курсова. Поняття, статус та функції теорії держави і права
 Скачать 342.96 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Національний університет « Одеська юридична академія» Івано-Франківський юридичний інститут Кафедра загально-правових та гуманітарних дисциплін Курсова робота На тему: Поняття, статус та функції теорії держави і права Виконала: Студентка групи ПР-11 Рожак А. І. Перевірив: Науковий керівник: доц., к.ю.н. Барчук І. В. Оцінка: Івано-Франківськ-2020 ЗМІСТ Вступ………………………………………………………………………………….3 Розділ 1. Поняття та система юридичної науки………………………………….....5 Виникнення теорії держави та права………………………………………...5 Поняття та ознаки теорії держави та права………………………………...10 Предмет і об’єкт теорії держави та права, її структура……………………12 Розділ 2. Загальна характеристика функцій та методів теорії держави та права…………………………………………………………………………………22 Розділ 3. Місце теорії держави та права в системі юридичних наук…………..…27 Висновки…………………………………………………………………………….30 Список використаних джерел……………………………………………………...32 Додатки……………………………………………………………………………...34 ВСТУП Актуальність теми роботи. Одними із ключових проблем в історії людства стали проблеми виникнення, сутності і природи права та держави, а також, безумовно, їх функціонування та тенденції розвитку. Саме для того щоб розуміти та успішно розрізняти процеси, які відбуваються у тій чи іншій державі та відповідно правовій системі і виникла така наука як теорія держави і права. Її відносять до фундаментальних, тобто базових наук. Теорія держави і права існує і розвивається як один з найважливіших компонентів складної та цілісної системи знань про суспільство. Знання предмета теорії держави і права дозволяє оцінити її місце в системі суспільних наук. Отож, теорію держави і права, або ж як ще її прийнято називати загальнотеоретичну юриспруденцію відносять до узагальнюючих наук, тобто до таких, що мають керівне та методологічне значення. Вона є своєрідним підґрунтям для галузевих та міжгалузевих наук. Не менш важливим є те, що всі види юридичних дисциплін вивчають лише окремі частини, структурні елементи системи держави та права. Теорія держави і права відповідно ж зовсім навпаки, адже вона узагальнює всі ті елементи та окремі частини. Саме тому ніяка з юридичних дисциплін, окрім такої як теорія держави і права не в змозі забезпечити цілісне вивчення та пізнання державно-правових явищ. Мета роботи – розкрити суть та призначення юридичної науки і, відповідно, теорії держави і права як навчальної дисципліни, довести важливість її значення для підготовки майбутнього юриста. Завдання роботи: -розкрити поняття «юридична наука» та розглянути її класифікацію; -подати загальну характеристику теорії держави і права; -зробити аналіз таких понять як «предмет», «об’єкт», «методи» та «функції» теорії держави і права як науки; -з’ясувати місце та роль теорії держави і права серед юридичних наук; Об’єкт дослідження – теорія держави і права як базова загальнотеоретична наука. Предмет дослідження – поняття, статус та функції теорії держави і права Методологічну основу дослідження склала система загальнотеоретичних і спеціально-правових методів пізнання, зокрема, діалектичний, формально-юридичний, порівняльного правознавства, історичний, структурно-функціональний, системного аналізу, соціологічний, статистичний та ін. Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох взаємопов’язаних розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 34с. РОЗДІЛ 1 Поняття та система юридичної науки 1.1 Виникнення теорії держави та права. Як виникла теорія держави і права? Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більш поглиблювалася їх диференціація, тим більшою була потреба у зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності, їх вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук. Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській правовій думці. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі та Росії теорія держави і права склалася в XVIII -XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософії права. Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще у XVII ст. Одним із перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г. Гунніуса, видана в 1675 р. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецько-го, Г. Чичеріна та інших (XIX — початок XX ст.). Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета і єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші — тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало увесь зміст правознавства в єдності і системі, в його основних і загальних засадах. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук. У 70— 80-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни — загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань. Попередницею загальної теорії держави і права була також філософія права, яка ґрунтувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий обіг, були Гуґо (1798), Ґеґель (1820), Остин (1832). Певний поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо узгодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф. Шеллінгом (1803). Термін «теорія права» замість «філософії права» був введений А. Меркелем у 70-х роках XIX ст., причому не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії природного права, що була покладена до основи філософії права), а у значенні чинної системи правових норм. У такий спосіб на основі енциклопедії права і філософії права поступово сформувалася загальна теорія права, яка охоплює як філософське осмислення правової дійсності, так і найзагальніші уявлення про систему юридичних наук. На початку XX ст. при вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) перейшли від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Спеціалісти в галузі теорії права у Західній Європі Л.Дюгі Г.Кельзен і заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розробку загальних проблем для різноманітних правових систем: природа права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою. У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безслідно. У 60-ті роки XX ст. почалося відродження теорії держави і права на базі розвитку нових галузей — інформатики, кібернетики, деонтичної логіки, соціології права та ін. Нині теорія держави і права є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так й інших суспільних наук. При цьому виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, об'єднує результати їх досліджень з елементами філософії права. Наука минулого та сьогодення сформулювала ряд теорій походження держави та права, серед яких необхідно виділити такі: 1) Теологічна теорія є однією з найдавніших. Її творці вважають, що держава існує вічно в силу божественної волі, а тому кожний зобов'язаний коритися цій волі, коритися їй у всьому. Так, у законах царя Хаммурапі (Давній Вавилон) говорилося про божественне походження влади. У Давньому Китаї імператора називали сином неба. У ближчі нам часи цю ідею продовжувало розвивати християнство: «Немає влади не від Бога» (апостол Павло). За кодексом Юстиніана государ є посланцем божим на землі. Особливого поширення ідеї теології набули в період феодалізму. Теологію розвивав видатний релігійний, політико-правовий діяч Фома Аквінський, який говорив про божественне походження всіх видів влади, про право як про дане Богом мистецтво добра і справедливості. Відповідно до теологічної теорії, творець усякого на землі, в тому числі держави, — Бог, осягти ж природу держави неможливо. Основний зміст цієї теорії в тому, щоб утвердити пріоритет духовної організації (церкви) над світською (держава). 2) Патріархальна теорія була поширеною в Давній Греції і рабовласницькому Римі, набула подальшого розвитку в період середньовічного абсолютизму, певні твердження її збереглися до нашого часу. Її основоположник Аристотель вважав, що держава являє собою природну форму людського життя, поза державою спілкування людини із собі подібними неможливе. Як істоти суспільні, люди прагнуть до утворення патріархальної родини, а збільшення кількості подібних родин призводить до утворення держави. Іншим прибічником патріархальної теорії був англійський учений XVII ст. Роберт Фільмер, який намагався довести, що перший, кому Бог дарував королівську владу, — Адам, батько всіх людей. Традиції патерналізму живі дотепер, коли особливі надії покладаються на батька-правителя. 3) Теорія суспільного договору і природного права, виникла в глибині століть. Перші згадування цієї теорії сягають своїми коренями в античність, давні греки говорили, що держава виникла внаслідок взаємної домовленості людей з метою забезпечення справедливості. Давньогрецькі основи цієї теорії блискуче розвинула плеяда мислителів XVII-XVIII ст.: Гроцій, Гобс, Лок, Радіщев, Ж.-Ж. Руссо, Спіноза. Прихильники цієї теорії виходять з того, що державі передує природний стан, який вони характеризують по-різному. Для Руссо люди в природному стані мають природжені права і свободи, для Гобса — це стан війни всіх проти всіх. Потім заради миру і добробуту було укладено суспільний договір між кожним членом суспільства і державою. За цим договором люди передають частину своїх прав державній владі й зобов'язуються коритися, а держава відповідно — охороняти невідчужувані, природні права людини — право власності, життя, безпеку, свободу, тобто кожен учасник договору кориться загальній волі — державі, але водночас сам стає учасником цієї волі. Де і коли був укладений подібний договір, теорія замовчує, але це не позбавляє її наукової цінності, хоча і робить її антиісторичною. Ця теорія показала, що держава виникає як результат цілеспрямованої діяльності людей. Договірна теорія поклала початок таким інститутам як суверенність державної влади, підконтрольність влади всьому народові, змінюваність державно-правових структур. Усе це робить її актуальною й сьогодні. Прихильники теорії природного права вважають, що є два види права, одне з яких позитивне, створене державою, друге — природне, вічне і незмінне, яке випливає з людської природи. Якщо позитивне право виникає за всякої держави, то причини появи природного права інші. Гроцій стверджував, що природне право — сама природа людини. На думку Вольтера, природне право випливає із законів природи. В усіх твердження зазначене, що природне право не створюється, а виникає спонтанно, люди пізнають його як еталон справедливості. 4) Теорія насильства (завоювання) виникла й набула поширення в кінці XIX — початку XX століття. Її основоположники Л. Гумплович, Е.Дюрінг, К. Каутський, та інші спиралися на відомі факти (виникнення німецької й угорської держав), частково переносять закони життя тварин на людину. К. Каутський стверджував, що класи й держава з'являються разом як продукт війни і завоювання. Держава є апаратом примусу, поява якого зумовлена необхідністю тримати в корі захоплені племена, тобто держава — не результат розвитку суспільства, а зовнішня примусова сила. 5) Матеріалістична теорія. Прихильники, Ф. Енгельс, В. Ленін, К. Маркс. Найбільш повно відображена в роботі Енгельса «Походження родини, приватної власності і держави». Цей підхід пов'язаний з виникненням приватної власності, поділом суспільства на класи, соціальними антагонізмами. Формули марксизму: «Держава — це продукт і вияв непримиренних класових суперечок»; «Право — возведена в закон воля панівного класу». 6) Прихильники органічної теорії переконані, що за своєю природою розвиток держав аналогічний розвиткові живих організмів, що відбувається за схемою: народження, життя, смерть, тобто держава за своєю природою є тотожною людському організмові, де окремі органи аналогічні структурним підрозділам державного апарату. (Додаток 1) На даний час, юриспруденція як система юридичних дисциплін відіграє чималу роль для громадян України. Я вважаю, що вона є досить розвинутою наукою, адже протягом багатьох років вже сформувалася її структура, функції, об’єкт, предмет та відповідно методи, якими вона керується. Ми використовуємо вже результати багатовікових досліджень. Звісно, що зроблено вже великий внесок у розвиток правознавства, і здавалося б що можна ще нового винайти. Проте науковці не зупиняються та продовжують досліджувати все більше різноманітних явищ, які пов’язані із такою наукою як юриспруденція. Можливо, у майбутньому виділиться ще одна група юридичної науки. 1.2. Поняття та ознаки теорії держави і права На мою думку, для того щоб визначити теорію держави і права як науку, перш за все потрібно усвідомити такі поняття як «право» і «держава». Адже саме вони є тими основними складовими елементами, які розглядає загальнотеоретична юриспруденція. Держава та право – базові складові, основні об’єкти дослідження загальнотеоретичної юриспруденції. По сьогоднішній день ведуться дискусії щодо виникнення та співіснування держави і права. Дехто впевнений у тому, що держава виникла швидше, інші ж навпаки вважають право першоосновою всього. Є також ще одна, не менш важлива думка – одночасне виникнення держави і права. Знову ж таки існує досить велика кількість визначень понять право та держава. Деякі з них, які на мене, є найбільш доцільними: Держава – це організація політичної влади, яка здійснює ефективний контроль за певною територією та населенням, підтримуючи правопорядок і володіючи прерогативою на застосування примусу. Держава – це продукт соціального розвитку, тому з розвитком самого суспільства змінюється держава, її мета та завдання, керівні структури та функції. Відповідно змінюються і погляди на поняття, сутність та призначення держави. Держава – це особлива організація політичної влади, що існує в соціально неоднорідному суспільстві і забезпечує його єдність, цілісність і безпеку та здійснює управління загальносуспільними справами на основі права з допомогою спеціального механізму. Право являється основним структурним елементом правознавства однак без держави воно не буде функціонувати. Право може вживатись у різних значеннях. Таких як, наприклад, «я маю право» або ж «кримінальне право», чи «право на свободу слова». Теорія держави і права вивчає всі ці випадки вживання слова «право». Проте, право у загальному значенні – це соціальний регулятор відносин, побудований на уявленні про справедливість, яке є в певний момент у конкретному суспільстві і має загальнообов’язковий, формально визначений, нормативний характер, встановлений або санкціонований державою (населенням у ході референдуму) і гарантований нею. З визначень цих двох понять випливає, що теорію держави і права можна трактувати як науку, що вивчає державно-правові явища та їх взаємодію. Адже загальнотеоретична юриспруденція вивчає ці явища не окремо один від одного, а в їх співпраці. Таким чином, вивчаючи теорію держави і права, ми можемо дізнатися як право залежить від держави і навпаки. Саме ці знання є основою для вивчення подальших дисциплін (галузевих, міжгалузевих тощо). Однак не слід визначати дану науку лише як пізнання державно-правових явищ. В юридичній літературі існує чимала кількість дефініцій теорії держави і права. Теорія держави і права - наука, яка встановлює сутність і закономірності розвитку окремих державно-правових явищ, розглядає ці явища у сукупності, з урахуванням існуючих між ними взаємозв’язків, і на цій основі формулює положення та висновки, що охоплюють усю державно-правову дійсність. Теорія держави і права є фундаментальною юридичною наукою, яка вивчає сутність і найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування права і держави в їх взаємозв’язку, а також вихідні для всіх юридичних наук поняття. У моєму розумінні державно-правові явища – це такі процеси, які відбуваються у певний період в державі та праві. До них можна віднести, наприклад, формування державного устрою, реалізацію чи тлумачення правових норм. Основні ознаки теорії держави і права: 1. Вивчає державу і право (або: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням тому є категорії -загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави, функція держави, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання тощо. 2. Осягає не усе, а основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права, їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково властиві різноманітним державам і їх правовим системам. Наприклад, «людина — право — держава» . Є закономірний системоутворюючий зв'язок, без якого неможливе законодавче закріплення і державне забезпечення прав і свобод людини. Такі основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і права, їх сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності та правопорядку. 3. Грунтується на єдності та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право — різні соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють одне одного, знаходяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проникнення [6, с. 124]. Отже, ознаки теорії держави і права, зумовлені предметом і методами, характеризують головні аспекти її змісту і форми, розкривають її реальне значення і потенціал розвитку. У сукупності вони дають відповідь на питання: які риси іманентні теорії держави і права і дозволяють їй виступати в якості цілісної і самостійної наукової і навчальної дисципліни . |