Удк 332. 33 502504(477. 61) Д. С. Сопов, старший викладач
 Скачать 248.5 Kb.
|
|
УДК [332.33:502/504](477.61) Д.С. Сопов, старший викладач Н.В. Сопова, асистент Луганський національний аграрний університет ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Несприятливі для ведення землеробства природні умови нашого краю та високий рівень господарської освоєності призвели до загострення проблем раціонального, екологічно витриманого природокористування, охорони та рекультивації земель одного зі старопромислових реґіонів України – Донбасу, до якого належить практично половина території Луганської області. Відомо, що в разі застосування екстенсивного методу господарювання часто порушується структура землекористування, яка формувалася впродовж тривалого часу; зокрема, змінюється співвідношення стабілізуючих та дестабілізуючих складових земельного фонду. За статистичними матеріалами [3] площа сільськогосподарських земель Луганщини становить 73,3% від усієї території адміністративної області. У складі сільськогосподарських земель вирізняються сільськогосподарські угіддя, на які припадає 97,6%. У свою чергу, у структурі сільськогосподарських угідь рілля займає 66,9%, перелоги – 2,5%, сіножаті – 4,8% і пасовища – 24,3%. Суто природними та стійкими є ліси; за певних умов відносно стійкими вважаються лісонасадження, сіножаті та пасовища. Нестійкими слід вважати такі, що, зазнавши певною мірою впливу господарської діяльності людини, відчули значне перетворення, змінили свої властивості (орні землі, лісопаркові зони тощо). До структури земельних угідь у першу чергу належать сільськогосподарські угіддя, площі, зайняті лісом, пасовищами, луками, болотами. Співвідношення між ними в різних фізико-географічних та історичних умовах може бути різним, і саме цим визначається їх стійкість. Найбільша частка у структурі земель досліджуваного регіону належить сільгоспугіддям – 1908,6 тис. га., або 71,5 % від загальної площі області. У науковій аграрній літературі, крім такого показника, як стійкість угідь, ще розрізняють середовищестабілізуючі та дестабілізуючі угіддя. Серед вищезазначених видів угідь середовищестабілізуючими є перелоги, умовно середовищестабілізуючими – сіножаті, дестабілізуючими ми вважаємо пасовища та ріллю, які найбільше потерпають від механічного (пасовища) та агротехнічного (рілля) тиску. Наші розрахунки встановили, що співвідношення між ними становить 1:3. Доходимо висновку, що у співвідношенні сільськогосподарських угідь у Луганській області переважають дестабілізуючі компоненти, переважно рілля. Таким чином, аналіз структури земельних ресурсів Луганської області свідчить про високу сільськогосподарську освоєність території, незначну лісистість і явну диспропорцію між землями, що перебувають в інтенсивному сільськогосподарському використанні, та середовищестабілізуючими природними угіддями. В абсолютному вираженні рівень розораності сільськогосподарських угідь у Луганській області значно перевищує розрахункові нормативи. За В.В. Медвєдєвим та С.Ю. Булигіним, гранично допустимий рівень розораності, виражений в ентропійній мірі, становить 38,2% [2]. У Луганській області він перевищує розрахований майже вдвічі. Та особливо показовою є площа сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі, на ерозійно небезпечних схилах крутизною понад 2° (Рис. 1.).  Рис. 1. Розподіл ріллі по схилах крутизною понад 2° В той же час сама еродованість крутосхилів досягла критичних, навіть катастрофічних, величин (табл. 1). Таблиця 1 Еродованість ріллі на схилах різної крутизни в Луганській області, % (за фондовими матеріалами Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, 2015 рік)
Структура земельних угідь змінюється й через розвиток лінійної ерозії, тобто яроутворення, чому значною мірою сприяють геолого-геоморфологічні умови в поєднанні з кліматичними. Упродовж тривалого часу структура сільськогосподарських угідь змінювалася внаслідок вилучення частини їх для промислових і суспільних потреб. Зміни певною мірою стосувалися й орних земель, які погіршували свій якісний стан за рахунок освоєння крутосхилів зі змитим шаром ґрунту. Якісний стан сільськогосподарських земель прямо залежить від самої структури земельного фонду (табл. 2). Таблиця 2 Якісний стан земель сільськогосподарського призначення (за фондовими матеріалами Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, 2015 рік)
Відомо, що площинний змив призводить до зниження родючості ґрунтів через погіршення фізико-хімічних властивостей самих ґрунтів та повітряно-водного режиму. Дані про інтенсивність площинного змиву на території сучасної Луганської області за минулі сторіччя відсутні, але сучасні дослідження свідчать про поступовий і неухильний характер цього процесу. Наразі від площинної ерозії на Луганщині потерпає близько 64% сільськогосподарських угідь. Змитість ґрунтів становить від 30 до 70%. Відповідно, площа із середньозмитими ґрунтами дорівнює 15,3%, а із сильнозмитими – 8,6% від загальної площі території області [1]. Врожайність на слабкозмитих землях знижується до 30%, на середньозмитих – на 30 – 50%, а на сильнозмитих – на 50 – 70% [2]. Ерозійні процеси та загалом деградація ґрунтів відбиваються на вмісті гумусу в ґрунтах. Щорічні втрати гумусу становлять 0,45%. Аналіз даних Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області за останні 20 років дозволяє виявити чітку тенденцію до зменшення вмісту гумусу. Можна припустити, що якщо за один рік це зменшення дорівнює 0,024%, то через 50 років воно становитиме 3%. Потенційна загроза ерозії становить 5,5 т/га/рік [4]. Висновки. Літературні, архівні та фондові матеріали свідчать про те, що проблеми катастрофічного стану земельного фонду Луганської області, зокрема сільськогосподарських земель, не тільки не зникли, а з часом поглиблювалися. Як інтенсивна, так і екстенсивна сільськогосподарська діяльність на Луганщині упродовж століть призводила до деградації земель у сільському господарстві через антропогенну прискорену ерозію. Структура землекористування набрала насильницьких рис, використання земель у краї стало нераціональним та неефективним й потребує вироблення нових концептуальних принципів і системного підходу до формування оптимальної структури природокористування взагалі й землекористування зокрема. Ми переконані, що сучасна структура землекористування в Луганській області зумовлена як природними факторами, так і особливостями й етапністю господарського освоєння краю. Нераціональне ставлення до природних ресурсів, зокрема, земельних, призвело до незворотних деградаційних процесів, що зараховує Луганщину до числа екологічно проблемних реґіонів України. При розробленні стратегії оптимального природокористування для III тисячоліття необхідно враховувати весь комплекс факторів – від природних до економічних, соціальних та екологічних на державному рівні. Лише тоді стане можливим перехід усієї України, кожного її реґіону до сталого розвитку. Для Луганської області, як і для Донецької, синонімом яких через трагічні події, повʼязані з АТО, стала вже всесвітньо відома назва «Донбас», проблема оптимізації землекористування, відновлення її структури на нових концептуальних засадах є однією з найактуальніших. Одним із шляхів виходу з теперішньої ситуації, крім моніторингу земель, що перебувають у сучасному користуванні, ми вбачаємо негайну ревізію, діагностування, бонітування, рекультивацію або реабілітацію всього земельного фонду області, що потребує використання нових методик, екологічно вивірених сучасних технологій, розроблених спеціально для конкретних природних та соціально-економічних умов Луганщини. Список використаних джерел: 1. Кисельова О.О. Проблеми екологічної безпеки земельних ресурсів у Луганській області / О.О. Кисельова // Реґіональні географічні дослідження України та суміжних територій / Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 70-річчю утворення кафедри географії ЛНПУ ім. Т. Шевченка (м. Луганськ, 27 – 29 листоп. 2006 р.). – Луганськ: Альма-матер, 2006. – С. 33– 35. 2. Медведєв В.В. До 100-річчя виходу в світ книги В.В. Докучаєва „Наши степи прежде и теперь” / В.В. Медведєв, С.Ю. Булигін // Вісник аграрної науки. – 1992. – №4. – С. 53–55. 3. Фондові матеріали Головного управління Держгеокадастру у Луганській області. 4. Фондові матеріали Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||