1. Образотворче мистецтво специфічна форма відображення дійсності. Функції мистецтва в суспільстві
 Скачать 96.61 Kb.
|
|
40 – 60. Форми організації навчання образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі. Формою організації образотворчої діяльності є заняття. Форми організації навчання: індивідуальне, групове, фронтальне. За характером діяльності та змістом розрізняють такі заняття: теоретичні(мистецтвознавчі); практичні(зображальні); комбіновані; комплексні, інтегровані. 41. Завдання, зміст і методика навчання предметного малювання в молодших та середніх групах. Педагог навчає дітей: відгукуватися на красу; встановлювати зв'язок між предметами навколишнього світу; складати модель реального предмета, об’єкта, явища в художньому образі; ознайомлюватися з художнім матеріалом: гуаш, фломастер, крейда, пензлик; орієнтуватися на аркуші паперу; ознайомлюватися з кольором. У молодшому віці темами для малювання стають: «Радість», «Аромат квітів», «Доріжки»…. У середньому віці ставлення до малювання стає більш адекватним. Дитина усвідомлює свої можливості у створенні зображення і малює все що бачить, що її вражає і захоплює. Завдання педагога:
Організуючи діяльність малювання педагог отримує можливість розвивати образне мислення, творчу уяву, навчати дітей споглядання та занурювання у красу і творчість. Він розповідає про художників, розглядає з дітьми його репродукції творів. Педагог продовжує збагачувати уявлення про художні матеріали. Робота проведена педагогом з дітьми у молодшому, середньому дошкільному віці створює підґрунті для естетичного ставлення дитини до світу природи, предметного світу, світу людей і стосунків між ними, до себе самого як творця дивосвіту у малюнках. 42. Завдання, зміст і методика навчання предметного малювання в старшій і підготовчій групах. Способом збагачення дитячого малювання в старшому дошкільному віці стає ознайомлення дітей з мистецтвом живопису і графіки, спрямування на наслідування зразка креативної поведінки художника на всіх етапах творчого процесу: пошук задуму, реалізація задуму, створення художнього образу та ціннісне ставлення до нього. Педагог розповідає дітям про особливу красу творів живопису і розвиває здатність відчувати, розуміти і переживати її. Алгоритм педаг. технології складається з таких етапів: живе споглядання світу природи, предметів, людей, розглядання і обговорення творів живопису і графіки, вправи в техніці малювання, виконання творчих завдань. 43. Завдання, зміст і методика навчання предметного ліплення в старших групах дитячого садка. Кожен із видів має свої особливості, й може проводитися, як по завданню, так й по замислу дітей. Предметне ліплення зображення окремих предметів для дитини, являється більш простою, ніж в малюванні, так, як в ліпці дитина має справу з реальним об'ємом і нема потреби в умовних зображеннях. Діти з великим інтересом ліплять фігури людей і тварин. Але діти скоріше володіють зображенням предметів конструктивної, ніж пластичної форми. Дослідження показують, щов результаті вивчення дітей можна підвести до відносно правильного зображення людей і тварин, спочатку конструктивнішим, а вже згодом пластичним способом. В зв'язку з цим перед дитячим садком постає питання вивчення дітей вмінню зображувати в ліпленні основну форму предметів і найбільш світлі, характерні їх ознаки. 44. Завдання, зміст і методика навчання ліплення в середній групі. На заняттях ліпленням перед вихователями ставляться певні завдання: розвиток дитячої творчості, озброєння дітей образотворчими і технічними вміннями, створення інтересу до даного виду діяльності. Система навчання в дитячому саду будується таким чином, щоб підготувати дітей до школи. У системі естетичного виховання дітей ліплення, так само як і малюнок, займає певне місце і має свої специфіку. У роботі з дітьми використовуються три види ліплення: ліплення предметна, сюжетна і декоративна. Кожен з цих видів має свої особливості і завдання. У предметної ліпленні зображення окремих предметів для дитини є більш простим, ніж у малюванні. Діти з цікавістю ліплять фігури людей і тварин. У результаті навчання дітей можна підвести до відносно правильного зображення людини і тварини, хоча при ліпленні цих предметів вони надають лише найбільш яскраві, характерні ознаки, а форма основних частин залишається узагальненою. У зв'язку з цим перед дитячим садом постає завдання навчити дітей умінню передавати у ліпленні засновану форму предметів і найбільш яскраві, характерні їхні ознаки. Сюжетна ліплення вимагає від дітей великого обсягу роботи, так як потрібно виліпити кожен предмет, що входить до композиції, встановити його в потрібному положенні на підставці або без неї доповнити ліплення деталями. Сюжетом для ліплення можуть служити епізоди з життя, зміст деяких казок, оповідань. Виразність сюжетних композицій залежить не тільки від того, як діти вміють зображувати форму, але і від того, як вони пов'язують фігури між собою зображенням дії. Основні завдання при навчанні сюжетної ліпленні наступні: навчити дітей замислюватися і зображати ліпні композиції з 2-3 предметів; вчити творчо підходити до вирішення сюжету, виділяючи основний; використовувати під час ліплення знання форми, пропорцій предметів, свої спостереження за діями живих об'єктів, різні прийоми ліплення. Сюжетна ліплення проводиться лише в старшій і підготовчій групах. Пов'язано це з тим, що дитині потрібно багато знати про предмети і вміти користуватися різними прийомами зображення. У попередніх групах діти лише підводяться до сюжетної ліплення і накопичують необхідні знання та вміння. Декоративна ліплення. Одним із засобів естетичного виховання є знайомство дітей з народним прикладним мистецтвом, з різними його видами, в тому числі і дрібної декоративною пластикою народних умільців. Красиві узагальнені форми, що зображують ляльок, звірів, птахів з умовною яскравим розписом, радують дітей і позитивно впливають на розвиток їх художнього смаку, розширюють дитячі уявлення і фантазію. Хлопцям подобаються декоративні судини, створені гончарями різних народів. Діти охоче розглядають прості, а іноді і хитромудрі форми кухлів, сільничок, кашпо та інших виробів. Спостерігаючи дрібну декоративну пластику народних майстрів, старші дошкільники можуть самі створювати цікаві вироби, які в подальшому можна застосувати для ігор, для прикраси кімнати, як сувеніри. Добре і охоче хлопці ліплять намиста і підвіски для ляльок, створюють декоративні судини: сільнички,підставки для яєць і вази для дрібних весняних квітів, склянки і підноси для олівців. Ці вироби можуть мати форму листя, квітів, звірів, їх можна цікаво розписати ангобами та гуашшю. До цього виду ліплення слід віднести і створення декоративних птахів з писаними крилами та хвостами. Декоративна ліплення дозволяє вчити дітей попередньо обдумувати тему, створювати заздалегідь ескіз у вигляді малюнка, умовно вирішувати форму предмета і розпис. Наприклад, сільничка у вигляді квітки, крила птаха або жука розписуються рослинним або геометричним орнаментом. Орнамент включає в себе різні декоративні елементи. Це різні геометричні форми (кола, квадрати, ромби, трикутники і т. д.), рослинні форми (ягоди, листя, трави, квіти та ін.) Корисно пропонувати дітям прикрашати орнаментом декоративні платівки та інші настінні прикраси. Робота над платівкою декоративної вчить дітей поводження з інструментом, вчить різним прийомам ліплення, а головне - красивому декоративному заповнення простору. Деякі елементи можна наносити спеціальної стекой - печаткою у вигляді трубочки, квадрата, трикутника і ін В якості таких печаток використовують цвяхи, гвинти з капелюшками різної форми. Загостреними стеками малюють візерунок на глиняній платівці, а потім розфарбовують його гуашшю або викладають по ньому рельєф, який є найбільш складним видом декоративної ліпнини. При створенні рельєфу на платівку наноситься малюнок і по малюнку викладається ліпний орнамент, кілька виступає над загальною поверхнею пластинки. Робота над ліпним орнаметом впливає на розвиток дрібних м'язів кисті руки дитини, учить його працювати кінчиками пальців, робити їх більш гнучкими і чутливими до форми. Змістом декоративної ліплення можуть бути судини, намиста, настінні та настільні платівки. У старшій групі можна дати завдання - зобразити судини, намиста, а дітям шести років запропонувати всі види декоративної ліплення, розширюючи способи виконання. Так, у старшій групі діти навчаються ліпити судини шляхом вдавлювання або відтягування і прищипування країв, а також стрічковим способом, коли на дно посудини прикріплюється стінка у вигляді лентообразной форми. У підготовчій групі дошкільнята повинні вміти користуватися всіма вищенаведеними способами, а також способом кругового Налєпа, який полягає в поступовому примазуванням кілець до дна посудини. У цій же групі дітям можна показати спосіб вибирання глини з цілої форми, користуючись стекой-петлею. У старшій групі вихователь надає дітям більше самостійності у виборі теми, у можливості обміркувати її заздалегідь і виконати. Вчити дітей планувати свою роботу можна під час спостережень, перед читанням літературних творів. Для цього необхідно їх попередити, що вони будуть ліпити той предмет, який розглядають на картинці або про який їм читають. Це дає можливість заздалегідь налаштувати дітей на майбутнє заняття, чітко сприйняти особливості предмета і в якійсь мірі обміркувати його зображення. Якщо дитина буде твердо знати, над чим він повинен працювати, то це дасть йому можливість більш цілеспрямовано і впевнено займатися ліпленням. Важливо, щоб діти навчилися розуміти і передавати в ліпленні характер зображуваного. Для цього вихователь повинен підбирати для зображення предмети з яскраво вираженими рисами. Хлопці, як і в попередній групі, попередньо розглядають предмети. Іноді можна придумувати ігри з тими іграшками, які належить дітям виліпити. Але гра не дає можливості планомірно обстежувати предмет. В основному для образотворчої діяльності потрібно розвивати у дітей зорове сприйняття навколишнього на основі набутих знань і досвіду. Зоровий аналіз тут вихователь проводить так само, як і в інших групах. На початку заняття хлопці розглядають предмет з усіх сторін, знаючи, що це необхідно для того, щоб під час ліплення всі сторони виконувалися однаково добре. Для демонстрованого предмета бажано мати спеціальне пристосування - підставку з поворотним колом, що дасть можливість показати дитині протилежну сторону предмета. Після цього річ знов повертають у попереднє положення. 45. Методика навчання декоративного ліплення в старших групах дитячого садка. Одним із засобів естетичного виховання є знайомство дітей з народним прикладним мистецтвом, з різними його видами, в тому числі і дрібної декоративною пластикою народних умільців. Красиві узагальнені форми, що зображують ляльок, звірів, птахів з умовною яскравим розписом, радують дітей і позитивно впливають на розвиток їх художнього смаку, розширюють дитячі уявлення і фантазію. Хлопцям подобаються декоративні судини, створені гончарями різних народів. Діти охоче розглядають прості, а іноді і хитромудрі форми кухлів, сільничок, кашпо та інших виробів. Спостерігаючи дрібну декоративну пластику народних майстрів, старші дошкільники можуть самі створювати цікаві вироби, які в подальшому можна застосувати для ігор, для прикраси кімнати, як сувеніри. Добре і охоче хлопці ліплять намиста і підвіски для ляльок, створюють декоративні судини: сільнички, підставки для яєць і вази для дрібних весняних квітів, склянки і підноси для олівців. Ці вироби можуть мати форму листя, квітів, звірів, їх можна цікаво розписати ангобами та гуашшю. До цього виду ліплення слід віднести і створення декоративних птахів з писаними крилами та хвостами. Декоративна ліплення дозволяє вчити дітей попередньо обдумувати тему, створювати заздалегідь ескіз у вигляді малюнка, умовно вирішувати форму предмета і розпис. Наприклад, сільничка у вигляді квітки, крила птаха або жука розписуються рослинним або геометричним орнаментом. Орнамент включає в себе різні декоративні елементи. Це різні геометричні форми (кола, квадрати, ромби, трикутники і т. д.), рослинні форми (ягоди, листя, трави, квіти та ін.) Корисно пропонувати дітям прикрашати орнаментом декоративні платівки та інші настінні прикраси. Робота над платівкою декоративної вчить дітей поводження з інструментом, вчить різним прийомам ліплення, а головне - красивому декоративному заповнення простору. Деякі елементи можна наносити спеціальної стекой - печаткою у вигляді трубочки, квадрата, трикутника і ін В якості таких печаток використовують цвяхи, гвинти з капелюшками різної форми. Загостреними стеками малюють візерунок на глиняній платівці, а потім розфарбовують його гуашшю або викладають по ньому рельєф, який є найбільш складним видом декоративної ліпнини. При створенні рельєфу на платівку наноситься малюнок і по малюнку викладається ліпний орнамент, кілька виступає над загальною поверхнею пластинки. Робота над ліпним орнаментом впливає на розвиток дрібних м'язів кисті руки дитини, учить його працювати кінчиками пальців, робити їх більш гнучкими і чутливими до форми. Змістом декоративної ліплення можуть бути судини, намиста, настінні та настільні платівки. Дітям шести років можна запропонувати всі види декоративної ліплення, розширюючи способи виконання. У підготовчій групі дошкільнята повинні вміти користуватися всіма вищенаведеними способами, а також способом кругового Налєпа, який полягає в поступовому примазуванням кілець до дна посудини. У цій же групі дітям можна показати спосіб вибирання глини з цілої форми, користуючись стекой-петлею. 55.наукові дослідження в галузі навчання дітей дошкільного віку малювання Малюнок є феноменом дошкільного дитинства. Видатні педагоги минулого, Коменський, Фребель, надавали величезного значення дитячому малюванню. Розробка технологій малювання є метою і предметом багатьох наукових досліджень та новаторської практики, наприклад, Г. Григор»євої , Дронової,Козакової, Комарової, Котляра,Сухорукової, Шульги. Фундаментальними роботами є « Образотворча творчість дітей дош.віку» Є.Фльоріної, « Малювання дош.дитинстві» Н.Сакуліної, « Ваша дитина малює» Лєвіна, « Образ.д-сть і художній розвиток дошкільнят» Т.Казакової, «Обр.творчість дошкільнят в дитсадку» Комарової, « Образ.д-сть дошкільнят» Котляра та ін..Педагоги –дослідники пов’язуютьмалювання дітей з різними сторонами психічного розвитку дітей. 56.Здібності до образотворчої діяльності, їх структура. Задатки і здібності. Здібності- продукт соціального досвіду,вони розвиваються в процесі діяльності. Психологія визначає здібності,як психологічні властивості особистості,які необхідні для успішного виконання того чи іншого виду д-сті. Психологія поділяє здібності на загальні та спеціальні. Загальні- пізнавальні здібності,тобто здібності сприймати.,уявляти.,запам’ятовувати . Спеціальні –здібності в певній галузі д-сті.(обр.мист,музика..) Ковальов розробив комплексну структуру здібностей: 1) провідні- уява,без якої неможливо сформувати мету,тему,задум ; 2) опорні- задатки,а також зобр.уміння та навички.; 3 ) ті ,що складають фон-емоційний настрій. Важливою передумовою розвитку здібностей є задатки- це анатомо-фізіологічні властивості ,які виділяють міру розвитку здібностей. Щоб задатки перетворились на здібності необхідна д-сть: 1. Добре функціонування зорового апарату,особливо його колбочкової системи. 2. Будова кістевої та м’язової системи руки. 3. Тип ВНД людей. 57.Етапи розвитку образотворчих здібностей в дошкільному віці. Роль навчання в розвитку образотворчих здібностей. Сакуліна виділяє два етапи в розвитку обр.здібностей у дітей дош.віку: зображувальний,до зображувальний. Дозображувальний період розпочинається з того моменту, коли у руки дитини попадають фломастер,олівці. Він характерний двома моментами: відсутність у дитини задуму,відсутність зобр.умінь. На цьому етапі відсутнє реальне зображення. Цей період важливий для подальшого розвитку здібностей: 1. Дитина ознайомлюється з назвами та властивостями предметів. 2. Дитина оволодіває різними рухами рук,необхідними для зобр.умінь. 3. Оволодіває здатністю контролювати зором дії руки. 4.діти привчаються знаходити у своїх малюнках подібність до предметів і явищ навколишнього світу. Зображувальний період- у дітей розвивається такі види зобр.діяльності: 1. Здібність передавати форму предметів 2. Здібність передавати будову та пропорції предметів. 3. Здібність передавати рух 4. Композиційні здібності 5. Здібності передавати кольори та відтінки Прискореному розвитку обр.здібностей у дітей сприяє навчання, проводять з дітьми спостереження, розглядання картин.. Пропонуються дітям,н-д, кислий лимон і солодкий апельсин. Повноцінний розвиток творчих здібностей здійснюється лише в умовах відповідного навчання, у процесі якого йде наростання вмінь і знань у сфері реалістичного зображення. 58. особливості творчості дитини-дошкільника. Шляхи і засоби розвитку творчості дошкіл. в образ. діяльності. Прискореному розвитку обр.здібностей у дітей сприяє навчання, проводять з дітьми спостереження, розглядання картин.. Пропонуються дітям,н-д, кислий лимон і солодкий апельсин. Проблемі дитячої творчості приділяють багато уваги такі вчені: Фльоріна, Скакуліна, Казакова. Сакуліна розглядає обр.д-сть як здібність до зображення,тобто вміння правильно малювати предмет і здатність правильно створювати образ,який виражає ставлення до нього того,хто малює. Ветлугіна виділяє три етапи у розвитку творчості дошкільнят: 1. Спостереження,у процесі яких розвивається уява дітей,необхідна для створення образу 2. Творчий процес,пов'язаний з виникненням задуму 3. Поява нової продукції та розуміння її оточення Рівень творчої д-сті залежить від розвитку образного бачення дитини ,від запасу уявлень і від рівня розвитку обр.здібностей. Творчість дітей дош.віку пов’язана перш з все з її малим життєвим досвідом,з недостатньо розвинутими зображувальними уміннями. У дітей дуже бурхлива уява,вони хочуть багато натворити,але у них недостатньо сформовані навички. Творчість дитини відрізняється від дорослого за структурою творчого процесу, в ній відсутній другий етап- виношуваня задуму. Вперше визначення «дитяча зобр.творчість» ввела Є.О Фльоріна, вона писала,що творчість це свідоме відображення дитиною навколишньої діяльності в малюнку,аплікації,ліпці, яке побудоване на роботі уяви і в якому дитина передає своє ставлення до зображеного. Дитяча творчість немає ні новизни,ні оригінальності,ні суспільного значення ,але вона має значення для самої дитини,для її розвитку. Творчість залежить від навчання ,яке здатне активізувати ,прискорити процес розвитку творчих здібностей. Але не всяке навчання сприяє творчості,якщо воно побудоване лише на основі копіювання зразків,то воно не сприяє розв.творчості. Майже на кожному занятті з обр.мист повинні бути визначенні навчальні та творчі завдання. Вченні класифікують творчі завдання на 3 види: прості творчі завдання( мол.дош.вік), творчі завдання середнього рівня складності-самостійно виконують значну частину роботи., завдання розраховані на сам.творчі дії дітей 59. Методи і прийоми навчання образотворчої діяльності в дитячому садку. Традиційно у педагогіці склалися певні класифікації методів ,н-д,наочні,словесні,практичні. До групи наочних методів належать: розглядання предметів,об’єктів природи ,арт-обєктів( творів мистецтва ,малюнків,зліпків, т.д), спостереження,споглядання, простеження( спостерігання) дій педагога під час демонстрування ними зразків креативної поведінки в різних ситуаціях ,пов’язаних з обр. д-стю. За допомогою наочних методів педагог навчає дитини «бачити та дивитися красу і мінливість світу,цінність творів обр.мист., вправність і точність рухів, користування зобр.матеріалами та приладдями в процесі зображення. Спостереження-метод більш тривалої концентрації уваги на предметі,об’єкті явищі. Воно має надати дитині додаткову інформацію про світо утворення. Ця інфор.збагачує зміст обр.д-сті ,образно-естетичну виразність її продукту. Споглядання-метод занурення в систему зв’язків ,які існують у природі. До споглядання готові не всі дошкільнята. Це творчий діалог єднання з природою.Його результатом можуть стати досить оригінальні малюнки. Важливим є спостерігання дитиною дій педагога. До групи словесних методів належить: мистецтвознавча розповідь, бесіда, обговорення, запитання, заохочення та порада. Словесні методи за своїм призначенням мають транслювати дитині інформацію про красу у всіх її формах.,спрямовувати дитиною «картин світу» . Мистецтвознавча розповідь-коротка інфор.педагога про мистецтво взагалі або окремий жанр,твір. Обговорення - живий діалог між педагогом і дітьми,обговорюють твір мистецтва,красу об’єктів та явищ природи, матеріали та способи зображення. Порада є методом непрямого навчання. Педагог радиться з дитиною як краще діяти, пропонує разом пошукати спосіб виправлення помилки. До групи практичних методів належать: експериментування із зобр.матеріалами, вправами у техніках зображення. Лернер запропонував таку систему методів: інформац.- рецептивні, репродуктивні, евристичні. Ігровий прийом «оживлення» приладдя зобр.матеріалів,предметів,які образно відтворюються ,допомагають дитині засвоїти правила користування ними,особливості форми, будови через «переживання», »проживання». Ігровий прийом «подорож у картину» дає дитині можливість уявити себе в середині подій, зображ.художником, відчути та пережити певний емоційний стан. Прийом «програвання» зображень використовується педагогом з двох позицій: програвання готового зображення,програвання незавершеного зображення. |