1. Політикоправова система сучасного українського конституціоналізму поняття, принципи, зміст. Поняття та структура методології сучасного конституціоналізму
 Скачать 2.78 Mb.
|
|
Стаття 77. Показання свідка 1. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. 2. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. 3. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Стаття 79. Письмові докази1. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. 2. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ. 3. Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду. 4. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. Стаття 80. Речові докази. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. 2. Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів. 3. Речові докази повертаються судом після їх дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, яким належать ці докази. 4. Речові докази, які є об'єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому КМУ. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі. Стаття 81. Призначення судової експертизи1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу. 2. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються судом. Суд повинен вмотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. 3. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості. 4. Якщо проведення експертизи доручено експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби - замінити виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи. 5. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Стаття 82. Висновок експерта1. У висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. 2. У висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. 3. Якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини. 4. Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок. 5. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. 87. Поняття і види процесуальних строків. КАС України встановлює види та правила обчислення строків в адміністративному процесі. Строк в адміністративному процесі це – період подання адміністративного позову до адміністративного суду та розгляд адміністративної справи Уявляється, що строки в адміністративному процесі можна поділити на два основних види – строки звернення в адміністративний суд та процесуальні строки. Строк звернення до адміністративного суду – це встановлений чинним законодавством проміжок часу, в межах якого адміністративний позов може бути поданий до адміністративного суду. Законодавець встановлює строки звернення до адміністративного суду в ст. 99 КАС України та іншими законами. Отже, частиною 1 ст. 99 КАС України закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Строки звернення до адміністративного суду можуть бути загальними та спеціальними. Частиною 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених ЗУ вимог. Отже, можна констатувати, що КАС України закріплює однаковий строк для звернення до адміністративного суду для обох видів позивачів в адміністративному процесі: осіб, на захист прав, свобод та інтересів яких розпочинається адміністративний процес та суб'єктів владних повноважень, на виконання повноважень яких може бути розпочатий адміністративний процес. Цей строк є загальним та складає шість місяців. Проте різними для цих суб’єктів буде час з якого обчислюється строк звернення до адміністративного суду. Крім того, на сьогодні суб'єкти владних повноважень, як було вказано вище, можуть звертатись до адміністративного суду не лише з адміністративними позовами, а й з іншими зверненнями. При цьому, відносно таких звернень можуть встановлюватися інші строки звернення до суду (див. ст. 183-3 КАС України). Спеціальні строки звернення до адміністративного суду відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України можуть встановлюватися, як самим КАС України так й іншими законами. Спеціальний строк встановлений:для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 3 ст. 99 КАС України). Обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для звернення до адміністративного суду по справах в яких ЗУ передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком встановлюється місячний строк (ч. 4 ст. 99 КАС України). Обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень; для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 5 ст. 99 КАС України).; для звернення до адміністративного суду в справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання встановлений строк негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо (ч. 1 ст. 182 КАС України); для звернення до адміністративного суду в справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби встановлений строк, що складає десять днів та три дня. Обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 181 КАС України); для звернення до адміністративного суду в справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій встановлюється п'ятиденний строк. Обчислюється з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (ч. 6 ст. 172 КАС України); для звернення до адміністративного суду в справах щодо уточнення списку виборців встановлюється строк - не пізніш як за два дні до дня голосування (ч. 3 ст. 173 КАС України); для звернення до адміністративного суду в справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум встановлюється п'ятиденний строк. Обчислюється з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (ч. 4 ст. 174 КАС України); для звернення до адміністративного суду в справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу встановлюється п'ятиденний строк. Обчислюється з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (ч. 4 ст. 175 КАС України); для звернення до адміністративного суду в справах за зверненням органів державної податкової служби та митних органів встановлений строк протягом двадцяти чотирьох годин. Обчислюється з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (ч. 3 ст. 183-3 КАС України); інші випадки. Спеціальні строки звернення до адміністративного суду встановлено також законами України. Так, наприклад, Кодексом про адміністративні правопорушення у ст. 289 передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Також ч. 5 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» встановлене положення у відповідності до якого, у разі відхилення подання прокурора в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій. В цьому випадку встановлюється п'ятнадцятиденний строк для звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду. Особливості виникають також при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин. Листом Вищого адміністративного суду України «Про застосування строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин» № 945/11/13-11 від 5 липня 2011 р. встановлено, наступне. Якщо право на звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення виникло у платника податків у період із 30 липня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. включно, то строк звернення до адміністративного суду для такої особи (незалежно від того, коли було пред'явлено позов, - до 1 січня 2011 р. чи після цієї дати) становить один місяць, безвідносно до того, що з 1 січня 2011 р. Податковим кодексом України збільшено тривалість строку звернення до суду для оскарження рішень контролюючих органів. Натомість, якщо право на звернення до адміністративного суду виникло починаючи з 1 січня 2011 р. тривалість відповідного строку становить 1095 днів. Аналогічним чином визначаються строки, протягом яких податковий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків. Якщо таке право виникло в період із 30 липня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. включно, строк звернення становить шість місяців. Якщо відповідне право виникло з 1 січня 2011 р., податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів. Приєднуючись до позиції інших вчених, вважаємо, що при обчисленні строків звернення до адміністративного суду можуть бути використані по аналогії положення ст. 103 КАС України, що стосуються обчислення процесуального строку. Це пояснюється відсутністю в законодавстві саме правил обчислення строків звернення з адміністративним позовом. Отже більш детально питання обчислення строків буде розглянуто нижче. Проте в ст. 100 КАС України врегульовані наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Отже за загальним правилом, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду. Частиною 1 ст. 107 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви одною з обставин, які з'ясовує суддя є чи подано адміністративний позов у строк, установлений ЗУ (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого ЗУ строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Про залишення позовної заяви без розгляду суддя постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву (ч. 8 ст. 107 КАС України). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 КАС України). У відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів може дійти висновку про існування підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Звичайно, в разі необхідності прохання про поновлення строку звернення до адміністративного суду викладається в заяві, яка відповідно до ч. 5 ст. 106 КАС України додається до позовної заяви. В КАС України відсутній перелік обставин, які можуть бути визнані поважними. На практиці, суд у кожному конкретному випадку оцінює причини пропуску строку звернення до адміністративного суду. Як правило, це перебування на лікуванні, у довготривалій командировці тощо. Отже, якщо адміністративний позов подано з пропущенням строків звернення до адміністративного суду, але суд визнав причини пропуску поважними, за умови відсутності інших перешкод, суд своєю ухвалою відкриває провадження у справі. На закінчення розгляду строку звернення до адміністративного суду відмітимо, що його законодавче закріплення має своєю метою сприяння встановленню судами всіх обставин справи та вчасне дослідження не втрачених за спливом часу доказів, забезпечення стабільності захисту охоронюваних ЗУ прав та інтересів особи. Поняття та види процесуальних строків Стаття 101 КАС. Процесуальні строк Процесуальні строки - це встановлені ЗУ або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Розгляд будь-якої адміністративної справи повинен відбуватися з додержанням всіх принципів адміністративного судочинства, встановлених законодавством, з всебічним та повним вивченням усіх обставин справи але при цьому він має бути своєчасним. Тобто гармонійне поєднання розв’язання справи з додержанням вимог законодавства, забезпеченням гарантій прав і свобод учасників адміністративного процесу з найкоротшим строком розгляду і вирішення адміністративної справи повинно бути найважливішою ознакою адміністративного процесу. Важливою рисою адміністративної процесуальної форми вважають її строковість. Це означає, що процесуальні дії в адміністративному процесі мають свої часові межі, визначені різними засобами. Процесуальний строк в адміністративному процесі – це проміжок часу, встановлений ЗУ або судом для здійснення процесуальних дій учасниками адміністративного процесу, судом або іншими особами. Значення процесуальних строків в адміністративному процесі полягає в тому, що вони стабілізують та впорядковують адміністративно-процесуальні правовідносини, дисциплінують всіх учасників адміністративного судочинства, включаючи суд. Процесуальні строки є активними засобами впливу на поведінку учасників в адміністративному процесі тому, що з одного боку, гарантують їм можливість належним чином підготуватись та реалізувати необхідні процесуальні дії, а з другого боку, не дають можливості невиправдано затягувати процес. Процесуальні строки в адміністративному процесі можуть бути класифіковані за різними підставами. В залежності від способу визначення процесуального строку, відповідно до ч. 1 ст. 101 КАС України можна визначити два види процесуальних строків. До першого виду належать строки, встановлені законом, тобто визначені процесуальними нормами. Прикладами таких строків є: строки передачі адміністративної справи з одного суду до іншого (ст. 22 КАСУ), строки на апеляційне оскарження (ст. 186 КАСУ), на касаційне оскарження (ст. 212 КАСУ), строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 247 КАСУ) та ін. В приведених прикладах зафіксовані конкретні процесуальні строки, проте законодавець може використовувати іншу конструкцію для визначення строків. Так, у відповідності зі ст. 122 КАСУ, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Отже КАС України введено поняття «розумний строк», що означає найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 11 ч. 1 ст. 3 КАС України). Поняття «розумний строк» до встановлення його КАС України використовувалось в міжнародно-правових актах. Зокрема, в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. закріплено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Проте тлумачення поняття «розумний строк» в офіційних актах не надано. Приєднуючись до позиції ряду вчених, вважаємо, що поняття «розумний строк» належить до числа оціночних та має трактуватись судом у кожному окремому випадку в залежності від обставин справи, бути якомога коротшим, не порушувати права фізичних та юридичних осіб на справедливий судовий розгляд, а також на ефективний захист їх прав та інтересів. У Листі Верховного Суду України «Щодо перевищення розумних строків розгляду справ» від 25 січня 2006 р. вказано, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Також в цьому ж Листі Верховного Суду України вказано, що перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, а й призводить до значних втрат державного бюджету. До другого виду процесуальних строків відносяться строки, тривалість та межі яких визначає суд. При цьому суд враховує конкретні обставини справи та зміст конкретної процесуальної дії. Це означає, що строк має бути достатнім для виконання процесуальної дії та не надто тривалим, щоб не створювати умов для затримки вирішення справи. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених законодавством, приймає ухвалу у якій, між іншим, встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Ще одним яскравим прикладом є положення, закріплене у ч. 2 ст. 137 КАС України, згідно до якого суд за клопотанням відповідача надає йому строк, достатній для підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог. |