Ультразвук. Інфразвук

• Название: Ультразвук. Інфразвук
• Анкор: Lektsiya_6.doc
• Дата: 04.02.2018
• Размер: 92 Kb.
• Имя файла: Lektsiya_6.doc
• Тип: Лекція; #15210

Медичний фвкультет

Біофізика, інформатика і медична апаратура

Л е к ц і я № 6

Тема: УЛЬТРАЗВУК. ІНФРАЗВУК

П л а н :
1. Ультразвук. Джерело ультразвуку.

2. Особливості поширення ультразвукових хвиль.

3. Дія ультразвуку на клітини і тканини організму.

4. Ультразвуковий локаційний апарат.

5. Апарат ультразвукової терапії.

6. Інфразвук, особливості його поширення.

7. Дія інфразвуку на організм.
Л і т е р а т у р а:
1. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика - М.: Высшая школа, 1987. - С. 164-168.

2. Ливенцев Н.М. Курс физики, т. 1 - М.: Высшая школа, 1978. - С. 103-107.

3. Ливенцев Н.М., Ливенсон А.Р. Электромедицинская аппаратура. - М.: Медицина, 1974. - С. 269-295.

4. Сперанский А.П., Рокитянский В.И. Ультразвук и его лечебное применение. - М.: Медицина, 1970.

Пружні коливання, які поширюються в середовищі у вигляді поздовжніх хвиль з частотою більшою від 20 кГц, називаються ультразвуком. Верхня межа частот ультразвуку, як правило не вказується, умовно можна вважати такою межею коливання з частотами 10⁹ - 10¹⁰ Гц.

Ультразвук не викликає слухових відчуттів у людини.

На відміну від людини, багато тварин сприймають звуки з частотою значно вищих частот. Так собака сприймає звуки з частотою до 44 кГц, кури до 72 кГц, кажани до 115 кГц. Тварини, які ведуть нічний спосіб життя або живуть в темних пещерах, а також морські тварини, використовують ультразвук для обміну інформацією і ехолокації (орієнтування в просторі).

В залежності від частоти, ультразвуку притаманні певні особливості генерації, поширення, прийому і застосування.

В природі джерелами ультразвуку можуть бути землетруси, виверження вулканів. Ультразвук виникає при роботі реактивних двигунів, деяких типів станків і механізмів.

З технічною метою ультразвук отримують за допомогою спеціальних пристроїв, так званих ультразвукових перетворювачів. В залежності від того, яку енергію вони перетворюють, їх умовно поділяють на механічні і електричні.

В механчних перетворювачах джерелом ультразвуку є механічна енергія потоку газу або рідини. Такі перетворювачі (свистки або сирени) досить прості за конструкцією, вони мають широкий діапазон і нестабільність частоти, що є причиною їх обмеженого практичного використання.

В електричних перетворювачах в якості джерела енергії використовується електричний струм. Дія таких перетворювачів грунтується на ефекті магнітострікції або зворотньому п’єзоелектричному ефекті.

Ефект магнітострікції використовується для генерування ультразвуку більш низьких частот (до 100 кГц) і великих інтенсивностей. Ефект магнітострікції полягає в зміні довжии стержня або труби, виготовлених з феромагнітного матеріалу (заліза, нікелю або їх сплавів), поміщених в змінне магнітне поле паралельно до ліній індукції поля. Якщо частота власних коливань стержня і магнітного поля співпадають, тоді має місце резонанс і амплітуда коливань (зміни довжини) буде максимальною. Біля вільного кінця такого стержня в оточуючрму середовищі виникають періодичні зміни густини середовища, які поширюються в ньому у вигляді поздовжньої механічної хвилі.

Зворотній п’єзоелектричний ефект використовується для генерування ультразвуку більш високих частот (800 кГц - 3000 кГц) і менших інтенсивностей. Ефект полягає в періодичній зміні лінійних розмірів (деформації) п’єзоелектриків в змінному електричному полі. До п’єзоелектриків відносять: кварц, титанат барію, турмалін, сегнетову сіль, фосфорнокислий амоній та інші. При иготовленні ультразвукового перетворювача із п’єзоелектричного матеріалу певним чином (в певних кристалографічних площинах) вирізають пластинку. При цьому розміри пластини повинні відповідати умові резонансу. В перетворювачі до протилежних граней пластини підводять змінну напругу.





В п’єзоелектричній пластині товщиною 1 мм виникає резонанс для: кварцу на частоті 2,87 МГц; титанату барію 2,75 МГц; сегнетової солі 1,3 МГц.


Дія приймач ультразвуку грунтується на прямому п’єзоелектричному ефекті, який полягає в тому, що при механічній деформації під впливом ультразвукової хвилі на протилежних гранях п’єзоелектричної пластинки виникає змінна різниця потенціалів. Дана різниця потенціалів в апараті підсилюється і реєструється.

Дія ультразвуку на біологічні об’єкти залежить від частоти ультразвуку,
ступеня його поглинання, інтенсивності та інших характеристик.

При частоті 880 кГц і інтенсивності ультразвуку 2 Вт/см² частинки біологічних тканин коливаються з амплітудою 3,510^-6см; максимальне прискорення частинок під час коливань досягає 910^-5 м/с² (наближено до 10⁵g); максимальний тиск в місцях згущення частинок середовища при поширенні ультразвукової хвилі досягає 2,7 ат.

Надзвичайно велике прискорення частинок середовища і значні зміни тиску в місцях згущення (або розрідження) частинок середовища є визначальними в дії ультразвуку на тканини організму.

Швидкість поширення ультразвуку в повітрі 333 м/с, у воді наближено 1500 м/с, в м’яких біологічних тканинах (внутрішні органи, м’язи) в межах від 1450 до 1650 м/с, в кістковій тканині наближено 3500 м/с.

Вимірювання швидкості ультразвуку в тканинах використовується в медицині для оцінки їх стану, зокрема для оцінки ступеня демінералізації кісткової тканини.

В результаті поглинання, інтенсивність ультразвуку зменшується. Інтенсивність І ультразвуку на ідстані х від джерела визначається із співвідношення:

І = І₀е^-х,

де І₀ - інтегсивність ультразвуку біля поверхні джерела;

 - коефіцієнт поглинання, величиа якого залежить від частоти ультразвуку, тиску, температури та інших характеристик середовища, в якому поширюється ультразвук.

Зокрема, чим вища частота ультразвукових коливань, тим сильніше вони поглинаються. З врахуванням даної закономірності в фізіотерапії для дії на внутрішні органи і тканини використовують ультразвук з частотою 800-900 кГц, а в дерматології використовують ультразвук з частотою 2,5 - 3 МГц.

При частоті 880 кГц глибина проникнення ультразвукової енергії в м’язеві тканини складає 5 см, в жирові тканини - біля 10 см, в кістки - біля 0,3 см. При поглинанні, енергія ультразвукової хвилі перетворюється у внутрішню енергію середовища, в результаті чого воно нагрівається. Таким чином, під дією ультразвуку менше прогріваються жирові тканини, більше м’язеві і найбільше поверхневі кісткові тканини. В цьому полягає одна із відмінностей ультразвукової терапії від УВЧ-терапії.

Довжина хвилі ультразвуку, який використовується в терапії і діагностиці не первищує 0,17 см. Завдяки малій довжині хвилі ультразвук може випромінюватись у вигляді напрямленого променя, а також фокусуватись за допомогою відповідних пристроїв. В місцях фокусування в малому об’ємі речовини інтенсивність ультразвуку може досягти 10⁴ - 10⁵ Вт/см².

Зфокусований ультразвук використовують для дії на нервові закінчення, руйнування глибинних структур мозку, руйнування новоутворень в м’язевих тканинах і т.п. Відстань l від джерела, на якій промінь залишається паралельним, залежить від співвідношення радіуса r поверхні випромінювача і довжини хвилі λ ультразвуку:



Біологічна дія ультразвуку на тканини є результатом комплексної дії - теплової, механічної, хімічної, електрофізичної.

Теплова дія пов’язана з поглинанням енергії ультразвукової хвилі. Тепло, яке виділяється в біологічній тканині, може привести до місцевого підвищення температури тканини, зміни швидкості протікання біохімічних процесів і, при великих інтенсивностях, до теплових пошкоджень тканин. При інтенсивності ультразвуку 1 Вт/см² і частоті 1 МГц протягом 5 хв.,м’язева тканина може нагрітись на 5-7⁰C.

Механічна дія ультразвуку пов’язана з коливальними зміщеннями частинок середовища в ультразвуковій хвилі. Механічна дія є суттєвою для біологічних тканин при інтенсивності 1 - 2 Вт/см². В рідинах і біологічних тканинах під впливом неперервного ультразвуку з інтенсивністю понад 0,3 Вт/см² можуть утворюватись мікробульбашки - кавітації, які заповнені парами рідини або розчиненими в ній газами. Кавітації майже митєво виникають в місцях розрідження і миттєво зникають в місцях згущення частинок середовища в ультразвуковій хвилі. Виникнення кавітації і її “захлопування” супроводжується виділенням теплоти, іонізацією і дисоціацією молекул речовини. Останнє приводить до хімічної дії ультразвуку - утворення іонів і вільних радикалів (), які можуть за короткий час вступати в хімічні реакції з макромолекулами і макромолекулярними комплексами, суттєво змінюючи їх властивості. Дія ультразвуку прискорює зокрема реакції окислення і полімеризації.

Під дією ультразвуку в тканинах виникає змінний електричний потенціал (так званий вібропотенціал), величина якого при інтенсивності ультразвуку 1 Вт/см² близька до мембранного потенціалу. Вібропотенціал може викликати деполяризацію мембрани і змінити її проникливість для деяких іонів.

Дія ультразвуку може впливати на мікрооточення клітини, змінювати умови транспорту речовин через її мембрану.

В біологічній дії ультразвуку пороговою інтенсивністю вважається 0,01 Вт/см², нижче якої не змінюється проникливість клітинних мембран.

При опроміненні тканин ультразвуком з інтенсивністю до 1 Вт/см² виникає позитивний біологічний ефект. При цьому під дією ультразвуку цитоплазма клітин здійснює інтенсивні кругові рухи, в результаті яких прискорюються нормальні фізіологічні процеси.

При дії ультразвуку великих інтенсивностей (більших 1 Вт/см²) рух цитоплазми ще більше зростає, з’являються кавітаційні бульбашки. Поява кавітації веде до незворотніх порушень структури клітин. При тривалій дії ультразвуку великої інтенсивності відбувається повна гемогенізація тканин.

В фізіотерапії застосовують неперервний і імпульсний ультразвук з частотою коливань в межах 0,8 - 3 МГц і інтенсивністю 0,05 - 1 Вт/см².

В діагностиці використовують ультразвук з частотою 1 - 10 МГц в неперервному режимі при інтенсивності 0,05 Вт/см², а в імпульсному режимі (10³ імпульсів за 1 с з тривалістю 10^-6 с кожний) при інтенсивності 10 - 100 Вт/см².

В ультразвуковій хірургії використовують інструменти, ріжучий край яких неперервно коливається з частотою 10 - 100 кГц і амплітудою 5 - 50 мкм. Використовують також імпульсний і неперервний зфокусований ультразвук з частотою 0,05 - 5 МГц і інтенсивністю від 1 до 10⁴ Вт/см².

В використанні ультразвуку значним досягненням є спосіб “зварювання” кісток. Поверхні кісток, які підлягають з’єднанню покривають рідкою пластмасою, яка під дією ультразвуку дифундує в кісткову тканину, утворює молекулярне з’єднання з кологеновою основою кістки, полімеризується і переходить в твердий стан. Весь процес полімеризації триває декілька десятків секунд. При цьому виникає досить стійке з’єднання кісток, яке не заважає утворенню в наступному звичайної кісткової мозолі.

Ультразвук з різними параметрами використовують для обробки інфікованих ран, миття і стерилізації хірургічних інструментів і матеріалів. Ультразвук значних інтенсивностей веде до загибелі вірусів, бактерій, грибків.

Ультразвук використовують також для фонофорезу, тобто введення в організм лікарських речовин через непошкоджену шкіру. Фонофорез відрізняється від електрофорезу тим, що при фонофорезі лікарські речовини проникають всередину клітини, тоді як при електрофорезі вони концентруються здебільшого в міжклітинному просторі.

В ультразвуковій діагностиці використовується два методи: 1) УЗ-просвічування; 2) УЗ-локація.

УЗ-просвічування грунтується на різному поглинанні ультразвуку тканинами з різними акустичними властивостями (густиною і пружністю). При дослідженні через об’єкт в різних його точках пропускають УЗ-промінь певної інтенсивності, який після проходження через об’єкт реєструється за допомогою приймача ультразвуку розташованого на протилежному боці об’єкту. За зміною інтенсивності променя відтворюється тіньова картина внутрішньої будови об’єкту.

При УЗ-локації реєструються імпульси ультразвуку, відбиті від межі середовищ з різними акустичними опорами, які зустрічаються на шляху променя при проходженні через об’єкт.

На межі м’яких тканин і газу або рідин і газу спостерігається практично повне відбивання ультразвуку. На межі м’язевої тканини і кістки відбивається 30 - 40% енергії ультразвукової хвилі.

Аппарат УЗ-локації складається їз: 1) генератора ультразвукових коливань; 2) перетворювача ультразвуку; 3) підсилювача; 4) осцилографа. Всі пристрої змонтовані в одному корпусі.





















1


2


3




4


а


б



Перехідне середовище, в якості якого використовують вазелінове

або інше масло.


а


б




Кожному акту відбивання ультразвукової хвилі відповідає імпульс (максимум) на екрані осцилографа. Відстань між імпульсами дає можливість визначити глибину розташування шуканого об’єкту. Переміщуючи перетворювач ультразвуку можна з’ясувати форму об’єкта.

Аппарат для діагностики за допомогою ультразвуку пухлин та інших новоутворень головного мозку називається ехоенцефалографом.

Крім ехоенцефалографа в медицині використовується ехокардіоскопи і так звані апарати УЗД (УЗИ) різних типів.

Використовуючи ефект Доплера за допомогою ультразвуку можна визначити швидкість кровотоку. Для цього випромінювач і приймач ультразвуку за допомогою катетера вводять в кров’яне русло (судину) і вимірюють доплерівський зсув частоти ультразвуку після його відбиття від форменних елементів крові. Швидкість кровотоку визначається за формулою:

,

де  - доплерівський зсув частоти;

 - частота УЗ-генератора;

v - швидкість поширення ультразвуку в крові.

Ультразвукові терапевтичні апарати типу УЗТ-101 працюють на частоті 830 або 880 кГц, генерують ультразвук з дискретним регулюванням інтенсивності від 0,01 до 1 або 2 Вт/см². Працюють в неперервному і імпульсному режимах. Принцип роботи апарату грунтується на використанні генератора незатухаючих електромагнітних коливань, в якому паралельно до коливального контура під’єднується ультразвуковий перетворювач.

В процесі експлуатації ультразвукових терапевтичних апаратів здійснюють їх метрологічну перевірку, яка полягає у визначенні реальної інтенсивності ультразвуку на виході апарату. Таку перевірку здійснюють за допомогою вимірювача потужності ультразвуку (ИМУ - З або інших). Відносна похибка інтенсивності при роботі ультразвукового апарату не повинна перевищувати 5%.

Інфразвук (лат. infra – під + звук) - низькочастотні коливання і хвилі в пружньому середовищі, які не викликають слухового відчуття у людини. Частотні межі інфразвуку є умовні: нижня - 10^-3 Гц, верхня - 16-25 Гц.

Джерелами інфразвуку можуть бути різні природні явища - вітер, грозовий розряд, шторм, землетрус, вибухи, обвали і т.д.

Інфразвук входить до складу шумів, які супроводжують роботу промислового устаткування. Інфразвук, як правило, є супутником вібрацій.

Особливістю інфразвуку є мале його поглинання різними середовищами і в зв’язку з цим поширення на значні відстані в земній корі, воді, повітрі. На цьому грунтується використання інфразвуку для визначення місця сильних вибухів, землетрусів. Поширення інфразвуку на великі відстані по морю дає можливість передбачити стіхійні лиха - цунамі.

В залежності від тривалості дії і інтенсивності інфразвук може викликати різну дію на організм людини, здебільшого несприятливу. Інфразвук невисокої і середньої інтенсивності може викликати запоморочення, тошноту, затруднене дихання, відчуття психічного пригнічення, страху.

При великих інтенсивностях інфразвуку понад 150 дБ зявляється відчуття сухості в гортані, кашель. Особливо небезпечною є повторна дія інфразвуку на організм людини. При цьому шкідлива дія може виникнути навіть при невеликих інтенсивностях інфразвуку.

Інфразвук також чинить місцеву дію на орган слуху. Така дія призводить до відчуття тиску у вусі, слухового дискомфорту, болі, підвищення порогів слухового відчуття.

Вважається, що первинний механізм дії інфразвуку має резонансну природу. Резонанс наступає при близьких значеннях частоти інфразвуку і частоти власних коливань органів і тіла в цілому. Частота власних коливань тіла людини: в положенні лежачі 3 – 4 Гц; в положенні стоячі 5 – 12 Гц. Частота власних коливань грудної клітки 3 – 4 Гц, черевної порожнини 3 – 4 Гц, серця біля 1 Гц і т.д. відповідають частоті інфразвуку.

Попередження шкідливої дії інфразвуку на організм людини забезпечується обмеження або усуненням факторів появи інфразвуку.