тдп 1блок. Тдп в системі правових наук
 Скачать 167.5 Kb.
|
1 2 1.ТДП в системі правових наук Правознавство-це комплексна наука про об*єктивні зак-сті виникнення,функціонування д і п ,спрямована на пошук шляхів вдосконалення регламентації сусп життя. Структура: 1)фундаментальні-істор розвиток загальні закон-сті д і п, фукнц-ння пр систуем світу,суть загально-правових явищ(філософія пр,соціологія,ІДП ,ТДП) 2)галузеві-зміст і закон-сті окремих галузей : +публічно-правові(конституційне,муніципальне,виборче,кримін,адмін,фінансове +приватно-пр(майнові відносини,цивільне,трудове,сімейне,комерційне,торговельне,господарське) +комплексні(банківське,транспортне,митне,повітряне,морське,екологічне) +процесуально-пр(цивільно-процес,кримін-процес,господ-процес,адмін-процес) 3)міжнар-пр-сучасний стан і розвиток міжнар права,дія-сть міжнар політ-пр інститутів,практику творення і застосування міжнар закон-тва(міжнар пр,дипломатичне,гуманітарне,консульське,космічне,міжнар безпеки) 4)прикладні-грунтуються на знаннях і методології інших наук та спрямовуються на вирішення практичних завдань правової дія-сті +соціологічна спрямованість-вивч соц аспект пр явищ,виробляють способи і методи контролю за ними(адмін делінтологія) +криміналістичне-способи,методика,тактика розкриття правопорушень(криміналістика,трасологія,дактелоскопія,болістика,кодорологія,суд фотографія) +медичного-досліджують різні аспекти використ медичних знань в юрпрактиці(суд медицина,суд психіатрія,.р психологія) У системі юридичних наук теорія держави і права дає найширше за обсягом і глибиною знння державно-правових явищ. Вони викоистовуються галузевими й іншими юридичними науками як важливі, з методологічного аспекту, вихідні пункти дослідження, що дозволють уникнути однобокості у вирішенні галузевих наукових проблем. Тим самим теорія держави і права вносить методологічну єдність у дослідження шалузевих та іеших юридичних наук. Тому вона иступає в системі юидичних наук як наука методологічна за своїм характером. ТдіП виступає фундаментальною, методологічною, інтегруючою наукою. 2.Функції ТДП Функції права — це основні напрямки його впливу на сус-ні відносини, в яких відображується соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціального нормативного регулювання. Конкретні функції права поділяються на дві групи: спеціально-юридичні та загальносоціальні.Соціальні функції права — це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту. Так, праву притаманні ідеологічна, економічна, політична функції і т. ін. Спеціально-юридичні функції права — це напрямки власне правового впливу на суспільні відносини.. До спеціально-юридичних функцій права відносяться: 1.регулятивна функція, яка полягає у врегулюванні суспільних відносин шляхом закріплення юридичних прав і обов’язків їх учасників. Регулятивна функція як об’єкт свого впливу має нормальні, позитивні, корисні суспільні відносини, які право підпорядковує шляхом:( а) закріплення сталих, розвинутих відносин в нормативних актах, у такий спосіб гарантуючи їх недоторканність (статична функція); б) заохочення, стимулювання розвитку тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення (динамічна функція). Прикладом здійснення цієї функції права може бути закріплення в його нормах порядку прийому і звільнення з роботи, прав і обов’язків подружжя у сімейних відносинах тощо; 2.охоронна функція, яка спрямована на створення юридичних засо6ів охорони встановлених у праві зразків позитивних суспілльних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей і їх об'єднань, відновлення порушених прав суб’єктів. Прикладом реалізації охоронної функції права є встановлення конкретних видів юридичної відповідальності за скоєння правопорушень. Групу загальносоціальних ф-цій права складають: (інформативна функція, яка полягає у тому, що право містить у своїх нормах інформацію про волю держави щодо врегулювання тих чи інших суспільних відносин; виховна функція, сутність якої полягає у тому, що право, врегульовуючи сус-ні відносини шляхом закріплення у своїх нормах зразків 6ажаної і недопустимої поведінки. відповідно впливає на свідомість і поведінку суб’єктів. тим самим сприяючи запобіганню прав-нь; прогностична ф-ція випливає з того, що, знаючи вимоги правових приписів, суб’єкти мають змогу перед6ачати (прогнозувати) поведінку учасників певних відносин, врегульованих конкретними нормами права. гуманістична - право охороняє і захищає права людства, народу, людини; організаторсько-управлінська - право суб’єктів права на розв’язання певних соціальних проблем; оціночно-орієнтаційна - поведінка людей оцінюється з позицій законів держави, вказує на безконфліктні, соціально допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки; ідеологічно-виховна - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки; гносеологічна (пізнавальна) - право само виступає джерелом знань та інших ф-ції. 3.Теорія природного права (Сократ,Арістотель,ДжонЛокк,Гобс,Гроцій,Кант) Ідеї: 1)духовне,ідейне начало,частина людської природи дана кожному з народження 2)нетотожне закону,вище від нього;закон втілює ідеї права 3)виникає природним шляхом,незалежно від законів,які в різних країнах різні 4)історично право виникло раніше,ніж держава і законодавство 5)покликане захищати свободу і рівність людей 6)основа-загальнолюдське уявлення про справедливість,що є добро,що зло,погане,добре 7)є всезагальним,вічним,незмінним,існує стільки скільки людство 4.Історична (густав гуго,Георг Ухта) Ідеї: 1)право-істор явище,що відображає звичаї того чи іншого народу 2)кожен народ має своє власне право,яке обумовлене особливостями його ментальності,свідомості,переконань 3)право вище за закон,не тому що дане природою,а грунтується га звичаях і традиціях,що ввтілюють волю народу 4)джерело-звичай 5)виникло раніше ніж держава;не залежить від неї;існує стільки скільки відповідний народ 6)право не повинно піддаватись змінам,реформам,повинно змінюватись паралельно змінам у звичаях. 5.Психологічна (Ернст Бірлінг,Лев петраджицький,Тардт) Ідеї: 1)право-психологічне явище,обумовлене прагненням кожної людини до нормального існування сусп 2)поділ на позитивне(закон) і інтуїтивне(обумовлене психікою конкретної людини) 3)зміст + права маловідомий пересічним громадянам,тож у відносинах вони спираються на інтуїтивні уявлення про те,що добре,що погане,що заборонено,що ні. 4)інтуїтивне є первинним щодо позитивного;закон покликаний лише формалізувати інтуїтивне та забезпечити його реалізацію 5)роль держави у формуванні мінімальна;норми права можуть ств без участі держави та навіть всупереч їй 6)на формув та розвиток інтуїтивного впливає не стільки закон,скільки рівень правосвідомості та правової культури населення та окремих громадян. 6.Теологічна (демосфен,Конфуцій,Фома Аквінський) Ідеї: 1)право-творіння Бога/богів,дароване людям для організації свого життя за універс законами Всесвіту 2)закони ств людьми повинні грунтуватись на божественних законах.Ті,що йдуть всупурч їм-скасовуються. 3)при тлумаченні людських законів в 1 чергу слід керуватись реліг.текстами 4)всяка влада дана від Бога,тому видаючи закони суб*єкти влади реалізовують Божу волю,Господь-творець законів. 5)право втілює справедливість,але не в розумінні окремих громадян,а у вищому божественному 6)загальна правова система=піраміді: вершина-божест закон; середина-природні права людини; основа-земні закони(акти держ влади) 7.Позитивістська (карл бергомі,Джон остін) Ідеї: 1)право-реальне явище,що існує в об*єктивній дійсності,дається людині державою 2)право-владне веління держави,його обов*язковість гарант держ примусом 3)структурно являє багаторівневу ієрархічну систему норм,де вищі норми наділяють силою нищі 4)єдина форма існування права-закони і підзаконні акти 5)право встановлюється державою,неможливе без неї 6)тільки держава творить право 7)право завжди доцільне,бо держ,що його творить втілює волю народу 8)право не підлягає оцінюванню з точки зору морально-етичних категорій(зла,добра,справедливості,гуманності) 8.Матеріалістична (марксистська,карл маркс,енгельс,ленін) Ідеї: 1)право має суто класовий хар-р,завжди виражає волю та захищає інтереси класу,який панує в сусп 2)виникнення права обумовлене класовим розшаруванням сусп,право ств –як засіб нав*язування волі панівного класу іншим людям 3)зовн формою вираження-закон.Право не може існувати інакше,ніж у формі нормат-прав актів 4)зміст права,як волі панівного класу,визнач матеріальними умовами його життя,економічними потребами,інтересами.Суть-визнач розвитком економічних відносин 5)історично право-продукт розвитку держави,виникло на її базі,похідне від неї 6)держава виступає єдиним суб*єктом творення права,гарантом обов*яхковості,право ж забезп легітимність,стабільність держ апарату 7)право-розгалужена система загальних обов*язкових правил поведінки,створених держ та забезпечених силою її примусу. 9.Соціологічна (Леон Дюгі,Євген евріх,Роско паунд,С.Муромцем) Ідеї: 1)право-продукт сусп життєдіяльності 2)суть пр-не стільки в юрнормах ,скільки в їх реалізації,тобто в правовідносинах,які регул на підставі судових,управлінських рішень 3)справжнє(живе)право-все те,за домпомогою та на підставі чого регламентуються конкретні життєві відносини,отже джерелом є судові органи,система держ управління,юр практика,правова свідомість,культура осіб,які вирішують юр справи,правові звичаї,зак-тво. 4)право твориться шляхом прийняття судових та управлінських рішень таким чином суди та органи управління,не тільки застосовують право,а одночасно виступають його творцями. 5)значення закону,як джерела права є другорядним.Закон-метрве право,оживає лише тоді ,коли застосовується на практиці. 6)право розвивається незалежно від волі законодавця,він не ств пр норм,а віднаходить ,фіксує,систематизує після того,як вони скл в юр практиці. 10.право в загально-соц розумінні -це обумовлені рівнем соціального розвитку можливості людини,необхідні для її норм існування в суспільстві. Аспекти: загальносоціальний,об*єктивний,суб*єктивний. Ознаки: 1)право-визнані сусп можливості людини,необхідні для її норм існув і розвитку 2)право визнається невід*ємним елементом єства людини,як біолоігчної та соц істоти 3)права людини є позанаціональними і похатериторіальними 4)право в заг-соц розумінні виступає ключовим об*єктом міжнар регулювання і захисту 5)права людини існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держ ,при цьому право і закон тісно пов*язані,це проявляється: +право-сукупність фундаментальних цінностей,базових правил існув людини,що є підгрунтям для ста законодавства +закон-засіб формального вираження права,надає оф підтвердження,підкреслюючи його обов*язковість розкриваючи його зміст +закон забезп функціонування механізмів реалізації прав і свобод людини 11.Загальнолюдські права і свободи Ознаки осн прав: 1)можливості діяти певним чином,утримуватись від дій,спрямовані на задоволення нагальних потреб 2)можливості обумовлені біосоц сутністю людини,належать від народження 3)можл не обмежені територією держ,не залежать від нац незалежності людини 4)можл що є залежними від можлтвостей сусп-рівня його екном,політ,соц,культ розвитку 5)можл правового хар-ру,визнання,дотримання,охорона,захист держ осн прав людини. Види прав людини: +особистіні-на вільний розвиток особистості,повагу гідності,свободу думки,слова,світогляду,віросповідання +політичні-громадянство,свобода об*єднань у політ партії,вільно збиратись мирно без зброї,проводити мітинги,походи,участь в управл держ справами +економічні-володіти корист і розпоряжатись своєю власністю,пр на працю,підпри-цьку дія-сть,заробітну плату +соціальні-соц захист,соц допомога,пенсія,соц виплати,житло +-гуманітрані-право на освіту,корист досягненнями культури,творчотсі,авторські права. Обмеження прав і свобод: 1)несприятливі умови для здійснення власних інтересів 2)зменшення обсягу можливостей,свободи 3)негативна правоа мотивація 4)дії для захисту безпеки держави 5)розв8язання загальносусп завдань 6)завдання,що вирішуються в рамках правоохоронної діяльності держ Права,що не обмежуються: +на життя,гідність,свобода від рабства,сім*я,релігія,невинність в разі здійснення порушення,що не є кримінальним Гаранттії прав і свобод ГАРАНТІЇ-найважливіший чинник забезп прав і свобод людини і громадянина(національні,міжнародні) національні-система заг і юр засобів та інститутів,що ств умови необхідні й достатні для їх реалізації ЗАГАЛЬНІ +економічні-вільне переміщ товарів,фінансів,свобода економ дія-сті,захист конкуренції +соціальні-захищеність людини,зароб плата,пенсії допомоги +політичні-легтимність політ режиму,поділ влади,народовладдя +ідеологічні-розуміння верховенства права НАЦІОНАЛЬНІ +конституційні-гарант прав,свобод,обов*язків +галузеві-механізми охорони,захисту прав і свобод ЮРИДИЧНІ +гарантії реалзації-відсутьність перешкод(незнанняправа) +охорони-система засобів профілактики порушень прав,недопускання правопорушень +захисту-відновлення порушених прав,допомога адвоката,суд захист. 12.Сутність,поняття,ознаки суб*єктивного права,види суб*єктивних прав Суб право-визначена державою,регламентована правовими актами та забезпечена покладенням зобов*язань на інших осіб,міра допустимої поведінки в рамках конкретних правовідносин. ОЗНАКИ: 1)суб право-це міра поведінки,можливої у рамках конкретних правовідносин 2)офіційною формою вираження суб права є закони та підзаконні правові акти 3)встановлюється і гарантується державою 4)забезпечується наявністю відповідного юр обов*язку ВИДИ: 1)залежно від форм реалізації суб право поділ на:політичні,службові,трудові,економ,соц,майнові,сімейні 2)за статусом об*єктів: +носії прав + права фіз осіб +права юр осіб(органи влади,підприємства,установи) 3)за здатнсітю зазнавати обмеження: +права,що підлягають обмеженню +права що не підлягають 4)за формої реалізації:право вимагати,право діяти 5)відповідно до здатності реалізовуватись поза правовідносинами +абсолютні(можуть бути реалізовані ,як в рамках правовідносин,так і поза) +відносні(реаліз виключно в рамках правовідносин) 6)залежно від типу сусп відносин,в яких реалізовуються: +приватні та публічні +процесуальні та матеріальні 7)залежно від свого функціонального призначення: +права безпосередньої дії +забезпечуючі права +охоронні права 13.Співвідношення суб прав та законних інтересів Законний інтерес-матеріальні,духовні цінності,інші прагнення,реалзація яких випливає з положень законодавства. Спільні риси суб права і зак інтересу: 1)виражають певну можливість,свободу здійснення чогось 2)визначаються законом 3)гарантуються,охороняються державою 4)властиві всім без винятку суб*єктам права 5)реаліз у всіх галузях і сферах людського життя Відмінності: 1)зак інтерес-загальний; право-конкретне 2)інтерес-виражає прагення,потяг до чогось; право-чиста можливість 3)право-реаліз в рамках конкретних правовідносин; інтерес-ні; 4)інтерес-не забезп юр обов*язком іншої сторони; право- так 5)інтерес-притаманний сусп і політ інститутам,які не мають визначеного юр статусу; право-наділені лише конкретні фіз і юр особи. Взаємозв*язок проявляється в тому що:+зак інтересобумовлює інсування права +інтерес визначає межі реалізації права +право виражає інтерес +право служить реаліз інтересів 14.Соціальні норми,поняття,ознаки,функції,різновиди Соц норми-загальновизнані правила поведінки,які мають на меті забезп впорядкованість,стійкість,стабільність відносин між членами сусп. Ознаки: 1)впорядковують відносини між людьми 2)мають загальний хар-р 3)утв цілісну систему 4)обов*язкові для виконань 5)є забезпеченими Функції: 1)регулювання стосунків між членами сусп 2)узгодження поведінки окремих суб*єктів з інтересами соц груп, а інтересів соц груп з інтересами всього сусп 3)формування стандартів поведінки в сусп 4)протидія відхиленням від соц стандартів поведінки РІЗНОВИДИ: 1)релігійні-правила поведінки,засновані на вірі у надприродні сили та підкріплені прагненням благоденства та острахом покарання у потойбічному світі 2)моральні-правила поведінки які грунт на загалинх уявленях про добро і зло,любов і ненависть,та інших морально-етичних категоріях сформованих людством 3)звичаєві-правила поведінки,які вироблялись всередині відносно великої соц групи впродовж тривалого часу,виконуються їх членами добровільно в силу звички 4)естетичні-правила поведінки грунт на почутті прекрасного 5) корпоративні-правила поведінки,які регулюють відносини між членами організаційних утворень. 6)норми права-особливий різновид,який являє собою сукупність загальнообов*язкових правил поведінки встановлених або санкціонованих державою і забезпечених її примусом 15.Основні типи соц норм 1)економічні-регулюють сусп відносини у сфері економіки,пов*язані із вза*ємодією форм власності,виробництвом,поділом і споживанням матер благ 2)політичні-регул відносини між…..класами,націями,народностями,пов8язані з їх участю в боротьбі за держ владу та її здійснення 3)релігійні-відносини у сфері релігії,між різними релігіями,специфічні культові дії,грунт на вірі в існування Бога 4)екологічні-відносини в сфері охорони довкілля 5)естетичні-відносини,що скл в сфері прекрасного-мода,мистецтво..) 16.Об*єктивне право,сутність,поняття,ознаки,зак-сті розвитку Об*єктивне право-це система загальнообов’язкових норм,що мають формальний вираз,встанов та гарнат державою з метою впорядкування сусп. Відносин. Ознаки: 1)загальна обов’язковість-його вимоги обов’язкові для всіх,кому адресуються 2)нормативність-воно встановлює певні норми,стандарти та правила поведінки суб’єктів сусп. Відносин 3)системність-узгоджений та взаємопов’язаний хар-р його норм, комплексний вплив на сусп. Відносини 4)держ-вольовий харктер-твориться державою і виражає її волю 5)забезпеченість держ примусом-держава забезп загальнообов’язковий зар-р права шляхом застосування примусових заходів,до всіх хто порушує його приписи та заборони 6)формальна визначеність-норми пр. мають чітко визначену структуру і зміст. АСПЕКТИ: +норми хар-ться науковістю,чіткістю,однозначністю змісту +завжди мають документальну форму вираження +мають специфічну будову та формуються з використанням спец лексики Закономірності-це якості і тенденції,які хар-ють право на різних етапах його істор розвитку . Основні: 1)стабільність-незмінність суті,непорушність принципів,беззаперечність провідної ролі в регул сусп. Відносин 2)динамізм-здатність розвиватись,оновлюватись,змінюватись 3)конкретизація –тенденція щодо збільшення кількості юр норм,покликаних більш детально і конкретно регулювати сусп. Відносини 4)уніфікація-взаємне наближення нац. Правових систем перехід до одноманітної регламентації сусп. Відносин у різних країнах світу. 17.Релігійна догма –норма вироблена у рамках певного реліг віровчення,закріплена в текстах священних писань,богословських доктринах,реліг актах,настановах. Ознаки: 1)розглядається як прояв божественної волі 2)на практиці твориться не держ,а засновниками і послідовниками реліг віровчень 3)має персональний хар-р дії,поширюється не на певну територію,а на членів певної реліг общини 4)на відміні від інших джерел, може бути вищою за законнавіть бути конституцією 5)хар-ться надзвичайно високою стабільністю Класифікація реліг джерел:1)джерела християнського права-біблія,вчення апостолів,звернення церк правил,статути реліг організацій 2)мусульманське-проповіді магомета(коран),описання його діянь,рішень(суна),висновки провідних знавців ісламу з пр. питань 3)іудейське-(Галаки) ,Тора-част старого заповіту,Талмуд-багатотомне зведення правових та реліг-етичних положень 4)індуїстське-Смріті,Дхармашастри,Нібандхази 18.Правовий звичай -санкціоноване державою правило,яке скл в результаті багаторазового вирішення одноманітних життєвих ситуацій. Узвичаєння-усталена практика взаємовідносин між сторонами,котра відбув з мовчазної згоди держави,але не буде нею оф санкціонована,не має обов’язкового характеру.ОЗНАКИ: +форм на основі тривалого,систематичного одноманітного регулюв сусп. Відносин +являє собою неписане правило поведінки +має чітко визнач зміст +органічно поєднується з іншими джерелами права +не твориться держ,лише санкціонується нею ФОРМИ санкцій: + збирання фіксація звичаєвиї норм в писаних пр. джерелах +посилання на звичай у законах +судові рішення +конституційні угоди-неписані домовленості між вищими суб’єктами влади. Звичай санкціоновані в україні: 1)Морського порту-правила надання послуг у морсь порту,обслуговування суден,пасажирів,що скл і тривалий час застос на практиці і цьому порту. 2)мореплавства-звичаї пов’язані з викорст суден для перевезення пасажирів і вантажу,для наукових,військ,господарських,культурних цілей 3)ритуальні-звичаї,які сформув у зв’язку із здійсненням похоронних обрядів 4)торгівлі та підприємства-у сфері діяльності пов’язаної з виготовленням,реалізацією продукції,виконанням робіт,надання постуг вартісного хар-ру. 5)сімейно-правові-якими регламент відносини між подружжям,батьками та дітьми,усиновленими та усиновлювачами. 6)етнічні-поширені серед нац. Груп які проживають на території україни 7)місцеві-поширені серед населення певної території. 19. Юрид прецедент -рішення в конкретній юр справі,яке береться за основу,при вирішенні всіх інших аналогічних справ. ОЗНАКИ: 1)має нормативний хар-р 2)джерелом можуть сулгувати не будь-які рішення суду,а лише вищих суд інстанцій 3)вищі суд органи відносно зв’язані власними попередніми рішеннями 4)дія ряду прецедент них норм може пошир на територію одразу декількох держав 5)обов’язковою умовою визнання чинності-є оф оприлюднення,отже,як джерело пр. має писаний хар-р 6)підпорядковується закону: +прецедентні рішення виробляться судами не навмання,а на підставі чинного зак-тва,аг-соц прав людини +завжди узгоджуються з законодавчими положеннями +прецедент не може відмінити закон,а закон може скасув прецедентне рішення. ПЕРЕВАГИ прецеденту: +практична обґрунтованість-завжди пов'язаний з вирішення реальної життєвої ситуації +точність-максимальна наближеність обставинам справи +гнучкість- суд завжди може відхилитись від нього,якщо вирішувана справа відрізняється від прецеденту. ПРОБЛЕМИ: +неузгодженість +казуїстичність +невпорядкованість 20.Нормативно-правові акти- оф письм документ,який приймається за чітко визначеною процедурою. ОЗНАКИ загальні:нормативність,форма форм визначеність,загальна обов’язковість,визнання державою,взаємозв’язок з іншии джерелами права ОСОБЛИВІ ознаки: 1)творцем НПА є держава в особі уповноважених органів,посадових осіб,безпосередньо народу,який виявляє свою волю на референдумі 2)НПА являють собою багаторівневу ієрархічну систему,де акти нищого рівня підпорядковуються актам вищого рівня 3)властива велика різноманітність,мінливість форм 4)мають типу структуру і ряд обов’язкових елементів РЕКВІЗИТИ НПА-обовязкові елементи його документ оформлення. Ревкізити:+ тип акту-назва +заголовок +найменування суб’єкту видання +місце прийняття +дата прийняття +реєстраційний номер +підпис уповноваженої особи +печатка СТРУКТУРА:1) +статті-частини-абзаци +пункти +параграфи (великого змісту можливі блоки статей-глави-розділи-заг і особлива частини) 2)преамбула-вступна частина НПА,де є зміст,обставини прийняття,принципи ,умови 3)аг положення-вихідні положення ,які стосуються дії НПА,функціонування регульованої ним сфери відносин. 21.Облік і кодифікація,як види систематизації НПА Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему. Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів'. - кодифікацію - інкорпорацію - консолідацію. Технічною передумовою трьох способів (форм) систематизації є облік нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері). Кодифікація - спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт. Іншими словами, кодификація виражається в підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження. Результати кодифікації Конституція,Кодекс,Основи законодавства,Статут,Положення,Правила. За обсягом розрізняють кодификації: - загальну-припускає створення зведених кодифікованих актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Конституція. - галузеву- об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.). Галузева кодификація посідає провідне місце серед інших видів кодификації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання (відповідає галузі права) - міжгалузеву (комплексну)- об'єднання правових норм не відповідно до галузей права, а за принципом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфері державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс, Кодекс торгового мореплавства та ін.). Міжгалузева (комплексна) кодификація є додатковим напрямком кодифікаційних робіт, які мають істотне значення. - спеціальну (внутрішньогалузеву)- Спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація припускає об'єднання правових норм конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.). Як і комплексна кодификація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація є напрямком кодифікаційних робіт, що доповнюють галузеву кодифікацію. 22. Інкорпорація та консолідація, як види систематизації нормативно-правових актів. Інкорпорація - спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них.Результатом інкорпорації є збірники, де нормативні акти розташовуються в хронологічному або алфавітному порядку, за предметною ознакою, з урахуванням юридичної чинності об'єднуваних актів тощо. При інкорпорації нормативний акт опрацьовується: із нього викидаються положення, що втратили силу; включаються внесені до них зміни і доповнення; виключаються положення, що не містять норм права; викидаються відомості про осіб, які підписали нормативний акт. Інкорпорація може бути: - офіційною - здійснюється від імені компетентних державних органів (наприклад, "Відомості Верховної Ради України"); - неофіційною - здійснюється видавництвами, науковими і навчальними закладами, практичними органами, окремими спеціалістами. Позаяк в першому випадку збірники, що видаються, є офіційною формою опублікування і на них можна посилатися при розгляді юридичних питань, в другому вони мають лише довідково-інформаційний характер. Найпоширеніші види інкорпорації:хронологічна,систематична- спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за предметною ознакою: за галузями права, їх інститутами, сферами державної діяльності Консолідація - спосіб (форма) систематизації, який полягає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше: консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання. Вона використовується там, де відсутня можливість кодифи-кації; є уніфікацією нормативних актів; усуває їх численність; позбавляє їх надмірної роздробленості; сприяє об'єднанню загальних положень поточної правотворчості в родинні групи; є проміжною ланкою між поточною правотворчістю і кодификацією. Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів. Історії законодавства відомий Звід законів Юсти-ніана. Є й вітчизняна практика їх створення: Збори місцевих законів західних губерній - в Україні XIX ст., Звід законів Російської Імперії в 16-ти томах, Звід законів СРСР. Звід законів видано у Російській Федерації, запланована його підготовка в Україні. Консолідовані акти в Україні доцільно підготувати з питань податкової, пенсійної, приватизаційної політики держави (до структури консолідованого акта, як правило, входять окремі однопрофільні статті, глави, параграфи, розташовані у певній послідовності). 23.Система законодавства України –це цілісний і погоджений комплекс нормат-правових приписів ,що містяться в законах і розподілені залежно від предмета і метода регулювання по галузях та інститутах зак-тва. ОЗНАКИ: 1)зовн форма існування основної частини системи права 2)спосіб надання юр значення нормам права 3)виражає норми права через нормат-правові приписи,розташовані у статтях законів 4)має два рівня будови-вертикальну(ієрархічну) і горизонтальну(рівнозначну) 5)суб’єктивний хар-р 6)структура-галузі та інститути законодавства. ІЄРАРХІЧНА НПА є 1) Конституцією України - Основним Законом держави, що має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй 2) Законами України: - конституційними, які вносять зміни і доповнення до Конституції України; - органічними, які конкретизують Конституцію України, ЇЇ положення, визначають порядок організації та діяльність органів державної влади; - звичайними, які можуть бути кодифікованими і некодифікованими що регулюють інші важливі суспільні відносини; - надзвичайними, які приймаються для врегулювання ситуацій, які наперед передбачити було неможливо, але врегулювання яких є нагальним; 3) Підзаконними нормативно - правовими актами: - Постановами Верховної Ради України; - Указами Президента України; - Декретами та Постановами Кабінету Міністрів України; - Наказами, нормативними листами, іншими актами міністерств, відомств, державних комітетів, інших центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом; - рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади; - наказами, що видаються керівниками підприємств, установ і організацій (локальні нормативно-правові акти); - колективними договорами, що укладаються між власником або уповноваженим ним органом і профспілковою організацією з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів; 4) чинними міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України відповідно до ст. 9 Конституції України і які стали частиною національного законодавства. ГОРИЗОНТАЛЬНА: розподілом нормативно правових-актів держави за галузевою ознакою, тобто за предметом правового регулювання. Галузева (горизонтальна) об'єднує нормативно-правові акти з урахуванням їх відповідності певним галузям права. Розрізняють : - конституційне законодавство; - адміністративне законодавство; - трудове законодавство; - сімейне законодавство та інші. При цьому, кожне галузеве законодавство має свою внутрішню структуру. 24.Законотворчий процес в Україні,етапи,стадії Законодавчий процес - чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність, яка полягає у творенні законів. СТАДІЇ: 1) Передпроектна стадія +Законодавча ініціатива — внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Відповідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парламенті належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів. Президент має право вносити законопроект позачергово.Проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обгрунтування необхідності їх розробки або ухвалення. 1 2 |