Кочерган Вступ до мовознавства. 1 Мовознавство як наука. "Вступ до мовознавства" як навчальна дисципліна

• Название: 1 Мовознавство як наука. "Вступ до мовознавства" як навчальна дисципліна
• Анкор: Кочерган Вступ до мовознавства.docx
• Дата: 04.04.2017
• Размер: 0.74 Mb.
• Имя файла: Кочерган Вступ до мовознавства.docx
• Тип: Документы; #4497
• страница: 25 из 31

4.3. Способи вираження граматичних значень

Граматичні значення виражаються різними матеріальними засобами (суфіксами, префіксами, закінченнями тощо). Ці засоби об'єднуються на основі спільних характеристик у групи, які називаються способами. Для всіх мов світу граматичні способи зводяться до таких: 1) афіксація; 2) чергування; 3) наголос; 4) повтори; 5) словоскладення; 6) суплетивізм; 7) спосіб службових слів; 8) спосіб порядку слів; 9) спосіб інтонації. Способи, які виражають граматичні значення засобами, що знаходяться у межах слова, називають синтетичними, а способи, які виражають граматичні значення засобами, що знаходяться поза словом, - аналітичними.

Синтетичні способи вираження граматичних значень

До синтетичних способів вираження граматичних значень належать афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення і суплетивізм.

Афіксація - це вираження граматичних значень за допомогою афіксів (суфіксів, префіксів, закінчень тощо). Оскільки в мовах світу використовуються різноманітні афіксальні засоби, то в афіксальному способі виділяють такі його різновиди:

а) суфіксація - вираження граматичних значень за допомогою суфіксів. Це один із найбільш поширених способів вираження граматичних значень в індоєвропейських і семітських мовах. Пор. укр. перечитати - перечитувати (недоконаний вид), спати - спатоньки (значення пестливості), гарний - гарніший (вищий ступінь); рос. стучать - стукнуть (доконаний вид), веселий - веселее (вищий ступінь), сололіа - соломина (значення одиничності); нім Arbeit "робота" - Arbeiter "робітник" - Arbeiterin "робітниця", krank "хворий" - Krankheit "хвороба"; англ. write "писати" - writing "який пише";

б) префіксація - вираження граматичних значень за допомогою префіксів. Це основний спосіб вираження лексико-граматичних значень дієслів у індоєвропейській мовній родині: укр. нести - занести, внести, принести, піднести, перенести; рос. читать - прочитать, писать- написать; нім. gehen "йти"- vergehen "проходити", entgehen "відходити"; болг. червен "червоний" - почервен "червоніший";

в) конфіксація - вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів - префікса й суфікса, які, хоча й являють собою дві морфеми, але діють сукупно, разом. У німецькій мові за допомогою конфіксації творяться пасивні дієприкметники: machen "робота" - gemacht "зроблений", schreiben "писати" - geschrieben "написаний", fahren "їхати" - gefahren "який приїхав";

г) інфіксація - вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину кореня. Лат. vici "переміг" - vinco "перемагаю", fidi "колов" - findo "колю", тагальськ. sulat "письмо" - sumulat "писати";

ґ) трансфіксація - вираження граматичних значень за допомогою трансфіксів, тобто афіксів, котрі, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розриваються і служать "прошарком" голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично. Трансфіксація характерна для семітських мов. Дав-ньоєвр. гноб "красти" - ганаб "крав", гонеб "той, що краде; злодій", гануб "украдене"; араб, катаба "написав", кутіба "написаний", катібу "той, що пише", кітабу "написання", уктуб "пиши";

д) нуль-афіксація, тобто відсутність афікса в одній з форм парадигми за наявності афіксів в інших формах. Укр. стіна - стін, робота - робіт; рос. бел - бела, вода - вод, крестьянин - крестьяне. У тюркських мовах нульовий афікс є показником називного відмінка однини іменників: казах, бала "дитина", балага "дитині", балада "на дитині", балалар "діти", балаларга "дітям", балаларда "на дітях".

Говорячи про афіксацію, потрібно розрізняти фузію та аглютинацію. При фузії афікси неоднозначні (пор. стіна, вола, рукава, де закінчення -а виражає називний відмінок однини жіночого роду, родовий відмінок однини чоловічого роду і називний відмінок множини чоловічого роду), нестандартні (стіни, пісні, імена; тут закінчення -и, -і, -а виражають одне й те саме значення називного відмінка множини), основи без афіксів, як правило, не вживаються (двер-і, грабл-і, ручк-и, червон-ий), відбувається ніби сплав основи й афікса (козацький із козак+ськ(ий); рос. проездить - проезжать, лисий - лисьего), причому корінь може змінюватися у фонетичному складі (сон - сні/, друг - друзі).

При аглютинації, що є притаманною тюркським та фіно-угорським мовам, афікси однозначні (казах, -га завжди позначає давальний відмінок, -лар - множину тощо), стандартні, вони механічно приклеюються до основи, причому основа вживається без афікса (am "кінь", бала "дитина", бат "голова") і ніколи не змінює свій фонетичний склад.

Чергування (внутрішня флексія) - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов. Так, зокрема, в українській та російській мовах за допомогою чергування виражається граматичне значення виду (зібрати - збирати, нарвать - нарывать), в англійській та німецькій - часу та числа (sing "співати", "співаю" - sang "співав", drink "пити", "п'ю" - drank "пив"; foot "нога" - feet "ноги", tooth "зуб" - teeth "зуби"; Mutter "мати" - Mutter "матері", Bruder "брат" - Brüder "брати"). Чергування як спосіб вираження граматичних значень часто виступає в слові в поєднанні з афіксацією. Наприклад: рос. спросить - спрашивать, укр. ходити - ходжу; нім. Hand "рука" - Hände "руки", Gast "гость" - Gäste "гості", singen "співати" - gesungen "заспіваний".

Наголос - фонетичний засіб вираження граматичного значення. Таку функцію він може виконувати лише тоді, коли він рухомий і нефіксований. Таким він є в українській, російській, білоруській, болгарській та інших мовах. У цих мовах зміна місця наголосу в парадигмі слова є способом розрізнення форм цього слова. Наприклад: руки (род. відм. однини) -руки (наз. відм. множини), вирізати, насипати, виносити (недоконаний вид) - вирізати, насипати, виносити (доконаний вид). Наголос як граматичний спосіб може поєднуватися з афіксацією: (руки - рукам, ліс - ліси) і з чергуванням: (кричати - крикнути, рос. стучать - стукнуть)"

Редуплікація - повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вона використовується для вираження множини імен у китайській, японській і корейській, а також в індонезійських, палеоафриканських, ав-стронезійських мовах. Так, наприклад, в індонезійській мові orang "людина" - orangorang "люди", sedulur "друг" - sedulur sedulur "друзі", kuda "кінь" - kuda-kuda "коні"; у китайській жень "людина" - жень-жень

"люди", сін "зірка" - сін-сін "зірки". В українській та російській мовах чітко вираженим граматичним способом повтори зрідка виступають для передачі видових відтінків дієслова (тривалість дії): говориш-говориш, работаешь-работаешь.

У тюркських мовах редуплікація служить засобом вираження найвищого ступеня прикметників. Казахське Кызыл "червоний" - кызыл-кызыл "найчервоніший", жак сы "гарний" - жаксы-жаксы "найкращий". Подібне маємо і в слов'янських мовах, хоча це явище інтерпретується тут як підсилення ознаки. Пор. укр. чистий-чистий, світлий-світлий; великий-превеликий (з префіксацією); рос. белый-белый, синий-синий тощо.

У деяких мовах (переважно тюркських) для вираження збірності використовуються неповні повтори (перший приголосний заміщується губним б, п або м). Наприклад: казахське "верблюд" - туйё-муйё "верблюди та інша скотина", кулак "багач, кулак" - кулак-мулак "кулачня". Таке ж явище спостерігається в українській та російській мовах, однак повтори тут не виступають засобом вираження граматичних значень: тари-бари, тури-мури, фіглі-міглі, ґоґоль-моґоль, шурум-бурум. Зауважимо також, що в сучасних мовах редуплікація найчастіше використовується у звуконаслідувальних словах: укр. і рос. ку-ку, хрю-хрю, тук-тук, хлоп-хлоп; перські хор-хор "хрюкати", таг-таг "стукати"; тамільські кубу-кубу "булькати", сала-сала "шльопати, ляскати".

Словоскладення - поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з'являється нове слово. Словоскладення - спосіб передачі тільки дериваційного граматичного значення. Воно нагадує афіксацію, бо тут і там поєднуються морфеми, але при словоскладенні поєднуються тільки кореневі морфеми.

Поєднуватися можуть повні корені й усічені, основи й цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції складення: 1) механічна (аглютинативна), коли значення складного слова дорівнює сумі значень складових його частин (наприклад укр. стінгазета, рос. профработа, нім. Kopfschmerz "головний біль", Augenapfel "очне яблуко") і 2) органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює сумі значень складових частин (англ. typewriter = не "шрифт" + "писець", а "друкарська машинка", killjoy = не "убий" + "радість", а "людина, яка псує всім настрій", франц. cachnez = не "ховай" + "ніс", а "шарф, кашне").

Не для всіх мов однаковою мірою характерне складення. Вирізняється зі всіх мов багатством складень німецька мова: Taschenworterbuch "кишеньковий словник", Kaufmann "купець", Handschuh "рукавичка", Wanduhr "стінний годинник", Stundenplan "розклад уроків", Vergißmeinnicht "незабудка".

З історичним розвитком мови один із складових елементів складного слова може втратити своє лексичне значення, перетворитися на суфікс або префікс. Так, німецький суфікс -heit (Schonheit "краса", Wahrheit "правда" тощо) раніше був іменником зі значенням "вид, спосіб", суфікс schaft (Wissenschaft "наука", Gesellschaft "суспільство") означав "властивість, стан, якість". Англійські суфікси -ful (useful "корисний", beautiful "гарний"), 'less (helpless "безпорадний", endless "безкінечний"), -able (suitable "відповідний", companionable "компанійський, товариський", valuable "цінний") ще й тепер мають омонімічні повнозначні слова full "повний", less "менший", able "здатний". В українській мові суфікс ин (киянин, міщанин, селянин тощо) колись був займенником инь із значенням "той, один", через що цей суфікс не виступає в формах множини (кияни, міщани, селяни). У німецькій мові є префікс ein- (einfahren "в'їжджати", einlegen "вкладати", einkaufen "купувати", einschlafen "засинати", eindecken "вкривати") і числівник ein "один".

Суплетивізм-утворення граматичних форм одного й того ж слова від різних коренів або від різних основ. Наприклад: брати (недоконаний вид) - взяти (доконаний вид), говорити (недоконаний вид) - сказати (доконаний вид); рос. садиться (недоконаний вид) - сесть (доконаний вид), класть (недоконаний вид) - положить (доконаний вид), человек (однина) - люди (множина); нім. Der Mensch "людина" - die Leute "люди".

Суплетивізм як єдиний спосіб вираження граматичних значень характерний для парадигми особових займенників в індоєвропейських мовах: укр. я - мене, вона - її, ми - нас; нім. ich - mich, sie - ihr, wir - uns, англ. / - me, she - her, we - us; фр. je - те.

В індоєвропейських мовах спосіб суплетивізму використовується також при творенні ступенів порівняння прикметників зі значенням "гарний" і "поганий": укр. добрий - кращий, рос. хороший - лучше, нім. gut - besser, англ. good - better, фр, bon - meilleur.

Аналітичні способи вираження граматичних значень

До аналітичних способів належить вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів.

Спосіб службових слів.

Службовими словами, які виражають граматичні значення, є артиклі, прийменники, післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, "пусті слова", сполучники та частки.

Артиклі вживаються в арабській, романських та германських мовах. Вони виконують такі функції:

а) виступають засобом частиномовного позначення. Приєднання артикля до неіменних слів і форм переводять неіменні слова в іменники (явище конверсії): нім. schreiben "писати" - das Schreiben "письмо", англ. to play "грати" - the play "гра", фр. diner "обідати" - le diner "обід";

б) розрізняють граматичні категорії означеності/ неозначеності: нім. der Knabe "визначений, певний хлопець" - ein Knabe "якийсь хлопець", англ. the man "певна людина" - a man "якась людина", фр. le table "певний стіл" - un table "якийсь стіл";

в) виражають категорію роду: нім. der Deutsche "німець" - die Deutsche "німкеня"; der Frieden "мир, спокій", die Lampe "лампа", das Fenster "вікно";

г) виражають категорію числа: das Fenster "вікно" - die Fenster "вікна", das Buch "книга" - die Bücher "книги";

ґ) служать способом вираження відношень між словами в реченні, тобто мають функцію вираження категорії відмінка: нім. наз. відм. der Tisch, род. des Tisches, дав. dem Tisch, знах. den Tisch. Крім препозитивних, у деяких мовах (болгарській, шведській, румунській) є постпозитивні артиклі. Див. болг.: езикьт, земята, небото.

Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок іменника. Пор. їду в метро (місцевий відмінок), піду до метро (родовий відмінок). Таку ж функцію виконують післяйменники. Відмінність між прийменниками й післяйменниками в тому, що післяйменники знаходяться не перед іменником, а після нього. Післяйменники -- один з найважливіших граматичних показників у тюркських, фіно-угорських, монгольських і японській мовах. Наприклад: азерб. Йер балалар учгн "місце дітей для", татар. Мин трамвай белон барам "я трамвай на їду"; лат. Omnia mea mecum porto "Все своє ношу з собою" (тесит буквально "мною з"); угор. a haz melletti kert "сад біля дому" (буквально "дому біля сад").

У російській мові як післяйменник вживається слово ради в деяких сполученнях: шутки ради, потехи рада тощо. У німецькій мові постпозитивно можуть вживатися прийменники zu, nach, gegenüber, entlang та ін.

Допоміжні дієслова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використовуються як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах. Наприклад: укр. я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати, англ. / shall read "я буду читати", / am reading "я читаю", J have read "я читав"; нім. ich bin gegangen "я пішов", ich habe gelesen "я прочитав", schwarz werden "чорніти", schwarz machen "чорнити".

Слова ступеня виступають як спосіб творення ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників у мовах різних родин. Такими словами в українській мові є більш, менш, дуже, вельми (зручний - більш зручний, вигідний - менш вигідний, цікавий - дуже, вельми цікавий), у російській - более, менее, очень (красивый - более красивый, удачный - менее удачный, большой - очень большой), в англійській more, most (interesting "цікавий" - more interesting "цікавіший" - most interesting "найцікавіший").

Пусті слова - це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх граматичних значень. Наприклад: англ. he-cat (він-кіт), she-cat (вона-кіт, "кішка"), укр. рись-самець, рись-самка, рос. ворон-самец, ворон-самка.

Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частинами речень.

Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, заперечення, оклик, невизначеність та ін.). Частка би в українській та російській мовах використовується для творення (і вираження) умовного способу (читав би, пел бы).

Спосіб інтонації.

Інтонація є засобом вираження граматичних значень на рівні синтаксису. За допомогою інтонації виражаються:

а) модальність речення (впевненість, запитання, сумнів, наказ або особисте ставлення мовця до того, що він говорить тощо). Пор.: Він прийшов. Він прийшов? Він прийшов! Він ... прийшов;

б) групування членів речення. Пор.: Читати довго/не міг. Читати/довго не міг. Казнить, /нельзя помиловать. Казнить нельзя, /помиловать;

в) розрізнення простого й складного речення. Пор.: Бачу матір в садочку. Бачу: /матір - в садочку;

г) розрізнення сурядності й підрядності. Пор.: Хмариться, дощ буде і Хмариться - дощ буде (у першому випадку сурядність, у другому - безсполучникове речення з різнотипними частинами);

ґ) актуальне членування речення (див. про це в темі "Словосполучення і речення");

д) виділення вставних слів і речень. Пор.: Він безперечно має рацію і Він, безперечно, має рацію; Он может быть здесь і Он, может быть, здесь.

Спосіб порядку слів.

Цей спосіб у деяких мовах у певних випадках розрізняє:

а) підмет і додаток. Пор.: Буття визначає свідомість і Свідомість визначає буття; Якір зачіпає ланцюг і Ланцюг зачіпає якір; рос. Мать любит дочь і Дочь любит мать; Дом загораживает флигель і Флигель загоражива ет дом;

б) означення и означуване. Пор.: глухі вчені і вчені глухі. Див. ще англ. stone wall "кам'яна стіна", wall stone "стінний камінь", table tennis "настільний теніс", tennis table "тенісний стіл".

Історична змінність способів і засобів вираження граматичних значень

Способи й засоби вираження граматичних значень не є статичними, а протягом історії постійно змінюються. Ці зміни стосуються:

1) граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.

Наприклад: укр. назустріч (перетворення прийменника й іменника в прислівник), би (за походженням ця частка є колишньою формою минулого часу дієслова бути, формою аориста), рос. печь із пекти, де -кти -"чь, яке стало показником інфінітива; прислівники босяком, временами (закінчення перетворились у суфікси); человек-люди (різні лексичні одиниці закріпилися за певною числовою формою);

2) зміни морфемної структури слів, зумовленої процесами опрощення, ускладнення і перерозкладу.

Опрощення - злиття в одну морфему двох або декількох морфем- Так, слово сусід утворене з префікса су "поруч" і кореня cid і мало значення "той, хто сидить (живе, мешкає) поруч". Згодом колишній префікс злився з колишнім коренем в одну морфему - корінь сусід (сусідка, сусідити, сусідній, сусідський, сусідство). Слово червоний утворене з кореня черв (червона фарба виготовлялась із черв'яків) і суфікса -ом-, однак тепер у цьому слові виділяється тільки корінь червон (червоний, червонавий, червонястий, червоненький, червонити, червоніти, червоніння, чер воність). У слові подушка виділяють корінь подуш, хоч колись воно мало префікс под- і корінь уш ("те, що клали під вушко"). Російське вкус етимологічно складається з префікса в- і кореня кус (від кусати; те, що добре кусалося, тобто їлося, було вкусным "смачним"), тепер ці дві морфеми злиті в одну - корінь вкус (вкусный, вкуснятина). У слові счастье етимологічно виділяється корінь част' і префікс с- із сь "гарний", звідки первинне значення "гарна частина, доля; спільна участь". На сучасному етапі счаст є одним коренем.

Ускладнення - процес, протилежний опрощенню. Так, запозичене з голландської мови слово зонтик (голланд. Zondek) було розділене у свідомості українців на зонт- і - ик під впливом слів типу фантик, бантик, винтик тощо. Див. ще клинок (із голланд. kling), валець (із нім. Walze).

Перерозклад - перерозподіл меж між морфемами ("зсув морфемного шва"). Так, у словах бідняк, залізняк, утворених від прикметників на -н- бідний, залізний, -н-відділилося від основи і відійшло до суфікса (бідняк, за-ліз-няк; ці слова стали сприйматися як утворення від іменників біда, залізо). Перерозклад відбувся в таких російських словах, як внушить, внутрь, снискать, де префіксальне к відійшло до кореня (раніше були такі префікси, як вън-, сън);

3) зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в російській мові нормативними були форми опенок - опенки, але теленок - телята. Оскільки пара теленок - телята є більш звичною для російської мови, то і в парі опенок - опенки множина набула в розмовному мовленні суфікс - ят (до недавнього часу літературно правильною вважалася лише форма опенки, в останньому орфоепічному словнику дається як нормативна і варіантна форма опята). У рос. слові отворить генетично виділяється префікс от- і корінь вор (пор. ворота, воротник). За аналогією до слова творить відбувся перерозклад: отворить, затворить, рас-творить, притворить.

Змінюються не тільки способи й засоби вираження граматичних категорій, а й самі категорії (в українській, як і в більшості інших слов'янських мов, зникла двоїна, змінилася видо-часова система дієслова, скоротилося число відмін іменників та ін.).