Отчет. зразок. Звіт про проходження практики за темою дипломної роботи студента курс група Термін практики Початок Закінчення
 Скачать 305.5 Kb.
|
|
2.4. Облік праці та зарплати Основні положення з оплати праці визначені Кодексом законів про працю України. Питання державного і договірного регулювання оплати праці визначається також Законом України „Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із Законом У країни „Про оплату праці” заробітна плата — це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. На кожному підприємстві, організації виникає необхідність оцінити і оплатити результати праці, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. Документування господарських операцій повинно забезпечити одержання своєчасної та об’єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці. Облік руху особового складу підприємства здійснюється у бухгалтерії. Обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади. Оформлення працівників на роботу здійснюється на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу. Для обліку використання робочого часу використовують табель, який веде уповноважена на те особа. Табельний облік застосовується для аналізу і контролю за використанням робочого часу і станом трудової дисципліни. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам. На основі табелю робочого часу у бухгалтерії складається відомість розрахунку заробітної плати у відомості відображаються суми нарахованої зарплати, премії, доплати, лікарняні, відпускні, розміри утримань до фондів соціального страхування та суми до видачі працівникам на руки. За рахунок платіжної відомості можна звірити суми нарахованої заробітної плати, розрахунок утримань та фактичної видачі працівнику оплати. У ПП „ХХХ” проводиться індексація заробітної плати, основними правилами якої є: 1) її зобов’язані проводити всі працедавці; 2) індексують заробітну плату всіх працівників незалежно від її розміру в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) базовими вважаються місяці, в яких: фізичній особі підвищували заробітну плату або ввели постійну надбавку, премію, доплату чи іншу постійну виплату, у зв’язку з чим зросли її доходи; співробітника прийняли на роботу; підвищено розмір мінімальної зарплати і через це збільшилася зарплата працівника. Згідно чинного законодавства утримання за досліджуваний період змінювались, а в 2008 звітному році здійснюватись у таких розмірах: 1) до Пенсійного фонду - 2 % або 1 % (якщо розмір заробітної плати менший прожиткового мінімуму); 2) до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 0,5% (якщо заробітна плата в межах прожиткового мінімуму) або 1 % (якщо розмір заробітної плати більший за прожитковий мінімум); З) до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 0,5 %; 4) Податок з доходів фізичних осіб - 15 %. Після проведення утримань працівнику видається заробітна плата на руки. Працівник підтверджує отримання заробітної плати підписом у платіжній відомості. Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового так і не до облікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». На підприємстві застосовуються такі субрахунки до рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»: 661 «Розрахунки за заробітною платою»; 662 «Розрахунки з депонентами». По кредиту рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати у зв’язку з інфляцією, суми компенсації втрати працівниками частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати та інші нарахування, які є доходом працівника. За дебетом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» здійснюється виплата заробітної плати, премій, допомоги, матеріальної допомоги, вартість отриманих у рахунок оплати праці матеріалів, а також суми утриманих податків і зборів. Нараховані, але не отримані персоналом підприємства у встановлений термін суми з оплати праці відображаються за кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами» та за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітною платою». Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої зарплати дорівнює обороту за дебетом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Кредитове сальдо цього рахунку дорівнює сумі в графі розрахунково-платіжної відомості «Сума, що належить до виплати». Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на нашому підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» за звітний місяць, тобто сумі нарахованої зарплати по цеху, відділу, підприємстві в цілому. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої зарплати дорівнює обороту за дебетом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Кредитове сальдо цього рахунку дорівнює сумі в графі розрахунково-платіжної відомості «Сума, що належить до виплати». 2.5. Облік власного капіталу і забезпечення зобов’язань Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал складається із: статутного капіталу; пайового капіталу; додатково вкладеного капіталу; іншого додаткового капіталу; резервного капіталу; нерозподіленого прибутку (непокритого збитку); неоплаченого капіталу; 8) вилученого капіталу. Статутний капітал - це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований у статутних документах. Статутний фонд може збільшуватися за рахунок прибутку від господарської діяльності або додаткових внесків учасників. Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі в бюджет. Слід зауважити, що дохід ПП „ХХХ” формується лише від основного виду діяльності. Тобто надзвичайних доходів немає. Щодо витрат, то тут є одна особливість. На підприємстві має місце стаття витрат «Інші витрати». До цих витрат відносяться витрати з отримання послуг охорони праці, технічного обслуговування обладнання та послуги лабораторії. Суми цих витрат відображаються у акті здачі-прийняття робіт, на підставі якого ці витрати відносяться згодом на собівартість виготовленої продукції. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, знаходиться в повному розпорядженні підприємства і є його власністю. 2.6. Фінансові результати діяльності ПП „ХХХ” На підставі даних бухгалтерського обліку ПП „ХХХ” складає фінансову звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначаються П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в кашталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов’язання. Користувачами фінансової звітності є юридичні та фізичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства для прийняття рішень. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Фінансову звітність поділяють на річну і проміжну (квартальну, піврічну). Фінансова звітність подається підприємством не пізніше 25 числа наступного місяця за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком. Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати. Фінансова звітність складається в тисячах гривень і підписується керівником і головним бухгалтером підприємства. Баланс є основним звітним документом, що відображає фінансово-майновий стан підприємства на певну дату. У звіті про фінансові результати відображається інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Показником діяльності підприємства є його рентабельність. Цей показник характеризує здатність підприємства в процесі своєї господарської діяльності одержувати певний обсяг доходів, який забезпечував би прибутковість його діяльності. В табл.. 2.1 представлені показники рентабельності ПП „ХХХ” Таблиця 2.1 Показники рентабельності підприємства за період 2008-2010 рр.
Розглянемо декілька основних коефіцієнтів з наведених у табл. 2.1. Коефіцієнт рентабельності активів визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість всіх активів підприємства. Це показник величини чистого прибутку на одну гривню активів, що характеризує ефективність їх використання. Оптимальне значення вказаного коефіцієнта більше нуля. В нашому випадку у 2009 році спостерігається зниження цого показника з 0,33 до 0,12. Проте у 2010 показник знову зростає,що є позитивною тенденцією. В нашому випадку величина коефіцієнта рентабельності активів вказує на те, що на кожну гривню вартості активів підприємство отримало прибутку: в 2008 р. – 0,33 грн., а в 2009 р. – 0,12 грн. Коефіцієнт рентабельності діяльності визначається як частка від ділення суми чистого прибутку на суму чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Цей коефіцієнт свідчить про наявність у підприємства можливостей для розширення виробництва і характеризує прибутковість його діяльності, окупність понесених ним витрат. Оптимальне значення вказаного коефіцієнта більше нуля. На досліджуваному підприємстві коефіцієнт рентабельності діяльності за 2008 р. дорівнює 0,96. Це значить, що отриманий підприємством чистий прибуток складає 96% чистого доходу від реалізації продукції. Іншими словами, на кожну гривню чистого доходу (виручки) від реалізації продукції підприємством припадає 96 коп. чистого прибутку. У 2010 р. значення цього показника нем змінилось. Коефіцієнти рентабельності власного та залученого капіталу характеризують величину прибутку, яка отримується з 1 грн. чистого доходу. Коефіцієнт окупності власного капіталу показує величину власного капіталу, яка припадає на 1 грн. чистого доходу. Отже, ми розглянули основні фінансові показники, що характеризують стан діяльності і перспективи розвитку ПП „ХХХ”, з яких випливає висновок про досліджуване виробниче підприємство, як таке, що працює над своїм вдосконаленням, старається зайняти належне місце на ринку виробництва взуттєвої продукції, постійно оновлюючи асортимент та підвищуючи якість виробів. РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо вдосконалення обліку необоротних активів у ПП „ХХХ” Базою для рекомендацій з вдосконалення обліку необоротних активів у ПП „ХХХ” слугував аналіз необоротних активів, що належать підприємству. Аналіз забезпечення підприємства необоротними активамипередбачає проведення аналізу динаміки необоротних активів та їх складу і структури. У процесі аналізу динаміки необоротних активів вивчають зміну їх загального обсягу і складу, виявляють види необоротних активів за рахунок яких відбулася зміна їх загального обсягу; темпи зростання загального обсягу необоротних активів зіставляють з темпами зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу оборотних активів. Аналіз складу і структури необоротних активів передбачає вивчення співвідношення їх складових, дослідження тенденцій зміни часток цих складових у загальній сумі необоротних активів підприємства. Основними звітними документами є статистична і фінансова звітність. До статистичної звітності належать: форма №1 - підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства"; форма М l -П "Квартальний (терміновий) звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)"; форма №11-03 "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)"; форма № 1 - інвестиції "Звіт про інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)" тощо. Фінансова звітність підприємства містить інформацію: про вартість усіх основних складових необоротних активів на початок і кінець звітного періоду (форма № 1 "Баланс", розділ І активу балансу "Необоротні активи"); про амортизацію необоротних активів (основних засобів та нематеріальних активів) - форма №2 "Звіт про фінансові результати", розділ ІІ "Елементи операційних витрат". Основними джерелами необлікової інформації є нормативні акти відповідних міністерств і відомств, результати проведених на підприємстві інвентаризацій. Аналіз необоротних активів розпочинають з дослідження динаміки їх загального обсягу та окремих видів. Підсумок першого розділу активу балансу засвідчує величину вартості необоротних активів підприємства, які воно використовує в процесі здійснення господарської діяльності. Зменшення загальної вартості необоротних активів за аналізований період може свідчити про скорочення підприємством господарської діяльності, тому слід визначити його можливі причини. У процесі аналізу виявляють види необоротних активів, за рахунок яких відбулася зміна їх загального обсягу. Аналізуючи динаміку загального обсягу, складу і структури необоротних активів ПП „ХХХ” варто зазначити, що частка необоротних активів у структурі активів підприємства збільшилась. При цьому слід зазначити, що збільшення необоротних активів є наслідком прискорення оборотності оборотних засобів, що позитивно характеризує діяльність підприємства. Вартість оборотних активів підприємства у 2009 р. — зросла на 106,3 тис. грн., а в 2010р. — на 135,1тис. грн. Частка оборотних активів у структурі активів підприємства у 2008 р. зменшилась, що свідчить про зменшення виробництва. Оскільки основна частка в необоротних активах належить основним засобам, доречно провести економічний аналіз саме цієї складової. На першій стадії сформовані підприємством основні засоби в процесі їх використання і зношення переносять частину своєї вартості на готову продукцію; це триває протягом багатьох операційних циклів, аж до повного зношення окремих видів основних засобів. На другій стадії в процесі реалізації продукції зношення основних засобів накопичується на підприємстві у формі амортизаційних відрахувань. На третій стадії амортизаційні відрахування як частина власних фінансових ресурсів підприємства скеровуються на відновлення діючих чи придбання нових видів основних засобів. Проміжок часу, протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів основних засобів, характеризує строк їх служби (експлуатації). Аналіз динаміки, складу і структури основних засобів також проходить в кілька етапів. На першому етапі аналізують зміни загальної вартості основних засобів та їх окремих груп на кінець звітного періоду, порівняно з його початком, та визначають темпи їх зростання (приросту). Для оцінки основних засобів використовують показники первісної переоціненої чи залишкової вартості основних засобів на певну дату чи середньорічної вартості за певний період. Аналіз динаміки загальної вартості основних засобів дає змогу оцінити тенденції зміни виробничого потенціалу, що знаходиться у розпорядженні підприємства, виявити причини, які їх зумовили. Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють за допомогою таких показників, як коефіцієнт зношеності (зносу) та коефіцієнт придатності. Коефіцієнт зношеності показує, яка частина вартості основних засобів перенесена на готову продукцію (списана на витрати діяльності в попередніх періодах). Його обчислюють як відношення зносу основних засобів підприємства (суми амортизації об’єктів основних засобів з початку їх корисного використання) на певну дату до їх первісної (переоціненої) вартості на ту ж дату. Доповненням цього показника до одиниці (або до 100 %) є коефіцієнт придатності. Він показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності (не перенесена на готову продукцію) і обчислюється як відношення залишкової вартості основних засобів підприємства на певну дату до їх первісної вартості на ту ж дату. Коефіцієнт зношеності, як і коефіцієнт придатності є досить умовними показниками технічного стану основних засобів. Це пояснюється багатьма причинами: темпами інфляції, коливанням ринкових цін на аналогічні активи, суб’єктивним підходом до визначення строку корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів тощо. Проте значення такого умовного показника як коефіцієнт зношеності, що перевищує 0,5 вважається небажаним. Відповідно коефіцієнт придатності не повинен бути нижчим від цього значення. При аналізі фінансових результатів, проведеного на основі звітності підприємства, було розглянуто Баланс та Звіт про фінансові результати, за даними яких розраховані показники рентабельності підприємства, а саме: коефіцієнт прибутковості (рентабельності) власного капіталу, коефіцієнт прибутковості (рентабельності) активів, коефіцієнт прибутковості власного капіталу, Коефіцієнт рентабельності залученого капіталу, коефіцієнт рентабельності необоротних активів, коефіцієнт рентабельності оборотних активів та коефіцієнт рентабельності діяльності. За результатами проведеного аналізу необоротних активів зформульовані наступні рекомендації щодо вдосконалення їх обліку. При нарахуванні амортизаційних відрахувань оправдано застосовувати бухгалтерські методи нарахування амортизації, виходячи з умов використання кожного об’єкта основних засобів, що дасть змогу точніше визначати калькуляцію собівартості одиниці виробу. Довершити комп’ютеризацію обліку необоротних активів. Не зважаючи на нечисленність об’єктів основних засобів вести їх картотеку, що дозволить в любий момент ознайомитись з основними характеристиками кожного об’єкта, як технічними, так і вартісними. Варто зазначити, що ПП „ХХХ” за останні роки є платоспроможним та фінансово стійким, оскільки значення показників, що характеризують фінансовий стан, відповідають оптимальним. Можна з впевненістю сказати, що дане підприємство є фінансово стабільним і перспективним. Підтвердженням такої думки є фінансові показники 2010 р. Чистий прибуток за результатами 2009 звітного року склав 438,8 тис.грн., що більше як на порядок від фінансового результату попереднього звітного періоду. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями. 2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N2291. 3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N2291. 4. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально- практичний посібник / За ред. С. Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ «БалансКлуб», 2000. - 768 с. 5. . Бухгалтерський облік та оподаткування: Навч. посібник / За ред. Хом’яка Р. Л., Лемішовського В. І.-Львів: Бухгалтерський центр «Ажур», 2008.-1112с. 6. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібник, нормативно-практичні матеріали /За ред. Р.Л. Хом’яка – Львів: НУ “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ +”, Інститут післядипломної освіти. – Львів: “Інтелект – Захід”, 2007 7. Загородній А.Г., Партин Г.О., Пилипенко Л.М. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: Підручник. - К.: Знання, 2007. – 550 с. 8. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник. - Львів: “Магнолія Плюс”, 2006. – 428 с 9. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник. Київ. Центр навчальної літератури 2005р. 10. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. – 379 с. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||