СМЕ Методрозробка-4. Судовомедичне дослідження вогнепальних ушкоджень
 Скачать 150 Kb.
|
|
Тема : Судово-медичне дослідження вогнепальних ушкоджень. Під вогнепальними розуміють ушкодження, заподіяні пострілами з усіх видів вогпальної зброї, вибухами боєприпасів або їхніми частинами. У нашій державі користуватися вогнепальною зброєю дозволено лише окремим категоріям громадян, причому тільки під час виконання ними службових обов'язків. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача та збут вогнепальної зброї (окрім мисливської зброї) є карним злочином і карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років (ст. 263 п.1 КК України). Залежно від походження вогнепальні ушкодження поділяють на: 1) кульові; 2) дробові; 3) уламкові; 4) від вторинних снарядів; 5) внаслідок дії продуктів холостого пострілу; 6) внаслідок дії іритантів. За глибиною проникнення снаряду вогнепальні ушкодження поділяються на дві групи: 1) поверхневі; 2) глибокі. За кількістю ушкоджень: 1) поодинокі; 2) множинні. Ручну стрілецьку вогнепальну зброю поділяють на групи. 1 За призначенням: а) бойова (автомати, карабіни, пістолети, гвинтівки); 6) мисливська (одно-, дво-, три-, чотириствольні рушниці); в) спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери); г) спеціальна (сигнальні, будівельно-монтажні пістолети); д) зброя самооборони (газова, споряджена еластичними кулями). 2 За виготовленням: а) штатна; б) саморобна; в) дефектна; г) атипова (будівельно-монтажні пістолети, перфоратори). 3 За довжиною ствола: а)довгоствольна (біля 500мм - гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, мисливські рушниці); б) середньоствольна (200-500 мм - автомати, револьвери); в)короткоствольна (до 200мм - автоматичні пістолети, револьвери). 4За властивостями ствола: а) нарізна (гвинтівки, пістолети, автомати, револьвери тощо); б)гладкоствольна (мисливські рушниці); в) комбінована (мисливські, спортивні рушниці). 5За калібром (діаметром): а) малокаліберна (4,0-6,35 мм); б)середньокаліберна (6,35-9,0 мм); в)великокаліберна (понад 9,0 мм). 6За механізмом пострілу: а)автоматична (автомати); б)напівавтоматична (пістолети, карабіни); в)неавтоматична (мисливські рушниці). 7За кількістю набоїв (зарядів): а)багатозарядна (автомати, гвинтівки, пістолети, револьвери); б)однозарядна (мисливські рушниці, ракетниці). Постріл може відбуватися за наявності трьох компонентів: зброї, заряду і снаряду. Для зручності перезарядження заряд і снаряд об'єднані в єдиний комплекс — патрон, який у бойовій зброї складається із гільзи з капсулем, снаряду (кулі) і заряду (пороху). В мисливській рушниці, крім цих складових частин, є ще прокладка (пиж) між порохом і снарядом і поверх снаряду. Залежно від кінетичної енергії кулі розрізняють чотири види її дії: розривну; пробивну; клиноподібну; контузійну. Розривна дія характеризується тим, що куля, маючи величезну кінетичну енергію (близько тисячі джоулів при пострілі з гвинтівки), виявляє руйнівну силу: утворюються величезні розриви шкіри, дробляться кістки, руйнуються внутрішні органи. Пробивна дія характеризується тим, що куля діє як пробійник, вибиваючи в пошкоджених твердих (щільних) середовищах мінус-дефект тканини. Куля при цьому має кінетичну енергію в кілька сотень джоулів. Вона вибиває і виносить частинки тканини на своїй поверхні, залишаючи їх в об'єктах, крізь які вона проходить після того. Клиноподібна дія проявляється тоді, коли кінетична енергія кулі різко послаблена і вимірюється в десятках джоулів. Куля входить у щільну тканину як клин і розсуває її. Шкіра у таких випадках розривається за ходом її сполучнотканинних волокон, утворюючи різної форми отвори, краї яких легко збігаються. Контузійна дія характеризується тим, що куля втрачає свою швидкість, енергію і, вдаряючись об тіло людини, трохи травмує його. На місці удару на шкірі виникає садно або синець, а іноді поверхнева рана. При вогнепальних ушкодженнях величезна енергія кулі у вигляді ударної хвилі в рановому каналі раптово передається оточуючим тканинам, спричиняючи їх коливання. При цьому за кулею, що рухається, утворюється пульсуюча порожнина, коливання якої передаються на суміжні органи і тканини. Внаслідок цього дія кулі на тіло людини складається з прямого удару і бічної дії снаряду, яка спрямована у різні боки. У вогнепальній рані виділяють три зони: зона безпосереднього ранового каналу; зона удару тканини стінок каналу шириною 1-2 см; зона молекулярного коливання тканини, яке поширюється на 4-5 см і більше. Остання зона виявляється через кілька годин або діб, проявляється збільшенням крововиливів і дистрофією тканини. У разі потрапляння кулі в органи, які містяться у невеликій замкненій порожнині, обмеженій стінками, рідину або напіврідке середовище, вона виявляє гідродинамічну дію, тобто передає свою енергію частинкам цього середовища і створює такий значний тиск на стінки, що вони руйнуються. Така дія спостерігається, коли куля проходить крізь серце під час діастоли, переповнений сечовий міхур, головний мозок, печінку. Слід пам'ятати, що різний механізм впливу кулі в ділянці вхідного та вихідного отворів зумовлює появу характерних ознак, які дозволяють проводити диференціальну діагностику. Особливості вхідного та вихідного вогнепального поранення. Вхідний отвір на тілі називається вхідною вогнепальною раною. Форма вогнепальної рани найчастіше кругла або овальна. При цьому сам отвір має ряд характерних ознак, зумовлених пробивною дією кулі. Серед цих ознак необхідно звернути увагу на такі: 1 Дефект тканини (мінус тканини) - клаптик шкіри, вибитий кулею. Визначають його шляхом зіставлення країв рани. Якщо вони наближаються з утворенням складок шкіри, то це свідчить про наявність дефекту тканини. 2 Пасок здирання - коло рожево-червоного кольору, яке утворюється шляхом того, що куля, входячи в тіло, затягує шкіру і боковою поверхнею здирає епідерміс по краю отвору на ширину до 0,3 см. Залежно від кута, під яким куля увійшла в тіло, пасок здирання може бути кільцеподібної або дугоподібної форми. Слід пам'ятати, що на трупі пасок має буро-коричневий колір внаслідок висихання. 3 Пасок обтирання - кільце сірого або чорного кольору, шириною 0,1-0,3 см. Утворюється він внаслідок того, що куля несе на собі різні частинки (кіптяву порохового нагару, сліди змазки, іржі) і, входячи в тіло, залишає (обтирає) ці частинки навколо вхідної рани. Пасок обтирання може частково або повністю накладатися на пасок здирання. 4 Пасок металізації утворюється шляхом відкладення частинок металу внутрішньої поверхні ствола, які стерлися, самої кулі, а також вибухової суміші капсуля і може бути виявлений рентгенографічним, хімічним, електрографічним або спектрографічним методами дослідження. Крім викладеного, слід враховувати, що краї вхідного отвору здебільшого рівні або дрібно зазублені (при перегляді за допомогою лупи), інколи начебто вправлені усередину, а розмір його часто менше діаметра кулі. Вихідна вогнепальна рана утворюється шляхом клиноподібної дії кулі, в зв'язку з чим вона має щілиноподібну або зіркоподібну форму. При дослідженні її слід звернути увагу на відсутність дефекту тканини, пасків здирання і обтирання та металізації. Слід мати на увазі, що краї рани у цих випадках нерівні, великозазублені (характер країв клаптевої рани), часто вивернуті назовні. Необхідно також пам'ятати, що в окремих випадках в ділянці вихідного отвору може спостерігатися дефект тканини (якщо рановий канал короткий і куля не втратила пробивної здатності) і так званий фальшивий пасок здирання, який утворюється у тих випадках, коли в момент виходу кулі шкіра була притиснута до чогось щільного. Цей пасок має нерівномірну ширину. Дистанція пострілу - відстань від дульного зрізу вогнепальної зброї до об'єкта. Правильне визначення дистанції пострілу має велике практичне значення. Слід знати, що у судовій медицині розрізняють три дистанції пострілу: 1) впритул; 2) близька; 3) неблизька. 1)При пострілі в притул в судово-медичній практиці слід розуміти такий постріл із зброї, коли дуловий зріз його стикається з поверхнею тіла. Слід розпізнавати три різновиди пострілу впритул: 1 Герметичний- дуловий зріз щільно приставлений до тіла. В цих умовах передкульове повітря спричиняє ушкодження раніше, ніж куля, котра проходить через утворену рану. При цьому упорі навколо рани може утворюватися відбиток дулового зрізу - "штанцмарка". "Штанцмарка" може мати вигляд садна, синця. Утворюється вона переважно внаслідок дії газів, які поширюються під шкірою, придавлюють її до дулового зрізу. При цьому випинання шкіри під дією газів може бути таким, що досягає до деталей ствола, розміщених на досить значній відстані від дулового зрізу, наприклад, мушки, її стойки, надмушника. Негерметичний (нещільний), при якому дуловий зріз тільки приставлений до тіла. Слід пам'ятати, що при цьому упорі виникають радіальні розриви шкіри і навколо рани можна спостерігати невелике відкладення кіптяви. Частковий, або боковий, постріл із зброї під кутом, коли дуловий зріз стикається з тілом лише однією своєю частиною. При цьому можна спостерігати ознаки пострілу в упор і з близької відстані - відбиток частини дулового зрізу і відкладення кіптяви (з боку тупого кута). Необхідно пам'ятати, що при всіх видах упору характерною (специфічною) ознакою є відкладення кіптяви по ходу ранового каналу, на внутрішніх поверхнях розташування тканини (наприклад, на шкірних шматках, внутрішній поверхні твердої мозкової оболонки, кістках черепа), наявність карбоксигемоглобіну в крові, в ділянці вхідного отвору і інколи утворення в його зоні підшкірної емфіземи діаметром до 5 см. 2)Під пострілом з близької дистанціїслід розуміти таку дистанцію, коли, крім снаряду, на шкіру діють додаткові фактори пострілу. При цьому залежно від дистанції, на яку поширюються ці фактори, навколо рани можуть бути виявлені дії їх усіх (при дуже близькій відстані) або одного з них (наприклад, зерен пороху). Визначити у сантиметрах дистанцію пострілу за додатковими факторами, по суті, неможливо. Для вирішення цього питання необхідно вдатися до експериментального відстрілу з тієї ж зброї і боєприпасів. Необхідно пам'ятати, що виявлення дії додаткових факторів пострілу само по собі свідчить про те, що рана вогнепальна, отвір - вхідний, що постріл зроблений з близької дистанції, у певному напрямку, а також в оголене тіло. Додаткові фактори пострілу: -Побічні фактори пострілу - це все, що вилітає з каналу ствола вогнепальної зброї в момент пострілу, крім снаряда (кулі, дробу). До них слід віднести повітря передкульового простору, полум'я, порохові гази, кіптяву, зерна пороху, які не згоріли, частини металу, рушничної змазки. -Повітря передкульового простору вилітає з каналу ствола із швидкістю руху кулі. Слід враховувати, що на близькій відстані (до 3-5 см) повітря, маючи кінетичну енергію, може заподіяти ушкодження у вигляді забою або кільця повітряного садна та утворити розрив шкіри. -Полум'япострілу являє собою об'єм газу, у якому відбувається горіння. Слід пам'ятати, що при пострілі димним порохом із каналу ствола викидається факел полум'я, який складається з розпечених і розплавлених частинок залишків горіння пороху та капсульного заряду. -Порохові гази- продукт згоряння пороху при пострілі. Необхідно враховувати, що пороховим газам властиві механічна, хімічна і термічна дії. При пострілі в упор або з дуже близької відстані вони проникають під шкіру і можуть зумовити її розриви, відшарування, розриви внутрішніх органів. Порохові гази на близькій відстані мають забивну дію. При цьому шкіра покривається садном, ущільнюється і підсихає, утворюється пляма, яка являє собою жовто-буру ділянку пергаментної щільності. Хімічна дія газів Зумовлена тим, що при згорянні пороху виникає велика кількість окису вуглецю, який вступає в сполуку з гемоглобіном крові і утворює карбоксигемоглобін- Кров при цьому набуває яскраво-червоного кольору і може бути однією з диференціальних ознак вхідного і вихідного отворів. Термічна дія газів частіше незначна. При цьому вона виявляється сильніше у димного пороху, ніж у бездимного. -Кіптява пострілу - це дрібні частинки різного складу, які виносяться із каналу ствола пороховими газами. Необхідно враховувати, що інтенсивність відкладення кіптяви, форма її відкладення, площа залежать від конкретної відстані пострілу і положення зброї щодо ушкодженого об'єкта. При пострілі під прямим кутом кіптява відкладається у вигляді кола. Ближче до рани колір її більш насичений, ніж по периферії. При пострілі під кутом форма відкладення кіптяви набуває форми еліпса. Рана при цьому знаходиться ближче до сторони еліпса, звідки був зроблений постріл. -Зерна пороху -це не повністю згорілі або незгорілі порошинки, які вилітають із каналу ствола. Слід мати на увазі, що вони мають певну масу, можуть ушкоджувати епідерміс, проникати в шкіру і рановий канал. При спеціальному Дослідженні зерен пороху можна встановити його вид. 3)Постріл з неблизької дистанціїхарактеризується тим, що на тіло діє лише один снаряд (куля, дріб). За цих умов утворюється рана з характерними ознаками, які описані вище. Вогнепальний рановий (кульовий) канал - шлях, який проходить снаряд в тілі, є продовженням вогнепальної рани. Його особливості визначаються кінетичною енергією кулі і опором тканин. Якщо енергії достатньо, щоб пробити всі тканини, тоді куля, проклавши в них канал, виходить назовні. Такий канал називається наскрізним. Якщо енергії недостатньо, то куля залишається в тілі, і у такому випадку канал називається сліпим. Розрізняють декілька видів кульових каналів: За напрямком: прямолінійні. непрямолінійні: а) ламані; б) циркулярні або колові; в) сегментарні. За особливістю: наскрізні; сліпі; дотичні; суцільні; переривчасті. За кількістю: поодинокі; множинні. Відносно осі тіла: горизонтальні; фронтальні; сагітальні; кософронтальні; кососагітальні; косовертикальні. 1 Прямий - проходить через усі тканини і органи по одній лінії. Ламаний - утворюється в тих випадках, коли після проходження кулі виникає зміщення внутрішніх органів (наприклад, зміщення петель кишок, стиснення легень у зв'язку з гемопневмотораксом). Слід знати, що при двох кульових каналах, якщо один із них ламаний, а другий прямий, можна встановити послідовність заподіяння поранення - прямий може бути тільки після ламаного. Відхилений - утворюється в тих випадках, коли в тілі відбувається рикошетування кулі. Практикою і експериментальним дослідженням встановлено, що коли куля зустрічається з перешкодою (необов'язково твердою) під кутом до 15°, у 25% випадків виникає її рикошетування. Тангенціальний - можна спостерігати, коли куля діє по дотичній на округлених частинах тіла. Необхідно розрізняти два їх підвиди - закритий, коли існує вхідний і вихідний отвори і між ними короткий кульовий канал, і відкритий, коли утворюється рана, яка має форму жолоба. Слід пам'ятати, що останні види поранень дуже важкі для діагностики, оскільки практично не мають характерних ознак вогнепальних ушкоджень, внаслідок чого потребують спеціальних досліджень. 5 Перерваний - виникає у тих випадках, коли куля проходить через декілька частин тіла (наприклад, крізь передпліччя і грудну клітку). Слід мати на увазі, що в подібних випадках можна допустити помилку - зробити висновок, що було два поранення (передпліччя і грудної клітки), тоді як постріл був один і куля була одна. У випадках позитивної відповіді можна відтворити позу, в якій перебувала людина в момент завдання їй поранення. 6 Множинний - можна спостерігати у тих випадках, коли куля перед влученням у тіло або в тілі з різних причин фрагментується, утворює декілька сліпих або наскрізних ранових каналів. Поряд із встановленням виду кульового каналу при дослідженні вогнепального ушкодження необхідно встановити напрямок каналу за умови вертикального положення людини. При дослідженні вогнепальних ушкоджень треба враховувати, що в кістках кульовий канал має своєрідну форму. Зокрема, в плоских кістках (череп, лопатка, тазові кістки та ін.) він має форму зрізаного конуса, який розширюється в напрямку польоту кулі, якщо куля увійшла в кістку під прямим кутом, тоді на зовнішній пластинці отвір має круглу форму, діаметр його однаковий або трохи менше калібру кулі. Якщо куля увійшла в кістку під кутом, тоді на зовнішній пластинці отвір має овальну форму, а з боку тупого кута має викришування зовнішньої кісткової пластинки. У довгих трубчастих кістках при вогнепальних пораненнях частіше за все виникають уламкові або дірчасто-уламкові переломи. Зіставленням відламків кісток в ділянці входу кулі можна виявити отвір округлої форми, від якого відходять переважно радіальні тріщини. В ділянці виходу кулі тріщини переважно довгасті, які з'єднуються між собою поперечними. Слід пам'ятати, що при дослідженні вогнепальних ушкоджень на кістках, іноді через багато років, а інколи і через десятиріччя можна виявити не тільки вхідний або вихідний отвори, напрямок пострілу і калібр кулі, але й вирішити інші питання: про систему вогнепальної зброї, хімічний склад оболонки кулі, відстань пострілу та послідовність заподіяних ушкоджень при численних пораненнях. Ситуаційні задачі Задача 1 ЗО липня 1999 року о 10 годині 30 хвилин на березі ставка було знайдене тіло гр. 3., якого вважали зниклим. Під час огляду місця пригоди встановлено: труп лежить на березі ставка. Під трупом велика кількість крові. На трупі виявлений наскрізний рановий канал, який має два отвори. Перший отвір локалізується у лівій скроневій ділянці, неправильної форми, без дефекту мінус-тканини. При дослідженні. скроневої кістки виявлене наскрізне ушкодження, яке з боку внутрішньої кісткової пластинки має овальну форму, а зовнішня кісткова пластинка має розширені, скошені краї. Другий отвір розміщується в правій скроневій ділянці, навколо якого по краях відмічається кільце нальоту кіптяви та опік шкірних покривів, а також відбиток бурого кольору. Права скронева кістка: її зовнішня пластинка має пошкодження овальної форми з рівними краями і розширене із великозубчастими та скошеними краями ушкодження на внутрішній кістковій пластинці. Будь-яких інших ушкоджень при зовнішньому дослідженні трупа не виявлено. Визначити причину смерті. Механізм утворення тілесних ушкоджень. Визначити вхідний і вихідний отвір. Задача2 30 липня 1997 року у власній квартирі на підлозі кухні був знайдений труп гр. Р. Під ним велика кількість крові. Труп на дотик теплий, температура в прямій кишці 29 С. Трупні плями розміщені на передній поверхні грудної клітки, блідо-синього кольору при дозованому натискуванні з силою, зникають і відновлюються через 20 секунд. Трупне заклякання відсутнє. Гниття на шкірі не помітне. Шкіра бліда. У потиличній ділянці голови на 8 см вище останнього шийного хребця і на 11 см вправо від лівого вушного завитка розміщена рана щілиноподібної форми у напрямку зверху донизу розмірами 0,5x0,3 см, краї дрібно зазублені, нерівні, вивернуті назовні, при зведенні країв рана не сходиться через дефект тканини. У глибині рани відмічаються переломи кісток черепа. Навколо рани ушкоджень та забруднень немає. Зверху на поверхні язика на 1 см від його кореня є рана округлої форми діаметром 1,5 см, від країв якої відходять радіальні розтріскування м'яза до 1 см в кількості 5 шт. При зведенні країв рани вона не сходиться через дефект тканини. Від заднього краю рани відходить найбільший розрив довжиною 1,0 см, краї розриву нерівні, з крововиливами. Рановий канал проходить в товщі язика спереду назад. М'язи по ходу ранового каналу з шматками тканини, покриті гомогенними чорно-сірими накладеннями. Далі рановий канал проходить через тіло 2-го шийного хребця, м'язи потиличної ділянки до потиличної кістки та шкіри волосистих покривів голови. Напрям ранового каналу спереду назад, трохи зверху вниз та справа наліво. При розтині грудної і черевної порожнини відчувається запах алкоголю. У крові трупа 2,5%о алкоголю, а в сечі - 3,8%о. Визначити причину смерті. Механізм утворення тілесних ушкоджень. Визначити вхідний і вихідний отвір. Чи могли бути спричинені ушкодження власною рукою? Визначити ступінь сп'яніння. Задача З У верхній частині правої половини спинки сорочки на 15 см нижче шва коміра і на 8 см уліво від правої пройми круглий отвір із дефектом тканини діаметром 0,7 см, по краях якого кільцеподібне відкладення чорної маслянистої речовини шириною 0,2 см. Визначте, з якої відстані зроблений постріл. Задача 4 У верхній третині лівої половини спинки пальто ушкодження із круглим дефектом діаметром 2,8 см. На три сантиметри вище нього - три овальних ушкодження 0,6x0,8 см з дефектом тканини в центрі. Навколо ушкоджень на ділянці 24x17 см поверхневі волокна тканини обпалені. Визначте, з.якої відстані зроблений постріл. Задача 5 На зовнішній поверхні верхньої третини правого плеча круглий отвір діаметром 0,6 см. У ньому дефект тканини такої ж форми й величини. Край отвору здертий у вигляді ободка шириною 0, 2-0,3 см. На здертій поверхні накладення чорнуватої речовини. Інших ознак не виявлено. Визначте, з якої відстані зроблений постріл. Задача 6 При дослідженні трупа на передній поверхні лівої половини грудної клітки у п'ятому міжребер'ї по передній підпахвовій лінії знайдений отвір овальної форми з дефектом тканини. На 0,5 см донизу від отвору напівмісяцеве садно розмірами 1,2x0,2 см, вгорі від якого навколо отвору ексцентричне накладення чорної речовини, яка нагадує кіптяву, розмірами 4x1,8 см. На стінках отвору і в глибині на підшкірній клітковині накладення такої самої речовини. Визначте, з якої відстані зроблений постріл. Задача 7 У лівій тім'яній кістці на 2 см назад від вінцевого шва й на 4 см донизу від стрілоподібного шва наскрізне ушкодження, що нагадує за формою усічений конус. На зовнішній кістковій пластинш' воно має овальну форму розміром 2x1,5 см, нерівні, зубчасті з відколами краї. У внутрішній пластинці отвір теж овальний розмірами 1,2x0,8 см, з відносно рівними краями. У правій тім'яній кістці на 2,5 см нижче стрілоподібного шва на 2,5 см назад від вінцевого шва також конусоподібне дірчасте ушкодження з малою основою (1,2x0,8 см) у зовнішній і більшим (2,2x1,5 см) - у внутрішній кісткових пластинках. Краї його відносно рівні в зовнішній і зубчасті з відколами у внутрішній кісткових пластинках. Визначте місце входу кулі. Задача 8 На передній поверхні середньої третини лівої нирки -овальне ушкодження 1x0,8 см, від якого радіально в боки відходять 6 променів - розривів довжиною 3, 5-4 см. На задній поверхні цієї ж нирки такого ж характеру ушкодження, але променів усього чотири, їх довжина 2,5-3 см. Визначте місце входу кулі. Тема : Судово-медичне дослідження ушкоджень транспортними засобами. Теоретична частина практичного заняття Під транспортною травмою слід розуміти комплекс механічних ушкоджень, які виникають від дії зовнішніх або внутрішніх частин транспорту під час його руху, а також під час падіння з транспортного засобу, коли останній рухається. У судово-медичній практиці транспортні засоби поділяють на безрейкові (автомобілі, мотоцикли, тролейбуси, трактори) і рейкові (поїзди, трамваї). Залежно від виду транспорту, що спричиняє ушкодження, розрізняють автомобільну, мотоциклетну, тракторну, гужову, трамвайну, залізничну, авіаційну і травму на водному транспорті. У судово-медичній практиці найчастішими випадками є випадки автомобільної травми, на другому місці залізнична травма. Травми, заподіяні іншими транспортними засобами, трапляються значно рідше. У судово-медичній практиці ушкодження, які виникають від дії шляхово-транспортних засобів, поділяються на три групи: 1) ушкодження, які специфічні для конкретного виду транспортних засобів; 2) ушкодження, характерні для даного виду транспортних засобів; 3) ушкодження, які не характерні для шляхово-транспортної травми. Специфічні ушкодженнявиникають внаслідок контакту з деякими частинами транспортних засобів. Ці ушкодження (садна, синці, інколи рани) відображають форму, особливості рисунка та розміри цих частин. При травмуванні автомобілем це відбиток протектора колеса, решітки радіатора, фари. При дії рейкового транспорту - це смуги тиску та садно обтирання від коліс на шкірі. До характерних ушкодженьналежать такі ушкодження, поява яких відповідає фазам транспортної травми, коли вони виникають поряд із специфічними ушкодженнями. При автотравмі - це бампер-перелом, переломи кісток, ознаки загального струсу тіла. До нехарактерних ушкодженьналежать всі види механічних ушкоджень, які не мають ознак, описаних в двох попередніх групах. Звичайно ці ушкодження можуть мати характер рани від дії колючих, ріжучих, колючо-ріжучих, рублячих предметів. Для ушкоджень, заподіяних транспортними засобами, найбільш характерними умовами виникнення їх є удар, стискання і тертя. Класифікація механізму (вид) автомобільної травми: від зіткнення автомобіля, який рухався з людиною; від переїзду тіла колесами автомобіля; від дії внутрішніх частин салону автомобіля; від випадіння людини з автомобіля, який рухався; 5) від стискання тіла поміж частинами автомобіля та іншими предметами; 6) комбіновані види. 1)Ушкодження від зіткнення автомобіля, який рухався з людиною. Цей вид автотравми характеризується утворенням ушкоджень в декількох фазах: а) первинний контакт з автомобілем - удар; б) закидання тіла на автомобіль - удар; в) падіння на ґрунт - удар та ковзання; г) ковзання по ґрунту - тертя. У першій фазі у людини виникають контактні ушкодження на рівні виступаючих частин автомобіля. Рівень цих ушкоджень залежить від конструктивних особливостей автомобіля. Коли удар заподіюється легковими автомобілями, частіше виникають ушкодження на рівні гомілок, коли вантажним - на рівні стегон та тулуба. На рівні дії бампера виникають бампер-переломи кісток нижніх кінцівок, уламки кісток в цьому випадку за своєю формою мають вигляд піраміди, яка своєю верхівкою вказує на напрямок удару, основа цих уламків розміщується в зоні безпосереднього контакту з бампером автомобіля. Експерт, який проводить експертизу трупа, повинен зазначити відстань цих ушкоджень від підошви, оскільки це має дуже велике значення для подальшого встановлення виду (марки) автомобіля, в цій же фазі утворюються і специфічні контактні ушкодження. У другій фазі, яка буває, як правило, під час зіткнення з легковим автомобілем, тіло потерпілого закидається на капот. Це призводить до виникнення ушкоджень голови та грудної клітки. При пошкодженнях лобового скла його уламки можуть заподіювати кількісні лінійні садна та різані рани голови і рук. У третій та четвертій фазах виникають ушкодження тулуба і кінцівок. При ковзанні тіла по ґрунту утворюються смугасті садна, поверхня яких забруднена частинками ґрунту. 2)Ушкодження від переїзду тіла колесами автомобіля. Розрізняють п'ять фаз утворення ушкоджень: а) первинний контакт з колесом - удар; б) послідовне зміщення тіла у напрямку руху - удар; в) в'їзд колеса на тіло - тертя та розтягування; г) перекочування колеса через тіло - стискання; д) волочіння - тертя. Ушкодження при цьому виді автотравми розміщуються у зоні перекочування коліс. Тяжкість цих ушкоджень залежить від маси автомобіля, напрямку переїзду, положення тіла і стану шляхового покриття. До специфічних ушкоджень цього виду автотравми належить відбиток протектора колеса автомобіля на одежі або тілі потерпілого. 3)Травма від дії внутрішніх частин салону автомобіля (пасажира, водія). При цьому виді травми головним механізмом є утворення ушкоджень від удару об внутрішні частини салону, а також струс тіла. У водія при лобовому зіткненні утворюються переломи груднини та ребер від керма. Під час різкої зміни швидкості руху автомобіля у водія та пасажирів можуть виникати хлистоподібні переломи шийного хребта. 4)Травма від падіння людини з автомобіля, який рухався. У значній кількості випадків виникає падіння із кузова вантажного автомобіля, рідше із кабіни. Падіння виникає на крутому повороті, при різкому гальмуванні або збільшенні швидкості. У типових випадках ушкодження утворюються у три фази: а) контакт тіла з частинами автомобіля - удар; б) падіння на грунт - удар; в) ковзання по ґрунту - тертя. В окремих випадках перша фаза відсутня. Залежно від пози потерпілого в момент контакту із землею локалізація та ступінь вираження ушкоджень будуть різними. Частіше потерпілий вдаряється головою. При цьому виникають багатоуламкові переломи черепа, компресійні переломи шийних хребців, ушкодження головного та спинного мозку. При падінні завжди спостерігаються ушкодження внутрішніх органів від струсу. Ушкодження від стискання тіла між: частинами автомобіля та іншими перепонами. Це найбільш рідкісний вид автомобільної травми. Стискання тіла призводить до сплющення частини тіла, що стискається, виникнення переломів скелета та розчавлення внутрішніх органів. Частіше за все трапляються травми від дії залізнично-шляхового транспорту при таких механізмах: а) удар рухомим залізнично-шляховим транспортом; б) переїзд колесами; в) падіння із залізнично-шляхового транспорту, що рухався; г) стискання між вагонами; д) травма всередині вагонів. Удар рухомим залізнично-шляховим транспортом найбільш частий вид цієї травми. Внаслідок удару виникають численні відкриті переломи кісток черепа з ушкодженням головного мозку, численні переломи ребер, хребта, кінцівок. Ознаки струсу тіла виражені досить різко. При відкиданні тіла та ковзанні по залізнично-шляховому полотну виникають забруднення піском, гравієм, мастильними речовинами. При перекочуванні коліс рейкового транспорту через тіло виникають специфічні ушкодження внаслідок дії головки рейки та поверхні колеса, що котиться, яка має гребінь або реборду, повернуту всередину нитки рейки та головки рейки. При цьому на шкірі виникають смуга тиску та смуга обтирання. Смуга тиску - це відбиток на шкірі обода колеса, яка має вигляд смуги пергаментної щільності шириною 8-14 см. Смуга тиску має чіткі краї, інколи опоясуючи циркулярно поверхню тіла. Смугаобтирання - це садно епідермісу по краю смуги тиску. Вона виникає внаслідок тертя боковою поверхнею колеса при перекочуванні його через тіло. Ширина її від 2 до 15 см за виглядом нагадує смугу тиску. Внаслідок перекочування колеса через тіло можуть виникати: відокремлення голови від тулуба, розтини тулуба та відділення кінцівок. Спостерігаються випадки численного розчленування тіла, які виникають при протягуванні його по залізнично-шляховому полотну. Відчленовані частини можуть бути знайдені на значній відстані від місця первинної травми. Інші механізми залізнично-шляхової травми трапляються значно рідше і не мають досить специфічних ознак. Ситуаційні задачі Задача 1 Труп гр. А. було знайдено на узбіччі автотраси. На зовнішніх покривах трупа знайдені такі ушкодження: садна на спинці носа та підборідді у вигляді смуг розміром 9x3 см із западаючою поверхнею темно-червоного кольору, які проходять спереду назад. На тильному боці кисті верхніх кінцівок на суглобі усіх пальців відмічаються вертикальні подряпини зліва на площі 6x4 см, а на правій кисті 5x3,5 см із западаючою темно-червоною вологою кіркою, яка по краях підсохла. Ліва лопатка патологічно рухома, під нею на дотик відмічаються переломи 2-6-го ребер по лопатковій лінії. Під шкірою цієї лопатки є крововилив та припухлість м'яких тканин на площі 14x8 см. Ліва гомілкова кістка патологічно рухома в середній третині, по задній поверхні м'яких тканин гомілки відмічається садно овальної форми розміром 8x4 см із западаючою темно-червоною поверхнею, розміщеною на 57 см від рівня підошви. Інших ушкоджень при дослідженні трупа не виявлено. При дослідженні грудної клітки виявлені переломи ребер зліва по лопатковій лінії з 2-го по 6-й з наявністю розтягнення внутрішньої надкісткової тканини та стискання зовнішньої кісткової тканини, у м'язах міжребер'я відмічаються крововиливи різної інтенсивності в місцях переломів. Проведений дослідний розріз з боку спини. При цьому виявлений масивний крововилив у підшкірну жирову оболонку та м'язи на площині 16x10 см завтовшки 1-1,2 см у центрі, великий ромбоподібний м'яз інфільтрований кров'ю. Лопатка має множинні переломи, ость її в середній частині пересічена переломом, у центрі відмічається вдавлений перелом, від якого радіально відходять три лінії і формують відламки верхнього кута, зовнішнього краю та внутрішнього кута на площі 18x14 см. При розрізі м'яких тканин стегна знайдений ромбоподібний перелом кістки з відламком клиноподібної форми, широкою поверхнею спрямований назад, а верхівковою вперед на висоті 68 см. У лівій плевральній порожнині знаходиться 900 мл рідкої крові. На верхній частці лівої легені по нижньому краю відмічається ушкодження тканини розмірами 3x1 см з глибиною до 1,7 см з крововиливами по краях. М'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні з крововиливами на потилиці розміром 6x4,8 см, завтовшки 0,5 см, темно-червоного кольору з просочуванням сполучної тканини апоневрозу. Тверда мозкова оболонка напружена, пінцетом береться важко, з кістками черепа щільно зрощена. Завтовшки до 1,0 см, перламутрово-сірого кольору, без крововиливів. М'яка мозкова оболонка у півкулях мозку тонка, прозора, блискуча, в стрілоподібному шві сірувата, потовщена, непрозора, судини її повнокровні. У потиличній ділянці вона має крововилив на площі 3,6x3 см червоного кольору, у борознах інтенсивність його більша, ніж у завитках. Тканина мозку на розрізі з чіткими контурами сірої та білої речовини, волога, блискуча, повнокровна. Від речовини мозку відчувається запах алкоголю. У крові трупа 1,7%о алкоголю, а в сечі 2%о. Визначити причину смерті. Назвати фази і механізм утворення тілесних ушкоджень? Визначити ступінь сп'яніння. |