Офтальмология болезни сетчатки. Документ офтольмологія (копія). Інформація про те, що бачить око, і передавати його по зоровому нерву в головний мозок

• Название: Інформація про те, що бачить око, і передавати його по зоровому нерву в головний мозок
• Анкор: Офтальмология болезни сетчатки
• Дата: 14.12.2021
• Размер: 368.88 Kb.
• Имя файла: Документ офтольмологія (копія).docx
• Тип: Інформація; #303898

Хвороби сітківки
Сітківка – це що?
Сітківка – це найтонша внутрішня оболонка ока, прилегла на всьому своєму протязі з внутрішньої сторони до скловидного тіла, а із зовнішнього – до судинної оболонки очного яблука.

С
кладна структура дозволяє сітківці сприймати світло, обробляти і трансформувати світлову енергію в нервовий імпульс – сигнал, в якому закодована вся інформація про те, що бачить око, і передавати його по зоровому нерву в головний мозок.
Сітківка складається з клітин-рецепторів – паличок і колбочок. Палички мають високу чутливість до світла і дозволяють бачити в темряві, вони ж відповідають за периферичний зір. Колбочки вимагають для своєї роботи більшої кількості світла, але саме вони відповідають за центральний зір і дозволяють розгледіти дрібні деталі, дають можливість розрізняти кольори.

Найважливіша частина сітківки – центральна, або макула. Макула знаходиться навпроти зіниці, трохи вище місця з’єднання ока із зоровим нервом. Свою іншу назву – жовта пляма – вона отримала через вміст в клітинах жовтого пігменту. У центральній області сітківка дуже тонка і містить велику кількість колбочок. Саме макула відповідає за центральний зір, тому порушення в цій зоні сітківки можуть призвести до істотного погіршення зору аж до сліпоти

Чим небезпечні захворювання сітківки?
Захворювання сітківки вважаються найбільш небезпечними серед усіх порушень зору, оскільки можуть призвести до повної і незворотної втрати зору.
Захворювання сітківки можуть деякий час ніяк не проявляти себе, а погіршення зору і, навіть, сліпота можуть настати раптово. Будь-які дегенеративні процеси на сітківці означають, що рано чи пізно можна втратити зір. Тому людям з групи ризику потрібно обов’язково регулярно проходити повну діагностику зорової системи з ретельним обстеженням структур очного дна. Якщо час для терапевтичного лікування упущено, буде потрібно хірургічне втручання. У цьому випадку мова вже буде йти не про поліпшення зору, а про збереження і стабілізацію його на існуючому рівні.
В яких випадках виникають хвороби сітківки?
Патології сітківки можуть з’явитися при деяких захворюваннях очей, різних загальних і системних захворюваннях організму – гіпертонічній хвороби, цукровому діабеті, захворюваннях нирок і надниркових залоз, а також при травмах ока, черепно-мозкових травмах, вікових та гормональних змінах в організмі.
Група ризику:

• 
  люди з середнім і високим ступенем косозорості;
  
• 
  вагітні жінки;
  
• 
  люди похилого віку;
  
• 
  люди з цукровим діабетом і гіпертонією.
  

Основні симптоми:

• 
  зниження зору без наяних причин;
  
• 
  поява перед очима спалахів у вигляді іскор, блискавок;
  
• 
  плаваючі точки в вигляді «пластівців сажі»;
  
• 
  пелена перед очима;
  
• 
  звуження і випадіння деяких полей зору (зазвичай збоку);
  
• 
  мігрень, запаморочення.
  

Основні види захворювань сітківки ока:

Периферичні дистрофії сітківки

Периферична дистрофія сітківки – це зміна периферії сітківки, що зустрічається не тільки у людей, які мають короткозорість і далекозорість, але й у людей з нормальним зором

У запущених випадках все закінчується розривом і відшаруванням сітківки.




Ретина складається з 10 шарів мікроскопічної товщини. Кожен з них виконує свої функції в зоровому процесі сприйняття. Їх сукупна товщина складає всього лише 0,4 мм. Стоншування і руйнування цього загального шару, яке відбувається в результаті порушення його живлення, називають дистрофією сітківки.
Причини дистрофії сітківки:
Першопричина стоншування сітківки – порушення кровопостачання, внаслідок якого відбуваються її дегенеративно-дистрофічні зміни. Призвести сітківку до дистрофії можуть різні, як одна, так і декілька причин:

• 
  старіння;
  
• 
  спадкова схильність;
  
• 
  короткозорість;
  
• 
  системний атеросклероз;
  
• 
  артеріальна гіпертензія;
  
• 
  цукровий діабет;
  
• 
  ожиріння;
  
• 
  хвороби очей запального характеру;
  
• 
  травми очей;
  
• 
  тривалий вплив прямих сонячних променів;
  
• 
  опік ультрафіолетом, лазером, зварюванням;
  
• 
  жорсткі дієти, нестача вітамінів;
  
• 
  часті емоційні потрясіння, стреси;
  
• 
  важкі отруєння;
  
• 
  куріння;
  
• 
  вагітність.
  

Симптоми і ознаки дистрофії сітківки:

• 
  Темні плями, спалахи, блискавки та інші візуальні ефекти, що виникають в поле зору.
  
• 
  Втрата яскравості.
  
• 
  Зниження контрастності.
  
• 
  Спотворення обрисів, викривлення прямих ліній.
  
• 
  Брак світла.
  
• 
  Звуження поля зору.
  
• 
  Випадання букв, слів і цілих рядків під час письма/читання.
  
• 
  Втрата гостроти зору, як на ближніх, так і на далеких дистанціях.
  
• 
  Напівпрозора пляма в центрі поля зору, яке поступово збільшується в розмірах і стає непрозорою.
  
• 
  Постійно погіршується зір, що поступово позбавляє людину розрізняти обличчя людей і предмети.
  

Діагностика дистрофії сітківки:

• 
  візометрію – контроль гостроти зору;
  
• 
  периметрію -– оцінку поля зору;
  
• 
  тест Амслера;
  
• 
  тонометри – вимірювання внутрішньоочного тиску;
  
• 
  огляд рогівки;
  
• 
  огляд і фотографування очного дна.
  

При необхідності лікар призначить проведення УЗД очей, електроретинографію, ФАГ (ангіографія сітківки з послідовним введенням флуоресцеїну натрію і індоціаніну зеленого) і ОКТ-ангіографію (оптичну когерентну томографію сітківки ока з функцією ангіографії).

• 
  периметрія – оцінка величини периферичних полів зору;
  
• 
  огляд країв ретини під 3-дзеркальною лінзою Гольдмана (або 4-дзеркальної лінзою Karickhoff) при максимально розширеній зіниці.
  

У разі необхідності підтвердження діагнозу і/або для більш точного уявлення поточного стану лікар може призначити ФАГ, ОКТ-A, МРТ, біомікроскопію під щілинною лампою.

Відшарування сітківки ока

Відшарування сітківки – це відокремлення внутрішньої оболонки ока від судинної. При цьому порушується живлення її зовнішніх шарів і відбувається швидка загибель фоторецепторів. 

Д
о групи ризику входять:

• 
  Люди, у яких виявлено короткозорість (середнього або високого ступеню);
  
• 
  Жінки під час вагітності;
  
• 
  Люди похилого віку;
  
• 
  Діабетики, люди з захворюванням нирок, підвищеним артеріальним тиском.
  

Відшарування сітківки може виникнути при:

• 
  Різноманітних патологіях зі сторони очей;
  
• 
  Загальних проблем зі здоров’ям (підвищеному артеріальному тиску, цукровому діабеті, хворобі нирок);
  
• 
  Черепно-мозкових травмах;
  
• 
  Гормональних порушеннях.
  

Класичні ознаки захворювання:

• 
  зниження зору;
  
• 
  мушки перед очима;
  
• 
  блискавки, “спалахи” з боків;
  
• 
  відчуття пелени;
  
• 
  випадання полів зору, ефект “шор”.
  

Інструментальні методи виявлення відшарування:

1. 
   Візометрія – визначення гостроти зору з корекцією – при даному захворюванні зміна лінз не приносить значного поліпшення; при макулярном набряку може тимчасово “допомагати” плюсова корекція;
   
2. 
   Периметрія – оцінка полів зору – виявляє секторальне випадання периферичного зору або наявність худобою (темних плям), які свідчать про обмежені дефекти цілісності внутрішньої оболонки ока;
   
3. 
   Офтальмоскопія – огляд очного дна за допомогою дзеркальної лінзи Гольдмана VOLK V3MIR з максимальним збільшенням та оптимальної деталізацією;
   
4. 
   Оптична когерентна томографія – комп’ютерна покрокова зйомка сітківки – найбільш точна і сучасна візуалізація очного дна.
   

Чим загрожує відшаровування?
Найбільш небажаний “сценарій” розвитку подій – стійке зниження зору, зокрема в центрі. Крім того, можливий розвиток вторинної неоваскуляризации (зростання новоутворених судин), а значить і вторинно глаукома .

У хворих з відшаруванням згодом розвивається ускладнена катаракта . У запущених випадках (частіше, як наслідок травми) виникає субатрофия очного яблука (зниження його тонусу і розміру).

Запущена форма захворювання характеризується ущільненням, укороченням відшарованому ділянки. З кожним втраченим днем шанси на його випрямлення та відновлення анатомічного положення – знижуються.

Вікова макулярна дегенерація (макулодистрофії)

В
ікова макулярна дегенерація - це хронічне захворювання, яке характеризується патологічними змінами центрального відділу сітківки та судинної оболонки і є однією з основних причин пониження зору або навіть повної його втрати.
Симптоми

Обов’язково відвідати офтальмолога необхідно, якщо у Вас:

• 
  значно впала здатність читати, писати та розрізняти мілкі деталі на близькій відстані;
  
• 
  Ваші старі окуляри перестали Вам підходити та більше не дають чіткого зору;
  
• 
  предмети коливаються або деформуються, воли Ви розглядаєте їх;
  
• 
  Змінилось кольоровідчуття і Ви помічаєте різницю в кольорах між двома очима;
  
• 
  Ві бачите перед собою темну пляму, яка не зникає при рухах голови або очима.
  

Класифікація





Д
іабетична ретинопатія

Діабетична ретинопатія – доволі часте ускладнення цукрового діабету. При цукровому діабеті через нестачу інсуліну відбуваються метаболічні порушення, що призводять до загибелі клітин, що підтримують тонус стінок дрібних судин. Ослаблення стінок судин призводить до патологічних змін, в результаті яких в сітківці з’являються крововиливи, утворюються патологічні новостворені судини, які можуть викликати відшарування сітківки і необоротну втрату зору.

Діабетична ретинопатія розвивається поступово, і навіть виражені її стадії можуть бути невідчутні. Діабетична ретинопатія зазвичай розвивається через 5 – 10 років від початку захворювання на цукровий діабет, і при відсутності лікування призводить до сліпоти.

Діабетична ретинопатія зустрічається у 40% хворих на цукровий діабет.
М
акулярний набряк
Макулярний набряк – це набряк центральної зони сітківки – макули, що відповідає за центральний зір. Набряк макули виникає як наслідок скупчення рідини в центральній області сітківки, значно знижуючи при цьому гостроту зору.

Макулярний набряк – не самостійне захворювання, а прояв деяких очних хвороб або станів: діабетичної ретинопатії (ураження судин сітківки при цукровому діабеті), травми ока або наслідків хірургічного втручання, увеїту (запалення судинної оболонки ока), оклюзії вен сітківки. Оклюзія вен сітківки – одна з найнебезпечніших патологій ока, яка може загрожувати незворотною втратою зору.
У чому причина макулярного набряку?

Макулярний набряк спричинений скупченням рідини у макулі (яка зазвичай витікає з кровоносних судин). Причини витікання рідини з судин у сітківку можуть бути різними:

• 
  Цукровий діабет. Високий рівень цукру в крові призводить до ушкодження кровоносних судин та витікання рідини в макулу.
  
• 
  Вікова макулярна дегенерація (ВМД).Витікання рідини з патологічно змінених кровоносних судин призводить до макулярного набряку.
  
• 
  Епіретинальна мембрана або вітреомакулярна тракція. З віком склисте тіло може відокремитися від макули не повністю. У такому випадку воно тягне макулу, або на макулі утворюється сполучна тканина (рубець) зі скупченням рідини.
  
• 
  Оклюзія вени сітківки та інші хвороби кровоносних судин можуть призводити до забивання вен у сітківці. Внаслідок цього в сітківку витікає кров та рідина.
  
• 
  Спадкові та гененичні розлади (які передаються дітям від батьків). Увеїти та інші хвороби, при яких Ваш організм атакує власні тканини, можуть призводити до ушкодження кровоносних судин сітківки і набряку макули.
  
• 
  Ліки. Побічні ефекти деяких лікарських препаратів призводять до появи макулярного набряку.
  
• 
  Пухлини ока. Доброякісні та злоякісні пухлини ока можуть призводити до макулярного нябряку.
  
• 
  Операції на очах. Зрідка після операції з приводу глаукоми, катаракти або після операції на сітківці буває макулярний набряк.
  
• 
  Травми ока.
  

Як діагностують макулярний набряк?

Щоб діагностувати макулярний набряк, офтальмологові потрібно оглянути сітківку за допомогою спеціальної лінзи, перед цим розширивши зіницю очними кра

Можливо, офтальмолог проведе додаткові обстеження:

Флуоресцентна ангіографія. У вену на руці вводять жовтий барвник (флуоресцеїн). Кровоносними судинами барвник надходить у сітківку, і в цей час її фотографують спеціальною камерою. Цей метод дозволяє виявити судини, з яких витікає рідина, і оцінити кількість цієї рідини.

Ще один метод обстеження сітківки – оптична когерентна томографія (ОКТ). Спеціальний апарат сканує сітківку і формує детальні зображення сітківки і макули, дозволяє виміряти товщину сітківки і виявити набряк макули.
Як лікують макулярний набряк?

Найкраще – усунути причину витікання рідини з судин і нябряку сітківки. Лікування макулярного набряку залежить від його причини.

Інтравітреальні ін’єкції ліків.Існують так звані інгібітори судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), які зменшують кількість аномальних кровоносних судин у сітківці, зменшують витікання рідини з цих судин та знімають набряк сітківки. Ліки вводять у порожнину ока дуже тонкою голкою.

Стероїди. Якщо макулярний набряк зумовлений запальним процесом, можна використовувати стероїд. Препарати застосовують у вигляді очних крапель, таблеток або ін’єкцій у порожнину ока.

Очні краплі. Для лікування кістозного макулярного набряку після операції з приводу катаракти офтальмологи призначають нестероїдні протизапальні препарати в очних краплях на декілька місяців.

Лазерна процедура. Під час процедури офтальмолог обстрілює макулу навколо зони набряку численними лазерними імпульсами, щоб запаяти пошкоджені судини і стабілізувати зір.

Вітректомія. Якщо макулярний набряк виник через те, що склисте тіло натягує макулу, виконують вітректомію – хірургічну операцію для відновлення нормальної (плоскої) конфігурації макули. Хірург видаляє склисте тіло з порожнини ока, знімає з макули рубцеві тканини і заповнює порожнину ока бульбашкою газу. В такий спосіб макулу звільняють від тракції.

Іноді лікування призводить до підвищення тиску всередині ока. В такому випадку офтальмолог призначить вам відповідні ліки.

Макулярний набряк може спадати декілька місяців, залежно від причини та призначеного лікування. Обов’язково дотримуйтеся рекомендацій офтальмолога, аби лікування було успішним.