семінар 1 ідпзк. Утворення та розвиток Вавилонської держави у цій дер
 Скачать 222.51 Kb.
|
 3. Виникнення держави і права у Стародавньому Вавилоні. Загальна характеристика законів царя Хаммурапі Утворення та розвиток Вавилонської держави У цій державі люди селилися з давніх часів. Уже в V-ІV тис. До н.е. шумери перейшли до осілого способу життя, базуючи своє об’єднання на територіальній близькості, а не лише на кровній Спорідненості: Уже в ІV тис. до н.е. у _______________________________ Месопотамії йшов процес зростання продуктивних сил. відбувалося соціальне розшарування. На території Межиріччя й особливо на його півдні - у Шумері - виникло чимало невеликих держав, центрами яких були міста, їх називали ча назвою їх правителів (патесі) - Ур, Урук, Еріду, Лагаш, Кіш та ін. їх взаємини характеризувалися постійними війнами. Довгі століття домінувало аккадське місто-патесіат Кіш, а на початку III тис. до н.е. лідерство перейшло до Лагаша. На початку XXIV ст. до ІІ.с. до влади прийшов цар-реформатор Уруканіга.  Дискусійна думка Історики неоднозначне трактують соціальні реформи Уруканіги. Одні характеризують їх як соціальний переворот, а інші - як косметичний захід, призначений випустити пару із соціального котла. Так, український дослідник О.Крижанівський вважає більш слушною другу думку, бо цар-реформатор не здійснив навіть елементарної чистки державного апарату, та навіть доручив боротися з чиновницькими зловживаннями тим, хто ці зловживання найперше допускав. Реформи Уруканіги підбурили протії нього і власну знать, і родову аристократію інших країн. Проти Лагаша пішов війною цар Умми, наслідком чого стало спустошення Лагаша. У середині III тис. до н.е. гегемонія переходи ті, до міста Аккаду. Його цар Саргон (Древній. Великий, Аккадськпй) створив могутнє Аккадське царство, яке проіснувало понад двісті років, до завоювання дикими гутейськими племенами (кутіями). Кутії порядкували у Месопотамії упродовж 125 років і за цей час розвели таку анархію, що було незрозуміле, хто ж с на троні. Із часом шумерські міста настільки зміцніли, що почали визвольну боротьбу проти кутіїв. Гегемонія у шумерійців переходить до царства Ура; цим була створена нова держава - Царство Шумеру й Аккаду (XXII ст. до н.е.). Основні риси Царства Шумеру й Аккаду
економіку країни було повністю одержавлено;
На початку XXI ст. до н.е. на урську державу напали кочові племена амореїв та еламців, і могутня колись держава розпалася. На руїнах Шумеро-Аккадського царства виник шерег дрібних князівств. Через кілька століть, коли на історичній карті з'явилося Вавилонське царство, шумери спробували відродити свою державність проте обидва їхні повстання потопив у крові вавилонський цар. На жаль, джерела мовчать про те, коли і як виник Вавилон. Історики вважають, що він виріс із шумерського поселення Кадінгірра. Уперше Вавилон ("ворота божі") згадується в легенді про Саргона  Древнього. Упродовж тривалого часу він нічим не виділявся серед інших месопотамських міст, але завдяки вдалому розташуванню на перехресті караванних шляхів, він швидко збагачувався. На авансцену близькосхідної історії Вавилон піднявся у XVIII ст. до н.е. завдяки сприятливій міжнародній ситуації та політичній грамотності царя Хаммурапі (1791- 1749 рр. царювання). За часів правління Хаммурапі Вавилон досягнув вершин розвитку, значно розширено кордони держави (підкорено увесь Шумер, Ассирійську державу та ін.). Хаммурапі оголосив себе "найбільшим між царями", "царем царів", намісником бога на землі. Окрім цього за його вказівкою було складено великий звід законів (про це мова йтимедалі). За Геродотом окружність Вавилона - бл.90 км. Місто  було оточене трьома стінами висотою 6л. 22 м. і шириною 6-8 м. кожна. Воно було забудоване палацами, храмами, 4-5-поверховими будинками. Тут розташовувалося одне з семи чудес світу - Висячі сади цариці Семіраміди. Після смерті Хаммурапі вавилонський трон дістався його синові Самсуілуну, котрий як міг підтримував міжнародний авторитет держави. Але уже на дев' ятому році його царювання у країну почали  просочуватися гірські семітські племена касситів. Приходом касситів скористалися шумерські міста, які спробували відродити свою державність. Самсуілун із величезними зусиллями розгромив цей сепаратистський виступ шумерів. Однак невдовзі шумери знову повстали, причому були підтримані семітською "Країною моря", яка виникла на узбережжі Перської затоки. Семітські війська завдали поразки вавилонській армії. У цей же ж час у Месопотамію вторглася армія хеттів'. Вавилон так ослабнув, що його легко завоювали племена "Країни моря". Вони заснували т.зв. ІІ Вавилонську династію. Проте наприкінці XVI ст. до н.е. її повалили кассити, заснувавши свою - ІІІ 3. Історін держави та права СтародавньогоВаеилона Вавилонську династію. Касситський період історії Вавилона тривав упродовж чотирьох століть (до середини ХП ст. до н.е.). Особливості Касситської Вавилонії
Зі середини ІІ тис. до н.е. почастішали воєнні конфлікти Вавилона з Ассирією. Зі сходу на Вавилон вчиняли спустошливі набіги еламці. Лише за Навуходоносора І (1126-1105 рр. до н.е.) було прогнано касситів, завдано воєнної поразки Ассирії. Однак відродити державу не вдавалося. Упродовж кількох століть Вавилон переживав шерег двірцевих переворотів і у ЇХ ст. до н.е. потрапив під владу Ассирії. Занепад Вавилона тривав до кінця VII ст. до н.е., поки на руїнах Ассирійської імперії не виникло могутнє, але недовговічне Нововавилонське царство. Найвидатнішим правителем доби Нововавилонського царства був Навуходоносор П. Він здійснив грандіозні будівельні роботи, оточив Вавилон могутнім муром завдовжки 18 км., із 360 сторожовими вежами. Товщина мурів сягала 12 м., а тому взяти їх приступом було неможливо, але можна було спалити. Саме за Навуходоносора II було споруджено парадний в'їзд у Вавилон - Ворота богині Іштар. Для своєї дружини цар спорудив Висячі сади Семіраміди- оперті на стовпи платформи терас, на яких у насипному ґрунті росли екзотичні дерева та кущі. Після смерті Навуходоносора II над країною нависла загроза перської навали. Захищати державу було нікому. Племена та народи, силоміць переселені на окраїни нововавилонського царства ассирійськими та вавилонськими володарями, навпаки, покладали надію на персів-визволителів. Влітку 539 р. до н.е. вавилонська армія була розбита перським царем Кіром ІІ. Вавилон увійшов до складу Перської імперії на правах автономії. За Дарія І вавилоняни двічі повставали, щоб повернути собі незалежність, але безрезультатно. Щоб надалі Вавилон був слухнянішим, Дарій І обклав його в1еличезною даниною (30 тон срібла щорічно). У другій половині IV ст. до н.е. Вавилон став резиденцією Александра Македонського. У 126 р. до н.е. Вавилон остаточно зруйнували парфяни. Загальна характеристика законів. Хаммурапі (роки царювання 1792-1750 до н.е.) склав свої закони на третьому році царювання й вони були записані на глиняних табличках. На 35-му році царювання за його наказом закони були висічені на чорному базальтовому стовпі. Цей стовп (висота - 23,25 м, об'єм - 1,9 м) знайдено у 1901 р. французькою археологічною експедицією у м. Сузи в Ірані на місці тодішнього Еламського царства. Ймовірно, стовп був туди вивезений як військовий трофей. Еламський правитель наказав у центрі стовпа почистити місце, ймовірно, для свого власного запису, але так і не зробив його. Стерту частину (35 статей) частково вдалося відновити завдяки наступним археологічним знахідкам. Отже, сьогодні цілком невідомі 21 стаття, а в чотирьох залишаються значні прогалини. Усього законник Хаммурапі складається із 282 статей, прологу і епілогу. З цього збірника до нас доходить об'ємна картина суспільно-політичних, економічних і правових відносин у вавилонській державі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш з'явився йому уві сні та розпорядився, щоб той встановив у країні "право та справедливість", деталізував, як зробити це, і подарував йому свої закони. На 3. Історін держави та права СтародавньогоВаеилона стелі1 є зображення царя, який стоїть у молитовній позі перед сидячим богом, котрий вручає йому закони. Отже, бог дає цареві закони, а той у свою чергу оголошує їх від свого імені всьому народові. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватися цих законів, погрожує релігійними та світськими покараннями їх порушникам, проголошує свій обов'язок захищати усіх скривджених. У Законах Хаммурапі регулються цивільні, зобов'язальні, шлюбно- сімейні, трудові, кримінальні та кримінально-процесуальні відносини. Цей збірник не має чіткої системи викладу матеріалу, але певна внутрішня система у кодексі простежується, зокрема: розділ І (ст. 1-5) присвячені суду та судочинству; вони спрямовувалися проти сваволі та тяганини у судах, встановлювалася  відповідальність недобросовісних суддів; розділ ІГ(ст. 6-126) врегульовує питання власності, ЇЇ захисту, встановлюються покарання за'посягання на неї; розділ ПІ (ст. 127-195) присвячений шлюбу, сім'ї, спадкуванню. У ньому розглядаються питання про форми й умови укладення шлюбу, можливі умови багатоженства, розлучення, майнові та особисті відносини подружжя, передбачені різні злочини проти сім'ї, про умови спадкування майна померлих; розділ IV(ст. 196-214) врегульовує злочини проти особи, її життя, честі та гідності; розділ У (ст.215-282) містить норми щодо праці, її умов та оплати, знарядь. Чи знаєте Ви, що...
«... стовп із текстом Законів Хаммурапі був виставлений на міській площі, щоб ніхто не міг аргументувати свою негідну поведінку незнанням права. Мета видання законника Хаммурапі пояснювалася його автором так: ".. щоб сильний не гнобив слабшого, щоб виявити справедливість до сироти та вдови, щоб чинити суд у країні, щоб до пригнобленого виявити справедливість... ". Щоправда, його закони не є вже такі й справедливі, бо були створені, насамперед, в інтересах рабо-, землевласників, знатних. Існують також й інші причини появи збірника законів Хаммурапі:
1 Стела - вертикально поставлений стовп чи плита з надписом,- рельєфним чи живописним зображенням.
"Закон і правосудця були основоположними поняттями для стародавніх шумерів як у теорії, так і на практиці... Археологи знайшли тисячі глиняних табличок із найрізноманітнішими юридичними текстами: договори, угоди, заповіти, векселі, розписки, судові постанови. У Древньому Шумері учні старших  класів присвячували чимало уваги вивченню законів і наполегливо освоювали важкі та специфічні юридичні формули, а також переписували зводи законів і судові рішення". 4.Суспільний і державний лад Вавилону у період правління Хаммурапі У цю епоху суспільство ділиться на такі основні верстви, як вільні та невільники (раби). Закони Хаммурапі поділяли вавилонське суспільство на три соціальні стани: авелуми ("мужі", сини людини), мушкенуми ("покірні", "дрібний люд"), вардуми (раби). Авелумами (авілумами) називали повноправних членів сільської чи міської общини, власників певної частки общинної землі. Як видно із "Законів Хаммурапі", мушкенуми користувалися обмеженими громадянськими правами в суспільстві. Так, за образу мушкенума передбачалося м'якше покарання, ніж за образу авелума. Майно мушкенума охоронялося меншим штрафом, здоров'я оцінювалося дешевше. Ким були мушкенуми, точно не встановлено. Ясно лише, що в цю соціальну групу входили також бідняки. Чи існували між мушкенумами та авелумами нездоланні соціальні бар'єри? Скоріше за все, ні, бо земля у Вавилоні вільно продавалася і купувалася, а тому мушкенуми могли придбати нерухомість й стати повноправними членами міської чи сільської общини, тобто авелумами. Ще одна велика су4спільна група - тамкари, - куди входили "грошовиті люди": банкіри, лихварі, торговці. Представники цієї групи мали велику вагу в суспільстві, значний вплив па державну політику. Це пояснюється великою питомою вагою торгівлі в житті вавилонського суспільства. Серед цієї верстви було багато землевласників та рабовласників. Значна кількість знайдених вавилонських торгових документів свідчить-,-про існування великих торговельно-лихварських корпорацій, які зосереджували у своїх руках величезні багатства. Одну із найпривілейованіших суспільних груп вавилонського суспільства становлять жерці. Храми володіли величезними багатствами, їм належали кращі землі, стада худоби, палаци та храми, безліч рабів. Жерці активно займалися торгівлею, лихварством, на їх користь населення платило податки, а також жерці отримували пожертви від царя, світської знаті, плату за культові обряди. Жерці довго зберігали у своїх руках юстицію, відігравали значну роль в управлінні. Саме в їх середовищі розвивалися різноманітні знання: математика, медицина, географія, астрономія. Жерці завдяки таким глибоким знанням могли передбачати повінь, затемнення Сонця і використовували цю здатність у своїх цілях. Будучи згуртованими у привілейований клас, в умовах масової неписемності, сліпої віри населення в надприродні сили, вони визначали у багатьох випадках основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави. У Вавилоні навіть існувало свято, під час котрого царі повинні були складати перед жерцями корону, скіпетр, щоб потім знову одержати їх з рук верховного жерця. Світська знать намагалася, як могла, обмежити всевладдя жерців і їх боротьба за лідерство впродовж століть йшла з перемінним успіхом. Окремим суспільним прошарком у Стародавньому Вавилоні були воїни. Державі було потрібне сильне військо, тому вона піклувалася про воїнів, надавала їм привілеї. "Закони Хаммурапі", зокрема, оберігали воїнів від жадібних лихварів та свавільних командирів. Заборонялося відбирати за борг чи купувати майно воїна, хіба що це була земля, придбана воїном додатково до царського наділу. Пограбування, продаж у рабство воїна командиром вважалися злочином і каралися смертю. Майно воїна успадковував його старший син, якщо він ішов по стопах батька. Коли у воїна не було повнолітніх синів, то третина його майна залишалася вдові, щоб вона могла виростити дітей. Воїнів, які потрапляли в полон, викуповували за кошти державної казни, за що він мав віддячитися державі сумлінною службою. Коли воїн запізнювався в похід чи присилав замість себе найманця-непрофесіонала, і при цьому продовжував користуватися службовим майном, його страчували. Основну масу вільних людей становили вільні общинники, ремісники, низи міського населення. Общинники спільно володіли землею, рабами, виконували різні повинності на користь держави й храмів, платили податки. Вони обирали своїх старост, діяли під контролем урядовців, збирачів податків. Саме общинники становили основну масу війська-ополчення. їх працю широко використовували на обов'язкових публічних роботах. За виконання громадських робіт общинники одержували символічну платню, а іноді - нічого, дуже мізерне харчування. Від непосильної праці та постійного недоїдання вони часто гинули. Найнижчу верству .населення Вавилона становили раби. У "Законах Хаммурапі" багато уваги приділялося рабовласницьким відносинам. Основними джерелами рабства були полон, спадкове рабство, обернення на рабів правопорушників, продаж батьками дітей за борги, віддання у рабство за злочини. Спочатку рабство носило домашній характер і чисельність рабів була обмежена. В основному існувало колективне рабоволодіння - храмів, царського дому, общин. Рабів у Стародавньому Вавилоні таврували (голили півголови чи робили спеціальне татуювання), нерідко тримали в кайданах. Закон дозволяв убивати непокірних рабів. Щоправда |