Вирішення задач з кримінально виконавчого права. задача 9,10. Як повинна бути розглянута заява засудженого
 Скачать 15.79 Kb.
|
|
Задача 9. Засуджений до позбавлення волі Бур’ян звернувся до начальника колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із заявою про надання йому можливості поїхати до місця проживання з метою укладення договору купівлі-продажу автомобіля, який належить йому на праві приватної власності. Як повинна бути розглянута заява засудженого? Відповідно до ст. 111 КВК України засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї; одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути надана установою виконання покарань, за наявності відповідного висновку лікаря такої установи. Заява засудженого про терміновий виїзд у зв'язку з винятковими обставинами має бути розглянута протягом доби. Дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником колонії з урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування засудженого поза межами колонії зараховується в строк відбування покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами. На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що укладення договору купівлі-продажу автомобіля не належить до виняткових особистих обставин, які надають можливість короткочасного виїзду за межі колонії, тому заява повинна бути відхилена начальником колонії. Задача 10. Засуджений до позбавлення волі Гиренко направив письмове звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому прохав Уповноваженого внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про надання щорічних відпусток засудженим до позбавлення волі, що відповідало б Конституції України та міжнародним документам. Чи мають право засуджені до позбавлення волі звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини? Яку відповідь повинен дати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини засудженому Гиренку ? Які міжнародні документи передбачають право працюючих на відпустки? Відповідно до ст.8 КВК України засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату; Хоча КЗпП України передбачає щорічну (основну та додаткову) відпустки, що надаються громадянам при збереженні їх роботи (посади) та заробітної плати [5], ці положення не включені у KBK України та інші нормативно-правові документи, що регулюють порядок та умови відбування покарання у в’язниці. Оплата праці, норми робочого часу, безпека та гігієна на робочому місці та вирішення трудових спорів повинні бути уточнені та врегульовані з урахуванням особливостей роботи засуджених та обме жень трудових прав, передбачених чинними законодавчими положеннями. Правове регулювання відпусток в Україні здійснюється відповідно до Конвенції МОП про щорічні оплачувані відпустки No 52 (1936 рік) (ратифікована УРСР 11 серпня 1956 року); Конвенції МОП про оплачувані відпустки No 132 (переглянута) (1970 рік) (ратифікована Законом України від 29 травня 2001 року); Конвенції МОП про оплачувані відпустки No 140 (1974 рік) (ратифікована Законом України від 26 вересня 2002 року). Відповідно до статті 9 Конституції України і статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною наці- онального законодавства і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національ- ного законодавства. |