Курсова СКЕП(Зміст). ЗМ__СТ. Зміст вступ загальна частина
 Скачать 3.14 Mb.
|
|
ЗМІСТ Вступ …………………………………………………………………………… 1. Загальна частина………………………………………………………………. 1.1Опис технологічного процесу цеху і основних вузлів крана………………. 1.2Вибір роду струму та величину живлячої напруги…………………………. 1.3Обгрунтування і вибір системи електроприводу. …………………………. 1.4Розробка силової та оперативної схем та опис її роботи…………………… 2. Розрахункова частина…………………………………………………………. 2.1Вихідні дані для розрахунку моста крану…………………………………... 2.2.Опис кінематичної схеми моста крану …………………………………….. 2.3Розрахунок та вибір потужності електродвигуна…………………………… 2.3.1Вибір електродвигуна……………………………………………………….. 2.3.2Визначення статичних моментів…………………………………………… 2.3.3Визначення динамічних моментів………………………………………….. 2.3.4Визначення результуючих моментів……………………………………….. 2.3.5Визначення часу по ділянкам……………………………………………….. 2.3.6Перевірка вибраного електродвигуна по завантаженню………………….. 2.3.7 Побудова навантажувальної діаграми роботи моста крану…………….. 2.4Вибір силового обладнання…………………………………………………… 2.4.1Розрахунок перетворювача частоти …….…………………………………. 2.4.2 Розрахунок гальмівних пристроїв………………………………………….. 2.5 Розрахунок та вибір апаратів захисту та керування………………………… 2.5.1Вибір апаратів захисту………………………………………………………. 2.5.2Вибір апаратів управління………………………………………………….. 2.6Побудова механічних характеристик електродвигуна ……………………... 3. Охорона праці………………………………………………………………… 3.1. Техніка безпеки при експлуатації й ремонті електроустаткування……………………………………………………………… 3.2. Протипожежні заходи й заходи щодо охорони навколишнього середовища. …………………………………………………… 3.3. Технічні заходи щодо енергозбереження…………………………………… Висновки………………………..…………………………………………………. Перелік джерел посилання…..….………………………………………………… Додаток А. Програма й розрахунок на ЕОМ…………………………………… Графічна частина Лист1. Принципова електрична схема механізму пересування моста електромостового крану ВСТУП Ефективність засобів виробництва, якими розташовує людське суспільство, значною мірою визначається досконалістю способів отримання енергії, необхідної для виконання механічної роботи у виробничих процесах. Виробничі механізми, без яких неможливо нині уявити собі жодне виробництво пройшли тривалий шлях свого розвитку, перш ніж прийняли вигляд сучасного автоматизованого електроприводу, що приводить в рух безліч робочих машин і механізмів в промисловості, транспорті, в сільському господарстві і в побутовій техніці і автоматично керуючого їх технологічними процесами. Межі використання по потужності сучасного електроприводу досить великі - від десятків тисяч кіловат в одиничному двигуні до часток вата. Сучасний автоматизований електропривод являє собою складну електромеханічну систему, призначену для приведення в рух робочого органу машини і управління технологічним процесом. Він складається з трьох частин: електричного двигуна, що здійснює електромеханічне перетворення енергії, механічної частини, передає механічну енергію робочого органу машини, системи управління, що забезпечує оптимальне за тим чи іншим критеріям управління технологічним процесом. Діапазон зміни номінальних частот обертання електропривода має досить широкі межі. Використання засобів дискретної техніки в системах управління приводами постійно струму розширює діапазон регулювання швидкості до (1000-1500:1 і вище. Не можна уявити собі ні одного сучасного виробничого механізму, в будь-якій області техніки, який не наводився б у дію автоматизованим електроприводом. В електроприводі основним елементом, що безпосередньо перетворює електричну енергію в механічну є електричний двигун, який найчастіше управляється за допомогою відповідних перетворювальних і керуючих пристроїв з метою формування статистичних і динамічних характеристик електропривода, що відповідають вимогам виробничих механізмів. Мова йде про забезпечення за допомогою автоматизованого електроприводу оптимального режиму роботи машин, при якому досягається найбільша продуктивність при високій точності. Різноманіття виробничих процесів зумовлює різні види та характери руху робочих органів машини, а отже, і електроприводів. По виду руху електроприводи можуть забезпечити: обертальний односпрямоване рух, обертовий реверсивне і поступальний реверсивний рух. Розвиток автоматизованого електроприводу веде до вдосконалення конструкцій машин, до корінних змін технологічних процесів, до подальшого прогресу в усіх галузях народного господарства, тому теорія електропривода - технічна наука, що вивчає загальні властивості електромеханічних систем, закони управління їх рухом і способи синтезу таких систем за заданими показниками має найважливіше практичне значення. Системи автоматичного управління електроприводами постійного та змінного струму, у яких використовуються всі досягнення напівпровідникової техніки, а так само можливості електронної обчислювальної техніки, дозволяють істотно спростити конструкції виробничих механізмів, підвищити їх точність і підвищити продуктивність, тобто сприяти технічному прогресу. Широка автоматизація механізмів на базі слідкуючих систем електроприводів, систем з цифровим програмним управлінням і засобів комплексної автоматизації – велика і дуже важлива розвивається область автоматизованого електроприводу. 1 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 1.1Опис технологічного процесу і основних вузлів крана Середньодніпровська ГЕС – є четвертим ступенем середньої частини каскаду гідроелектростанцій на р. Дніпро. Утворює Кам’янське водосховище. Розташована у м. Кам’янське. В експлуатації з 1963–1964 років, коли був введений поступово в дію перший з 8-ми агрегатів станції — в кінці листопада; струм перша гідротурбіна дала 10 грудня. В другій половині січня 1964 закінчилося заповнення водою водоймища. На повну потужність почала працювати на початку вересня 1966 року. [1] До складу споруд Середньодніпровського гідровузлу належать, окрім будівлі ГЕС, бетонна водозливна гребля (10 водозливів), земляні греблі лівого та правого берегів, суднохідний шлюз, ВРП — 154 кВ. Загальна довжина напірного фронту гідроспоруд Середньодніпровської ГЕС — 36,5 км, пропускна здатність — 20700 м3/сек. На Середньодніпровській ГЕС встановлено 8 вертикальних гідроагрегатів сумарною встановленою потужністю 352 МВт. Одинична потужність гідроагрегатів Середньодніпровської ГЕС – 44 МВт. Турбіни — поворотно-лопаткового типу, потужністю 45,7 МВт, виробництва ВАТ «Турбоатом» (м. Харків, Україна). Генератори — зонтичного типу, потужністю 44 МВт і напругою 10,5 кВ, виробництва НВО «Уралелектротяжмаш» (м. Єкатеринбург, Росія).  Рисунок 1.1 – Середньодніпровська ГЕС у дніпровському каскаді гідровузлів Будівля ГЕС — без машинного залу. Конструктивно вона складається з 8-ми секцій, з розташованими там вертикальними гідроагрегатами. Над кожним агрегатом встановлено кришку, яку можна знімати. Видача електроенергії здійснюється за допомогою схеми з 4-х укрупнених блоків, кожний з яких складається з 2-х генераторів і трансформатора. Середньорічне виробництво електроенергії Дніпродзержинською ГЕС дорівнює 1328 млн. кВт∙год при напорі 10,5 м.  Рисунок 1.2 – Кран мостовий Середньодніпровської ГЕС Технічні характеристики крана мостового 320 тон: При швидкості підйому вантажу 2 м/хв і швидкості пересування 20м/хв, кран може піднімати вантаж масою 320т (на окремих гаках – 160т, талі електричної – 10т). Кран має один вантажний гак (вантажозахватами також можуть бути траверса, магніт або грейфер), висоту підйому до 14м, проліт 32 м, консолі додаткові 8 м. У машини регулюється швидкість на спуск до 1:4. Працює козловий кран 320 тонн від джерела напруги 380В і при t від -40°С до +40°С. Переваги крана мостового 320 тонн: - надійність; - необмежена довжина підкранових шляхів; - широка зона роботи підйомного механізму; - можливість встановити кабіну в будь-яку точку мостового крана; - можливість встановити велику кількість додаткового навісного обладнання; - простота монтажу; - відносно недорога ціна. 1.2 Вибір роду струму й величини живлячої напруги Електроустаткування кранів може бути виконане, як на змінному, так і на постійному струмі. Перевагами змінного струму є: 1.Менша вартість асинхронних двигунів (АД) у порівнянні з двигунами постійного струму (ДПС). 2.Простота обслуговування й ремонту АД. 3.Відсутність необхідності в перетворювачах змінного струму в постійний. Недоліками змінного струму є: 1.Неможливість простими способами одержання твердих характеристик при підйомі й особливо спусків вантажів на малих швидкостях. 2.Електроапаратура з котушками на змінному струмі працюють менш надійно. 3.Електроустаткування на змінному струмі частіше виходить з ладу в результаті однофазних замкнень на землю. Перевагами постійного струму є: 1.Можливість отримання твердих механічних характеристик на спуск, що дуже важливо. 2.Електроапаратура з котушками постійного струму працює більш надійно. 3.Для живлення кранів потрібно дві тролеї, а не три, як на змінному струмі. Однак, при всіх перевагах постійного струму, вирішальними аспектами є економічність і простота обслуговування при застосуванні змінного струму. Тому у всіх випадках, коли можна застосувати змінний струм випливає його застосування. Вибравши рід струму, необхідно вибрати величину напруги. На змінному струмі можна вибрати напруги 660/380, 500, 380/220, 220/127 В. Але у сьогоднішній час оптимальною напругою вважається система 380/220 В, тому що вона: 1.Дозволяє використовувати двигуни з 380 до 660В. 2.Має порівняно низьку (до 250 В) напругу відносно „землі”, що створює сприятливі умови з техніки безпеки і знижує число пробоїв ізоляції. На постійному струмі рішення питання зводиться по суті справи до вибору між напругами 220 та 440 В. Частіше застосовується напруга 220 В. Проаналізувавши всі переваги й недоліки різних струмів, вибираємо систему живлення двигуна механізму пересування моста крану змінним струмом і напругою 380 В. 1.3 Обґрунтування вибору системи електропривода При виборі системи регульованого електропривода варто вивчити всі можливості виконання технічно-економічних обґрунтувань. Необхідно розглядати наступні основні системи: 1.Тиристорний перетворювач – двигун постійного струму (ТП-ДПС) із послідовною корекцією (на базі УБСР). 2. Тиристорний перетворювач - двигун постійного струму (ТП-ДПС) з рівнобіжним включенням зворотніх зв'язків ( із підсумовуючим підсилювачем). 3. Тиристорний перетворювач частоти – двигун змінного струму (ТПЧ-Д) з автоматичним інвертором (АІ). 4.Тиристорний перетворювач частоти – двигун змінного струму (ТПЧ-Д) з безпосереднім зв'язком (із циклоконвертором). 5. Асинхронно-вентильний каскад (АВК). 6. Асинхронний електропривод із фазовим керуванням, тиристорами в ланцюзі статора (ТСУ-АД). 7. Асинхронний електропривод зі сполученням рухового й гальмівного режимів в одній машині. 8. Двохдвигунний асинхронний електропривод із сполученням режимів. 9. Двохруховий асинхронний диференціальний електропривод (ЕПД). 10. Двохруховий асинхронний диференціальний електропривод (ЕПД) із машинами змінного (АД) і постійного (ДПС) струму. 11. Асинхронний електропривод із переключенням на групове джерело низької частоти. 12. Електропривод постійного струму із шунтуванням якоря опорами. 13. Багатошвидкісний асинхронний електропривод. 14. Електропривод постійного струму з регулятором порушення (РВ). 15. Система асинхронних двигунів із фазним ротором, керованих силовим контролером (К-АДФ). Обираємо систему ПЧ-АД, що найбільше відповідає умовам роботи даного механізму, вона застосовується для керування двигунами кранового механізму. Розробка силової та оперативної схем та опис її роботи На рис.1.3 показана електрична схема керування асинхронним двигуном з фазним ротором , що має симетричну схему й застосовується для механізмів пересування й підйому. На початку 1960 – х років з'явилися потужні тиристори. Після їх появи машинні перетворювачі втратили всякий інтерес проектувальників, вся їхня увага зосереджена на проектуванні електроприводів за системою тиристорний перетворювач – двигун (ТП — Д). З тих пір і донині практично скрізь використовують тиристорний електропривод. Тиристорний привод став активно витісняти системи генератор – двигун, яка активно впроваджувалася протягом півстоліття. Електропривод з системою ТП – Д має наступні переваги над системою Г – Д (генератор, двигун): - Тиристорний електропривод значно знизив інерційність системи і підвищив продуктивність роботи установки, механізму; - Він досить безвідмовний у роботі і простий в експлуатації; - ККД перетворювача не нижче 95%; - Мала маса і габаритні розміри, що дозволяє зменшити площу, необхідну для розміщення пристрою; - Як правило має блокову компонування тиристорів, що дозволяє при виході якогось тиристора з ладу швидко його замінити. Але маючи переваги вона також має і недоліки: - На виході перетворювача присутні пульсації струму і напруги, що викликає проблеми з комутацією а також нагрівання електродвигуна. Для поліпшення енергетичних показників як правило потрібна установка фільтрів. - Досить низький коефіцієнт потужності при використанні глибокого регулювання швидкості обертання двигуна. У системі Г – Д якщо використовують як приводний синхронної машини, то регулювання її потоку дозволить зберегти високий коефіцієнт потужності. - Перевантажувальна здатність нижча, ніж в Р – Д. - Напруги живильної мережі спотворюється, що в більшості випадків призводить до встановлення додаткових фільтрів для поліпшення гармонійного складу мережі. - При гальмуванні електродвигуна при використанні Г – Д рекупування енергії в мережу відбувається природно, то для ТП – Д необхідно застосовувати спеціальні схеми включення, що веде до додаткових витрат.  Рисунок 1.3 – Принципова електрична схема пересування моста електромостового крану 3 ОХОРОНА ПРАЦІ 3.1 Техніка безпеки при експлуатації й ремонті електроустаткування Діючими установками вважаються такі, які перебувають під напругою повністю або частково й на які може бути подана напруга в будь-який момент. На посаду електромонтера й електрослюсаря призначаються особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, що пройшли медичний огляд, технологічне навчання, здали іспит й мають відповідне посвідчення по даній спеціальності, а також минуле випробування й отримавши посвідчення з техніки безпеки на право працювати з електроустановками. Призначення на посаду електромонтера або електрослюсаря відбувається розпорядженням по цеху. До самостійної роботи допускаються електромонтери, електрослюсарі попередньо, що вивчили вимоги, безпеки роботи, викладені в інструкції “правил технічної експлуатації електроустановок, споживачів напруги, правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, а так само минулу перевірку придбання знань і практичних навичок або посвідчення на право роботи електромонтера певної кваліфікаційної групи не нижче III. Електромонтер й електрослюсар в адміністративно-технічному відношенні підкоряється начальникові ділянки електроустаткування, в оперативну начальникові верстатної ділянки. Електромонтер й електрослюсар мають право: не виконувати будь-яке розпорядження якщо воно суперечить безпечним прийомам роботи і його виконання може привести до нещасного випадку; не працювати при відсутності справного інструмента й передбачених нормами захисних засобів і спеціального одягу; виявивши порушення безпечних умов праці припинити роботу й доповісти про це начальникові ділянки електроустаткування або начальникові верстатної ділянки. Електромонтер й електрослюсар зобов'язані: вивчити й дотримувати всіх вимог безпечної роботи, викладені в інструкції; зберігати в чистоті й порядку робоче місце й не допускати навіть короткочасного захламлення його; працювати тільки справним інструментом, забезпечувати захист від поразки струмом; приймати всі міри роботи, що забезпечують безпеку, самому й навколишнього середовища; уміти практично надати першу допомогу потерпілим у випадках поразки струмом або виробничим травматизмом; уміти користуватися засобами гасіння пожежі в електроустановках. Черговий електромонтер повинен знати: монтажні схеми всіх розподільних пристроїв, щитків, шаф й електрокранів; послідовність пуску й зупинки устаткування; основні номінальні дані електродвигунів, величини струмів, напруги, потужності; пристрій і принцип роботи електродвигунів, що контролюють трансформатори. 3.2 Протипожежні заходи щодо охорони навколишнього середовища Пожежна профілактика - система державних суспільних заходів, проведених з метою попередження пожеж, обмеження поширення виниклих пожеж, створення умов для евакуації людей з гарячих точок, будинків і швидкого гасіння пожеж. Для зменшення ймовірності виникнення пожеж у доменному цеху передбачені наступні міри: Зондування території - окремі групи виробничих ділянок об'єднані по характерним, для них функціональним ознакам й умовам пожежонебезпеки. При цьому будинку з підвищеною пожежною небезпекою розташовані з під вітряної сторони. Під'їзди до цеху і його ділянок улаштовані так, щоб здійснити негайний проїзд пожежної техніки до пожежі. Пристрій виробничих приміщень - основний виробничий будинок цеху одноповерхове, багатопрогонове. Корпус змонтований зі зварених металоконструкцій, збірного залізобетону й цегли. Блискавки захист цеху влаштований по другій категорії відповідно до Сн 305-77. У цеху застосовуються стрижневі блискавковідводи із захисною зоною 30м. Пожарна сигналізація призначена для оповіщення персоналу про пожежу й місце його виникнення. У доменному цеху застосовують теплові й димові оповіщення (ЭТП-9в, ДИП-2, ПОСТ-1). Строго за графіком проводяться профілактичні огляди електроустаткування. Не допускається захламлення виробничих приміщень. Контролюється дотримання протипожежної безпеки, заходів, організовуються добровільні пожежні дружини із числа робітників і службовців. Здійснюються контроль за справністю інвентарю, щитів, водопроводів організації. Проводяться зварювальні роботи тільки при одержанні пожежного дозволу. Усе пожежонебезпечні приміщення повинні бути обладнані системою пожежі гасіння й автоматичною сигналізацією. Засоби пожежогасіння, призначені для об'єктів від пожеж, повинні відповідати ДЕРЖСТАНДАРТ 12.4. 009.-75. до засобів пожежогасіння належать: Пожежні гідранти незамерзаючі для приєднання пожежних рукавів, що живляться від кільцевого водопроводу з діаметром труби 100÷150мм. Внутрішні пожежні крани (розкладені уздовж робочих площадок і проходів) живильних від пожежних водопроводів. Стаціонарна установка пожежогасіння (для газового гасіння пожеж). Первинні засоби пожежогасінь: - ОУ-2 - Ящики з піском - Пожежні щити. Гасіння пожеж на трактах газу, що подає, може здійснюватися такими способами: відривом полум'я сильними струменями води, пари, стисненого повітря, закладення місця прориву газу густим розчином глини стрічкової маси, забиванням пробок в отвір і карбуванням отвором азбестом, накладення пластиру з азбестового полотна із одночасним змочуванням водою й т.д. Пожежі гасяться воєнізованою пожежною охороною ВПО-3 за допомогою добровільної пожежної дружини цеху під керівництвом ІТП цеху. Відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки цеху несе начальник цеху, а по ділянках - майстра ділянок. Охорона навколишнього середовища Шум-одна з форм хвильового забруднення середовища. Розрізняють шум постійний, непостійний, перемінний, переривчастий імпульсний. Шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їхня працездатність, викликають захворювання органів слуху, ендокринної нервової, серцево-судинної системи. Фізіолого-біологічна адаптація до шуму неможлива, по цьому є регулювання й обмеження шумового забруднення навколишнього середовища - важлива й обов'язкова міра. Мірою забруднення електромагнітними полями є напруженість поля. Ці поля в першу чергу шкодять нервовій системі. Так напруженість поля 1000 в/м створює головний біль і сильне стомлення, велике значення спричиняються розвиток неврозів, безсоння й важкі захворювання. Зростання енергетичних потужностей створює небезпека для навколишнього середовища - розширюється мережа й розрахунок напруги повітряних ліній електропередач. Вони негативно впливають на нормальний розвиток тваринного й рослинного світу. Під забруднення атмосферного повітря розуміють збільшення концентрації фізичних, хімічних і біохімічних компонентів над рівнем, що виводить природні системи зі стану рівноваги. Середовища промислових викидів основними джерелами забруднення є низькі технологічні й вентиляційні викиди безперервної дії, які становлять близько 80% від загальної кількості викидів. Надзвичайно важливої особливості таких викидів з погляду забруднення атмосфери, є, то, що максимальні концентрації шкідливих речовин перебувають у безпосередній близькості від місця їхнього викиду. Отже, промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають у першу чергу на людину й на навколишню природу, а найбільш важкої форми спостерігаються на промислових площадках і прилягаючої до них територіях. Саме отут виникають найбільш висока концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі, які перевищують гранично припустиму концентрацію в 2-5разів і вище. У зв'язку із цим особливо гостра проблема - запобігання забруднення атмосфери міст, де зосереджена більша частина населення й промисловості. Систематична або періодична наявність в атмосферному повітрі населених пунктів шкідливих речовин з концентраціями, що перевищують нормативні величини, приводять до захворювань, навіть раковим, до поширення середовища частини населення токсикоманії, ускладнення ситуації із серцево-судинними захворюваннями, сприяють виникненню й розвитку захворювань дихальної й нервової систем людини. Підприємство зобов'язане погодити обсяги скидань у водойми з місцевими органами охорони природи. Кожне підприємство повинно мати очисне спорудження, водогосподарчі системи. 3.3 Технічні заходи з енергозбереження В умовах економічної самостійності підприємств основним критерієм оцінки економічної ефективності енергозберігаючих заходів є прибуток, що залишається у разпорядженні підприємства. Під економічною ефективністю заходів щодо енергозбереження мається на увазі збільшення прибутку, зумовлене впровадженням заходів для енергозбереження, що залишається у безпосередньому розпорядженні підприємства. Заходи щодо енергозбереження класифікуються на групи заходів, спрямованих на пряму, непряму, балансову та структурну економію паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). До технологічного енергозбереження відносяться, головним чином, заходи, спрямовані на пряму економію енергоресурсів і ліквідацію втрат енергії під час її виробництва та передачі, яка може бути одержана шляхом: 1) застосування досконаліших процесів виробництва енергії та палива; 2) заміни енергоємних процесів менш енергоємними та застосування маловідходних та енергозберігаючих технологій; 3) заміни застарілого неекономічного енерговиробляючого та енер-говикористовуючого обладнання новим, економічнішим; 4) удосконалення структури енергоспоживання підприємств за рахунок найефективніших енергоносіїв, підвищення якості використовування енергоносіїв та раціоналізації енергетичних потоків, оптимізації теплових схем підприємств та окремих технологічних процесів; 5) підвищення енергетичного ККД технологічних агрегатів за рахунок поліпшення організації технологічних процесів та режимів роботи агрегатів, скорочення їх простоїв, скорочення невиробничих втрат енергоресурсів, удосконалювання процесу спалювання палива, застосування рекуперації, регенерації тепла, рециркуляції енергоносіїв, проміжних підігрівів, поліпшення теплоізоляції і т. ін.; 6) застосування енерготехнологічного комбінування процесів, коли енергетичний потенціал продуктів одного технологічного процесу або потоку використовується безпосередньо без перетворення в іншому процесі, наприклад, ентальпія (тепломісткість) чавуну у сталеплавильному агрегаті, ентальпія нафтопродуктів первинної переробки нафти на установках вторинної переробки; 7) використання вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР), що утворюються в одних технологічних установках, процесах та направляються для енергозабезпечення інших агрегатів і процесів та ін. Вплив на прибуток підприємства витрат та результатів, пов'язаних з реалізацією заходів для технологічного енергозбереження, визначається співвідношенням факторів, що мають позитивний та негативний вплив на показчики економічної діяльності підприємства. До основних факторів позитивного впливу на прибуток підприємства можуть бути віднесені: 1) можливе збільшення продуктивності технологічних установок та обладнання у разі впровадження заходів шодо технологічного енергозбереження, зниження енерговитрат на одиницю продукції, що випускається, поліпшення якості продукції та інше, що в остаточному підсумку позитивно впливає на виручку від реалізації продукції; 2) економія енергоресурсів (а також можлива економія інших матеріальних ресурсів), що приводить до зниження матеріальних нтрат та собівартості вироблюваної продукції: 3) скорочення платежів підприємства за забруднення навколишнього природного середовища у зв'язку із зменшенням кількості витрачуваних ПЕР (у першу чергу палива). До факторів негативного впливу на прибуток можуть бути віднесені: можливе зростання загального обсягу основних фондів підприємства; можливе зростання матеріальних витрат (незважаючи на економію енергоресурсів), експлуатаційних витрат ьа утримання енергозберігаючого обладнання та установок, чисельності обслуговуючого персоналу та інші фактори. Обчислення економічної ефективності заходів щодо eнергозбeреження з урахуванням усіх факторів, що впливають на прибуток, покладаються на планово-економічні відділи підприємств за поданням відповідних даних, що стосуються впроваджених заходів, технологічними службами та службою головного енергетика. Якщо розглядається декілька заходів щодо енергозбереження, то першочерговому впровадженню підлягає той з них. який забезпечує максимальне збільшення маси прибутку, що залишається в безпосередньому розпорядженні підприємства, за умови виконання вимог, стандартів якості навколишнього природного середовища. Для впровадження на діючих підприємствах (об'єднаннях) заходів щодо енергозбереження у ряді випадків необхідні значні капітальні вкладення та експлуатаційні витрати, які є елементами суспільно необхідних витрат і в цілому сприяють зростанню ефективності суспільного виробництва. Для порівняння поточних економічних показників діяльності підприємств до та після реалізації заходів щодо енергозбереження використовується метод виділення із загальної величини прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, тієї її частини, зміна якої безпосередньо зумовлена впровадженням енергозберігаючих заходів: ΔΠt = Πt − Π0t, (1) де Πt-Π0t - показники прибутку підприємства у t-му році з реалізацією та без реалізації енергозберігаючого заходу, що розглядається. У загальному випадку збільшення прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, у році t за рахунок реалізації заходів щодо енергозбереження визначається за формулою: ΔΠt= Цtт ΔВtт+ ЦtuΔQtu + ЦteΔWte + ΔΠtохр −(Utме + еКtме )+Δlt , (2) де Цtт - ціна заощадженого умовного палива за діючими тарифами у році t; ΔВtт - зменшення поставок умовного палива на підприємство у році ί в результаті реалізації заходу щодо енергозбереження; Цtu - тариф на покупну теплоенергію у році t; ΔQtu - скорочення споживання тепла зі сторони у році t за рахунок реалізації заходів щодо енергозбереження; Цte - тариф на електроенергію, яку одержують від енергосистеми, у році t; Δ Wte - скорочення споживання електроенергії від енергосистеми у році t за рахунок реалізації заходів щодо енергозбереження; ΔΠtохр - скорочення платежів підприємства за забруднення навколишнього середовища у році t, зумовлене впровадженням заходів щодо енергозбереження; В електроенергетиці: 1) розвиток газотурбінних установок та впроваджування парогазо-вих циклів комбінованого виробництва електричної та теплової енергії; 2) розробка і освоєння прогресивних технологій та обладнання для теплових електростанцій на кам'яному та бурому вугіллі, які забезпечують істотне скорочення шкідливих викидів у навколишнє середовище та комплексне використання відходів виробництва; 3) реконструкція діючого обладнання теплових електричних станцій з метою збільшення їх потужності, скорочення питомих витрат палива, зниження шкідливих викидів у атмосферу і підвищення їх експлуатаційної надійності; 4) подальше збільшення виробництва електроенергії на гідроелектростанціях з розвитком міні- та мікроГЕС; 5) послідовне зниження технологічних витрат енергії під час її транспортування споживачам; 6) прискорений розвиток використання нетрадиційних поновлюваних джерел енергії для електро-, теплопостачання, в першу чергу автономних споживачів та споживачів агропромислового сектора народного господарства. ВИСНОВОК Об’єкт проектування – Модернізація системи керування електроприводу механізму роторного вагоноперекидача за системою ПЧ-АД в умовах алгомераційного цеху ПрАТ «ДКХЗ» Мета роботи – навчитися вибирати та проектувати електрообладнання електроприводу механізму механізму роторного вагоноперекидача за системою ПЧ-АД в умовах алгомераційного цеху ПрАТ «ДКХЗ» В загальній частині курсового проекту коротко викладено технологічний процес установки; роль, яку відіграє механізм в технологічному процесі, а також його конструктивні особливості. Виконаний вибір та техніко-економічне обґрунтування системи електропривода. У розрахунковій частині виконано: розрахунок потужності та вибір електродвигуна; вибір силового встаткування; розрахунок виборів апаратів захисту й керування; побудова механічних характеристик. У частині “Охорона праці ” розглянуті питання: техніки безпеки при експлуатації обладнання крану; протипожежні заходи з охорони навколишнього середовища; технічні заходи щодо енергозбереження. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ О. М. Лавріненко. Основи електропривода. – Київ: Ліра, 2017 – 546с. М. Г. Попович., О. Ю. Лозинський. Електромеханічні системи автоматичного керування та електроприводи. – К., «Либідь», 2005. Ю. П. Колонтаєвський, А. Г. Сосков. Промислова електроніка та мікросхемотехніка: теорія і практикум. – «Каравелла», 2003р. – 368с. Додаток А Програма розрахунку на ЕОМ  |