1. Морфеміка як мовознавча дисципліна, її завдання
 Скачать 87.96 Kb.
|
|
18.Поняття про словотвірну структуру слова. Поняття словотвірної структури слова — це центральне поняття синхронічного словотвору, через яке підкреслюється не лише формальна організація похідних слів, а й їхня семантична співвідносність із твірними словами. Саме це поняття лежить в основі словотвірного аналізу. Словотвірна структура — це подільність слова на елементи, які безпосередньо беруть участь у творенні даного слова. Така інтерпретація цього поняття наближає його до поняття взірця (або моделі), в якому відображується матеріальна будова похідного слова, наявність у його складі сукупності словотворчих елементів, які виражають не лише форму, але й зміст слова. Отже, словотвірна структура слова—це поняття, значно ширше, ніж поняття морфемної будови (структури), оскільки за допомогою цього поняття ви являється сукупність тих словотворчих елементів, які виражають не лише форму, але й зміст похідного слова. Словотвірна структура — це формально виражена похідність слова, його "організація", яка об'єднує в собі різні за функцією частини — формантну та мотиваторну. Між похідним словом і твірною базою існує: -семантичний; -стркутурний зв’язок. Структурний зв'язок виявляється у наявності/відсутності в похідному слова афіксальних елементів. Семантичний зв'язок має місце тоді,коли лексичне значення похідного слова мотивується лексичним значенням твірної основи. Коли йдеться лише про семантичний зв'язок між твірною базою та похідним словом, то твірну базу ще можуть називати мотивувальною основою. Словотвірна структура слова і його морфемна будова тісно пов’язані між собою. Морфемна будова слова формується словотворенням(море-моряк). Словотвірний такт є диференційною ознакою, яка відрізняє словотвірну парадигму від словотвірного гнізда. 19.Структурні різновиди твірної бази. Твірна база - існує в словах мови у готовому вигляді або утворюється під час словотворчого акту. Для творення похідного слова з мовних ресурсів відбираються необхідна твірна база і словотвірні засоби,які й реалізують дериваційний акт. Похідне слово завжди двокомпонентне, бінарне, оскільки воно складається з твірної, мотивуючої частини(теми) і форманта(реми). Усі структурні різновиди мовної словотвірної бази становлять зміст поняття твірна основа. Мотивуючим компонентом (твірною базою) можуть бути: - слова (повнозначні, службові):земля-земляний, ох-охати; - прийменниково-відмінкові форми іменників(словоформи):над вечір-надвечір’я, під горою-підгір’я; - фразеологізми:бити чолом – чоломкатися; точити баляндраси – балядрасати; - синтаксичні словосполучення:сині очі – синьоокий, чорні брови – чорнобривий; - висловлювання: Не туди хата – прізвище Нетудихата; - складноскорочувані слова(абревіатури): ФІЛФАК, ПТУ; - словоформи: добре-добріше-подобрішати. 20.Поняття мотивувальної основи. Словотвірне значення слова та його типи. Усі похідні слова сучасної української мови незалежно від їх морфемного складу включають два основні елементи —твірну базу і формант. З потенційних компонентів твірної бази формується матеріальна основа похідного слова. Твірна база - інше слово. Вона існує в словах мови у готовому вигляді або утворюється під час словотворчого акту. Наприклад, ніч → нічний → нічник; жити → прожити → прожиток → прожитковий. Словотвірне значення – це узагальнене категоріальне значення похідних слів певної словотвірної структури. Воно встановлюється на основі семантичних співвідношень цих слів з відповідними твірними зв’язкам. Словотвірне значення відрізняється від лексичного значення слова, бо воно є індивідуальним у кожного слова, словотвірне – спільне для ряду одно структурних у словотвірному відношенні слів(мідний, залізний, чавунний – мають кожен своє граматичне значення, спільним є словотвірне – такий,що зроблений з…) Словотвірне значення-це значення, яке властиве лише похідним словам. Воно є загальним значенням похідних слів словотвірного типу. Напр: корівник, курятник, в значенні приміщення для істот назване твірним словом. Словотвірне значення відрізняється різними ступенями узагальнення. Серед них виділяють загальні і часткові. Напр: гостювальник, страждальник, тобто особа за відношенням до дій. 21.Словотвірний ланцюжок, парадигма, гніздо. Словотвірний ланцюжок – це ряд спільнокореневих слів, зв’язаних відношеннями послідовної мотивації(синтагматичні відношення між словами): Писати-переписати-переписувати-переписування; Писати-перепис; писати-писар-Писаренко. Словотвірна парадигма – це набір похідних від однієї твірної основи на одному ступені творення(парадигматичні відношення): Сидіти+сідало Сидіти+сидіння Сидіти+сідло Словотвірне гніздо – це усі похідні з одним і тим же коренем, упорядковані відношеннями похідності. Воно має свою вершину,що становить собою непохідне слово.Словотвірне гніздо складається з словотвірних ланцюжків і словотвірних парадигм. Це абсолютно всі слова з одним коренем, але упорядковані в словотвірній системі. 22.Словотвірний тип, модель, розряд, категорія. Словотвірний тип – це схема(формула) побудови похідних слів, яка характеризується спільністю 3-х елементів: -спільністю частин мови твірної основи; -спільними формальними співвідношеннями між похідними і твірними словами, а для афіксальних способів словотворення – тотожністю афікса; -спільністю семантичних співвідношень між похідними і твірними основами. Наприклад:1.відіменниковий словотвірний тип з суфіксом -ин- на позначення одиничності:горошина,соломина; 2.відіменниковий словотвірний тип з суфіксом -ин- на позначення м’яса тварин. Словотвірний тип характеризується: 1.Продуктивністю – це кількісна характеристика типу. Утворюючи довгі ряди похідних слів, обсяг яких визначається статистично. Продуктивність свідчить про обсяг. 2.Активністю – здатність типу поповнювати свій ряд новими похідними утвореннями. Виявляється в межах чітко визначеного відрізка часу. Активність свідчить про замкненість чи не замкненість. 3.Уживаністю – статистичні закономірності реалізації типу не в словниках, а в мовленні. . Уживаність свідчить про частотність моделі в тексті. Іноді в мовознавстві обожнюють поняття словотвірний тип і модель. Словотвірна модель – це структурні різновиди в середині одного і того ж словотвірного типу. Наприклад:від топонімічні прикметники можуть утворюватися:а)без чергування фонем; б)з чергування фонем. Словотвірний розряд – сукупність семантично-однорідних словотвірних типів. Словотвірна категорія – це сукупність словотвірних розрядів, об’єднаних одним спільним значенням. Словотвірний клас – це об’єднання словотвірних категорій на рівні частин мови. 23.Суфіксальний спосіб словотворення в українській мові. Під поняттям «Спосіб словотворення» розуміють схему побудови одно структурних у словотвірному відношенні слів, абстраговану від конкретних словотворчих засобів. Суфіксальний словотвір є одним з найпродуктивніших способів словотвору в українській мові. За допомогою нього утворюються всі частини мови,існує можливість перевести твірну основу з однієї частини мови в іншу. Особливість суфіксального способу словотвору в тому, що він може у процесі словотворення взаємодіяти з іншими способами: -з префіксальним:по-домашн-ьому; -з осново складанням: жовто-блакит-н-ий; -з постфіксацією: жереб-и-ти-ся. Суфіксальний спосіб застосовується при утворенні всіх повнозначних частин мови, крім займенників. Суфіксальні форманти приєднуються до основ майже всіх частин мови. Субстанціальна суфіксація може бути:А)транспозиційною:жовтий-жовтизна; Б)модифікаційною:жовтий-жовток. Субстанціальній суфіксації протистоїть нульова суфіксація, яку не всі мовознавці виділяють. Нульова суфіксація – це утворення похідних слів за допомогою нульових суфіксів із нульовими закінченням. Сутність цього способу в тому, що твірне слово усікається і до усіченої частини додається нульовий суфікс із нульовим закінченням. При цьому можуть відбуватися зміна наголосу і чергування кінцевих приголосних. 24.Префіксальний спосіб словотворення в українській мові. Префікс в процесі словотворення приєднується до готового, вже сформованого слова і НІКОЛИ не переводить твірне слово в іншу частину мови, проте такі вчені як Ковалик І.І. та Горпинич В.О. вважають інакше. На їх думку, при префіксації, так само як і при суфіксації, твірне слово трансформується в основу. Нерідко твірна основа при префіксації може формально збігатися зі словом. Префіксальним називається такий спосіб, при якому похідне слово утворюється за допомогою форманта, основним компонентом якого є префікс:вчора-позавчора. Він може супроводжуватися такими морфологічними явищами:1)інтерфіксами: гнати-об+і+гнати; 2)зміною місця наголосу;3)чергування:і:й. Префікси позбавлені транспозиційної і модифікаційної функції і виконують у процесі словотворення лише мутаційну функцію:текст-підтекс. Префіксальний спосіб взаємодіє із суфіксальним та постфіксальним способами:1)український – по-українськ+и; 2)стрибати-до+стрибати+ся. Префіксація найчастіше застосовується при творенні дієслів, рідше трапляється при творенні іменників, прикметників,прислівників. 25.Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення. Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, наприклад: ног-а = об-н ж-ок; сніг = за-сніж-и-ти. Формантом виступає суфікс з префіксом - конфікс. Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть з'являтися похідні слова в межах того ж розряду слів, до якого належить твірна основа (гора = м жг р'я), але частіше твірна основа "переводиться" в інший розряд слів (вода = підводний). Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою наближений до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залишаються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в той час як суфікси тісно пов'язані з твірною основою флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного слова. Для творення слів цим способом різних частин мови існують так звані рамкові конструкції (циркумфікси або морфеми) на зразок :спів- + -ник: спів-бесід-ник, спів-робіт-ник; на- + -ник: на-рукав-ник, на-руч-ник тощо. 26.Редеривація(зворотне словотворення) Редеривація — це такий спосіб словотворення при якому похідне слово виникає у мові у вигляді твірного, тобто воно структурно простіше, ніж твірне слово; коли від основи відкидається словотворчий афікс. Це ніби зворотний словотвірний процес. Пор. яскраві приклади з творів К.Чуковського та Ф. Кривіна: невидимка — видимка, нечепура — чепура, недоторка — доторка, негідник — гідник, недоучка — доучка. Редеривація (лат. ге — префікс, що означає зворотну або повторну дію, деривація—див. Зворотне словотворення Зворотне словотворення — різновид морфологічного способу словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою простіша від твірного слова. Синоніми: зворотна деривація, редеривація. 27.Черезступеневе словотворення Це різновид суфіксального словотворення,під час якого похідне слово твориться оминаючи один із ступенів словотворення; семантична вивідність похідного слова від твірного. Непродуктивний спосіб словотворення. Держава-[роздержавити]-роздержавлення Пирій-[запиріяти]-запирієння. 28.Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення Це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник). Причиною такого переходу стає зміна словом синтаксичної функції у реченні: якщо слово, що первинно є прикметником, а отже виступає в реченні означенням і відповідає на питання який? яка? яке? (Військовий чоловік зупинив машину.), змінює свою синтаксичну функцію і виступає у ролі підмета або додатка та відповідає на питання хто? що? або кого? чого? (Військовий зупинив машину. Машина проминула військового.), що характерно для іменника як частини мови, то в такому разі фіксується перехід прикметника у іменник. Для української мови такий спосіб словотвору найхарактерніший для іменників та прислівників: перехід прикметників в іменники: хворий (який?) → хворий (хто?), набережна (яка?) → набережна (що?), майбутнє (яке?) → майбутнє (що?), головатий (який?) → Головатий (прізвище, хто?). Новоутворений іменник переймає флексію мотивуючого прикметника; перехід іменників у прислівники: іменник стрілою (чим?) → прислівник стрілою (як?), іменник ранком (чим?) → прислівник ранком (коли?), при цьому іменники втрачають здатність відмінюватися і стають незмінними словами, тобто, якщо у відповідних іменниках визначалася флексія стрілою, ранком, то у новотворах-прислівниках не визначається флексія стрілою, ранком. Новостворені прислівники відповідають на питання як? коли?... Для визначення частиномовної характеристики такого слова необхідно використовувати контекст: Милуватися (чим? іменник) ранком. Приїхати (коли? прислівник) ранком. 1) субстантивація - явище переходу слів з різних частин мови в іменники: майбутнє, чайна, бобові, вихідні; 2) ад'єктивація - перехід у прикметники: учений, освічена людина, сидяча робота; 3) прономіналізація - вживання в ролі займенників: цілий світ (у зн. весь), певна мелодія (у зн. якась); 4) адвербіалізація - перехід у прислівники: часом, стрілою, йти не поспішаючи; 5) нумералізація - перехід у числівники: тисяча, сила; 6) інтер'єктивація - перехід у вигуки: Боже, горенько, Матінко моя та інші різновиди. 29.Лексико-семантичний спосіб словотворення Лексико-семантичним називається такий спосіб, при якому звукова оболонка твірного слова залишається незмінною, набуває нового значення і стає похідним, наприклад: лебідь (птах) і Лебідь (прізвище). При цьому способі не застосовуються спеціальні словотворчі засоби, а формантом є зміна семантики. Похідне слово з’являється семантичним шляхом – через розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів (В.В. Виноградов, М.М. Шанський, І.І. Ковалик). Наприклад: перо – пір’їна і знаряддя для писання. Лексико-семантичним способом утворюються переважно іменники, серед них: - терміни: лопатка; - найменування нових предметів, понять: супутник; - власні назви (закладів, установ, періодичних видань, дитсадків, цукерок тощо): “Киянка” (назва швейної фабрики), “Дзвін” (журнал) та ін. У процесі лексико-семантичного способу словотвору слово не змінює своїх фонетичних та граматичних характеристик, змінюється лише його лексичне значення. В такому випадку слово стає похідним (ручка означає вже не маленьку руку, a те, за що беруться рукою (ручка лопати, ручка від дверей) або й інструмент для письма (кулькова ручка). Цей спосіб полягає в тому, що наявні в мові слова використовуються для позначення нових предметів, явищ. В основі лежить метафора, метонімія, синекдоха. Лексико-семантичний спосіб словотвору – один з основних способів поповнення номінативних засобів мови, при якому звукова форма твірного слова (мотиватора), залишаючись незмінною, набуває нового значення і стає семантично похідною (мотивованою). Лексико-семантичний спосіб словотвору активно виявляється в системі номінації власних назв. Основними механізмами лексико-семантичного способу словотвору в цій підсистемі мови є: - онімізація (перехід загальної назви у власну); - трансонімізація (перехід власної назви з одного класу назв до іншого); - онімотрансонімізація (комбіноване використання різновидів способу за моделлю: онімізація + трансонімізація). Кожен з цих різновидів пов’язаний із семантичними і граматичними змінами мовних одиниць. Збереження мотиваційних зв’язків між базовим словом і семантичним новотвором дозволяє відносити лексико-семантичний спосіб словотвору в системі номінації власних назв до явищ синхронічного плану. 30.Осново та словоскладання як способи словотворення Словоскладання - це поєднання кількох слів в одному складному слові. Утворюються на основі словосполучень прикладкового типу і виражають одне поняття. Наприклад: салон-перукарня, далеко-далеко, лікар-онколог, фільм-опера. У межах цього способу словотвору на сьогодні помітно активізувалися іншомовні елементи кореневого походження: авіа-, арт-, біо-, гео-, енерго-, кіно-, макро-, міні-, парто-, психо-, теле-, термо-, транс-, -крат, -кратія, -фобія, -фоб. Серед них є такі, що набули статусу пре- або постпозитивної частини складних слів протягом останніх років: веб-, відео-, еко-, євро-, нарко-, -шоу, -мен. Власне українські основи: багато-, взаємо-, державо-, україно- беруть участь у творенні нових композитів із нижчою частотністю. У новотворах-прикметниках складання найчастіше супроводжується суфіксацією. Основоскладання-один із найпродуктивніших способів утворення нових слів.Основоскладання ґрунтується на словосполученнях, які згортаються в складні слова. Складне слово ніби вбирає в себе синтаксичні зв язки компонентів та їх семантичне відношення, отже вони мають свій внутрішній синтаксис. Композити-складні слова, а спосіб-композиція. Мають особливу ком позитивну форму,мають інтерфікс,до їх складу часто входять складові частини,що не зустрічаються у формі самостійних елементів. 1)Сурядні: ліс і тундра-лісотундра 2)Підрядні: чорне море- чорноморський. |