшенні печінки, печінковій коліці, жовтусі, геморагічному діатезі, болі у попереку, набряку олігурії, азотемії, комі (гранозан, бліда поганка, препарати міді, ртуті та ін.). Треба пам'ятати, що цей поділ умовний, тому що від дії однієї речовини можуть спостерігатися зміни з боку двох або більше систем організму. При визначенні клінічної картини отруєння треба пам'ятати, що вона, у багатьох випадках, буває схожою з клінічною картиною хвороб, відрізняючись від неї лише тільки послідовністю проявів різних ознак. На жаль, у багатьох випадках клінічна картина отруєння залишається невідомою, що ускладнює встановлення причини смерті. У випадках, подібних до цього, треба зважати на значення інших трьох джерел доказів: даних місця події і трупа на ньому, наслідків дослідження трупа і даних лабораторних досліджень. Огляд місця події і трупа на ньому при підозрі на отруєння. . У визначенні отруєння дані, одержані у процесі огляду місця події і трупа на ньому, мають велике значення. Участь лікаря в огляді місця події надто необхідна. При огляді потрібно звернути особливу увагу на запах, тому що багато речовин мають специфічний запах (оцтова есенція, їдкий амоній, ціанистий калій). Наявність на місці події різного роду хімічних речовин, медичних препаратів, упаковок, конвалют теж не слід залишати без уваги. Можуть бути виявлені передсмертні записки, спеціальна література, довідники з описом дії тієї чи іншої речовини, інколи із закладками або підкресленням (відміткою) конкретної речовини. Слід звернути увагу на посуд, з якого, можливо, була прийнята речовина. Необхідно звернути увагу на наявність блювотних мас на місці події, які також слід вилучити. При огляді трупа на місці випадку необхідно звернути увагу на стан одягу. Треба звернути увагу на позу трупа, тому що при отруєнні судорожними отрутами (стрихніном) інколи спостерігається поза «боксера»; На губах або між ними інколи можна побачити залишки порошку, в передній частині рота — нерозчинені або напіврозчинені таблетки, уламки ампул. При отруєнні їдкими отрутами (кислотами, лугами) необхідно пам'ятати, що на шкірі обличчя, коло рота, можуть бути виявлені сліди хімічного опіку у вигляді пергаментних плям, інколи — смуги речовин, що значною мірою можуть вказати на позу людини під час прийняття їдкої речовини. При отруєнні кров'яними отрутами, що руйнують еритроцити (гемолітичними), такими, як арсенат водню, зміїні отрути, деякі фосфорорганічні речовини, крім загальноасфіктичної картини, треба відзначити можливість жовтого забарвлення склер і шкіри, інколи крапкові крововиливи на шкірі. При отруєнні речовинами, що зв'язують гемоглобін, найбільш виражені зміни можна спостерігати з боку трупних плям. Зокрема, при отруєнні окисом вуглецю в крові виникає карбоксигемоглобін, який має яскраво-червоний колір. У зв'язку з цим трупні плями набувають рожевого, рожево-червоного або червоного кольору. Крім цього, слід пам'ятати, що в таких випадках може спостерігатися рожевий колір шкіри обличчя. При отруєнні речовинами, що утворюють метгемоглобін (бертолетова сіль, анілін, солі азотної кислоти — нітрати), необхідно звернути увагу на коричневий відтінок трупних плям. При отруєнні ціанистими сполуками (ціанід калію, ціанід натрію та ін.) в крові виникає ціангемоглобін або ціанметгемоглобін, в зв'язку з чим трупні плями, шкіра обличчя, губи набувають вишнево-червоного кольору. З порожнини рота й носа, особливо при натисканні на ділянку живота, відчувається різкий запах гіркого мигдалю. При отруєні деструктивними отрутами (солі важких металів, металоїди та їх сполуки), у зв'язку з особливостями механізму дії (порушень структури паренхіматозних органів) при зовнішньому огляді трупа важливих ознак не виявляється. При отруєнні функціональними отрутами, типовими представниками яких є алколоїди, як і при отруєнні деструктивними отрутами, характерних ознак при зовнішньому огляді не виявляється. У таких випадках слід відмітити картину різко вираженої асфіксії, що отримала назву токсичної асфіксії. При отруєнні такими алкалоїдами, як морфін, пілокарпін, ацетилхолін, карбохолін необхідно звернути увагу на різке звуження зіниць, а при отруєнні атропіном, лобеліном, анабазином, нікотином — різке їх розширення. При отруєнні алкалоїдами, які належать до судорожних (стрихнін, аконитин та інщі), трупне заклякання може настати дуже швидко і бути різко вираженим, у той час як при отруєнні аманітотоксином (грибами блідої поганки) воно взагалі може не наступати. Необхідно засвоїти такі методичні особливості розтину трупа при підозрі на смерть від отруєння. Як при зовнішньому огляді, так і при розтині трупа не слід вживати для обмивання воду, оскільки це може ускладнити виявлення малих кількостей отруйних речовин. Якщо при звичайному розтині експерту надано право проводити дослідження трупа в тій послідовності, яку він вважає доцільною, то при підозрі на отруєння в першу чергу необхідно досліджувати серце і великі судини. Це необхідно для того, щоб залишити кров (200—250 мл) з метою її направлення на судово-хімічне дослідження. Після дослідження серця пропонується перейти до тієї ділянки, де передбачається місце введення або найбільш виражена дія отрути. Внутрішні органи вилучають після накладення подвійних лігатур на стравохід, шлунок, кишечник (на відстані 1 м у різних відділах), щоб запобігти механічному переміщенню їх вмісту. При підозрі на отруєння невідомою отрутою, а також при комбінаційних отруєннях слід залишити об'єкти: № 1 - шлунок з його вмістом; № 2 - по 1 м тонкої та товстої кишок з вмістом; № 3 - не менше 1/3 печінки з найбільш кровонаповнених ділянок, жовчний міхур та всю жовч; № 4 - нирку та всю сечу; № 5- 1/3 головного мозку; №6 - не менше 200 мл крові; № 7 - селезінку та не менш 1/4 найбільш кровонаповнених ділянок легень. Органи нічим не фіксують, але іноді для тривалого зберігання усі органи заливають чистим ректифікованим спиртом, частину якого (до 200 мл) також відправляють у судово-медичну лабораторію для контрольного дослідження. Органи не заливають спиртом, якщо лабораторія поблизу і можна провести дослідження терміново, а також коли потрібно встановити, чи є в них алкоголь. Приклад написання судово-медичного діагнозу і «Висновків експерта» при отруєнні оксидом вуглецю Обставини справи. З направлення про призначення дослідження трупа К.В.Г. встановлено, що гр. З.А.П. привів її у свій гараж з метою статевого зв'язку. Завів свій автомобіль, в кабіні якого вони розпивали спиртні напої, а потім здійснювали статеві акти. О 8 годині 30 хвилин їх було знайдено мертвими. Гр-ка К.В.Г. лежала на задньому сидінні без одягу, а труп З.А.П. був виявлений на підлозі біля воріт з правого боку, одягнений. Тілесних ушкоджень на обох трупах не виявлено. Шкірні покриви мали виражений яскраво-червоний колір, як і трупні плями. Повітря в гаражі мало запах чадного газу. Двигун легкового автомобіля працював на холостих обертах і зразу ж був виключений прибулою оперативною групою. Приміщення провітрене. Тільки після цього почався огляд місця пригоди. Судово-медичний діагноз. Отруєння оксидом вуглецю: світло-червоні трупні плями, рідка яскраво-червона кров у судинах та порожнинах серця, повнокров'я і яскраво-червоне забарвлення внутрішніх органів та м'язів, дрібні крововиливи під плевру легень: наявність у крові сполук окису вуглецю з червоною речовиною крові (карбоксигемоглобіну) при токсикологічному дослідженні сягає 94%. Алкогольна інтоксикація: у крові 1,7‰, а у сечі - 12‰ етилового спирту. Висновки. На підставі судово-медичного розтину трупа гр-ки К.В.Г. 1975 року народження з урахуванням результатів лабораторних методів дослідження і обставин справи у відповідь на поставлені питання доходжу таких висновки: 1 Причиною смерті гр-нки К.В.Г. стало отруєння оксидом вуглецю (чадним газом), що підтверджується характерним кольором трупних плям та внутрішніх органів трупа, а також позитивними результатами токсикологічного дослідження крові, в якій знайдено смертельну концентрацію карбоксигемоглобіну у кількості 94%. 2 На трупі гр-ки К.В.Г. тілесних ушкоджень не знайдено, за винятком кількох дрібних саден на першому та другому пальці лівої кисті, які були отримані за кілька днів до смерті, про що свідчать підняті краї саден та злущення епідермісу по їх периферії, які до причини смерті відношення не мають. 3 Незадовго до смерті гр-ки К.В.Г. вживала спиртні напої і перебувала у стані алкогольного сп'яніння, на це вказує результат токсикологічного дослідження крові, в якій знайдено етиловий спирт у кількості 1,7‰, а у сечі - 1,2‰. У живих осіб такий стан відповідає середньому ступеню сп'яніння. Алкоголь мав прямий вплив на смерть потерпілої і сприяв її швидкому настанню, оскільки він ускладнює процес отруєння оксидом вуглецю. Зразок судово-медичного діагнозу і «Висновків експерта» при отруєнні етиловим алкоголем Обставини справи. Гр. М., 38 років, 10.08.1992 року о 18 годині 10 хвилин знайдений на вулиці біля зупинки тролейбуса. Доставлений машиною швидкої допомоги у приймальне відділення лікарні у стані алкогольного сп'яніння, через 20 хвилин раптово помер. Судово-медичний діагноз. Гостре отруєння етиловим алкоголем: набряк обличчя та повік, синюшність шкіри, слизові виділення з носових ходів, екзофтальм очей, розширення зіниць, повнокров'я кон'юнктиви. Запах алкоголю з порожнин та внутрішніх органів трупа. Множинні крапкові крововиливи під вісцеральну плевру, епікард у слизову оболонку шлунка. Дрібновогнищеві крововиливи у тканину легень, жирова дистрофія печінки. Переповнення сечею сечового міхура до 800 мл. Токсична концентрація етилового спирту у крові - 5,3‰, а у сечі 4,7‰. Висновки На підставі даних судово-медичного розтину трупа М., 1960 року народження, з урахуванням результатів лабораторних методів дослідження і обставин справи, доходжу таких висновків: 1 Причиною смерті гр. М. стало гостре отруєння етиловим спиртом, про що свідчить наявність таких морфологічних ознак: симптом Курдюмова, набряк обличчя та повік, синюшність шкіри, слизові виділення з носових ходів, екзофтальм очей, розширення зіниць, повнокров'я кон'юнктиви, які збігаються з додатковими судово-медичними даними, встановленими при внутрішньому дослідженні трупа і виявленими у вигляді численних цяткових та вогнищевих крововиливів у легені та під плевру, в епікард, слизову оболонку шлунка: запах алкоголю від порожнин та органів трупа, переповнення сечею сечового міхура (близько 800 мл), а також смертельна концентрація етилового спирту у крові в кількості 5,3 ‰, встановленого при токсикологічному дослідженні його крові. 2 При судово-медичному дослідженні трупа гр. М. ніяких тілесних ушкоджень не виявлено. ТЕМА :СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА РЕЧОВИХ ДОКАЗІВ. Одним із об'єктів судово-медичної експертизи є речові докази. Згідно зі ст. 78 КПК України речовими доказами є предмети, що були знаряддям скоєння злочину і зберегли на собі його сліди, або будь-який інший об'єкт злочинних дій, гроші, коштовності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, а також усі предмети, що сприятимуть розкриттю злочину і викриють винних або можуть бути засобами спростування чи пом'якшення відповідальності. Об'єктами судово-медичної експертизи є предмети зі слідами біологічного походження (кров, сперма, слина, виділення з грудних залоз, піхви, піт), частини тканин організму (волосся, нігті, шкіра, м'язова і хрящова тканини) і внутрішні органи. Судово-медична експертиза речових доказів виконується виключно лікарями, які, крім загальної судово-медичної підготовки, мають спеціальну теоретичну і практичну підготовку з судово-медичного дослідження речових доказів. Дослідження крові. Сліди крові можуть бути на одязі, тілі потерпілого і звинуваченого, різних предметах і знаряддях злочину, які виявлено на місці події. Кожний слід крові може свідчити про механізм його утворення і тим самим певною мірою відображати обставини події. Залежно від форми, величини та особливостей сліди крові можуть бути у вигляді: 1)крапель, тобто плям від падіння крові на горизонтальну площину; бризок — плям від падіння крапель крові на нахилену площину; патьоків; помарок і мазків; відбитків (пальців, підошов та інших предметів); плям, що просочують різні предмети; калюж крові; слідів крові в рідинах, які використовувались для її замивання (замивні води). Найчастіше перед судово-медичною експертизою постають такі питання: чи є в плямі кров; якщо є, то кому вона належить, - людині чи тварині; групова належність крові; кількість крові, що витекла; статева належність; регіональне походження крові; належність крові новонародженому чи дорослій людині; давність утворення плям крові. Для вирішення питання про наявність крові застосовують попередні (орієнтовні) і доказові проби. Попередні проби: проба з перекисом водню; проба з бензидином; проба з люмінолом; дослідження в ультрафіолетовому випромінюванні. Доказові проби: спектральний метод; мікрокристалічні реакції. Після встановлення наявності у тиші крові переходять до визначення видової її належності, тобто визначають, кому належить кров — людині чи тварині, а якщо погрібно, то якого саме виду тварини. З цією метою використовують реакцію преципітації Чистовича-Улетута. (ФЯ. Чистович 1899 р. в лабораторії І.Мечникова відкрив явище преципітації, а німецький вчений Уленгуг у 1901 р. застосував його в судово-медичній практиці і запропонував для цього спеціальні пробірки). Визначивши належність крові в досліджуваному об'єкті людини, потрібно встановити її групу і тим самим виріши ти питання про походження крові від певної особи, яка брала участь у події. В основі мегодів визначення груп крові лежать імунологічні процеси. Об'єктами дослідження може бути кров у рідкому стані від живих осіб і трупів, а також кров у слідах на речових доказах. Під час розслідування тієї чи іншої справи може виникнути необхідність визначення кількості рідкої крові, що утворює ту чи іншу пляму. Конкретних методів для з'ясування цього немає. Орієнтовно кількість крові, що пролилася, можна визначити з розрахунку, що 1 л рідкої крові залишає 211 г сухої речовини. Вирішення питання про давність утворення слідів крові має велике значення для встановлення часу події. Дослідженнями встановлено, що активність ферментів холінестерази, лейцинамінопептидази і окситоцинази в плямах крові зберігається протягом 3-5 місяців, 50-60 днів, 80-100 днів відповідно, а також доведена принципова можливість встановлення давності слідів крові за похідними гемоглобіну, які утворюються під дією чинників навколишнього середовища. Встановлення належності крові плоду, новонародженому і дорослій людині. Вирішення цього питання ґрунтується на якісній і кількісній неоднорідності гемоглобіну крові новонародженого і дорослої людини . Так, кількість гемоглобіну фетального типу в крові новонародженого становить 70-80%, а в крові дорослих людей не перевищує 1 -4%. Встановлення статевої належності крові ґрунтується на явшці статевого диморфізму тканин, зумовленому XX хромосомами у жінок і ХУ — у чоловіків. У соматичних клітинах жіночого організму виявляються грудочки жіночого статевого хроматину (X хроматин, або тільця Барра), які складаються з ДНК. У клітинах чоловічого організму Х-хроматину або зовсім немає, або він є в незначній кількості. Для соматичних клітин чоловічого організму характерна наявність У-хроматину, який виявляється лише у 1 -2% жінок. Судово-медична експертиза спірного батьківства, материнства і заміни дітей. Ця експертиза проводиться шляхом дослідження набору антигенів максимально великого числа систем. Вона ґрунтується на виключенні можливості батьківства в разі хибних показань. Відсоток категоричних висновків щодо виключення можливого батьківства прямо пропорційно залежить від об'єму досліджень. Основою експертних висновків про батьківство є аналіз комплексу ознак: генетичної детермінованості систем крові, 'їх якісної незмінності протягом життя людини, незалежності їх одна від одної, терміну формування систем крові до моменту народження дитини та ін. Точність такого аналізу становить 99,9%. Дослідження волосся Виявлене волосся і відібрані зразки запаковують в окремі конверти, на яких вказують, що це за об'єкт, ким, коли і де він був вилучений, і разом з постановою слідчого направляють до судово-імунологічного відділення бюро судово-медичної експертизи для з'ясування таких питань: чи є надісланий для дослідження об'єкт волоссям; належить волосся людині чи тварині; якщо тварині, то якій; якщо волосся належить людині, то з якої воно частини тіла; випале чи вирване волосся; чи мала місце дія на волосся чинників навколишнього середовища; яка групова і статева належність волосся; можливе походження волосся від певної особи (схожість). Дослідження сперми. Судово-медичне дослідження слідів сперми здійснюється при проведенні експертизи, пов'язаної з розслідуванням статевих злочинів. Ці сліди можуть бути виявлені на тілі і одязі потерпілих, а також на різних предметах на місці події. Досліджуються також мазки, взяті з піхви і прямої кишки потерпілих. Рідку сперму досліджують для вирішення питання про спроможність чоловіка до запліднення. За мікроскопічною картиною сперма є середовищем, яке містить морфологічні елементи — сперматозоїди, які становлять ії специфічну частину, а також передміхурові тільця, що нагадують зерна крохмалю. У спермі можуть виявлятися і неспецифічні елементи — клітини епітелію, лейкоцити, лецитинові зерна, кристали холіну. |