курсова. Поняття, статус та функції теорії держави і права
 Скачать 342.96 Kb.
|
|
Метод теорії держави і права — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Метод не слід плутати з методикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології. Методологія (вчення про методи) — система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного та історичного. Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження — інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет. Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні. Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичної). Він полягає у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Наприклад, метод філософської діалектики припускає розгляд права як явища, котре: 1) визначається природою людини і умовами життя суспільства; 2) пов'язано з іншими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відносин — економічних, політичних, духовних та ін.; 3) перебуває у постійному розвитку, якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокапіталістичне право) [12, с. 187]. Загальний метод філософської діалектики розкривається через: 1) логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення генезису предмета. Відповідно до цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкретними частинами. Абстрактне розуміється як однобічність знання, а конкретне — як його повнота, змістовність. Таким чином, відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістовного. Наприклад, теорія держави і права розпочинається з аналізу процесу розпаду первіснообщинного ладу і становлення державно-правових явищ. Потім вивчаються більш складні відносини, що лежать в основі держави і права, причому простіше явище розглядається раніше тому, що його легко зрозуміти, і воно історично передує складнішому явищу; 2) метод (принцип) єдності логічного та історичного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті — із усіма випадковостями, частковостями, що перекручують об'єктивну логіку розвитку; із усім позитивним, що накопичено історичним досвідом. При логічному дослідженні держави і права важливо відволіктися від усіх випадків, окремих фактів, особливостей, несуттєвого, тобто теоретично відтворити об'єкт у сутнісних, закономірних зв'язках, уявити необхідне — загальне і особливе — у процесі розвитку того чи іншого явища. Метод єдності історичного і логічного в теорії держави і права служить методологічною основою дослідження як закономірностей виникнення і розвитку держави і права, так і закономірностей держави і права, «що встановилися»; 3) системно-структурний метод, котрий припускає, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем. Так, первинна клітина права — його норма — є частиною цілісної системи права; система права — частиною правової системи держави. Норму права можна пізнати лише в тісному логічному зв'язку з іншими нормами; систему права — у зв'язку з елементами правової системи: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою та ін. Найчастіше системно-структурний метод дозволяє осягнути взаємодію держави і права як комплексний процес з усіма його проявами, простежити зв'язки між причиною і наслідком у державно-правових явищах. Основні окремі (конкретні) методи теорії держави і права: 1)формально-догматичний (юридично-технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді», поза зв'язку з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними явищами. Його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки. Він здійснюється за допомогою формально-логічних прийомів: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстракції та інших, що сприяють встановленню зовнішніх ознак правових явищ, їхніх відмінностей одне від одного, виробки понять та їх визначень у стислих формулах. Прикладами можуть бути поняття «суб'єкт права», «нормативний акт», «гіпотеза», «санкція», «дієздатність», «правоздатність» тощо; 2) соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів. Соціологічний метод містить у собі такі засоби, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення і т. ін. Наприклад, засоби аналізу письмових документів (звітів, службових записок тощо) забезпечують достовірність знань про події, факти, необхідні для дослідника; 3) статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість правопорушень, про відсоток економічних злочинів тощо; 4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави та ін.; 5) порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними. Використання порівняльного методу в правовій сфері призвело до формування відносно самостійної науки — порівняльного правознавства (порівняння сучасних правових систем світу), а в державній сфері — порівняльного державознавства. Спеціальні методи — методи, що грунтуються на досягненнях суспільних і технічних наук: -математичний; -кібернетичний; -психологічний та ін. Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право передбачає найтісніший зв’язок всіх функцій між собою. Функції теорії держави і права взаємозв’язані й доповнюють одна одну. Лише взяті в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення теорії держави і права. Якщо ж виходити з можливості пізнання світу, визнавати його об'єктивність і здатність людини досягати істини, то основне розходження між різними методологічними школами можна звести до емпіричного (такого що, спирається на досвід) і раціонального (теоретичного), історичного і логічного. РОЗДІЛ 3 Місце теорії держави та права в системі юридичних наук Теорія держави і права посідає фундаментальне місце в системі юридичних наук. На відміну від інших юридичних наук, вивчає державу і право в їх найбільш узагальненому вигляді, досліджує загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права як єдиних і цілісних систем. Вона розробляє такі основоположні для юридичної науки питання, як сутність, тип, форми, функції, структура і механізм дії держави і права, правова система, які виступають теоретичним підґрунтям для правознавства в цілому. Існують різні підходи до розгляду системи юридичних наук. ВАК України затвердив таку систему: 1) теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень; 2) конституційне право; 3) цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право; 4) господарське право; господарський процес; 5) трудове право; право соціального забезпечення; 6) земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право; 7) теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; 8) кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право; 9) кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; 10) судоустрій; прокуратура та адвокатура; 11) міжнародне право; 12) філософія права [3, с. 65]. Із цього переліку видно, що до нього включені не всі існуючі сьогодні юридичні науки. Традиційно система юридичних наук включає в себе: 1. Загальнотеоретичні і історичні юридичні науки. Сюди входить теорія держави і права; історія держави і права; історія вчень про державу і право. 2. Галузеві юридичні науки: конституційне право, цивільне право і процес; адміністративне право і процес; кримінальне право і процес та інші галузеві юридичні науки, як традиційні так і комплексні. 3. Юридичні науки, що вивчають структуру, порядок утворення, організацію і функціонування деяких державних органів і органів місцевого самоврядування, наприклад, правосуддя; прокурорського нагляд; правоохоронних органів; органів державного будівництва і місцевого самоврядування та ін. 4. Юридичні науки, що вивчають державне право зарубіжжя та міжнародне право. 5. Спеціальні (прикладні) юридичні науки, наприклад, судова психіатрія, судова медицина, кримінологія, криміналістика та ін. (Додаток 3) Загально-теоретична юриспруденція розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, якими користуються всі юридичні науки, кожна з яких щодо свого предмета також розробляє теорію, що притаманна лише їй, розповсюджується лише на коло тих питань, які вона вивчає. Теорія держави і права щодо інших юридичних наук виступає як загальна теорія для юриспруденції в цілому. Саме цим визначається її провідна роль, її пріоритетне місце в юридичній науці. Специфічною особливістю теорії держави і права є вивчення держави і права, державно-правових явищ в їх органічній єдності і взаємній опосередкованості. Теорія держави і права є єдиною цілісною наукою, яка вивчає державу і право, державно-правові явища в їх взаємозв’язках та взаємодії, що відображає нерозривність держави і права в реальному житті. Теорія держави і права є проблемною і плюралістичною наукою. Різноманітні погляди вчених виникають у зв’язку з їх розбіжністю на одні й ті самі явища, і це цілком закономірно. Теорія держави і права постійно поповнюється новими ідеями і розвивається в різних напрямах. У міру накопичення знань про державно-правові явища змістовно збагачується предмет теорії держави і права. Отже, теорія держави і права в системі юридичних наук займає провідне місце, є методологічною юридичною наукою, містить загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ в Україні. Ознаки теорії держави і права, зумовлені предметом і методами, характеризують головні аспекти її змісту і форми, розкривають її реальне значення і потенціал розвитку. У сукупності вони дають відповідь на питання: які риси іманентні теорії держави і права і дозволяють їй виступати в якості цілісної і самостійної наукової і навчальної дисципліни. ВИСНОВКИ Отже, підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що юриспруденція як суспільна наука відіграє чималу роль у формуванні правової свідомості людини. Вона поділяється на галузеві та міжгалузеві, теоретико історичні, спеціально-прикладні та науки, що вивчають державу і право в порівняльному характері. Кожна з них містить свої дисципліни, які мають певний об’єкт, предмет, мету, методи та функції. На даний час, юриспруденція як система юридичних дисциплін відіграє чималу роль для громадян України. Я вважаю, що вона є досить розвинутою наукою, адже протягом багатьох років вже сформувалася її структура, функції, об’єкт, предмет та відповідно методи, якими вона керується. Ми використовуємо вже результати багатовікових досліджень. Звісно, що зроблено вже великий внесок у розвиток правознавства, і здавалося б що можна ще нового винайти. Проте науковці не зупиняються та продовжують досліджувати все більше різноманітних явищ, які пов’язані із такою наукою як юриспруденція. Можливо, у майбутньому виділиться ще одна група юридичної науки. У процесі розвитку загально-теоретичної юриспруденції зазнає змін і перетворень її предмет, адже саме життя висуває нові об'єкти пізнання та ліквідує те, що віджило. При цьому сучасний розвиток теорії держави та права потрібно розглядати як процес усе більшої конкретизації наукового знання. Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право передбачає найтісніший зв’язок всіх функцій між собою. Функції теорії держави і права взаємозв’язані й доповнюють одна одну. Лише взяті в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення теорії держави і права. Якщо ж виходити з можливості пізнання світу, визнавати його об'єктивність і здатність людини досягати істини, то основне розходження між різними методологічними школами можна звести до емпіричного (такого що, спирається на досвід) і раціонального (теоретичного), історичного і логічного. Ознаки теорії держави і права, зумовлені предметом і методами, характеризують головні аспекти її змісту і форми, розкривають її реальне значення і потенціал розвитку. У сукупності вони дають відповідь на питання: які риси іманентні теорії держави і права і дозволяють їй виступати в якості цілісної і самостійної наукової і навчальної дисципліни. Отже, теорія держави і права в системі юридичних наук займає провідне місце, є методологічною юридичною наукою, містить загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ в Україні. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бірта Г. О. Методологія і організація наукових досліджень: навч. посіб. / Г.О. Бірта, Ю.Г. Бургу. Київ: «Центр учбової літератури», 2014, 142с. 2.Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права: http://er.dduvs.in.ua/handle/123456789/665 3. Волинка К. Г. Теорія держави і права: навч. посіб. / К. Г. Волинка. Київ: МАУП, 2003, 240с. 4. Гончаренко В. Г. Юридичні терміни: тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова. Київ: Либідь, 2004, 320 с. 5. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 688с. 6. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. Київ: Кондор, 2006, 477с. 7. Кравчук М. В. Проблеми теорії держави і права (опорні конспекти): навч. посіб. – 3-тє вид., змін. й допов. / М. В. Кравчук. Тернопіль: Економ. думка, 2016, 420 с. 8. Кравчук М. В. Теорія держави і права (опорні конспекти): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. вид. 3-є, переробл. й доповн. / М. В. Кравчук. Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2013, 608 с. 9. Крестовська Н. М. Теорія держави і права: елементарний курс / Н. М. Крестовська, Л. Г. Матвеєва. Харків: ТОВ «Одіссей», 2008, 432 с. 10. Лук’янов Д. В. Теорія держави і права: посіб. для підготовки до держ. іспитів / Д. В. Лук’янов, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський. Харків: Право, 2015, 2004 с. 11. Петришин О. В. Теорія держави і права: підручник / О. В. Петришин, В. С. Смородинський, С. П. Погребняк. Харків: Право, 2015, 368 с. 12. Саміло Г.О. Теорія держави та права: навчальний посібник Запоріжжя: Просвіта, 2010, 348с. 13. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): підручник / О. Ф. Скакун.Харків: Еспада, 2006, 776 с. 14. Сухонос В. В. Теорія держави і права: підручник / В. В. Сухонос . Суми: Університетська книга, 2014, 544 с. 15. Цвік М. В. Загальна теорія держави і права: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закл. / М. В. Цвік, О. В. Петришин та ін. Харків: Право, 2009, 584 с. 16. Шестопалова Л. М. Теорія держави і права: навч. посіб. / Л. М. Шестопалова . Київ: Паливода А. В., 2012, 255 с. 17. Studies in UA/ courses of lectures. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://studies.in.ua/lekcii-teorija-derzhavy-ta-prava.html ДОДАТКИ Теорії походження держави  Функції теорії держави та права  Групи юридичних наук  |