1. Морфеміка як мовознавча дисципліна, її завдання
 Скачать 87.96 Kb.
|
|
31.Лексико-синтаксичний (зрощиннєвий) спосіб словотворення Це спосіб творення нових слів шляхом зрощення двох або більшої кількості слів одного словосполучення: добра ніч → добраніч, не чуй вітер → Нечуйвітер (прізвище). Результатом лексико-синтаксичного способу словотвору є складне слово, оскільки воно має два і більше коренів. Твірною базою у такому способі творення виступає не будь-яке сполучення слів, а тільки синтаксична одиниця – словосполучення: два або більше слів, між якими встановлюється залежний зв'язок, тобто від одного слова до іншого можна поставити питання: добра яка? ніч, не чуй кого? що? вітер. Складне слово, утворене лексико-синтаксичним способом, переймає флексію другого слова словосполучення, тому флексія не визначається у словотвірній структурі мотивованого: перекоти поле → перекотиполе. За характером словотвірної бази зрощення подібне до основоскладання та до словоскладання, тому їх потрібно відрізняти. Лексико-синтаксичний спосіб відрізняється від способів складання тим, що: 1) при основоскладанні використовується складання не слів, а основ, які до того ж можуть усікатися, і додатково застосовується інтерфіксація або суфіксація: сільське господар(ств)о → сільськогосподарський, а при зрощенні в одне слово сполучаються два цілих слова, причому без використання інтерфіксів та суфіксів; 2) при словоскладанні утворюються складні слова на базі двох слів, які не утворюють словосполучення, тобто між цими словами нема залежного зв'язку, між ними не можна поставити питання: батько і мати → батько-мати, сон і трава → сон-трава. Слова, утворені способом словоскладання, переважно пишутьсяся через дефіс. 32.Абревіація як спосіб словотворення Спосіб словотворення, по полягає у об'єднанні скорочених основ, скороченні і повних основ, а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці. При абревіації з єднувальні компоненти є найчастіше асемантичними частинами слова словами або окремими звуками «уламками» слів. За допомогою абревіації утворюються головним чином іменники(лісостеп),зрідка-прикметники(агітмасовий). За структурою абревіатури поділяють на: 1)ІНІЦІАЛЬНІ-поєднання початкових звуків або літер: загс, ПТУ. 2)УЛАМКОВІ-поєднання асемантичних частин слова: педфак,педфак, студком. 3)ЗМІШАНІ- Поєднання частин слова з ініціальними літерами: міськвно,райвно. 4)УСІЧЕНО-СЛОВЕСНІ-поєднання частини слова,з повноцінним словом:заготконтора,Казахфільм. 5)СЛОВОФОРМНІ-поєднання частини слова з відмінковою словоформою:завкафедрою, комроти. 6)КОМБІНОВАН- поєднання початкової частини першого слова,з кінцем другого:мерон(малоеластичний капрон). 7)ІНІЦІАЛЬНО-ЦИФРОВІ:ГАЗ-24, Іл-62. 33.Непродуктивні способи творення складних слів Телескопічний-непродуктивний спосіб словотворення, суть якого в тому, що при творенні нового слова беруться початок одного слова і кінець іншого. Скандинавський кросворд---сканворд; Біоніка-біологія й електроніка; Мопед-мотоцикл і велосипед; Радон-радій і аргон; Есмінець-ескадрений міноносець. Контамінаційний- спосіб словотворення, під час якого відбувається сполучення в одне складне слово елементів слів близьких семантично. БЕСТЕР-білуга+стерлядь ХИЛИТАТИ-хилити+хитати. 34. Суфіксальний словотвір іменників від дієслівних основ. Похідні іменники в українській мові творяться всіма відомими способами, але найбільш продуктивним є афіксальний. У сфері іменникового словотвору суфіксація застосовується частіше, ніж префіксація. У системі іменників, що творяться від дієслівних основ виділяють:
Найпродуктивнішими суфіксами для творення іменників на позначення назв діяча є: -ник, -івник, -альник (розсадник, шкідник, годувальник), -ч, -ач, -яч (завідувач). –ець, -ць, -лець (жнець, борець, жилець). Малопродуктивні: -тель (вихователь, засідатель), -щик. –чик (наборщик, наладчик, об’їждчик, проходчик, льотчик, холодильщик), -ар, -яр (друкар, пекар, буртар, володар), -ок (стрілок, їдок), -ун (бігун, брехун, мовчун), -ій (палій, водій), -ак, -як (співак, приймак, вожак). Непродуктивні суфікси у словах: шахрай, коваль, учень, погонич, забудько, приходько, незнайко, де суфікс –к- надає розмовного характеру. Суфікси іншомовного походження: -атор (агітатор, екзаменатор), -ер. –ор (інструктор, коректор, лідер), -ат (адресат, делегат), -ант, -ент, -янт (практикант, симулянт, демонстрант, рецензент). Словотвірні типи на позначення назв предметів творяться за допомогою суфіксів: -к(а) (виварка, розписка, зарубка), -арк(а) (молотарка, косарка), -ульк(а) (свистулька, писулька), -йк(а) (жуйка, лійка), -льн- (копальня, читальня), -ище (сховище, пасовище, звалище), -ин(а) (заглибина, вм’ятина), -в(о) (паливо, печиво, мереживо), -нок (малюнок, світанок), -унок (пакунок, дарунок). Віддієслівні іменники із загальним значенням опредмеченої дії творяться за такими суфіксами: Найпродуктивніший –нн(я) (благання, варіння, творіння, читання, опалення), -к(а) та його варіанти (мандрівка, підготовка, балачка), нульовий суфікс (ходити-хід, записати-запис, думати-дума), -й- (довір’я). Малопродуктивні суфікси: -іт, -ота, -ба (молотьба), -нина (стрілянина, біганина, -ок 9стрибок, ковток), -ош(і) (заздрощі, пахощі). Суфікси іншомовного походження: -аці(я)-(апробація, декларація, консультація), -аж(інструктаж, тренаж), -ур(а)-(диктатура, режисура). 35.Суфіксальний словотвір іменників від прикметникових основ Іменники утворюються здебільшого від основ відносних і рідше від якісних прикметників. Вони з’єднуються зі значно меншою кількістю твірних суфіксів,ніж основи від субстантивних іменників. Вони виражають ті самі типи словотвірних значень, що й від субстантивні: назви осіб, предметів, місця,назви опредметнених абстрактних ознак. Назви осіб утворюються за допомогою таких формантів: -ик(правовик),-ак(чужак),-іст/ист(україніст),-ець(сміливець), -ач(багач),-ень(дурень),-ун(дикун),-ил(здоровило),-ук(малюк),-ул(кривуля),-уг(жаднюга),-аг(бідняга). Назви конкретних предметів: -к(вишніввка),-ак(кисляк),-ик(чистовик),-ин(мішковина),-ець(сіянець),-ил(білило),-ок(жовток). Назви місця: -ин(порожнина),-иц(теплиця),-к(підсобка). Назви опредметнених абстрактних ознак: -ість(блідність),-от(пустота),-изн(крутизна),-щин(банальщина),-ізм,зим(оптимізм,прагматизм),-інь(височінь),-0(вись,зелень,міць),-ств(лукавство),-ин(святина). 36. Суфіксальний словотвір іменників від іменникових основ. Усі від субстантивні похідні поділяються на дві групи: похідні з новим лексико-семантичним (мутаційним) значенням, деривати з лексико-граматичним (модифікаційним) значенням. Словотвірна модифікація полягає у внесенні в значення слова нових додаткових ознак, часто з відтінком суб’єктивної оцінки. Похідні з МУТАЦІЙНИМ ЗНАЧЕННЯМ творяться за допомогою таких продуктивних суфіксів: -ник- та його варіанти –івник-, -аник-, -яник-, -акник-. Деривати цього типу мають в сучасній українській мові різні значення: назви осіб за родом діяльності (зубник, птахівник), місце, де відбувається діяльність (двірник, залізничник), за соціальним становищем (чиновник, полковник), за характерними ознаками (бабник), предметне значення (годинник, сірник, чайник, іменник, прикметник), значення збірності (словник, пісенник); -ар, -яр- деривати цього словотвірного типу є характерною рисою українського словотвору (виноградар, школяр, аптекар, столяр), може мати предметне значення (димар, буквар); -ець-(-иниць-, -анець-) використовується для утворення назв осіб за їх приналежністю до політичний, ідеологічних напрямків (стахановець, мічурінець), національності (українець, кубинець), роду діяльності (урядовець, службовець). Малопродуктивні суфікси: -ак, -чак-, -няк- (моряк, сибіряк, рівчак, вапняк, березняк), -анин-, -ин-, -янин-, -чанин- (полтавчанин, болгарин, селянин, грузин), -щик-, -овщик- (бакенщик, барабанщик, газетник, комітетчик, крановик); -ист- (бандурист, значкіст, службист), -ер-, -ор-, -тор- (боксер, вояжер, комбайнер, пенсіонер), -ант- (дисертант, музикант, лаборант, фабрикант, курсант, дуелянт), -ик- (історик, лірик, фанатик), -иця- (рукавиця, кирилиця, глаголиця), -ище- (глинище, попелище), -ств- (малярство, авторство). Непродуктивні суфікси у словах: головань, бородач, горбун, грамотій, голоко, Бровко-кличка тварини). Суфікси іншомовного походження: -изм, -ізм (героїзм, марксизм), -ик-(атлетика), -ій-,-а (агрономія, геометрія, парфумерія). –ит- (метеорит, бронхіт, трахеїд), –ін- (ванілін), -аж- (літраж, сінаж). Малопродуктивні суфікси іншомовного походження в словах: планетарій, розарій, суфіксоїд, олімпіада, шевченкіана. Серед словотвірних типів з МОДИФІКАЦІЙНИМ ЗНАЧЕННЯМ виділяються іменники за значенням: ЗБІРНОСТІ –ств(о)- селянство, студентство, -н(я)- комашня, солдатня, -в(а)- братва, мишва, -от(а)- жінота, парубота, -і(я)- братія, піонерія, -инн(я)- павутиння, -ин(а), -овин(а)- городина, садовина. ОДИНИЧНОСТІ –ин(а)- морквина, людина. ЖІНОЧНІСТЬ –к(а)- делегатка, приятелька, премєрка, полтавка, -иця- цариця, левиця, робітниця, -иха-, -ша- ковалиха, слониха, генеральша, фермерша; -уха- говоруха, шептуха; нульова суфіксація – кум-кума, сваха, маркіза. Запозичені: -есса- поетеса, -иса- актриса, директриса. МАЛЕЧІСТЬ –ен(я), -еня(т)- кошенята, слоненята. Українська мова багата на суф. зменшеності/збільшеності, пестливості/згрубілості (вулиця-вуличка, палець-пальчик, доля-доленька, син-синочок. НЕГАТИВНИЙ відтінок: ножак, кулацюга, звірюга, дідуган, зміюка, голосище, ножище. 37.Нульова суфіксація в сфері іменникового словотворення НУЛЬВА СУФІКСАЦІЯ-різновид суфіксального способу словотворення, в якому словотворчий формант матеріально не виражений. В українській лінгвістичній науці нульову суфіксацію розглядають якпротивагу до субстанціальної (позитивної, матеріально вираженої). Сутність цього способу в тому, щотвірне слово усікається і до усіченої частини додається нульовий суфікс із нульовим закінченням. При цьому можуть відбуватися зміна наголосу і чергування кінцевих приголосних (зруб, нарив, набіг, закид, падь, різь,помах, відсіч)” Для встановлення статусу нульової морфеми обов’язковою є позиція в словозмінній парадигмі слова чи словотвірній системі мови. Вона повинна співвідноситися з вираженими, тобто позитивними, морфемами у вВ українській літературній загальновживаній мові нульові словотворчі суфікси характерні для іменників та прикметників. У іменниках нульова суфіксація відбувається в таких випадках: Вони трапляються 1)насамперед серед віддієслівних іменникових утворень чоловічого роду –назв абстрактної дії (біг, вибух, виск, виступ, відвар, відліт, дзвін,запас, літ, напад, обхват, перелом, підкоп, полон, прокол, пуск, розбіг,розгін, роздум, розмах, розріз, торг, хід) 2) відприкметникових іменників жіночого роду – назв абстрактної ознаки (блакить, вись, гладь, гниль,даль, зелень, погань, пріль, прозолоть, рвань, слизь, цвіль). 3) Зрідка нульовий словотворчий суфікс притаманний іменникам жіночого роду, що називають дію чи стан (вправа, вистава, дума, їзда, погоня, покута,розправа) 4) ще рідше іменникам чоловічого, жіночого та середнього роду –назвам конкретних предметів, утвореним від дієслів (нарив, перелаз,причіп, рів, шов, обнова, ложе). 5)Зовсім небагато зафіксовано іменниківназв осіб чоловічого роду (недоук, посол) та спільного роду (маруда,причепа, рева, сновига, шкандиба). 38.Відіменникові словотвірні типи з модифікаційним значенням Словотвірна система іменників української мови успадкована від давньоруської мови і виявляє спільність з багатьма словянськими мовами. В процесі розвитку вона набула індивідуальні риси. Похідні іменники активно творяться від: 1) дієслів 2) іменників 3)прикметників. Творення відбувається усіма способами, але найбільше афіксальним, найпродукт. - суфіксальним. Від іменників можуть утворюватися похідні іменники або з новим лексико-семантичним значенням, або з модифікаційним значенням. Зміни від іменників можуть означати осіб за видм діяльності,знаряддя продукти дияльності місце. Найпродуктивніші суфікси: ник, ар,ець:огородник,виноградар. Непродуктивні суфікси:ій, аин, ух,ун,к. малопродуктивні:ан,як,чак,анин,Щ,чик. 39.Творення іменників з суфіксами суб єктивної оцінки. Для вираження категорії суб’єктивного ставлення до реалій в українській мові використовуються зменшувально-емоційні суфікси та суфікси збільшеності, які, приєднуючись до твірної основи, надають новоутвореному слову відтінків здрібнілості, формують різні експресивно-оцінні значення похідних слів. Зменшувально-емоційні іменники з позитивним емоційним забарвленням (ПЕЙОРАТИВНІ)складають значну групу слів, що творяться за допомогою таких суфіксів: -ок, -ек, -ець, -к (о), -очок, -чик, -оньк (о), -ун, -усь(чоловічий рід); -к (а), -иц (я), -очк (а), -ичк (а), -ун (а), -ус (я)(жіночий рід); -ц (е), - а, -ч (а), -ен (я), -еньк (о), -ачк (о), -ечк (о)(середній рід). Одним із продуктивних суфіксів, що утворюють іменники з відтінком збільшеності і суб’єктивної оцінки згрубілості, негативного ставлення(ДЕМІНУТИВНІ), є формат -ищ (е), за допомогою якого слово набуває значення подвійного (чоловічо-середнього або жіночо-середнього) роду: носище, мостище, морозище, голосище, ручище, очище, дверище. Менш уживані суфікси - це -иськ (о) (хлопчисько, дівчисько), -уг (а), -уган (злодюга, дідуган), -ук (а) (звірюка, каменюка, зміюка) тощо. Більшість із таких утворень позначають осіб або інших істот обох статей і належать до іменників спільного роду. 40. Префіксальний спосіб творення іменників і прикметників. Префіксація – це коли префікс в процесі словотворення приєднується до готового слова і ніколи не переводить твірне слово в іншу частину мови. Цей спосіб НЕ є продуктивний у сфері іменникового і прикметникового словотворення. Іменники утворюються з давніх (праслов’янських), нових співвідносних з прийменниками та іншомовних (запозичених) префіксів. Утворюють іменники нові праслов’янські префікси: па- із значенням «подібний» (пагорб, пакіл), пра- із значенням «первісний» (прамова, праісторія), із значенням «далека спорідненість» (прадід, правнук, прародич), су- значення зближення (сусід, сузір’я), у- (-уз)- значення крайньої частини чогось (узлісся, узгір’я). Нові східнослов’янські префікси прийменникового походження актуалізують в похідних іменниках значення, співвідносне із значенням відповідних прийменників (безкрай, відгомін, досвіт, закордон, присмак, Придніпров’я, переддень. Підзаголовок, співавтор, неправда). Запозичені префікси (антивірус, архієпископ, віце-президент, дисгармонія, екс-президент, екстраклас, контрудар, спер цемент, ультраструктура). Префіксальний словотвір укр. мови активізувався у зв’язку із застосування іншомовних префіксів (авіабаза, мікроавтобус, автозавод, неокласики, полівітаміни). У префіксальному словотворенні прикметників використовуються переважно ті префікси, які вживалися для утворення іменників, що пояснюється генетичною єдністю іменників і прикметників: пра- (прадавній), су- (сумирний, супротивний). Спільними для іменникового і прикметникового словотворення виявилися також запозичені префікси: (аморальний, антиісторичний, архігеніальний, гіперзвуковий, ультрамодний, супермодний). До власне прикметникових належить префікс пре- із значенням максимально високого ступеня вияву ознаки (прегарний, превеликий, пребагатий). Також активізується словотворення прикметників за допомогою префіксоїдів (всенародний, загальновизнаний, маловідомий, напівлегальний, псевдонародний, пост позиційний). 41. Своєрідні особливості іменникового словотвору української мови. Серед характерних відмінностей українського іменникового словотвору зустрічаємо своєрідні словотвірні типи, які не виходять за межі української мовної території: -ощ(і), -інь, -енк(о), еп(а), -омах(а) та ін. Існують також словотвірні типи, які поширені і в інших слов’янських мовах, але в укр. мові функціонують продуктивніше: -иння, -чичини, -щина, -ално, -ильно, -ільник і т.д. Характерною рисою майже всіх специфічних словотвірних типів є те, що вони являють собою периферійні словотвірні прийоми і переважна більшість є малопродуктивними або непродуктивними. –ОЩ(І)-утворює множинні іменники віддієслівних та прикметникових основ (веселощі, тонкощі, труднощі, дурощі, пестощі, пахощі); –ІЛЬНИК- утв. невелика кількість агентивних назв (городильник, палільник, полільниця); -ІНЬ- приєднується до прикметникових основ для утворення абстрактних назв (височінь, глибінь). –ИЛ(Ь)НО- приєднується до абстрактних іменників або дієслів і утвор.є назви держаків (батожилно, грабилно, сапилно, ціпилно, держално, пужално). –В(О),-ТВ(О) – збірне значення, наслідок дії (питво, литво); -В(А) – утв окремі збірні назви (татарва, литва); -ЕНК(О) – утв патронімічні, рідше патронімічні назви синів за родом професії батька (Гончаренко, Писаренко, Короленко, Попаденко, Вдовиченко); -УК(ЮК,ЧУК) – утв патронімічні назви (Ковальчук, Бондарчук, Паламарчук, Писарчук, Кравчук, Пінчук→«Пінські болота»); -АНЬ – певною мірою характерний для укр. мови (лобань, горбань, пузань); -АЧ (ткач, слухач, утікач); -УГА(ЮГА) – (злодюга, п’янюга, хапуга, волоцюга); -УРА(УЛЯ) – (вовчуга, дівуля); -ИННЯ, ОВИННЯ (бурячиння, гарбузиння); -ЩИНА, ЧИЧИНА – територіальні назви (Львівщина, Донеччина); -ЕЧА, НЕЧА (порожнеча, ворожнеча, голоднеча, малеча); -КА (лікарка, вчителька); - ЕП(А), ОМАХА – (дурепа, грудомаха, костомаха); -ИННЯ, КИНЯ, ЕНЯ (грекиня, німкеня. Туркеня, бойкиня); *bj-е – збірні назви (ганчір’я, ломаччя, каміння). |