Яна Топчій(ФММБ). Тема Основи фінансового менеджменту у малому бізнесі

• Название: Тема Основи фінансового менеджменту у малому бізнесі
• Анкор: Яна Топчій(ФММБ).docx
• Дата: 07.08.2018
• Размер: 201.56 Kb.
• Имя файла: Яна Топчій(ФММБ).docx
• Тип: Документы; #22628
• страница: 4 из 4

Тема 12. Бюджетування у системі оперативного фінансового планування малого бізнесу

1. 
   Сутність бюджетування та його значення у діяльності суб’єктів малого підприємництва.
   

Підприємство самостійно обирає форму бюджету, але формується він на основі певної процедури, яка визначає процес бюджетування.

Бюджетне планування на підприємстві складається з трьох етапів:

• 
  підготовка до планування;
  
• 
  планування - розроблення бюджетів;
  
• 
  контроль за виконанням бюджетів.
  

Основою ефективного впровадження та функціонування бюджетування на підприємстві є розробка науково обґрунтованих принципів, які визначають характер та зміст діяльності підприємства. Серед вітчизняних та зарубіжних вчених відсутня єдина думка щодо принципів бюджетування. Т.Г. Бень, С.Б. Довбня [1, с. 49-50] та А.Ю. Харко [6, с. 87-88] вважають, що бюджет підприємства, як і будь-який з інструментів управління фінансовою діяльністю підприємства, базується на науково обґрунтованих принципах, практичне застосування яких є необхідною умовою ефективності процесу бюджетування. Найважливішими серед таких принципів є:

• 
  принцип повноти, який полягає у тому, що розроблення бюджету має охоплювати всі сторони діяльності та усі підрозділи підприємства. На підприємстві можуть розроблятися різні види бюджетів. Залежно від об ’ єкта охоплення це можуть бути загальний (зведений) бюджет підприємства та функціональні бюджети окремих його підрозділів;
  
• 
  принцип обґрунтованості та реальності, який виходить із необхідності пріоритету реалізації продукції над її виробництвом та врахуванням обмеженості ресурсів, які є в розпорядженні підприємства;
  
• 
  принцип інтегрованості, що зумовлюється потребами тісного взаємозв’язку (як горизонтально, так і вертикально) між різними видами і рівнями бюджетів. Виконання цього принципу означає: при розробленні бюджетів нижчого рівня (наприклад, бюджети окремих підрозділів підприємства) обов’язково враховуються завдання, передбачені бюджетом вищого рівня (бюджет підприємства). Аналогічно і в часовому плані розроблення короткострокових (поточних) бюджетів здійснюється, базуючись на завданнях, передбачених більш довгостроковими (стратегічними) бюджетами;
  
• 
  принцип гнучкості, який допускає при розробленні й виконанні бюджетів можливість їх коригування при зміні внутрішніх чи зовнішніх умов діяльності підприємства;
  

принцип економічності полягає у тому, що витрати на бюджетування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами. Враховуючи те, що бюджетування – це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим. Воно може забезпечуватися розробкою раціональних форм бюджетів, виключенням дублюючої та нерелевантної інформації, а головне – ефективною організацією всього процесу.

О. О. Терещенко пропонує наступні принципи побудови та функціонування бюджетування: повноти; координації; централізації; спеціалізації; періодичності; прозорості; точності; економічності [4, с. 18].

Принцип повноти: всі операції підприємства, що приводять до надходжень чи виплат коштів, а також впливають на його фінансові результати, повинні бути відображені в бюджеті.

Принцип координації: означає, що бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів тощо повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет; окрім цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокового та оперативного планування.

Принцип централізації: передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися із єдиного центру, а отже, всі грошові надходження повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків.

Принцип спеціалізації бюджетів: потребує, щоб грошові надходження й виплати відображалися відповідно до їхніх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух коштів у розрізі окремих центрів прибутковості й відповідальності.

Принцип періодичності бюджетування: означає, що бюджети повинні складатися на певні періоди, термін яких залежить від специфіки організації фінансової діяльності підприємства.

Принцип прозорості: передбачає, що бюджети повинні складатися так, щоб усі задіяні у їхньому виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться, й мали стимули до їх виконання.

Принцип точності: всі операції та грошові надходження і виплати в результаті їх проведення мають базуватися на реальних прогнозах.

Принцип економічності: дотримання всіх вищезазначених принципів має сенс, якщо аналіз вигід і витрат свідчить про перевищення перших над останніми.

Висновки. Підводячи підсумки, слід зазначити, що динамічно змінні зовнішні умови зумовлюють необхідність постійного перегляду тактичних і частково стратегічних цілей, балансування між стабільністю та змінністю кінцевих результатів діяльності підприємства. Застосування в практичній діяльності підприємств перелічених вище принципів бюджетування дозволить формувати таку систему бюджетування, яка буде сприяти удосконаленню управління підприємством і поліпшить якісні параметри його діяльності. Впровадження принципів бюджетування на підприємстві означає побудову системи бюджетного управління, до числа переваг якої фахівці відносять:

• 
  узгодження різних напрямків діяльності, підрозділів і проектів підприємства на основі єдиного скоординованого бюджету;
  
• 
  розмежування відповідальності між керівниками різних рівнів за результатами діяльності;
  
• 
  оперативне прогнозування забезпеченості підприємства коштами, поліпшення ліквідності;
  
• 
  оперативне управління ресурсами підприємства, оборотними коштами, запасами, підвищення ефективності їхнього використання.
  

Використання бюджетування на промисловому підприємстві приносить ефект, якщо воно буде ґрунтуватися на науково обґрунтованих принципах бюджетування. Останні дозволяють обґрунтувати необхідність прийнятих управлінських рішень і спрогнозувати ймовірність одержання очікуваних результатів діяльності підприємства. Правильне їхнє дотримання створює передумови для ефективної й раціональної роботи підприємства.

2. 
   Методи складання бюджетів суб’єктів малого підприємництва.
   

Сучасний вітчизняний досвід свідчить, що в процесі складання бюджетів суб’єктів малого підприємництва використовуються такі методи: «з нуля», «від досягнутого рівня», з маркетинговою підтримкою, нормативний, балансовий, розрахунковоаналітичний, оптимізації планових рішень, економікоматематичного моделювання (рис. 10.2).



Найпоширенішими методами складання бюджетів є: бюджетування через прирощення й бюджетування «з нуля». Бюджетування через прирощення означає, що складання бюджетів здійснюється на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді. За такого підходу фактичні показники попереднього періоду коригують з урахуванням цінової та податкової політики держави та інших чинників. Перевагою такого методу є простота, оскільки він не потребує значних витрат на розрахунки. Завдяки цьому бюджетування через прирощення набуло значного практичного поширення. Але цей метод має суттєву ваду. Насамперед у процесі бюджетування не аналізують ефективність витрачання витрат, а досягнуті результати автоматично переносять на наступний період. Бюджетування «з нуля» — це метод, за якого власник (керівник) малого підприємства має обґрунтувати заплановані витрати так, ніби діяльність здійснюється вперше.

Бюджетування «з нуля» вимагає ретельного аналізу господарської діяльності суб’єкта малого підприємництва для виявлення неефективних операцій і вибору найвигідніших напрямів використання ресурсів. На відміну від бюджетування через прирощення, цей метод дає змогу виявити проблеми і розв’язати їх на стадії планування. Водночас бюджетування «з нуля» є доволі складним і дорогим, оскільки потребує значних витрат часу та коштів.

Бюджетування «з нуля» переважно використовується у разі створення нового малого підприємства або зміну напрямів господарської діяльності. Хоча такий метод рекомендується періодично використовувати й на діючих малих підприємствах, які не змінюють профіль діяльності з метою попередження й недопущення в бюджеті накопичення негативних відхилень минулих періодів.

Бюджетування «з нуля» розпочинають з визначення основного бюджетного чинника — «вузького місця» на малому підприємстві. Оскільки найчастіше «вузьким місцем» діяльності малого підприємства є обсяг реалізації продукції, то насамперед, складають розрахунок реалізації готової продукції. Готуючи розрахунок обсягу реалізації продукції, слід проаналізувати ціну й обсяги продажу кожного виду продукції, прибуток на кожен вид продукції, ціни конкурентів, частку ринків збуту та її можливу зміну, прогноз ринкової кон’юнктури, сильні й слабкі місця малого підприємства.