Загальні основи конструювання трикотажних виробів. Загальні основи конструювання трикотажних виробів Особливості процесу конструювання
 Скачать 0.58 Mb.
|
|
Основні характеристики розрахунково-графічного методу конструювання виробів Розрахунково-графічний метод (РГМ) знайшов найбільше застосування у світовій практиці конструювання одягу з різноманітних матеріалів, у тому числі й з трикотажу. За цим методом, незважаючи на його деяку ідеалізацію фігури людини, проводять найбільше розрахунків креслень конструкцій деталей одягу. Класична схема проведення конструювання деталей одягу за допомогою РГМ складається з наступних етапів: короткого викладу послідовності побудови креслення деталей; вибору емпіричних формул для визначення величин конструктивних відрізків; пояснення графічних прийомів, які застосовують при побудові креслення деталей конструкції виробу; складання схеми креслення деталей конструкції з позначенням конструктивних точок та відрізків. Метод РГМ довів на практиці свою високу ефективність при проектуванні та виготовленні масового одягу. Упродовж багатьох десятиріч фахівці швейної і трикотажної промисловості розробляли і поліпшували РГМ, доповнювали його різноманітними емпіричними формулами, які зв’язують розміри основних деталей конструкцій з розмірними ознаками тіла людини. Часто, характеризуючи РГМ, кажуть про різні системи крою для забезпечення цього методу. Але всі системи крою, в цілому, однакові і тому правильно буде говорити про найкраще наближення конструкції деталей моделей до фігури людини. Слід зазначити, що на сьогодні у різноманітній навчальній і науковій літературі з конструювання одягу багато описують системи крою, що мають назви «Єдиної методики конструювання одягу центрального інституту швейної промисловості (ЄМКО ЦНДІШП)», «Єдиного методу конструювання одягу країн-членів ради економічної взаємодопомоги (ЄМКО РЕВ)», «Єдиного методу конструювання одягу центральної дослідно-технічної лабораторії (ЄМКО ЦДТ11ІЛ)», «Методики інституту легкої промисловості (МТІЛП)», «Методики проектування трикотажного одягу інституту трикотажної промисловості (ЄМКО ВНДІТП)» тощо. Віддаючи належне титанічній праці фахівців-авторів цих методик конструювання, слід зазначити, що вони були створені 50-60 років назад і багато в чому неодноразово поліпшувались. Крім того, вже пройшли десятки років, як розпалися організації та об'єднання країн, назви яких до цих пір мають ці методики за творчою інерцією в навчальній літературі. На сучасному етапі масового виробництва текстильного одягу при застосуванні РГМ для його конструювання використовують нові науково-практичні розробки, що дозволяють створювати лекала деталей виробів з максимальним наближенням до фігури людини. Для цього найдоцільніше для розрахунків використовувати емпіричні формули, які за класифікацією відомого українського вченого професора Трухана Г.Л. відносять до 1 і 2 виду [10]. Формулами першого виду називають емпіричні формули для розрахунку розмірів (Р) окремих ділянок конструкції виробу, коли використовують значення потрібної розмірної ознаки (РО) людини та прибавки на вільне облягання (Я): Р = РО + П Наприклад, ширина виробу по лінії грудей визначають як  де Шлг - ширина виробу по лінії грудей; СгІІІ- напівобхват грудей третій; Я - прибавка на вільне облягання. Що більша точність вимірів розмірних ознак і прибавок, то більш точними будуть формули першого виду для розрахунку окремих ділянок конструкцій. За допомогою формул другого виду розмір окремої ділянки конструкції одягу (Р) визначають за допомогою розмірної ознаки (РО% що не пов'язана безпосередньо з цією ділянкою. Ці формули записують аналітично в загальному вигляді як:  де а, в, с - емпіричні коефіцієнти, які у кожному окремому випадку визначають взаємозв'язок між розміром ділянки деталі та виміром типової фігури, який використовують для його визначення. Ці формули також знайшли широке застосування при проектуванні конструкцій масового одягу. Наприклад, при визначенні ширини горловини спинки замість напівобхвату шиї (Сш) чи діаметру шиї (сІш) застосовують розмірну ознаку напівобхват грудей третій (СД1), підставляючи це значення у відповідну емпіричну формулу. При конструюванні виробів з тканини застосовують ще формули третього та четвертого видів, але при проектуванні трикотажних виробів їх не застосовують. Прибавки й припуски Різноманітні прибавки й припуски у см (77) є обов'язковою складовою процесу конструювання різноманітних виробів. Вони забезпечують вільність рухів людини у одязі, відповідність розмірів деталей виробів фігурі людини та забезпечують вимоги до зовнішнього вигляду різноманітних моделей одягу. Припуском називають різницю між величиною розміру виробу у відповідному місці виміру та відповідною розмірною ознакою. Величини припусків залежать від виду, форми і призначення виробу та властивостей трикотажного матеріалу. Для трикотажних виробів застосовують три види припусків: - припуски на свободу руху та дихання; - припуски декоративно-конструктивні; - припуски технологічні. Припуски на свободу руху та дихання забезпечують вільне дихання людини в одязі, повітряний прошарок для нормального теплообміну і вентиляції шкіри та забезпечують вільність різноманітних рухів людини при її діяльності. Базисним значенням прибавки до розміру деталі для забезпечення припусків на свободу руху буде прибавка на дихання ( Д ^), яка з урахуванням інтервалу байдужості дорівнює 2 см (при глибокому вдиху зміна обхвату грудей у середньому становить 1,5 см). Крім того, потрібно враховувати прибавку на повітряний прошарок, що дорівнює двом з половиною значень товщини трикотажу (Тм). Якщо виготовляють верхньотрикотажний одяг осінньо-зимового асортименту з підкладкою, то потрібно передбачати прибавку на товщину пакету матеріалу, яка в середньому дорівнює 3,14 товщини трикотажу (Тм). Конструктивно-декоративні прибавки (Пкд) на припуски сприяють отриманню необхідної форми виробу відповідно до моделі одягу і допомагають створити необхідний силует моделі. В залежності від виду трикотажного одягу та його призначення, властивостей самого трикотажного матеріалу, особливостей будови тіла людини і художнього оформлення змінюються значення величин прибавки Пкд. Часто в технічній літературі для одягу масового виробництва показують сумарні значення вищезазначених прибавок. Прибавки на вільне облягання до напівобхватів грудей (Пг), талії (Пт), стегон (Пс) і обхвату плеча (Поп) разом з прибавками на товщину трикотажного матеріалу і пакету одягу називають композиційними. Таку назву вони отримали у зв'язку з тим, що складаються з кількох частин, відповідно до складної площини перерізу вказаних частин тіла. Ці перерізи не являють собою коло, а складаються з кількох частин. Для отримання потрібної форми одягу потрібно знати не тільки величину самої прибавки, а потрібно знати і розподіл цієї прибавки по різним частинам тіла. Характер розподілу композиційної прибавки значною мірою залежить від призначення одягу та фігури людини. Так, при проектуванні виробів середніх і, особливо, малих розмірів завжди велику частину прибавки на вільне облягання грудей проектують до ширини пройми, а меншу - до ширини пілочки. Ці величини становлять в частинах від загальної величини Пг\ спинка 0,3; пілочка - 0,2; пройма-0 ,5. У табл. 4 представлено прибавки до напівобхвату грудей, а в табл. 5 - величини прибавок по талії та стегнам залежно від прибавки по лінії грудей. При конструюванні одягу часто застосовують прибавки до поздовжніх розмірів виробів. Це потрібно робити, коли лінія талії зафіксована поясом, еластичною тасьмою, або рукава закінчуються щільноприлягаючими манжетами. Тоді по довжині ліфу або рукава додають прибавку на напуск {Пнап\ яка в залежності від конструктивної моделі одягу може дорівнювати 3,0-10,0 см. Табл. 4 - Прибавки до напівобхвату грудей
Табл. 5 - Величини прибавок по талії та стегнам залежно від прибавки по лінії грудей
Припуски технологічні (.Птехн) - це величини, які додають до остаточних лекал виробів для забезпечення функціонування властивостей самого трикотажного матеріалу, уроблення трикотажу тощо. Вони пов'язані з особливостями технологічного процесу виготовлення трикотажних виробів та способів з'єднання деталей. Технологічні припуски розділяють на наступні види: - припуски, які враховують при проектуванні креслень деталей конструкції; - припуски, які враховують при монтажі виробу. Технологічні припуски входять до складу вимірів лекал, але не входять до вимірів виробу в готовому вигляді. їх також враховують при виготовленні первинних лекал, при розкрої деталей виробу і при виготовленні остаточних лекал. При проектуванні креслень конструкцій деталей одягу враховуються припуски на посадку (Ппос), припуски на антропологічні виміри, наприклад, припуск по довжині спинки на випуклість лопаток, припуск до обхвату грудей третій тощо. Також враховують припуски на шви та підгини (Пш, Ппід\ припуски на уроблення (Пур), усадку при волого-тепловій обробці. При конструювання різноманітних трикотажних виробів потрібно обов'язково враховувати значення допусків (Д) на допустимі відхилення вимірів готового зразка від запроектованих вимірів. Ці допуски потрібно передбачати в технічній документації на виріб для контролю, але їх не потрібно враховувати ні під час розрахунків лінійних вимірів, ні при вимірах остаточних лекал. Необхідність у цих допусках існує тому, що під час розкроювання деталей та їхнього з'єднання виникають різні відхилення від спроектованих розмірів. Наприклад, допускають величину відхилення поздовжнього шва від лінії петельного стовпчика у середньому на 1-5% від довжини деталі. Особливості креслень лекал деталей з урахуванням залишкової деформації трикотажних матеріалів Практика пошиття різноманітних трикотажних виробів показала, що при залишковій деформації (Є3) понад 6% виріб не зберігає первісну форму. Це стає великою вадою такого виробу і тому запобіганню цього недоліку приділяють велику увагу. У першу чергу потрібно у підготовчих ділянках швейного виробництва налагодити перевірку деформаційних показників трикотажних полотен. І якщо показник £>5%, потрібно вносити в креслення деталей виробів необхідні зміни. Техніку корекції креслень проілюструємо на прикладі (рис. 3). Спочатку рекомендують перенести контури деталей спинки і переду з основного креслення конструкції на окремий лист. На перенесених контурах спинки і переду (пілочки) плечового виробу намічають допоміжні точки а, б, в, г, д і т.п. Перші точки (наприклад, а) на проймі намічають на відстані, не менше 5 см від кінців плечових зрізів переду - точки П3 і спинки - точки 77/. Ділянки переду і спинки, розміщені вище рівня точок а, в процесі експлуатації виробу не працюють на розтягнення і тому не будуть деформуватися. Відстані між рештою точок приймають рівними від 1,5 до 5,0 см в залежності від кривизни лінії пройми. Що більша кривизна лінії, то менша відстань між наміченими точками. З намічених точок контурів деталі, а також з вершин бокових зрізів (точок Н, Н% кінців і вершин виточки (точок Hi, Н2 та Г3) проводять перпендикуляри на лінію середини спинки AіІ і середини переду 5/7/. Лініям середин переду і спинки відповідають, у цьому випадку, вісь координат ОУ прямокутної системи координат, в яких перераховують розміри розгорток. Положення вісі координат О може бути будь-яким,  Рис. 3 Модифікація конструкції з урахуванням залишкової деформації як у межах деталей, так і за їхніми межами. На рис. 9 вісь абсцис ОХ вибрана нижче лінії пояса виробу. Точки перетину перпендикулярів, що проведені з допоміжних точок а, б, в, г, і т. п. на лінії середин переду і спинки (осі ОУ), позначають відповідно а і, бі, ви г/. Ці точки визначають конфігурацію лекал, виконаних з урахуванням залишкової деформації трикотажних полотен. Для визначення положень точок а2, б2, в2, г2, для перерахунку абсцис розгортай (відрізків ааь ббІГ вві, гі) використовують формули. Від точок аі, бі, ві, г і на допоміжних перпендикулярах відкладають відрізки аіа2, біб2, вів2, гіг2 та отримують точки, які визначають нові контури деталі. Точки Пі(П3), а2, б2, в2, г2, Н2(Н2) послідовно з'єднують між собою і отримують нову лінію пройми. Нові лінії бокових зрізів лекал спинки і переду проходять паралельно однойменним лініям основного креслення виробу, як показано на рис. 9. Сторони верхньої виточки в лекалах, виконаних з урахуванням залишкової деформації полотна (Г3 Н2 і Г3 Н/), майже паралельні сторонам виточки основного креслення (Г3Н2 і Г3Ні). На відміну від плечових виробів, які можуть прилягати до фігури на значній поверхні, поясні вироби прилягають до фігури в основному на ділянці вище лінії стегон. Тому, як правило, в поясних виробах залишкову деформацію не приймають до уваги. Абсциси розгорток визначені з урахуванням залишкової деформації трикотажного полотна будуть дорівнювати:  Особливості креслень лекал деталей з урахуванням пружної деформації трикотажних матеріалів Для врахування пружної деформації трикотажних матеріалів при конструюванні одягу креслення уточнюють на всіх основних конструктивних ділянках, використовуючи для перерахунку коефіцієнти для бажаного звуження відносно креслення деталі, побудованого з нульовим припуском розмірів. Звуження на різних ділянках може бути різним, що залежить від потрібної величини прилягання одягу до фігури людини, трикотажного переплетення, сировини, поверхневої густини трикотажу і проборки голок при заправці машини. Слід пам’ятати, що при розтягуванні трикотажу по ширині буде відбуватись його скорочення по довжині. Для визначення цих особливостей потрібно проводити на підприємстві лабораторні випробування полотен за стандартними методиками. Слід також брати до уваги, що при зшиванні плечових зрізів трикотажних виробів потрібно для їхньої формостійкості прокладати окантувальну тасьму чи косі смужки текстильного тканого матеріалу, довжина яких дорівнює проектованій довжині плечового шва із врахуванням припусків на шви. Враховуючи вищезазначені застереження, будують базову конструкцію трикотажного виробу з нульовим припуском по базовим лініям. Для врахування визначених лабораторними дослідженнями значень пружної деформації трикотажу вносять наступні корективи: 1. Кінець плечового зрізу на спинці і переді піднімають на 1,0-2,0 см для уникнення надмірного нахилу плечових зрізів в лекалах. При цьому для зберігання довжини пройми її глибину піднімають відповідно на таку ж величину. 2. Координати нових точок конструктивної побудови креслення трикотажних виробів з урахуванням пружної деформації проводять по нижчевказаним формулам та даним табл. 6 yn=y*(1 – Kn), см Kn=ɛn/100 де уn - координата, яку шукають та визначають з розгортай, побудованої з урахуванням пружної деформації; у - координата тієї ж точки, побудованої без урахування пружної деформації. Кn - коефіцієнт, який показує, на яку долю збільшується довжина ділянки конструкції виробу при урахуванні пружної деформації; ɛn- пружна деформація трикотажу, %. Техніку внесення змін до креслень деталей виробів з урахуванням пружної деформації показано на прикладах на рис. 4, 5.  Рис. 4 - Креслення лекал спинки Рис. 5- Креслення лекал рукава, і переду з урахуванням пружної побудованого з урахуванням деформації (усадки) полотна пружної деформації (усадки) полотна Для внесення цих змін переносять контури всіх основних деталей з основного креслення на окремий аркуш паперу, що дозволяє не ускладнювати зорове сприйняття основного креслення додатковими лініями. На окремому аркуші з перенесеними контурами основних деталей визначають кілька допоміжних точок: на спинці плечового виробу - вершину бокового зрізу Я (рис. 4), точки Ті т2і Т2 на лінії талії, точки І та І2 на лінії низу, точки Б і Б2 на лінії обхвату сідниць; на пілочці плечового виробу - вершину бокового зрізу Н\ точку Р2 нижнього краю пройми, закінчення виточки Н2 і Я у , вершину виточки Г3, точки Т3 та Т4 на лінії талії, точки Б] та Б2 на лінії обхвату сідниць та точки /у та І2 на лінії низу; на рукаві - точки Ву і В2 (рис. 5) на лінії окат>7, точки Л 3 та Л 4 на лінії ліктя, точки С та С у на лінії низу. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||