1. Образотворче мистецтво специфічна форма відображення дійсності. Функції мистецтва в суспільстві
 Скачать 96.61 Kb.
|
|
10. Критерії відбору творів живопису для дітей дошкільного віку і методика ознайомлення дошкільників з живописом. Згідно «Програми навчання і виховання дітей у дитячому садку», перше ознайомлення дітей з мистецтвом живопису починається у середній групі. 1) вчити розуміти зміст живописних творів, про що розповідає художник, що хоче виразити; 2) вчити сприймати і оцінювати окремі засоби виразності, використані художником для відображення змісту і засобу виразності(колір, колорит, малюнок, композиція, симетрія ритм); 3) розуміти почуття які відтворив художник; 4) формувати уміння давати елементарну, естетичну оцінку творам живопису; 5) розвивати морально – етичні якості, естетичні почуття, пізнавальні інтереси, виховувати інтерес до твору живопису. Всі ці завдання повинні бути відображенні в меті заняття, яку складає вихователь при ознайомленні дітей з твором живопису. Критерії відбору творів живопису для дітей: 1)Доступність творів для сприймання дітей за змістом зображ.; 2)Високохудожність і доступність творів за засобами виразності. Діти повинні виховуватися на кращих зразках художньої виразності. Картини повинні бути реалістичними і правдивими у відображенні життя. 3) різноманітність творів за змістом і засобами виразності, 4) Концентричність в ознайомленні з живописом. Суть її полягає в тому що одна і та ж картина може ознайомити як і в середній так і в старшій групі. 11.Зображувальні засоби і техніки графіки. Графіка-це мистецтво малюнка виконано безпосередньо від руки або відтеражовано на спеціальних машинах. Мова графіки особливо лаконічна і узагальнена.Графічне зображення як правило складається з.ліній,штрихів,крапок,чорних,білих і кольорових плям. Лінія-в графіці зображується зовнішній вигляд предмета його контур,а також передається сутність зображуваного характеру образів,психологічний стан,настрій. Художник графіки користується різними лініями:прямими,Хвилястими,кривими,ламаними,округлими,довгими,короткими,тонкими і товстими,суцільними і перервними.Пляма-це рівно зафарбована переважно чорна поверхня різного розміру і форми,яка передає силуети предметів їх матеріальність.В графіці використовується колір,кольорове зображення.В основі графіки лежить малюнок,як самостійна галузь творчості.Але графіка є самостійним видом мистецтва,який зображує красу життя.Графіка використовується різними матеріалами.В графіці користуються соусом(пресована сажа)виконують малюнки тушю,акварелю,чорнилами,гуашу. За технікою виконання графіка поділяється на два види:1)Унікальна-від руки малюнок.2)тиражна графіка-це гравюра і всі відбитки від неї.У гравюри художник створює так звані кліше на металі,дереві,лінолеумі за допомогою спеціальних хімічних засобів.На це кліше наноситься фарба і робиться відрук на папір.воно назив.-трикотажна графіка. 12. Види графіки. вони поділяються за практичним призначенням.1)Станкова або листова графіка(станковий малюнок,лубок,батік-картінка над шовком)Станкові твори самостійні,виконуються на картоні,папері,матерії,на дошках злипового луба ідрукуються на папір.2)Книжкова і газетно-журнальна графіка-розкриває зміст літературних творів їх образів і ідей пов’язана з літературним текстом,але не є його простою копією.Книжка-це оформлення обкладинки,журналу намальований орнамент,схеми,малюнки для обкладинки та перепльоту.3)Плакатно-монументальна графіка,плакат-це велике публіцистичне та агітаційне мистецтво,в якому зображення поєднується з коротким літературним текстом.він повинен сприйматися на ходу.Перший плакат Великої вітчизняної війни був написаний на третій день війни грузинським художником Тоїдзе”Мать родина завет”4)Прикладна графіка-рекламує товар,виявляє його зміст і призначення,прикрашає грамоти,вітальні листівки,торгові рекламні листи.5) Навчально-оформлююча графіка обслуговує навчально-виховний процес,таблиці,діаграми,схеми,контурні карти і навіть малюнки вчителя на класній дошці. Це всі наочні посібники які допомагають пояснити навчальний матеріал і пожвавити його виклад.6)Сатирична графіка-виступає різновидом газетно-журнальної,книжкової графіки,критикує суспільні явища і окремих осіб. Найчастіше виступає у вигляді карикатури,де риси образів спеціально збільшуються або зменшуються. 13. Вимоги до ілюстрації дитячої книги. 1)Тісний зв'язок малюнка із змістом літературного твору,образне,реалістичне розкриття його ідеї,що спирається на образність дитячого мислення.2)реалістичний і динамічний характер малюнка,чіткість його контурів,яка дає гарне відмежування від навколишнього простору(іноді художники чорною лінією обводять контури зображень)3)Індивідуалізація характерів і персоніфікація героїв(сміливий,боягуз,хвалько),перевдягання тварин у людські одежі і надання їм людських рис.4)емоційність,жвавість,веселість образів.5)яскравий колорит малюнка в якому кольори можуть поєднуватись реалістично,казково.6)простота і чіткість композицій в яких використовуються не більше трьох-чотирьох основних зображень,де основні герої розташовані в центрі композиції,задній план нейтральний і не відволікає дітей від головного. 14. Техніки і матеріали скульптури. Скульптура-є видом мистецтва,яке відображає,пояснює і оцінює дійсність засобами об’ємів пластичних формю.Залежно від матеріалу основними способами виготовлення скульптури є висікання і ліплення.Скульптури вирізують з дерева,каменю,виточують з кістки,ліплять із глини,пластиліну,воску.Можна виготовити скульптуру із льоду,снігу.Техніка скульптури-це матеріал і спосіб його обробки.Матеріал і техніка цого обробки набувають у скульптурі великого значення.Правильне відчуття матеріалу,вміння винайти відповідну ідею і обдаровання скульптора.Вибір матеріалу залежить від творчого завдання,яке визначив для себе майстер,від призначення скульптурного твору та його змісту. 15.Засоби виразності скульптури. об’єм,розмір,колір і фактура матеріала,гра світла і тіні,ритм,динаміка(символіка пози,руху,жесту),деталізація,форма(контур,силует),композиція.Фактурності скульптурі додає необроблена,шерехата поверхня каменю,дерева.У роботі скульптора часто використовується природна фактурність матеріалу.Рух у скульптурі є стриманішим порівняно з живописом:статуя має бути стійкою,але обємність скульптури дає змогу представити динамічність дуже виразно.Суттєвим елементом виразності скульптуриє світло,що спадає на неї. До виражальних засобів належать складки одягу,якими скульптор підкреслює форми тіла рух.Вони надають фігурі стрімкості або навпаки спокійності, мрійливості, мудрості. Для підсилення образу використовують додаткові деталі:книжка у руках,музичний інструмент сніп пшениці. Вони виступають як:знаки,символи,що допомагають зрозуміти внутрішній світ,інтереси образу. 16. Види скульптури. Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з творами скульптури. Скульптура – вид мистецтва, яке відображає, пояснює й оцінює дійсність засобами об’ємних пластичних образів і просторових форм. Основні види скульптури – кругла (її можна розглянути з різних боків) та рельєфна ( обємне зображення, розміщене на площині). Рельєфні скульптури мають вигляд скульптурних картин (ікони, рельєфи на архітектурних спорудах). Залежно від змісту , розмірів та призначення скульптуру поділяють на різні види: • Монументальна – повязана з архітектурою чи пейзажем . • Декоративно-паркова, що призначена для прикраси парків, майданів, будинків. • Станкова, призначена длявстановлення в інтер’єрі. • Скульптура малих форм ( дрібна пластика). Дошкільнята сприймають обєм швидше, ніж плосткісне зображення. Під час обстеження скульптур, діти не обмежуються зоровим розгляданням, а переходять до дотикового. Вони хочуть взяти скульптуру в руки, оглядають її, обстежують пальцями. Ознайомлення зі скульптурою як видом мистецтва і способом художньої практики зумовлює зміст і структуру педагогічної технології супроводження дитячого ліплення. 17. Засоби виразності архітектури. Архітектура послуговується такими виражальними засобами, як симетрія, пропорційність елементів, що утворюють споруду, ритм, маштабні співвідношення з людиною, зв'язок із середовищем та простором. Разом з ними архітектура широко використовує естетичний вплив світла, кольору, фактури будівельного матеріалу, декору. 18. Типи архітектури. Типи архітектурних споруд розрізняють за їхнім суспільним прзначенням ( житловий будинок, культова споруда, адміністративні, охоронні, промислові споруди, памятники) та за характером художньої образності. 19.Кераміка як вид декоративно-прикладного мистецтва.Основні центри кераміки в Україні.використання творів укр..кераміки в навчанні дошкільників образотворчої діяльності. Керамічні вироби поділяють на чотири основні групи:побутовий посуд,декоративний посуд,оздоблювальні плитки-кахлі,будівельні матеріали-черепиця,плоска цегла.До побутового посуду належать миски,полумиски,ринки,кашники,глечики,куманці.До другої групи крім декоративного посуду,належать також дитячі іграшки:баранці,півники.Кахлі у великій кількості виготовляють на Харківщині,Донеччині,і використовують для оздоблення будинків.В Україні можна виділити кілька зон:північні райони,в яких переважають глина з окислами заліза,для Полтавщині характерні червоні миски з широким фляндрованим розписом,що створюють майстри Опішні,красою орнаменту,кольористістю й витонченістю вирізняється кераміка Поділля,високого рівня досягнули у своїй творчості особливо в техніці гравірування майстрт Косоваі и Пистина в Карпатах,умільці Сокальщини в Галичині та Хустщини й Виноградівщини на Закарпатті. 20. Художнє різьблення по дереву, як вид декоративно прикладного мистецтва. Основні центри цих промислів в Україні. різблення по дереву - один з найдавніших видів мистецтва. Сучасні майстри прикрашають вироби різбленими узорами, намагаючись орнаментацією підкреслити їхню форму і призначення. Багаті за оздобленням роботи гуцульських майстрів з Івано-Франківської області. У жанрі круглої скульптури працюють лемківські майстри, твори яких відзначаються неабияким відчуттям пластики, психологічним трактуванням образів. Серед уславлених майстрів Ю. та М. Шкрібляки, В.Будула, Д.БІЛИНСЬКИЙ, Ф. та П. Юхимиченки, І. Луговяк. Вони започаткували традиції художньої обробки дерева, які розвивають сучасні майстри. За допомогою художнього різблення, випалювання, випилювання,фарбування українські майстри виготовляють меблі, скульптуру, іграшки, посуд… У поліських районах України, на Закарпатті, Прикарпатті, Львівщині, Яворівщині помітне місце посідає плетіння з кори дерева. 21. Художнє ткацтво і килимарство як види декоративно – прикладного мистецтва. Основні центри цих промислів в Україні. Ткацтво – виготовлення тканин на ткацькому верстаті за технологією переплетіння ниток. Сучасна промисловість випускає білі, гладко фарбовані та набивні барвисті тканини. Ткацтво поширене по всій території України, особливо в Поліссі, Галичині та в гірських районах Закарпаття і Прикарпаття. У цих регіонах побутує також килимарство, виготовляють килими вручну на верстатах, фарбуючи вовну в різні кольори. Килими з різних областей України вирізняються своїми особливостями. Наприклад, килими Полтавщини мають пишний рослинний орнамент у вигляді гілки або квітки, що кілька разів укладається на полі килима. Більш насичені за кольором килими Київщини. В їхніх композиціях присутня кайма, яка також заповнюється квітковим орнаментом. Подільським килимам притаманний рослинно – геометризований орнамент з введенням стилізованих зображень, птахів, постатей людини. Гуцульським – яскраві геометричні узори. Декоративні тканини: рушники, скатерті, серветки, доріжки, предмети народного національного одягу( плахти, запаски, пояси, хустки) – також мають свої характерні мотиви, кольори, прийоми орнаментації і ткання. Наприклад, для виробів Київщини більш характерне поєднання червоного, чорного та білого кольорів. 22. Вишивка як вид декоративно – прикладного мистецтва. Орнаментальні мотиви та техніки вишивок в різних регіонах України. Вишивка – давній улюблений засіб декорування предметів одягу, рушників, скатертин. Майже кожна область, а часто й окремі села мають свої художні особливості й техніку виконання. На Київщині переважає рослинний орнамент з гронами винограду, виконаний у червоно – чорних кольорах. На Полтавщині – ніжні і світлі або зовсім білі вишивки. Вінницька обл. – дрібно членовані орнаменти, з перевагою темних кольорів, що виконанні на білому полотні Для західних регіонів України характерний барвистий геометричний орнамент, який складається з простих елементів. У минулому їм надавалося символічне значення. Геометричні орнаменти вражають чіткою ритмікою, простотою і строгістю композицій, зв’язком з формою речі. Рослинні орнаменти центру України доповнюються стилізованими зображенням птахів( зрідка тварин), іноді жіночої фігури з піднятими догори руками, мотивом дерева. Геометричні мотиви зберігають назви: прутик, кривулька, кружечки. Геометризовані рослинні і стилізовані рослинні мотиви мають назви:барвінок, калинка, сосонки, рожа, виноград. З небесною сферою пов’язана назва « зірки». Техніка вишивки складається з понад ста видів швів: тамбур, низь, хрестик, гладь; а також з інших традиційних технік( занизування, виколювання). Основні орнаментальні мотиви ( геометричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні) представлені в різному колірному вирішенні. 2 групи технічних прийомів: лічильна техніка і не лічильна. 23. Декоративний розпис як вид декоративно – прикладного мистецтва. Видатні майстри декоративного розпису в Україні. Декоративний розпис здавна побутує в різних областях України. Розписами прикрашали хату, піч, стіни, меблі, посуд. Розпис виконувався тонким пензлем з котячої шерсті, очеретиною, трісочкою, пучками пальців. Орнаментальне багатство рослинних мотивів українського розпису ґрунтується на красі, барвистості природи країни. Сьогодні розпис став самостійною галуззю декоративного мистецтва України. Такі його майстри, як П.Глущенко, Т.Пата, М.Приймаченко, К.Білокур,Є.Миронова є всесвітньо відомими корифеями цього мистецтва, авторами багатьох композицій: орнаментальних, тематичних, фантастичних, в яких опоетизовано життя людей, рослин, тварин. Роботи здебільшого виконанні на папері яскравими фарбами, невеликою кількістю нескладних мазків. 24. Українська народна іграшка як витвір декоративно - прикладного мистецтва. Центри народних іграшок в Україні. Використання укр. народних іграшок на заняттях з образотворчого мистецтва в дитячому садку. Українська народна іграшка – Яворівська іграшка – народний художній промисел із центром в м. Яворів Львівської області. Дерев’яна іграшка є емоційним мистецьким витвором зі своєрідною технологією виготовлення та декорування. З усього арсеналу технічних прийомів декорування виробів з дерева яворівські майстри особливого значення надавали, розпису, корені якого сягають давніх традицій. Художній промисел сформувався у 18ст. як своєрідна школа виготовлення та розпису скринь і дитячих іграшок – забавок. Технологія розпису використовує як тло природний колір деревини. На ньому довільно розміщують жовтуваті плями, хвилясті смуги. Вони створюють основу наступного етапу розпису. На цих плашках малювали зеленими і червоними кольорами традиційні мотиви: «колко», «цяточки», «вербівка», «ружі». Мотив «колка» - це кілька центрично розміщених кіл, різних за діаметром, мальованих зеленими і червоними фарбами. Майстри композиції створювали комбінації різних мотивів, які розміщувалися на бічках і причілках возиків, саней, запліччя крісел, на столиках; на столиках; на шиї та боках коників, на крилах птахів. Іграшки розмальовували вільно, від руки, рослинними барвниками, а з початку ХХст. – аніліновими. Пензлики виготовляли з котячої шерсті. виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Іграшка - важливий фактор психічного розвитку. Народні іграшки здавна використовують з метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Народна іграшка є засобом формування відчування естетичної краси, естетичного смаку, сенсорного сприйняття тощо. Народна іграшка є специфічним витвором. Вона має пізнавальну цінність для дитини, відображає явища реального світу в доступних їй формах. Народна іграшка несе в собі інформацію, є естетичною і втілює оригінальну ідею. Використання її у дитячому садку, сімї збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей, розширює сферу пізнання світу і свого народу, розвиває традиційні для національної культури навички. Дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її духовному збагаченню. 25. Загальна характеристика декоративно - прикладного мистецтва України. Декоративно – прикладне мистецтво обслуговує побутові потреби людини, приносить красу в життя, і задовольняє естетичні запити людей. Твори декоративного мистецтва – живі записи діянь людини, її прагнень і почуттів, задумів. Декоративне мистецтво пройшло величезний шлях розвитку – від елементарних, примітивних прикрашань первісною людиною знарядь праці, глиняного посуду, одягу до складного комплексу численних виробів у сучасному інтер’єрі, місті. Провідна цінність: практична і естетична. Сьогодні декоративне мистецтво – складне, багатогранне художнє явище. Воно розвивається у таких галузях, як народне традиційне (зокрема, народні художні промисли), професійне мистецтво і самодіяльна творчість. Ці галузі багато змістовні і далеко не тотожні. Між ними існують тісні взаємоз’язки і суттєві розбіжності. Народне декоривно-прикладне мистецтво живе на основі спадковості традицій і розвивається в історичній послідовності як колективна художня діяльність. 26. Пейзажний жанр живопису. Використання творів цього жанру на заняттях з образотворчого мистецтва в дитячому садку. Пейзаж – жанр або окремий твір, у якому головним предметом зображення є природа. Виник в добу Відродження. За характером зображення розрізняють: ландшафт, ведута, марина, гірські, космічні, героїчні та ін.. Пейзажисти: Левітан, Куїнджі, Ромадін та ін. Серед укр. Левченко, Орловський. Головний засіб вираження пейзажу – колір. Він має емоційну забарвленість, викликає певні почуття, формує настрій картини. Для сприйняття пейзажу особливого значення набуває перспектива. Пряма лінійна перспектива слугує художнику для зображення простору. Існують у пейзажі тонова та повітряна перспективи. Класифікація пейзажів: архітектурний, міський, парковий, морський, гірський, інтимний, індустріальний. Пейзажі бувають: епічні, романтичні, драматичні, філософські, космічні, підводні, ліричні, підземні. Природа своєю унікальною красою, мінливістю, барвистістю і різноманітністю об’єктів та явищ живить дитячу творчість. |